Функціональні особливості фразеологічних одиниць в текстах публіцистичного стилю української мови

Размещено на http://allbest.ru

¹Донбаський державний педагогічний університет

²Олексієво-Дружківська Загальноосвітня

санаторна школа-інтернат № 13 Донецької обласної ради

Функціональні особливості фразеологічних одиниць в текстах публіцистичного стилю української мови

¹Сушко О. - кандидат філологічних наук,

доцент, кафедри української мови та літератури

²Кубрак Л. - учитель української мови та літератури

Анотація

Ключові слова: фразеологізм, публіцистичний стиль, стилістичне забарвлення, ознака стилю, конотація.

Аннотация

Функциональные особенности фразеологических единиц в текстах публицистического стиля украинского языка

Сушко О. - кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка и литературы Донбасского государственного педагогического университета

Ключевые слова: фразеологизм, публицистический стиль, стилистическая окраска, признак стиля, коннотация.

Abstract

Functional features of phraseological units in the publicist style of the ukrainian language

Nowadays, the number of phraseologisms that are stylistically neutral has increased significantly, which means that it is not always possible to identify a phraseologism, taken out of context, to a certain functional style, since every style of the Ukrainian language operates with the whole system of lexical, grammatical and phonetic means. interconnections and relationships. In our work we investigate book stylistically marked phraseological units of journalistic style. In the stylistic paradigm of the Ukrainian language, journalistic style occupies a separate place, as it acts as a full-fledged component of the stylistic system of contemporary Ukrainian literary language. In the recent period, the manner in which information is presented changes significantly as a network of information channels develops, which creates competition and forces the authors of publications to resort to the selection of a variety of linguistic means in order to attract the attention of readers / viewers / listeners.

A characteristic feature of journalistic style, according to the researchers, is the orientation to verbal speech, elements of which not only act as express, but also become one of the techniques of interest and influence on the reader. And the foremost place here is phraseological units, without which almost no text of the journalistic style is complete.

As nonfiction should be both influential and informative, the skill of the publicist is considered to be the appropriate combination of expressive lexemes and phraseological references with informative components. This can explain the penetration into the texts of different genres of journalistic style of evaluative elements that contribute to the expression of readers' opinions. In order to achieve a communicative purpose in a journalistic style, there is often a need to use new, fresh language formulas, which in turn leads to the emergence of neologisms in the field of phraseology. In our opinion, these linguistic formulas are characterized by a negative emotional-evaluative connotation, which can be explained by the increased attention of media users to the negative phenomena and processes that take place in society.

Key words: phraseologism, journalistic style, stylistic coloring, sign of style, connotation.

Вступ

Постановка проблеми. Упродовж останніх років увагу дослідників мови все частіше привертає специфіка функціонування фразеологічних одиниць у текстах публіцистичного стилю. Оскільки мова сучасних ЗМІ характеризується підвищеною експресивністю, власне експресивна функція мови набуває нових акцентів у залученні стилістично забарвлених лексико-фразеологічних одиниць, що мають помітний експресивно-емоційний потенціал. У вивченні специфіки публіцистичного стилю в стилістичній парадигмі української мови помітне значення мають праці як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема, В. В. Виноградова, О. А. Земської, М. Н. Кожиної, Л. І. Мацько, Л. О. Ставицької та ін. Так, наприклад, Н. М. Кожина визначила основні риси стилю, Л. І. Мацько описала мовні особливості публіцистичного тексту. Є. М. Полякова у своїх працях звернула увагу на системність стилю. Авторка зауважила, що «поняття стилю мови і поняття стилістичного забарвлення мовних елементів не лише співвідносні, але й не мисляться одне без одного. Адже стиль мови як лінгвістична категорія становить собою сукупність мовних засобів, які мають певне забарвлення і які утворюють тут цілісну закінчену систему» [6, с. 134-135]. Наш науковий інтерес викликає фразеологічна організація публіцистичного тексту.

Метою пропонованої статті є виявлення функціонування фразеологічних одиниць, залучених до публіцистичних текстів різних жанрів із метою маніпулятивного впливу на людину. Ця мета конкретизується в таких завданнях: 1) виокремити фразеологізми, які співвідносяться з окремими стилями мови; 2) схарактеризувати фразеологізовані мовні формули, що проникають упродовж останніх років у публіцистичне мовлення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Специфіка публіцистичного стилю полягає насамперед у тому, що він має власну мовно-композиційну структуру: набір засобів вираження думки та усталених правил комунікації. Як і інші функціональні стилі української мови, публіцистичний стиль передбачає використання відповідних до тих чи інших сфер людської діяльності форм загальнонародної літературної мови, особливості яких зумовлені специфікою суспільної діяльності.

Також зауважимо, що для кожного стилю паралельно до спільних мовних особливостей використовуються специфічні ознаки, які виявляються на рівні добору слів та фразеологічних одиниць. В.В. Виноградов, досліджуючи зв'язок елементів мови з окремими функціональними стилями, відзначав, що «функціонально-стилістичне забарвлення, властиве частині слів, виразів і навіть конструкцій, генетично зумовлене переважним уживанням цих мовних фактів і явищ лише в певних видах мовлення, в певних контекстах» [1, с. 70].

У пропонованому дослідженні вважаємо доречним виділити ті фразеологічні одиниці, які співвідносяться з певними стилями мови. У зв'язку з цим виникає потреба відмежування нейтральних фразеологізмів, що не мають спеціального емоційного або стилістичного забарвлення й використовуються без обмежень у всіх функціональних стилях.

Поряд із нейтральними в стилістичному аспекті фразеологічними одиницями існують фразеологізми, які є характерними або притаманними якомусь окремому функціональному стилю, або й такі, що превалюють над іншими типами фразем у межах конкретного стилю.

Так, наприклад, фразеологічні одиниці на зразок ловити ґав, комар носа не підточить, сім п'ятниць на тижні та інші використовуються доволі часто в художньому стилі, рідше - в публіцистичному, а науковому й офіційно-діловому стилям названі фразеологізми зовсім невластиві. Принагідно зазначимо, що в наш час значно збільшилася кількість фразем, які є стилістично нейтральними, а це означає, що не завжди можна виявити належність фразеологізму, взятого поза контекстом, до певного функціонального стилю, оскільки кожен стиль української мови оперує всією системою лексичних, граматичних і фонетичних засобів у їх взаємозв'язку та співвідношенні. Тому перед фразеологами постає проблема стилістичної диференціації фразеологічних одиниць. У цьому аспекті М. М. Шанський виділяє міжстильові, розмовно-побутові та книжні фразеологізми [7, с. 128]. В.П. Жуков у своїх працях розглядає стилістичне значення фразеологічної одиниці, бо фразеологізм містить лексико-граматичне значення, значення оцінки та експресивно-емоційні елементи, а це означає, що стилістичне значення фразеологічної одиниці є необхідним і важливим компонентом. З погляду призначення та мовленнєвої ситуації вчений виділяє кілька типів фразеологізмів:

• номінативні, в яких сучасне значення збігається з етимологічним: знайти спільну мову;

• власне оцінні: біла ворона;

• фразеологізми, які об'єднують номінативне та оціночне значення: бити байдики;

• вигукові фразеологізми: от так петрушка [2, с. 14].

Як показують дослідження, у функціонально-стилістичному аспекті необхідно виділяти літературні фразеологічні одиниці (книжні, нейтральні, розмовні, народнопоетичні) та нелітературні (просторічні). Книжна фразеологія залежно від сфери використання, жанрових і мовних особливостей поділяється на наукову, офіційно-ділову, публіцистичну та поетичну.

У нашій праці досліджено книжні стилістично марковані фразеологічні одиниці публіцистичного стилю, які, на жаль, у сучасному мовознавстві досліджені недостатньо, у тому числі й через активний розвиток новітніх засобів масової інформації. Книжна фразеологія характеризується рафінованою літературністю й властива переважно писемному мовленню. Названі фразеологічні одиниці вирізняються високою мовленнєвою культурою. Книжні фразеологізми належать до текстотворчих стильових засобів, тобто вони можуть уживатися переважно в межах окремого стилю й бути властивими лише йому.

Так, наприклад, публіцистичний стиль характеризується такими фразеологічними одиницями: спіймати облизня, напускати туману, золотий вік, поцілунок Юди, альфа і омега та ін.

У стилістичній парадигмі української мови публіцистичний стиль посідає окреме місце, оскільки виступає повноцінною складовою стилістичної системи сучасної української літературної мови, характеризуючись такими характерними ознаками (за М. Н. Кожиною), як:

1) інформаційна, яка полягає в прагненні за короткий час повідомити про які-небудь новини, що впливає на характер комунікативних задач і мовленнєве втілення;

2) впливова (експресивна), обумовлена і пов'язана з категорією оцінки;

3) популяризаторська, яка визначає звернення публіцистики до наукової тематики і, відповідно, до сфери наукового мовлення [3, с. 21].

У новітній період помітно змінюється манера подачі інформації маніпулятивного спрямування, оскільки потужно розвивається мережа інформаційних каналів, що створює конкуренцію та змушує авторів публікацій вдаватися до добору найрізноманітніших мовних засобів з метою привернення уваги читачів/глядачів /слухачів.

У цьому сенсі нам видається слушною думка відомої дослідниці української стилістики Л. І. Мацько про те, що “мовні засоби публіцистичного стилю - це сплав елементів наукового, офіційно-ділового, художнього стилів. З одного боку, в ньому широко використовується суспільно-політична лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування, а з іншого - багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу читача і вплинути на нього, художні засоби - тропи, фігури” [5, с. 272]. Характерною рисою публіцистичного стилю, на думку дослідників, є орієнтація на усне мовлення, елементи якого не лише виступають у ролі експресем, а й стають одним із прийомів зацікавлення і впливу на читача. І чільне місце тут посідають фразеологічні одиниці, без яких не обходиться практично жоден тест публіцистичного стилю.

Оскільки в наукових студіях і досі немає загальновизнаного поняття фразеологізму, ми вдаємося до широкого розуміння фразеології та, покликаючись на думку О. В. Куніна, (об'єктом фразеології визнає ”всі стійкі сполучення слів з ускладненим значенням. Нижня межа фразеологізму - двослівне утворення. При цьому один із компонентів може бути службовим словом. Верхня межа - складне речення" [4, с. 126]) фразеологізмами називаємо всі сталі утворення, які функціонують у публіцистичному тексті, характеризуючись відтворюваністю та надслівністю.

Оскільки публіцистичний текст має бути одночасно впливовим ті інформаційним, майстерністю публіциста вважається доречне поєднання експресивних лексем і фразеологічних зворотів з інформативними компонентами. Власне цим можемо пояснити проникнення в текстову тканину різних жанрів публіцистичних творів оцінних елементів, які сприяють увиразненню думки читачів.

Оцінність в умовах публіцистичного стилю міститься в синтаксичних конструкціях, у доборі лексико-фразеологічних одиниць, що створює спонукальну експресію. За нашими спостереженнями, у публіцистичних текстах така експресія може мати як позитивні, так і негативні конотації, причому негативні (маємо на увазі мову ворожнечі як чинник маніпулятивного впливу на читача /слухача /глядача) переважають.

Для досягнення комунікативної мети в умовах публіцистичного стилю часто виникає потреба у використанні нових, свіжих мовних формул, що веде у свою чергу до появи неологізмів у царині фразеології. Так, наприклад, у публічне мовлення проникли такі фразеологізовані сполуки, як: п'ятничні квитки, сіра піраміда, московська зозуля, махровий націоналіст, стадіон так стадіон, політичні страуси, кругова корупція, Колос на глиняних ногах, хіхікання хитунів, те, що риба гниє з голови - добра відмазка хвоста та інші.

Такі фразеологізовані вислови сприяють приверненню уваги до негативних явищ або одіозних особистостей, а саму інформацію роблять такою, що більше запам'ятовується й активно обговорюється пересічними громадянами. публіцистичний стилістичний фразеологічний текст

Як бачимо, у переважній більшості ці мовні формули характеризуються негативною емотивно-оцінною конотацією, що можемо пояснити посиленою увагою користувачів засобів масової інформації до негативних явищ і процесів, які мають місце в соціумі.

Висновки

Здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки: у фразеологічній системі сучасної української літературної мови чисельну групу складають мовні формули, що співвідносяться з публіцистичним стилем. Упродовж останніх років у публіцистичні тексти все частіше проникають фразеологізовані одиниці, які сприяють увиразненню думки з метою привернення уваги якомога ширшої аудиторії. Такі новинки в царині фразеології потребують ретельного всебічного дослідження, у чому ми й вбачаємо перспективи подальших розвідок.

Література

1. Виноградов В. В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. Москва: Высшая школа, 1972. 614 с.

2. Жуков В. П. Русская фразеология. Москва: Высшая школа, 1986. 310 с.

3. Кожина М. Н. Язык и стиль в функциональном аспекте. Основные понятия и категории лингвостилистике. Пермь: Пермский государственный университет, 1982. С. 15-34.

4. Кунин А. В. Курс фразеологии современного английского языка. Москва: Высшая школа, 1996. 318 с.

5. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови: Підручник. Київ: Вища школа, 2003. 462 с.

6. Полякова Е. Н. К вопросу о стилистике делового языка XVII в. и его отношении к литературному языку. Структура лингвостилистики и ее основные категории. Пермь: Пермский государственный университет

им. А. М. Горького, 1983. С. Н4-147.

7. Шанский Н. М. Фразеология современного русского языка. Москва: Высшая школа, 1985. 160 с.

8. Яворська Г. М. Політична риторика та реалії європейської інтеграції. Віче. 2002. № 7. С. 66-71.

9. Cowie A. P. Semantic frames theory and the analysis of phraseology. Вестник Московского государственного университета. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 1999. № 1.

Размещено на Allbest.ru