Інтерпретація семіотико-афективної концепції Ґреймаса-Фонтаній із позицій функціональної граматики

Therefore, the human cognitive activity results in the formation of a clear-cut category which generalizes and classifies the knowledge structures about perceptual, cognitive, and emotional facets of perception evolving around the accumulation of their similarities. The conceptual triad SENSE:FEELING:EMOTION composes the semiotic space of the so-called thymic category in modern English due to the fact that the verbal forms «sense», «feeling», «emotion» as well as their paradigmatic groupings correlate with the knowledge structures relevant to perceptual, cognitive, emotional aspects of perception.

The conceptualization of perception is based on conventional situational structures of thymic information; the latter are recognized as frames. With regard to the fact that the units of knowledge organized into frames impose cognitive restraints on the process of texts perception, the valency index of the objectified components of the conceptual triad SENSE: FEELING:EMOTION was determined within one sentence. Considering the testimony of the predicative valency exponents, the concept FEELING proved to be both semantically and lexically most interpretive. It was also revealed that, when conceptualized in the discourse, the thymic processes are bound by the temporal relations.

Semantic and grammatical adaptation of the objectified components of the conceptual triad SENSE:FEELING:EMOTION to the context of discourse is provided by the following stages: the initial one (instantaneous perception), the core one (emotional, interpersonal perception), and the terminal one (recognition). The complex frame «Someone realizes/does not realize their individual sensory- perceptual ability by perceiving someone/something with the upshot that sense converts/does not convert into feeling» was devised. The frame actualizes in a text provided that the former comprises: the thymic subject - living being/ the thymic quasi-subject - non-living being/the thymic subject - observer, the thymic information mediator and the thymic object/anti-object.

Антропоцентрична та когнітивна парадигми мови постулюють взаємозумовленість світосприйняття, будови мови й образу світу. Образ світу є складником слова, формотворчим базисом мовної свідомості та семантики. Смисл мовного вираження пов'язаний також із глибинною структурою сприйняття: сутність мови є перцептивно-когнітивною, адже мовний матеріал постачає інформацію про світ і людину в ньому. З-поміж лінгвістичних засад світосприйняття особливо знаменною є неможливість дискретної концептуалізації його перцептивного, когнітивного та емоційного аспектів у мовні форми. Цебто когнітивно-дискурсивна парадигма сучасної лінгвістики доповнюється антропоцентричною парадигмою, що спрямовує наукові пошуки на розгляд категорій спостерігача і спостережуваного.

Когнітивну взаємодію останніх (перцептивну, когнітивно-рефлексивну й когнітивно-емоційну) відображає наївна картина світу. Вона формується у свідомості носія мови в ході безпосереднього пізнання реальної дійсності. Під впливом класичних положень теорії системи-аутопоези Матурана - Варели [1] склалося декілька напрямів, у фокусі уваги яких перебувають закономірності сумісності й узгодження у свідомості спостерігача перцептивних, гносеологічних, емоційних процесів, а також лінгвістичного досвіду. feeling концепт висловлювання тимічний

Зокрема, корпоральна семантика (A. Damasio [2], G. Fauconnier [3], P. Gardenfors [4]) та інтеграційна теорія пізнання (А.П. Мартинюк [5], R. Poznanski [6]) увиразнюють граничну роль тіла й емоцій для когнітивних процесів; у межах когнітивно-біхевіористського вчення (N. Power, G. Beattie, & L. McGuire [7]) актуальними є студії, спрямовані на вивчення екстеріоризованих емоцій і поведінкових реакцій, які зумовлені когнітив- ними операціями. Факти взаємозв'язку когнітивних структур (сприйняття, мови, мислення та дії) у процесі пізнання світу людиною перебувають у центрі уваги семіотико-афективної концепції (А.Ж. Ґреймас, Ж. Фонтаній [8]), яка орієнтована на вивчення мовного й дискурсивного вираження тимічної (грец. thymus - такий, що стосується пристрасті й емоційності в межах тілесного простору людини) категорії (далі - ТК).

Теоретичне обґрунтування ТК як вербальної форми когнітивної діяльності мовної особистості, котра класифікує концептуальні структури на позначення перцептивних, емоційних, а також когнітивних аспектів сприйняття навколишньої дійсності, узгоджується з ідеями та висновками репрезенціоністського напряму сьогоденної семіології (див., напр., [9]).

Сутнісні характеристики ТК формуються в наївній картині світу. З огляду на те що в повсякденному житті людина послуговується концептами базового рівня (D. Bickerton [10], G. Lakoff [11], D. Rosch [12]), знання про ТК виводиться зі знання про елементарні (базові) концепти, що становлять тріаду концептів SENSE:FEELING:EMOTION.

Попередніми напрацюваннями (див. [13]) установлено, що член цього об'єднання FEELING є архісемою, або носієм найбільш змістовної мовної інформації про поняття сприйняття (perceiving) у сучасній англійській мові. Конституентам тріади властиві ієрархічні відношення й апроксимація симілятивних зв'язків, а також сингулярна та/або інтегрована участь у визначенні значної частини лексичного фонду сучасної англійської мови.

Виходячи з того що вихідними принципами парадигми сучасної когнітивної лінгвістики є антропоцентризм та експланаторність, а не констатація, реальних мовно-мисленнєвих одиниць, інтерпретація ТК як сукупності знань (бази даних), концептуалізованих у мовні форми, зумовлює потребу в когнітивних операціях для реконструкції структур такої бази даних. Відповідно, залишаються відкритими питання, пов'язані з оптимізацією версії когнітивно- семантичного та дискурсивного аналізу тріади концептів SENSE:FEELING:EMOTION задля деталізації текстового ресурсу ТК.

Мета теперішнього дослідження полягає в конструюванні фреймової моделі висловлювань зі стрижневим тимічним складником і в окресленні статусу її компонентів. Аналіз такого типу будується на теоретичній базі сучасної лінгвістики тексту, збагаченої даними функціонального методу дослідження мови [14, с. 52, 59]. Функціоналізм як методологія забезпечує дослідження мовленнєвої системи в ракурсі когнітивного чинника: фреймової проекції мовної категоризації на дискурсивні структури, причому в межах поточних дослідницьких процедур фрейм позиціонується як уміщувач не лише мисленнєво-вербальної, а й концептуальної тимічної інформації.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

- установивши потенціал сполучуваності складників тріади концептів SENSE:FEELING:EMOTION, провести морфо-синтаксичне діагностування, а саме поглиблене дослідження їх валентнісних можливостей;

- інтерпретувати закономірності аранжування складників тріади концептів SENSE:FEELING:EMOTION на рівні макропрагматики;

- систематизувати відношення тимічних процесів, пов'язаних часовими значеннями;

- укласти елементарну та комплексну фреймові композиції, які відтворюватимуть генезу процесу сприйняття, вербалізованого в дискурсі.

Об'єктом дослідження є ТК в сучасній англійській мові.

Предмет дослідження - когнітивні й дискурсивні характеристики тріади концептів SENSE:FEELiNG:EMOTION як концептуальної структури ТК у площині англомовного писемного дискурсу.

Матеріалом дослідження стала структурна вибірка на основі текстів британського комп'ютерного національного корпусу бази даних The British National Corpus Database [15], електронної бібліотеки Questia [16], ілюстративного контенту онлайн словника Wordnik [17] і 47 романів сучасної англійської художньої прози [18]. Загальний обсяг вибірки становить 226355 слововживань.

Оскільки вербальні й концептуальні характеристики введеного до дискурсу слова поєднуються в структурі збереження знань, цебто у фреймі [19, с. 52], на стартовому етапі аналізу логічним видається конструювання інваріантного фрейму висловлювань з тимічною лексемою/лексемами, а також класифікація його модифікацій у дискурсі. Суголосною із вищевикладеною позицією є думка К.С. Серажим [20, с. 153] про перспективність дослідження дискурсу шляхом створення репрезентаційних форматів стереотипних текстових ситуацій (фреймів), які інтегрували б знання, емоції та почуття.

Згідно з гіпотезою дослідження, якщо «будь-яка комунікація віртуально передбачає присутність тимічної категорії» [8, с. 74], видається логічним, що інтерактивний фрейм (у сенсі такий, що заснований на співдії перцептивного, когнітивного, емоційного аспектів сприйняття), який синтезує ввесь корпус концептуалізованих смислових ефектів ТК, може бути сформульований шляхом активації таких ключових понять: «сприйняттю відповідає інтелектуальний стан і діяльність, фізіологічним реакціям - емоції» [21, с. 366]. Лінгвістично такі зближення за всієї розбіжності їх основ уможливлюють установлення глибинної подібності зовнішньо різнорідних виразників тріади концептів SENSE:FEELING:EMOTION, створюючи перспективу для систематизації та інтеграції їх когнітивних описів.

На основі суб'єктно-об'єктної спрямованості обміну тимічною інформацією нами укладено елементарний фрейм як макроструктуру стандартних, стереотипних співвідношень тимічного концепту з іншими концептами в ситуації, яка описує сприйняття: «Дехто встановлює / не встановлює власні перцептивно-когнітивно-емоційні параметри взаємодії із кимось / чимось». Умови розгортання цього фрейму конкретизує мікроструктура, термінологічним відповідником якої є так званий «симулякр» (поняття на позначення знака, який насправді не має позначуваного об'єкта, що, на нашу думку, робить цей термін еквівалентним для опису ТК), а саме: S _b / S - M_th - O: I (SI felt (M_th_ym) that I «knew what they meant» (O) [15]. Така формула унаочнює твердження, що «текстові концептуальні структури найчастіше актуалізуються як пропозиції» [22, с. 26-27].

У дослідженні симулякр розглядається як дискурсивна конфігурація, що виникає в процесі розгортання перцептивного простору шляхом модальних навантажень, що приписуються першому компонентові симулякру, або тимічному суб'єктові. У зв'язку з розширенням аналітичного потенціалу лінгвістичної метакатегорії «спостерігач» до класу семантичних актантів [23, с. 10] виправданою видається редуплікація (лат. reduplicatio «подвоєння») тимічного суб'єкта, а саме: диференціація між суб'єктом-оператором (S_oper) і суб'єктом-спостерігачем (S_obs).

S_oper постає сенсибілізованим (лат. sensibilis «чутливий, спринятливий») актантом - безпосереднім учасником предикатно-актантної рамки (He (S ) feels that pressure groups like ourselves are very positive because it gives him a bit of weight when he's arguing for things [15]).

S_obs є фігуративним актантом, очевидцем ситуації, який долучає результати своєї перцептивно- інтерпретативної діяльності до дискурсивного ланцюжка. Так, у висловлюванні if resistance is sensed during the closing cycle [15] S_oer не фіксується як синтаксично підпорядкований, натомість іменник resistance наявний у перцептивному полі імпліцитного спостерігача, тобто S_obs. Водночас речення It is felt that this is too small a sample to give a meaningful impact [15] можна розцінювати як двосуб'єктне, оскільки в ньому паралельно функціонують генералізований S_oper (it is felt = everybody can feel) та S_obs як координатор споглядання, еквівалентний мовцеві.

Наступний конституент симулякру - медіатор тимічної інформації (M) - розглядаємо як стабільно експліцитний утілювач лексикалі- зованих членів ТК сучасної англійської мови. These sensors ^(Mth_ym) g™ a continuous weather picture [15] - у цьому прикладі лексема sensors, окрім трансляції перцептивного аспекту сприйняття, своєю семантикою вводить до речення S_obs (діяча-істоту як партнера тимічної дії, що інтерпретує інформацію, надану діячем-неісто- тою). Зустрічаються полікомпонентні (зокрема бінарні) медіатори тимічної інформації, у яких домінантне слово супроводжує його семантичний дублет: he (S_oper) was waving his sensor feelers (M_thm) suggestively [24, с. 306] (S_obs робить акцент на чутливості щупальців суб єкта-оператора, їх пріоритетності для сприйняття ним довкілля). Отже, сучасні тенденції антропоцентризму забезпечують концептуалізацію тимічної інформації в дискурсі виключно людиною, попри можливу синтаксичну її відсутність.

Безперечно, позиції третього складника симулякра - тимічного об'єкта (O), так само, як і тимічного суб'єкта, є облігаторними, утім вони можуть бути імпліцитними, якщо їх значеннєва вага є контекстно вивідною, напр.: It has become fashionable of late for journalists (S_o ) to «emote» (M_thm) on television [17] (тимічний об'єкт перебуває в пресупозиції у зв язку з тим, що синтез семантичних характеристик S_oper «репортер-інформатор» та M_thym «емоційно реагувати» відтворює змістову насиченість O: «демонструвати глядачам перебільшену емоційність з приводу будь-якої новини»). Пор.: He does «emote» a feeling about direction (O), he simply sounds like a dour economist, take a look if you don't believe me [17] (тимічний об'єкт є експлікованим).

З іншого боку, тимічний об'єкт може набувати властивостей синтаксичного індексу, відтворюючи позиції координати, заданої тимічним суб'єктом: Then the memories (O) came bringing the feelings (M_thym) that accompanied them, emotions (M ) charged with horror and fear and doubt and regret and a dozen other sensations (^Mthym) [^25, с. ¹⁶⁰]. Подане речення ілюструє, як S_obs почергово розподіляє синтаксичні позиції елементів низки медіаторів тимічної інформації, водночас узгоджуючи їх з O як своєрідним операндом тимічних смислів.

Підсумки аналізу предикативних валентнісних каналів (див. [26]) суголосні таким положенням: тимічний суб'єкт підпорядкований критеріям, указаним предикативною валентністю, а предикативна валентність контролює синтаксичні особливості позицій складників симулякра. Тому доцільно встановити регуляторні межі предикативної валентності кількох тимічних лексем, тобто міру зв'язку (сполучуваність) цих лексем у діапазоні одного речення. Міру зв'язку між словами-домінантами та словами-супроводжувачами підраховують за формулою: М = ---1, де М - ступінь зв'язку, n - кількість випадків уживання слова-супроводжувача в сукупності зі словом-домінантою, N - підсумкові дані (загальна кількість випадків фіксації слова-домінанти зі словами-супроводжувачами) [27, с. 171].

Ураховуючи виняткову роль дієслівних предикатів для репрезентації перцептивно-когнітивно-афективної діяльності людини, доведену пріоритетність дієслова to feel як засобу передачі голістичного спостережуваного і стрижневого з-поміж усіх виразників тріади концептів SENSE:FEELING:EMOTION зачинателя валентнісного напряму [26, с. 142, 146], словом-домінантою диктуму пропозиції тимічно маркованого висловлювання обрано базове тимічне дієслово to feel. Крім цього, це дієслово найвиразніше демонструє сполучуваність із дериваційною базою імен концептоодиниць SENSE, EMOTION. Кількість випадків фіксації сполучуваності дієслова to sense з іменами концептоодиниць FEELING, EMOTION і дієслів to emote / to emotionalize з іменами концептоодиниць SENSE, FEELING в одиницях зберігання Questia і BNC не є достатньою для визнання їх словами-домінантами з метою укладання репрезентативної вибірки.

Інвентаризація консоціацій предиката to feel уточнює статус слова-домінанти в категоріальному апараті тимічних дієслів перспективою зіставлення словозмінних форм цього дієслова. Увагу привертають відношення тимічних процесів, пов'язаних часовими значеннями, які належать до цілісного періоду часу. Ідеться про функціонально-семантичну категорію таксису (усебічний огляд феномена представлено в Р. Якобсона [28, с. 111-112].

Функціонально-семантичне поле таксису мовознавці витлумачують як єдність, яку утворюють різнородові мовні засоби, поєднані семантикою часових відношень між діями-компонентами предикативних комплексів у межах цілісного періоду часу. Відповідно, форму таксису становить, з-поміж іншого, лексична семантика дієслова. Як й М.Ю. Рябова [29], ми вважаємо домінантою поля таксису монопредикативне речення, семантично ускладнене додатковими пропозиціональними одиницями, що виступають у функції буттєвих актантів присудка, зокрема різного роду номіналі- заціями. Як це проілюстровано (див. [26, с. 143]), базове тимічне дієслово to feel характеризує модифікація варіантів сполучуваності із супроводжувачами emotion, sense та їх дериватами.

Незмінну ознаку словозмінних форм дієслова в сучасній англійській мові В.В. Жуковська [30, с. 147-148] убачає в категорії часу, представленій опозицією Non-Past (теперішній) - Past (минулий). Мовна об'єктивація словозмінних форм англійського дієслова в межах названої опозиції перебуває в тісному взаємозв'язку зі слова- ми-супроводжувачами. Для аналізу одержаних результатів серед слів-супроводжувачів обрано ті, що демонструють кількісно найвиразніший зв'язок із домінантою, а саме: іменники sense, emotion і прикметник emotional.

У дослідженні темпоральний компонент таксису з тимічним предикативом іменуватимемо «аспектуально-таксисною ситуацією» (термін уведений О.В. Бондарко [31, с. 236]) та ототожнюватимемо зі змістовою структурою речення, яка пов'язана з вербальним вираженням характеру протікання та розподілу в часі ланок переробки інформації як конструктивної когнітивної діяльності стосовно один одного. Ідеться про структурацію та часову організацію обробки спостережуваного.

Найпродуктивніша сполучуваність із базовим тимічним іменником sense (максимальний показник міри зв'язку 0,8) властива ядру аспектуально-таксисної ситуації FELT (словозмінна форма Past Indefinite Active). Натомість показник міри зв'язку консоціації FELT emotion, emotional є мінімальним: 0,03 та 0,04 відповідно. Словозмінна форма Past Indefinite Active вказує на тимічну дію, що відбулася в уже завершений часовий період, тобто позбавлена такого показника, як тривалість.

Кількісно рівну міру зв'язку (0,5) простежуємо в іменника sense і ядер аспектуально-таксисних ситуацій have/has/had been FEELING (словозмінні форми Present/Past Perfect Continuous Active) та FEEL, FEELS (словозмінна форма Present Indefinite Active). Сполучуваність словозмінних форм Present/Past Perfect Continuous Active з лексемами emotion, emotional залишається невиразною: міра зв'язку становить, відповідно, 0,03 та 0,04. Ці словозмінні форми акцентують поступальні зміни (іншими словами, прогрес) тимічної дії. На противагу цьому, форма Present Indefinite Active, позначаючи поточний тимічний стан як характеристику особи, установлює більшу міру зв'язку з лексемами emotion, emotional (0,1 і 0,08).

Найменш продуктивна сполучуваність іменника sense в аспектуально-таксисних ситуаціях, ядрами яких є have/has/had FELT (словозмінні форми Present/Past Perfect Active) та is/are/was/ were FEELING (словозмінні форми Present/Past Continuous Active). Міра зв'язку становить, відповідно, 0,2 і 0,1. Словозмінні перфектні форми дієслів сприйняття допустимі винятково при смисловому підкресленні завершеності дії, її результату, водночас сполучаючи минулу тимічну дію з моментом говоріння. Gjrfpybr vіhb pd'zpre d rjycjwіfwії have|has|had FELT emotion? emotional phjcnfє lj 0?1 і 0?2/ Ідентичні показники й у консоціації is/are/was/were FEELING emotion, emotional. Словозмінні форми Continuous передають тимічні стани, властиві людині в поточний момент.

Використаний статистичний метод підрахунку міри зв'язку підтверджує той факт, що реалізація граматичних властивостей базового тимічного дієслова to feel впливає на його сполучувальні властивості. У межах висловлювання семантичний зміст предиката to feel «інвестується» в тимічно марковану лексему за умови її відповідності регламенту сполучуваності цього дієслова. Варіації одиниць семантичного інвестування вказують на можливий розподіл перцептивного, когнітивного та емоційного смислових аспектів ТК при сприйнятті тексту.

З огляду на те що «аспектуально-таксисні ситуації з елементами обумовленості позначають послідовність дій у контексті» [31, с. 276], на рис. 1 експліцитно схематизована жорстко структурована послідовність організації тимічної інформації в типовій ситуації, яка описує сприйняття. Ця структурна організація задає рамки допустимих тлумачень тимічно маркованої ситуації в англійському тексті.