Функціонування прецедентних онімів в епістолярії Уласа Самчука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Функціонування прецедентних онімів в епістолярії Уласа Самчука

Марія Пангелова,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання

Юлія Бродюк,

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання

Анотація

прецедентний листування онім самчук

У статті здійснена спроба проаналізувати особливості використання прецедентних імен у приватному листуванні відомого українського письменника екзилю Уласа Олексійовича Самчука. Зокрема, подано опис різновидів прецедентних онімів, які використовував письменник у своїх приватних кореспонденціях. Висвітлені мовні засоби, що дозволили актуалізувати переносне значення оніму, в результаті чого ім «я набуває якості прецедентної одиниці. Авторами зроблено спробу виділити ті тексти у листах означенного майстра художнього слова, які традиційно відносяться до прецедентних.

Ключові слова: інтертекстуальність, прецедентне ім'я, онім, приватний лист, власне ім «я, епістолярний текст.

Аннотация

В статье автором была предпринята попытка проанализировать особенности использования прецедентных имен в частной переписке известного украинского писателя-эмигранта Уласа Алексеевича Самчука. В частности, дано описание разновидностей прецедентных онимов, которые использовал писатель в своих частных корреспонденциях. Освещены языковые средства, которые позволили актуализировать переносное значение онимов, в результате чего имя приобретает качества прецедентной единицы. Авторами предпринята попытка выделить те тексты в письмах упомянутого мастера художественного слова, которые традиционно относятся к прецедентным.

Ключевые слова: интертекстуальность, прецедентное имя, оним, частное письмо, имя, эпистолярный текст.

Abstract

The article deals with the analyzing the peculiarities of the use of case names in private correspondence of the famous Ukrainian exile writer Ulas O. Samchuk. In particular, a description of the varieties of precedent onymies used by the writer in his private correspondence is given. Language means, which allowed to actualize the figurative meaning of onym, as a result of which the name acquires the quality of the precedent unit were outlined. The specificity of using precedent names in epistolary texts is determined. Also, in the research studio attention is paid to the phenomenon of intertextuality and the closely related concept of precedent. Authors attempted to highlight those texts in the letters of the mentioned master of the artistic word, which traditionally refer to precedent. The current state of linguistic study of intertextuality requires the inclusion of a specific notion of «case-law texts». These include texts, which are relevant to the individual in the cognitive and emotional sense, those who are of a person-specific nature, that is, well-known to the general public of the identified person, the treatment of which is repeated regularly in the discourse of the identified linguistic personality.

The theory of precedent has gained its development in the studios of D. Hudkov, I. Zakharenko, D. Bahaieva and V. Krasnyi. The researchers identified the following types of precedent phenomena: case-situation into precedent, case name and case statements. Within the framework of the article we consider case names in the private correspondence of Ulas Samchuk. The material was provided by epistolary texts, which are stored in the State Archive of the Taras Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, Fund №195. Case names refer to individual names, forming a special group within this class. The status of precedent acquire those names belonging to the cognitive base, that is, the invariant representation of the «cultural object» marked by them is common to the entire linguocultural community. According to D. Hudkov, precedent names reflect the system of standards of society's culture to a large extent, set a given value scale and a paradigm of social behavior.

Key words: intertextuality, case name, onym, private letter, proper name, epistolary text.

Основна частина

У сучасній царині мовознавчої науки все частіше зустрічається явище інтертекстуальності, під яким розуміємо «включення до тексту або цілих інших текстів з інакшим суб'єктом мовлення, або їх фрагментів у вигляді маркованих або немаркованих, перетворених або незмінених цитат, алюзій, ремінісценцій» (Арнольд І., 1999, с. 346).

Постановка проблеми. До феномену інтертекстуальності дослідники часто тісно співставляють явище прецедентності. Уперше термін «прецедентний текст» уведено в наукову парадигму Ю. Карауловим, який тлумачив це поняття як текст «… (1) значущий для тієї чи тієї особистості в пізнавальному та емоційному плані; (2) що має надособистісний характер, тобто добре відомий широкому оточенню цієї особистості, включаючи її попередників і сучасників; (3) звернення до ньо. го відбувається неодноразово в дискурсі цієї мовної особистості» (Караулов Ю., 2010, с. 216).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Функціонування прецедентних феноменів в різних видах дискурсу має суттєві різновиди (Арнольд І., 1999; Караулов Ю., 2010).

Вирішення невирішених раніше частин проблеми. Актуальним напрямом під час вивчення прецедентних текстів є аналіз їх використання в письменницькій епістолярній спадщині (зокрема УСамчука), тобто, людей, що здійснили значний внесок у розвиток національної культури. Результатом таких досліджень постає опис ідіостилю приватного листування, що відображає своєрідність тієї чи іншої авторитетної мовної особистості.

Характеризуючи прецедентну ситуацію як «.певну «еталонну», «ідеальну ситуацію», пов'язану з набором певних конотацій, диференційні ознаки якої входять у когнітивну базу», науковці стверджують, що означенням прецедентної ситуації може бути прецедентне висловлювання або прецедентне ім'я (Захаренко І., 1997, 83).

На думку І. Захаренко, В. Красних, Г. Гудкова, Д. Багаєвої, прецедентне висловлювання - це «.репродукований продукт мовленнєво-мисленнєвої діяльності; завершена й самодостатня одиниця, яка може бути чи не бути предикативною; складний знак, сума значень компонентів якого не дорівнює його змісту; у когнітивну базу входить власне прецедентне висловлювання; прецедентне висловлювання неодноразово відтворюється в мовленні носіїв мови» (Захаренко І., 1997, с. 83).

Прецедентне ім'я тлумачиться зазначеними дослідниками як «…індивідуальне ім'я, пов'язане або з широко відомим текстом, який стосується прецедентного, або з прецедентною ситуацією; це свого роду складний знак, під час використання якого в комунікації здійснюється апеляція не до власне денотата, а до набору диференційних ознак цього прецедентного імені; може складатися з одного (Ломоносов) чи більше елементів (Куликове поле)» (Захаренко І., 1997, с. 83-84).

Представники функціонального підходу Ю. Сорокін та І.Міхалева вважають, що прецедентні тексти - це «.певні вербальні мікро - та макроодиниці плану/сценарію, які вказують на когнітивно-емотивні та аксіологічні відношення в плані/сценарії, це певні вибіркові ознаки, співставлені з іншими «запозиченими» та оригінальними ознаками для створення «естетичної видимості» / «типологічного образу» (Сорокин Ю., 1993, с. 100).

Прецедентними текстами можуть виступати заголовки, цитати, імена персонажів та імена авторів творів.

Мета статті полягає у дослідженні функціонування прецедентних онімів в епістолярних текстах Уласа Самчука.

Постановка завдання. Реалізація поставленої мети передбачає наступне завдання, що полягає у виявленні специфіки використання власних імен у контекстах, що реалізують метафоричне значення та / або акцентують диференціальні ознаки оніму. Матеріалом для дослідження стала епістолярна спадщина УСамчука, визнаного класика української лтератури ХХ століття, носія елітарного типу мовленнєвої культури, «літописця українського простору в добі, яку сам бачив, чув, переживав» (Самчук У, 2014, с. 5).

Виклад основного матеріалу. В матеріалі, що аналізується в якості прецедентних імен використовуються здебільшого антропоніми, топоніми та (значно рідше) поетоніми.

В списку прецедентних антропонімов активно використовуються прізвища (в низці випадків разом з іменами) визначних українських та зарубіжних письменників (І. Багряний, В. Барка, В. Винниченко, К. Гамсун, О'Генрі, Й. Гете, М. Гоголь, Д. Гуменна, Ф. Достоєвський, С.Єсенін, О. Кобилянська, Ю. Косач, І. Котляревський, У. Кравченко, Ю. Липа, Д. Лондон, Є. Маланюк, С. Моем, Т. Осьмачка, Ф. Саган, Ж.П. Сартр, М. Твен, О. Теліга, Л. Толстой, Л. Українка, І. Франко, М. Хвильовий, А. Чехов, Б. Шоу), очільників держав (А.Гітлер, Й. Сталін), європейських політичних діячів минулого (В. Великий, Карл, І. Мазепа, Я. Мудрий, Петро І, Т. Торквемада, В. Черчіль), вітчизняних воєначальників (М.Єжов, М. Хрущов, Г. Ягода) тощо.

На відміну від текстів, що функціонують у засобах масової комунікації, в яких можуть використовуватися лише прецедентні імена, популярність яких має загальнонаціональний характер (Нахимова Є., 2007, с. 54), автор листа може включити до тексту, поряд із загальновідомими іменами, антропоніми, що позначають осіб, знайомих передусім адресатові. Зокрема, в епістолярії УСамчука в якості прецедентних імен нерідко використовуються прізвища (у поодиноких випадках - з іменами) вітчизняних письменників - сучасників автора, більшість з яких не відомі широкому загалові (С. Джемерсон, А. Колін, М. Кунцевич, М. Левицький, Д. Лоской, С. Мадаріога, О. Маргалін, П. Таборі). Окрім того, в якості прецедентних імен використовуються також прізвища загальновідомих персоналій художніх творів (гоголівські дядьки Міняй та Мітяй, Кармен).

Подібним чином серед топонімів відмічені не лише відомі кожному жителю України назви країн (Італія, Ватикан, Франція, Канада,

Німеччина, США, Аргентина) та міст (Париж, Буенос-Айрес, Нью-Йорк, Вінніпег, Оттава, Львів, Торонто, Київ, Москва).

Однак у більшості прикладів існують мовні засоби, що дозволяють зреалізувати мовне значення прецедентних імен. Аналіз матеріалу показав, що реалізація в контексті непрямого значення досліджуваних одиниць, що дозволяють віднести їх до прецедентних імен, у більшості прикладів здійснюється за допомогою граматичних засобів, а саме за допомогою включення онімів до порівняльних конструкцій в якості об'єкту порівняння та використання онімів у формі множини. Розгляемо детальніше особливості вживання прецедентних імен у складі компаративних конструкцій. Тут можна виділити дві групи порівнянь: зіставлення та протиставлення. Подальша диференціація всередині кожної групи здійснюється враховуючи того, хто / що є суб'єктом та об'єктом порівняння. Автор може зіставляти з особою, яка позначена прецедентним іменем:

а) адресата: «З того можуть пізніше виникнути поважні мовні ускладнення, а головне, шкода Вас, як автора, бо повірте мені - це не здобуде Вам права на літературу. Ви лише змарнуєте Ваші здібності. Пишіть, працюйте… З Вас вийде першорядний гуморист, але не коштом найдешевшим. <…> Навіть не треба йти слідами Стефаника, що до місцевого діялекту. Тут треба йти за взірцями О. Генрі, Чехова, а найкраще Марка Твейна» (ВРФТІЛНАН України Ф. 195. Оп.320. Арк.4);

б) особа, про яку мовиться в листі: «До мене завітав несамовитий тип з назвою Микитюк, який протягом однієї години довів мене до сказу і я був змушений післати його до чортової матері. Ще скільки живу, не бачив чогось більш вульгарного. Напав на мене, що я його грабую, що я «набираю бідних бандуристів», що вимагаю від нього чогось надзвичайного ітд, ітд. Він, було, мав їхати до Вас, але чомусь роздумав і приїхав сюди». (ВРФТІЛНАН України Ф. 195. Оп.439. Арк.11).

У низці прикладів топонім, що вживається в якості прецедентного імені, пишеться автором з маленької літери: «Мені приємно, що Вам імпонують мої «Коні». Хотілося щось лишити про пережите, особливо тому, що совєти (мається на увазі СРСР - М.П., Ю.Ю.), в різніх формах, написали про мене таку безліч нісенітниць і коли б це не було парируване - мій портрет вийшов би з рогами і ратицями.» (ВРФТІЛНАН України Ф. 195. Оп.562. Арк.1).

Отже, в контекстах, у яких використовуються синтаксичні засоби реалізації тієї чи іншої диференціальної ознаки прецедентних імен, основа порівняння так чи інакше експлікується. Натомість у контекстах, де диференційна ознака прецедентних імен реалізується за допомогою морфологічних засобів, основа порівняння, як правило, не експліковані.

В аналізованому нами матеріалі антропоніми, які вживаються у формі множини, нерідко зконцентровані в одному висловлюванні, виступаючи в ролі однорідних членів: «Мається вражіння, що всі Ягоди і Єжови точні копії різніх фіґлярів, каноніків Абрусів та інших Томів Торквемад…» (ВРФТІЛНАН України Ф. 195. Оп.320. Арк.4; «Багато думків Ваших Васильків та Федьків перекликується з думками моїх Володьків та Хведотів…» (ВРФТІЛНАН України Ф. 195. Оп.405. Арк.1).

У цілому для епістолярію УСамчука характерним є використання антропонімів, що поєднані за тематичною ознакою, в рамках одного висловлювання: «І ми знаємо, що справжні мистецькі твори стократ більше «політичні», ніж ціла діяльність всіх наших емігрантських партій разом. У Ваші політично-організаційні здібности не вірю, Ви там нічого не зробите, як не зробив того, ані Винниченко, ані Липа, що мали подібну від Вас сверблячку. Ви непотрібно себе марнуєте і не маєте часу почитати добру книгу, щоб не плавати в безнадійному делітастві в найеліментарніших питаннях» (ВРФТІЛНАН України Ф. 195. Оп.320. Арк.5); «Це був час, коли мельниківці вели проти мене організований дуже несолідний і дуже нешляхетний наступ. УНО можливо і не цілком у тому сучасно, але все таки воно якимось чином до того приналежне. Ви знаєте оті всілякі виступи Сидика у Вежах, Бойка у Орлику, Курпіти у його друках і нарешті Грицая у т.зв. ЛНВ, а на завершення оті писання у С.У і все то разом у час, коли я, майже одинокий, вибиваюся з сил, щоб втриматися на поверхні життя, як письменник, щоб закінчити той самий Ост і щоб помогти взагалі нашій літературі та її діячам зістатись активними і чинними» (ВРФТІЛНАН України Ф. 195. Оп.334. Арк.4); «Наші партії розвалили державу Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Наші партії допомогли Петрові Першому загнуздати Україну. Наші партії розвалили Галицько-Волинську державу і увели до неї «варягів», наші партії спотворили визвольну боротьбу в роках останньої революції, наші партії кешнили в останніх роках за війни німецько-совєтської і наші партії, на мою думку, зведуть в унівець всі наші величезні наснаги тепер» (ВРФТІЛНАН України Ф. 195. Оп.320. Арк.4). Подібний вжиток актуалізує диференціальну ознаку (у першому випадку - класики української літератури; у другому - видатні літератори сучасники автора; у третьому - видатні історичні діячі та держави; у четвертому - композитори та письменники зі світовим іменем), що дозволяє нам розглядати оніми, що використовувалися в якості однорідних членів, як прикордонний випадок прецедентних імен.

Висновки. Таким чином, в результаті аналізу вживання прецедентних імен у приватному епістолярії У. Самчука встановлено, які різновиди онімів використовуються в епістолярному тексті (здебільшого - антропоніми, рідше - топоніми), які джерела прецедентності для означеного автора (в основному - прізвища письменників). Також виявлені формальні ознаки актуалізації у власній назві значень, що дозволяють віднести його до прецедентних імен (порівняльні конструкції, форма множини оніму, перелік онімів однієї тематичної групи, а також авторські роздуми, що реалізують конотацію оніму).

Перспективи подальших розвідок. У рамках одержаних результатів можна намітити перспективу подальшого дослідження в означеному напрямку: простеження вживання прецедентних імен УСамчуком у листах до інших адресатів та висвітлення явища прецедентності, зокрема.

Список використаних джерел

1. Арнольд И. Объективность, субъективность и предвзятость в интерпретации художественного текста. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность. СПб.: СБпГУ, 1999. С. 341-350.

2. Захаренко И., Красных В., Гудков Д., Багаева Д. Прецедентное имя и прецедентное высказывание как символы прецедентных феноменов. Язык. Сознание. Коммуниция. 1997. - Вып. 1. С. 82-103.

3. Караулов Ю. Русский язык и языковая личность. Изд. 7-е испр и доп. Москва: Издательство ЛКИ, 2010. 264 с.

4. Нахимова Е. Прецедентные имена в массовой коммуникации: монография. Екатеринбург: изд-во урал. гос. пед. ун-та, 2007. 207 с.

5. Самчук У. Юність Василя Шеремети: роман. Київ: Знання, 2014. 164 с.

6. Сорокин Ю., Михалева И., Тарасов Е. Прецедентный текст как способ фиксации языкового сознания. Язык и сознание: парадоксальная рациональность: монография / за ред. Е. Тарасова. Москва: РАН, 1993. С. 98-117.

7. Лист Уласа Самчука до Івана Багряного // (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) Ф. 195. №320. Арк.4, 5.

8. Лист Уласа Самчука до Леоніда Білецького // (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) Ф. 195. №334. Арк.4.

9. Лист Уласа Самчука до В. Гайдарівського // (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) Ф. 195. №405. Арк.1.

10. Лист Уласа Самчука до П. Гончаренка // (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) Ф. 195. №439. Арк.11.

11. Лист Уласа Самчука до І. Коровицького // (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) Ф. 195. №562. Арк. 1.

12. Wodak R. (2012). Language, power and identity. Language Teaching, 45 (2), 215-233. doi:10.1017/S0261444811000048

References

1. Arnol'd I. Ob» ektivnost', sub» ektivnost' i predvzjatost' v interpretacii hudozhestvennogo teksta. Semantika. Stilistika. Intertekstual'nost'. SPb.: SBpGU, 1999. S. 341-350 (rus).

2. Zaharenko I., Krasnyh, V., Gudkov D., Bagaeva D. Precedentnoe imja i precedentnoe vyskazyvanie kak simvoly precedentnyh fenomenov. Jazyk. Soznanie. Kommunicija. 1997. - Vyp. 1. S. 82-103 (rus).

3. Karaulov Ju. Russkij jazyk i jazykovaja lichnost'. Izd. 7-e ispr i dop. Moskva: Izdatel'stvo LKI, 2010. 264 s (rus).

4. Nahimova E. Precedentnye imena v massovoj kommunikacii: monografija. Ekaterinburg: izd-vo ural. gos. ped. un-ta, 2007. 207 s (rus).

5. Samchuk U. Junist' Vasilja Sheremeti: roman. Kii'v: Znannja, 2014. 164 s (rus).

6. Sorokin Ju., Mihaleva I., Tarasov E. Precedentnyj tekst kak sposob fiksacii jazykovogo soznanija. Jazyk i soznanie: paradoksal'naja racional'nost': monografija / za red. E.F. Tarasova. Moskva: RAN, 1993. S. 98-117 (rus).

7. Lyst Ulasa Samchuka do Ivana Baghrjanogho // (Viddil rukopysnykh fondiv i tekstologhiji Instytutu literatury im. T.H. Shevchenka NAN Ukrajiny) F.195, №320. Ark.4, 5 (ukr).

8. Lyst Ulasa Samchuka do Leonida Bilecjkogho // (Viddil rukopysnykh fondiv i tekstologhiji Instytutu literatury im. T.H. Shevchenka NAN Ukrajiny) F.195, №334. Ark.4 (ukr).

9. Lyst Ulasa Samchuka do V. Ghajdarivsjkogho // (Viddil rukopysnykh fondiv i tekstologhiji Instytutu literatury im. T.H. Shevchenka NAN Ukrajiny) F.195, №405. Ark.1 (ukr).

10. Lyst Ulasa Samchuka do P. Ghoncharenka // (Viddil rukopysnykh fondiv i tekstologhiji Instytutu literatury im. T.H. Shevchenka NAN Ukrajiny) F.195, №439. Ark. 11 (ukr).

11. Lyst Ulasa Samchuka do I. Korovycjkogho // (Viddil rukopysnykh fondiv i tekstologhiji Instytutu literatury im. T.H. Shevchenka NAN Ukrajiny) F.195, №562. Ark. 1 (ukr).

12. Wodak R. (2012). Language, power and identity. Language Teaching, 45 (2), 215-233. doi:10.1017/S0261444811000048

Размещено на Allbest.ru