Лінгвопрагматичні особливості висловлювань похвали в англомовному педагогічному дискурсі

Виклад основного матеріалу

Невід'ємним елементом життя людини є комунікація, тому вивчення специфіки комунікативних явищ в різних культурах, вікових групах, соціально-економічних умовах завжди є актуальним і комплексним завданням. Похвала як комунікативне явище знайома нам з раннього дитинства і уявити своє життя без похвали просто неможливо. Якщо підійти до цього явища з наукової точки зору, то виявиться, що похвала є об'єктом вивчення одночасно багатьох наук: соціолінгвістики, прагмалінгвістики, психолінгвістики, етнографії мовлення, теорії мовленнєвої діяльності. Похвала - одна з найбільш розповсюджених стратегій впливу на адресата, на стосунки, погляди та поведінку людей (Д.Карнегі, A.Wierzbicka), "знаряддя взаємодії, більш гармонійної, погодженої, продуктивної й ефективної” (S.Marks) [6, с. 2].

Похвала ставала об'єктом дослідження численних наукових та методичних розвідок. Зокрема досліджувались комунікативні та структурно-семантичні особливості висловлювань похвали (Л.О. Кокойло, 1996; Н.В. Павлик, 2018) [7; 10], типологічні ознаки мовленнєвого акту похвали (Н. Паламар, 2013) [11]. В методичній літературі похвалу часто розглядають разом зі спорідненими жанрами компліменту, лестощів та розглядають їх як тактики реалізації стратегії пом'якшення висловлювання (Н. Бігунова, 2015) [12], причому похвалу інколи розглядають як субжанр уроку (І.М. Єршова, 2013) [5].

Мета статті полягає у з'ясуванні сутності похвали як особливого прагматичного типу висловлювання в англійській мові та особливостей її функціонування в англомовному педагогічному дискурсі.

Досягнення мети вимагає розв'язання таких завдань:

-- Узагальнити сучасні підходи до визначення поняття похвала, описати типологію висловлювань похвали та з'ясувати відмінність похвали від споріднених мовленнєвих жанрів;

— виявити вербальні та невербальні засоби вираження похвали в педагогічному дискурсі;

— з'ясувати прагматичні особливості використання похвали в педагогічному дискурсі.

Матеріалом дослідження слугують записи 10 відкритих відео-уроків вчителів англійської мови - учасників конкурсу «Вчитель року 2017-2018» тривалістю по 45 хвилин кожен, а також результати спостереження за мовленнєвою поведінкою вчителів під час відвідання десяти уроків англійської мови у десятому класі загальноосвітньої школи та десяти занять англійської мови на приватних курсах молодшого етапу (вік дітей становить 4-7 років) та середнього (8-12 років).

Похвала як полііллокутивний мовленнєвий акт може бути виражена різними типами висловлювань. Розрізнюють пряму і непряму похвалу [4] Мовленнєві акти прямої похвали можна класифікувати на такі групи, як констативи, експресиви та директиви [6, с. 9]. Констативи за своїм змістом відображають схвальне ставлення мовця до стану справ, репрезентованого пропозиційним змістом висловлювання. Наприклад: ''Your patient is recovering now, Kevin. You really did everything all right” (Green)[6, c.13].

Експресиви дають змогу здійснити об'єктивовану репрезентацію внутрішніх станів індивіда, його оцінок поведінки інших людей (коректно - некоректно, правильно - неправильно), за допомогою чого мовець може впливати на внутрішній стан адресатів висловлювання і змінювати напрям цієї взаємодії. Мета висловлювання похвали у формі експресиву - створити відповідну психологічну настанову, сприяти позитивному емоційному стану мовця. Наприклад: ''Clever!” Bracebridge said. “Spunky!” someone else added (Hailey)[6, c.13]. похвала висловлювання мовленнєвий вербальний

Висловлювання похвали у вигляді директивів, окрім основної функції виразити схвальне ставлення, має також і додаткову - стимулювати та спонукати адресата мовлення до певних дій. Мета висловлювання похвали у формі директиву підсилена вторинною іллокуцією - це спонукати адресата мовлення до продовження діяльності, що заслуговує похвали. Наприклад: That evening Granacci said confidingly: ”Be careful about raising jealousies. Cieco and Tedesko have been apprenticed for a long time. Your works are brilliant but praise their work and keep your own to yourself” (Stone) [6, c.13].

Непряму похвалу можна виокремити тільки у межах конкретної ситуації мовлення [6, с.12]. Це може бути похвала у формі скарги, жалю; похвала як посилання на “авторитетну думку”; похвала у формі приємного здивування, викликаного неочікуваним результатом; похвала у формі визнання переваг об'єкта позитивної оцінки над собою або над іншими; похвала у формі апеляції до авторитету та компетентності адресата; похвала у формі апріорного визнання за адресатом позитивних якостей; похвала-заздрість. Наприклад: Nina: I like you, Mr. Crossman (L.Hellman)), I love your hair like that (E. Thompson), I appreciate your loyalty to an old war buddy (T. Williams) [6, c.13] Зважаючи на те, що похвала спрямована на співпрацю та підтримку позитивних відносин, вона напряму корелює із іншими позитивними почуттями, такими як: подяка, підбадьорювання, захоплення, гордість, повага, приємне здивування. Основна відмінність мовленнєвого акту прямої похвали від непрямої є співвіднесеність змісту висловлювання і структурно- семантичного типу повідомлення. Провідною рисою мовленнєвого акту прямої похвали є його полііллокутивність.

Мовленнєвий акт похвали має також суміжні / споріднені жанри, до яких належать комплімент, іронія, лестощі [7, с.12] Найбільш поширеним жанром, спорідненим із похвалою, є комплімент. Довідкові джерела по-різному тлумачать дефініцію поняття «комплімент»: як любі, приємні слова, втішний відгук, вираження захоплення, похвали, схвалення і т. ін.; акт увічливості, що виражає захоплення, повагу тощо; увага, що виражає захоплення кимось або чимось [12, c. 92]. Л. Кокойло наголошує на тому, що комплімент в англомовній культурі становить важливий прошарок мовленнєвих актів, він дозволяє відкривати нові перспективи у спілкуванні з носіями британської культури поряд із пізнанням нових аспектів у специфіці мислення представників англомовної культури, їх уявлень про етикет, щирість та ввічливість [7, c. 11].

М.К. Колодько дотримується думки, що комплімент - це важливий компонент комунікативних транзакцій, який визначає характер міжособистісних стосунків комунікантів, ступінь їх взаєморозуміння. Комплімент як лінгвістично специфічне та культурно-специфічне висловлювання є досить важливим елементом у спілкуванні представників англомовної культури. Позитивна оцінка мовця, його позитивна реакція на певний предмет чи особу, а також прагнення мовця принести задоволення адресату і тим самим виявити своє прихильне ставлення до нього є тими факторами, що впливають на стосунки між комунікантами, а також на результат спілкування в цілому [8, c. 93]. За словами Я.К. Радевич-Винницького, призначенням компліменту є “зробити словами приємність співрозмовникові, піднести йому настрій, викликати взаємну симпатію” [13, с. 154; 10, с. 204].

Похвала й іронія відрізняються передусім критерієм щирості: якщо похвала - це щире висловлення схвалення, позитивної оцінки, то іронія передбачає протилежне тому, про що говориться, тобто вона - навмисне висловлення нещирості. Спільним для іронії й похвали є те, що ці прагматичні типи висловлювань мають творчий, індивідуально-авторський характер, що зумовлює практичну неможливість визначення постійного кола лексико-синтаксичних одиниць і моделей, які були б потенційними носіями іронічних висловлювань чи висловлювань похвали [6, с. 11].

Основним критерієм розмежування похвали й лестощів є критерій щирості. Щирість внутрішньо притаманна і прямій, і непрямій похвалі. На відміну від похвали, лестощі продукуються мовцем із метою власної користі або створення приємного враження про власні якості. Для лестощів характерне перебільшення, що порушує максими кількості та якості принципу кооперації Грайса. До того ж, похвала й лестощі функціонують у різних комунікативних ситуаціях: якщо похвала використовується в ситуаціях співпраці, то лестощі - це непряма форма змагання і тому є компонентом конфліктного дискурсу [6, с. 11-12].

Педагогічний дискурс вміщує різні аксіологічні (ціннісні) висловлювання, пов'язані з формуванням позитивних цінностей в учнів. Оцінка в освіті завжди застосовувалась для визначення ступеня розвитку учня та для прийняття рішень про професійні здібності учня, тобто як підсумкова оцінка, яка потрібна для визначення результативності навчання та викладання [2]. Нова концепція оцінки будується на підтримці учня та вчителя, одним з видів такої підтримки є похвала.

Поліілокутивний мовленнєвий акт похвали обов'язково є наявним і у педагогічному дискурсі, адже важко уявити освітній процес, взаємодію між педагогом, наставником і його вихованцями без мовленнєвого акту похвали. Адже саме похвала створює так звану ситуацію успіху та досить-таки позитивно позначається на мотивації учнів.

І. Єршова, доходячи у своїх розвідках до того, що мовленнєвий акт похвали можна у межах педагогічного дискурсу вважати субжанром уроку, визначає комунікативну мету мовленнєвого жанру “похвала” у педагогічному дискурсі, яка полягає у тому, щоб:

1. висловити позитивну оцінку адресатові;

2. викликати позитивну емоційну реакцію;

3. проінформувати адресата про його успіх, вчинки, досягнення;

4. стимулювати адресата;

5. заохотити адресата працювати на уроці.

Крім того, І. Єршова відмічає, що похвалу слід віднести до оцінно-інформативних мовленнєвих жанрів [5, с. 217, 218]. Реалізація мовленнєвого акту похвали доцільна у педагогічному дискурсі, адже позитивно позначається на комунікації між педагогом і вихованцями, сприяє реалізації ситуації успіху на навчальних заняттях. У педагогічному дискурсі важливо вибрати найбільш вдалу тактику ведення мовленнєвого акту похвали, тоді її ефективність буде досить-таки високою.

У мовному оформленні мовленнєвого акту похвали задіяні вербальні та невербальні засоби. До вербальних засобів, які застосовуються для вираження мовленнєвого акту похвали, належать лексичні, синтаксичні та фонетичні засоби англійської мови. На лексичному рівні для висловлення похвали використовуються слова, що належать до різних частин мови, зокрема це прикметники, прислівники, іменники, дієслова, вигуки та частки [6, c. 24]

Так для висловлення похвали в англійській мові використовуються такі лексичні засоби, виражені прислівниками, як-от: perfect (ідеально), fantastic (фантастично), great (чудово), excellent (відмінно), brilliant (блискуче), magnificent (розкішно, чудово), фтфобре), amazing (дивовижно), fabulous (вражаюче, приголомшливо), marvelous (дивовижно, чудово), exceptional (незвичайно, дивовижно). Позитивний вплив згаданих вище частин мови підсилюється прислівниками позитивної оцінки, зокрема такими, як: well, really, pretty, quite, frightfully, absolutely, kindly, highly, extremely, beautifully та ін. [9, c.134].

Лексичні засоби-прикметники для висловлення похвали здебільшого фіксуються у певних синтаксичних конструкціях, наприклад: Super work (відмінна робота), Great job (відмінно, чудово), Nice work (дуже добре, гарна робота), Super job (чудова робота), What a great kid (ти чудовий), You're the greatest (ти найчудовіший), You are a real trooper (ти такий терплячий / витривалий). [9, c.134]

Інтонація є потужним засобом досягнення виразності, відтак цілеспрямоване використання паузації (The house looks great // - good job, guys!; That was the best party ever! // You rock!) використання емоційно- виразних інтонаційних моделей вкупі з підвищенною інтенсивністю фразового наголосу (You've made a lot ofprogress!; Congratulations to our winner!; I do not know what I'd do without you!) посилюють перлокутивний ефект похвали. Крім того, можливе також застосування таких фонетичні стилістичних засобів, як алітерація (You're a genius. I don t know what I'd do without you; Getting better all the time!) та асонанс (You look gorgeous; You are looking so lovely).

Невербальне спілкування називають «мовою жестів». Варто відмітити, що саме завдяки невербальним засобам мовець має змогу висловити свої почуття. До невербальних засобів спілкування відносять паралінгвістичні (інтонацію, паузацію, дихання, дикцію, темпу, гучності, ритміка, тональність, мелодика); екстралінгвістичні (шуми, сміх, плач); кінестетичні (жести, міміка, контакт очима); проксематичні (пози, рухи тіла, дистанція, тобто просторово-часова організація спілкування) [3, c. 101]. Для вираження похвали використовуються просодичні, такесичні та кінетичні засоби. Просодичні засоби дають можливість демонстрації позитивного ставлення до дій співрозмовника. Такесичні жести мають обмежену сферу функціонування, оскільки є знаком фамільярних стосунків обох комунікантів або принаймні одного з них, хто посідає вищу комунікативну позицію. За допомогою кінетичних засобів можна передати привітний вираз обличчя, стриману усмішку.

Найпоширенішими жестами, які виражають оцінку й похвали є модальні [1, c. 187], серед них такий відомий жест, як піднятий догори великий палець, що означає схвалення, найвищу оцінку. Висловлення похвали може також супроводжувати жестом рукостискання, який, окрім похвали виражає повагу й довіру між учасниками комунікації.

З метою дослідження практичного використання висловлювань похвали ми переглянули 10 відкритих відео-уроків вчителів англійської мови - учасників конкурсу «Вчитель року 2017-2018», кожен урок тривалістю 45 хвилин. На заняттях вчителі використовували вербальні, а саме лексичні засоби похвали. Всі вчителі користувались приблизно однаковим набором слів похвали, а саме: «Well done, good, okay, aha, perfect, great». Всі 10 вчителів обмежувались лише словесною похвалою, на яку учні реагували без емоційно, приймаючи її як належне і звикнувши до почутих слів.

Після відвідання десяти уроків англійської мови в десятих класах шкіл міста Кропивницького, ми зробили висновок, що вчителі англійської мови використовують ті самі слова. Загалом використовувались 9 слів, які можна було віднести до похвали: good, well done, great, you are right, excellent, perfect, all right, exactly!, splendid. Саме ці слова й повторювались з уроку в урок.

Проте відвідання десяти занять на приватних курсах англійської мови, дало нам змогу розширити інвентар засобів вираження похвали. На приватних курсах вчитель використовує значно більшу кількість лексичних засобів похвали, а саме: good, super, fantastic, perfect, awesome, well done, splendid, you are right, great, wonderful, great job, you are cool. Наприклад, з метою закріплення теми кольори проводиться гра, в якій вчитель називає колір англійською мовою, учні мають швидко підняти правильну картку. За кожну правильну картку вчитель обов'язково вербально хвалить своїх учнів. Виявилось, що одним з правил, що діють на курсах, є вимога, аби вчитель використовував якомога більше слів для похвали та підбадьорювання, при цьому вчитель має супроводжувати сказане відповідною інтонацією та мімікою обличчя, оскільки діти першого року навчання, ще не розуміють перекладу всіх слів, тому по інтонації і виразу обличчя вчителя, мають здогадатися чи вірно вони виконали завдання чи ні. Регулярне використання різноманітних вербальних форм похвали на уроці підвищує та підтримує мотивацію учнів.

В сучасному розумінні мотивація - це комплексний конструкт, що є контекстно-залежним та динамічним [18]. За висловом Carol S. Dweck, при правильному застосуванні, похвала є потужним знаряддям, що допомагає учням зустрічати інтелектуальні виклики, розуміти ціну докладених зусиль [15]. Однак якщо застосувати неправильно, похвала може негативно вплинути на учнів, змушуючи їх пасивно очікувати оцінки та роблячи їх залежними від думок інших.

Наведемо результати досліджень іноземних науковців стосовно результатів похвали. Carol S. Dweck в ході свого дослідження 1999 р. дійшов висновку, що коли учнів постійно хвалять за їх розум, то невдача сприймається ними більш гостро, майже як особиста образа [15]. Цікаво, що в даному випадку немає різниці у сприйнятті похвали слабко встигаючими учнями та успішними учнями. Крім того, учні дуже чутливі до коментарів їх особистих характеристик, отже вчителям слід бути дуже обережними в своїх оцінках. Carol S. Dweck радить учителям хвалити поведінку, стратегію навчання учня, а не коментувати ті характеристики особистості, які є незмінними та існують поза свідомого контролю людини.

Деякі дослідники, зокрема Alfie Kohn (1996) стверджують, що похвала є актом маніпуляції дитиною, яка знижує внутрішню мотивацію дитини та інтерес до діяльності, погіршує результат навчання та позбавляє дитину радості від зробленого [17]. Дослідник наводить приклад того, що в разі отримання похвали від виконання певного етапу роботи дитина може бути менш мотивована ретельно працювати над наступним етапом. А. Кон не стверджує, що похвала завжди є шкідливою, проте наголошує на необхідності врахування мотивів похвали та її результату [16, с. 43].

Відтак можна зробити висновок, що похвала є потужним засобом мотивації учнів за умови її доцільного використання. Отже для того, щоб похвала була ефективною і діяла на користь учневі, вона повинна містити конкретні твердження про відповідну поведінку дитини та бути щирою. Дуже важливо уникати порівнянь з іншими учнями та враховувати, на якому етапі оволодіння відповідною навичкою знаходиться учень.

Перспектива нашого подальшого дослідження полягатиме в укладанні порадника для вчителів- початківців стосовно того, як можна заохочувати дітей на заняттях англійської мови та як зробити так, щоб це заохочення було дієвим.

Бібліографія

1. Акимова С. С. Використання невербальних засобів спілкування на уроках англійської мови в початкових класах / С. С. Акимова, Т. В. Максатова // Таврійський вісник освіти. 2015. №1. С. 187-188.

2. Галинурова Г.И., Галлямова Н.Ш.Похвала как метод стимулирования в педагогическом дискурсе // www.rusnauka.com > 6_PNI_2012 > Pedagogica > 5_101937.doc.htm

3. Голівець Е.Е., Мотрюк Н.І. Використання вербальних та невербальних засобів спілкування при вивченні англійської мови в початковій школі / Е.Е. Голівець, Н.І. Мотрюк // Таврійський вісник освіти. 2016. № 2. С. 100 - 107.

4. Гринишин Марія. Оцінні мовленнєві акти в асиметричних ситуаціях спілкування [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://litmisto.org.ua/? p=19198

5. Єршова І.М. Похвала як субжанр уроку в педагогічному дискурсі // Психолінгвістика: [зб. наук. праць ДВНЗ “Переяслав- Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”]. Переяслав-Хмельницький: ФОП Лукашевич О.М., 2013. Вип. 14. 346 с.

6. Клочко Л.І. Висловлювання похвали в комунікативно-діяльнісній парадигмі спілкування (на матеріалі англійської мови). Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2004. 22 с.

7. Кокойло Л. О. Компліментарні висловлювання в сучасній англійській мові (структура, семантика, вживання): автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.04 / Лоліта Олександрівна Кокойло / Київ. держ. лінгв. ун-т. Київ, 1996. 24 с.

8. Колодько М.К. Комплімент і похвала в сучасній лінгвопрагматиці / М.К. Колодько // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 9. Сучасні тенденції розвитку мов. 2012. С. 93-99.

9. Мизин Т.О. Синтаксичні та семантичні характеристики прагматичних ідіом (на матеріалі англійської мови) / Т.О. Мизин // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Іноземна філологія. 2017. Вип. 85. С. 132 - 138.

10. Павлик Н.В. Комунікативна та структурно-семантична організація фатичних мовленнєвих актів в англійській та українській мовах (на матеріалі драматичних творів кінця ХІХ - початку ХХ століть).Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.17 “Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство”. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2018. 259 с.

11. Паламар Н. Типологічні ознаки мовленнєвого акту похвала / Наталя Паламар // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. 2013. Вип. 21. С. 82-88.

12. Позитивна оцінка: від когнітивного судження до комунікативного висловлювання: монографія / Н.О. Бігунова. Одеса: КП ОМД, 2017. 580 с.

13. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування / Ярослав Радевич-Винницький - Львів: СПОЛОМ, 2001. 224 с.

14. Синиця А. Логіко-філософський аспект теорії “мовленнєвих актів” / Андрій Синиця // Видавництво Львівської політехніки. 2008. №607. С.16-21.

15. Dweck, C. S. (1999). Caution - praise can be dangerous. In B. A. Marlowe & A.S. Canestrari (Eds.), Educational Psychology in Context: Readings for Future Teachers (pp. 207-217). Thousand Oaks: Sage.

16. Hodgman Matthew R. Student Praise in the Modern Classroom: The Use of Praise Notes as a Productive Motivational Tool // Journal of education and Training/ 2015, Vol. 2, No. 1. Pp.41-47

17. Kohn, A. (1996). Five reasons to stop saying “good job!” In B. A. Marlowe & A.S. Canestrari (Eds.), Educational Psychology in Context: Readings for Future Teachers (pp. 200-205). Thousand Oaks: Sage.

18. Maclellan, E. (2005, November). Academic achievement: The role of praise in motivating students. Active Learning in Higher Education, 6(3), 194-206. http://dx.doi.org/10.1177/

Размещено на Allbest.ru