Субтитрування кінофільмів як лінгвістична проблема

Постановка проблеми

У Законі України «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» від 19 січня 2017 р. зазначається, що всі іншомовні кінострічки обов'язково повинні супроводжуватися україномовними субтитрами. Відповідно до цього закону усі регіональні та загальнонаціональні телеканали повинні подавати 75 % свого контенту українською мовою. Будь-які аудіовізуальні телевізійні продукти повинні супроводжуватися субтитрами українською мовою. У статті 38 (п. 3) зазначено, що у кінотеатрах та інших закладах дозволяється показ іноземних кінострічок мовою оригіналу, але тільки із супроводом субтитрів українською мовою. Також субтитрами повинна супроводжуватися аудіовізуальна реклама мовою національних меншин (ст. 41) [4, с. 18-22].

Допускається 10 % іншомовного тексту «для реалізації художнього і творчого задуму», однак у такому випадку обов'язково повинні бути субтитри. Будь-які іншомовні кінострічки та передачі, виготовлені до 1 серпня 1991 р., а також власний контент каналів, випущений російською мовою, потрібно субтитрувати, і вони не повинні перевищували 25 % загального обсягу телемовлення.

За невиконання або порушення зазначених вимог на телеканал накладається штраф. Сума фінансового покарання не буде статичною, вона відрізнятиметься залежно від каналу і становитиме приблизно 5 % від загального ліцензійного збору цього ж телеканалу [11].

У лютому 2017 р. Національною радою з питань телебачення та радіомовлення був проведений тематичний моніторинг вітчизняних телеканалів щодо обсягу україномовного контенту, який вони демонструють. Рейтинг побудований на основі середньостатистичних показників за результатами двох діб безперервного моніторингу, який включав у себе усі категорії: передачі, реклама, новини, фільми, серіали тощо. Найбільша частка державної мови в ефірі зафіксована у таких вітчизняних телеканалів - лідерів рейтингу: «Еспресо» - 100 %, «5 канал» - 99 %, «Перший» та «Культура» - 97 %. «Антилідерами» стали «Інтер» - 26 %, «Україна» - 26 %, «К2» - 36 % та «Enter фільм» - 39 % [5].

Відповідно до українського законодавства усі телевізійні вітчизняні канали зобов'язані субтитрувати будь-який російськомовний кінопродукт, тому професія редактора субтитрів наразі є дуже актуальною та затребованою, оскільки у працівників цієї галузі з'явилася платформа для створення якісного текстового матеріалу у вигляді україномовних субтитрів. Якість українського телевізійного продукту, культура подання матеріалів, до якої відносимо і грамотність пропонованих текстів, - проблема надзвичайно важлива, яка потребує уваги і професійного підходу.

Субтитри - це перекладений текст, який з'являється у нижній частині екрана синхронно з відповідними за змістом монологами та діалогами героїв кінофільму або серіалу. Процес субтитрування належить до одного із основних видів аудіовізуального перекладу, який також часто називають кіноперекладом, екранним перекладом або медіаперекладом. Порівняно з іншими способами перекладу фільмів субтитри найменше спотворюють зміст вихідного текстового матеріалу для цільової аудиторії іншої країни, що транслюватиме субтитровану кінострічку. Переклад - це завжди «переінакшення» тексту, і в ході цього процесу втрати неминучі, тому неможливо їх уникнути й під час перекладу-субтитрування, коли з метою мінімізації обсягу текст обов'язково скорочується.

Розглядаючи субтитри до фільмів як об'єкт лінгвістичного дослідження, відчуваємо, що у редактора або перекладача завжди виникають труднощі, оскільки перед ними постає складна система уявлень та знань одночасно двох груп реципієнтів: тих, які володіють мовою оригіналу певного кінофільму, внаслідок чого вони розуміють сенс та ідею будь-якого оригінального повідомлення, а також тих, для яких створюють адаптований переклад цього фільму у вигляді субтитрів.

Редактори субтитрів відповідальні перед аудиторією певного телеканалу за кожне показане на телеекрані слово, оскільки неточність перекладу або неповнота викладу може змінити первинний сенс репліки і навіть призвести до викривлення змісту мовленнєвої партії того чи іншого персонажа, а отже, до неправильного розуміння твору взагалі. На жаль, сьогодні спостерігаємо «популяризацію» та поширення через українські субтитри неграмотності: якщо слова написані неправильно і речення не зредаговані належним чином, то це безпосередній і наочний результат роботи редактора, точніше, свідчення низького рівня професіоналізму редакторів деяких вітчизняних телеканалів.

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що на сьогодні проблема накладання українських субтитрів на російськомовні серіали є надзвичайно важливою і потребує уваги та професійного підходу, оскільки візуальне сприйняття неправильно написаних слів або невідредагованих речень суттєво впливає на глядацьку аудиторію, а значить, і на загальну грамотність українців.

Зв'язок із попередніми дослідженнями

Вперше субтитри з'явилися у звуковому кінематографі у зв'язку з необхідністю здійснювати обмін кінострічками на міжнародному рівні. Країна, яка займалася випуском кінофільмів, намагалася продавати права на прокат багатьом державам. Іншомовний дубляж на той час був невигідним, оскільки процес його створення займав багато часу і вимагав значних коштів. До того ж важко було передбачити, які саме країни будуть зацікавлені у подібному продукті. Тобто використання субтитрів було більш економним та зручним способом міжнародного обміну фільмами [8, с. 73].

Сьогодні субтитрування визначають як один із способів перекладу, який найчастіше застосовується під час демонстрації зарубіжних фільмів. Його використовують у Нідерландах, Португалії, Ізраїлі, Бельгії, Греції та у країнах Скандинавії. В Україні субтитрування використовується для міжмовного перекладу, найчастіше - з російської мови. Такий вид перекладу визначають як найпоширеніший вид аудіовізуального перекладу в усьому світі [12, с. 82].

Аудіовізуальний переклад - це процес, у результаті якого фільм чи телепередача стають зрозумілими для цільової аудиторії, яка не знайома з мовою оригінального кінопродукту, але й дотепер аудіовізуальний переклад як особливий вид перекладацької діяльності ще не отримав докладного наукового обґрунтування, незважаючи на те, що він започаткований з моменту виникнення кінематографу [12, с. 82]. Дослідники визначають аудіовізуальний переклад як переклад багатомодальних і мультимедійних текстів іншою мовою та їх перенесення в іншу культуру [7, с. 142-143].

У роботах науковців знаходимо не лише детальний опис субтитрів як основи лінгвістичних досліджень, а й процесу субтитрування, у ході якого мовлення персонажів спрощується, внаслідок чого відбувається своєрідний переказ (див.: [15]) і певна деталізація подій [10, с. 284]. А. Козуляєв акцентує увагу на тому, що субтитрування виступає у вигляді літературного письмового перекладу, який створюють відповідно до особливих правил, у яких основною вимогою є гранична лаконічність при збереженні естетичних, значеннєвих та стилістичних аспектів мови персонажів кінострічки [6, с. 375-376].

Постановка завдань дослідження

Ставимо за мету довести необхідність більш ретельного та грамотного редагування українських субтитрів, які надходять у текстовому вигляді в ефір на провідних вітчизняних телеканалах на основі аналізу конкретних прикладів з субтитрованих кінофільмів, які транслювалися на різних телевізійних каналах нашої країни: «Мереживо долі» (телеканал «Інтер»), «Заборонене кохання» (телеканал «Інтер»), «Забудь і згадай» (телеканал «Україна»), «Слід» (телеканал «Україна»), «Безсмертник» (телеканал «Україна»). Виходячи із зазначеної мети, вважаємо основними завданнями дослідження недоліків субтитрування як способу аудіовізуального перекладу, а також аналіз зафіксованих в українських субтитрах помилок, допущених під час опрацювання російськомовних серіалів.

Виклад основного матеріалу

Коли іншомовний текст відтворюється у вигляді субтитрів до кінострічки, то відповідно змінюються задачі перекладу і вимоги до нього - ці два аспекти передбачають відповідність певним критеріям [1, с. 142]. Однією з головних цілей під час перекладу різножанрових художніх фільмів та серіалів можна назвати створення міжмовної естетичної комунікації завдяки інтерпретації вихідного тексту, реалізація якої здійснюється перекладачами або редакторами субтитрів вже на новому - іншомовному - текстовому полі.

Кінофільм - твір мистецтва, під час перекладу якого важливо відтворювати усі його компоненти, включаючи особливості мовленнєвих партій персонажів, що характеризують кінематографічний і художній образ. Нерідко труднощі перекладу фільмів та серіалів пов'язані з відтворенням іншомовними засобами таких мовностилістичних особливостей вихідного тексту, як фразеологізми, абревіатури, реалії, гра слів, іншомовні вкраплення, нецензурна, табуйована лексика, вульгаризми, адже у мові зафіксовані найрізноманітніші прояви мовної свідомості того чи іншого народу.

За формою викладу субтитри можна назвати діалогом, оскільки у них відтворюються винятково репліки персонажів, а будь-який наратив майже повністю відсутній, тобто переклад фільмів за допомогою субтитрів повинен здійснюватися з урахуванням усіх особливостей діалогічного жанру.

Професор В. Горшкова у своїй розвідці «Переклад у кіно» [2] зазначає, що міжмовне субтитрування - це 1) скорочений переклад діалогів фільму, що відображає їхній основний зміст; 2) представлений у вигляді текстового матеріалу візуальний ряд фільму в його оригінальній версії, який розміщено, як правило, у нижній частині екрана. Переклад реплік усіх персонажів редакторові субтитрів або перекладачеві потрібно вмістити в чітко визначену кількість знаків і рядків, детермінованих міжнародними стандартами швидкості читання і відображення субтитрів на екрані. У будь-якому випадку субтитри повинні мати прив'язку до постійних змін планів у кадрі, які зазвичай скорочують час перекладу.

Специфіка перекладу художньої кінострічки зумовлена способом презентації кінопродукту і його характером. Текстовий матеріал кіноперекладу має декілька особливостей: по-перше, він обов'язково має бути зрозумілим глядачеві/читачеві та інформативним, оскільки розрахований на миттєве сприйняття; по-друге, текст повинен вкладатися у точно визначені часові межі звучання, що спричинено необхідністю його синхронізації з текстом оригіналу (слід зважати на те, що темп мовлення героїв фільму або серіалу і використовувані ними граматичні конструкції можуть значно різнитися, тому нерідко потрібно розширювати або, навпаки, скорочувати текст); по-третє, субтитри постійно супроводжуються відеорядом, котрий обумовлює вибір оптимальних варіантів перекладу: важливо приділяти однакову увагу вербальним і невербальним засобам спілкування, а також враховувати безперервний зв'язок зображення у кадрі та текстового матеріалу у вигляді субтитрів.

Надзвичайно важливими є кількісні характеристики субтитрів. На практиці один рядок субтитрів повинен включати до тридцяти п'яти знаків. Така вимога зумовлена тим, що текст може закривати лише нижню частину екрана, тому, як правило, використовують тільки дворядкові субтитри. Сімдесят знаків - обсяг однієї репліки, яка з'являється у нижній частині кадру. Такий обсяг (розмір) субтитрів визначений з огляду на те, що субтитри повинні займати менше 20 % зображення кадру та не закривати значну частину візуальної інформації.

З точки зору граматики будь-який текстовий рядок, відповідно і субтитри, повинні утворювати смислові одиниці. Внаслідок цього субтитр з'являється на екрані під час вимовляння конкретної репліки та зникає, коли вислів закінчено. Для прочитання середньостатистичним глядачем одного дворядкового субтитру, який становить 60-70 знаків, відводиться у середньому 6 секунд. При перекладі субтитру необхідно знайти баланс між максимальним збереженням оригінального тексту та розумінням сюжету й наданням достатнього часу для обробки оком та мозком іншої частини слухових та візуальних елементів. Таким чином, кожні 6 секунд має з'являтися нова репліка або продовження попередньої. Це здійснюється за допомогою спеціальної комп'ютерної програми [10, с. 284].

Кількість внесених модифікацій, обумовлених передусім системними розбіжностями між мовами, може бути різною в залежності від обсягу вербального компонента, його важливості для розуміння сенсу кінематографічного повідомлення, швидкості вимовляння вихідних реплік. Високий рівень грамотності сучасного глядача дозволяє йому зчитувати текст субтитрів у заданому темпі. Динамічність екранного зображення вимагає синтезу аудіота відеоряду при дублюванні й економічності тексту субтитрів, таким чином вона перешкоджає перетворенню перегляду фільму в його «прочитання» [9].

Зазвичай процес створення субтитрів проходить у кілька етапів. Передусім з висловлювання редактори видаляють всі надлишкові елементи, які не заважають розумінню тексту, але й не руйнують візуальний ряд зображуваної ситуації. Потім для перекладу матеріалу, що залишився, підбирають найбільш ємні форми вираження, що не суперечать граматичному оформленню і стилю реплік заданого кінодіалогу. Перекладений текст несе в собі тільки частину загального сенсу, паралельно з відеорядом, який бере на себе основне смислове навантаження. На цьому етапі є ризик вдатися до крайнощів: за умови надмірної компресії висловлювання створюється відчуття можливості передачі значного обсягу інформації лише декількома словами, що нагадує телеграфний стиль, тому слід добирати доречні й максимально точні слова [1, с. 144].

Субтитри у фільмах не заважають чути справжню іноземну мову, її особливості, і в цьому сенсі субтитри мають пріоритет перед іншими способами перекладу. Не зважаючи на те, що субтитри можуть містити багато скорочень у монологах та діалогах через брак часу та простору у кадрі (дослідники вважають, що втрати перекладу з мови оригіналу на мову цільової аудиторії можуть сягати приблизно 50 %), значна частка втрат компенсується завдяки прослуховуванню оригінальної версії. Субтитрування набуває статусу одного з основних способів перекладу і є найбільш економічним та простим різновидом перекладацької діяльності. Також слід зазначити, що для іноземних глядачів, які надають перевагу саме цьому способу, економічні моменти є менш важливими, ніж автентичність оригінального продукту у вигляді кінострічки. Субтитри дають можливість прослуховувати та вивчати неадаптовані іноземні діалоги, що є ефективним методом практики [19].

Процес субтитрування вимагає видозміни форми вираження кінопродукту - з розмовної на письмову, тобто субтитри перетворюють кінострічку з аудіовізуального продукту на літературний твір, який потребує більшої уваги від глядача/читача, ніж дубляж [14]. Таким чином, можна виокремити три переваги процесу субтитрування: цим способом перекладу можна користуватися під час вивчення іноземної мови; з фінансової точки зору - економічно вигідний варіант; не потребує багато часу для створення. До недоліків субтитрів можна віднести таке: вони не є доречним варіантом для перекладу кінофільмів, цільовою аудиторією якої виступають люди з поганим зором та навичками читання; увага глядача поділена на читання субтитрів та перегляд того, що відбувається у кадрі; значна втрата вербальної інформації внаслідок вагомих текстуальних та формальних обмежень [12, с. 83].

Культурно-специфічна інформація, яка також знаходить своє відображення у процесі субтитрування іноземного кінопродукту, часто перебуває поза фондом знань носіїв іншої культури та мови. Це говорить про те, що інформацію чи знання, які для носіїв мови оригіналу вважаються зрозумілими і без додаткових роз'яснень, реципієнт цільової аудиторії іншої країни може сприймати як «чужі» і такі, що суперечать узуальному досвіду мовної культури його народу [13; 18]. З іншого боку, текст неможливо сприймати поза його культурою, епохою та умовами його породження. Крім того, рівень фонових знань у реципієнтів може бути різним, у зв'язку з розширенням міжкультурної комунікації. Передання фонових знань, які є в оригіналі, стає умовою успіху культурного переносу та результатом компетенції та професіоналізму редактора, який працював над адаптацією іноземного текстового матеріалу [3; 17].

Переклад культурно-специфічних кінотекстів рекомендовано здійснювати з урахуванням того, що серйозне відхилення від заданого оригіналом номінативного змісту сцен призвело б до руйнування сюжетної та рольової тканини фільму. Інтерпретаційний характер перекладу проявляється не тільки на рівні окремого висловлювання або групи реплік, але й у заданні базових параметрів й характеристик мовця і ситуації: емоційний стан учасників діалогу, їх інтереси у певній мовленнєвій ситуації, ступінь їх особистої близькості і, як наслідок, сферу й регістр спілкування, що допомагає глядачу по-різному трактувати те, що відбувається у конкретному епізоді, порізному сприймати характер, позицію, настрій, емоції, цілі того чи іншого персонажа [10, с. 284].

Переклад в кіно є специфічним видом перекладу, здійснення якого вимагає від редактора або перекладача, окрім глибоких знань мови оригіналу та мови реципієнта, володіння навичками «перемикання» з усної форми спілкування на письмову, а також розвиненого вміння помічати сенс оригінального повідомлення і конструювати його на мову перекладу зі збереженням загальної тональності кінодіалогу [2, с. 140].

Проаналізувавши субтитри до кількох серіалів, що демонструвалися на українських телеканалах, робимо висновок, що найчастіше помилки й неточності під час перекладу є наслідками недостатнього володіння мовою перекладу, тобто українською мовою. Перекладачі та редактори використовують, як правило, найбільш вживані слова та поширені вирази, що надає субтитрам усередненого вигляду: за їх змістом реципієнтові, який не володіє мовою оригіналу, важко скласти уявлення про жанрові особливості фільму, сформувати власне враження про характер того чи того персонажа. Відчувається, що процес субтитрування нерідко здійснюється поспіхом, за короткий час, і перекладач не обтяжує себе зверненнями до словників і довідників, аби віднайти найбільш точний і правильний аналог якогось слова або просто уточнити його лексичне значення, інколи навіть вдається до буквального перекладу українською російського слова, нехтуючи можливими семантичними нашаруваннями й конотаціями. Такий підхід до роботи над субтитрами призводить до цілком передбачуваних та очікуваних результатів: субтитри до різних за сюжетами фільмів рясніють русизмами і виглядають так, наче вони зроблені за одними лекалами.

Приміром, у серіалі «Слід» перекладач і редактор віддали перевагу кальці з російської мови, запропонувавши варіант репліки одного з героїв: Я думаю, ви правильно вчинили, звернувшись до спеціаліста, хоча краще було б використати слово фахівець.

У цьому ж серіалі зустрічаємо фразу: Поліз у вікно, зірвався і, так сказати, нещасний випадок на виробництві. Вжиту вставну конструкцію краще було б замінити на український варіант так би мовити і уникнути дослівного перекладу суто російського виразу.

Російське слово богатый найчастіше в україномовних субтитрах подається як багатий, хоча контекстуально вмотивованим у різних випадках було б вживання інших лексем. Наприклад: Так, я з багатої сім 'ї (серіал «Безсмертник») або Аристов там з іншого елітного селища багату панянку привіз, пацієнтку Тропарьова (серіал «Слід»). В останньому випадку цілком можливі словосполучення з іншими прикметниками - заможна панянка або маєтна панянка.

Приклад з субтитрів до серіалу «Безсмертник»: І зараз ми будемо пити шампанське і святкувати входини. У наведеному субтитрі слово входини невдало вжите щодо ситуації, про яку йдеться в сюжеті: словом входини, як правило, називають народний звичай, а герої серіалу говорять про переїзд до нової квартири. На наш погляд, краще було б замінити входини на більш зрозуміле для глядача і доречне у даному контексті слово новосілля. Крім того, замість трьох слів (і це при мінімізації об'єму субтитрів!) ми будемо пити можна було вжити одне - питимемо.

У серіалі «Заборонене кохання» читаємо у субтитрах: Але ж Ви самі сказали, що там папір якийсь для мене. За сюжетом фільму головні герої обговорювали певний документ, про який було сказано бумага, однак редактори субтитрів подають буквальний переклад папір, що спотворює сенс сказаного. На нашу думку, доречно було б вжити замість слова папір слово документ.

Репліці з серіалу «Безсмертник» Ви не сердіться на тата, у нього на роботі справ по горло краще було б надати такий вигляд: Ви не сердьтеся / не гнівайтеся на тата, у нього на роботі справ донесхочу /по зав'язку - тоді наведена репліка звучатиме по-українські.