Міжкультурна комунікація і переклад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Міжкультурна комунікація і переклад

Олеся Скляренко,

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри іноземної філології і методики навчання

м. Переяслав-Хмельницький

Анотація

У статті досліджено роль перекладу в системі міжкультурної комунікації, адже саме за допомогою перекладу здійснюється обмін інформацією між учасниками комунікаційного процесу в соціумі та іншомовній культурі. Було встановлено, що адекватність перекладу залежить від урахування перекладачем соціально-культурних, техніко - професійних та репрезентативних кодів тексту.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, переклад, перекладач, інформація, текст, телевізійний продукт.

Аннотация

В статье рассматривается роль перевода в системе межкультурной коммуникации, поскольку именно с помощью перевода происходит обмен информацией между участниками коммуникационного процесса в социуме и иноязычной среде. Было определено, что адекватность перевода зависит от учитывания переводчиком социально-культурных, техникопрофессиональных и репрезентативных кодов текста.

Ключевые слова: межкультурная коммуникация, перевод, переводчик, информация, текст, телевизионный продукт.

Abstract

The article reveals the meaning of translation in the modern intercultural communication, as it is the translation itself, which helps the information to circulate among the members of our society and the foreign speaking culture. Intercultural communication as a special type of communication deals with such terms as understanding and the problem of being understood. That is why the problem of translation is one of the most important. G. Vermer and V. Gudenaff suppose, that the translated text is unique as it consists of language signs and becomes actual in the other language system, which is culturally related to the translated one.

The article has admitted, that there are some criteria, which should be taken into consideration while translating the written text as well as the TV-text. So the socio-cultural, technical and professional as well as representative codes should be distinguished by the translator for an adequately translated text. The analysis of these codes will help to transform the author's idea among all three members of this intercultural communication: the author, the translator or interpreter and the listener himself. The author of the article also comes to conclusion, that the communication act is based on step-by-step and parallel communication with an author, translator and recipient. From this fruitful cooperation of the factors depends the adequate transmission of author's thought, reproduction of the massege from the text language into the translated one which, actually is the basis on adequate interlanguage, and as the result intercultural communication, which influenses the further development of society and the culture as well.

Key words: intercultural communacation, translator, interpretor, translation, information, text, TV-product.

Основна частина

Міжкультурна комунікація як особливий вид комунікації передбачає спілкування між носіями різних мов і різних культур. Зіставлення мов і культур виявляє не тільки загальне, універсальне, але й специфічне, національне, самобутнє, що зумовлене розбіжностями в історії розвитку народів. Інтеркультурна або міжкультурна комунікація «має справу» з розумінням та порозумінням, адже міжкультурна комунікація - це водночас розуміти і бути зрозумілим. На сьогодні майже кожен розуміє, що розвиток сучасного суспільства можливий лише завдяки постійному обмінові інформацією, розгорнутому аналізові науково-технічних та інтелектуальних здобутків всіх народів та бажанню й можливості поділитися власними здобутками з іншими.

Тож сьогодення наукового існування стає неможливим без вивчення проблеми міжкультурних комунікаційних зв'язків. Для забезпечення налаштування адаптації різномовних культурних продуктів на перший план виходить роль перекладу як основи міжмовної та міжкультурної комунікації в сучасному світі. Тож актуальність поданої студії є очевидною.

Метою пропонованого дослідження є визначення місця перекладу в системі функціонування міжмовного комунікаційного процесу під час створення продуктів-еквівалентів.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань - визначення поняття «переклад» у системі міжкультурної, тобто міжмовної комунікації, та місця перекладача як посередника цього процесу.

Об'єктом запропонованого дослідження є роль та місце перекладу в системі міжкультурної комунікації у процесі створення адекватного перекладного продукту в міжкультурному комунікаційному сегменті.

Основи дослідження міжкультурної комунікації можна простежити в роботах Е. Холла в середині XX століття, а також Я. Кім, Є. Верещагіна, М. Костомарова, В. Телії, Г Крумм, Ф. Гіннекампа, А. Вірлахера, П. Донецька та Т Комарницького.

Найбільше поняття міжкультурної комунікації та інтеркультурної трансференції актуалізуються в процесі перекладу, про що йдеться в текстах таких дослідників, зокрема Г. Вермера та В. Гуденафа. На їхню думку, перекладний текст є самобутнім не тільки тому, що він складається із мовних знаків, що актуалізують можливості іншої мовної системи, але й тому, що ці мовні одиниці певним чином монокультурно поєднані. Там, де є вихідна культура і культура призначення, перед перекладачем постає проблема, на яку із культур, вихідну, чи за призначенням, має орієнтуватися переклад. Тож літературний переклад є справою міжкультурної комунікації, де дискурс відбувається між автором вихідного тексту, перекладачем та реципієнтом.

Переклад дає можливість формувати та збагачувати власну культуру шляхом ознайомлення, усвідомлення та запозичення через осмислення здобутків культурного, політичного, економічного, художньо-естетичного розвитку інших етносів у процесі мовного спілкування [1]. Розвиток наукових знань і формування нових ідей можливі тільки після всебічного вивчення та усвідомлення створеного й викладеного за допомогою інших мовних систем в історичній перспективі [4, с. 325].

Розуміння тексту перекладачем передбачає не лише знання історії суспільства, соціальних на релігійних переконань, а й культурно та ситуативно зумовлених зразків мовленнєвої діяльності та поведінки «вихідної культури», а й «вихідного тексту». Кожен переклад створює новий динамічний зв'язок і є міжкультурним перенесенням тексту тією мірою, якою він враховує культурно-специфічне зіставлення мови, ситуації та об'єкта, про який йдеться. Факторами цільової групи, яка має враховуватися перекладачами, є об'єктивні суспільні реалії цільової культури, що є інституціями, формами прояву і знаками повсякденної, звичайної, соціальної ролі та системою, що стосується читацького кола, його досвіду, інтересів, норм поведінки, мотивів, когнітивних та емоційних норм свідомості та переживань.

Переклад як різновид міжкультурного спілкування є рецептивно-продуктивною мовленнєвою діяльністю. Під час цього процесу текст мови - донатора, що є рецептивним актом, відтворюється мовою друготвору, що вже являє собою продуктивний акт. Сучасне перекладознавство налічує суттєву кількість трактування терміну «переклад», але очевидним є те, що більшість дослідників, таких як М. Зарицький, С. Влахов та К. Чукровський вбачають його інтерпретацію у двох значеннях - як процес перекладу і як його результат [4, с. 325]. Ми приєднуємося до цього трактування та вважаємо переклад процесом переносу значення з будь-якої вербальної та невербальної мови на іншу, процесом, в основі якого постає єдність законів мислення, логічних та психологічних структур, властивих певному етносу, народу, якою б мовою він не спілкувався [1].

Як комунікативний акт переклад базується на поступовому й паралельному спілкуванні автора з перекладачем, як продуцентів, та потенційного читача як реципієнта. Переклад завжди є ситуативно - зумовленим і перекладач завжди має пам'ятати про відмінності між «вихідною мовою» та «цільовою мовою». Суттєві комунікативні розбіжності в процесі перекладу можуть зумовлюватися: 1) різними структурами та мовними законами в контекстуально адекватних ситуаціях; 2) різними соціокультурними контекстами, а саме: системами традицій, нормами, оцінками, історичними та географічними реаліями, такими, як політична система, соціальний устрій, табу, тощо; 3) різними нормами вживання фразеологічних зворотів, соціальними нормами схеми дій, використання різних соціолектів та діалектів; 4) різним рівнем пізнання окремого індивіда, його «фонових знань» [3, с. 48].

Схожість або несхожість перекладу детермінована комунікативною ситуацією, в якій перебуває перекладач. Розповідний, спеціальний або рекламний текст вихідної мови залишається таким же в мові, якою він перекладається. Про адекватність перекладу можна говорити лише в залежно від того, яку конкретну уяву про ситуацію перекладу має перекладач, і як він спроможний ідентифікувати себе як мовно діючу особу через цю свідомість. Уважається, що однією з передумов досягнення адекватності у перекладі є застосування холістичного прийому до тексту, тобто співвіднесення поняття цілісності тексту у відношенні й до оригіналу, і до перекладу. Тут цілісність означає певне когерентне утворення, окремі конституенти якого підпорядковані значенню цілого. Значення конституентів може бути визначене лише з їхнього контексту в порівнянні з цілим текстом. Це стосується як безпосередньо лексико-семантичних одиниць тексту, так і витлумачення лінгвокраїнознавчих понять та термінів, що виражають певні культурно-специфічні відносини і зв'язки [3, с. 55].

Для адекватного перекладу перекладач має орієнтуватися та розуміти, що структура повідомлення та структура тексту визначається як модель, яка спрямовує сприйняття в той чи інший спосіб за допомогою відповідних кодів. З огляду на основу відповідного коду та принципу кодування інформації, автор повідомлення має добирати виражальні засоби. Таким чином, для створення системи декодування повідомлення потрібно створити адекватну класифікацію для виокремлення важливих елементів структури та подальшої оптимізації тексту друготвору методами редагування [4, с. 326].

З цією метою Ю. Лотман виокремив таку класифікацію кодів на основі загальноприйнятого в семіотиці поділу на соціально-культурні, технічні та репрезентативні коди. Згідно з цією класифікацією виокремлюють соціально-культурні коди, які включають інформацію про реципієнта, його соціальний стан (професію, освіту, культурний підтекст повідомлення). Серед кодів такого типу трапляються стереотипні коди, коли, наприклад, описується чоловік у сірому костюмі, то цей костюм, як правило, символізує бюрократичну тяганину. Сприйняття соціально-культурних кодів залежить від багатьох чинників, серед яких виокремлюються соціальний стан, культурний розвиток, професія, розвиток мовлення, знання іноземних мов, тощо. Із психологічного погляду це впливає на те, наскільки очікуваним для реципієнта є кінцевий продукт. Під час перекладу текстів такі соціально-культурні коди допомагають краще зорієнтуватися в мовних реаліях та обрати правильні шляхи їхнього передавання мовою реципієнта для подальшого перекладу мовою власного розуміння [2, с. 146].

Наступними у класифікації виокремлюються технічно-професійні коли, вони містяться в телевізійних текстах і до них належать плани камери, освітлення, монтаж, використання звукового ряду та музики [4, с. 326]. Цей тип кодів так само розрахований на глядацьке сприйняття і є, свого роду, вказівкою на жанр програми. Освітлення, наприклад, падає прямо чи з іншого боку для того, щоб надати обличчю персонажа відповідного виразу, тоді використовується динамічна, чи, навпаки, повільна музика. Такі технічно-професійні коди допомагають зрозуміти глядачеві, на що варто налаштовуватися під час перегляду того чи іншого телепродукту [4, с. 327].

Далі у класифікації розташовані репрезентативні коди - прийнятий у обраній культурній традиції набір мовних знаків, за допомогою яких реципієнту стають зрозумілими жанр і специфіка майбутнього повідомлення. Цей різновид кодів також є одним з основних під час передавання текстів іншомовного походження - навіть якщо реципієнт не знає мови текстового наповнення, за допомогою жестів, рухів на екрані, міміки персонажів він розуміє загальну картину. Навіть той факт, що сучасна людина навіть не замислюється про існування специфічної мови телебачення, свідчить про те, що у світі майже немає людей, які б не володіли цією універсальною мовою. На сьогодні це вміння навіть не помічають, адже воно є загальноприйнятим [4, с. 327].

Для перекладу будь-якого напряму важливо враховувати ці класифікації у власному підході до перекладу. Так, системно-культурні коди необхідні для врахування під час перекладу друкованих текстів. Тут має братися до уваги момент, що в мовному просторі кожної мови репрезентована велика кількість мовних зворотів, ідіом, крилатих висловів, які не мають відповідників в інших мовах і переклад та тлумачення яких вимагає від перекладача широкої лінгвістичної ерудиції, глибоких лінгвокраєзнавчих знань та широкої обізнаності в різних соціально-культурних сферах.

Так, розуміння багатьох фразеологізмів німецької мови потребує глибокої обізнаності з історією та культурою німецького народу, а вживання таких ФО є досить специфічним і не знаходить аналогій у інших мовах, наприклад: rangehen wie Blьcher - діяти рішуче (як Блюхер), den alten Zopf abschneiden (відрізати косу) - облишити старі звички, традиції; Gang nach Kanossa - принизливе прохання про помилування; alter Schwede - старий шахрай, der alte Fritz - старий Фрітц, grьne Witwe - одружена жінка, яка самотньо чекає свого чоловіка у літньому будиночку та інші ФО, перелік яких може бути надзвичайно великим.

Що ж до місця телевізійного продукту та перекладу, то в такому випадку перекладач має розуміти, що для того, щоб зрозуміти будь-який телевізійний продукт, потрібно проаналізувати його за допомогою системного підходу та системного аналізу, тобто подати його як багаторівневу систему з набором елементів, що поєднуються між собою за допомогою певних правил з визначеною метою. На першому місці цього аналізу досліджуються найменші самостійні одиниці, а саме - набір морфем, що в телепродукті підкріплюється набором кадрів, «сцена» - мовно-словесні частини сцени, яка зображується, та аналіз вже готового продукту [4, с. 328].

Тож переклад написаного тексту та телевізійного вимагає від перекладача дотримання адекватної оцінки тексту, аналізу текстового навантаження, де мають враховуватися соціально-культурні, техніко - професійні та репрезентативні коди тексту, де опісля їхнього осмислення розпочинається поетапне опрацювання поданого до перекладу матеріалу.

Тож переклад, як комунікаційний акт, базується на поступовому й паралельному спілкуванні автора, перекладача та реципієнта. Від їхньої плідної співпраці залежатиме адекватне передавання авторської думки, відтворення повідомлення мовою друготвору та адекватна міжмовна, а отже і міжкультурна комунікація, яка впливатиме на подальший розвиток суспільства та культури окремого народу.

Література

переклад іншомовний міжкультурний комунікація

1. Зарицький М. Переклад: створення та редагування / Зарицький М. - К.: Парлам. в-цтво, 2014. - 120 с.

2. Лотманн Ю. Культура и взрыв / Ю. Лотманн // Лотманн Ю. Семиосфера. - СПб: «Искусство - СПб», 2000. - С. 112-146.

3. Осипов П. Міжкультурна комунікація: проблеми і перспективи / П. Осипов // Матеріали міжнародної наукової конференції. - Миколаїв, 2011. - С. 48-54.

4. Сегол Р. Роль редактора перекладу в міжкультурній комунікації / Р. Сегол // Мова і культура. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014. - С. 323-328.

References

1. Zarytskyi M. Pereklad: stvorennia ta redahuvannia / Zarytskyi M. - K.: Parlam. v-tstvo, 2014. - 120 s.

2. Lotmann Iu. Kultura i vzryv / Iu. Lotmann // Lotmann Iu. Semiosfera. - SPb: «Iskusstvo - SPb», 2000. - S. 112-146.

3. Osypov P. Mizhkulturna komunikatsiia: problemy i perspektyvy / P. Osypov // Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. - Mykolaiv, 2011. - S. 48-54.

4. Sehol R. Rol redaktora perekladu v mizhkulturnii komunikatsii / R. Sehol // Mova i kultura. - K.: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, 2014. - S. 323-328.

Размещено на Allbest.ru