Типологія концептуальних метафор у політичному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТИПОЛОГІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ МЕТАФОР У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Ксенія Власенко

(студентка IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету іноземних мов Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Кібальнікова Т.В.

У наш час політичний дискурс є одним з найбільш популярних видів дискурсу. Він відображає процес продуктивної зміни та розвитку мови. З позицій сучасних підходів, “дискурс” - це складне комунікативне явище, що включає, крім тексту, ще й екстралінгвальні чинники: знання про світ, думки, настанови, цілі адресата, необхідні для розуміння тексту [3]. Політичний дискурс є різновидом інституційного дискурсу, в якому політик представляє не себе особисто, а певну організацію влади - уряд, опозицію, або партію. Отже, найважливішою функцією політичного дискурсу є функція політичної пропаганди, переконання та впливу.

Маніпулювання свідомістю людини, що є однією з характерних рис політичного дискурсу, досягається шляхом використання великої кількості стилістично забарвлених слів у тексті. Політична думка завжди знаходить втілення в публіцистичній формі, яку відрізняє особливий спосіб вираження думок, донесення інформації, де важливе місце відводиться мові образів, мові метафори [3]. Метафоричність - одна з найважливіших ознак сучасної політичної мови, а концептуальна метафора - один із найбільш ефективних засобів впливу на аудиторію.

З позицій сучасної когнітології, концептуальна метафора - це одна з основних ментальних операцій, спосіб пізнання і пояснення оточуючого світу. В останні роки спостерігається значне пожвавлення інтересу до вивчення концептуальної метафори. Хоча наразі існує багато наукових праць, присвячених проблемі концептуальної метафори, існує необхідність систематизувати підходи до її класифікації, що й обумовлює актуальність нашого дослідження. Метою статті є уточнення сутності поняття концептуальної метафори та виокремлення принципів її класифікації.

Першими концептуальну метафору дослідили та описали лінгвісти-теоретики з університету Берклі Джордж Лакофф та філософ Марк Джонсон. У свій науковій праці «Metaphors we live by» дослідники дійшли висновку, що предмет або подія, які виражаються за допомогою метафори, становлять собою концептуальну область цілі, а концепти, які застосовуються для осмислення цієї цілі, належать до області джерела [5]. Своєрідність концептуальної метафори, полягає в тому, що в її основі «лежать не значення слів і не категорії, що об'єктивно існують, а концепти, які сформувалися в свідомості людини. Ці концепти містять уявлення людини про властивості самої людини і його навколишнього світу»[5]

У політичному дискурсі концептуальна метафора - спосіб взаємозв'язку мови та політики. Положення про здатність метафори творити «нову реальність» Лакофф і Джонсон обґрунтовують не тільки прикладами, але і логічними побудовами. Оскільки значна частина соціальної реальності осмислюється в метафоричних термінах і оскільки наше уявлення про матеріальний світ також є частково метафоричним, метафора відіграє дуже істотну роль у встановленні нової для нас реальності. «Метафори як мовні вирази стають можливі саме тому, що вони існують у понятійній системі людини » [5].

Дж. Лакофф і М. Джонсон розробили типологію базових концептуальних метафор, що породжують масу метафор більш приватних і знаходять своє вираження в конкретному мовному матеріалі. Ця класифікація отримує розвиток і в працях інших лінгвістів, хоча «у цій типології немає єдиного класифікаційного критерію, тому великий матеріал залишається за її межами»[5]. Більш досконалої класифікації поки не створено, і в дослідженнях до теперішнього часу послуговуються класичною типологією базових метафор Дж. Лакоффа і М. Джонсона. Розглянемо кожен вид окремо.

1. Структурні метафори мають місце тоді, коли одне поняття структурно метафорично упорядковується в термінах іншого. Концептуалізуються окремі області, шляхом перенесення на них структурної організації інших областей.

2. Оріентаційні метафори - організація цілої системи, понять за зразком деякої іншої системи. Більшість понять подібного роду пов'язані з просторовою орієнтацією, з базовими просторовими опозиціями «верх-низ», «внутрішньо-зовні», «правий-лівий» і т.п.

3. Онтологічні - осмислення досвіду в термінах об'єктів, речовин і субстанцій, що дозволяє виокремлювати деякі частини досвіду і трактувати їх як дискретні сутності або речовини деякого єдиного типу.

За класифікацією О.Н. Зарецької концептуальні метафори поділяються на такі типи:

• метафори розміру,

• метафори особистої зверхності,

• метафори відстані, субординації,

• метафори вибору [4, с. 260-265].

Метафори розміру охоплюють поняття «що більше - то краще». У промовах політичних діячів завдяки цьому виду метафори досягається ефект кращої перцепції інформації реципієнтом, особливо пов'язаної із розмірами та обсягом. Вони сприяють формуванню образу у свідомості та закладають початкове ставлення до тих чи інших понять [4, с.260].

Наступним видом є метафора зверхності. Приклади таких метафор частіше трапляються в тоталітарних промовах і слугують для відокремлення правлячої верхівки від звичайних груп населення. У демократичних промовах така метафора не є продуктивною [4, с. 265].

Метафори відстані зазвичай використовуються для того, щоб дати уявлення про певне явище у порівнянні з минулим чи майбутнім, чи в певних територіальних рамках, і щоб запевнити аудиторію, що буде вжито наступних заходів [4, с. 263].

Метафора субординації особливо характерна для диктаторського суспільства. Вона, як правило, вказує на те, що адресати промови не можуть змінити ситуацію, тому що існує непорушна встановлена зверху централізована ієрархічна система суспільного устрою та державного управління. Демократія ж сама по собі передбачає рух, вибір, відсутність чітких імперативів, тому політики-демократи за допомогою метафор субординації намагаються підкреслити основне правило демократії - право вибору [4, с. 266]. концептуальний метафора лінгвокультурний політичний

Метафори вибору - це знову ж таки метафори демократії. Політики застосовують такі метафори для того, щоб показати виборцям наявність альтернативи [4, с. 265].

А.П. Чудінов надає негативну оцінку політичній діяльності. Він вводить поняття концептуальних дзеркал, які на його думку складаються з трьох основних елементів. Перший елемент - це ментальний світ людини та суспільства. Як наголошували Лакофф і Джонсон, наше мислення, щоденний досвід передаються метафорами, а, отже, вивчаючи метафору, ми досліджуємо людське мислення. Друге дзеркало - це уявлення людини про поняттєву сферу-джерело метафоричної експансії. У цьому випадку, важливим є те, як людина мислить про сферу-джерело, як вона її бачить зі сторони. Третє дзеркало - концептуалізація та структуралізація поняттєвої сфери, виділення в ній найважливішого, людина дає їй емотивну оцінку.

На думку Е.В. Будаєва та А.П. Чудінова, концептуальну метафору можна класифікувати відповідно до сфери-джерела. За цим принципом науковці виокремлюють такі типи метафор:

1. Спортивна - цей тип метафори акцентує увагу на тактиці та стратегії політичного змагання, позбавляючи виборців життєво важливої інформації про сутність політичних програм і наміри політиків. Коли спортивна гра (вибори) завершена, політики продовжують здійснювати реальний вплив на повсякденне життя громадян [2];

2. Фізіологічна - сутність цього типу метафор полягає в ототожненні політичних подій або діячів з частинами людського організму. Сучасна когнітивна семантика представляє метафоричне моделювання як засіб розуміння й оцінки будь-якого фрагмента дійсності за допомогою фреймів;

3. Мілітарна - більшість метафор у політичному дискурсі пов'язані з боротьбою за владу, тому політичну мову можна назвати мілітаризованою. У більшості випадків інтерпретація політичної діяльності реалізується за допомогою цього типу концептуальних метафор [6, с. 57].

Цікавою, на нашу думку, видається ще одна класифікація концептуальної метафори за А.П. Чудіновим, яка характерна саме для політичного дискурсу:

1. Антропоморфна метафора, котра дозволяє побачити, як кожна людина своєрідно моделює світ політики, відповідно до свого світосприйняття. Саме тому людина може спр иймати і представляти метафорично складні та заплутані події, як прості та дуже знайомі;

2. Природоморфна метафора, існування якої пояснюється тим, що ще з давніх часів предмети живої та неживої природи слугували символами для людей. У наш час відповідно до таких символів-моделей люди сприймають соціальну та політичну реальність. Отже, завдяки такому типу концептуальних метафор створюється мовна картина політичного світу;

3. Соціоморфная метафора, сферами-джерелами якої є різні соціальні сфери діяльності людини, такі як спорт, театр, освіта тощо, котрі постійно взаємодіють одна з одною;

4. Артефактна метафора, існування якої пояснюється тим, що людина реалізує себе у власноруч створених речах-артефактах. Саме за аналогією з артефактами люди метафорично моделюють і політичну сферу, представляючи її компоненти як механізм, будівництво, комп'ютер, інструмент або інші подібні предмети [6, с. 119].

З огляду на лінгвокультурну специфіку сфери використання концептуальної метафори Н. Стіенстра виокремлює такі її типи:

1. Універсальні, котрі трапляються в багатьох культурах, оскільки багато що з людського досвіду є універсальним або щонайменше притаманне багатьом культурам і як наслідок часто не самі концептуальні метафори залежать від культури, а більше мовна реалізація;

2. Культуро специфічні, характерні лише для певної культури [7; 252].

Підсумовуючи, зазначимо, що тип концептуальної метафори залежить від способу категоризації дійсності. Оскільки таких способів існує чимало, питання типології концептуальної метафори не можна вважати вичерпаним цією науковою розвідкою. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в тому, щоб визначити культурно специфічні риси концептуальної метафори в британському політичному дискурсі.

Бібліографія

1. Арутюнова Н. Д. Метафора / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словар / под ред. В. Н. Ярцевой; Ин-т языкознания АН СССР. - М.: Сов. энцикл., 1990. - С. 296-297

2. Будаев Э.В., Чудинов А.П. Метафора в политическом интердис- курсе. Монография. - Екатеринбург, Урал. гос. пед. ун-т, 2006. - 215 с.

3. Демьянков В.З. Тайна диалога: (Введение) [Электронный ресурс] / В.З. Демьянков // Диалог: Теоретические проблемы и методы исследования. - 1992

4. Зарецкая Е. Н. Риторика. Теория и практика речевой комуникации / Зарецкая Е.Н. - Санкт-Петербург, 1998. - 345 с.

5. Лакофф Джордж, Джонсон Марк Метафоры, которыми мы живем: Пер. с англ. / Под ред. и с предисл. А. Н. Баранова. - М.: Едиториал УРСС, 2004. - 256 с.

6. Чудинов А. П. Ч-84 Россия в метафорическом зеркале: Когнитивное исследование политической метафоры (1991-2000): Монография / Урал. гос. пед. ун-т. - Екатеринбург, 2001. - 238 с.

7. Stienstra N. Analysis of biblical metaphor with special reference to translation. / Nelly Stienstra. - Kampen: Kok Pharos, 1993. - 252 p.

Размещено на Allbest.ru