Соціолінгвістичні чинники адаптації запозичених слів: лінгвоісторіографічний аспект (кінець XX ст. - початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ ЗАПОЗИЧЕНИХ СЛІВ: ЛІНГВОІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ (кінець XX ст. - початок ХХІ ст.)

Голуб О.М.

кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської та слов'янської філології Донбаський державний педагогічний університет
Роман В.В.

кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської та слов'янської філології Донбаський державний педагогічний університет

Седашев Я.Ю.

студент ІІ курсу англо-німецького відділення філологічного факультету

Донбаського державного педагогічного університету

У статті проаналізовано вплив головних соціальних (позамовних, зовнішніх, екстралінгвальних) чинників на процес адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті. Розкрито погляди європейських (у тому числі українських і російських) мовознавців кінця ХХ ст. - початку ХХІ ст. стосовно головних позамовних причин запозичень однієї мовою іншою із зосередженням уваги на теоретичних проблемах адаптації лексичних запозичень. Визначено і схарактеризовано основні класифікації екстралінгвальних чинників адаптації лексичних запозичень у лінгвоісторіографічному аспекті. Обґрунтовано, що для зазначеного періоду характерним стає розгляд лінгвістичних явищ у тісному зв'язку з змінами суспільно-політичних умов.

Відзначено, що зовнішні причини запозичення зумовлюють їх мовні причини запозичення, утворюючи певну мовну взаємодію, що сприяє переходу запозичених слів з однієї мови в іншу. Кожна з екстралінгвальних чи лінгвальних причин своєрідно позначається на процесі освоєння лексичних запозичень, у певний час, необхідний для адаптації до лексичної системи мови-реципієнта, на ступінь і способи перетворення й трансформації в мовній системі. Зроблено висновки про те, що в лінгвістичних дослідженнях останнього десятиріччя вплив зовнішіх чинників на розвиток лексики мови-реципієнта надто перебільшується, особливо наголошується на вирішальній ролі соціальних, політичних й економічних зрушень у суттєвих змінах мовної поведінки членів мовного соціуму та структури мови в цілому (О. А. Стишов). Учені розглядають проблему засвоєння іншомовних слів не тільки з позиції морфологічного та фонетичного пристосування до структурних норм мови-реципієнта, але й із погляду словотвірної й семантичної адаптації, функціональної активності запозичених слів.

Ключові слова: екстралінгвальний чинник, процес адаптації, мовна система, лексичне запозичення, мова-реципієнт.

SOCIOLINGUISTIC FACTORS OF ADAPTATION OF LEXICAL BORROWINGS IN THE LANGUAGE-RECIPIENT: LINGUISTIC HISTORIOGRAPHIC ASPECT (the end of the XX^th - the beginning of the XXI^st cc.)

Holub O. M.

Candidate of Science (Linguistics), Associate Professor, Department of Germanic and Slavonic Linguistics, Donbas State Teachers' Training

University

Roman V. V.

Candidate of Science (Linguistics), Associate Professor, Department of Germanic and Slavonic Linguistics, Donbas State Teachers' Training University

Sedashev Ya. Yu.

Bachelor's Degree Programme Student, Department of Philology (English and German Languages), Donbas State Teachers' Training University

The article outlines the scientific investigation dedicated to the impact of major extralingual (introlingual, external, social) factors on the process of adaptation of lexical borrowings in the language-recipient in the linguistic works (the end of the XX^th - the beginning of the XXI^st cc). The factors especially social ones resulted in using lexical borrowings have been characterized. The views of European (including Ukrainian and Russian) linguists at the end of the XX^th - the beginning of the XXI^st cc have been revealed concerning the main external causes of borrowings with the emphasis on the theoretical problems of adaptation of loan words. The main classifications of extralingual factors of the adaptation of lexical borrowings have been identified and characterized in the light of linguo-historiographic aspect. It has been proved that it has become characteristic to consider the linguistic phenomena in close connection with the changes of socio-political conditions in the investigated period.

It has been pointed out that external factors determine lingual causes of borrowing, forming a particular language interrelation which contributes to appearance of lexical borrowings in the language-recipient. Each of either extralingual or lingual factors is manifested in the process of adaptation of lexical borrowings at a definite time which is necessary for new words to be assimilated into the word-stock of the language-recipient, in the degree and ways of transformation in the language system.

Important conclusions have been made about recent linguistic works in which the influence of external factors on the development of the word-stock in the language-recipient is overestimated, the importance of social, political and economic transformations in significant changes of linguistic behavior of members of a language community and the structure of the language in general is excessively emphasized (O. A. Styshov).

Linguists study the problem of adaptation of foreign words not only from the perspective of morphological and phonetic assimilation to the structural norms in the language-recipient but also from the position of word-building and semantic assimilation, as well as functional activity of borrowed words.

Key words: extralingual factor, process of adaptation, language system, lexical borrowing, language-recipient.

Постановка проблеми

Дослідження останніх років з усією очевидністю доводять, що при розв'язання лінгвістичних проблем необхідно враховувати не тільки власне внутрішньомовні фактори, але й соціолінгвістичні чинники. Проблема співвідношення лінгвальних і екстралінгвальних чинників постійно постає в лінгвістичній літературі у зв'язку з розглядом різних питань у галузі мовознавства. Мовні контакти мають місце як при безпосередніх контактах народів, так і при відсутності їх, утворюючи при цьому важливу частину опосередкованих контактів культур. Одним із важливих чинників взаємодій цивілізацій є запозичення лінгвістичних одиниць, яке одночасно репрезентує собою певну фазу в процесі запозичення культурних цінностей. Процеси взаємовпливу і запозичення в мовах світу відбуваються настільки часто, що викликають необхідність спеціального дослідження.

При вивченні лексичних запозичень важливо звернути увагу на дискусійні питання щодо підходів до статусу запозичень: по-перше, на сучасному етапі запозичення - це один з важливих джерел поповнення лексичного складу; по-друге, іншомовна лексика - це один з аспектів дослідження соціолінгвістики та психолінгвістики. Очевидно, саме тому питання про мовну змінність, сутність і чинники мовної еволюції було, є і буде одним з центральних у лінгвістичній науці.

Аналіз останніх досліджень

Питання лексичного запозичення активно розробляється в лінгвістиці. Наприкінці ХХ - початку ХХІ століття мовознавці посилили увагу як до теоретичного осмислення, так і до практичного опрацювання матеріалу. Важливе значення екстралінгвальних причин і їх провідну роль у процесі лексичного запозичення підкреслюють багато лінгвістів, а саме: Б. М. Ажнюк, Л. М. Архипенко, О. П. Бодик, У. Л. Мрозицька, Г. А. Сергєєва, О. А. Стишов та ін.

Активізація лексики іншомовного походження зумовлює різноманітні дискусії в суспільстві взагалі та серед лінгвістів зокрема. Існує декілька підходів до класифікації запозиченої лексики, один з яких пов'язаний з трансформаційними процесами, спричиненими зовнішніми (екстралінгвальними) і внутрішніми (інтралінгвальними) чинниками. Водночас подальше опрацювання теми, поява нових матеріалів викликає необхідність нового звернення до проблеми, оскільки поява нового слова - безперервний процес, що вимагає постійної уваги та вивчення. Проте спеціальних праць лінгвоісторичного характеру, в яких було б докладно проаналізовані та систематизовані основні мовні та позамовні чинники виникнення лексичних запозичень у мові-реципієнті кінця XX ст. - початку XXI ст., в мовознавстві немає, чим зумовлюється актуальність обраної теми. Таким чином, метою пропонованої статті є дослідити природу екстралінгвальних причин уходження і адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті кінця XX ст. - початку XXI ст. Питання теорії запозичень досі залишається суперечливим, а відтак це позначається на вирішенні конкретних практичних завдань.

Проблема лексичного запозичення займає в лінгвістиці важливе місце, бо вона висвітлює одне з явищ взаємодії мов. Як відзначав С. В. Семчинський, «Мова не існує як самостійне, автономне явище. Вона існує в нерозривному зв'язку з суспільством та його багатогранним життям, тому закони її розвитку можна зрозуміти, якщо вивчати її у зв'язку з історією народу - носія цієї мови. Для того, щоб пояснити явища мови даного народу, слід знати історію цього народу, його зв'язки з іншими народами» [8, с. 23-24].

Причини запозичень можуть бути різними, і число таких причин настільки велике, що їх можна розділити на дві великі категорії - екстралінгвальні (позамовні) та інтралінгвальні (мовні). З появою соціолінгвістичних досліджень у мовознавстві другої половини ХХ століття основними причинами запозичення все ж прийнято вважати чинники нелінгвістичного характеру. На наш погляд, саме такий підхід розгляду процесу запозичення та використання лексичних запозичень як одного із соціолінгвістичних підходів у контексті дослідження мовної структури, зокрема, найбільшою мірою, відповідає сучасному розвитку мови. Розглянемо основні підходи до класифікації позамовних чинників запозичень, за допомогою яких збагачується словниковий склад мови.

Освоєння іншомовних слів - складний мовний процес, який в силу своєї багатоаспектності розглядається лінгвістами з різних позицій. Досліджуваний період (кінець ХХ ст. - початок ХХІ ст.) характеризується аналізом лексичних запозичень, оскільки формальна і функціональна сторона - лише різні аспекти єдиного процесу освоєння, також зазначений період відзначається формуванням й удосконаленням принципів і класифікацій освоєння іншомовного слова та розробкою конкретного механізму визначення етапів і ступенів адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті.

Результати проведеного дослідження дають змогу констатувати, якщо прослідити історію вивчення й фіксування іншомовної лексики в мові, яку подано у працях сучасних дослідників, то позамовні чинники, так чи інакше, впливали на позиції фахівців щодо доречності запозичених слів і способів їх фіксації та кодифікування. Спроби дати популярне тлумачення екстралінгвістичних причин входження іншомовних слів зробили, зокрема, Л. М. Архипенко, Л. В. Гребинник, Д. В. Мазурик, У. Л. Мрозіцька, В. П. Сімонок, О. А. Стишов.

В аспекті досліджуваної проблеми вважаємо за необхідне підкреслити, що основою для дослідження зазначеного питання може слугувати бачення розгляду класифікації екстралінгвальних чинників процесу адаптації іншомовних слів Л. П. Крисіна. У полі зору лінгвіста виступає класифікація позамовних чинників уходження і згодом адаптації запозичення слів, яку наш погляд, можна вважати найбільш ґрунтовною і загальноприйнятою. Загалом усі дослідники в своїх роботах брали до уваги цей принцип, але спосіб реалізації та трактування у кожного вченого неоднаковий. У своїй роботі автор підкреслює, що сам перелік причин був намічений в цілому вірно, оскільки в дійсності запозичення представляє собою процес, обумовлений складним комплексом лінгвістичних і екстралінгвістичних причин» [5, с. 22]. До екстралінгвальних причин запозичення слів однієї мови іншим лінгвіст відносить «наявність більш-менш тісних політичних, економіко-промислових і культурних зв'язків між народами - носіями мов»: тобто «всякого роду зовнішні впливи» неминуче відбиваються в лексиці [там само, с. 21].

Звертаючи увагу на процес запозичення, С. В. Семчинський зазначав, що «... запозичені слова допомагають нам уявити ті зв'язки, які існували між даним народом. Але запозичення не лише допомагають з'ясувати факти історії мови і історії народів, але й збагачують лексику мови» [8, с. 34].

Екстралінгвальні та лінгвальні причини можуть розглядатися у діахронічному і синхронічному аспектах, оскільки для кожної епохи характерним є свій набір причин запозичення, але є й причини, характерні для всіх епох, тобто є причини постійні і змінні [1, с. 5862]. Економічні, суспільно-політичні, культурні причини властиві всім епохам. Ці три головні чинники мовного контактування привели до різноманітних класифікаційних розподілів. Так, Л. М. Архипенко подає детальну класифікацію екстралінгвальних причин, які сприяють входження слова до вжитку і подальшій адаптації лексичних запозичень в мові-реципієнті, а саме: економічні, суспільно-політичні, культурні та культурно-побутові; наукові, соціально-психологічні [там само, с. 60-62].

Розглядаючи співвідношення власних і чужих елементів у сучасній українській мові, П. О. Селігей, у свою чергу, одним із найперших і закономірних принципів проникнення запозичених слів вважає, що запозичена лексика є міжнародною, узвичаєною серед зарубіжних фахівців, Україна усвідомлює себе частиною Європи, наздоганяє цивілізовані країни в економіці й культурі, переймає в західних народів їхні науково-технічні здобутки, має доступ до новітніх інформаційних технологій. Наступним чинником лінгвіст виділяє естетичні або етичні міркування. Він вважає, що іншомовні слова проникають коли окремі суспільні прошарки захоплюються культурою іншого народу [7, с. 7-11].

Досліджуючи лексико-семантичну рецепцію іншомовної лексики в соціолінгвістичному аспекті, В. П. Сімонок стверджує, що на запозичування, як і на розвиток мови взагалі, впливають зовнішні та внутрішні чинники. Основними позамовними чинниками вчений вважає, так звану, основну тріаду факторів, а саме політичні, економічні та культурні зв'язки між народами. Зовнішні відбивають зв'язки мови з різними сторонами людського існування й історії суспільства, через які відбувається зв'язок історії мови з історією народу. Ці чинники стають детермінантами, які безпосередньо визначають розвиток лексики. Будь-які зміни у світі матеріальних речей, суспільних установ, духовному житті людини потребують запозичування відповідних найменувань [9, с. 4-12]. Вияв позамовних (історико-культурних) чинників динаміки структури мови- реципієнта, які впливали на інтенсивність засвоєння іншомовних елементів, зумовлювали їх трансформацію чи збереження вихідних форм і значень, зроблено в дослідженнях С. П. Гриценко [3] та У. Л. Мрозіцької [6].

Значно розширилося та збагатилося коло факторів, які сприяють входженню лексичних запозичень до лексичного складу мови-реципієнта наприкінці XX ст. - початку XXI ст. у порівнянні з початком XX ст. Одним з головних питань, пов'язаних із запозиченням, яке ставиться вченими, сьогодення є те, що сучасні можливості фіксування нових лексем зумовив розвиток комп'ютерних технологій та публіцистичних джерел та Інтернет видання. Це положення, можна стверджувати, є провідним в досліджуваний період. У результаті інтеграції різних аспектів життєдіяльності держав зросла суспільна роль мов глобального спілкування в міжнародній комунікації та співробітництві, а саме англійська мова є законодавцем відповідної термінології. З наукового погляду питання доцільності вживання мови як інтернаціональної системи фігурує в праці українського лінгвіста С. В. Семчинського. Він вважав, що з розвитком науково-технічного прогресу шлях запозичень починає відігравати дедалі все більшу роль. Відмова від єдиної мови в науковому обігу дає можливість створити величезні можливості для розвитку науки в кожній країні [8, с. 39-40]. Разом з політичними, соціальними та економічними зрушеннями та новими підходами щодо зміцнення й розвитку відносин між державами С. А. Федорець виділяє зміни в суспільстві, які неодмінно відбиваються й у мові, зростання інтернаціоналізації характеру науки, глобалізація світового інтелектуального ринку та вдосконаленні вмінь і навичок фахівців-перекладачів, прагнення учасників мовного контакту до взаємного пристосування та спрощення мовних систем, що призводить до інтенсифікації процесів запозичування у взаємодіючих мовах [11, с. 1-4].

Опис закономірностей функціонування запозичень в умовах сучасної мовної ситуації, встановлення зв'язку між закономірностями мовної еволюції, її зовнішніми факторами у співвідношенні із прагматичними, соціолінгвістичними аспектами вказується в роботі Г. Д. Дружина. Він виділяє загальні причини, але серед них рушійними є екстралінгвістичного характеру, а саме: наукові потреби, які йдуть шляхом спеціалізації знань або їхньої глобалізації; модою - пануванням у певному середовищі тих чи інших смаків; потребою у формуванні ідеологічного фундаменту, здатного об'єднати соціум і у визначеній мері маніпулювати їм; комунікативною актуальністю - як для всього суспільства, так і для окремих його шарів; евфемізацією - зм'якшенням вираження за рахунок малознайомого мовного матеріалу; потребами публіцистики, покликаними відбивати стан суспільної свідомості впливати на нього [4, с. 3-5].

Серед зовнішніх чинників лінгвального розвитку необхідно виділити передусім соціально-історичні, географічні, демографічні, соціолінгвістичні, культурні та естетичні контакти. Значну роль у поширенні запозичених слів відіграють білінгви - люди, які володіють рідною мовою та будь-якою іншою мовами. Вони часто вживають запозичене слово замість рідного і це слово знаходить серед своїх слухачів людей, які можуть його вживати далі. За В. П. Сімонок, мовні контакти є визначальним чинником у процесі лексичного запозичування, які можуть бути безпосередніми або опосередкованими. Для адаптації лексичних запозичень достатньо двомовності не всього населення, а тільки його частини. В. П. Сімонок вважає, що наявність двомовності не обов'язково є результатом територіального контакту двох сусідніх народів, що особливо виявляється в українській мові ХХ ст. [9, с. 2-5].

Міркування В. П. Сімонок частково поділяє й Я. В. Битківська щодо поглядів на визначення білінгву. Філологіня визнає, що в умовах контактування генетично й географічно віддалених мов вона дотримуєьтся класифікації мовних контактів Ю. О. Жлуктенка, згідно з якою англійська та українська мовні системи мають випадковий, казуальний зв'язок, результатом якого є явище білінгвізму. Двомовність у дослідженні Я. В. Битківської має індивідуальний характер і поширена в межах певної соціальної групи, де володіння англійською мовою та використання її елементів зумовлене професійною діяльністю [2, с. 5-6].

Розглядаючи лексико-семантичні зміни в мові-реципієнті О. А. Стишов, досліджує позамовні і внутрішньомовні чинники сучасного розвитку національного лексикону. Так, учений звертається до фактів позамовного характеру, зокрема саме тих, які активно діють у мові новітніх мас-медіа в досліджуваний період. Він виділяє такі фактори: демократизація суспільного життя; істотне послаблення цензури; статус української мови як офіційної; зміни в соціальній структурі українського суспільства; практичні потреби мовців (самовираження в мові); мода на певні слова - естетичні смаки певної доби; пошуки нових засобів вираження [10, с. 21-22].

Кожна з названих вище причин по-своєму впливає на процес освоєння лексичних запозичень, на певний час, необхідний для їхньої адаптації до системи мови-реципієнта, на ступінь і способи трансформації в системі.

Результати дослідження

лексичний мова запозичення адаптація

Запозичення - це універсальне мовне явище, яке полягає в акцепції однією мовою лінгвістичного матеріалу з іншої мови внаслідок екстралінгвальних контактів між ними, які розрізняються за рівнем та формами. Вивчення процесу запозичення як результату контактів між народами і їх мовами має важливе значення для вирішення ряду лінгвістичних проблем. Таким чином, розглядаючи наукові роботи зазначеного періоду, доходимо висновку, що для лексикологічних праць кінця XX ст. - початку XXI ст., у яких трактуються проблеми міжмовних контактів, характерним стає розгляд лінгвістичних явищ у тісному зв'язку з змінами суспільно-політичних умов, актуалізацією певних реалій, для яких в мові-реципієнті або не було адекватних позначень, або існуючі позначення за тими або іншими причинами не влаштовували носіїв мови.

Перспективи подальших вивчень полягають у більш детальному вивченні положень лінгвістів стосовно досліджуваної проблеми, зокрема дослідження інтралінгвальних причин уходження і адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті. Необхідність вивчення запозичених слів обумовлена рівнем і частотою мовних контактів, збільшенням міжмовного обміну та освіченістю суспільства.

Література

1. Архипенко Л. М. Іншомовні лексичні запозичення в українській мові: етапи і ступені адаптації (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця XX - початку XXI ст.) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2005. 230 с.

2. Битківська Я. В. Тенденції засвоєння та розвиток семантики англізмів у сучасній українській мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Прикарпатський нац. ун-т ім. Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2008. 19 с.

3. Гриценко С. П. Лексичний вплив як чинник динаміки структури мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень українських пам'яток кінця XVI-XVN ст.) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.15 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 1999. 20 с.

4. Дружин Г. В. Сучасні лексичні запозичення: прагматика, семантика, соціолінгвістика : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.02 / Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2000. 17 с.

5. Крысин Л. П. Иноязычные слова в современном русском языке: монография / АН СССР, Ин-т русского языка. Москва: Наука, 1968. 208 с.

6. Мрозіцька У. Л. Інтра- та екстралінгвістичні чинники розвитку мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень в українській мові) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.15 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2002. 18 с.

7. Селігей П. О. Що нам робити із запозиченнями? Українська мова. 2007. № 3. С. 3-16.

8. Семчинський С. В. Шляхи збагачення лексики: матеріали до лекцій з курсу загального мовознавства. Львів : Вид-во Львівськ. унту, 1963. 62 с.

9. Сімонок В. П. Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.01 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2002. 36 с.

10. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації) : монографія. Київ : Центр КНЛУ, 2003. 388с.

11. Федорець С. А. Англійські запозичення в мові сучасної української реклами : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2005. 18 с.

References

1. Arkhypenko, L. M. (2005). Inshomovni leksychni zapozychennia v ukrainskii movi: etapy i stupeni adaptatsii (na materiali anhlitsyzmiv u presi XX - pochatku XXI st) [Foreign languages borrowing in the Ukrainian Language: stages and steps of adaptation (on materials of anglicisms in press of the end of the XXth - the beginning of the XXI th centrury)]: dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01 / Kharkiv. nats. un-t im. V. N. Karazina. Kharkiv, 2005. 230 p.

2. Bytkivska, Ya. V. (2008). Tendentsii zasvoiennia ta rozvytok semantyky anhlizmiv v suchasnii ukrainskii movi [Tendencies of the adaptation and development of the semantics of englisms in the modern Ukrainian language]: avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : 10.02.01 /Prykarpatskyi nats. un-t im. Vasylia Stefanuka. Ivano-Frankivsk, 2008. 19 p.

3. Hrytsenko, S. P. (1999). Leksychnyi vplyv iak chynnyk dynamiky struktury movy-retsipienta (na materiali latynskykh zapozychen ukrainskykh pamiatok kintsia XVI-XVII st.) [The lexical influence as a factor of dynamics of language-adopter structure (on the material of Latin adoptions on the Ukrainian heritage at the end of the XVI - XVIIth centuries)]: avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : 10.02.15 / Kyiv.nats. un-t im. Tarasa Shevchenka. Kyiv, 1999. 20 p.

4. Druzhin, H. V. (2000). Suchasni leksychni zapozychennia: prahmatyka, semantyka, sotsiolinhvistyka [Modern lexical borrowings: pragmatics, semantics, sociolinguistics]: avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.02 / Dnipropetrovskyi nats. un-t. Dnipropetrovsk, 2000. 17 p.

5. Krysin, L. P. (1968). Inoiazychnyie slova v sovremennom russkom yazyke [Foreign words in modern Russian Language]. monografiia. Moscow: Nauka, 1968. 208 p.

6. Mrozitska, U. L. (2002). Intra- ta ekstralinhvalni chynnyky rozvytku movy-retsypienta (na materiali latynskykh zapozychen v ukrainskii movi) [Intra- and extralingual factors of the development of the language-recipient (based on Latin borrowings in Ukrainian)]: avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.15 / Kyiv.nats. un-t im. Tarasa Shevchenka. Kyiv, 2002. 18 p.

7. Selihei, P. O. (2007). Shcho nam robyty iz zapozychenniamy? [What do we do with borrowings?]. Ukrainska mova. 2007. № 3. P. 3-16.

8. Semchynskyi, S. V. (1963). Shliahy zbahachennia leksyky [The Ways of Enriching Vocabulary]. Lviv: Vyd-vo Lvivsk. un-tu, 1963. 62 p.

9. Simonok, V. P. (2002). Leksyko-semantychna retseptsiia inshomovnoi leksyky v ukrainskii movnii kartyni svitu [Lexical and semantic reception of foreign vocabulary in the Ukrainian Language Picture of the World]: avtoref. dys. ... d-ra filol. nauk: 10.02.01 / Nats. yurid. akad. Ukraine im. Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 2002. 36 p.

10. Styshov, O. A. (2003). Ukrainska leksyka kintsia ХХ stolittia (na materiali movy zasobiv masovoi informatsii) [Ukrainian lexis of the End of the XXth century (based on the material of mass media language]. Kyiv: Tsentr KNLU, 2003. 388 p.

11. Fedorets, S. A. (2005). Anhliiski zapozychennia v movi suchasnoi ukrainskoi reklamy [English borrowings in the language of modern Ukrainian advertising]: avtoref. dys. ...kand. filol. nauk: 10.02.01 / Kharkiv. nats. ped. un-t imeni H. S. Skovorody. Kharkiv, 2005. 18 p.

Размещено на Allbest.ru