Нейроетика і нейролінгвістика у сучасній лінгвістичній думці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечников

Нейроетика і нейролінгвістика у сучасній лінгвістичній думці

Труба Ганна Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри прикладної лінгвістики

Анотація

У статті висвітлено історію становлення та розвитку терміну «нейроетика» в сучасній науковій думці. На сучасному етапі розвитку наукової думки нейронауки набирають актуальності й посідають своє чинне місце серед інших. Глибоке дослідження питань нейронауки не оминули і філологію. Під впливом сучасних досліджень особливо актуально і по-новому висвітлюються питання таких наукових дисциплін, як афективна нейробіологія, поведінкова нейробіологія, клінічна неврологія, нейрогастрономія, нейровізуалізація, нейрохімія, нейрофізика, нейрофізіологія, мікрофармакологія, кліткова нейробіологія, обчислювальна нейробіологія, еволюційна нейробіологія, молекулярна не- йробіологія, нейронна інженерія, нейроанатомія, нейроетологія, нейроімунологія, нейроінформатика, палеонейробіо- логія, нейроекономіка, когнітивістика, нейролінгвістика, соціальна нейробіологія, когнітивна нейробіологія, культурна нейропсихологія, нейроетика. нейролінгвістика, соціальна нейробіологія, когнітивна нейропсихологія, соціальна когнітивна нейробіологія, нейропсихологія. Усе більше і більше заглиблюються у процеси мислетворення, мислекорек- ції, мисленавіювання людини, а отже, питання етичності і межі цього втручання є актуальним. Метою статті є постановка питання актуальності нейроетичних проблем для мовознавчих дисциплін. Об'єктом опису статті є результати дослідження питань нейроетики, а предметом -- можливість застосування основних засад нейроетики до сучасних мовознавчих дисциплін.

Ключові слова: етика, мораль, нейроетика, онтологія наукової дисципліни, нейронаука, біоетика, прикладна етика, професійна етика, технонаука, вдосконалення людини.

Сьогодні нейронаука володіє авторитетом подібно до того, як психоаналіз панував у ХХ столітті, і претендує на те, щоб стати провідною наукою ХХІ століття E. Hess, H. Jokeit

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У світі є певні програми із дослідження мозку людини, серед основних можна назвати BRAIN [15], Blue brain project [13], Human Brain Project (EU) [19], The Brain Initiative [12], які об'єднують тисячі учених і їхні напрацювання. Особливо цікавою є програма The Human Brain Project, яка має окремий напрямок дослідження, пов'язаний саме із етичними проблемами.

Формулювання завдань. Метою статті є постановка питання актуальності нейроетичних проблем для мовознавчих дисциплін. Предметом статті є дослідження питань нейроетики, а об'єктом -- можливість застосування основних засад нейроетики до сучасних мовознавчих дисциплін.

Виклад основного матеріалу дослідження. The Human Brain Project (скор. HBP з англ. -- «Проект людський мозок») -- це великий науково-дослідний проект з вивчення людського мозку, який започатковано у 2013 році в Женеві Генрі Маркрамом і який об'єднав сотні вчених з 26 країн світу і 135 партнерських інституцій. За мету цей проект ставить створити першу в світі модель мозку людини і гризунів. Проект HBP є безпрецедентним за своїми масштабами і найбільшим в історії вивчення людського мозку, бюджет проекту складає 1,6 млрд. доларів. Термін фінансування проекту розрахований на 10 років, до 2023 року.

У самому проекті є багато підпроектів, одним із яких є SP12, мета якого -- створити етичну базу для подальшого дослідження. А предметом дослідження цієї програми є питання нейроетики. Отже, варто спочатку окреслити межі цього нового питання.

Виникнення нових гуманітарних дисциплін, особливо на перетині різних галузей наукового знання, -- явище сьогодні непоодиноке. Одним із перших, хто на території пострадянських країн став досліджувати новий стан науки і суспільства у контексті етичного аспекту, був Б. Г. Юдін [10; 11]. З його точки зору, нейроетика є частиною технонауки, і проблема поліпшення людини -- одна з центральних для неї.

Основною особливістю нейроетики є окреслення того методологічного та понятійного поля, за яке не варто виходити, і встановлення граничного методологічного рівня. Г. Д. Юдін і Т. А. Сидорова, досліджуючи історію виникнення біоетики, згадують Нюрнберзький процес над фашистськими лікарями і розробку Нюрнберзького кодексу, який лежить в основі сучасного регулювання біомедичних досліджень і є ядром дослідницької етики, що входить в біоетику. Вони вказують і на той надзвичайний стрибок у розвитку медицини, який було зроблено за останні десятиріччя, наводять прямі паралелі із розвитком нейроетики [8; 10; 11]. Б. Г. Юдін пов'язує її виникнення з оригінальною формою соціального інституту, котрий репрезентував біоетику, з першим етичним комітетом в Сіетлі. Одним із таких ключових моментів він вважає також вихід у світ книги В. Р. Поттера «Біоетика -- міст у майбутнє» і першу успішну трансплантацію серця південноафриканським хірургом К. Барнардом, після чого розпочалася дискусія про критерії, за якими людину можна визнати померлим, щоб легітимізувати забір органів для трансплантації. Ключовими він вважає і деякі інші події, віддалені одна від одної на десятиліття [10; 11].

Про початок нейроетики, на відміну від біоетики, можна говорити більш виразно, що вказує на її «програмний» і, як наслідок, рефлексивний характер. Запрограмована вона була, з одного боку, бурхливим розвитком нейродосліджень і розширенням спектра нейронаук. З іншого боку, виникнення нейроетики стало результатом загальної тенденції гуманітарного супроводу наукових мега- проектів в біомедицині. Першим таким досвідом була етична експертиза проекту генома людини, що отримала своє оформлення в таких неологізмах, як «ген-етика» або «етика геноміки».

Цей досвід був оцінений як необхідний. Сталося інституційне закріплення практики гуманітарної експертизи, з чого випливало припущення, що інші наукові тренди також повинні мати свою етику, і коли в 1990-і роки починають активно розвиватися нейронауки, виявилося, що прецедент для їх гуманітарного дослідження вже було створено. Термін не довелося винаходити, оскільки поняття «не- йроетика» вже вживалося з 1970-х років. Правда, воно мало вузькоспеціальний характер і позначало медичну етику в неврології. До нейроетики в цей момент відносили етичні проблеми взаємодії з хворими, які мали порушення мозкових процесів (наприклад, після епілепсії або травми головного мозку), а також проблеми з порушеннями психіки у дітей. З розвитком нейродосліджень термін «не- йроетика» став все частіше застосовуватися у сфері новітніх способів вивчення мозкових процесів і використання отриманих результатів у медицині, торгівлі, інтелектуальних системах і т. д. [8].

У 2001 році публіцист і в недалекому минулому спічрайтер Р. Ніксона У. Сефай, який придбав до того ж популярність тим, що захоплювався лексикографією, визначив місце нейроетики серед дисциплін, які розробляють у високорозвинених країнах. У цій дисципліні обговорюються права поводження з людським мозком. Визначають також приналежність нейроетики до одногу із розділів філософії, яка шляхом вивчення механізмів моралі нейроетики відвойовує нову територію у старій філософській дисципліні [24]. У 2000 році У. Сефай очолив Фонд Dana, який з 50-х років ХХ століття був причетним до фінансування досліджень мозку. М. Фара представила нейроетику як вивчення етичних, правових і соціальних наслідків нейродосліджень і питань впровадження технологій для окремих осіб і для суспільства в цілому [21, с. 34; 22].

З 2002-2003 років Д. Іллес зі Стенфордського центру біомедичної етики фіксує формальне оформлення нейроетики як науки, бо саме в цей час відбулися чотири основні конференції, що визначили ключові проблеми і поклали початок об'єднанню вчених, які були причетні до розроблення цього наукового напряму [22]. Одночасно із цим процесом відбувалося оформлення нейроетики в академічну і освітню дисципліну, на що вказує заснування наукових журналів і розробка університетських курсів [3]. Група вчених і фінансистів з усього світу почала обговорювати шляхи підтримки міжнародного співробітництва в області нейроетики в рамках об'єднання, яке стало називатися Міжнародною мережею нейроетики. У Стенфордському університеті почав виходити щомісячний інформаційний бюлетень «Нейроетика».

У 2006 році було створено Міжнародне товариство Нейроетика (INS), яке зараз очолює Д. Іллес, і це товариство є членом альянсу Dana. У 2014 році вже існував 31 центр і програми з питань нейроетикиа по всьому світу. Протягом короткого проміжку побачили світ книги, які сформували нейроетичний дискурс [22]. У середині першого десятиліття XXI століття Т. А. Сидорова зазначила, що нейроетика знаходиться на межі між етикою і мораллю, а її варто розглядати в контексті нейронаук [8].

В останні десятиліття розвиток прикладної етики став особливо актуальним через потужний розвиток біомедичних досліджень і потребу кодифікування етичного регулювання. Виникли нові форми професійних та інституційних етик. У цьому ряду, здавалося б, є очевидним, що нейроетика, так само як і біоетика в цілому, -- одна з форм прикладної етики. Але інтрига полягає в тому, що нейро- етику намагаються пояснювати як саму мораль в суспільстві, де переможе когнітивне удосконалення і штучний інтелект. А методологічна ситуація подвійного розуміння етики як синоніма моралі і як знання про мораль стосовно нейроетики отримує новий фокус: крім пошуків благ і належного їх нормативного обґрунтування, ставиться під сумнів онтологічний фундамент самої моралі. Одночасно з цим у когнітивних нейронауках переглядають природу свідомості і всіх її феноменів. Нейроетика стає, по суті, природною наукою -- нейронауковою етикою -- і отримує можливість технологізувати свої висновки, перетворюючи їх на рекомендації щодо вдосконалення поведінки людини і взаємовідносин у суспільстві.

З одного боку, нейроетика представлена як різновид біоетики, прикладної етики, етики нейродос- ліджень і нейронаукової етики. З іншого боку, відзначені її прояви як елемента технонауки і варіанти супроводу антропологічних перетворень, які отримали в епоху біотехнологій назву «вдосконалення людини». Таким чином, дисциплінарні аспекти нейроетики вивчають з точки зору критичного аналізу біотехнологічного удосконалення людини, що був запроваджений у біоетиці Б. Г. Юдіним [10; 11], який використав теоретичні прийоми інклюзії та ексклюзії під час виокремлення підстав включення й виключення нейроетики в біоетику. Відзначено, що натуралістична парадигма, у якій формується дисциплінарна онтологія нейроетики, дегуманізує її. Указано також на однобічність звуження предмета у межах прикладної та дослідницької етики.

Наукова етика становить собою переосмислення самого характеру моралі на основі нових експериментальних даних. З цього кута зору, нейроетика розвиває погляд на нове нейрополіпшине суспільство. Як приклад можна навести концепцію Т. Метцінгера [8], що пропонує використовувати дані нейронаук для створення нової онтології свідомості і розглядає нейроетику як інструмент у створенні нової «етики свідомості». Ключовим поняттям для такої нейронаукової етики є когнітив- не вдосконалення, тому вона спирається не просто на нейрологічні пояснення механізмів поведінки, але на вміння за допомогою психоактивних речовин та інших технологічних можливостей, які відкривають нейронауки. Їхні відкриття розширюють можливості свідомості.

Натуралістичний редукціонізм у розумінні моралі робить людину вразливою в її праві на само- ідентифікацію, відкриває шляхи для контролю над особистістю. Як альтернатива обраний підхід до нейроетики М. Газзаніга [16; 17], який вважає, що вона повинна бути частиною філософії мозку. З цієї позиції робиться висновок про те, що нейроетика, щоб послідовно розвивати біоетику і залишатися в рамках інклюзивної моделі, повинна вводити в біоетичні дискусії нові виміри морального вибору, які з'являються у зв'язку з новими науковими даними. Дослідження мозку відкривають ще більшу складність морального життя людини та суспільства, особливо в біоетичних казусах, і впливають на самопізнання та самоідентифікацію особистості.

E. Hess і H. Jokeit [18L стверджують, що сьогодні ми маємо справу з новою версією капіталізму -- нейрокапіталізмом. Йому передував репресивний капіталізм індустріальної епохи, що сформував дисциплінарні суспільства з моральними заборонами і диктатом і породив у людини почуття провини, а як наслідок, і неврози, для лікування яких було створено психоаналіз. В епоху «багатого капіталізму» моральний імператив змінився на діаметрально протилежний. Людиною опанувало прагнення до самореалізації та вдосконалення. Із цим пов'язують те, що для сучасного постінду- стріального та креативного нейрокапіталізму характерні інші захворювання: депресія і деменція [8].

Однак, як вказують E. Hess і H. Jokeit, на відміну від психоаналізу, нейронауки добре фінансуються державою і фармацевтичними компаніями. «Їх видатний статус можна пояснити як кількістю, так і значимістю проблем, які вони намагаються вирішити, а також широким суспільним визнанням цих проблем і пристойним прибутком, якщо вони будуть успішними. Іншими словами, нейронауки проваджені економічними і епістемістичними силами, які виходять із сьогоднішнього капіталізму» [18, с. 11]. Для модусу сучасної науки, який отримав назву «технонаука», характерним є злиття бізнесу, лабораторій та засобів просування інновацій, що «розігрівається» успіхами сучасних технологій, не в останню чергу напрямів із префіксом нейро- [8].

Висновки та перспективи подальших досліджень

Актуальність розробки проблематики нейро- етики не викликає сумнівів не тільки з натиску нейродосліджень, розвитку нейротехнологій, що дивують новими проривами і додають все нові й нові етичні питання, але і з того, що нейроетика чітко транслює прагнення заснувати мораль нового нейросуспільства. Отже, контури нейроетики можна розуміти, по-перше, як розділ біоетики; по-друге, доцільно трактувати як прикладну етику; по-третє, як самостійний різновид дослідницької або професійної етики в царині нейронаук і в неврологічній практиці в медицині; по-четвере, найбільш специфічний розділ не тільки для цієї дисципліни, а й для гуманітарного знання в цілому, і особливо для такої його частини, як етика, являє нейроетика як етика свідомості або філософія мозку, яка претендує на те, щоб оголосити остаточну перемогу натуралістичної парадигми в розумінні моралі і, відповідно, саму нейроетику розглядати як джерело нової моралі в суспільстві. нейроетика мовознавчий біомедичний

Література

1. Абабкова М. Ю., Покровская Н. Н. Актуальные проблемы нейроэтики в маркетинговых исследованиях. Конфликтология. 2016. Т. 3. С. 232-246.

2. Бердяев Н. А. Sub specie aeternitatis. Опыты философские, социальные и литературные. Москва : Канон+, 2002. 656 с.

3. Голубев В. Н. Нейроэтика : основные этапы развития. Достижения фундаментальной, клинической медицины и фармации. Витебск : Витебский гос. мед. ун-т, 2017. С. 529-530.

4. Лазуренко Д. М., Кирой В. Н. Современные проблемы нейроэтики. Валеология. Ростов-на-Дону : Южный федеральный ун-т, 2012. № 4. С. 74-80.

5. Новикова О. В. Обоснование морали в современной философской когнитивистике : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.05. Санкт-Петербург, 2017. 212 с.

6. Петруня О. Э. Нейрофилософия как исследовательская программа. Нейрокомпьютеры : разработка и применение. Москва : Изд-во Радиотехника, 2015. № 4. С. 65-66.

7. Сандакова Л. Б. Нейроэтика : вопросы духовной безопасности в использовании результатов развития нейронауки. Гуманитарное знание и духовная безопасность: сборник материалов IV Международной научно-практической конференции (г. Грозный, 1-3 декабря 2017 г.). Махачкала : ЧГПУ: АЛЕФ (ИП Овчинников), 2017. С. 472-476.

8. Сидорова Т. А. Трансинтервальность нормы в биоэтике. Трансдисциплинарность в философии и науке: подходы, проблемы, перспективы. Москва : Навигатор, 2015. С. 346-362.

9. Трошин В. Д., Ковалёва Т. С. Кодекс нейроэтики. Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. Москва, 2001. № 10. С. 65-68.

10. Юдин Б. Г. Персонализированная медицина как технонаука. Философские проблемы биологии и медицины : сб. статей / Моск. гос. медико-стомат. ун-т им. А. И. Евдокимова; Моск. философское общество. Москва : Навигатор, 2015. Вып. 9: Стандартизация и персонализация. С. 28-32.

11. Юдин Б. Г. «Улучшение» человека : биоэтическая рефлексия за пределами биомедицины. Философские проблемы биологии и медицины : материалы 10-й научно-практической конференции (Москва, 26-27 октября 2016 г.). Саратов : СГТУ, 2016. Вып. 10. С. 23-25.

12. Brain Initiative. Official cite.

13. Blue Brain Project. Official cite.

14. Farah M. J. Neuroethics : the practical and the philosophical. Trends in Cognitive Sciences. 2005. Vol. 9, N 1. P. 34-40.

15. Farah M. J. Neuroethics : an introduction with readings. Cambridge, MA: The MIT Press, 2010. 400 p.

16. Gazzaniga M. S. The ethical brain. Chicago : Chicago University Press, 2005. 226 p.

17. Gazzaniga M. S. Facts, fictions and the future of neuroethics. Neuroethics : Defining the Issues in Theory, Practice, and Policy / Edited by J. Illes. Oxford : Oxford University Press, 2006. P. 141-148.

18. Hess E., Jokeit H. Neurocapitalism. Eurozine. Wien, 2010. Vol. 3. P. 1-11.

19. Human Brain Project. Official cite.

20. Illes J. (ed.). Neuroethics : defining the issues in theory, practice and policy Oxford, UK : Oxford University Press, 2006. 320 p.

21. Illes J. Interview with Judy Illes. Trends in Neurosciences. 2012. Vol. 35. Issue 9. P. 521-523.

22. Rees D., Rose S. (eds). The new brain sciences : perils and prospects. Cambridge : Cambridge University Press, 2004. 316 p.

23. Rose S. The future of the brain : the promise and perils of tomorrow's neuroscience. Oxford, UK : Oxford University Press, 2006. 352 p.

24. Safire W. Visions for a new field of «Neuroethics». Neuroethics : Mapping the Field Conference Proceedings, May 13-14, 2002, San Francisco, California. New York : The Dana Press, 2002. P. 3-9.

References

1. Ababkova, M. Yu., Pokrovskaya, N. N. (2016), “Actual problems of neuroethics in marketing research”, Conflictol- ogy [Aktualnyie problemy neyroetiki v marketingovykh issledovaniyakh], vol. 3, pp. 232-246.

2. Berdyaev, N. A. (2002), Sub spice aeternitatis. Philosophical, social and literary experiences. [Sub specie aeterni- tatis. Opyty filosofskiye, sotsial'nyye i literaturnyye], Canon +, Мoscow, 656 p.

3. Golubev, V. N. (2017), “Neuroethics : the main stages of development”, Achievements of fundamental, clinical medicine and pharmacy [“Neyroetika : osnovnye etapy razvitiya”, Dostizheniya fundamental'noy, klinicheskoy meditsiny i farmatsii], Vitebsk State Order of Peoples' Friendship Medical University, Vitebsk, pp. 529-530.

4. Lazurenko, D. M., Kiroy, V. N. (2012), “Neuroethics problem fields”, Journal of Health and Life Sciences [“Sovre- mennye problemy neyroetiki”, Valeologiya], Southern Federal University, Rostov-on-Don, Issue 4, pp. 74-80.

5. Novikova, O. V. (2017), Substantiation of morality in modern philosophical cognitivism : Ph.D. thesis [Obosno- vanie morali v sovremennoy filosofskoy kognitivistike : dis. ... cand. philos. nauk : 09.00.05 -- Etika], Saint-Petersburg State University, 212 p.

6. Petrunya, O. E. (2015), “Neurophilosophy as a research program”, Journal Neurocomputers [“Neyrofilosofiya kak issledovatelskaya programma”, Neyrokomp'yutery : razrabotka, primenenie], Radiotekhnika Publishing house, Moscow, Issue 4, pp. 65-66.

7. Sandakova, L. B. (2017), “Neuroethics : issues of spiritual security in the use of the results of neuroscience”, Humanitarian knowledge and spiritual security : Proceedings of the IV International Scientific and Practical Conference, Grozny, Dec. 1-3, 2017 [“Neyroetika : voprosy dukhovnoy bezopasnosti v ispolzovanii rezultatov razvitiya neyronauki”, Gumanitar- noye znaniye i dukhovnaya bezopasnost': sbornik materialov IVMezhdunarodnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii (Gro- znyy, 1-3 dekabrya 2017 g.)], Chechen State Pedagogical University; ALEF (Ovchinnikov), Makhachkala, pp. 472-476.

8. Sidorova, T. A. (2015), “Transintervality of norm in bioethics”, Transdisciplinarity in philosophy and science : approaches, problems, prospects [“Transinterval'nost' normy v bioetike”, Transdistsiplinarnost'v filosofii i nauke:podk- hody, problemy,perspektivy], Navigator, Moscow, pp. 346-362.

9. Troshin, V. D., Kovaleva, T. S. (2001), “Code of Neuroethics”, S. S. Korsakov Journal of Neurology and Psychiatry [“Kodeks neyroetiki”, Zhurnal nevrologii ipsikhiatrii imeni S. S. Korsakova], Moscow, Issue 10, pp. 65-68.

10. Yudin, B. G. (2015), “Personalized medicine as a technoscience”, Philosophical problems of biology and medicine. Standardization and personalization : Collection of articles [“Personalizirovannaya meditsina kak tehnonauka”, Filosofskiye problemy biologii i meditsiny. Standartizatsiya i personalizatsiya : sb. statey], A. I. Yevdokimov Moscow State University of Medicine and Dentisty; Moscow Philosophical society; Navigator Press, Issue 9, pp. 28-32.

11. Yudin, B. G. (2016), ““Improvement” of the person : bioethical reflection outside of biomedicine”, Philosophical problems of biology and medicine: materials of the 10th scientific and practical conference (Moscow, October 26-27, 2016) [“«Uluchsheniye» cheloveka : bioeticheskaya refleksiya za predelami biomeditsiny”, Filosofskiye problemy biologii i meditsiny: materialy 10-y nauchno-prakticheskoy konferentsii (Moskva, 26-27 oktyabrya 2016 g.).], Yuri Gagarin State Technical University of Saratov, Issue 10, pp. 23-25.

12. Brain Initiative: Official cite.

13. Blue Brain Project: Official cite.

14. Human Brain Project: Official cite.

15. Farah, M. J. (2005), “Neuroethics : the practical and the philosophical”, Trends in Cognitive Sciences, Vol. 9, N 1, pp. 34-40.

16. Farah, M. J. (2010), Neuroethics : an introduction with readings, The MIT Press, Cambridge, MA, 400 p.

17. Gazzaniga, M. S. (2005), The ethical brain. Chicago University Press, Chicago, 226 p.

18. Gazzaniga, M. S. Facts, fictions and the future of neuroethics.

19. Hess, E., Jokeit, H. (2010), “Neurocapitalism”, Eurozine, Wien, Vol. 3, pp. 1-11.

20. Illes, J. (ed.) (2006), Neuroethics: defining the issues in theory, practice and policy, Oxford University Press, Oxford, UK, 320 p.

21. Illes, J. (2012), “Interview with Judy Illes”, Trends in Neurosciences, Vol. 35, Issue 9, pp. 521-523.

22. Rees, D., Rose, S. (eds) (2004), The new brain sciences: perils and prospects, Cambridge University Press, Cambridge, 316 p.

23. Rose, S. (2006), The future of the brain: the promise and perils of tomorrow's neuroscience, Oxford University Press, Oxford, UK, 352 p.

24. Saflre, W. (2002), “Visions for a new field of «Neuroethics»”, Neuroethics : Mapping the Field Conference Proceedings, May 13-14, 2002, San Francisco, California, The Dana Press, New York, pp. 3-9.

Размещено на Allbest.ru