Системна структура німецької мови як відображення соціально-культурної ситуації в суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Системна структура німецької мови як відображення соціально-культурної ситуації в суспільстві

Ціпіньо Мар'яна Володимирівна,

викладач німецької мови кафедри природничо-гуманітарних та інформаційних дисциплін Ужгородського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету

Анотація

Мета цієї роботи -- розглянути питання взаємодії мови й суспільства на прикладі сучасної німецької мови в контексті загального мовознавства та філософії, психології, культури. Об'єктом дослідження є німецька мова в ракурсі соціальної диференціації німецькомовного простору. Предмет дослідження -- функціювання німецької мови у структурі соціальних відносин і функцій суспільства. У дослідженні використано методи структурного, компаративного та соціолінгвістичного аналізу, психолінгвістичний метод спостереження. Результати, було встановлено, що структура німецької мови є відображенням соціально-культурної ситуації в німецькомовному просторі. Взаємозв'язок мови і суспільства прослідковується на різних рівнях мови: фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному. Мова глибоко проникає у всі сфери діяльності суспільства та значною мірою зумовлює поведінку індивідів у ньому. Практичне значення полягає у розумінні співвідношення структури німецької мови та використання теоретичної бази під час практичної діяльності. Дослідження може використовуватися у прикладній і теоретичній соціолінгвістиці та системно-структурному мовознавстві. Висновки. Структура німецької мови корелює із соціально-культурною ситуацією в німецькомовному просторі. Взаємозв'язок мови і суспільства є нерозривним і прослідковується на різних рівнях мови: фонетичному, морфологічному, лексичному та синтаксичному. У свою чергу, мова глибоко проникає у всі сфери діяльності суспільства та значною мірою зумовлює поведінку індивідів у ньому.

Ключові слова: соціолінгвістика, структура німецької мови, суспільство, культура, поведінка, зіставлення.

Аннотация

СИСТЕМНА СТРУКТУРА НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ СИТУАЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

ЦИПИНЁ Марьяна Владимировна,

преподаватель немецкого языка кафедры естественно-гуманитарных и информационных дисциплин Ужгородского торгово-экономического института Киевского национального торгово-экономического университета

Цель статьи -- рассмотреть вопросы взаимодействия языка и общества на примере современного немецкого языка в контексте общего языкознания, философии, психологии и культуры. Объектом исследования является немецкий язык в ракурсе социальной дифференциации немецкоязычного пространства. Предмет исследования -- функционирование немецкого языка в структуре социальных отношений и функций общества. В исследовании использованы методы структурного, сопоставительного и социолингвистического анализа, психолингвистический метод наблюдения. В результате было установлено, что структура немецкого языка является отражением социально-культурной ситуации в немецкоязычном пространстве. Взаимосвязь языка и общества прослеживается на разных уровнях языка: фонетическом, морфологическом, лексическом, синтаксическом. Язык глубоко проникает во все сферы деятельности общества и во многом предопределяет поведение индивидов в нём. Практическое значение состоит в понимании соотношения структуры немецкого языка и использования теоретической базы в практической деятель-ности. Исследование может использоваться в прикладной и теоретической социолингвистике, в системно-структурном языкознании. Выводы. Структура немецкого языка коррелирует с социально-культурной ситуацией в немецкоязычном пространстве. Взаимосвязь языка и общества является неразрывной и прослеживается на всех уровнях языка. В свою очередь, речь глубоко проникает во все сферы деятельности общества и во многом предопределяет поведение индивидов в нём.

Ключевые слова: социолингвистика, структура немецкого языка, общество, культура, поведение, сопоставление.

Summary

німецька мова соціальний культурний

THE SYSTEMIC STRUCTURE OF GERMAN AS A REFLECTION OF THE SOCIAL AND CULTURAL SITUATION IN SOCIETY

Mariana V. TSIPINO,

German Tutor, Natural Humanitarian and Information Disciplines Department, Uzhhorod Institute of Trade and Economics of Kyiv National University of Trade and Economics

The purpose of the article is to to consider the interaction of language and society on the example of modern German in the context of general linguistics and philosophy, psychology, culture. The object of this study is the German language in the perspective of social differentiation in the German-speaking space.The subject of research is the functioning of the German language in the structure of social relations and functions of society. The research uses methods of structural, comparative and sociolinguistic analysis, psycholinguistic method of observation. B,esults: it was found that the structure of the German language is a reflection of the socio-cultural situation in the German-speaking area. The relationship between language and society can be traced at different levels of language: phonetic, morphological, lexical, syntactic. Language penetrates deeply into all spheres of society and largely determines the behavior of individuals in it. The practical value of the research lies in understanding the relationship between the structure of the German language and the use of the theoretical basis in practice. The research can be used in applied and theoretical sociolinguistics and system-structural linguistics. Conclusions. The structure of the German language correlates with the socio-cultural situation in the German-speaking area. The relationship between language and society is inseparable and can be traced at all levels of language. In turn, language penetrates deeply into all spheres of society and largely determines the behavior of individuals in it.

Key words: sociolinguistics, structure of German, society, culture, behavior.

Постановка проблеми

Оскільки мова є суспільним явищем, вона перебуває в постійному динамічному розвитку, як і саме суспільство. З іншого боку, немає жодної сфери у суспільстві, на яку не впливала б мова. Мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв'язку і, безсумнівно, соціальні чинники впливаєють на функціювання мови. Проте вони самі відображаються в мовній структурі. Літературно оброблена форма мови значною мірою впливає на сферу побутового спілкування, сприяючи підвищенню культурного рівня носіїв мови. А нові поняття і терміни, що з'явилися в суспільстві, знаходять відображення в нових словах і словосполученнях, допомагаючи людям точніше передавати свої думки, краще усвідомити навколишній світ.

Зв'язок проблеми з попередніми дослідженнями. Взаємовплив суспільства на мову і мови на суспільство цікавив багатьох фахівців як у галузі лінгвістики, так і в галузі соціології, психології, філософії, етнології віддавна. Так, зрештою, сформувалась у середині ХХ ст. наука соціолінгвістика. Варто зазначити, що взаємозв'язок мови із соціумом привертав увагу ще античних мислителів, таких як Арістотель, Платон, Сократ. Представниками соціологічного напряму мовознавства вважаються класики мовознавства А. Мейє, Ф. Брюно, Ш. Баллі, А. Сеше, Дж. Фьорс, М. Бубер, Ю. Хабермас, К. Ясперс, Е. Сепір, Б. Уорф, В. Матезіус, Й. Вахек. Сучасні авторитетні дослідники соціолінгвістичних проблем В. Князєв, І. Надольний, Л. Ситниченко, Л. Масенко, Г. Дойчер, Г. Гердер, Т. Фрінгс. Вчені різних наукових галузей, серед яких В. Сухомлинський, Л. Виготський, Е. Лібано- ва, О. Палій, В. Скуратівський та інші досліджували специфіку системи спілкування як суспільного явища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Особливо логічною і доцільною видається характеристика типологічних ознак мов сучасного мовознавця В. Аракіна, дослідження взаємозв'язку мови народу і його культури, психології американських вчених Е. Сепіра і Р. Емерсона, а також сучасного німецького дослідника Г. Дойчера.

Постановка завдання

Мета пропонованої статті -- розглянути системну структуру сучасної німецької мови в розрізі типологічної класифікації мов та її системного функціювання в суспільному просторі. Об'єктом дослідження є німецька мова в ракурсі соціальної диференціації німецькомовного простору. Предметом дослідження є функціювання німецької мови у структурі соціальних відносин і функцій суспільства.

Виклад основного матеріалу. З огляду на те, що мови надзвичайно багатогранні, втиснути їх у якусь одну класифікаційну схему важко. Знайомлячись із великою кількістю мов найрізноманітніших структур і розвитком теоретичного мовознавства, сформувались кілька напрямів у типології: сту- пенева типологія Е. Сепіра, квантитативна типологія Дж. Грінберга, характерологія В. Скалички, типологія окремих мовних систем М. Трубецького, Т. Мілевського, типологія універсалій Р. Якобсона, Дж. Грінберга, структурно-типологічний напрямок І. Мещанінова, В. Ярцевої, Б. Успенського, Ю. Рождественського, Г. Мельникової, історико-типологічне дослідження М. Гухман, В. Аракіна. Отже, як видно, єдина класифікація навіть неможлива. В. Аракін висунув ідею створення «типологічних паспортів мов», які враховують різні типологічні ознаки й уможливлять коротко і наочно (доступно для огляду) охарактеризувати тип мови [2, с. 52-73].

Застосовуючи компаративний аналіз, за допомогою діасинхронного підходу можна дати коротку характеристику німецької і української мов.

За своїм походженням як німецька, так і українська мова належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Німецьку включають до германської групи, західногерманської підгрупи, а українська мова належить до слов'янської групи, східнослов'янської підгрупи. Ближніми родичами німецької мови є англійська, нідерландська, фризька, люксембурзька, їдиш, шведська, данська, норвезька, ісландська, фарерська. Спорідненими до української мови є білоруська та російська. «Завдяки мові нормально функціонує її організм як політично, так і економічно, і культурно. Мова -- найголовніший чинник консолідації нації, її основна ознака... Втрачаючи мову, людина тим самим перестає бути членом мовної, а отже, етнічної спільноти... Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації: словник -- це те, що знає нація про світ, а граматика -- це те, що вона про цей світ говорить» [3, с. 275].

За своїми типологічними властивостями німецька і українська мова відносяться до флективних мов, тобто граматичні значення слів у німецькій мові утворюються за допомогою різноманітних ба-гатозначних афіксів (префіксів та суфіксів) і флексій (закінчень іменників, прикметників і дієслів). Оскільки афікси та флексії приєднуються безпосередньо до кореня чи основи слова, утворюючи нову словоформу, їх називають синтетичними засобами. Крім того, в німецькій мові наявні і аналітичні засоби: артиклі та допоміжні дієслова. В українській мові аналітичні засоби зустрічаємо лише у застосуванні частки «б», «би». Оскільки для німецької граматики характерним є вживання як синтетичних, так і аналітичних засобів, то німецьку мову вважають аналітико-синтетичною. Українська мова є синтетичною з елементами аналітизму.

Тенденція до аналітизму в сучасній німецькій мові неодноразово згадувалась у лінгвістичній літературі. Характеризуючи напрямки розвитку всієї системи, а не окремих її рівнів, доцільно говорити про тенденцію до ізоляції в сучасній німецькій мові. «Невиразність відношень між словами у складних словах є ознакою ізоляції, чим вищий ступінь ізоляції, тим більша аналітичність мови» [7, с. 83-84]. Така тенденція до ізоляції призводить до характерних змін у синхронному розрізі як на певному рівні, так і до міжрівневих змін. До типологічно релевантних змін відноситься, перш за все, зміна співвідношення між морфологічним і синтаксичним рівнями, а саме передача певних функій морфологічних засобів синтаксичним [7, с. 38]. Поступовістю цього процесу пояснюється існуванням у сучасній німецькій мові надлишковості, тобто одні й ті ж значення можна виразити у системі мови як морфологічними, так і синтаксичними категоріями [1, с. 61-62].

Е. Сепір, американський мовознавець і етнолог, ще на початку ХХ ст. передбачав, що лінгвісти будуть змушені, -- чим далі, тим більше, -- цікавитися антропологічними та соціологічними факторами, які втручаються до сфери мови, адже як усвідомлювані, так і неусвідомлювані семіотичні системи впливають на людей. І це заслуговує на увагу як фахівців у галузі мовознавства, так і фахівців у галузі соціології, філософії, психології, державного управління, етнології та ін. [17, с. 127].

За допомогою індукційного прийому, узагальнюючи окремі спостереження явищ у сучасній ні-мецькій мові та суспільстві, можна виділити ряд феноменів, які співвідносяться у смисловому від-ношенні.

Серед ряду особливостей німецької мови варто звернути пильну увагу безпосередньо на мовлення. Ключову роль тут відіграє порядок слів. Він є фіксованим, або сталим. На відміну від німецької, в українській мові порядок слів менш важливий, він частіше за все несе додаткове смислове навантаження. Така точність і фіксованість у німецькій мові -- не випадковість. Німецька культура, спосіб життя, менталітет схильні до чітких правил за визначеним стандартом, мова -- не виняток. «Завдяки мові нормально функціонує її організм як політично, так і економічно, і культурно. Мова -- найголовніший чинник консолідації нації, її основна ознака... Втрачаючи мову, людина ... перестає бути членом мовної, а отже, етнічної спільноти... Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації: словник -- це те, що знає нація про світ, а граматика -- це те, що вона про цей світ говорить» [3, с. 275].

За Ю. Жлуктенком, «нормування мови, якщо воно виходить з чітких наукових принципів, не тільки не шкодить свободі користування нею, а навпаки, сприяє ефективності спілкування, підне-сенню мовної культури. Воно, до речі, не створює ніяких проблем і творчому використанню мовних засобів. Тому нормування мови (або, як, кажуть на Заході, «мовне планування») обов'язково здійснюється в кожній цивілізованій країні» [8, с. 130].

Ще однією особливістю німецької мови є об'ємність слів і фраз. На початковому етапі знайомства інофонів з німецькою мовою, може виникати багато труднощів у зв'язку з фіксованим порядком слів, складними словами і реченнями. Проте, коли учень поступово оволодіє певним мовним матеріалом і здобуде базові навики, то зможе відкрити для себе чимало цікавого, а вивчення мови приноситиме задоволення.

Німецька мова відома також за точний спосіб передачі значень. І практично на кожне запозичене з інших мов слово можна знайти німецький відповідник. Безумовно таку точність і послідовність можна знайти у культурі Німеччини. Під час виконання певної роботи німці схильні надавати конкретні вказівки та високо цінують ретельне виконання встановлених правил.

Цікаву гіпотезу висунув М. К. Чень про те, що мовці німецької вміють заощаджувати. Така за-ощадлива поведіна має взаємозв'язок із мовою, оскільки в німецькому розмовному мовленні практично не вживаються форми майбутнього часу. У німецькій мові описують події, які мають відбутися в майбутньому, частіш за все формою дієслова в теперішньому часі: Ich gehe nachher nach Hause. -- Після того я піду [іду] додому. Завдяки цьому майбутнє здається наближеним до теперішнього в порівнянні з мовами, де є звичним «віддаляти від себе майбутні події». М. К. Чень зробив висновок, що носії мов без уживання майбутнього часу, за статистикою, мають менше боргів [13].

Треба також враховувати й особливості фразеологізмів. У процесі вивчення крилатих виразів потрібно зважати на всі граматичні правила, тобто вивчати їх у комплексі з граматикою.

Характерною рисою прагматичного рівня мовної системи є те, що можна найбільш чітко прослідкувати взаємозв'язок між самою структурою мови і середовищем її функціювання. Будь-які зміни в середовищі (політичні, соціальні, культурні, економічні), безсумнівно, відобразяться на мовних одиницях у певній структурі.

Однією з найважливіших функцій, які виконують національні літературні мови, є «використання національної мови як засобу консолідаційних впливів. У період формування нації кожна національна мова виступає одним з головних засобів консолідації народності в націю, виконуючи функції об'єднання різних етнічних груп одного народу в націю -- як у межах одного державного утворення, так і за його межами» [9, с. 31-32]. Однак це твердження не є загальним, бо є немало прикладів становлення багатомовних націй: швейцарської, бельгійської, норвезької, канадської, індійської тощо.

Мова народу відображає його культуру, психологію і спосіб мислення. Німецький дослідник Г. Дойчер стверджує, що граматика деяких мов недостатньо логічна для вираження логічних ідей. На його думку, німецька мова -- ідеально підходить для максимально точного формулювання філо-софських міркувань. Це дуже впорядкована мова, тому й самим німцям притаманний досить впо-рядкований спосіб мислення [14, с. 33-34]. У XVII ст. англієць Ф. Бекон пояснив, що, аналізуючи виключно мовний матеріал, можна зробити варті уваги висновки про психологію і вдачу народів, що розмовляють цими мовами. Пізніше з цією думкою погодився француз Е. Кандельяк, який стверджував, що кожна мова виражає характер народу, який нею розмовляє. Його сучасник німець И. Гердер теж поділяє цю думку: «Кожна мова має відбиток свідомості і характеру народу. У дієвих народів -- велика кількість відмінків, у більш витончених народів -- різноманіття зведених у ранг абстракцій предметів» [5, с. 370].

Американець Р. Емерсон підсумував: «Яка мова, така і нація. Висновок про дух нації здебіль-шого ми можемо зробити на основі її мови, що схожа на пам'ятник, у будову якого кожен у чомусь видатний індивід уклав хоча б один камінь» [15, с. 43-44].

Висновки

Отже, структура німецької мови корелює із соціально-культурною ситуацією в німець- комовному просторі. Взаємозв'язок мови і суспільства є нерозривним і прослідковується на різних рівнях мови: фонетичному, морфологічному, лексичному та синтаксичному. У свою чергу, мова глибоко проникає у всі сфери діяльності суспільства та значною мірою зумовлює поведінку індивідів у ньому.

Перспективи дослідження будуть корисними для фахівців різних галузей: мовознавства, соціології, культурології, психології та ін., а також для бажаючих вивчати німецьку мову.

Література

1. Адмони В. Г. Основы теории грамматики. Москва : Наука, 1964. 104 с.

2. Аракин В. Д. Типология языков и проблема методического прогнозирования. Москва : Высшая школа, 1989. 58 с.

3. Бурячок Г. А. «Просвіта»: історія та сучасність (1868-1898). Київ : Веселка, 1998. 308 с.

4. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура. Москва : Индрик, 2005. 1040 с.

5. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества. Москва : Наука, 1977. 703 с.

6. Гидденс Э. Социология / пер. с англ. Москва : Эдиториал УРСС, 1999. 703 с.

7. Гухман М. М., Семенюк Н. Н. История немецкого литературного языка IX-XV вв. / АН СССР. Ин-т языкознания. Москва : Наука, 1983. 200 с.

8. Жлуктенко Ю. О. Українська мова на лінгвістичній карті Канади. Київ : Наук. думка, 1990. 176 с.

9. Русанівський В. М. Мова і процеси суспільного розвитку. Київ : Наукова думка, 1980. 210 с.

10. Солнцев В. М. Язык как системно-структурное образование. Москва : Наука, 1977. 341 с.

11. Соссюр Ф. де. Курс общей лингвистики. Екатеринбург : Изд-во Уральского университета, 1999. 432 с.

12. Степанов Є. М. Мова міста як соціолінгвістична проблема. Вісник Львівського ун-ту. Сер. філологічна. Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2006. Вип. 38. Ч. ІІ. С. 65-71.

13. Chen M. K. «The Effect of Language on Economic Behavior : Evidence from Savings Rates, Health Behaviors, and Retirement Assets». American Economic Review. Nashville-Pittsburgh, 2013. Vol. 103. No. 2. P. 690-731. DOI : 10.1257/aer.103.2.690.

14. Deutscher G. Through the Language Glass : Why the World Looks Different in Other Languages. London : Picador, 2011. 320 p.

15. Emerson R. W. Nature. Boston : Beacon Press, 1985. 161 p.

16. Ferguson C. A. Language structure and language use : Essays. Stanford. CA : Stanford University Press, 1972. 327 p.

17. Sapir E. Culture, Language, and Personality : Selected Essays. Oakland : University of California Press, 1985. 617 p.

18. Stepanov E. Der juristische und soziolinguistische Status des Russischen in den Nachfolgestaaten der Sowjetunion. Handbuch des Russischen in Deutschland : Migration -- Mehrsprachigkeit -- Spracherwers. Berlin : Frank & Timme Verlag fur wissenschaftliche Literatur, 2017. S. 173-197.

References

1. Admoni V. G. (1964), Grammar theory basics [osnovy teorii grammatiki], Nauka, Moskva, 104p.

2. Arakin V. D. (1989), Typology of languages and problem of methodological forecasting [tipologiya yazykov i prob- lema metodicheskogo prognozirovaniya], Vysshaya shkola, Moskva, 158p.

3. Burjachok H. A. (1998), «Education»: history and modernity [«prosvita»: istoriya i suchasnist'], Veselka, Kiev, 308p.

4. Vereshchagin E. M., Kostomarov V. G. (2005), Language and Culture [yazyk i kul'tura] Indrik, Moskva, 1040p.

5. Herder J. G. (1977), Ideas for the philosophy of the history of humanity [idei k ifllosofli istorii chelovechestva], Nauka, Moskva, 703p.

6. Giddens A. (1999), Sociology [sotsiologiya], Editorial URSS, Moskva, 703p.

7. Guhman M. M., Semenyuk N. N. History of german literature language IX-XVcent. [Istoriya nemezkogo literatur- nogo yazyka IX-XVv.] Nauka, Moskva, 200p.

8. Zhluktenko Y. O. (1990), Ukranian language on the historical map of Canada [Ukrayins'ka mova na istorychniy karti Canada], Naukova dumka, Kiev, 176p.

9. Rusanivsky V. M (1980), Language and processes of social development [Mova i protsesy suspil'noho rozvytku], Naukova dumka, Kiev, 210p.

10. Solntsev V. M. (1977), Language as a systemic structural formation [Yazyk kak sistemno-strukturnoye obrazo- vaniye], Nauka, Moskva, 341p.

11. Saussure F. de (1999), Course in General Linguistics [Kurs obshchey lingvistiki], Izdatelstvo Uralskogo Univer - siteta, Ekaterinburg, 432p.

12. Stepanov, Ye. M. (2006), «Language of city as a sociolinguistic problem», Visnyk of L'viv University, Series philological [«Mova mista iak sotsiolinhvistychna problema», VisnykL'vivs'koho universytetu, Seriia filolohichna], Lviv Ivan Franko National University Press, vol. 38, part ІІ, pp. 65-71.

13. Chen K. M. The Effect of Language on Economic Behavior: Evidence from Savings Rates, Health Behaviors, and Retirement Assets, American Economic Review 2013, 103(2), pp. 3-4.

14. Deutscher G. (2011), Through the Language Glass: Why the World Looks Different in Other Languages, Picador, London, 320p.

15. Emerson R. W. (1985), Nature. Beacon Press, Boston, 161p.

16. Ferguson C. A. (1972), Language structure and language use. Essays. Stanford. -- CA.: Stanford University Press, 327p.

17. Sapir E. (1985), Culture, Language, and Personality: Selected Essays. University of California Press, Oakland, 617p.

18. Stepanov E. (2017), «Der juristische und soziolinguistische Status des Russischen in den Nachfolgestaat- en der Sowjetunion», Handbuch des Russischen in Deutschland : Migration -- Mehrsprachigkeit -- Spracherwers, Frank & Timme Verlag fur wissenschaftliche Literatur, Berlin, SS. 173-197.

Размещено на Allbest.ru