Специфіка засобів зв’язку компонентів складного речення в синтаксичній системі "Щоденників" Олеся Гончара

Размещено на http://www.allbest.ru/

І.С. Попова

СПЕЦИФІКА ЗАСОБІВ ЗВ'ЯЗКУ КОМПОНЕНТІВ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ В СИНТАКСИЧНІЙ СИСТЕМІ «ЩОДЕННИКІВ» ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

У статті зроблено спробу простежити одну з важливих особливостей синтаксичної організації текстів «Щоденників» видатного українського письменника Олеся Гончара. Проаналізовано, зокрема, специфіку засобів зв'язку компонентів складного речення, а саме: сполучники, сполучні слова, інтонацію, співвідносні вказівні слова, порядок частин, лексичні елементи та співвідношення форм дієслів-присудків.

Ключові слова: Олесь Гончар, «Щоденники», складне речення, засоби зв'язку компонентів складного речення, сполучники, сполучні слова, інтонація, співвідносні вказівні слова, порядок частин, лексичні елементи, співвідношення форм дієслів-присудків.

В статье сделана попытка проследить одну из важных особенностей синтаксической организации «Дневников» выдающегося украинского писателя Олеся Гончара. Проанализирована, в частности, специфика средств связи компонентов сложного предложения, а именно: союзы, союзные слова, интонация, соотносительные указательные слова, порядок частей, лексические элементы и соотношение форм глаголов-сказуемых.

Ключевые слова: Олесь Гончар, «Дневники», сложное предложение, средства связи компонентов сложного предложения, союзы, союзные слова, интонация, соотносительные указательные слова, порядок частей, лексические элементы, соотношение форм глаголов-сказуемых.

The article outlines one of the important features of the syntactic organization of texts «Diaries» by Oles Honchar, an outstanding Ukrainian writer in the context of his original language world. It analyzes the specifics of means of communication of the components of complex sentence, to which belongs conjunctions, connecting words, intonation, correlative indicative words, the order of the parts, lexical elements and correlation of forms of verbs-predicates. It is concluded that the writer is using the whole spectrum of communication means of complex sentences, among which the most noticeable place are the conjunctions, connecting words and intonation. With the help of a fairly wide range of coordinating and subordinating conjunctions, the author transmits a variety of semantic-syntactic relationships (copulative, alternative, adversative, disjunctive, gradational, temporal, comparative, conditional, target, admissibility, causation, etc.). In complex structures, the connecting words which, whose, which, who, what, when, where, where, how are used. The author often combines the connections and connecting words in the construction of multicomponent structures. Intonation in the texts of «Diaries« forms their general particular intonation depiction.

Used correlative indecative words (pronoun-signifying ones, such, each, all, each, etc., as well as circumstances there, there, from there,_ etc.) as elements of connection are specified, filled with real content in the subordinate part of the complex sentence.

In «Diaries» there is observed both a free and a fixed order of parts of a complex sentence, which is due to its content and structure.

Effective means of combining the elements of complex structures appear lexical, covering connecting and correlative words, the common part of the sentence (or several), the repetition of the same word or word-combination, as well as the form of verb-predicates, first of all type-time.

Key words: Oles Honchar, «Diaries», complex sentence, means of communication of components of complex sentences, conjunctions, connecting words, intonation, correlative, indecative words, order of parts, lexical elements, correlation of forms of verb-predicates.

синтаксичний текст щоденники олесь гончар

Запропонована стаття продовжує серію наукових розвідок авторки, у яких передбачена спроба всебічно простежити особливості синтаксичної організації текстів у щоденникових записах Олеся Гончара - видатного українського письменника, нашого славетного земляка, випускника університету, іменем якого він названий, у контексті його мовного світу [9; 10; 11].

Глибоке осмислення багатьох епохальних життєвих явищ своєї країни і світу стало можливим унаслідок сутнісної свідомості та мислення автора, що дало йому змогу вибудувати свою художню модель, а також створити систему її вербального оформлення. У цій системі органічно поєднано потенціал рідної мови, різних її рівнів, а також нові засоби його власного мовомислення.

Окремою сторінкою його творчої письменницької біографії є, окрім довершених художніх творів, «Щоденники», що призначені передусім для внутрішніх потреб автора і в яких по-особливому вияскравлений ідіостиль О. Гончара.

У «Щоденниках» письменник постає як особистість, яка, пізнавши світ, намагається передати спостережені факти, одночасно поділившись своїм сприйняттям їхньої найвищої правди.

Мовотворчість письменника в його щоденникових записах дає благодатний ґрунт для вивчення цікавих і актуальних питань сучасного українського мовознавства.

У цій статті ми поставили за мету простежити деякі особливості складного речення в «Щоденниках» Олеся Гончара, зокрема відбити специфіку засобів зв'язку його компонентів.

Беззаперечним є те, що складне речення - конструкція, повністю пов'язана із простим, утім, це одиниця вищого порядку, бо складається із двох і більше простих речень. Компоненти складного речення - це односкладні чи двоскладні речення, що поєднані сполучниковим чи безсполучниковим синтаксичним зв'язком й утворюють структурну, семантичну та інтонаційну єдність [16, с. 209]. Ці структури виникли значно пізніше, ніж прості. Окрім того, спочатку - безсполучникові, згодом сполучникові, відповідно складнопідрядні та складносурядні. Історично найпізнішим типом є багатокомпонентні речення, що поєднують ознаки всіх названих.

Увага мовознавців до цієї синтаксичної одиниці є достатньою, наявні різні підходи до її кваліфікації, що відбиті в працях відомих мовознавців В. Виноградова [2], П. Фортунатова [14], О. Шахматова [15], О. Пєшковського [8], М. Поспєлова [12], Л. Булаховського [1], Б. Кулика [6], І. Вихованця [3], О. Мельничука [7], І. Слинька, Н. Гуйванюк, М. Кобилянської [13], А. Загнітка [5], К. Шульжука [16], С. Дорошенка [4] та ін.

Поліпредикативність зумовлює характер граматичного значення й особливості будови складного речення.

Граматичне значення складного речення - це відношення між його частинами: темпоральні, причинові, цільові, розділові, протиставні тощо, що виражаються сукупністю структурних елементів, які називають структурною моделлю складного речення відповідного типу. Наприклад, у реченні Пройшов дощ, і знову сонце (О. Гончар) граматичне значення реалізовано в послідовності подій, а в реченні Знову наповнилась моя сумка, яку я приніс на своїм горбі од Білгорода до Кобеляк (О. Гончар) граматичним значенням є наявність означальних відношень.

Характеризуючи будову складного речення в щоденникових записах О. Гончара, можна зробити висновок, що автор послуговується передусім традиційними засобами зв'язку його компонентів, серед яких найважливішими є такі як сполучники, сполучні слова, інтонація, співвідносні вказівні слова, порядок частин, співвідношення форм дієслів-присудків та лексичні елементи. Безумовно, потрібно констатувати, що всі ці засоби, маючи традиційне узвичаєне вербальне вираження, виявляють у такому особливому жанрі художньої творчості, як щоденникові записи, і свою специфіку, до того ж з урахуванням ідіостилю письменника.

Сполучники. Ці елементи поєднують частини складного речення в одне ціле. В аналізованому матеріалі постає досить широка палітра сурядних та підрядних сполучників, що виражають різноманітні семантико-синтаксичні відношення.

Поєднуючи частини складносурядного речення (елементарного й неелементарного), сурядні сполучники виражають такі семантико-синтаксичні відношення:

- єднальні, напр.: Гілки зрізані лежать під деревом, і сонце грає на них (О. Гончар); Щойно про Шолохова читав, і сум огортає (О. Гончар); Знову 22 червня, і знову неділя (так збіглося), та ще й зелена неділя (О. Гончар);

- зіставні, напр.: Були сніги Якутії, заслання, тюрми, нестатки, а люди тримались (О. Гончар); І. Драч зробив доповідь блискучу, на широкім диханні, а виступи були здебільшого нікчемні (О. Гончар);

- протиставні, напр.: Чудово в Кончі, але скучаю за Ломівкою, за степом (О. Гончар); Змінюються часи, та чи на краще (О. Гончар); Хай в новочассі, але той же оазис серед степового простору (О. Гончар);

- розділові, напр.: Втрат завдано величезних, чи вдасться втрачене повернути? (О. Гончар); А то не гуси біліють, то розцвітають на озерах серед баговиння водяні лілеї - величезні, чисті, снігової свіжості (О. Гончар);

- градаційні, напр.: Вражає не тільки титанічна постать композитора, а ще й багатство душ людей його оточення, той цвіт української інтелігенції... (О. Гончар).

О. Гончар повною мірою використовує потенціал сурядних сполучників (нерідко в поєднанні з конкретизаторами - прислівниками, частками, модальними словами), передаючи різні відтінки семантико-синтаксичних відношень, як-от: причиново-наслідкові, умовно-наслідкові, висновкові, відповідності / невідповідності, протиставлення, приєднування, обмежування, несподіваності тощо (напр.: Сьогодні надвечір вийшов у луки, і ось тут є весна (О. Гончар) - відтінок висновковості), що може стати предметом окремого системного дослідження.

У «Щоденниках» О. Гончара характерними є структури, для яких властиве своєрідне «нанизування» речень, кожне з яких окремо виконує комунікативну функцію. Здебільшого в цьому разі функціонують однакові сполучники, передусім єднальні, напр.: Сонце палить як у Сахарі, і води ковтка не дають, і доля наша полоненська - невідома... (О. Гончар). Водночас у таких конструкціях єднальні й деякі інші сполучники набувають приєднувального характеру, напр.: Ясно-золотим палають ліси, а по ньому вкраплене ще й багряне, а там густо-бордове, а луки зелені, а над ними - високе, блакитне... (О. Гончар). Зіставний (протиставний) сполучник а у функції домінувального нерідко поєднано з єднальним сполучником і (на внутрішньому рівні членування), напр.: Генеральний у заключному цитує голову колгоспу з Білгородщини, а мені перед очима Білгород літа 1942-го, і спека нестерпна, і ми, тисячі й тисячі, в таборі за колючим дротом (О. Гончар). За наявності в реченні зіставно-протиставних відношень саме вони стають домінувальними (зовнішній рівень), бо це є ознакою зв'язаних, бінарних конструкцій, напр.: Послухаєш тебе, братчику, і розумний, і вболієш, / а через гадюку заздрості переступити тобі несила... (О. Гончар).

Підрядні сполучники, поєднуючи частини складнопідрядного речення, також виражають різні семантико-синтаксичні відношення, серед яких можна виділити найхарактерніші:

- часові, напр.: Потім я їх побачив на фронті, коли вони перев'язували нам рани і допомагали сідати на підводи (О. Гончар); Ішли, поки почав падати (О. Гончар);

- порівняльні, напр.: Вся країна корчиться в судомах, мов шматований заживо звіром живий організм (О. Гончар); Райдуга така яскрава, як ніколи не бачив (О. Гончар);

- умовні, напр.: Що він робитиме із землею, коли йому випаде 6-7 гектарів? (О. Гончар); Пізно, каже, покликали, якби раніш (О. Гончар).

- цільові, напр.: Покликали бабу Масичку, щоб пошептала (О. Гончар);

- допустові, напр.: А ніч місячна, світла, хоча і мрячить дощем (О. Гончар);

- причинові, напр.: Не досить художникові мати гострий зір, тонкий нюх, адже у звіра ці якості ще розвиненіші (О. Гончар).

О. Гончар використовує також багатокомпонентні конструкції, у яких поєднує різні підрядні сполучники, виражаючи комплекс семантико-синтаксичних відношень однією структурою, напр.: В один з останніх років дожились до того, що в селі колгоспники сходились зимувати в одну хату, бо нічим було топити (О. Гончар) - об'єктні-причинові відношення.

Сполучні слова. Цей засіб зв'язку використовуваний лише в складнопідрядних реченнях. У щоденникових записах

О. Гончара такими постають передусім відносні займенники який, чий, що, хто в різних відмінкових формах, що водночас є членами речення - підметами, присудками, додатками, означеннями, напр.: Далі не знав, що робити (О. Гончар); Працюю над повістю, яка замість «Стрілки» раптом перетворилася в «Альпи» (О. Гончар).

У такій самій ролі виступають прислівники прийменникового походження коли, куди, де, як, що є обставинами, напр.: Друже! Я був зворушений тим, як ти сприйняв критику на «Модри Камень» (О. Гончар); Там ще зеленіють виноградники, де будують дво- і триповерхові будиночки... (О. Гончар).

О. Гончар нерідко поєднує в побудові складних (багатокомпонентних) структурах як засоби зв'язку сполучники й сполучні слова, напр.: І написане мовби виросло в моїх очах, хоча я й раніше почував туманно значимість цього епізоду, людяність, гуманізм, яким він пройнятий (О. Гончар). У деяких конструкціях функціонують омонімічні сполучники і сполучні слова (переважно це стосується сполучника що й сполучного слова що), напр.: Тільки після війни зрозуміли, що було помилкою те, що робили... (О. Гончар).

Інтонація. Поєднує одиниці в складне ціле і формує його загальний інтонаційний малюнок; навіть найоб'ємніше складне речення має інтонаційну завершеність. Інтонація належить до універсальних засобів зв'язку частин складного речення і в «Щоденниках» О. Гончара, напр.: Всередині зерна, які міський житель знає під назвою... смажених фісташок (О. Гончар); Осінь, і річка раптом замерзла... (О. Гончар); Чи ж присниться їй, що я так близько і так далеко! (О. Гончар); То вічна мрія степу, що стала видимою, що мовби показує себе, якою вона буде у майбутньому, уже здійснена! (О. Гончар); Чи, може, тим і прекрасне, що минуще? (О. Гончар).

Важливою постає інтонація для розрізнення типів речення, особливо простого й складного безсполучникового, напр.: Кажу: сама природа зглянулась, заморозила річки (О. Гончар) - складне безсполучникове речення. Якщо ж змінити інтонацію і після Кажу зробити меншу паузу, то зміниться структура речення, і воно стає простим, ускладненим вставною конструкцією, пор.: Кажу, сама природа зглянулась, заморозила річки.

Співвідносні вказівні слова. Їх О. Гончар уживає в головній частині в сполучникових складнопідрядних реченнях: займенниково-означальних (той, такий, весь, кожний та ін.), а також обставинних (там, туди, звідти, тоді, так тощо), конкретизуючи, наповнюючи їх реальним змістом у підрядній частині, напр.: Люди - це ті, хто вище його (О. Гончар); Втече тільки той, хто не буде оглядатись (О. Гончар); Аж страшно: земля потріскалась там, де озера були і де риби було повно (О. Гончар).

Порядок частин. Як відомо, у складному реченні він часто вільний, тобто частини можна поміняти місцями, і це не змінить змісту. Таке ж саме спостерігаємо й у досліджуваному матеріалі, напр.: Тепер я мушу одягти твою гімнастерку, щоб мене прийняли за Закруткіна... (О. Гончар); Довкола стадіону жодної лави, сидять на циновках цілими родинами (О. Гончар); Її по кілька разів миють після того, як чоловіки виловили її в морі (О. Гончар); Щоб не ображати королеву, я назву його, цей пароплав, «сестрою Титаніка» (О. Гончар). Подекуди порядок частин складного речення фіксований, стабільний, що зумовлено змістом речення або його структурою (підрядні наслідкові, супровідні, пояснювальні, складносурядні та безсполучникові з відношеннями часової послідовності), напр.: Закруткін розсердився трохи, і він став його втішати, заговорив з ним майже з ніжністю (О. Гончар); Знову згадав, що мати його - українка, родом з кріпаків, привезених колись із Чернігівщини (О. Гончар); Трибуна обтягнута білим матер'ялом, перед нею живі квіти, мікрофон (О. Гончар); Там же виставлені костюми, в яких працюють робітники на атомних заводах (О. Гончар).

Співвідношення форм дієслів-присудків. Це стосується передусім видо-часових і способових форм, що є скоординовано та взаємозумовлено, напр.: Щиро сміявся, коли розповідали, як делегати письменницького з'їзду на відкритті прийняли вусатого, в гімнастерці Закруткіна за Шолохова (О. Гончар); Коли виступав губернатор Каліфорнії, президент аж просяяв і знову заливсь рум'янцем, - видно, губернатор - його друг. (О. Гончар); Парусник, пущений дітьми, що сам пливе озером, та білки, що довірливо йдуть вам до рук, - це радує око (О. Гончар). Бувають випадки їхньої невідповідності, напр.: Місцями і загорожі повалило - купами лежить дріт з наплутаним сіном та мулом (О. Гончар); Завтра починається триденне Свято Незалежності, і сьогодні поліція вже заявила по радіо, що чекають в Нью-Йорку понад 300 убивств, автомобільних катастроф, тому що по магістральних шляхах поліція чергуватиме на гелікоптерах... (О. Гончар).

Лексичні засоби зв'язку. Вони охоплюють сполучні і співвідносні слова, спільний член речення (чи кілька), повторення того самого слова чи виразу, напр.: Час, коли все починається, все зароджується (О. Гончар); Кривдно, що пливеш лише тут, що ти неподільний, що ти обмежений самим собою (О. Гончар); Ти «замахав руками», ти «голосно заговорив» (О. Гончар); Співає саме повітря, саме марево співає (О. Гончар); Тут його чомусь досі не визнають і дехто навіть цькує (О. Гончар); Те, що й до Йвана перейшло (О. Гончар); Потім пішов дощ і мило розтануло у хлопця в пазусі (О. Гончар).

Отже, О. Гончар у своїх «Щоденниках» послуговується всім спектром зв'язку компонентів у складному реченні, найважливішими з яких, на нашу думку, є сполучники, сполучні слова та інтонація. Водночас помітна роль у структурі складного речення належить також співвідносним вказівним словам, порядкові частин, лексичним елементам, співвідношенню форм дієслів-присудків. Перспективу подальших досліджень убачаємо в докладнішій систематизації засобів зв'язку частин складного речення на двох основних рівнях його класифікації та опису: формально-синтаксичному й семантико-синтаксичному.

Бібліографічні посилання

1. Булаховский Л. А. Курс русского литературного языка. Т. 1. Київ: Рад. школа, 1952. 478 с.

2. Виноградов В. В. Основные вопросы синтаксиса предложения. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. Москва : Наука, 1975. С. 254-294.

3. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ : Либідь,1993. 368 с.

4. Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. Харків : Вища школа, 1980. 152 с.

5. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови : Синтаксис. Донецьк : ДонДУ, 2001. 662 с.

6. Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. ІІ. Київ : Рад. школа, 1965. 283 с.

7. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. Київ : Наук. думка, 1966. 324 с.

8. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. Москва : Учпедгиз, 1956. 511 с.

9. Попова І. Синтаксис простого речення (на матеріалі «Щоденників» Олеся Гончара) : курс лекцій. Дніпро : Ліра, 2017. 142 с.

10. Попова І. Слово про великого українця ХХ ст. і вихованця університету. Таїни художнього тексту (до проблеми поетики тексту) : зб. наук. праць. Дніпро : Ліра, 2018. Вип. 22. С. 5-12.

11. Попова І. Функційні особливості структур зі звертанням (на матеріалі «Щоденників» Олеся Гончара). Дослідження з лексикології і граматики української мови : зб. наук. праць. Дніпро : Ліра, 2017. Вип. 18. С. 132-138.

12. Поспелов Н. С. О грамматической природе сложного предложенния. Вопросы синтаксиса современного русского языка. Москва : Изд-во АН СССР, 1950. С. 321-337.

13. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови : Проблемні питання. Київ : Вища школа, 1994. 670 с.

14. Фортунатов П. Ф. Избранные труды. Т. 1. Москва : Учпедгиз, 1956. 450 с.

15. Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. Ленинград : Учпедгиз, 1941. 620 с.

16. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. Київ : Видавничий центр «Академія», 2004. 408 с.

Джерела фактичного матеріалу

1. Гончар Олесь. Щоденники : у 3 т. / упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріал В. Д. Гончар. Київ : Веселка, 2002. Т. 1. 455 с.

2. Гончар Олесь. Щоденники : у 3 т. / упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріал В. Д. Гончар. Київ : Веселка, 2003. Т. 2. 607 с.

3. Гончар Олесь. Щоденники : у 3 т. / упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріал В. Д. Гончар. Київ : Веселка, 2004. Т. 3. 606 с.

Размещено на Allbest.ru