Засоби милозвучності української мови і сучасна мовна практика

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Засоби милозвучності української мови і сучасна мовна практика

Зоряна Куньч

Національний університет “Львівська політехніка" кафедра української мови

Досліджено проблему дотримання норм щодо позиційного чергування голосних та приголосних у // в з метою досягнення милозвучності (евфонії) української мови. Проаналізовано 378 прикладів вживання прийменників-префіксів у // в (евфонем). Нормативних з погляду сучасного українського правопису виявилося 314 прикладів (83,1 %), помилкових - 64 приклади (16,9 %). Дослідження можливих причин недотримання чинних норм правопису, а також порівняння статистичних даних з матеріалами попередніх досліджень дало змогу з'ясувати деякі тенденції усталення правил милозвучності. Констатовано послідовне уникнення збігів голосних та виявлено, що відсутність гнучкості в правописних рекомендаціях щодо збігів приголосних сприяє появі численних випадків порушень норми. Значний відсоток помилок виправдовує наявність павзи та вимова у-нескладового. Зауважено, що найбільша кількість збігів приголосних припадає на вживання “в” перед дзвінким (сонорним) приголосним, зокрема перед наступним “й”. Цю позицію багато мовців сприймають як нескладну для вимови. Сучасний український правопис мав би надавати більше можливостей для творчого застосування засобів милозвучності.

Ключові слова: українська мова, милозвучність, нормативність, засоби милозвучності української мови, позиційне чергування у // в.

Means of euphony of the Ukrainian language and modern language practice. Zoryana Kunch National University “Lviv Polytechnic " Department of Ukrainian language

The problem of compliance with the norms of positional alternation of vowels and consonants in // in order to achieve euphony (euphony) of the Ukrainian language is investigated. 378 examples of the use of prepositions-prefixes in // in (euphonemes) were analyzed. Normative from the point of view of modern Ukrainian spelling turned out to be 314 examples (83.1 %), erroneous - 64 examples (16.9 %). The study of possible reasons for non-compliance with current spelling standards, as well as the comparison of statistical data with the materials of previous studies, allowed us to find out some trends in the establishment of euphony rules. Consistent avoidance of vowel matches was found and it was found that the lack of flexibility in spelling recommendations regarding consonant matches contributes to the appearance of numerous cases of violations of the norm. A significant percentage of errors justify the presence of a pause and the pronunciation of y-incoherent. It is noted that the largest number of consonant matches falls on the use of “B” before the voiced (sonorous) consonant, in particular before the next “y”. This position is perceived by many speakers as easy to pronounce. Modern Ukrainian spelling should provide more opportunities for creative use of euphony tools.

Keywords: Ukrainian language, euphony, normativity, means of euphony of the Ukrainian language, positional alternation in // V.

Постановка проблеми

Норма - це “сукупність мовних засобів, що відповідають темі мови і сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства” [13: 387]. Для досягнення “милозвучності й мелодійності, особливої мелодики в українській мові” відбувається чергування у//в [1: 184]. Правила позиційного чергування закріплено в чинному “Українському правописі” [12: 17-18]. Проте мовна практика демонструє численні випадки недотримання українцями цих правил. Актуально постає проблема дослідити частотність помилкових вживань, з'ясувати можливі підстави для цього, а також сформулювати певні ідеї, які дадуть змогу усунути мовні помилки та вдосконалити чинні правописні норми. Адже, як слушно вважає І. Фаріон, мовна норма, - це “синтез внутрішньомовних та позамовних чинників, що відображають напрям розвитку суспільства” [14: 10]. Отож гадаємо, правописні правила покликані якоюсь мірою коригувати культуромовні процеси в потрібному руслі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В сучасному українському мовознавстві проблему милозвучності мови частково порушено в низці ґрунтовних підручників і монографій [1; 7; 8; 9; 14; 15; 16] та наукових статей [2; 3; 4; 5; 6]. З'ясовано, що норми позиційного чергування у//в поступово обрамлювалися в певні правописні правила впродовж минулого століття. Ще на початку XX ст. в “Нормах української літературної мови” О. Синявського ситуації застосування цього чергування подано описово, без чітко сформульованих правил [7: 49]. Згодом, у 60-х роках, підхід до позиційного чергування голосних та приголосних достатньо виважено сформульовано в статті А. Матвієнко, де авторка наголошує: “Якоїсь єдиної для всіх випадків формули, яка б вимагала вживати у або в тільки залежно від попереднього слова або тільки від наступного, не може бути” [5: 72]. У виданнях “Українського правопису” 1946 і 1960 років також використано “некатегоричні формулювання з ремарками “звичайно”, “як правило”, “залежно від швидшого або повільнішого темпу мови, а також від ритму її”, “здебільшого”, “найчастіше” [10: 15; 11: 18]. Проте в редакції чинного правопису 2019 року сформульовано чіткі правила чергування у//в, і лише прикінцева коротка примітка уточнює: “Трапляються відхилення від цих правил уживання у, в, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора” [12: 18].

Належно обґрунтованих підстав для формулювання таких однозначних правил позиційного чергування у//в у науковій літературі досі немає. Тому аналіз сучасних науково-навчальних видань з огляду на означену проблему, гадаємо, сприятиме подальшому уточненню правил позиційного чергування голосних та приголосних в сучасному українському правописі та утвердженню милозвучності української мови.

Мета статті - виявити тенденції усталення закономірностей позиційного чергування у//в з метою досягнення милозвучності (евфонії). Задля досягнення означеної мети плануємо реалізувати кілька завдань: 1) здійснити суцільне вибирання всіх наявних прикладів уживання прийменників-префіксів у//в з перших 55 сторінок науково-навчального видання та оцінити їхню нормативність; 2) проаналізувати статистику співвідношення нормативних і помилкових вживань прийменника-префікса у//в; 3) для випадків ненормативного вживання з'ясувати можливі підстави для недотримання правописних правил; 4) сформулювати рекомендації для удосконалення правил позиційного чергування голосних і приголосних.

Виклад основного матеріалу

Джерельну базу роботи становить навчально-наукове видання - підручник “Країнознавство: теорія та практика” [1]. Для дослідження методом суцільного вибирання з перших 55 сторінок видання виокремлено 378 прикладів вживання прийменників-префіксів у//в (евфонем). З них нормативних виявилося 314 прикладів, що становить 83,1 %, помилкових - 64 приклади, тобто 16,9 %. Отож констатуємо наявність значного відсотка випадків використання при-йменника-префікса у//в у позиціях, що не відповідають правилам, зафіксованим в “Українському правописі”.

Для детального аналізу виявлених у джерельній базі помилкових моделей у зіставленні з прикладами нормативного вживання виокремлюємо 6 основних моделей [4].

Перша модель - у в позиції збігу голосних. Взятий для аналізу матеріал не виявив жодного прикладу вживання прийменника-префікса у в позиції між двома голосними. Таку ж ситуацію ми спостерігали й у праці “Підручник хемії” Б. Павлова і В. Семенченка, виданій 1937 року [3: 78], а також у навчальних посібниках 60-х років минулого століття [2: 9]. Отож можемо засвідчити, що задля досягнення милозвучності української мови збігів голосних українці послідовно не допускають.

Нормативне вживання в у позиції між двома голосними виявлено в 10 випадках: періоди в історії (18, 21), а в області (21), виявляються в основі (26), а в економіці (29), зокрема в управлінні (44), Сардинія в Італії (45), знайшло в антропо-географії (49), країни в оточенні (51), лише в одиницях (54).

Друга модель - у в позиції після голосного перед приголосним. Вибрані матеріали демонструють значний відсоток таких порушень сучасної норми - 22 евфонеми, тобто 34,4 % від усіх помилкових моделей, для прикладу: перевагу у соціально-економічному (14), які усе частіше (15), Коли у меншості (22), зміни у цивілізаціях (23), кризовими у плані (23), залучення у суспільне виробництво (33), переважання у структурі (34), кордони уздовж лінії (41), відоме у науці (49), трансформацію у просторі (51) та ін. Беручи до уваги високу частотність порушень нормативности за цією моделлю, звернімо увагу на якісне оточення прийменника-префікса у. Насамперед акцентуємо, що в 17 прикладах (77,3 %) у виступає прийменником і лише в 5 прикладах (22,7 %) - префіксом. Гадаємо, це суттєва передумова для помилкового вживання, оскільки перед сполукою “прийменник+іменник” зазвичай спостерігаємо невеличку павзу, тому автор тексту може зважати лише на наступний після прийменника звук. Сучасна ортоепічна норма чітко встановлює, що павзу слід трактувати як приголосний: “Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігів голосних, а потім - приголосних. При цьому пауза сприймається як приголосний” [16: 145]. Важливо спостерегти, як на вибір прийменника чи префікса у впливає якість наступного приголосного (наступних приголосних). Для наочности дані про кількісне співвідношення випадків вживання у після голосного перед наступним приголосним (приголосними) подаємо у вигляді діаграми 1.

Рис. 1

Як видно з діаграми 1, найбільша кількість вживань у припадає на позицію перед наступним глухим (40,9 % випадків), до того ж зазначмо, що це приголосні с і ц. Також випадки збігів глухого з іншим приголосним (13,6 % випадків) підсилюють наше припущення, що автор прагне уникнути складного для вимови збігу приголосних, проігнорувавши збіг голосних, оскільки його усуває наявність павзи: переважання у структурі (34), полягає у створенні (41). Проте 31,8 % випадків припадає на вживання у перед дзвінким (сонорним). Припускаємо, що ненормативне застосування позиційного чергування у//в за цією моделлю може бути зумовлено мелодикою фрази.

Нормативне використання прийменника-префікса “в” у позиції після голосного перед приголосним (крім в, ф, кв, сф, св, дв, зв тощо) - це, звичайно, найчастотніший з усіх виявлених у нашій вибірці блок евфонем - 123 приклади, що складає 39,2 % правильних моделей або 32,5 % всієї вибірки: статті в наукових журналах (4), зберігаються в третьому світі (5), тенденції в сучасній географії (6), реалізація в суспільстві (12), підтвердження в просторі (13), принципи в країнознавстві (13), важливо в процесі (15), об'єднуються в співтовариства (17), зрошення в посушливий період (22), перебуває в постійному русі (28), територія в географії (31), створеними внаслідок (32), відмінностями в площі (35), проявляється в територіальній концентрації (38), будується в Токіо (39), подовжуються всі комунікації (43), території в географії (43), сфокусовані всі (45), політики в саме серце (47), існування в системі (49), передбачає врахування (51), розташована в помірних широтах (52) тощо.

Порівнюючи співвідношення прикладів порушення правописних правил за цією моделлю в навчальній літературі 60-х років XX ст. [3: 10] та в матеріалах цього дослідження, ми помічаємо, що їхній відсоток зріс майже удвічі: 34 приклади проти 316 нормативних у 60-х роках XX ст. і 22 приклади проти 123 в сучасному виданні. Оскільки тодішній правопис у правилах позиційного чергування застосовував поблажливі формулювання з ремарками “звичайно”, “як правило”, “здебільшого”, “найчастіше” тощо [11: 18], а сучасний витриманий у категоричних формулюваннях, можемо констатувати, що посилення правописних вимог не приводить до неухильності їх дотримання.

Джерельна база дослідження виявляє також послідовне дотримання норми вживання в у позиції після приголосного перед голосним (загалом 9 евфонем): лежать в основі (4), рухаючись в одному напрямку (13), моментом в еволюції (19), живуть в одній країні (23), входять в ОПЕК (29), маневрів в економічній сфері (38), АР в Азербайджані (45), Крим в Україні (45), присутність в оцінці (51).

Третя модель - в у позиції після голосного перед приголосними, що становлять немилозвучне поєднання (в, ф, кв, сф, хв, св, дв, зв). У джерельній базі дослідження виявлено 7 прикладів порушення нормативности за цією моделлю, що становить 10,9 % від усіх ненормативних евфонем: революції в ХХ ст. (4), котрі в своєму (5), дисципліни в своїй методології (6), відігравати в сфері (15), деколонізації в XX ст. (26), формуватися в VIII-IX ст. (25), ізобати в 2500 м (37). Звертаємо увагу, що більш ніж половина з них - це використання прийменника в перед наступним цифровим позначенням, що, очевидно, могло дезорієнтувати автора щодо засобів милозвучності. Безумовно, частково складність артикуляції усуває вимова у-нескладового. Проте принаймні три випадки - це безсумнівні недогляди автора й редактора: котрі в своєму (5), дисципліни в своїй методології (6), відігравати в сфері (15).

Нормативне використання у після голосних перед в, ф, св, тв, дв, кв тощо виявлено в 19 прикладах, тобто удвічі частіше, ніж ненормативне: XIX ст. у світі (13), А. Тойнбі у своїй концепції (19), спочатку у Візантії (26), місця у світовому господарстві (27), “стискається” у зв'язку з (31), різниця у відстанях (32), особливо у великих містах (33), архіпелаги у відкритому морі (35), перебуває у володінні (37), держави у федеративних (48), регіону у взаємодії (51) тощо. Привертає увагу те, що всі нормативні випадки стосуються вживання прийменника, а не префікса у.

Четверта модель - в у позиції між двома приголосними. Ця модель засвідчена десятьма прикладами (15,6 % помилкових евфонем): скачок в пізнанні (5), щоб впевнено (6), галузь в контексті (7), методом вважає (10), Крім всебічності (11), рух в протилежному напрямку (13), відзначав вчений (21), з них вдалося (22), яких в Європі (26), роль в її (38). Зауважмо, що в чинному правописі зазначено про можливість вживати префікс в перед наступним кореневим в: “Після слова, що закінчується на голосний, у деяких дієсловах, прикметниках (дієприкметниках), прийменниках та прислівниках перед в пишемо префікс в-” [14: 17]. Отож приклад методом вважає (10) правил милозвучності фактично не порушує. Також прийменник в перед наступним й, виявлений у двох прикладах, можна вважати в українській мові гармонійним поєднанням звуків, про що йтиметься нижче.

П'ята модель - в на початку речення чи фрази (після розділового знака) перед наступним приголосним. Вибраний матеріал засвідчує 25 ненормативних прикладів (39 % від усіх помилкових): в поняття науки (4), вчені визнають (4), в якому (6), в якій (9), в країнознавстві (11), в тому числі (17), в 'їхньому (23), в Японії (24), в міжнародній практиці (41), в яких (45), в Європі (46), в реальному (49), в яких (52) і т. ін. З метою детального аналізу цієї моделі подаємо відсоткове співвідношення випадків вживання “в” у позиції початку речення чи фрази (після розділового знака) перед наступним приголосним у вигляді діаграми 2.

Рис. 2

Відразу впадає в око, що 15 прикладів (60 %) - це вживання в перед дзвінким (сонорним), з них 9 прикладів - перед й. На нашу думку, підставою для таких порушень є звична для українського мовця вимова я, ю, є, ї після губного приголосного (в'їдливий, в'язи, в'юн, в'ється), яку, безперечно, не трактують як немилозвучну.

Нормативне ж використання у на початку фрази перед приголосним спостерігаємо у 82 прикладах (26,1 % від усіх нормативних евфемізмів): У суспільних науках (12); У своєму розвитку (15); у Центральній Азії (24); У цей же час (25); У Південній Африці (26); у країнах (29); У філософії (31); у межах якої (32); у тому числі (34; 36); у великих державах (38); У самосвідомості (39); У дослідженні (40); У перших (45); У багатьох (45); у державах (46); У першому випадку (51) тощо. Звернімо увагу, що у вибраному матеріалі спостерігаємо лише 4 приклади вживання на початку фрази у перед наступним звуком й. Отож констатуємо прихильність мовців до звукосполуки в й.

Шоста модель - у на початку речення чи фрази (після розділового знака) перед наступним голосним. У джерельній базі цього дослідження не виявлено жодного прикладу порушення нормативности за цією моделлю. Це підтверджує наше припущення про послідовність мовців у досягненні милозвучності через уникнення збігів голосних. Натомість нормативне в на початку фрази (після розділового знака) перед голосним використано 8 разів: В епоху (4); в управлінні (14); в обох (26); в інтенсифікації (38); В Україні (46); В основі поняття (49); в економіко-географічному (50); в еколого-географічному (50).

Висновки і перспективи подальших розвідок

фраза мова приголосний мелодика

Проаналізувавши 378 прикладів вживання прийменників-префіксів у//в (евфонем) у сучасному науково-навчальному виданні, ми виявили 314 прикладів нормативних з погляду сучасного українського правопису вживань, що становить 83,1 %, і 64 приклади помилкових, тобто 16,9 %. Такий значний відсоток порушень нормативності є, на нашу думку, об'єктивним відображенням впливу на вибір голосного чи приголосного вимог мелодики конкретної фрази та індивідуального чуття мовця. Адже значний відсоток помилок виправдовує наявність павзи та вимова у-нескладового. Також зауважено, що найбільша кількість збігів приголосних припадає на вживання “в” перед дзвінким (сонорним) приголосним, зокрема перед наступним “й”. Цю позицію багато мовців сприймають як нескладну для вимови. У сучасному українському правописі слід було б надавати більше можливостей для гнучкого застосування засобів милозвучності, зокрема позиційного чергування у//в.

Перспективу подальших досліджень цієї проблематики вбачаємо в аналізі живого мовлення в соціальних мережах та інших інтернет-ресурсах.

Список використаної літератури

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: навч. посібник / Н. Д. Бабич. - Львів: Світ, 2003. - 432 с.

2. Куньч З. Й. Еволюція правил позиційного чергування голосних і приголосних від “Норм” О. Синявського донині / З. Й. Куньч // Український смисл: науковий збірник. - Дніпро: Ліра, 2019. - С. 148-157.

3. Куньч З. Й. Питання дотримання норм позиційного чергування у//в у навчальній літературі 60-х років XX ст. / З. Й. Куньч // Лінгвістичні студії. Linguistic Studies: зб. наук. праць / Донецький національний університет імені Василя Стуса; гол. ред. Ж. Краснобаєва-Чорна. - Вінниця: ДонНУ ім. Василя Стуса, 2020. - Вип. 40: У 2-х т. - Т 1. - С. 7-18.

4. Куньч З. Й. Тенденції внормування правил позиційного чергування у/в на початку XX століття / З. Й. Куньч // Вісник Львівського університету. Серія: Філологічна. - 2020. - Вип. 72. - С. 76-86.

5. Матвієнко А. Префіксальні у-в / А. Матвієнко // Українська мова в школі. - 1965. - № 1. - С. 71-73.

6. Наконечна Г. Категорія милозвучності як культуромовний конструкт / Г В. Наконечна, І. Б. Ментинська // Актуальш питання гумаштарних наук. - 2020. - Вип. 27. - Т. 4. - С. 20-25.

7. Синявський О. Норми української літературної мови / О. Синявський. - Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018. - 368 с. (Репринт з видання 1931 р.).

8. Сучасна українська літературна мова: підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; за ред. А. П. Грищенка. - 2-е вид., перероб. і допов. - Київ: Вища школа, 1997. - 493 с.

9. Сучасна українська мова: підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін; за ред. О. Д. Пономарева. - 2-ге вид., перероб. - Київ: Либідь, 2001. - 400 с.

10. Український правопис. - Київ: Українське державне видавництво, 1946. - 179 с.

11. Український правопис. - 2-ге вид. випр. й допов. - Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1960. - 189 с.

12. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. Потебні, Інститут української мови. - Київ: Наук. думка, 2019. - 391 с.

13. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко,

14. M. П. Зяблюк та ін. - Київ: Видавництво “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2000. 750 с.

15. Фаріон І. Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова: монографія / І. Д. Фаріон. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. - 328 с.

16. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови / Ю. Шерех. - Мюнхен: Вид-во “Молоде життя”. - 1951. - 402 с.

17. ЮщукІ. П. Українська мова / І. П. Ющук. - Київ: Либідь, 2003. - 640 с.

18. Мальська М. П. Країнознавство: теорія та практика. Підручник / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Ю. С. Занько, Н. М. Ганич. - Київ: Центр учбової літератури, 2012. - 528 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://194.44.152.155/elib/local/sk768935.pdf

References

1. Babich N. D. practical stylistics and culture of the Ukrainian language: textbook / N. D. Babich. Lviv: Mir publ., 2003, 432 P.

2. Kunch Z. Y. evolution of the rules of positional alternation of vowels and consonants from the “norms” of O. Sinyavsky to the present / Z. Y. Kunch // Ukrainian meaning: scientific collection. Dnipro: Lira Publ., 2019, Pp. 148-157.

3. Kunch Z. Y. questions of compliance with the norms of positional alternation in//in the educational literature of the 60s of the XX century / Z. Y. Kunch // linguistic Studios. Linguistic Studies: sat. Vasyl STUs Donetsk National University; Gol. ed. by zh. Krasnobayev-Chernaya. - Vinnytsia: Vasyl STUs Donnu, 2020. - issue 40: in 2 volumes-Vol 1. - pp. 7-18.

4. Kunch Z. Y. Tendentsii vnormuvannya rulem positional alternation U/V at the beginning of the XX century / Z. Y. Kunch // Bulletin of Lviv University. Series: Philological. - 2020. - Issue 72. - Pp. 76-86.

5. Matvienko A. prefixes u-v / A. Matvienko // Ukrainian language at school. 1965, No. 1, pp. 71-73.

6. Nakonechnaya G. category of euphony as a cultural construct / G V. Nakonechnaya, I. B. Mentinskaya / / actual issues of humanitarian Sciences. - 2020. - Issue 27. - Vol. 4. - pp. 20-25.

7. Sinyavsky O. norms of the Ukrainian literary language / O. Sinyavsky. - Kiev: Dmitry Burago publishing house, 2018. - 368 P. (reprint from the 1931 edition).

8. modern Ukrainian literary language: textbook / A. P. Grishchenko, L. I. Matsko, M. Ya. Plyushch et al.; edited by A. P. Grishchenko. - 2nd ed., rework. and add. Kiev: Vysshaya Shkola publ., 1997, 493 p. (in Russian).

9. Ponomarov O. D., Rizun V. V., Shevchenko L. Yu. et al. Sovremennaya Ukrainskaya yazyka: uchebnik [modern Ukrainian language: textbook]. - 2nd ed., processing. Kiev: Lybid publ., 2001, 400 p. (in Russian).

10. Ukrainian spelling. Kiev: Ukrainian state publishing house, 1946, 179 p. (in Russian).

11. Ukrainian spelling. - 2nd ed. Kiev: Publishing House of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, 1960, 189 P.

12. Ukrainian spelling / National Academy of Sciences of Ukraine, Potebni Institute of linguistics, Institute of Ukrainian language. Kiev: Nauk. Dumka publ., 2019, 391 p. (in Russian).

13. Rusanovsky V. M., Taranenko O. O. Ukrainsky yazyk: Entsiklopediya [Ukrainian language: encyclopedia],

14. M. P. Zyablyuk et al. - Kiev: Publishing House “Ukrainian encyclopedia” named after M. P. Bazhan, 2000. 750 P.

15. Farion I. D. language norm: destruction, search, restoration: monograph / I. D. Farion. Ivano-Frankivsk: Gorod NV, 2009, 328 p. (in Russian).

16. Sherekh Yu. essay of the modern Ukrainian literary language. - Munich: publishing house “Young Life". 1951, 402 p. (in Russian).

17.Yushchuk. P. Ukrainian language / I. P. Yushchuk. Kiev: Lybid publ., 2003, 640 p. (in Russian).

18. Malskaya M. P. Krainoznavstvo: teoriya I Praktika [country studies: theory and practice]. Textbook / M. P. Malskaya, N. V. Antonyuk, Yu. S. Zanko, N. M. Ganich. Kiev: Center for educational literature, 2012. 528 P. [electronic resource]. - Access mode: http://194.44.152.155/elib/local/sk768935.pdf

Размещено на Allbest.ru