Лінгводидактична модель розвитку риторичних умінь майбутніх філологів у процесі навчання польської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгводидактична модель розвитку риторичних умінь майбутніх філологів у процесі навчання польської мови

Ранюк Оксана Петрівна -

викладач кафедри слов'янської філології Хмельницького національного університету

Постановка та обгрунтування актуальності проблеми

У сучасному інформаційному суспільстві вміння влучно, аргументовано, якісно висловлюватися часто є запорукою успіху. Розвиток риторичних умінь для філолога в закладі вищої освіти є необхідним, адже впливає в подальшому на конкурентоспроможність, успішну соціалізацію тощо. Специфіка професійної діяльності філолога-полоніста передбачає обгрунтування структурних елементів змісту навчання та теоретико-методологічних аспектів, які сприятимуть розвитку риторичних умінь та забезпечать цілісність, системність та ефективність освітнього процесу. Саме тому вважаємо за доцільне створення лінгводидактичної моделі розвитку риторичних умінь, що зумовлює актуальність обраної теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема риторики та окремих її компонентів порушувалася у працях як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зокрема це праці Н. Голуб, Л. Горобець, В. Нищети, Г. Сагач, О. Кучерук, З. Бакум та ін.

Певні теоретичні аспекти проблеми риторичної підготовки у вищій школі відображені в дисертаціях таких науковців, як Г. Сагач «Риторика як наука в системі професійної підготовки вчителя» (1993 р.), А. Первушиної «Формування риторичних умінь у майбутніх соціальних педагогів» (2002 р.), Є. Тягнирядно «Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки» (2008 р.), Н. Голуб «Теоретико-методичні засади навчання риторики у вищих педагогічних навчальних закладах» (2009 р.), Н. Калюжки «Формування риторичних умінь у фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи» (2011 р.), Л. Ткаченко «Розвиток риторики як навчального предмета професійного спрямування у системі підготовки майбутніх фахівців» (2017 р.) та ін. Зазначені науковці звернулися до проблем риторичної культури, риторичних умінь різних фахівців, проте питання розвитку риторичних умінь майбутніх філологів- полоністів не відображено в жодній праці.

Мета статті - охарактеризувати структурні елементи лінгводидактичної моделі навчання польської мови з метою розвитку риторичних умінь.

Виклад основного матеріалу дослідження

Зарубіжні вчені, які займалися розробкою різних моделей навчання (Д. Берлінер, Дж. Керрол, Р. Стівенс), вважають, що моделювання навчального процесу є двобічним ефективним помічником викладача і студента, оскільки саме за допомогою моделі можна чітко визначити мету, зміст та передбачити можливий результат навчання. Модель навчання визначаємо як сукупність елементів процесу розвитку риторичних умінь.

Лінгводидактична модель складається з мети, підходів до навчання, принципів, педагогічних умов, етапів, методів та розробленої системи вправ та завдань, критерії оцінювання розвитку риторичних умінь студентів.

Проаналізуємо кожен структурний компонент моделі. Першим елементом є мета. Метою дослідження є розробка теоретично-методичного підгрунтя для розвитку риторичних умінь майбутніх філологів.

Підгрунтям якісного засвоєння польської мови як іноземної стають правильно обрані підходи, які визначають кінцевий результат навчання та залежать від спеціалізації, етапу навчання, комунікативної потреби, знань студентів [3 с. 4]. Ми виокремлюємо особистісно орієнтований, комунікативний, компетентнісний як такі, що сприятимуть розвитку риторичних умінь майбутніх філологів: особистісно орієнтоване навчання має

на меті: формування відносин між усіма учасниками освітнього процесу на принципах гуманізму; визнання пріоритету особистості студента, знання його особистісних характеристик (рівня інтелекту, пізнавальних здібностей, інтересів, якісних характеристик), що сприяє розвитку людини на принципах демократизму, особистісного діалогу; формування позитивної мотивації студентів до пізнавальної діяльності, потреби в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні їх у межах соціокультурних і моральних цінностей [4];

комунікативний підхід передбачає формування у студентів комунікативної компетенції, яка вважається сформованою, якщо майбутній фахівець використовує іноземну мову, щоб самостійно отримувати й розширювати свої знання і досвід;

компетентнісний підхід передбачає розвиток так званої риторичної компетентності. Н. Голуб визначає фактори, що підтверджують необхідність виділення риторичної компетентності: нагальна потреба переконливого мовлення в різних видах суспільного й міжособистісного спілкування, на що орієнтує риторика (логос); необхідність формування образу вмілого мовця (оратора) із внутрішньою готовністю не лише спілкуватися, а й бути відповідальним за сказане, пропагувати високу суспільну мораль, бути її зразком і носієм (етос); важливість проблеми емоційної культури в суспільстві (пафос); потреба досвіду вільно будувати діалог у різних ситуаціях мовлення із використанням усталених і схвалених суспільством формул, полегшують спілкування й роблять його бажаним [2, с. 141].

Наступним елементом моделі є принципи - положення, що скеровують процес навчання, нормативні вимоги до його організації та проведення, що мають характер

загальних вказівок, правил і норм [1, с. 29]. З огляду на специфіку теми дослідження з- поміж принципів, що сприятимуть розвитку риторичних умінь майбутніх-філологів у процесі навчання польської мови, поруч з традиційними принципами: науковості,

системності й послідовності, наступності й перспективності, доступності, зв'язку теорії з практикою; ми виокремили спеціальні: інтеграції реальної комунікації в навчальний процес, діалогічного спілкування,

нерозривності навчання та виховання; індивідуального підходу, партисипитативності, професійної мобільності, текстоцентризму, апроксимації.

Дотриманням означених принципів було визначено педагогічні умови розвитку риторичних умінь майбутніх філологів. З-поміж них: упровадження поетапного та цілеспрямованого розвитку риторичних умінь майбутніх філологів у процесі навчання польської мови; створення сприятливого комунікативного середовища під час вивчення польської мови; використання інтерактивних методів навчання у процесі вивчення польської мови; мотивація студентів-полоністів до вдосконалення власного мовлення.

Методика розвитку риторичних умінь майбутніх філологів у процесі навчання польської мови охоплювала три етапи: підготовчий, основний, контрольно- узагальнювальний. риторичний уміння комунікативний

Перший етап - підготовчий - передбачав підготовку студентів до основної роботи з розвитку риторичних умінь, вироблення мотивації студентів до навчання польської мови задля удосконалення вмінь ефективного використання мовних та мовленнєвих знань; виховання в студентів свідомості, прагнення до самовдосконалення; підготовку майбутніх філологів до використання мовних ресурсів відповідно до норм польської мови в усіх сферах життя, зокрема в майбутній професійній діяльності. На заняттях під час першого етапу дослідного навчання передбачалася робота над дикцією студентів, диханням, інтонацією, вивченням, повторенням й поглибленням лінгвістичних, риторичних понять і термінів, зокрема: засвоєння відомостей про риторику, пошук певних мовних засобів (фонетичних, лексичних, граматичних), їх класифікацію та функції у тексті.

На підготовчому етапі основним завданням було, щоб студенти засвоїли основи для подальшого вивчення польської мови, комунікували між собою, зрозуміли роль риторики у системі навчання польської мови та важливість її в подальшій професійної діяльності, а також у формуванні й самовираженні особистості; положення про мову як знакову динамічну систему, взаємозв'язок риторики з іншими рівнями мовної системи; загальнотеоретичні положення про структуру і функції мовних одиниць та конкретні їх вияви в польській мові. Основним завданням викладача на цьому етапі було зацікавити у процесі навчання польської мови шляхом використання комунікативних ігор, ситуативних завдань, вправ щодо розвитку техніки мовлення тощо.

Другий етап - основний - передбачав розвиток риторичних умінь майбутніх філологів-полоністів шляхом узагальнення й систематизації знань, умінь і навичок з фонетики, лексикології, граматики, орфографії, пунктуації, культури мовлення тощо. Основними завданнями цього етапу були: сприяння активному використанню правильних граматичних форм у процесі реалізації різних видів мовленнєвої діяльності; формування вмінь перероблення отриманої інформації (сприйняття, усвідомлення, трансформування, відбір, запис, контроль або самоконтроль); удосконалення вмінь і навичок дотримання стилістичних норм у різних видах мовленнєвої діяльності; формування вмінь і навичок знаходити стилістичні фігури, аналізувати їх відповідно до комунікативного наміру й ситуації; аналіз текстів загалом, зважаючи на зміст, лексичне наповнення, стилістичні засоби тощо. Реалізація зазначених завдань здійснювалася у процесі виконання вправ на текстовій основі; лінгвістичних вправ; створення проектів, робота з портфоліо тощо.

На третьому етапі - контрольно- узагальнювальний - здійснено роботу з удосконалення риторичних умінь у майбутніх філологів, зокрема цей етап передбачав самостійне створення власних висловлювань на різні теми, у різних жанрах, вміння добирати на практиці виправдані вербальні й невербальні засоби, віднаходити переконливі аргументи на підтвердження своєї думки, вміти відстоювати власну позицію, при цьому дотримуючись культури мовлення, норм сучасної польської мови. На цьому етапі основний вектор теж був спрямований на розвиток мовлення студентів у всіх видах мовленнєвої діяльності та на збагачення активного словника, зокрема різними фразеологізмами, прислів'ями, афоризмами, вміння орієнтуватися в доцільності використання різних сталих виразів у різних ситуаціях.

Відповідно до визначеної мети, підходів та принципів, вважаємо, розвиток риторичних умінь майбутніх філологів у процесі навчання польської мови базується на таких методах: традиційних (усний виклад, бесіда, спостереження студентів над мовою, метод вправ) та на інтерактичних (дискусія, проєкт, гра, портфоліо, мозковий штурм, тренінг, кейс-метод тощо).

Одним із найважливіших методів перетворення набутих знань у відповідні уміння є метод вправ. М. Львов визначає вправу як вид навчальної діяльності, яка ставить студентів перед необхідністю багаторазового та варіативного використання набутих знань у різних зв'язках та умовах [5, с. 34]. Виконання студентами-філологами вправи відіграє у навчальній роботі з вивчення мови особливу роль. Це один із методів, без якого неможливе успішне навчання і вивчення іноземної мови. Нами була розроблена система вправ і завдань, відповідно яку ми класифікували:

за спрямованістю на отримання чи передавання інформації на:

рецептивні: прочитати текст, виписати основні тези з тексту; назвати усталені вирази ввічливості; визначити, як можуть звертатися до аудиторії люди на запропонованих картинках; прочитати текст, дати відповіді на питання; прочитати оголошення, вибрати найважливішу інформацію;

репродуктивні: замінити синонімами підкреслені слова; прочитати початок тексту та спробуйте закінчити текст; виписати фразеологізми на окреслення людських рис; окреслити значення поданих фразеологізмів та скласти з ними речення;

продуктивні: скласти діалог,

використовуючи запропоновану ситуацію; прослухати текст та висловити свою думку; доповнити текст на основі інформації з газети про зниклу людину, скласти її психологічний портрет; розіграти діалог, використовуючи запропоновану ситуацію; побудувати висловлювання дискусійного характеру на тему: «Сzego chcemy od przyjati61?».

за метою проведення: підготовчі; тренувальні; контрольні;

за кількістю студентів, що виконують вправу (завдання): індивідуальні; групові; колективні;

за характером матеріалу: вправи в діалогічному; монологічному мовленні;

за критерієм формування мовних і мовленнєвих навичок:

комунікативні: презентуйте людей,

зображених на картинці; складіть в парі коротку розмову, вибравши певну ситуацію; подивіться на картинку та визначте про що говорять люди, зображені на ній;

умовно-комунікативні; прочитайте текст, до кожного абзацу доберіть назву; відновіть втрачену в тексті інформацію;

некомунікативні: замініть або вилучіть слова, що не відповідають змісту речення; «виберіть потрібне слово з указаних у дужках синонімів; доповніть подані речення відповідними за змістом словами; поєднайте фразеологізми з їх значенням, доберіть до них антоніми; прочитайте речення, знайдіть у них метафори;

за роботою з текстом:

аналітичні: проаналізуйте текст,

визначте основну думку; випишіть з тексту фразеологізми та визначте, яку роль вони відіграють у тексті; прочитайте текст та зробіть риторичний аналіз;

конструктивні: напишіть промову,

використовуючи за основу цитату відомого філософа, письменника тощо; завершіть лист до друга; складіть текст, використовуючи в кожному реченні фразеологізми;

аналітико-конструктивні: проаналізуйте текст та напишіть власний, що стосується запропонованої теми; оберіть одну із запропонованих тем та обгрунтуйте свою думку.

Відповідно до попередніх досліджень, повязаних з риторикою та риторичними уміннями, зважаючи на особливості професійної діяльності майбутнього філолога ми виділили: мотиваційно-ціннісний

критерій; когнітивний; лінгвістично - мовленнєвий; комунікативний, рефлексійно- оцінний. Далі більш детально охарактеризуємо кожен з цих критеріїв.

мотиваційно-ціннісний критерій

полягає на розумінні майбутнім філологом важливості риторичних умінь та їхньої ролі в подальшій професійній діяльності;

виокремлення риторичних умінь як

компонента професійної діяльності;

переконання студентів в особистісній та суспільній значущості рішень, зацікавлене ставлення до риторичної діяльності. В якості показників цього критерію є наявність мотиву до опанування цими вміннями у процесі навчання польської мови;

когнітивний критерій передбачає наявність системи знань про засоби та способи комунікації, норми польської літературної мови, риторичні фігури, жанри текстів, особливості побудови публічних промов, про риторичні вміння. Він презентується показниками повноти та стійкості знань про засоби та методи певних дій. Повнота - це передача всіх важливих ознак риторичних умінь. Стійкість - це збереження знань з часом і їх відтворюваність в певних умовах. Когнітивний критерій розвитку риторичних умінь містить знання, пов'язані зі знаннями, зокрема соціальними, культурними, що сприяють іншомовній комунікації;

лінгвістично-мовленнєвий критерій пов'язаний з лінгвістичними знаннями з фонетики, лексики, граматики, стилістики, передбачає використання норм польської літературної мови в усній і письмовій формі; використання мовностилістичних засобів, прийомів, фігур, тропів відповідно до умов і мети спілкування; вміння побудувати текст відповідно до жанру; використання формул мовленнєвого етикету відповідно до ситуації; бездоганне володіння майстерністю усного мовлення;

комунікативний критерій

безпосередньо пов'язаний зі спілкуванням,

культурою спілкування, використанням вербальних та невербальних засобів тощо;

рефлексійний критерій пов'язаний з

аналізом власної риторичної діяльності та її результатів для того, щоб спланувати індивідуальну програму удосконалення

риторичних умінь, полягає в умінні адекватно оцінювати комунікативний процес та шукати шляхи удосконалення для досягнення бажаного результату;

моделюванні аудиторії в цілому з врахуванням її психологічного портрету.

Кінцевим результатом окресленої моделі є розвинуті риторичні уміння майбутніх філології у процесі навчання польської мови.

Описана вище методика розвитку риторичних умінь студентів може бути реалізована за умови систематичної,

послідовної та цілеспрямованої роботи над удосконаленням риторичних умінь, необхідних у майбутньому філологові- полоністу для подальшої професійної діяльності.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Отже, керуючись лінгвістичними, психологічними, педагогічними особливостями навчання іноземної мови, ми визначили структурні компоненти лінгводидактичної моделі. Створення моделі відбувалося на основі сучасних вимог до професійної підготовки, яка відображає мету і зміст освіти, окреслює педагогічні умови процесу формування та кінцевий результат - розвинуті риторичні уміння майбутніх філологів у процесі навчання польської мови. Перспективами подальшої наукової діяльності з проблеми розвитку риторичних умінь студентів є розробка і впровадження в навчальний процес нових технологій навчання, що й становить практичну реалізацію теоретичних засад.

Список джерел

Бакум З. П. Українська мова як іноземна: Лінгводидактичні проблеми. Філологічні студії : Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету : зб. наук. праць, 2010. Вип. 5. С. 226-232.

Голуб Н. Б. Риторична компетентність учнів старших класів як показник сучасної мовної культури / за ред. І. Г. Єрмакова, Донецьк : Каштан, 2012. С. 140-147.

Голуб Н. Б. Підходи до навчання української мови в основній школі. Українська мова і література в школі. 2015. № 3. С. 2-10.

Костюк С. Розвиток компетентностей міжкультурної комунікації студентів-іноземців на основному етапі навчання української мови: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02; Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. К., 2018. 292 с.

Львов М. Ф. Словарь-справочник по методике русского языка. М. : Просвещение, 1988. 240 с.

References

Bakum, Z. P. (2010). Ukrainska mova yak inozemna: Linhvodydaktychni problemy. Filolohichni studiyi. [Ukrainian as a foreign language: Linguistic didactic problems. Philological studies]. Krivoy Rog.

Holub, N. B. (2012). Rytorychna kompetentnist uchniv starshykh klasiv yak pokaznyk suchasnoi movnoi kultury. [Rhetorical competence of high school students as an indicator of modern language culture]. Kashtan.

Holub, N. B. (2015). Pidkhody do navchannia ukrainskoi movy v osnovnii shkoli. [Approaches to teaching the Ukrainian language in primary school]. Kyiv.

Kostiuk, S. (2018). Rozvytok kompetentnostei mizhkulturnoi komunikatsii studentiv-inozemtsiv na osnovnomu etapi navchannia ukrainskoi movy. [Development of competencies of intercultural communication of foreign students at the main stage of learning the Ukrainian language]. Kyiv.

Lvov, M. F. (1998). Slovar-spravochnyk po metodyke russkoho yazіМ. [Dictionary-reference book on the methodology of the Russian language]. Moscow.

Размещено на Allbest.ru