О.М. Селищев та М.С. Трубецькой про деякі особливості реконструкції

Размещено на http://www.allbest.ru/

О.М. Селищев та М.С. Трубецькой про деякі особливості реконструкції

Піскунов О. - кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри германської та слов'янської філології Донбаського державного педагогічного університету

Анотація

У статті подано погляди О. М. Селищева та М. С. Трубецького на процедуру лінгвістичної реконструкції. Охарактеризовано ставлення мовознавців до питання про переваги порівняльно-історичного методу. Зазначені мовознавці зобразили всі генетичні відношення, які восходять історично до єдиної прамови.

Ключові слова: лінгвістична реконструкція, системний характер, архетип, прамова, «хвильова» теорія.

лінгвістичний реконструкція архетип

Аннотация

А. М. Селищев и н. С. Трубецкой о некоторых особенностях реконструкции

Пискунов А. - кандидат филологических наук, старший преподаватель кафедры германской и славянской филологии Донбасского государственного педагогического университета

В статье рассматриваются взгляды А. М. Селищева и Н. С. Трубецкого на процедуру лингвистической реконструкции. Охарактеризовано отношение лингвистов к вопросу о преимуществах сравнительно-исторического метода. Языковеды представили все генетические отношения, которые исторически восходят к единому праязыку.

Ключевые слова: лингвистическая реконструкция, системный характер, архетип, праязык, теория «волн».

Annotation

O. Selishchev and n. trubetskoi on the features of reconstruction

Piskunov A. - Candidate of Science (Linguistics), Senior Lecturer, Department of Germanic and Slavonic Linguistics, Donbas State Teachers' Training University

The article presents the views of O. Selishchev and N. Trubetskoi on linguistic reconstruction. The attitude of these linguists to the problem of advantages of comparative-historical method is described. The linguists described all genetic interrelations which are traced historically to a unique parent language.

Key words: linguistic reconstruction, systemic character, archetype, parent language, «wave» theory.

Постановка проблеми. Треба зазначити, що спеціального дослідження, присвяченого дослідженню реконструкції та застосуванню порівняльно-історичного методу в лінгвістичній спадщині О. М. Селищева та М. С. Трубецького, в компаративістиці немає. Це зумовлює актуальність нашої статті.

Аналіз останніх досліджень. Вивчення сучасної лінгвістичної літератури показує, що сучасні лінгвісти приділяли певну увагу особливостям застосування реконструкції і моделюванню історії прамови в студіях О. М. Селищева та М. С. Трубецького [3; 4].

Метою пропонованої роботи є характеристика відповідного кола питань стосовно поглядів зазначених мовознавців на процедуру лінгвістичної реконструкції та порівняльно-історичний метод як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Ця мета конкретизується в таких завданнях: 1) розкрити погляди мовознавців на порівняльно-історичний метод; 2) охарактеризувати ставлення мовознавців до питання про прамову, моделі мовного розвитку, системний характер реконструкцій; 3) розкрити внесок мовознавців в розробку відповідних питань.

Виклад основного матеріалу дослідження. На нашу думку, О. М. Селищева не можна вважати прибічником реконструкції прамов. Мовознавець піддає критиці методу дослідження представників Московської школи студіювати витоки споріднених фонетичних явищ до періоду прамовної єдності. Загалом не заперечуючи рух схожих мовних явищ із єдиного першоджерела, мовознавець підкреслює, що «В подальшому житті відбувався рух цієї системи в тому ж напрямку, хоча групи могли не бути в цей час в близьких зв'язках одна з іншою» [5, с. 176]. Підтвердження цього тезису можна ілюструвати історією асиміляції приголосних з j в сибірських говірках в словах типу свин'н'а, ноч'ч'у. Аналогічний процес можна спостерігати на півдні і заході в українській і білоруських мовах. За словами О. М. Селищева, цей процес відображає те загальне, що було закладено в спільнослов'янській мовній системі: «Всі слов'янські мови пройшли стадію асиміляції приголосних з j перед голосним [6, с. 57].

О. М. Селищев дослідив історію асиміляції приголосних з j в сибірських говірках в словах свин'н'а, ноч'ч'у. Походження цього мовного процесу, на думку мовознавця, було закладено в спільнослов'янській мовній системі. Але цей процес розходження діяв, звичайно, незалежно і в українській і білоруській мовах. Причому цей процес відбувався в цих мовах еволюційно і поетапно. За словами лінгвіста, «Південна і західна слов'янщина пройшли в подальшу стадію: спрощення артикуляції цього м'якого приголосного: обертається звичним для даної мови м'яким приголосним без особливого, більш довгого утворення. На сході слов'янщини, в російській мові, також були пережиті різні стадії цього процесу в судьбі сполучень: приголосний +1 + гол. [там же, с. 57].

Історики мовознавства підкреслюють, що студії О. М. Селищева носять певний системний характер (В. В. Виноградов) і зазначають про певний вплив Ф. де Сосюра, І. О. Бодуена де Куртене. На думку О. М. Селищева, «Все повинно бути спрямовано до відповідної побудови мовної системи, мовного стану, характерного даній суспільній групі в даний період часу, і тих відхилень, що намічаються, які розвиваються всередині цієї мови» [5, с. 34].

Як відмічає В. В. Виноградов, О. М. Селищев не був прихильником швидких реконструкцій, реконструкцій, які не мають фундаментального попереднього накопичення мовного матеріалу [2, с. 35]. Мовознавець, продовжуючи бодуенівські традиції, з недовірою ставився до деяких реконструкцій О. О. Шахматова [5, с. 183 - 184]. За словами О. М. Селищева, в історичному дослідженні російської мови «не зроблено ще всієї необхідної попередньої роботи по вивченню окремих джерел і окремих питань, - роботи яка б відповідала сучасним лінгвістичним вимогам». І в цьому аспекті О. М. Селищев вже продовжує традиції О. О. Шахматова, звертаючись в дослідженнях до поєднання писемних пам'яток з даними живих говірок [9] - «Різностороннє дослідження мови пам'ятників в руської писемності і систематичний опис сучасних говірок служать основою історичного дослідження російської мови [5, с. 175].

О. М. Селищев вбачав одну із головних задач мовознавства в «вивченні мовних взаємодій різних супільних і етничних груп» [10, с. 36]. Пояснюючи певні мовні зміни, О. М. Селищев апелював до іншомовних впливів. Так, дослідження явищ «сокання» і «шокання» в слов'янських мовах приводить мовознавця до думки про можливий італійський, німецький, грецький вплив. Поява шиплячих і свистячих приголосних мовознавець пояснює впливом сусідніх польських говірок [12, с. 736].

В студіюванні мовних явищ О. М. Селищев надавав перевагу порівняльно-історичному методу. За його словами, «Попередньо повинен бути виконаний порівняльно-історичний аналіз мовних даних по відношенню до окремих слов'янських груп, повинні бути відбудовані їхні мовні стани в давніші часи, відбудовані на основі порівняльно- історичного вивчення даних, витягнутих (знайдених) із сучасних діалектів та з пам'ятників письмових із запозичених слів» [7, с. 305].

Необхідно, на його думку, мовознавцю не тільки займатися «порівнянням одних результатів мовних процесів, а для окремих явищ попередньо розкрити кожен із цих процесів в його часовому проходженні і географічному розповсюдженні» [там же].

В. В. Виноградов віддає данину О. М. Селищеву в його розробці новаторського методологічного принципу згідно якого «Схожі риси двох діалектичних груп можуть представляти явища паралельні, незалежні в своєму розвитку». Звідси випливає те, що схожі риси діалектичних груп не є завжди спорідненими і тому немає жодної необхідності виводити ці групи з одного джерела [8, с. 6].

У О. М. Селищева, мета дослідження - вивчити «носії мови, долю їх культурно-історичного і соціального життя і відображення цієї долі в мовному житті. І, звичайно, взаємодія різних народів, їхній взаємний вплив необхідно враховувати досліднику, історику мов [11].

М. С. Трубецькой був піонером застосування порівняльно- історичного вивчення кавказських мов і застосування терміну «мовний союз» [17, с. 32-33]. М. С. Трубецькой вводить поняття лінгвістична географія і ця дисципліна оперує термінами фонології.

Як відмічають сучасні лінгвісти, для М. С. Трубецького були непохитними принципи порівняльно-історичного аналізу [13, с. 496]. Для мовознавців попередніх періодів - представників порівняльно- історичного методу - була характерна орієнтація на давні писемні мови, наприклад, санскрит, латинську мову або старослов'янську. М. С. Трубецькой запропонував орієнтуватися на живі мови. Треба зазначити, що ця орієнтація на живі мови для нього була важливою для порівняльно-історичного аналізу споріднених і неспоріднених мов [там же, с. 233-234]. Ці теоретичні твердження М. С. Трубецькой реалізував на матеріалі кавказських мов. Надаючи певну перевагу вивченню граматики кавказських мов, лінгвіст підкреслював, що для «того, щоб довести мовну спорідненість, необхідно перш за все встановити фонетичні відповідності, продемонструвати їх регулярність, виділити винятки, детально співвіднести граматичні форми» [там же, с. 233-234].

В аспекті дослідження існування прамови, М. С. Трубецькой не заперечував її існування. Сучасні мовознавці віддають належне М. С. Трубецькому за те, що він зобразив всі генетичні відношення, які походять історично до єдиної прамови [15, с. 497].

У роботі «Мысли об индоевропейской проблеме», на думку М. С. Трубецького, існування прамови не є завжди обов'язковим для певного мовного союзу: «Поняття «мовна сім'я» не передбачає загального походження ряду мов від однієї і ті є ж прамови» [14, с. 44]. І одночасно мовознавець вказував на мови, які «спочатку були несхожі одна на одну і тільки з плином часу завдяки постійному контакту, взаємним впливам і запозиченням значно зблизились одна із другою»

[там же, с. 45].

Мовознавець розглядав прамову як продукт «чисто дивергентного, або чисто конвергентного розвитку, або, на кінець, продуктом складання обох типів розвитку в різних пропорціях» [там же, с. 47]. М. С. Трубецькой пропонував власну схему розвитку мовних сімей, яку він називав як мережеву або ланцюгову. До таких схем членування мовних сімей він відносив і слов'янські мови, оскільки, на його думку, в слов'янських мовах, «кожна мова є наче ланцюг, що пов'язує дві інші і зв'язок між сусідніми мовами здійснюється перехідними говірками [там же, с. 47]. Мовознавець піддавав сумніву утворення індоєвропейської сім'ї завдяки дивергентно-конвергентним процесам [там же, с. 48]. Мовознавець чітко наводить систему особливостей, які характерні для індоєвропейських мов [там же, с. 48-52].

Що ж до «хвильової» теорії Й. Шмідта, то, на думку М. С. Трубецького, вона може бути використана як до споріднених, так і не близькоспоріднених мов [там же, с. 53]. Мовознавець наводить особливості характерні для індоєвропейських мов на різних рівнях мови [там же, с. 53-57].

В роботі «Проблема родства между большими языковыми семьями» М. С. Трубецькой скептично ставився до ідеї спорідненості мов: за його словами, «я сумніваюсь в тому, що коли-небудь зможемо довести спорідненість індоєвропейських з семітськими, уральськими або північнокавказськими мовами. При цьому, я розумію «спорідненість» виключно в його прямому, тобто генеалогічному сенсі» [16, с. 61] і віддає належне типологічній спорідненості.

Дослідження робіт М. С. Трубецького запевняє нас в тому, за словами лінгвіста, «Те що спільноруська або спільносхіднослов'янська прамова колись існувала, можна вважати твердо встановленим» [там же, с. 143].

Певні ідеї М. С. Трубецькой висував стосовно глотогенезу східнослов'янських мов. Мовознавець пояснював цей процес наступним чином: «Із змішення східних і південних руських виникла білоруська народність. Об'єднання іншої частини східних руських з північними руськими привело до утворення великоруської народності. Частина південних руських, які залишились після утворення білоруської народності, сформувалась в українську народність. Сучасне тричасне ділення (великоруси, білоруси, українці...з'явилося шляхом часткових змішень» [там же, с. 44].

М. С. Трубецькой проаналізував теорію О. О. Шахматова про поділ на руську, білоруську, українську мови і він доходить висновку, що «Шахматов і створив свою систему виключно для того, щоб зробити можливим розподіл окремих звукових змін за трьома періодами» [там же, с. 145] і хоча, на думку М. С. Трубецького, О. О. Шахматов заперечував теорію «родовідного дерева» А. Шлейхера, він

«представляв собі розвиток мови в формі розгалужень родовідного дерева» [там же, с. 145].

Сучасні лінгвісти високо оцінюють теоретичні студії М. С. Трубецького в аспекті мовних союзів; М. С. Трубецькой одним із перших запропонував термін «мовний союз», причому ці союзи можуть існувати як між спорідненими, так і неспорідненими мовами [там же, с. 497] і виділяв два класи спорідненості мов - генетичну і негенетичну (за союзами) і лінгвіст пише, що «всі мови земної кулі представляють певну безперервну мережу взаємно перехідних один в один ланцюгів, немов би радужних» [там же, с. 498]. В певній мірі ці міркування М. С. Трубецького співпадають з ідеями І. О. Бодуена де Куртене про географічний фактор в процесі мовної інтерференції [1, с. 371].

Здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки: 1) вивчення робіт О. М. Селищева і М. С. Трубецького показує, що мовознавці були прибічниками застосування порівняльно- історичного методу; 2) студії зазначених лінгвістів носять певний системний характер. У М. С. Трубецького знаходимо власну схему мовного розвитку, а саме - мовних сімей, яку він називав як мережеву або ланцюгову. Мовознавці намагалися відтворити всі генетичні відношення, які висходять історично до єдиної прамови.

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо у поглибленому вивченні студій О. М. Селищева і М. С. Трубецького, присвячених історії східнослов'янських мов.

Література

1. Бодуэн де Куртенэ И. А. Подробная программа лекций в 1876-77 уч. году (1879) / Избранные труды по общему языкознанию. Москва: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. - 384 с.; Т. 2. - 391 с.

2. Виноградов В. В. Проф. А. М. Селищев как историк русского языка. Докл. и сообщ. филол. ф-та Моск. ун-та. М., 1947. Вып. 4. С. 31-50.

3. Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. - 20-і рр. ХХ ст.) / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; відп. ред О. Б. Ткаченко. Донецьк, 1998. 222 с.

4. Глущенко В. А., Овчаренко В. Н., Кольга Ю. И. Н. С. Трубецкой и

проблемы моделирования истории праязыка. Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: научно-методич. сб. / отв. ред.

В. А. Глущенко. Славянск: СгПУ, 2009. Вып. ХVШ. Ч. 1. С. 3-13.

5. Селищев А. М. Критические заметки по истории русского языка. Москва, 1924. С. 183-184.

6. Селищев А. М. Забайкальские старообрядцы. Иркутск, 1918. 81 с.

7. Селищев А. М. Изд. ІІ отд. Акад. Наук, т. XXXII, 1927, с. 305. Рец. На книгу Н. Дурново. Очерк истории русского языка. Москва, 1924.

8. Селищев А. М. Отд. отт., с. 6. Рец. на кн. Н. С. Державина «Болгарско- сербские взаимоотношения и македонский вопрос».

9. Селищев А. М. Очерки по македонской диалектологии. Казань, 1918. Т. 1.284 с.; 2- е изд. фототип. София, 1981.

10. Селищев А. М. Русские говоры Казанского края и русский язык у чуваш и черемис. К изучению культурно-языковых взаимоотношений в Среднем

Поволжье. Ученые зап. РАНИОН. Ин-т языка и лит-ры. Лингв. секция. М., 1927. Т. 1. С. 36-72.

11. Селищев A. M. Русский язык у инородцев Поволжья. Slavia. Praha. 1925, ч. 1. Вып. 4. 297 с.

12. Селищев A. M. Соканье и шоканье в славянских языках. Slavia, 1931, X, 4. С. 736.

13. Трубецкой Н. С. Возникновение общезападнославянских особенностей

в области консонантизма. Избранные труды по филологии: Переводы / Сост. В. А. Виноградова и В. П. Нерознака; Под общ. ред. Т. В. Гамкрелидзе и др.; Послесл. Т. В. Гамкрелидзе и др. Москва: Прогресс, 1987. 560 с.

(Языковеды мира). С. 180-195.

14. Трубецкой Н. С. Мысли об индоевропейской проблеме. Избранные труды по филологии: Переводы / Сост. В. А. Виноградова и В. П. Нерознака; Под общ. ред. Т. В. Гамкрелидзе и др.; Послесл. Т. В. Гамкрелидзе и др. Москва: Прогресс, 1987. 560 с. (Языковеды мира). С. 44-60.

15. Трубецкой Н. С. О звуковых изменениях русского языка и распаде

общерусского языкового единства. Избранные труды по филологии: Переводы / Сост. В. А. Виноградова и В. П. Нерознака; Под общ. ред.

Т. В. Гамкрелидзе и др.; Послесл. Т. В. Гамкрелидзе и др. Москва: Прогресс, 1987. - 560 с. (Языковеды мира). С. 143-168.

16. Трубецкой Н. С. Проблема родства между большими языковыми семьями. Избранные труды по филологии: Переводы / Сост. В. А. Виноградова и В. П. Нерознака; Под общ. ред. Т. В. Гамкрелидзе и др.; Послесл. Т. В. Гамкрелидзе и др. Москва: Прогресс, 1987. 560 с. (Языковеды мира). С. 60-63.

17. Трубецкой Н. С. Фонология и лингвистическая география. Избранные труды по филологии: Переводы / Сост. В. А. Виноградова и В. П. Нерознака; Под общ. ред. Т. В. Гамкрелидзе и др.; Послесл. Т. В. Гамкрелидзе и др. Москва: Прогресс, 1987. 560 с. (Языковеды мира). С. 31-37.

Размещено на Allbest.ru