Комунікативні стратегії автора в п’єсах Неди Нежданої

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікативні стратегії автора в п'єсах Неди Нежданої

В.В. Корольова

У статті проаналізовано трактування комунікативної стратегії й тактики з різних мовознавчих аспектів; наведено наявні класифікації комунікативних стратегій за різними критеріями; виявлені авторські комунікативні стратегії й тактики в драматургійному дискурсі Неди Нежданої, з'ясовано їхню прагматичну значущість.

Ключові слова: комунікативна стратегія, комунікативна тактика, драматургійний дискурс, зовнішня драматургічна комунікація.

В статье анализируются определения коммуникативной стратегии и тактики в различных лингвистических аспектах; приведены существующие классификации коммуникативных стратегий по различным критериям; прослежены авторские коммуникативные стратеги и тактики в драматургическом дискурсе Неды Нежданой, определена их прагматическая значимость. комунікативна стратегія п'єса неждана

Ключевые слова: коммуникативная стратегия, коммуникативная тактика, драматургический дискурс, внешняя драматургическая коммуникация.

The article analyzes interpretation of communicative strategy and tactics from different linguistic aspects; a classification of communicative strategies according to different criteria is given; author's communicative strategies and tactics were revealed in the dramatic discourse of Neda Nezhdana, their pragmatic significance was clarified.

Classification of general strategies by O. Issers, based on the degree of «globalization» of intentions, characterizes the typology of communicative strategies of a playwright within the framework of external communication, and is itself a division into basic and auxiliary (pragmatic, dialogue and rhetorical). The main strategy is the most significant and is related to the influence on an addressee, the auxiliary one is conditioned by the situation, control over the flow of communication and attracting the attention of an addressee. Within the framework of the paratext components of contemporary drama a playwright implements the main communicative strategy of suggestion and auxiliary pragmatic (formation of emotional mood, formation of aesthetic attention, self-presentation), dialogue (control of the theme and initiative) and rhetorical (drawing attention) strategies, using tactics of contributing to the fact, intrigue, reference to authority, pathetization, shock, creation of contradictions, author's authority, going beyond the canon, forecasting, intimization, involvement in a dramatic action, for playing

In the context of external communication Neda Nezhdana uses tactics that help the potential reader to further decode author's design, while at the same time intrigues him or her by creating an information vacuum or a broad associative spectrum in paratext elements.

Key words: communicative strategy, communicative tactics, dramatic discourse, external dramatic communication.

У контексті антропологійного зорієнтування мовознавства термін «стратегія» є активно вживаним у сучасній лінгводидактиці, прагмалінгвістиці, когнітивній та комунікативній лінгвістиці. Синтагматичні зв'язки цього поняття досить широкі: мовознавці використовують терміни мовленнєва стратегія, стратегія мовленнєвої поведінки, стратегія спілкування, мовна стратегія, дискурсивна стратегія, стратегія потрактування тексту. У сучасній науці послуговуються переважно назвами комунікативна стратегія і мовленнєва стратегія. Зауважимо, що ці терміни, на нашу думку, є синонімічними й позначають найширші поняття лінгвістики.

У працях сучасних дослідників трактування комунікативної стратегії має значну варіативність. Є. Клюєв під комунікативною стратегією вбачає сукупність запланованих мовцем і реалізованих під час комунікації теоретичних ходів, зумовлених досягненням комунікативної мети [4, с. 18]. За І. Борисовою, комунікативну стратегію тлумачать як «надзавдання спілкування, що диктується практичними цілями мовця і передбачає відбір фактів та їхнє подання в певному висвітленні з метою впливу на інтелектуальну, вольову та емоційну сферу адресата» [2, с. 8586]. К. Ферх і Дж. Каспер потрактовують стратегію як «потенційно свідомий план для вирішення проблеми досягнення конкретної комунікативної мети» [12]. За Ф. Бацевичем, стратегія мовленнєвого спілкування - це контроль і вибір дієвих ходів комунікації та гнучкої їхньої видозміни в конкретній ситуації [1, c. 133]. Комунікативні стратегії мають практичну реалізацію в комунікативних тактиках, що вербалізують визначені лінії поведінки учасників спілкування на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту чи запобігання небажаного ефекту. У цьому разі комунікативна стратегія й тактика перебувають у відношеннях частини й цілого. Низка дослідників визначають гіпо-гіперонімічний зв'язок комунікативної стратегії й тактики, інтерпретуючи кожну тактику як окремішній «субжанр».

Потенціал комунікативних стратегій неодноразово був предметом аналізу мовознавців у межах конкретного дискурсу (див. Т. Янко [11], О. Іссерс [3], А. Корольова [6]). У певних дискурсах мовленнєве планування досягає рівня технологій, що вмотивовує наявні дослідження комунікативних стратегій у політичному (А. Олянич [10]), професійному (Н. Литвиненко [8]), релігійному (А. Салахова [11]) дискурсах. Окремих лінгвістичних досліджень особливостей комунікативних стратегій автора в сучасному драматургійному дискурсі поки що немає, що й зумовлює актуальність запропонованої наукової розвідки. Метою нашої статті є аналіз комунікативних стратегій автора сучасного драматургійного дискурсу на прикладі п'єс Неди Нежданої. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: окреслити наявні в драматургійному дискурсі комунікативні стратегії; виявити особливості авторських комунікативних стратегій у драматургійних творах Неди Нежданої; визначити їхню прагматичну значущість.

Джерельною базою стали твори сучасної авторки Неди Нежданої, яка є головою конфедерації драматургів України, керівником відділу драматургійних проектів Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса. П'єси Неди Нежданої мають понад 60 театральних сценічних утілень в Україні та за її межами.

Драматургійна комунікація передбачає активного автора й пасивного читача, комунікативна діяльність якого невідома авторові й лише гіпотетично проектована адресантом. Однак потенційний читач як учасник комунікації стає вирішальним чинником у виборі комунікативних стратегій автора, оскільки саме вдала комунікативна стратегія зумовлює високий прагматичний потенціал п'єси й успішність естетичного впливу на читача. Найвдалішим визначенням в аспекті авторської стратегічної діяльності, на нашу думку, є трактування О. Іссерс, за яким комунікативна стратегія - це когнітивний план спілкування, що контролює оптимальне виконання комунікативних завдань мовця в умовах браку інформації щодо дій партнера [3, с. 100], бо комунікативна діяльність драматурга позбавлена конкретної інформації про адресата художнього твору.

Драматургійний текст - це результат експлікованої комунікації, що набуває статусу цілеспрямованої дії і структурований на два рівні спілкування: внутрішній, що відбувається між персонажами, і зовнішній, що є діалогом між драматургом і читачем. Внутрішня комунікація надає авторові роль посередника між читачем і подією, який намагається програмувати емоційну реакцію реципієнта, а зовнішня - роль суб'єкта комунікації в діалозі із читачем. У конкретній ситуації спілкування (на зовнішньому або внутрішньому рівнях комунікації) драматург обирає оптимальні комунікативні стратегії, що сприяють досягненню художніх цілей. У цьому разі авторську стратегію потрактовуємо як усвідомлення художньої комунікативної ситуації загалом, визначення напряму розвитку й організації впливу на адресата в інтересах досягнення мети спілкування, реалізацію цього впливу в конкретних комунікативних тактиках. Оптимальна стратегія спілкування дає змогу щонайкраще досягти поставленої мети на конкретному рівні комунікації в межах драматургійного дискурсу.

Під час зовнішньої комунікації в прямій авторській мовленнєвій партії, до якої належать заголовок, епіграф, присвята, пролог, список дійових осіб, ремарки, драматург обмежений у безпосередньому впливі на сприйняття твору читачем, що зумовлює використання ним специфічних комунікативних стратегій. У цьому разі класифікація загальних стратегій О. Іссерс, базована на ступені «глобальності» намірів, найвдаліше характеризує типологію комунікативних стратегій драматурга в межах зовнішньої комунікації і являє собою поділ на основні й допоміжні (прагматичні, діалогові й риторичні). Основна стратегія є найзначущішою й пов'язана з впливом на адресата, допоміжні - зумовлені ситуацією, контролем над перебігом спілкування й привертанням уваги адресата. У межах паратекстових компонентів сучасної драми драматург реалізує основну комунікативну стратегію сугестії й допоміжні прагматичні (формування емоційного настрою, формування естетичної уваги, самопрезентація), діалогові (контроль над темою й ініціативою) і риторичні (привертання уваги) стратегії, використовуючи тактики опертя на факт, інтригування, посилання на авторитет, патетизації, епатажу, створення суперечностей, авторського авторитету, виходу за межі канону, прогнозування, інтимізації, залучення до драматургійного дійства, загравання.

У художніх творах найяскравішим вербалізатором авторських комунікативних стратегій є заголовок, з яким пов'язані й основна стратегія сугестії, і допоміжні стратегії. Зокрема, Неда Неждана використовує в заголовках інтертекстуальність, пов'язуючи новий текст з уже відомими реаліями дійсності чи культури й вербалізуючи цим комунікативну тактику опертя на факт. Такий зв'язок авторка встановлює, наприклад, через залучення імені історичної особи в назві «Химерна Мессаліна», де згадано дружину римського імператора Клавдія. У своїх заголовках Неда Неждана активно залучає прагматичну стратегію формування естетичної уваги й риторичну стратегію привертання читацької уваги через використання оригінальних, неочікуваних назв, наприклад: «Колона черепах», «Той, що відчиняє двері», «Голос тихої безодні», «Мільйон парашутиків».

Потужним репрезентатором авторської стратегії сугестії є жанровизначальний підзаголовок, що активізує в потенційного читача правильне з погляду автора сприйняття когнітивних змістів драматургійного твору. Аналізовані п'єси мають і традиційне, і авторське жанровизначення. Подаючи канонічний жанровизначальний підзаголовок у п'єсі, Неда Неждана обирає тактику зняття суперечностей, наприклад: «Коли повертається дощ» - трагікомедія; «Потойбіч кохання» - драма. Водночас драматург, нехтуючи тактикою авторського авторитету, вводить парадоксальне поєднання непоєднуваного в позначення жанру, наприклад: «Той, що відчиняє двері» - чорна комедія для театру національної трагедії. Утілюючи прагматичну стратегію самопрезентації (побудови власного іміджу) через тактику інтригування, авторка пропонує так звані авторські жанри, наприклад: «Коли повертається дощ» - небезпечна гра на дві дії.

Засобом експліцитного впливу на потенційного читача постає також список дійових осіб, що характеризований структурною й інформативною різноплановістю в досліджуваних текстах. Пріоритет становлять лаконічні авторські описи героїв у переліку дійових осіб, у яких драматург обирає лише одну ознаку, надаючи, наприклад, перевагу віковій характеристиці:

Дійові особи:

Жінка, вона ж Віра - 30-32 роки.

Дівчина, вона ж Віка - 25-26років (1, с. 36).

Деталізовані списки дійових осіб дають змогу авторці звернути увагу читача на ті риси героя, що є значущими для розкриття авторської позиції й зумовлені комунікативною тактикою прогнозування ймовірних сюжетних складників драматургійного твору. Наприклад:

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Марк - чоловік 35 років, середньої зовнішності, головний редактор газети «Міські вісті»

Марта - приваблива жінка 30 років, нешлюбна дружина Марка, модельєр весільних суконь

П'єро - він же Петро, довговидий чоловік 35 років, директор місцевого кладовище

Андрій - чоловік 30 років, відверто вродливий, історик, директор місцевого музею

Галина - дівчина 27 років,господиня і кельнерка кав'ярні «Під парасолькою», у недавньому минулому - кандидат історичних наук; чужинка

Тінь - молода дівчина, дивакувата, подейкують, що божевільна; у довгій сукні, простоволоса, боса (1, с. 222).

Комунікативна стратегія самопрезентації зумовлює використання в зовнішній драматургійній комунікації літературного псевдоніма, що дає певну характеристику авторської особистості як творця. У цьому разі драматурги умотивовують псевдонім своїм творчим кредо. Зокрема, Неда Неждана (справжнє ім'я Надія Мірошниченко) в інтерв'ю пояснює: «Для мене багато значить саме творча “нежданість”. Тому я намагаюсь у кожній п'єсі йти в іншому напрямку. Навіть збірник моїх п'єс має назву “Провокація іншості”» [5].

Варто зазначити, що моделі прямої комунікативної партії сучасних українських драматургів бувають: мінімізована, стандартна, максимізована, розгорнута [7, с. 116]. Аналізовані драматургійні твори Неди Нежданої мають у структурі зовнішньої комунікації три обов'язкових класичних елементи (заголовок, жанровизначальний підзаголовок і перелік дійових осіб), що складають стандартну модель прямої авторської комунікації.

Отже, диференціація комунікативних стратегій сучасного українського драматурга чітко визначена двома рівнями драматургійного дискурсу й мотивована загальною авторською інтенцією. У межах зовнішньої комунікації Неда Неждана застосовує тактики, що й допомагають потенційному читачеві в подальшому декодуванні авторського задуму, і водночас інтригують його, створюючи інформаційний вакуум або над широкий асоціативний спектр у паратекстових елементах. Перспективою подальших досліджень вважаємо аналіз творчості Неди Нежданої в когнітивному й етнолінгвістичному аспектах.

Бібліографічні посилання

1. Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики. Київ : ВЦ «Академія», 2004. 344 с.

2. Борисова И. Н. Дискурсивные стратегии в разговорном диалоге. Русская разговорная речь как явление городской культуры. Екатеринбург : Урал. гос. ун-т, 1996. С. 21-48.

3. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва : Едиториал УРСС, 2О0З. 284 с.

4. Клюев Е. В. Речевая коммуникация. Успешность речевого общения. Москва : РИПОЛ КЛАССИК, 2002. 320 с.

5. Константинова Е. Драматург в законе. Неда Неждана об

актуальности театральной реформы. ZN UA. 12 марта 2010. URL: http://gazeta.zn.ua/CULTURE/dramaturg _v_zakone_neda _nezhdana_ob_aktualnosti_teatralnоy_reformy.html (дата звернення: 01.08.2018).

6. Корольова А. В. Типологія комунікативних стратегій мовленнєвої поведінки в ситуаціях конфлікту. Слов'янський вісник. Серія «Філологічні науки». Рівне : РІСКСУ, 2006. Вип. 6. С. 119-122.

7. Корольова В. В. Комунікативно-прагматична організація сучасної української драми. Дніпро : Ліра, 2016. 382 с.

8. Литвиненко Н. П. Комунікативні стратегії і тактики в медичному дискурсі. Вісник Дніпропетров. ун-ту. Серія «Мовознавство». 2009. № 11. Вип. 15. Т. 3. С. 72-80.

9. Олянич А. В. Презентационные стратегии в военно-политическом дискурсе. Вестник ВолГУ. Серия № 2. 2003. Вып. 3. С. 121-128.

10. Салахова А. Г. Стратегия аргументации в религиозном интернет-дискурсе. Вестник Челябинского гос. ун-та. Серия «Филология. Искусствоведение». 2010. № 34 (215). С. 109112. URL: http://www.lib. csu.ru/vch/215/023.pdf (дата звернення: 07.09.2018).

11. Янко Т. Е. Коммуникативные стратегии русской речи. Москва : Языки славянской культуры, 2001. 382 с.

12. Faerch C., Kasper G. Strategies in Interlanguage Communication. New York: Longman, 1983. 248 p. URL: http://www.academia.edu/175397/Strategies_in_Interlanguage_C ommunication_C._Faerch_and_G._Kasper (дата звернення: 11.09.2018).

Джерела фактичного матеріалу

1. Неждана Неда. Провокація іншості: пєси. Київ: Український письменник, 2008. 277 с.

Размещено на Allbest.ru