Основні аспекти дослідження перфективації дієслів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Основні аспекти дослідження перфективації дієслів

Тетяна Чубань,

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української лінгвістики та методики навчання

Тетяна Левченко,

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри української лінгвістики та методики навчання

Анотація

У статті виділено основні аспекти дослідження перфективації дієслів у сучасній українській мові, досліджено питання про значення спостереження над дієсловом при вивченні сучасної української мови. Описано параметри перфективації дієслів. Виділено та охарактеризовано групи вербальних і відіменних дієслів української мови, що мають свої особливості у сполучуваності з префіксами та суфіксами. Обґрунтування підтверджено прикладами. Зроблено висновки, що потенціал засобів творення відповідників доконаного виду у вербальних дієслів ширший, ніж у відіменних, тому що крім префіксів, які є основним і спільним засобом у їх видоутворенні, цю граматичну функцію виконують суфікси та суплетивні форми.

Ключові слова: дієслово, вид, відіменні дієслова, вербальні дієслова, відсубстантивні дієслова, відадєктивні дієслова, префікси, перфективація, імперфективація, українська мова.

Аннотация

В статье выделены основные аспекты исследования перфективации глаголов в современном украинском языке, исследован вопрос о значении наблюдения над глаголом при изучении украинского языка. Описано параметры перфективации глаголов. Выделено и охарактеризовано группы вербальных и отыменных глаголов украинского языка, которые имеют свои особенности в соединении с приставками и суффиксами. Выводы подтверждены примерами. Сделаны выводы о том, что потенциал средств создания соответствий совершенного вида вербальных глаголов шире, чем у отыменных, потому что кроме префиксов, которые являются основным и общим средством в их видообразовании, эту грамматическую функцию выполняют суффиксы и суплетивные формы.

Ключевые слова: глагол, вид, отыменные глаголы, вербальные глаголы, отсубстантивные глаголы, отадъективные глаголы, приставки, перфективация, имперфективация, украинский язык.

Abstract

The article highlights the main aspects of the study of the perfection of verbs in modern Ukrainian language, and examines the importance of observing the verb in the study of contemporary Ukrainian language. The parameters of perfection of verbs are described. The groups of verbal verbs of the Ukrainian language, which have their own characteristics in compatibility with prefixes and suffixes, are distinguished and characterized. The justification is confirmed by examples.

Single-verbal verbs of an inadequate form of state constitute a large group - about two thirds of the total number of non-prefix verbal verbs are of inadequate form. This is due, on the one hand, to the fact that the verbal verbs of the main and largest in terms of lexical-semantic groups, in particular the value of multi-directional motion, sound, speech and thinking, mean internally unlimited, non-limiting actions that do not enable them to form a species correlations, and, on the other hand, verbal verbs of inadequate form, which according to the semantic sign of their expressed actions can have correlations of the finished form (it is a verb of the unidirectional movement and concrete physical action), but in the modern Ukrainian language there are no grammatical means to implement them as prefixes joining the unidirectional movement verbs, give them distinct spatial structural word meanings, and potentially able to act as a kind of grammatical indicators perfect means of physical action verbs particular more or less maintain the effective value. In other words, there is a shortage of completely desemantized, grammatically - based verbal prefixes, through which semantically conditioned correlates of the finished form could be executed. Consequently, a semantic sign of non-limitation of actions, as well as a lack of effective means of species correlation, arose from the apparent heterogeneity of verbal verbs in an inadequate form.

Mannowals are those verbal verbs of an inadequate form, which mean actions aimed at achieving their internal boundary, and which have means of expressing the grammatical meaning of the finished species. These two conditions correspond to the bulk of the verbs to denote specific physical actions, primarily with the meaning of creation, of various types of human work, which form specific correlations with prefixes po and z/s. It is these verbs that make up the core of the verbal verbs that are correlated by type. Their quantitative and qualitative composition in scientific studies, textbooks and manuals is determined differently.

Verbal two-verb verbs are represented by verbal bases of foreign language originated on the basis of the modern Ukrainian language by means of the suffixes - uva-, - izuva- / - yzuva-, - iruva- / - yruva-, - fikuva -.

It is concluded that the potential of creation of correspondences of the realized type in verbal verbs is wider than that of the names, since in addition to the prefixes, which are the main and common means in their formulation, this grammatical function is performed by suffixes and suppletive forms

Key words: verb, type, reversible verbs, verbal verbs, substandard verbs, verbiative verbs, prefixes, perfection, imperfection, Ukrainian language.

Основна частина

Дієслово - досить складна граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм і правопису має важливе значення у лінгвістиці.

Постановка проблеми. Актуальною проблемою є висвітлення особливостей вираження видових значень вербальних і відіменних дієслів. Учені вважають лексико-семантичну групу твірною базою у внутрідієслівному словотворенні. Семантика тематичної групи є визначальним фактором і в процесах граматичної перфективації. Лексико-семантичні групи вербальних та відіменних дієслів української мови мають свої особливості у сполучуваності з префіксами як реалізаторами словотвірно-граматичної та граматичної функцій, бо вони зумовлені семантичною ознакою, яку дієслова виявляють неоднаково, що і вимагає детального дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У працях «Теоретична морфологія української мови» (Вихованець І., Городенська К., 2004, с. 233), «Словотвірна структура слова» (Городенська К., Кравченко М., 1981, с. 90) описано особливості українського дієслова, видову структуру дієслів, видові кореляції відсубстантивних, від'адєктивних та вербальних дієслів, вияв похідних граматичних категорій дієслів. Семантичні особливості дієслова на матеріалі дієслів звучання описує І.Івлієва (Івлієва І., 2016, с. 11).

Вирішення невирішених раніше частин проблеми. Проблема статті полягає у висвітленні особливостей вираження видових значень вербальних і відіменних дієслів, адже вони охоплюють усі форми дієслова, тобто мають універсальний характер, у аналізі вираження власне дієслівних та похідних категорій дієслова.

Мета статті - встановити видові особливості вербальних і відіменних дієслів у сучасній українській мові, а також описати основні аспекти дослідження перфективації дієслів у сучасній українській мові.

Постановка завдання. Готуючи статтю, мали на меті вирішити такі завдання:

1) з'ясувати основні аспекти дослідження перфективації вербальних і відіменних дієслів у сучасній українській мові;

2) виявити особливості вияву вербальних дієслів доконаного і недоконаного виду у сучасній українській літературній мові;

3) установити видові особливості вербальних і відіменних дієслів.

Виклад основного матеріалу. За відношенням до категорії виду дієслова поділяються на одновидові, парновидові та двовидові.

Одновидові вербальні дієслова недоконаного виду стану становлять велику групу - близько двох третин від загальної кількості безпрефіксних вербальних дієслів недоконаного виду. Це зумовлено, з одного боку тим, що вербальні дієслова основних і найбільших за обсягом лексико - семантичних груп, зокрема із значенням різноспрямованого руху, звучання, звукового вияву, мовлення та мислення, означають внутрішньо необмежені, неграничні дії, що не дає їм змоги сформувати видові кореляції, а з другого - вербальні дієслова недоконаного виду, які за семантичною ознакою виражених ними дій можуть мати кореляти доконаного виду (йдеться про дієслова односпрямованого руху та конкретної фізичної дії), але в сучасній українській мові немає граматичних засобів їх реалізації, оскільки префікси, що приєднуються до дієслів односпрямованого руху, надають їм виразних словотвірних просторових значень, а потенційно спроможні виступити в ролі граматичних показників виду перфективні засоби дієслів конкретної фізичної дії більшою або меншою мірою зберігають результативне значення. Інакше кажучи, бракує повністю десемантизованих, граматикалізованих дієслівних префіксів, за допомогою яких могли б бути оформлені семантично зумовлені кореляти доконаного виду. Отже, до видової непарності вербальних дієслів недоконаного виду спричинилася семантична ознака неграничності дій, а також відсутність перфективних засобів видової корелятивності.

Парновидовими є ті вербальні дієслова недоконаного виду, які означають дії, спрямовані на досягнення своєї внутрішньої межі, і які мають засоби вираження граматичного значення доконаного виду. Цим двом умовам відповідає основна частина дієслів на позначення конкретних фізичних дій, насамперед із значенням творення, різних видів трудової діяльності людини, які формують видові кореляції за допомогою префіксів по-та з-/с-, пор.: шити - пошити, крутити - покрутити, молотити - помолотити, молоти - помолоти, пороти - попороти, будувати - збудувати, побудувати, тушкувати - стушкувати й под. Саме ці дієслова становлять стрижень співвідносних за видовою ознакою вербальних дієслів. Їх кількісний та якісний склад у наукових дослідженнях, навчальних підручниках та посібниках визначається по - різному. До цього спричинилося те, що за семантичною ознакою граничності всі дієслова конкретної фізичної дії є парновидовими, але багато з них не можуть реалізувати свою семантично зумовлену здатність корелювати за видовою ознакою через відсутність адекватних засобів граматичної перфективації: у наявних префіксів з граматичним значенням доконаного виду пов'язується результативне значення.

Вербальні двовидові дієслова представлені дієслівними основами іншомовного походження, оформленими на ґрунті сучасної української мови за допомогою суфіксів - ува-, -ізува-/-изува-, -ірува-/-ирува-, - фіку - ва-, пор.: абсорбувати, акредитувати, ампутувати, атестувати, інформувати, експропріювати, рекомендувати, амортизувати,

електризувати та ін. Вони характеризуються відсутністю морфологічного вираження граматичних значень доконаного та недоконаного виду, омонімією видових форм. Але будь-яке ізольоване двовидове дієслово в умовах контекстного оточення виражає значення недоконаного або доконаного виду. Значення недоконаного виду двовидових дієслів пов'язується передусім з особовими формами теперішнього часу дійсного способу, що супроводжуються

темпоральними прислівниками типу сьогодні, постійно, кожен раз та ін. (пор. Україна сьогодні акредитує дипломатичних представників у різні держави), а також із формами складного та складеного майбутнього часу дійсного способу, з якими можуть вживатися темпоральні прислівники згодом, потім, завтра й под. або ж прислівник ніколи в заперечних конструкціях (пор. Україна згодом акредитуватиме (буде акредитувати) дипломатичних представників у різні держави; Україна ніколи не акредитуватиме (не буде акредитувати) своїх дипломатичних представників у ті держави, які не визнають її як незалежної держави). Значення недоконаного виду двовидові вербальні дієслова виражають і тоді, коли вони входять до складу дієслівного складеного присудка, утвореного за допомогою фазових дієслів (пор. Україна (почала, продовжує, завершує) акредитувати своїх дипломатичних представників у різні держави).

У вивченні перфективації як суто граматичного та граматико - словотвірного явища лінгвісти реалізували три основних підходи.

1) Від префікса. Об'єктом дослідження обирався один префікс або об'єднана спільним значенням група префіксів. Встановлювалося коло всіх або основних дієслів, з якими він (вони) може (можуть) поєднуватися, визначалися типові словотвірні значення цього префікса (цих префіксів), а також семантичний контекст дієслів, у структурі яких він десемантизується і стає виразником тільки граматичного значення доконаного виду.

2) Від безпрефіксного дієслова. Досліджувалася сполучуваність з префіксами дієслів однієї або кількох груп, які виділялися за різними критеріями: а) лексико-семантичним, відповідно лексико-семантичної групи; б) лексико-граматичним, наприклад, перехідних/ неперехідних дієслів і под.

3) Від префіксальних дієслів як єдності. Об'єктом дослідження був якийсь клас або вся сукупність префіксальних дієслів. Встановлювалися їх словотвірні значення, що тлумачилися як результат взаємодії префікса й основи твірного дієслова.

Перший підхід використовувався у мовознавстві найбільше. Саме тому значення майже усіх дієслівних префіксів з більшою чи меншою повнотою описані насамперед у навчальних підручниках та посібниках, а також у спеціальних наукових дослідженнях. Дієслівні префікси української мови в історичному та синхронному аспектах досліджені В. Русанівським (Русанівський В., 1971). Системний опис усіх українських префіксів як самостійних афіксів і дієслівних зокрема поданий у праці В.Ільїна «Префікси в сучасній українській мові» (ІльїнВ., 1953).

Функціонально-семантичні єдності дієслівних префіксів української мови, особливості реалізації ними спільної семантичної функції у різному контексті твірних дієслівних основ визначені в монографії «Морфеміка української мови» О. Безпояско та К. Городенської (Безпояско О., Городенська К., 1987).

Другий підхід, що встановлює залежність перфективації від лексичних значень дієслів, в українському мовознавстві, на відміну від російського, не розгортався на матеріалі жодної лексико-семантичної групи дієслів. Дериватологи вважають лексико-семантичну групу твірною базою у внутрідієслівному словотворенні, фоном для виділення способів (родів) дієслівної дії. До цього слід додати, що семантика тематичної групи є визначальним фактором і в процесах граматичної перфективації.

Лексико-семантичні групи вербальних дієслів української мови мають свої особливості у сполучуваності з префіксами як реалізаторами словотвірно-граматичної та граматичної функції. Вони зумовлені семантичною ознакою граничності/неграничності, яку дієслова різних лексико-семантичних груп виявляють неоднаково.

Дієслів поза видовою ознакою немає, але якщо базові вербальні (безпрефіксні) дієслова виражають лише граматичне значення недоконаного виду, то базові відіменні - граматичні значення недоконаного й доконаного виду. Їх видова ознака залежить від способу творення: суфіксальні та суфіксально-постфіксальні відіменні дієслова мають значення недоконаного виду, префіксально-суфіксальні та префіксально-суфіксально-постфіксальні - значення доконаного виду. Співвідноситься за видовою ознакою, тобто має відповідники доконаного виду в межах спільного лексичного значення, тільки близько третини вербальних та відіменних дієслів недоконаного виду. Дві третини таких дієслів має статус непарновидових, або одновидових, дієслів. Інше співвідношення між парновидовими й одновидовими у відіменних дієслів доконаного виду: всі вони, за винятком невеликої групи префіксально-суфіксальних дієслів з суфіксом -і-, корелюють з імперфективними формами.

Здатність вербальних та відіменних дієслів недоконаного виду формувати видові опозиції з відповідними дієсловами доконаного виду визначається семантичною категорією граничності, що тлумачиться як спрямованість вираженої дієсловом дії або означеного ним процесу чи стану до тієї граничної межі, після досягнення якої вони вичерпують себе. Дієслова недоконаного виду, які означають дії, процеси та стани, спрямовані на досягнення своєї внутрішньої межі, є граничними, отже, й здатними корелювати за видовою ознакою, якщо наявні граматичні засоби вираження доконаного виду. Дієслова недоконаного виду, що передають дії, процеси ат стани, які у своєму розгортанні не спрямовані до внутрішньої межі, належать до неграничних, а через це - до неспіввідносних за видовою ознакою одно видових дієслів недоконаного виду.

Відіменні дієслова мають свою специфіку у використанні засобів видової корелятивності, яка зумовлена їх словотвірною структурою. Вона виявляється в тому, що від префіксально-суфіксальних та префіксально-суфіксально-постфіксальних відіменних дієслів доконаного виду співвідносні форми недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів імперфективації. Відіменні дієслова беруть участь у формуванні перфективних та імперфективних видових кореляцій на першому ступені видотворення.

Висновки. Порівняльний аналіз видової співвіднесеності вербальних та відіменних дієслів дає підстави зробити теоретичні узагальнення й висновки: в основі видової кореляції дієслів лежить семантична кореляція: тривалість, нецілісність дії, процесу та стану, їх спрямованість до своєї внутрішньої межі - цілісність дії, процесу та стану, досягнення ними своєї внутрішньої межі. Видова співвіднесеність відіменних дієслів доконаного виду залежить передусім від здатності їх суфіксів корелювати з відповідними суфіксами імперфективації. Потенціал засобів творення відповідників доконаного виду у вербальних дієслів ширший, ніж у відіменних, тому що крім префіксів, які є основним і спільним засобом у їх видоутворенні, цю граматичну функцію виконують суфікси та суплетивні форми. Категорія виду характерна для всіх дієслів обох генетичних груп.

Перспективи подальших розвідок. У рамках отриманих результатів можна намітити перспективу подальшого студіювання у цьому напрямку: простеження засобів видотворення у системі багатозначних дієслів та доведення видової неоднорідності багатозначних дієслів.

Список використаних джерел

дієслово вербальний відмінений перфективація

1. Безпояско О., Городенська К. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 211 с.

2. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: академ. граматика української мови. К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 400 с.

3. Городенська К., Кравченко М. Словотвірна структура слова. К.: Наук. думка, 1981. 199 с.

4. Ивлиева И. Семантика «лакунных модификаций» (на материале глаголов звучания). Интерактивная наука. 2016. №4 (26). DOЫ1021661/r-8064L

5. Ільїн В. Префікси в сучасній українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1953. 166 с.

6. Русанівський В. Структура українського дієслова. К.: Наук. думка, 1971. 315 с.

References (транслітерація)

1. Bezpojasko O., Ghorodensjka K. Morfemika ukrajinsjkoji movy. K.: Nauk. dumka, 1987. 211 s. (ukr).

2. Vykhovanets I., Horodenska K. Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy: akadem. hramatyka ukrainskoi movy. K.: Univ. vyd-vo «Pulsary», 2004. 400 s. (ukr).

3. Horodenska K., Kravchenko M. Slovotvirna struktura slova. K.: Nauk. dumka, 1981. 199 s. (ukr).

4. Yvlyeva Y. Semantyka «lakunnykh modyfykatsyi» (na materyale hlaholov zvuchanyia). Interaktyvnaia nauka. 2016. №4 (26). DOI:11021661/r - 80641 (rus).

5. Iljjin V. Prefiksy v suchasnij ukrajinsjkij movi. K.: Vyd-vo AN URSR, 1953. 166 s. (ukr).

6. Rusanivsjkyj V. Struktura ukrajinsjkogho dijeslova. K.: Nauk. dumka, 1971. 315 s. (ukr).

Размещено на Allbest.ru