Способи перекладу реалій української мови на французьку на прикладі художніх та публіцистичних текстів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Полтавської облдержадміністрації

Полтавське територіальне відділення МАН України

Полтавське міське наукове товариство учнів «Мала академія наук»

Відділення: мовознавство

Секція: французька мова

Cпособи перекладу реалій української мови на французьку мову на прикладі художніх та публіцистичних текстів

Роботу виконала:

Грунтенко Дар'я Петрівна, учениця 9-А класу

Науковий керівник:

Максимова Тетяна Олександрівна, учитель французької мови

спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист

Полтава 2018



ABSTRACT

Тhиses du travail de recherche «Les moyens de la traduction de la realitй de la langue ukrainienne а la langue franзaise а la base des oeuvres littйraires et des textes de la pressefranзaise».

DeGruntenko Daria, йlиve de 9«А» classe du gymnase № 13 de Poltava

Sous le direction de Maksimova Tetiana Oleksandrivna,

professeur de la langue franзaise du gymnase № 13 de Poltava,

Filiale rйgionale de MANde Poltava

Section de la langue franзaise.

L'objet du travail porte sur les moyens de transmission de la realitй de la langue ukrainienne а la langue franзaise а la base des oeuvres littйraires et des textes de la presse”.

L'objectif de la recherche consiste а examiner les moyens de la traduction qui permettent de transmettre exactement la signification spйcifique des realitйs ukrainiennes а la langue franзaise.

L'actualitй du sujet est conditionnйe par la recherche du mot-realitй qui est un des problиms de la linguistique moderne.

Les devoirs sont:

-ramasser et analyser du matйriel de la presse et des њuvres littйraires;

-classifier le lexique franзais qui signifient les rйalitйs ukrainiennes;

-examiner de la similtitude et de la divergence du lexique des 2 langues ;

-dйterminer les moyens de transmissions du lexiqueukrainien.

Le matйriel йtudiйsontles textes de la presse franзaise aussi que de la littйrature franзaise.

La valeur pratique de l'йtude c'est la possibilitй de rйutiliser notre matйriel dans les disciplines comme la technique de la traduction, lastylistique, l'enseignement de la langue franзaise.

La structurede notre йtudese compose del'introduction, des 2 parties principales, de la conclusion, de la liste de littйrature consulteй.

La base thйorique et mйthodologique sont les travaux des chercheurs nationaux comme D.E. Rosental, O.S. Akhmanova, A.B. Fedorov, B.D. Filatov, O.P. Snegyk et d'autres.



АНОТАЦІЯ

Тези до науково-дослідницької роботи

«Засоби перекладу реалій української мови на французьку на прикладі художніх та публіцистичних текстів»

Роботу виконала: Грунтенко Дар'я Петрівна, учениця 9-А класу Полтавської гімназії №13Полтавської міської ради Полтавської області

Науковий керівник: Максимова Тетяна Олександрівна, учитель французької мови Полтавської гімназії №13 Полтавської міської ради Полтавської області спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист

Об'єктом дослідження є лексичні одиниці, що позначають українські реаліі у французькій мові.

Мета роботи - відобразити ті засоби перекладу, що дозволяють передати з української на французьку мову значення слів - національно-специфічних реалій.

Актуальність обраної теми пояснюється тим, що дослідження слів-реалій є одною з проблем сучасної лінгвістичної науки.

Завдання дослідження:

1. Збір й аналіз французьких слів, що позначають українські реалії у французькій публіцистиці та творах художньої літератури.

2. Класифікація французьких слів, що позначають українські реалії.

3.Вивчення схожості й відмінності лексики двох мов.

4. Визначення засобів передачі українських слів.

Матеріалом для дослідження послугувала українська та французька художня та публіцистична література.

Прикладне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в теорії перекладу, на заняттях зі стилістики, в практиці викладання французької мови.

Cтруктура роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Теоретичною основою слугували праці вітчизняних мовознавців:Д.Е. Розенталь, O.С. Ахманова, A.Б. Федоров, Б.Д. Филатов, O.П. Снежик и другие.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «РЕАЛІЯ» У ЛІНГВІСТИЦІ

1.1 Реалія у визначеннях різноманітних дослідників

1.2 Розмежування термінів, що позначають національно-специфічні реалії

1.3 Види реалій

РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВОЮ

2.1 Классифікація реалій

2.1.1 Класифікація на основі предметного поділу

2.2 Способи перекладу українських реалій французькoю мовою в пресі та в художніх творах

2.2.1 «Матеріальне запозичення»

2.2.2 Калькування

2.2.3 Описовий або перифрастичний переклад

2.3 Переклад національно-специфічних реалій в інформаційних, аналітичних статтях й у мові художніх творів

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Тема цієї наукової роботи - «Способи перекладу реалій української мови на французьку на прикладі художніх та публіцистичних текстів».

Об'єктом дослідження є лексичні одиниці, що позначають українські реаліі у французькій мові.

Предметом нашого дослідження є способи відображення українських реалій у французькій мові.

Мета роботи - відобразити ті способи перекладу, що дозволяють передати з української на французьку мову значення слів - національно-специфічних реалій.

Реалії - це слова та словосполучення, що називають об`єкти, характерні для життя (побуту, культури, соціального та історичного розвитку) одного народу та є чужі іншому, які є носіями національного й історичного колориту та не мають точних еквівалентів у інших мовах.

Актуальність обраної теми пояснюється тим, що дослідження слів-реалій є одною з проблем сучасної лінгвістичної науки. Термін «реалія» з`явився у лінгвістиці лише наприкінці 50-х роківХХ століття, але дослідники досіне дійшли доєдиної думки про те, які слова належать до реалій.

У ході дослідження вирішуються такі завдання:

1. Відбір й аналіз французьких слів, що позначають українські реалії у французькій публіцистиці та творах художньої літератури.

2. Класифікація французьких слів, що позначають українські реалії.

3. Визначення способівпередачі українських слів.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використовуються наступні методи та прийоми:

- метод суцільної вибірки, тобто виокремлення з тексту лексичних одиниць, які позначають реалії українськогопобуту;

- аналіз цих лексичних одиниць, класифікація їх, тобто включення до певної категорії;

-порівняльно-типологічний метод, тобто вивчення схожості й відмінності лексики цих мов.

Матеріалом для дослідження послужила українська та французька художня та публіцистична література.

Прикладне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в теорії перекладу, на заняттях зі стилістики, в практиці викладання французької мови.

Цілі та завдання дослідження визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Новизна роботи полягає у визначенні та систематизації різних способів перекладу.



РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «РЕАЛІЯ» У ЛІНГВІСТИЦІ

1.1 Реалія у визначеннях різноманітних дослідників

Чимало авторів, що ведуть мову про реалії, дають приблизні, неповні визначення, виокремлюючи лише ті або інші ознаки.

Реалія у перекладі з латинської означає «речовинний». Визначення «реалія» подані у словниках лінгвістичних термінів. У словнику Розенталя вони визначаються як «предмети матеріальної культури, що слугують підґрунтям для номінативного значення слова» [21, с.362].

О.С. Ахманова поруч з цим визначенням уточнює, що реалія це: «У класичній граматиці різноманітні чинники, досліджувані зовнішньою лінгвістикою, такі як державний устрій відповідної країни, історія й культура цього народу, мовні контакти носіїв конкретної мови і т.п. з точки зору їх відображення у цій мові» [7].

В дослідженні Соболева Л. Н. цим терміном позначаються «побутові та специфічно національні слова тамовні звороти, які не мають еквівалентів у побуті, а отже, і у мовах інших країн, й слова з національного побуту, яких нема у інших мовах, тому що цих предметів та явищ нема у інших країнах» [24, с.281].

Россельс В.Л. бачить уреаліях «іншомовні слова, що позначають поняття, предмети, явища, не побутуючі у вжитку того народу, на мову якого твори перекладаються» [22, с.169].

А.В.Федоров пише про слова (не даючи їм жодної назви), «що позначають реалії громадського життя й матеріального побуту» [28, с.175], тобто таких, які позначають «чисто місцеве явище, що не має відповідності у побуті та поняттях іншого народу» [28, с.160].

Т.І. Черемисіна вважає, що слова-реалії є «локально-маркованими та слугують для позначення звичаїв, предметів ужитку, властивих певній нації» [30, с.27].

В.Д. Філатов дає більш широке визначення словам-реаліям. Він виділяє «по-перше, слова-реалії, пов'язані з новими умовами навколишнього середовища, а по-друге, зі складними взаємовідносинами між представниками різних етнічних спільнот в побуті і трудовій діяльності» [29, с.171].

Г.Д. Томахін подає таке визначення: «Реалії - це назви властивих лише певним націям і народам предметів матеріальної культури, фактів історії, державних інститутів, імена національних і фольклорних героїв, міфологічних істот, і т.п.» [26, с.5].

З усього вищевикладеного вимальовується образ реалії як особливої категорії засобів вираження.

Термін «реалія» у визначенні Г.Д. Томахіна ми і взяли за основу в нашому дослідженні. реалія переклад запозичення калькування

1.2 Розмежування термінів, що позначають національно-специфічні реалії

У лінгвістичній літературі зустрічаються близькі за значенням терміни: «безеквівалентна або екзотична лексика», «лакуни» або «прогалини», «варваризми» і «локалізми». Споріднює ці поняття певне, національне, історичне, місцеве, побутове забарвлення, відсутність відповідностей (еквівалентів) в мові перекладу. Видається доцільним «відсіяти» терміни, вже знайомі в закріплених за ними значеннях, а також ті, які можна було б взагалі відкинути як непотрібні синоніми, уточнюючи і семантичне коло «реалії».

Термін «безеквівалентна лексика» зустрічається в працях Г.Д. Томахіна, Е.М. Верещагіна, Г.В. Чернова, які, однак, трактують його по-різному.

Згідно з Е.М. Верещагіним, це синонім реалій, але трохи ширше - це слова, відсутні «в іншій культурі і в іншій мові» [9, с.121].

Таким чином, поняття безеквівалентної лексики є найбільш широким за своїм змістом. Реалії (як самостійне коло слів) входять в рамки безеквівалентної лексики.

У статті І.І. Ревзіна і В.Ю. Розенцвейга вживається також поняття пробіл (lacune) по відношенню до випадків, «коли ситуації, звичайні для культури одного народу, не спостерігаються в іншій культурі». [20, с.184]

Поняття «Екзотизм» або «Екзотична лексика» походить від грецького exotikos - чужий, іноземний. Условнику Розенталя це «слова і вирази, запозичені з інших, часто маловідомих, мов і вживаються для надання мови особливого (місцевого) колориту» [21, с.533].

Цей термін в першу чергу заслуговує на особливу увагу як найбільш серйозний конкурент терміна «реалія» в спеціальній літературі.

Що стосується терміна «Варваризм» (грец. Barbarismos), то у словнику Розенталя Д.Е. дається наступне визначення: «Іноземне слово або вираз, не до кінця освоєний запозичують мовою, найчастіше у зв'язку з труднощами граматичного освоєння. Зазвичай варваризми використовуються при описі чужоземних звичаїв, побуту, звичаїв, для створення місцевого колориту». [Розенталь, 1985, с.45] Реалія може бути варваризмом, а може і не бути ним. Під локалізмом розуміють місцеве слово, провінціалізм. О.С. Ахманова дає таке визначення: «Слово (або вираз), вживання якого обмежене відповідною областю, відповідним містом і т.п. і яке невідоме в літературному зразку мови» [7, с.222].

1.3 Види реалій

Як вказує Г.Д.Томахін, на семантичному рівні реалії можуть бути конотативними і денотативними.

Денотативні - тобто ті, що служать для співвіднесення з референтом, безвідносно до його природних або відмінних властивостей. Це ті реалії, семантична структура яких повністю заповнена фонової інформацією.

Конотативні реалії («конотативний - такий, який не просто вказує на предмет, але і несе в собі позначення його відмінних властивостей [7, с.203] - це лексичні одиниці, які, позначаючи звичайнісінькі поняття, висловлюють водночас смислові й емоційні "фонові відтінки".

Основою для їх виділення служить аналіз всієї системи зіставлюваних слів. Так, словами сонце, місяць, море і т.п., які втілюють в собі загальнолюдські фонові знання, супроводжують в художніх текстах тієї чи іншої мови країнознавчі фонові знання. Фонова інформація, обумовлена певними асоціаціями. Найтісніший зв'язок цих реалій з духовною культурою народу і його мовою часто змушує перекладачів вдаватися до додаткових коментарів або, в кращому випадку, до описового перекладу і різних пояснень, що вводиться в текст, що перекладається.

Серед лексичних груп, в яких найчастіше представлені конотативні реалії, можна виділити:

1) слова, що виступають в якості символів: вегетативні, анімалістичні символи, колірна символіка. Яскравим прикладом такої реалії є українське словосполучення «помаранчева революція», що стало символом віри в краще майбутнє, яке не викликає відповідних асоціацій в інших мовах і зберігає лише денотативне значення кольору без його символіки.

У французькій мові яскравим прикладом є вираз «donner la carte blanche» [3, c.32], що перекладається або «дати свободу дій», або «дати карт-бланш». Тобто дана символіка знайома не тільки французам.

«Le Coeur d'or» або «Золоте серце» [3, c.22] у багатьох мовах не викликає непорозуміння, тому що цей вислів став символом людської доброти.

2) фольклорні, історичні та літературні, книжкові алюзії. У них містяться натяки на спосіб життя, поведінку, риси характеру, діяння історичних героїв, фольклорних і літературних персонажів, на історичні події, на міфи, перекази, літературні твори;

Наприклад, французький вислів «Le conte du chat bottй» на українську мову перекладається як «чарівна казка» [3, c.22].

3) мовні алюзії - вони зазвичай містять натяк на будь-які фразеологізм, прислів'я, приказку, крилату фразу або ходячий вираз. Мовні алюзії цілком належать афористичному рівню мови, і їх вивчення повинно бути пов'язане з вихідним фразеологізмом, прислів'ям, приказкою.

На основі денотації і конотації, В.Д. Філатов виділяє два види реалій: денотативні та конотативні і описує їх як «…унікальні реалії, які є характерними тільки для даного соціуму» [29, с.173] Такими реаліями є: galouchky, borchtch, cosaque.

Отже, денотативним є реалії, семантична структура яких повністю заповнена фоновою лексичною інформацією. Конотативні реалії - це лексичні одиниці, які, позначаючи звичайнісінькі поняття, висловлюють водночас смислові і емоційні «фонові відтінки».



РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВОЮ

2.1 Классифікація реалій

Реалії, що зустрілися нам в досліджуваному матеріалі, а саме у білінгвальній газеті «Nouvelles franзaises», а також в оповіданнях радянських та українських письменників і їх перекладах на французьку мову, можна умовно розділити на дві тематичні підгрупи:

1) Етнографічні реалії.

Перша група, яка містить національно-специфічні етнографічні реалії, більш численна. Етнографічні реалії визначаються як реалії мови побуту, народного життя, які виникли або виникають умові кожного народу і відображають його національно-специфічні особливості. Це звичаї, свята, казкові персонажі, або просто домашнє начиння, які відмінні від речей і звичаїв іншого народу і тому не притаманні його мові. Серед інших багато особливих реалій, властивих вузькому колу жителів того чи іншого регіону. Такі ксенізми незрозумілі в іншому соціумі без додаткового пояснення.

salo - lard salй et aillй.

galouchky - sorte de gnocchi servis avec de la crиme fraiche.

Holoubtsi - choux farcis. Servis dans la sauce de crиme fraiche.

varenyky - sorte de raviolis fourres de fromage frais ou fruits.

pampouchky - petits pains frais qui accompagne le borchtch

2) Суспільно-політичні реалії.

До цієї групи відносимо слова, що позначають специфіку не побутової сфери людської діяльності, сфери політичних явищ, рухів, державного становища. Так, після Великої Жовтневої революції з'явилися запозичення, пов'язані з революційним рухом: більшовик - bolchevik (m).

Пізніше, в епоху процвітання і престижу СРСР запозичуються сов'єтизми: комсомол - komsomol (m), суботник - subotnik (m).

Запуск Радянським Союзом першого штучного супутника в 1957 році тягне за собою новий приплив запозичень до французької мови: супутник - sputnik (m), «Восток» - «Vostok» (m).

На початку XXI століття у французькій пресі з'явилися реалії, пов'язані з формуванням нових суспільних відносин в Україні. Наприклад:

Кольорова революція - rйvolution colorйe (f)

2.1.1 Класифікація на основі предметного поділу

Класифікація на етнографічні та суспільно-політичні реалії не є повною і остаточною. Тому ми спробували зробити більш детальнукласифікацію на основі предметного поділу.

Етнографічні реалії можуть характеризуватися як реалії ПОБУТУ. Це назви:

а) їжі, напоїв і т.д.:борщ - borchtch (m)

квас - kvas (m)

горілка - gorilka (f)

галушки - galouchky (pl)

вареники - varenyky (pl)

самогон - samogon (m)

кров'янка - krovianka (f)

кутя - koutia (f)

писанка - pysanka (f)

б) одягу (включно взуття, головні убори і т. д.)

шаровари - charovary (pl)

вишиванка - vychyvanka (f)

бриль - bryle (m)

валянок - la botte de feutre (f)

в) житла, меблів, посуду:

хата - khata (f), la maison de campagne

дача - datcha (f)

курінь - kourign (m), l`habitation des cosaques

слобода - sloboda (f)

хутір - khoutir (m)

г) грошовиходиниць

копійка - kopeck (m) [3, c.3]

гривня - hryvnia (m)

д) транспорту

Таврія - Tavria (f)

КрАЗ - KrAZ (m)

Запорожець - Zaporojiets (m)

Серед етнографічних реалій можна вирізнити таку категорію, як -ПРАЦЯ. Сюди відносимо:

а) назви організацій:

колгосп - kolkhoz (m) [3, c.12]

б) найменування певних категорій працівників:

герой праці - hйros du travail (m) [3, c.12]

В категорії під заголовком «Мистецтво і культура» ми розділили зібрані нами реалії за наступними підгрупами:

а) звичаї, ритуали

Масляна - Maslenitsa (f) [3, c.9]

Водохреща - Krechtchenie (m), Bapthйme d`Eau

Пасха - Paskha (f) Paques (pl)

б) музика і танці

гопак - gopak (m)

Колядки - Koliadki (f, pl)

бубен - tambourine (m)

в) казково-міфологічні персонажі:

Котигорошко - Kotygorochko (m)

Пан Коцький - Pan Kotskiy (m)

Снігурочка - Sniegourotchka (f)

Дід Мороз - Did Moroz, Pиre Noёl (m)

Вій - Vij (m)

У групі суспільно-політичних реалій теж вирізняємо кілька категорій. В першу чергу зібрані нами реалії відповідають наступним категоріям:

1.Органи та носії влади

До цієї категорії ми віднесли назви різних органів влади, як, наприклад:

політбюро - politburo (m) [3, c.11]

Рада - Rada (f)

Велика європейська трійка - la grande troika europйenne [3, c.6];

2. Соціальні явища і рухи:

НЕП- NEP (m) [3, c.2]

Майдан - Majdan (m)

3. Офіційні установи та організації :

міліція - milice (f) [3]

держбанк - derjbank (m)

Нафтогаз - Naftogas (m)

СБУ - SBU (m)

Ще одну (третю) категорію представляють історичні поняття як, наприклад:

а) географічні назви

Гетьманщина - la Hetmanchtchyna

Острів Хортиця - l`ile Khortitsa

Київська губернія - le goubernia Kyivienne [2]

Запорізька Січ - la Sitch zaporogue

Хрещатик - Krechtchatik (f)

б) назви історичних періодів чи подій:

козаччина - la cosatchtchyna

Жовтнева Революція- La Rйvolution d'Octobre

в) історичні особистості:

Князь Ярослав Мудрий - le prince Yaroslav le Sage (Moudry)

цар -tsar (m)

г) козацька лексика:

гетьман - hetman (m)

козак - cosaque (m)

отаман - otaman (m)

гайдамак - gaїdamak (m)

сотник - sotnyk (m)

джура - djoura (m)

старшина - starchina (m)

булава - boulava (f)

Четверту категорію складає лексика, що позначає культурну спадщину українського народу. Сюди відносимо назви творів літератури та мистецтва, архітектурні пам'ятки і т.ін.:

Києво-Печерська Лавра - la Laure Petcherskaia

Собор Святої Софії - la cathйdrale Sainte-Sophie

«Заповіт» T. Шевченка - «Testament» de T. Chevtchenko [3, c.33]

Отже, існують різні способи класифікації. Ми спробували класифікувати наші реалії на основі предметного поділу і отримали наступні результати: етнографічні реалії (побут, праця, мистецтво і культура), суспільно-політичні реалії (органи і носії влади, установи), історичні реалії, культурні реалії..

2.2 Способи перекладу українських реалій французькoю мовою в пресі та в художніх творах

При перекладі реалій суспільного життя і матеріального побуту, специфічних для певного народу або країни на іноземні мови виникає багато питань, зокрема при перекладі з української на французьку мову. Якщо іноземною мовою йдеться навіть про ті поняття та речі, які допускають точний опис або визначення і отримують майже термінологічне вираження цією мовою. Прикладом єполітичні реалії. При їх передачі можливі значні варіанти, особливо, якщо ми маємо справу з побутовими реаліями. Це пов'язано з тим, що за частотою вживання, за роллю в мові, за загальною значущістю змісту або за власним побутовим характером слова, що служать назвою таких реалій, не мають термінологічного забарвлення. Вони не контрастують навіть із самим «звичайним» контекстом в оригіналі, не виділяються в ньому стилістично, бо є звичними для мови оригіналу, і саме тому становлять особливу складність при перекладі.

Передумовою для правильної передачі слів, що виражають реалії матеріального побуту, є знання самих речей, що стоять за цими словами, вірне уявлення про них. Тому, чим більш чужа і далека сама дійсність з її окремими деталями, тим легше виникають помилки, невідповідності розуміння, приблизність перекладу як уплощині речового змісту, що виражається ним, так і в стилістичному розрізі.

Існують певні засоби перекладу українських реалій французькою мовою.

2.2.1 «Матеріальне запозичення»

У цьому випадку запозичується не лише значення (або одне зі значень) чужомовної одиниці, але й із тим чи іншим ступенем наближення - її матеріальний експонент. До «матеріального запозичення» відносять, в першу чергу, транслітерацію і транскрипцію:

Транслітерація (тобто передача на рівні графем):

гопак - gopak (m)

ЗАЗ - ZAZ

пропаганда - propaganda (f)

«Аргументы и факты» - «Argoumenty i fakty»

хата - khata (f)

Тобто, як ілюструють наші приклади, при перекладі безпосередньо використовується оригінал слова, що позначає реалію, або його корінь в написанні літерами латинського алфавіту.

Ми можемо також констатувати, спираючись на наш фактичний матеріал, що в основному до цього способу перекладач вдається, коли мова йде про реалії, специфічні для певної країни, тобто в нашому випадкудля України; про сферу суспільно-політичного життя; про назви предметів і понять матеріального побуту тощо. Зрозуміло, що транслітерація необхідна саме тоді, коли важливо дотримати лексичну стислість позначення і разом з тим підкреслити специфічність певної речі або поняття, якщо немає точної відповідності в мові перекладу. Тобто цей прийом необхідний та цінний саме для мови преси. Для мови художніх творів вінможе бути необхідним, якщо потрібно абсолютно точно передати національну специфіку.

Але, як показують наші приклади, перекладачі намагаються не зловживати іноземними запозиченнями, щоб не затемнювати сенс.

Ось кілька прикладів перекладу українських реалій на французьку мову за допомогою транслітерації, яка допомагає підкреслити специфіку:

- сотник - sotnyk (m);

- отаман - otaman (m)

Іноді слово, що транслітерується, супроводжується поясненням:

- вишиванка - vychyvanka (f), vкtement de paysanne ukrainienne, sorte de chemise avec les manches longues que l'on met avec les jupes. [14, c.14]

Це слово може бути незрозуміло французькому читачеві, оскільки вживається рідко і тому перекладач повинен дати коментарі, пояснити це слово-реалію.

2) Транскрипція

Транскрипція відрізняється від транслітерації тим, що передача йде вже не на рівні графем, а на рівні фонем:

- цар - tsar (m);

- козак - cosaque (m);

- кров'янка - krovianka (f);

- Рада - Rada (f);

- «Русь» - Rouss (f);

- галушки - galouchky (f, pl).

Мовний матеріал демонструє, що транскрипція, як і транслітерація, найчастіше застосовується для передачі власних назв, назв державних установ, грошових одиниць.

2.2.2 Калькування

Значну кількість реалій, що зустрічаються нам в досліджуваному матеріалі, відображено таким способом як калькування.

При калькуванні «переймається лише значення іншомовної одиниці та її структура (принцип її організації), але не її матеріальний експонент: відбувається наче копіювання чужомовної одиниці за допомогою свого, незапозиченого матеріалу» [17, с.202].

Наведемо наші приклади:

Ярослав Мудрий - Yaroslav le Sage [3, c.2]

Золоті Ворота - la Porte d'Or [3, c.24]

Майдан Незалежності - la Place de l`Independence (f) [3, c.24]

Києво-ПечерськаЛавра - la Laure de Petchersk

Покрова - l`Intercession [14, c.68]

З наших прикладів випливає, що при перекладі використовуються слова, що означають щось близьке, хоча і не завжди тотожне, як у випадку «жупан -caftan court». Тобто, такий переклад можна назвати уподібнюючим, уточнюючим в умовах контексту, а іноді таким, що межує із приблизним визначенням, більш зрозумілим для француза і практично відображає сенс, хоча не передає національну специфіку заради відтворення форми.

Такий тип перекладу повністю переда єзвичність, суто побутове забарвлення відповідного слова в мові оригіналу, в багатьох випадках надаючи йому відтінок французького побуту.



2.2.3 Описовий або перифрастичний переклад

Описовий переклад використовують, «коли з тих чи інших причин калькування неможливо» [25, с.37]. Цей спосіб полягає у тому, щоб перекласти слово, що позначає визначений предмет або поняття, створивши нове складне слово або словосполучення на основі елементів та морфологічних відносин, що реально існують в мові.

Розглянемо приклади:

жупан - caftan court (m) [14, c.28]

тусоватися - faire la “toussovka”, qui signifie а la fois la fкte et la bande. [3, c.11]

відгул - le congй supplйmentaire (d'un ou de plusieure jours, accordй pour les heures de travail faites en plus d'un horaire normal)

Як можна бачити з наведених прикладів, при такому способі перекладу відбувається не лише розширення компонентного складу, а також значні зміни в структурно-граматичній організації речення.

Такий спосіб відкидає непорозуміння (що часто відбувається, коли нове слово запозичується з новим поняттям) і повинен бути поширеним, але наш фактичний матеріал показав зворотне. Зауваження про те, що описовий переклад є найпоширенішим способом передачі сучасних українських реалій, не є справедливим для публіцистики. Але в перекладі художньої прози зустрічається велика кількість реалій української культури, перекладених таким способом.

Це пояснюється тим, що на відміну від мови преси, яка повинна бути лаконічною і зрозумілою, мова художніх творів допускає пояснення і поширені речення з розширенням компонентного складу. Оскільки головне - передати зміст не якомога стисло і лаконічно, а передати національну специфіку чужої реальності, як можна глибше занурюючи читача в світ іншої країни та іншого побуту.



2.2.4 Гипонімічний переклад або узагальнено-приблизний переклад

Гипонімічний переклад або узагальнено-приблизний переклад являє собою заміну поняття виду на родове, тобто передачу реалії мовною одиницею, що має більш широке значення, ніж перекладна. Розглянемо приклад: «…Мала, суха, чорна, у чистій сорочці, в старенькій свитці… «...Petite, sиche, sombre, vкtue d'une chemise nette et de sa pauvre vieille veste...» [14, c.16].

Якбачимо, перекладач застосував засіб перейменування для реалії «свитка». Звернімо увагу на те, що перейменування свитка на la veste - неадекватне, оскільки une veste - нейтральне позначення, а свитка- крім загального денотативного значення «верхній одяг», означає також одяг з домотканого сукна, несе в собі конотативне значення і є ознакою бідності. Перекладач зробив вдалу спробу передати конотативне значенн яслова, додавши прикметник pauvre.

При передачі реалій перекладачі намагаються зробити переклад більш досконалим, адекватним, зрозумілим для читача, але, в той же час, намагаючись охопити його атмосферою справжньої національної реальності, про яку пишеться і в газетах і в художніх творах. До приблизного перекладу вдаються тоді, коли випадок представляє труднощі для перекладу, наприклад, описового.

2.3 Переклад національно-специфічних реалій в інформаційних, аналітичних статтях й у мові художніх творів

Можливість правильно передати позначення речей, про які йде мова в оригіналі та образів, пов'язаних з ними, передбачає певні знання про ту дійсність, яка зображена в перекладному творі або статті. Але способи перекладу, які застосовуються в художньому тексті і в різного типу статтях не завжди однакові. Залежно від типу статті перекладач користується одними способами перекладу реалій набагато частіше, ніж в статтях іншого типу.

Також ми розглянули і переклад реалій в оповіданнях радянських і українських письменників і вїх перекладах французькою мовою.

Порівняємо використання способів передачі реалій в загальному газетному тексті та в художньому.

1.Художній текст:

cлобідка- faubourg (m), partie d'une ville situйe hors de l'enceinte, anciennement habitйe par des paysans et des artisans qui fournissaient а la ville les articles de leur production. [10, c.56]

Kовалиха - kovalikha, la femme du forgeron [14, c.43]

жупан - Parfois, le dimanche, Pidpara фtait du porte-manteau son caftan court et l'attachait d'une large ceinture [14, c.28].

«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» - Soirйes du hameau (Veillйes du village de Dikanka ; Veillйes d' Ukraine) [13]

Такі приклади численні в досліджуваному матеріалі. Тобто при перекладі слів-реалій в художніх творах перекладачі часто вдаються до таких способів, як калькування і транслітерація. Це робиться для того, щоб якомога ближче зіштовхнути французького читача з українською дійсністю або українським минулим. Безсумнівно, для розповіді, повісті або роману це набагато важливіше, ніж для газетного тексту. Наближаючи читача до тієї реальності, про яку йдеться в оповіданні, перекладач допомагає йому краще зрозуміти твір, а якщо незрозумілі слова докладно роз'яснені і пояснені, такий твір стає набагато цікавішим і більш пізнавальним.

До калькування в творах вдаються у тих випадках, коли слова мови, що використовуються при передачі реалій, цілком адекватно дають зрозуміти, про що йде мова і додаткове пояснення вже не потрібно.

У той же час потрібно зазначити, що всі інші способи перекладу в художній літературі дуже рідкісні, особливо коли мова йде про совєтизми: совгосп - sovkhoz.

2. Газетний текст:

Тут превалюють інші засоби перекладу. В інформаційних текстах зустрічається найбільше реалій, перекладених транслітерацією і транскрипцією. І в переважно мова тут йде про назви установ, закладів, виставок тощо:

- Галіція - Galicie (f)

- палац культури «Україна» - Palais de la culture «Oukraina» (m)

- СБУ - SBU

Транскрипція, як спосіб перекладу, і транслітерація, зустрічаються частіше в газетному, ніж в художньому тексті.

У пресі також часто зустрічається калькування, особливо в аналітичних статтях, тому що цей тип публікації завжди вимагає пояснення, але не як описового перекладу (він не підійде по стилю), а саме пояснення на рівні мови оригіналу:

- велика європейська трійка - la grande troika europйenne (3, c.7)

- заморожений конфлікт - conflit «gйlй» (m)

- Помаранчева революція - rйvolution orange (f)

- з'їзд - le congrиs (m) [3, c.7]

Дуже рідко в публіцистиці зустрічається описовий переклад і

коментована транслітерація. Отже, існують різні способи класифікації.



ВИСНОВКИ

Нами було здійснено дослідження на тему: «Способи перекладу реалій української мови на французьку на прикладі художніх і публіцистичних текстів».

В рамках піднятою тематики розглянуті способи перекладу слів - національно - специфічних реалій.

Реалії - це слова і словосполучення, які називають об'єкти, характерні для життя (культури, побуту, історичного і соціального розвитку) одного народу та чужі іншому, які є носіями національного і історичного колориту, й не мають, як правило, точних еквівалентів в інших мовах.

Результатом дослідження, мета якого полягала у відображенні тих способів перекладу, які дозволяють найбільш точно передати з української мови на французьку мову семантику слів - національно-специфічних реалій, ми можемо зробити наступні висновки.

1. Реалії існуючого фактичного матеріалу можна розділити на дві тематичні групи:

- етнографічні реалії;

- суспільно-політичні реалії.

2. Якщо взяти за основу принцип предметного поділу, то кожну з тематичних груп можна класифікувати ще на кілька рубрик. Група, до якої ми відносимо етнографічні реалії, ділиться на наступні реалії:

- побуту (реалії, що позначають одяг, їжу, предмети побуту);

- культури і мистецтва;

- праці.

3. Група, до якої відносяться суспільно-політичні реалії, підрозділяється на такі реалії:

- установи;

- органи і носії влади.

4. На підставі аналізу зібраних прикладів, ми можемо виділити такі способи відображення українських реалій:

А) «Матеріальне запозичення» (що включає транслітерацію і транскрипцію), завдяки якому переймаються не тільки значення іншомовної одиниці, а й в тій чи іншій мірі наближення - матеріальний експонент. Серед зібраних прикладів такий спосіб перекладу переважає над іншими, що обумовлює використання цього способу перекладу переважно в газетних аналітичних та інформаційних статтях.

Б) Калькування - переклад, внаслідок якого відбувається копіювання одиниці іноземної мови за допомогою незапозиченого матеріалу. За допомогою цього способу перекладені французькою мовою близько третини прикладів в досліджуваному матеріалі. Цей спосіб також переважає при перекладі публіцистичних текстів.

В) Описовий переклад на сьогоднішній день є одним з найбільш поширених методівпередачі українських реалій. Користуються таким способом переважно при перекладі художніх текстів.

Г) Найскладнішим способом є гіпонімічний переклад, який найбільш часто поєднує в собі описовий переклад і калькування. Він також зустрічається, але не так часто, як інші способи перекладу.



ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Le franзais №24 (128)., Ж., 2007. Mйthode d'orange

2. Nouvelles franзaises, 1997, стр. 2, 3,6,9,11, 22,32; 1998, стр. 3,7,12.

3. N. Gogol Soireйs du hameau.

4. Poulain J.P. Sociologie de l`alimentation, Quadrige / 2017.

5. «10 колоритных украинских слов, которыми говорят во всем мире»

6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., 1969.

7. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопрос общей и личностной теории перевода. М., 1975.

8. Верещагін Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. М., 1976.

9. Винокуров А.М. Структурно-семантические особенности новых лексических заимствовани. // Формальні й семантичні аспекти слова. Калінін, 1982.

10. Влахов С., Флорін С. Непереводимое в переводе. М., 1980.

11. Гак В.Г., Львин Ю.В. Курс перекладу. М., 1980.

12. Гоголь М.В. Вечера гна хуторе близ Диканьки. М., «Русская книга» 1994

13. Коцюбинський М.М. Fata morgana. І., 1988.

14. Левіт З.Н. Лексикологія французької мови. М., 1979.

15. Лопатнікова Н.Н. Лексикология современного французского языка. М., 1975.

16. Маслов Ю.С. Вступление в языкознание. М., 1987.

17. Муравйов В.Л. Проблемы возникновения этнографических лакунов. Владимир, 1980.

18. Перекладач з української на французьку

19. Ревзін І.І., Розенцвейг В.Ю. Основы общего и машинного перевода. М., 1964.

20. Розенталь Д.Е., Телєнкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов: пособие для учителей. М., 1985.

21. Россельс В.О. О передаче национальной формы в художественной литературе (записки переводчика). М., 1953.

22. Снєжик О.П. «Прийоми приблизного перекладу українських реалій у французькому художньому тексті», Studia Linguistica. Випуск 5/2011

23. Соболев Л.Н. О передаче образа образом. М., 1955.

24. Супрун А.Є. Экзотическая лексика. // Филологические науки, 1958, N2.

25. Томахін Г.Д. Высшая школа, М., 1988

26. Топор О. Французькі запозичення.

27. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. М., 1983.

28. Філатов В.Д. Локальная маркированность фразеологических единиц // Сборник научных трудов. МГПИИЯ. Вып. 171. М., 1981.

29. Черемисіна Т.І. Функциональный аспект неассимилированных заимствований. // МДПІІМ Сборник научных трудов, вип.212. М., 1983.

30. Чернов Г.В. К вопросу о передаче безэквивалентной лексики при переводе советской публицистике на английский язык. // Научные записки, т.XVI, М., 1958

Размещено на Allbest.ru

...