Комунікативні стилі в культурному контексті
Класифікація комунікативних стилів на основі ментально-світоглядних позицій, загальнокультурних цінностей народів Заходу та Сходу. "Семантичні примітиви", еталон порівняння в зіставному мовознавстві. Спілкування і створення відповідного емоційного фону.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.12.2021 |
| Размер файла | 85,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Донбаський державний педагогічний університет
Слов'янський педагогічний ліцей Слов'янської міської ради
Комунікативні стилі в культурному контексті
Нікітіна Н. - кандидат педагогічних наук, доцент,
завідувачка кафедри іноземних мов
Слабоуз В. - кандидат філологічних наук, доцент кафедри
іноземних мов Бабенко О. кандидат педагогічних наук, директорка
У статті систематизовано класифікацію комунікативних стилів на основі західних і східних ментально-світоглядних позицій та загальнокультурних цінностей, які традиційно сповідують народи Заходу та Сходу. Типи комунікації протиставлено як опозиції за ознаками прямоти / непрямоти, впевненості / стриманості, концентрації на проблемах / зосередженість на людських стосунках, максимально мовного вираження / обов'язкового залучення невербальних засобів; говоріння / слухання.
Ключові слова: комунікативний стиль, культура, культурний контекст, ментально-світоглядні позиції, міжкультурна комунікація, ментально-світоглядні позиції.
Никитина Н.
- кандидат педагогических наук, доцент, заведующая кафедрой иностранных языков Донбасского государственного педагогического университета
Слабоуз В.
- кандидат филологических наук, доцент кафедры иностранных языков Донбасского государственного педагогического университета
Бабенко О.
- кандидат педагогических наук, директор Славянского педагогического лицея Славянского городского совета
КОММУНИКАТИВНЫЕ СТИЛИ В КУЛЬТУРНОМ КОНТЕКСТЕ
В статье систематизирована классификация коммуникативных стилей на основе западной и восточной ментально-мировоззренческих позиций и общекультурных ценностей, которых традиционно придерживаются народы Запада и Востока. Типы коммуникаций представлены как оппозиции по признакам прямота / непрямота, уверенность / сдержанность, концентрация на проблемах / сосредоточенность на человеческих отношениях, максимальное речевое выражение/употребление невербальных символов, говорение/слушание.
Ключевые слова: коммуникативный стиль, культура, культурный контекст, межкультурная коммуникация, ментально-мировоззренческие позиции.
Nikitina N.
- Candidate of Science (Theory of Education), Associate Professor, Head of Foreign Languages Department, Donbas State Teachers' Training University
Slabouz V.
- Candidate of Science (Linguistics), Associate Professor, Department of Foreign Languages, Donbas State Teachers' Training University Babenko O.
- Candidate of Science (Theory of Education), Head of Sloviansk Pedagogical Lyceum, Sloviansk Town Council COMMUNICATIVE STYLES IN THE CULTURAL CONTEXT
The article systematizes the classification of communicative styles based on Western and Eastern mental-worldview positions and general cultural values, which are traditionally held by the peoples of the West and East. The types of communication are presented as oppositions on the basis of directness / indirectness, confidence / restraint, concentration on problems / focus on human relationships, maximum speech expression/use of non-verbal symbols, speaking / listening.
The processes of globalization are changing not only policy and economy, but also the nature of human communication, which takes on new forms and solves new problems. The proliferation of international contacts and the study of foreign languages have led to an interest in intercultural communication as a scientific and practical field that is now experiencing a booming world-wide development. At the same time, there is an urgent need to define the essence of intercultural communication, formulate its basic principles, aspects of study.
The purpose of the article is to systematize the classification of the communicative styles on the basis of Western and Eastern mental-worldview positions and general cultural values, which are traditionally held by the peoples of the West and East.
The theory of the communicative styles was developed by the American scientific school of William Gudykunst at the end of the 1980s. The theory is based on the participants' involvement in particular cultural contexts and types of cultures. The definition of the communicative style, as well as the type of cultural context, is determined by the amount and value of the act of conversation and live linguistic communication for a particular national and cultural community. The following styles of communication on the basis of dichotomy are determined: direct - indirect; elaborate - restricted (laconic); personal - contextual or socially oriented; instrumental - affective.
Direct and indirect communicative styles are distinguished based on how directly and openly the speaker expresses his/her intentions.
Elaborate and restricted (laconic) styles are distinguished by the complexity and variety of verbal differentiation.
Personal and contextual or socially oriented styles are distinguished on the basis of what is a priority in communication - the expression of the speaker's selfsufficiency as an individual or the preservation of social values.
Instrumental and affective styles are delimited based on the priority of key tasks and the internal organization of the communicative act.
Thus, the styles of intercultural communication can be roughly divided into two main types - the Western and Eastern ones, according to the mental-worldview and general cultural values traditionally professed by the peoples of the West and the East. These types of communication are presented as oppositions on the basis of directness/indirectness, confidence/restraint, concentration on problems/focus on human relationships, maximum speech expression/use of non-verbal symbols, speaking/listening. Such oppositions are also caused by the collective habits and stereotypes of communication inherent in certain nations.
Key words: communicative style, culture, cultural context, intercultural communication, mental-worldview positions.
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями
Глобалізаційні процеси змінюють не тільки політику й економіку, а й характер людського спілкування, яке набуває нових форм і розв'язує нові завдання. Поширення міжнародних контактів і вивчення іноземних мов зумовлюють інтерес до міжкультурної комунікації як наукової і практичної галузі, що нині переживає буремний розвиток у всьому світі. Водночас постає потреба у визначенні сутності міжкультурної комунікації, формулюванні її базових принципів, аспектів вивчення.
Успішність міжкультурного спілкування залежить не лише від знання мов і національних особливостей. Мова є тільки необхідною передумовою комунікації, важливу роль у якій відіграє відчуття стилю, загального настрою спілкування, що притаманний певній культурі.
Знання особливостей і навіть стилів комунікації, притаманних різним національним спільнотам, необхідні передусім фахівцям із соціальних комунікацій, журналістам, спеціалістам із реклами, піару, бізнесменам, перекладачам, працівникам туристичної галузі та ін. Маючи уявлення про те, що представники різних національних культур по різному сприймають завдання та «надзавдання» комунікації, неоднаково зчитують (декодують, розшифровують для себе) одержану інформацію та передають (кодують) повідомлення при спілкуванні, можна запобігти багатьом ситуативним непорозумінням на ґрунті міжнаціональних відмінностей. Досліджує ці особливості етностилістика.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спираються автори. Задовго до того, як міжкультурна комунікація сформувалася в самостійну галузь знань, багато питань, що стали для неї фундаментальними, порушували відомі філософи і мовознавці: Аристотель, Г. В. Лейбніц, Ф. Вольтер, Й. Гердер, І. Кант, Г. В. Ф. Гегель, В. фон Гумбольдт, К. Фослер, О. Потебня, В. Вундт, Ф. Боас та ін.
Окремі аспекти типів комунікативних стилів досліджували Л. О. Аухадєєва, О. С. Бовдир, Л. М. Іванченко, І. І. Зарецька, В. Запара, С. В. Знаменська, В. А. Лівенцова, Л. Л. Лузяніна, О. Мазаєва, В. І. Майковська, Н. О. Мітрова, В. С. Садовська, С. О. Сарновська, В. П. Сморчкова, В. О. Ремізов, Г. Л. Тимченко, О. В. Шевцова, М. П. Шовкун, Н. В. Юрченко та ін.
Мета статті - систематизувати класифікацію комунікативних стилів на основі західний і східний ментально-світоглядних позицій та загальнокультурних цінностей, які традиційно сповідують народи Заходу та Сходу.
Виклад основного матеріалу
Теорію комунікативних стилів наприкінці 80-х років ХХ ст. розробила американська наукова школа Вільяма Гудикунста. Ця теорія ґрунтується на належності учасників комунікації до певних культурних контекстів і типів культур. Визначення комунікативного стилю, так само як і типу культурного контексту, зумовлене кількістю і цінністю для певної національно-культурної спільноти самого акту розмови, живого мовного спілкування. На цій основі В. Гудикунст виокремив такі основні дихотомії стилів комунікації [2, с. 64]:
• прямий (англ. direct) - непрямий (англ. indirect);
• розгорнутий (англ. elaborate) - згорнутий (англ. restricted (laconic));
• особистісний (англ. personal) - контекстуальний (англ.
contextual), або суспільно орієнтований;
• інструментальний (англ. instrumental) - афективний (англ. affective).
Варіації цих стилів можуть існувати в кожній культурі, але здебільшого котрийсь із них переважає.
Прямий і непрямий комунікативні стилі розрізняють на основі того, наскільки безпосередньо та відкрито мовець висловлює свої наміри. Прямий комунікативний стиль передбачає максимально повне формулювання думок і намірів безпосередньо за допомогою мови. Він характерний для таких культур, як американська, британська, австралійська, німецька, ізраїльська та ін. Американці часто вживають фрази типу «без сумніву», «без питань», «на сто відсотків», «я впевнений» тощо, які постійно підтримують модус переконання, впевненості в тому, про що йдеться. У мовленні українців подібні мовні засоби переконання теж не є винятком, проте для них не характерна прямолінійна відвертість американців, над якою часто іронізують інші нації.
В ізраїльській культурі існує спеціальний термін «dugri» (розмова напряму), що передбачає простоту, прямоту і чесність спілкування - риси, які там вважають національними чеснотами. Німці також цінують відвертість і прямоту стосунків і з презирством ставляться до прийнятих у суспільстві пустопорожніх балачок.
Непрямий стиль комунікації характеризується опосередкованим вираженням думки, яку формулюють переважно натяками, активно застосовуючи невербальні засоби комунікації. Він властивий східноазійським (ширококонтекстним) культурам, у яких високо цінують ввічливість і гармонію стосунків. З огляду на це помітні відмінності в уживанні слів «так» і «ні» в різних точках планети. Китайці, японці, інші східні народи, для яких збереження гарних міжособистісних стосунків є основним, майже не вживають слова «ні» для відмови. Вони можуть промовчати і навіть погодитися зі співрозмовником, проте не виконають обіцяного. Слово «ні» в сенсі їхніх культур руйнує атмосферу позитиву. Слово «так» у різних лінгвокультурах, крім власне ідеї погодження, має десятки смислових нюансів залежно від комунікативних ситуацій.
За допомогою непрямого стилю витримується загальна цінність східної культури, яка демонструє повагу до співрозмовника навіть за рахунок самоприниження, на якому наголошують, наприклад, вираженням невпевненості в твердженні. Японці, щоб не виявити зайвої самовпевненості, часто вдаються до модальності неозначеності за допомогою слів «напевне», «мабуть», «можливо» тощо. Японці вважають, що вербалізація псує цінність справжніх почуттів. Для них розуміння одне одного без будь-яких слів набагато важливіше, ніж словесне спілкування. Здатність безпомилково збагнути думки та почуття іншого без слів є свідченням тісних стосунків між людьми. На думку фахівців, для японців невимовленість ситуації є ціннісною рисою, тому Японію називають культурою без слів. Це пов'язують із їхнім особливим ставленням до маскулінності - високим шануванням справжніх чоловічих якостей. Згідно з японським ідеалом, чоловік - це сильна, скупа на слова особистість, яка не відкриває своїх слабкостей, ніколи не нарікає на життя, особливо власній дружині.
Порівняння вербальної поведінки українців та інших східних слов'ян з представниками східно-азійських культур також неоднозначне. Українські чоловіки загалом небагатослівні, проте готові відкрити своє серце і душевно поговорити як із жінкою, так і з чоловіком навіть у «вагонних» ситуаціях, тобто із малознайомими людьми під час подорожей.
Розгорнутий і згорнутий (лаконічний) стилі. Їх розмежовують за ознакою складності та розмаїття вербальної диференціації. Ця класифікація запозичена з теорії мовних кодів, яку в 1960 р. запровадив у мовознавство англійський соціолінгвіст Базіл Бернстайн (1924 - 2000), виокремивши два види кодів: обмежений (restricted) код, який передбачає обов'язковий невербальний супровід, і розгорнутий {elaborated) код, що охоплює комплекс різноманітних мовних засобів для максимального вираження інформації [2, с. 97].
У різних країнах і в різні часи «норма» таких засобів неоднакова. Так, у Київській Русі приблизно з XIV ст. сформувався спеціальний стиль «плетіння словес», який вирізнявся навмисною химерністю, пишністю і був виявом високошанобливого ставлення до опису життя особистостей, подій та ін. Нарочита красномовність, поштивість звертань («вельмишановний пане», «милостивий государю» тощо), невиправдане змістом багатослів'я були обов'язковими атрибутами листування аж до кінця XIX ст. [1, с. 43].
Сучасний стиль листування, особливо електронних повідомлень, навпаки, може бути настільки стислим, що навіть не міститиме звертань, тільки конкретну інформацію. Араби, афроамериканці, народи Близького Сходу більшою чи меншою мірою зберігають традиції розгорнутого стилю комунікації, в якому цінують яскраву образність, метафоричність, красномовність, що є ознакою поваги до співрозмовника і самого процесу спілкування.
Згорнутий, або лаконічний стиль комунікації, - це стиль, у якому основну роль відіграють не слова, а паузи і мовчання. Він притаманний здебільшого ширококонтекстним культурам, де невербальні засоби передачі інформації часом важливіші, ніж спілкування за допомогою слів. У японців, наприклад, існує спеціальний концепт «Ма» - навмисне мовчання між словами, яке також несе смислове навантаження. Однак при цьому японці, а також деякі інші східні нації, не використовують очі як джерело інформації. Дивитися прямо у вічі там не заведено, як і цілуватися прилюдно.
Виокремлюють також точний стиль (exact style) комунікації - стиль вузькоконтекстних культур, у якому все сказане сприймається буквально, тому має бути чітким. Багатозначність і метафоричність для такого стилю не прикраса, а серйозна перешкода. Точний стиль комунікації близький до давньогрецького поняття «кількісна максима» у спілкуванні, яке означає, що особа має надавати ні більше, ні менше інформації, ніж це потрібно. Він характерний для спілкування американців (більшою мірою) та європейців, є надбанням розвитку цивілізації. Революція комунікативних технологій за сто років (від телеграфу і телефону - до Інтернету) разом із поширенням та зміною стилю ділових відносин, які стали менш формальними, створили звичну для сучасника форму спілкування - контактування, яке передбачає інформаційний обмін без зайвих слів, навіть на рівні побутових відносин, у телефонних розмовах, електронній пошті. Недотримання точного стилю у спілкуванні із західними партнерами часто призводить до непорозумінь, а то й комунікативних та ділових фіаско.
Особистісний і суспільно орієнтований стилі виокремлюють на основі того, що є пріоритетним у комунікації вияв - самодостатності мовця як індивіда чи збереження соціальних цінностей. Особистісний стиль є атрибутом індивідуалістських культур, де навіть на мовному рівні підсилюються роль не колективу, а особистості, Я-ідентичності та Я-цінності. Тому визначальний чинник у ньому - не соціальний стан у суспільстві, не матеріальне станови - ще і вік людини, а її особистісні якості: освіченість, розум, здібності, талант, мораль та ін. Тепер серед європейців і особливо американців стало «немодно» спілкуватися мовою високого стилю, що виражається в тенденції до загальної демократизації мови. В англійській мові на відміну від українських ти/Ви існує тільки один «демократичний» займенник you, звертання на ім'я і часте прохання відразу переходити на скорочені імена (Denis - Den, Richard - Rick, Robert - Rob, Alexander - Alex, Deborah - Deb, Elisabeth - Lisa), оскільки вони практично не містять спеціального конотативного навантаження «для друзів». У слов'янських мовах палітра зменшених і пестливих форм власних імен людей є чи не найбагатшою порівняно з іншими мовами (Оля, Олечка, Олюня, Олюся, Оленька тощо), однак вживання кожної такої форми зумовлене відповідним контекстом і рівнем спілкування.
Суспільноорієнтований стиль комунікації, навпаки, на перший план висуває становище людини в колективі за соціальним станом, віком, авторитетністю та ін. Залежно від цього в різних мовах існують спеціальні засоби, якими увиразнюють соціальну ієрархію осіб. У японській функціонує щонайменше по дванадцять слів-еквівалентів українських я і ти (Ви). Китайці для диференціації вікових і соціальних розбіжностей перед звертанням уживають слова «сяо» (молодший) або «лао» (старший).
Інструментальний і афективний стилі. Це розмежування запропонували американські фахівці з вербальної комунікації на основі пріоритетності ключових завдань та внутрішньої організації комунікативного акту. Інструментальний стиль комунікації безпосередньо орієнтований на мовця як «інструмент», від якого залежить успішність комунікації. Це стиль самоствердження особи мовця в процесі комунікації, який заради досягнення необхідної кінцевої мети спілкування використовує весь арсенал комунікативного впливу на співрозмовника. Основними засобами в ньому є точні та переконливі мовні формулювання. Інструментальний стиль може бути надійною тактикою під час ділових інтерв'ю при прийомі на роботу. У США вважають, що поведінка того, хто хоче одержати роботу, має ґрунтуватися на хвалінні самого себе (blow your own horn), в іншому разі він або не хоче цієї роботи, або недостатньо кваліфікований для неї. Це не вкладається в межі слов'янської ментальності, яка передбачає скромність, тому східні слов'яни, особливо жінки, нерідко зазнають фіаско під час таких співбесід. Афективний стиль комунікації орієнтований на сам процес спілкування і створення відповідного емоційного фону, який має слугувати запорукою довірливих і гармонійних стосунків між співрозмовниками. Цей стиль вимагає від мовця бути дуже уважним до слухача, обережним у виборі слів, компромісним і навіть неточним у формулюванні думок, тобто дотримуватися правил непрямого комунікативного стилю. Тут на перший план виступає мистецтво інтерпретації всього, що сказано і не сказано, а тільки мислилось і має бути зрозумілим на рівні інтуїції.
Колективістським культурам властивий афективний стиль, інструментальний характерний для індивідуалістських культур. Це проявляється, зокрема в тому, що американці полюбляють говорити про себе, а представники східних культур більш уважні до співрозмовника і навіть у процесі власного висловлювання постійно контролюють реакцію візаві. Якщо американці ці чи європейці більш за все переймаються власною незалежністю, то для східних народів важливіша взаємоповага.
Крім розглянутих комунікативних стилів, виокремлюють специфічні стилі, або підстилі, залежно від сфер спілкування, особливостей форм соціальних комунікацій тощо. У представленні масмедійної інформації розрізняють лінійну (linear) та нелінійну (nonlinear) моделі інформування. Прикладом лінійної моделі є американська, в якій спостерігається інформаційне навантаження на початку і в кінці повідомлення, послідовний, логічний виклад подій із практичним підтвердженням фактів. У ній переважає розповідь про щось одне, оскільки нанизування додаткових тем викликає у споживача інформації нервову напруженість. Друковані газетні тексти американських та європейських видань вибудувані чітко за лінійною моделлю. Натомість нелінійні моделі (патерни) комунікації, характерні, зокрема, для арабської культури, представникам західних культур здаються алогічними, непослідовними. Араби переконані, що поділ матеріалу на частини, надмірне структурування послідовності подій, прямолінійне викладення фактів руйнують цілісність сприйняття самої ідеї інформації, зводять нанівець повноцінність емоційного впливу, чуттєвого ефекту, що, на їхню думку, є найважливішим. Дискурс ділового та інших видів комунікації також може вирізнятися лінійністю / нелінійністю. Так, у країнах Південно-Східної Азії текст ділового листа будують індуктивно: спочатку причини, обставини і тільки наприкінці -- власне вимоги та ділові пропозиції. Європейцям і американцям такий стиль видається «мутним» і не діловим, на початку листа вони формулюють конкретні прохання або вимоги, а потім пояснюють та обґрунтовують пропозиції.
комунікативний семантичний мовознавство спілкування
Висновки
Отже, стилі міжкультурної комунікації можна умовно поділити на два основних типи -- західний і східний відповідно до ментально-світоглядних позицій та загальнокультурних цінностей, які традиційно сповідують народи Заходу та Сходу. Ці типи комунікації протиставлені як опозиції за ознаками прямоти / непрямоти; впевненості, переконливості / стриманості, обережності; концентрації на проблемах / зосередженості на людських стосунках; максимально мовного вираження / обов'язкового залучення невербальних засобів, говоріння / слухання та ін. Такі опозиції зумовлені також властивими певним націям колективними звичками і стереотипами комунікації.
Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо у поглибленому вивченні впливу стилів міжкультурних комунікацій ефективність комунікаційного процесу в умовах різних культур.
Література
1. Манакін В. М. Про «семантичні примітиви» та еталон порівняння в зіставному мовознавстві. Мова, людина, світ: зб. наук. ст. / відп. ред. О. О. Тараненко. Київ: Вид. центр КНЛУ, 2о0б. С. 204-212.
2. Klyukanov I. E. Principles of Intercultural Communication. Boston, 2005. 290 p.
3. Scollon R., Scollon S. W. Intercultural Communication: a Discourse Approach. 2nd edition. Malden, M A: Blackwell Publishers Ltd., 2001.304 p.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні параметри функціональних стилів. Виникнення і розвиток наукового стилю, характеристика головних ознак. Логічність як комунікативна якість. Проблема співвідношення раціонального та емоційного, суб'єктивного та об'єктивного у науковому стилі.
реферат [35,5 K], добавлен 23.01.2012Дослідження німецької фразеології в германістиці та українському мовознавстві. Поняття внутрішньої форми фразеологізму. Семантичні особливості фразеологізмів. Семантичні групи німецьких фразеологізмів з компонентом заперечення та специфіка їх уживання.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 17.01.2013Мовна номінація як засіб створення назв музичних груп і виконавців. Комплексний аналіз англійських назв. Створення структурно-тематичного словника-довідника англійських назв груп і виконнавців, та музичних стилів. Семантичні зміни в структурі назв.
дипломная работа [328,1 K], добавлен 12.07.2007Лінгвокогнітивні основи аналізу англомовних засобів вираження емоційного концепту "страх". Прототипова організація і лексико-семантична парцеляція номінативного простору "страх" у сучасній англійській мові. Способи представлення концепту у художній прозі.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 27.03.2011Складові та специфіка стилів мовлення. Структура текстів різних стилів. Аналіз особливостей використання та мети публіцистичного стилю. Огляд його ознак та форм реалізації. Стилістичні засоби, які використовують при складанні текстів наукового стилю.
реферат [18,6 K], добавлен 22.11.2013Визначення поняття та класифікація словотворення в сучасному мовознавстві. Синтаксичні способи будови слів в англійській мові, використання скорочень, метафор та новотворів. Дослідження парадигми в мовознавстві та основні вимоги до рекламної лексики.
дипломная работа [97,3 K], добавлен 07.11.2010Терміни, їх визначення та класифікація, проблеми термінології. Класифікація терміна: номенклатура, професіоналізми. Структурно-семантичні особливості термінів в англійській мові та їх переклад. Потенціал терміна, його словотвірна парадигма.
курсовая работа [42,0 K], добавлен 25.10.2007Історія становлення теорії безсполучниковості в українському мовознавстві. Структурно-семантичні особливості речень із різнофункціональними частинами. Експресивно-виражальні можливості безсполучникових складних речень та багатокомпонентних утворень.
дипломная работа [156,7 K], добавлен 13.06.2011Поняття терміна в сучасній лінгвістиці. Проблема семантичної структури багатозначного слова у сучасному мовознавстві. Семантичні особливості військових термінів англійської та французької мов, утворених шляхом вторинної номінації в аспекті перекладу.
дипломная работа [87,1 K], добавлен 19.08.2011Поняття, класифікація та види процесу спілкування. Основні правила ведення мовлення для різних видів мовленнєвої діяльності та правила для слухача. Взаємозв’язок етикету і мовлення. Поняття культури поведінки, культури спілкування і мовленнєвого етикету.
реферат [20,4 K], добавлен 16.08.2010Визначення фразеології в сучасному мовознавстві. Існуючі підходи щодо принципів класифікації фразеологічних одиниць. Дослідження змістових особливостей і стилістичного значення зоофразеологізмів в англійській мові, їх семантичних та прагматичних аспектів.
курсовая работа [262,2 K], добавлен 18.12.2021Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування та його особливості. Усне професійне та ділове спілкування як складова частина ділового спілкування. Види усного професійного мовлення. Основні етапи підготовки публічної промови.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 27.05.2015Визначення поняття "абревіатура". Проблема виокремлення абревіатурних морфем у сучасному українському мовознавстві. Структурно-семантичні особливості аброморфем та місце у структурі складноскорочених слів. Аналіз розходження складних слів з абревіатурами.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 07.02.2012Літературна мова як система стилів. Види стилів: художній та розмовний. Зразки стилів. Норми літературної мови: поєднання елементів, вмотивоване потребами мистецького зображення дійсності. Позамовні компоненти розмовного стилю. Завдання зі стилістики.
контрольная работа [10,4 K], добавлен 01.02.2009Етикетне спілкування - складова лінгвокраїнознавчої комунікації. Принцип організації етикетного спілкування лінгвокультурної комунікації. Мовні кліше - репрезентати ситуаційного етикету. Етикетні моделі знайомства, привітання, прощання, вибачення, подяки.
курсовая работа [96,0 K], добавлен 01.02.2014Філософсько-логічна сутність мезонімії. Мезоніми як лексична категорія, їх синтагматичні особливості. Семантичні потенції різних частин мови у вираженні значення "середнього". Дослідження словотворчих ресурсів мезонімії з позицій контекстної семантики.
курсовая работа [100,7 K], добавлен 11.07.2015Прості речення як одиниці мовлення, що мають комунікативну функцію. Їх класифікація за метою висловлення та характером питань. Ступінь емоційного забарвлення розповідних, питальних, спонукальних і бажальних речень. Приклади ствердження і заперечення.
презентация [1,6 M], добавлен 13.05.2015Засіб формування, оформлення та існування думки. Формування української мови. Норми української літературної мови. Стилі сучасної української мови. Ділова українська мова. Найважливіший засіб спілкування людей.
реферат [13,9 K], добавлен 17.07.2007Комунікативні характеристики української мови. Дослідження Смаль-Стоцьким стилістики офіційного й розмовного спілкування. Стилістика усної літературної мови: святкова, товариська, дружня. Особливості усного та писемного, діалектного та книжного мовлення.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 13.10.2012Стилі мовлення як сфера функціонування спеціальної лексики. Співвідношення мовних стилів та дискурсу, властивості текстів юридичного типу. Загальний перекладацький підхід до перекладу ділової та юридичної документації. Практичний аналіз перекладу.
дипломная работа [76,8 K], добавлен 30.11.2015
