"Нариси пірронізму" Секста Емпірика: парадигма термінів і перекладацькі інтенції

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Нариси пірронізму» Секста Емпірика: парадигма термінів і перекладацькі інтенції

Lesia Zvonska

Outlines on Pyrrhonism by Sextus Empiricus: paradigm of terms and translation intentions

The article considers the principles underpinning the Ukrainian translation of Sextus Empiricus' Outlines of Pyrrhonism and the translation strategy employed to render the fundamental concepts of his philosophy. The author believes that the translation should fully reproduce Outlines of Pyrrhonism's rich word-forming terminological potential while preserving the internal form and etymological affinity of concepts. The basic principle is the unification of terms and key concepts. At the same time, an acceptable translation should adequately convey the original meaning of the text and not its letter. The accurate translation of the contents is more important than an effort to use the same Ukrainian word throughout the translation as an equivalent of a particular word in the original. Besides, our translation seeks to abide by a principle that one has to avoid, whenever possible, Grecisms, Latinisms, and loan translations from the Russian language. In accord with this translation strategy, the paper describes the lexical and semantic fields of the basic concepts of skepticism, their paradigmatic and syntagmatic connections, and the range of these terms' derivation, and substantiates the choice of Ukrainian equivalents. The explanations are illustrated by fragments of the contextual translation of several cognate word forms. The translation should take into account the extensive synonymy present in the Greek text and certain lability of the terminological system used by Sextus himself. The translator's intentions aim at conveying the rich lexical imagery and metaphors of the Outlines of Pyrrhonism. Леся Звонська

«Нариси пірронізму» Секста Емпірика: парадигма термінів і перекладацькі інтенції ^{статті розглядаються принципи перекладу «Нарисів пірронізму» Секста Емпірика українською мовою та перекладацька стратегія щодо засадничих понять його філософії. Ав-тор уважає, що переклад має вповні відтворити словотвірний термінологічний потенціал «Нарисів пірронізму», максимально зберігаючи внутрішню форму й етимологічну спорід-неність понять. Основоположним принципом є уніфікація термінів і ключових понять. При цьому прийнятний переклад має адекватно відображати передовсім смисл, а не букву. Тому точність передачі змісту переважає над намаганням суціль вживати одне і те ж українське слово для перекладу одного й того ж слова оригіналу. Окрім цього, важливим принципом нашого перекладу є максимальне уникнення грецизмів, латинізмів і кальок з російської мови. У статті, згідно з вищезгаданою перекладацькою стратегією, описуються лексико-се- мантичні поля засадничих понять скепсису, їхні парадигматичні й синтагматичні зв'язки, деривативний діапазон, обґрунтовується вибір українських відповідників; пояснення ілю-струються фрагментами} контекстуального перекладу однокореневих словоформ. При пере-кладі має бути неодмінно врахована розлога синонімія грецького тексту й деяка лабільність термінологічної системи самого Секста. Наші перекладацькі інтенції скеровані також на пе-редачу образності й метафорики багатого лексичного арсеналу «Нарисів пірронізму».

Можна впевнено сказати, що «Нариси пірронізму» є одним з тих текстів, без яких кваліфіковане філософування практично неможливе. Тим більш прикрим явищем є відсутність українського перекладу цього твору аж донині¹. Утім, минулого року справа, нарешті, зрушила з місця².

Робота над перекладом ще не завершена остаточно, і ця стаття відображає лише теперішній стан справи. В остаточному варіанті деякі рішення можуть зазнати змін під впливом нових ідей і нової аргументації, що є цілком природним. Проте цей переклад має під собою цілком визначену методологічну основу, описові якої і присвячено цю статтю. Річ у тому, що досить мала кількість перекладів давньогрецьких філософських творів і відсутність комунікації між перекладачами зумовили доволі хаотичний стан тих лексичних ресурсів, які застосовуються в Україні для перекладів з греки. Утім ми твердо переконані: українська мова з її близькістю до мовної системи давньогрецької (флективність, синтетичний характер і можливості композитного словотвору), здатна щонайкраще відтворювати лексико-граматичні особливості грецького оригіналу³. Тому ми пропонуємо опис методології нашого підходу й деяких рішень, що з неї випливають, ще до появи остаточного перекладу. Ми прагнемо, по-перше, отримати критичні зауваження, що могли би поліпшити нашу роботу, по-друге ж, підтримати традицію оприлюднення перекладацьких підходів до публікації самих перекладів. Другий пункт є ключовим, оскільки він присвячений розв'язанню навіть важливішої проблеми, ніж брак перекладів: ідеться про вироблення деяких фахових підходів до справи філософського перекладу, що мають визначити розвиток цієї галузі в Україні.

У цій статті будуть висвітлені переважно філологічні міркування, філософську ж аргументацію міститимуть коментарі до §§ 1-13 Першої книги «Нарисів пірронізму», наведені нижче у відповідній рубриці. До того ж, у цій статті ми посилаємося на досвід перекладу всього твору, а не лише уривку, що виходить друком в цьому числі 8еМепїіае.

Твір Секста Емпірика «Нариси пірронізму» написаний в елліністичну добу згідно з кращими традиціями грецької філософії й риторики, а тому, попри вміння автора систематизувати матеріал, чіткий алгоритм міркувань і вправну логіку викладу, текст синтаксично непростий. Лексикон Секста має багатий словотвірний потенціал і певну лабільність термінологічної системи, змінюваність ужитку і значення слів навіть у межах одного цього твору, що створює певні складнощі при перекладі.

Отже, почнемо з основних вимог, які ми ставили перед собою.

(1) Максимально уніфікувати терміни і ключові поняття твору.

Проте ми вважаємо, що адекватний переклад має бути релевантним передовсім за сенсом, і лише потім за буквою, тобто точність передачі змісту переважає над намаганням суціль вживати одне й те ж українське слово для відтворення одного й того ж слова оригіналу. Якщо така уніфікація деформує сенс, ми від неї, звісно ж, маємо відступити.

Задля прикладу наведемо випадок доволі легкої уніфікації (основа біафєр- \ біафор- на позначення різниці):

яотєроу біафєрєі тщу про; ті та ката біафорау ц он; єі рєу он біафєрєі, каі анта про; ті sawєі бє біафєрєі, єпєі navто біафєроу про; ті єатіу (Хєуєтаі уар про; єкєїуо ай біафєрєі), про; ті єаті та ката біафорау. «Відрізняються [речі], які існують стосовно чогось, від речей, які існують порізно [ката біафорау], чи ні? Якщо не відрізняються, то й вони є стосовно чогось; якщо ж відрізняються, то по- заяк кожна річ, що відрізняється, різниться стосовно чогось (оскільки про неї говориться стосовно того, від чого вона різниться), то й речі, які є нарізно [із чимось], є стосовно чогось» (1.137-138) При цитуванні «Нарисів пірронізму» ми наводимо прийняту в науковому світі пагінацію твору, яка дає можливість легко знаходити відповідні цитати читачам, що мають під рукою різні ви-дання твору. Перша цифра вказує на номер книги, друга після крапки - на номер відповідного параграфа (за Фабриціусом)..

(2) Максимально українізувати переклад та уникати, наскільки це можливо (а, як показує досвід роботи над перекладом, це цілком можливо):

¦ грецизмів, навіть цілком зрозумілих, коли є обгрунтована нагода або контекстна необхідність замінити їх питомо українськими словами: наприклад, фразу тйу бєшрпцатшу то абатрца ми перекладаємо «сукупність правил», а не «система теорем» (3.269);

¦ латинізмів: напр., іменник апотєХєаца означає завершення (від тєХо; «кінець», «мета», «завершення»), тобто «результат», «наслідок»; уникаючи латинізму «результат», у логічній зв'язці «причина» \ «наслідок» ми використовуємо «наслідок» (3, § 5);

¦ кальок з російської мови: напр., іменник атара^іа (має заперечний префікс а- «не») вказує на відсутність тара%л «хвилювання», «збурення», «замішання», «сум'яття»; похідний від дієслова тараттш «змішувати», «хвилювати», «тривожити», «потрясати», «хвилювати». Російський переклад подає «невозмутимость» [Секст 1976: 208], український відповідник-калька «незворушність», який тлумачиться як непорушність, нерухомість, непохитність [НТС 2008: т. ІІ, 339], що є далеким від значення грецького слова. Ми пропонуємо обрати відповідником атара^іа термін «не- збуреність». Утім, у деяких контекстах тара%л доречніше перекласти як «хвилювання», а не «збурення», хоч ми, за можливості, послідовно однаково перекладаємо однорідні слова лексичного поля «збурення».

(3) Намагатися перекладати етимологічно споріднені грецькі слова в межах їхнього лексико-семантичного поля.

Наприклад, іменник єпо%г| «зупинка», «затримка»; у філософській термінології стоїків - «утримання від суджень». Відповідно, дієслово єлєхю («мати», «тримати», «стримувати», «утримуватися», «зупинятися») перекладаємо «утримуватися [від суджень]», дієслівний прикметник єфєкгаю; - «утримувальний». Ось як звучить дефініція цього терміна в Секста:

Каі і] єпохр Sи аргрт аno той 0пє%єо0аі тро біауоіау й; рртє тібєуоа ті рртє батарев' 5іа ipv іооовєуєіау тйv ZriTOupfiviBv. «І утримання [єпохр] названо так від того, що розум утримується [єпє%єо0аі], щоб нічого не покладати й не відкидати через рівносильність досліджуваних [речей] » (1.196).

Приклади доволі складного відтворення у перекладі форм дієприкметників та дієслівних прикметників, похідних від єпєхю:

епга%ойаі Sи айтої; оiоv тихікй; p атара^^а парr|коАЯй0r|аEv й; акта айраті «Та за їхнім утриманням [досл. «за ними, що утримуються»] раптом послідувала незбуреність, немов тінь за тілом» (1.29); Орй^ оиу оті каі пєрі той "ipv фAr|v fKDa'rpv єгоаі каі пері той той; А0уои; тото фаітор^іт' пвvтюv svайтр йпокєїабаі боураті^єі, аSpАrov цvrav каі ppоv єфєктй'. «Таким чином, ми бачимо, що він догматизує те, що матерія є текучою, і те, що в ній полягають підстави всього, що здається, [тобто] неясного і такого, що для нас улягає утриманню» (1.219).

Далі наводимо чинну на теперішній час робочу версію відповідників для ще деяких засадничих понять із «Нарисів пірронізму», а також аргументи на користь обрання таких відповідників. Ми розглянемо парадигматичні та синтагматичні зв'язки зазначених понять і принципи перекладу українською етимологічно споріднених грецьких слів та однокореневих словоформ.

Приклади перекладу різночасових дієслівних особових та неособових (інфінітиви, дієприкметники) форм:

Дрxpv Sи тц; акєптікц; аітійбр pиv фар^ sivra. ipv єХтба той атарактpаєlv. «Ми говоримо, що причиновим началом скепсису є сподівання [досягти] незбуреності» (1.12);

pAAtov.... й; єк тц; єпікріаєю; TOmrov атарактpаоvтє; «дійшли... щоби по тому, як розсудять стосовно них, не збурюватися» (1.12);

юатє атарактЦааl «щоби не збурюватися» (1.26);

О pиv уар Sо^вЗюv ті raAфv тр фйаєі р какфv єivаl тараааєтаі 5іа паут0; «Бо той, хто гадає, ніби щось є за природою прекрасним чи поганим, постійно збурюється» (1.27);

бюяєр атaрaктєь «тому-то він і є незбуреним» (1.28) тощо.

Слова з коренем фa(l)v- (від фалго «являти(ся)», «показувати(ся)», «виявляти(ся)», «з'являтися»; медіальні форми - «виявлятися (з очевидністю)», «бути очевидним», «являти себе», «здаватися») ми намагаємося відтворити словоформами з відповідним коренем «яв-». Варіанти перекладу різночасових особових дієслівних форм та інфінітивів можна продемонструвати на таких фрагментах:

- Являти(ся), виявляти(ся):

окто oravті; ррй; єрютцар Аі^^ цv Айааі ой SwфqMta, фарЈҐ про; oщiovоті, юапєр про той уєvєа0аl tovєіаr|уr|аврЈvоv ipv апрєаіv pvрєтєрхр, ойбєпю о кат' айтpv А0уо; йуір; rфv ёфал«то, йпєкєіто рагоі й; про; ipv фйаlv, онтю; йvSйxєтаl каі тфv аvтікє^рЈvоv тф йпо аой ёрготг^ём vщv А0ую йпокєїа0аі pиv й; про; "rpv фйаіv, рцбєпю S' ppоv фал'єа0аі «Наприклад, якби хтось висунув нам міркування, яке ми не можемо розбити, то ми скажемо йому: як до народження того, хто ввів учення, якого ти дотримуєшся, це міркування слушним ще не виявлялося, але приховано вже таким було за природою, так само є прийнятним, що і протилежне висловленому тобою зараз міркуванню покладається [йпокєїа0аі] за природою, але нам воно ще не явилося» (1.33-34);

- Уявляти(ся):

Еі Ss та аота прожата avц^oia фаіуєтаї пара тру тйу ^фюу в^аХХауру, цnoiov psv ppiv 0єюрєітаі то 6пoкє^psvov s^o^sv ХЄуєіу, цnoiov Ss єаті про^ тру фйаіу 8фЄс;о^. «А якщо одні й ті самі речі уявляються несхожими залежно від відмінності живих істот, то ми зможемо сказати, яким нам бачиться [0єюрєітаі] предмет, але [щодо того,] яким він є за природою, ми утримаємося» (1.59);

- Заявляти:

oi S' апєфруауто pp Suvwцv єіуаі тонто катаХрфОруаі «деякі заявляли, що його неможливо осягнути» (1.3).

Для субстантивованого дієприкметника медіального та пасивного станів то фаїлюрЕУ^ \ та фаіУ0|єуа, який традиційно перекладається як «явище» («явище - зовнішній вияв сутності предметів, процесів; безпосереднє відбиття речі в почуттєвому сприйнятті») [НТС 2008: т. Ш, 352], ми пропонуємо також користуватися дієприкметниковою формою «явлене» (найчастіше), але іноді застосовуємо поняття «явне» і «явлене» в значенні наочне, видиме, не приховане як тотожні за смислом: наприклад,

Еі Ss Sio^rovov, апаітр0раєтаі каі таїлр<; тру аітіау, каі фагторЄгї« psv фапт^ур<; р aSpAov дSptarn Xа|Ядvюv єі; апєірюу єкпєаєітаї «Якщо ж існує різноголосиця, то вимагатиметься обґрунтування і цієї причини, і якщо він прийматиме явлену для явленої чи неясну для неясної, то втрапить у нескінченність» (1.186).

Аналогічно перекладаємо форми множини, оскільки в грецькій мові узагальненого значення набувають форми середнього роду множини, а в українській - середнього роду однини:

Н «ка0' oTOvSpTOnB тр0ж>у фаггорємт' тє каі vooupsvrov», їуа pp (дітюі^ пй; фаіуєтаї та фатvц|svа р пй; тоєітаї та vooп)psvа, оЛХ' апМ>; танта ХаpЯдv(»psv «Або у будь-який можливий спосіб [протиставляє] явлене та мислиме», щоб ми не шукали, як являється явлене і як мислиться мислиме, а просто їх прийняли» (1.9-10).

В антитезі вважаємо доцільним вживати такі антонімічні пари:

-Явне \ неявне (докладно див. нижче, ЛСП ІІІ):

Каі єі psv pp фашзрвтп, oOSs рота пєпol0рaє(»; ашру пpoolaцpє0а* єі Ssфаlvopsvp ppiv, sHSiSp пєрі тйv фатvoрsvюv тої; ^oi; (щтєітаї каі і) ап0і>єіі;і; ppiv фаіуєтаї ^oi; oixn, каі ашр (щтр0раєтаі єі єатіу аХр0р; ка00 єаті фашз|гє\п «І якщо воно неявне, то ми його не приймемо з упевненістю, якщо ж воно для нас явне, то, позаяк ми, [власне, й] досліджуємо те, що уявляється живим істотам, а це доведення [як раз] уявляється нам, [тобто] живим істотам, то й воно має бути дослідженим, чи є воно істинним, оскільки воно явне [для нас]» (1.60).

Проте в певних усталених зворотах, як грецьких, так і українських, доводиться відступати від ригористичного дотримання уніфікації термінологічних понять у перекладі, щоб надмірний буквалізм не спотворив суті. Наприклад, фащєтаї аотф «здається йому»; у таких випадках форми дієслова фащю з давальним відмінком перекладаються як «здаватися»: Ф; єрсі фащєтаї «як мені здається»; (переклад «мені являється \ виявляється \ з'являється» звучав би гірше, не кажучи вже про перекручення змісту).

Безособову форму Sora (див. нижче, ЛСП IV) з давальним відмінком перекладаємо (для відрізнення від фащєтаї аотф) «видається йому». Іноді в одному мовному періоді виступають форми від цих двох дієслів з рівноцінною семантикою:

Каі то аОто oSrop ф^ра^оа! psv тожп; smyrOsv (фатоу єіуаі Sorai, ppiv Ss %Хіар0у. Каі то аото ipд'uov тої; psv бгоафаура s%owi фаіуєтаї Kippцv, spo^ Ss oo. Каі то аОто psXi spo^ psv фаіуєтаї уХокф тої; Ss іктєplкoi; mKpцv «І та ж сама вода, вилита назапалені місця, видається гарячою, а нам - теплою. І той самий одяг здається бурштинового кольору для тих, хто має очний крововилив, для мене ж - ні. І той самий мед здається 102 мені солодким, а тим, у кого жовтяниця, - гірким» (1. 101-102).

Аналогічні речення з фащєтаї \ 5ora навпереміну з ідентичним значенням маємо в 1.105, 110, 120.

Варто зауважити, що іноді й сам Секст збивається на вжиток іншої лексеми замість то 9oav6^Evov\ та фаіу6рЈуа, а саме та evapya:

ошє пері тйу єуаруйу єіуаі іюкоштюу, оаоу єяі тої; Хєуорєуоі; їжо тйу SoypaTiKrov, єті оі6у тє єаті 5иахррі^єо0аі, ошє пері тйу aSpXrovєпєі уар апо тйу єуаруйу тата катаХарРауєіу оі боуратікоі уорїЦтаіу, savєпє%єіу пері тйу єуаруйу каАоирємву ауаука^йрєба, яй; ау пері тйу aSpXrovапофаіуєоваг тоХррааірєу; «неможливо твердити ані про те, що видається ясним, наскільки [судити] за сказаним догматиками, ані про неясне. Бо ж догматики вважають, що вони це [неясне] осягають від ясного, і якщо ми змушені утриматися від судження про так зване ясне, то як ми наважимося заявляти про неясне?» (2. 95).

Іменник фаутаоіа (від дієслова фтую) означає, згідно зі словниками, «показ», «враження», «уявлення», «психічний образ»; ми, враховуючи лексико-семантичну спорідненість та філософські конотації, перекладаємо його через відповідник «уявлення».

Корінь SpX- має низка дуже важливих термінів Секста, зокрема а-5т|Хо; і пр6-5т|Ао;. Пара фоаубцато / ойрАо; є взагалі ключовою для концепції Секста. Див., наприклад (1.22-23):

Крітрріоу toIvuvфарсу єіуаі тр; акєптікр; ауюур; то фаіу6рєуоу, Swapaтру фаутааіау отю каАойутє; svпєїаєі уар каі аРотЛртю ла0єі кєірєур аЦ|трт6; єатіу. Діо пєрі рєу тон фаїуєа0аі тоїоу р тоїоу то опокєірєуоу оїйєі; іаю; арфіаРртраєі, пєрі SSтон єі тоіонтоу єатіу опоїоу фаіуєтаі (щтєїтаі. «Ми кажемо, що критерієм скептичного підходу є явлене, маючи на увазі уявлення, яке полягає в душевному хвилюванні й мимовільних підвпливних станах та яке не улягає дослідженню [Ощтртб;]. Тому, певне, ніхто не сперечатиметься, що предмет являє себе таким чи таким, але шукатиме, чи є він саме таким, яким являє себе».

Отже, саме по собі явлене є безсумнівним, а сумніви викликають лише спроби проникнути за межу явленого, з'ясувати сутність явленого. Пошук того, «яким [за суттю] являє себе» предмет, власне, і є наукою. Результати наукового пошуку не є настільки ж безсумнівними, як те, «що предмет являє себе таким чи таким». Ці результати Секст називає «догматичними», розуміючи під догмою «згоду з будь-якою із досліджуваних наукою неясних речей (та; єтаттра; (^тоорєуюу aSpXrovаоукатабєаіу) (бо Пірронів філософ не погоджується ні з чим неясним)» (1.14). Тобто «явлене» є «ясним» (лр6§рХо;): наприклад (1.91), «Юті SSS^ef^iraаі ашбрсєі; про; aXXpXa;, лр6§рАоу» (ясна річ, що й відчуття різняться між собою)». Натомість, наукові претензії пояснити (SpX6ro) сутність є (принаймні поки що) «неясними» (aSpXa). Власне, завданням скептика і є «прояснити явлене» (§рХюааі то фату6рЈуоу, 1.91), безвідносно до ясноти чи неясноти самих по собі використовуваних висловів. Через цю важливу концептуальну роль, ЛСП ІІ і ІІІ мають відтворюватися різними українськими відповідниками. Ми обрали «явн-» для «фа(і)у-» і «ясн-» для «SpX-». За контекстом, коли йдеться про «явлене» в аспекті його «ясноти», ми відтворюємо його як «явне».

- Явне \ неясне:

''Нтоі фаіу6рєуа р6уоу єаті та аррєїа р aSpXaр6уоу, р тйу аррєїюу та рєу єаті фаіу6рєуа, та SsaSpXa«Знаки є або лише явними, або лише неясними, чи одні є явними, а інші неясними» (2.124); То уар аирпєраара то аАр0є; єіуаі Хєу6рєуоу ртоі фаіу6рєу6у єатіу р aSpAnv: «Бо висновок, названий істинним, буде або явним, або неясним» (2.168).

- Ясне \ неясне:

''Еті тйу бутгоу та рєу єаті пр6$рХа, та SSaSpXa, й; антої фааіу, каі арраіуоута рєу та фаіу6рєуа, арраіу6рєуа SSїжо тйу фаіуорєугоу та aSpXa^ буі; уар кат' аитон; тйу aSpXfflvта фаіу6рєуа. «Як вони самі кажуть, зі сущих речей одні є цілком ясними, інші - неясними; явлені речі є позначни- ками, а неясні позначуваними через явлені, бо, згідно з ними [догматиками], явлене є обличчям неясного» (1.138).

Окрім того ж фаіу6рЈуоу лексико-семантичне поле «ясність» має низку синонімів, для яких непросто підібрати відповідник, позаяк усі вони мають тяглість до поняття, яке українською мовою відтворюється коренем «ясн- \ яв-»: пробрХо' «очевидно», «ясна річ», 5т|Х6v «ясно», сафр; «ясний», фаvєp6v «виявно»; єуаруєіа (від прикметника аруо; «блискучий», «сяючий», «ясний», «видимий», «очевидний) залежно від контексту ми перекладаємо «видимість», «виразність», «чіткість», «наочність».

Дієслово бокєш послідовно перекладаємо «гадати», іноді (де контекст зміщує конотації) - «вважати». На окрему увагу заслуговує прислівник або^астш; (заперечний префікс а- та бо^а «гадка», «(загальноприйнята) думка», лат. оpinio), який важко перекласти однослівно; контекстуально перекладаємо: «без гадок», «не гадаючи», «не складаючи гадок». Фрази-деривати: то єобокєіу «схвальна гадка» (1.13); тої; ката бо^ау «те, що улягає гадці» (1.25); єу тої; бокастої; атара^іа «незбуреність щодо речей, що улягають гадці» (1.27); то просбо^О^ «додаткова гадка» (1.30) тощо.

Серед термінологічних понять філософії Секста вагоме місце посідають лексеми на позначення неможливості висловити істинне судження. Особливо яскраво це виявляють складники лексико-семантичного поля «безвихідь», які ми намагаємося перекладати словами цього ж кореня.

Прикметник апоро; (заперечний префікс а- «не» та поро; «переправа», «шлях», «міст», «канал», «пора», «вихід», «засіб»; тобто «непрохідний», «важко прохідний», «нездоланний», «недоступний») та іменник апоріа («непрохідність», «нестача», «безвихідь», «утруднення») позначають специфічну трудність - глухий кут, безвихідь, неможливість продовжувати шлях, тому ми вживаємо, відповідно, «безвихідний» і «безвихідь», зрідка контекстуально - «сумнівний»: апоротає; «перебуваючи в безвиході» (1.12); апоро; таархан' «такий, що заводить у безвихідь» (1.173); єк тйу ороіш; апоршу пєрі то ороіш; апоршу поютааі та; бібаскаХіа; «і вони на основі однаково сумнівного створюють учення про однаково сумнівне» (1.185).

А ось з дієслівним прикметником апорптіко; «той, що сумнівається», «сповнений сумнівів», який походить від дієслова апорєш «потребувати», «бути в утрудненні», «сумніватися», упоратися складніше. Переклад «сумнів» та «сумнівний» уводить в іншу, негрецьку парадигму мислення, оскільки «су-мнів» походить від прасловянського кореня *тпеїі, спорідненого з латинським тетіїії та грецьким рєроva «пам'ятати» [ЕСУ 1989: т. V, 205].

Тому наш переклад, що віддає данину сучасному українському слововжиткові, де «сумнів» міцно пов'язаний зі скепсисом, неминуче приховує «апоретичний», іншого смислового наповнення характер апорєш «перебувати в глухому куті». Так само задля дотримання літературної норми української мови іноді доводиться поступитися й послідовним перекладом прикметника як «безвихідний», проте не втрачаючи при цьому смислової точності: Апорои бє тот крітпріои тр; аХрОєш; фауєуто; «А оскільки виявилось, що критерій істини недоступний» (2.95).

Зрозуміло ж, при неможливості перекладу однокореневим словом доцільно підбирати український аналог із збереженням внутрішньої форми або зазначати в примітках неперекладність.

Один з ключових термінів скептичної філософії, акатаХрфіа, складається зі заперечного префікса а- «не» та іменника катаХт|фі; «схоплення», «оволодіння», «осягнення», похідний від дієслова катаХарРауш «схоплювати», «хапати», «вхоплювати», «охоплювати», «ловити», «вловлювати», «сприймати», «досягати», «осягати», «втямлювати». Оскільки в Секста це поле етимологічно-споріднених лексем різних частин мови надзвичайно широке та має термінологічний вжиток, ми послідовно перекладаємо їх похідними від «осягати», як такого, що має близьку внутрішню форму і можливість словотворення у різних частинах мови - осягати, осягнути \ осягти, (не)осяненність, (не)осягненний тощо. «Етимологічний словник» подає: «сягати - досягати, хапати, від праслов. *segti». [ЕСУ 1989: т. V, 284] «Новий тлумачний словник української мови» пояснює: «осягати - охоплювати, обіймати з усіх боків; бачити з усіх боків» [НТС 2008: т. ІІ, 500].

Приклади перекладу особових та неособових дієслівних форм у фрагментах:

оі 5' аns9^vavxo pq Swaxфv sivai тойто катаАпфвщш «деякі заявляли, що його неможливо осягнути» (1.3);

El pиv yаp то єЕ, ой ті катаАарР<и«та1аsl єЕ, єтєрои катаАарР<и«ава15sqasi, єі; xфv 5iaXXqXov q TФv ая^^ єрРаААоші тротож El 5и РойАоїто ті; АаРєїй ю; єЕ, єаитой катаAарPаv6рєv6v ті єЕ, ой катаАарР<х«єтаі єтєрov, оіхитптєі то pq5иv єЕ, єаитой катаАарР<и«ава15іа та проєїрпрЄ'а. «Бо коли те, з чого щось осягається, завжди повинне буде осягатися з іншого, то вони вкидаються в тропи або взаємопідтверджуваності, або нескінченності. А якби щось таке, із чого осягається інше, хтось захотів прийняти за щось, що осягається зі самого себе, то йому суперечить, як раніше було сказано, те, що зі самого себе ніщо не осягається» (1.179).

Приклад перекладу дієслівного прикметника:

Оі 5є пєрі ФіАтті фааіо фaov pиv єпі тф Етюікф крітцрію, тошєаті тр катаАрптікр фо^тааіа, акатвAqпта єіоаі та праурата, фaov 5є єпі тр фйаєі tovпрауратіт' айта»; катаАрпта «Прихильники Філона кажуть, що за стоїчним критерієм, тобто за осягальним уявленням, речі є неосягненними; а щодо природи самих речей, то вони осягненні» (1.235).

І приклад перекладу однокореневих дієслів: непохідного (катаАарРауш) та деад'єктивного ^като&пптш):

Пєрі той <шкатаАрптй>» каі «ой катаАарРа\то» Про [вислови] «не маю осягнення» та «не осягаю» (1, заголовок § 26).

Схожа справа зі прикметником 5шфшто<; «неузгоджений», «незгідний», однокорене- вим із іменником 5шфш\да «різноголосся» та дієсловом 5шфюуєш «існує різноголосся», котрий не вдається перекласти аналогічно та зі збереженням внутрішньої форми. Тому ми пропонуємо близький по смислу переклад «розбіжний».

Заради збереження стилю твору та термінологічної однозначності іноді дозволяємо форми-неологізми. Так, слова з коренем крщ- (криго, єткрщш) послідовно перекладаємо «судити», «розсудити», зберігаючи внутрішню форму «судити - розглядати якусь справи, складати думку про щось, оцінювати щось, робити висновок, виносити рішення» [НТС 2008: т. Ш, 473], тому для відтворення лексичної семантики заперечний дієслівний прикметник аvєп^крvro; перекладаємо дієприкметником «нерозсудженний»:

Каі аААт; 5є о^єпікріто; йa'nv q rav тоюйтіт' фаvтаalйv оімвраАІа. «І, окрім іншого, невідповідність таких уявлень нерозсудженна» (1.114).

При перекладі особових, неособових та субстантивованих дієслівних форм ми, наскільки можливо, зберігаємо розрізнення криго «судити» \ єткриго «розсудити»:

Ой5є уар єпікри^го айтоі 5шра6рє0а та; фа^тата; та; тє ррєтєра; каі та; тото aAArnv ^rov, рєро; каі айтоі тр; 5іафю\4а; бvтє; каі 5іа тойто той єпікритішто; 5єqa6рєvol раAAov q айтоі крипто 5шбц^о1 «Бо ми не зможемо розсудити ані щодо наших уявлень, ані щодо уявлень інших живих істот, оскільки й самі є частиною цієї різноголосиці й, унаслідок цього, більше маємо потребу в тому, хто може розсудити, аніж самі можемо судити» (1.59);

АААа каі q 5іафора rav кирштатіт' рєрЙА' той аюрато;, каі раАіата тото про; то єткрп'єи' каі про; то аіовауєоваї пєфокбтіт' «Але й різниця в основних частинах тіла, а найбільше - у природних [пєфикбтюу] для судження [то епікризу] й відчуття [то аіавауєаваї]» (1.44);

Тойто 5є 5і%ю; Аєуєтаї, апаЕ, pиv ю; про; то крі^го (то уар єкто; йпoкє^рєvov каі крlv6рєvov про; то кроvov фаиєш) «Говориться ж це двоїсто: по-перше, стосовно того, хто судить (бо розсуджуваний зовнішній предмет виявляє себе стосовно того, хто судить)» (1.135).

Проте дієслово прокрито (префікс про- «попереду» та дієслово криго «судити») - «наперед вирішувати», «вибирати», «надавати перевагу» неможливо відтворити з коренем «суд-», тому за смислом перекладаємо «надавати перевагу»:

Каі аАХю; опте ауапобєіктю; 8шйрє0а прокрімєіу та; ррєтєра; фштаоіа; тйу пара тої; аХбуоі; ^фоі; утооршюу опте рєт' апобєі^єю; «І, понад те, ми не можемо надавати нашим уявленням перевагу над тими, які виникають у нерозумних тварин, ані бездоказово, ані з доведенням» (1.60).

Схожим чином ми не можемо відтворити внутрішню форму й при перекладі словоформ від оцукрйго (префікс ouv- «разом з» та дієслово крщю «судити»):

'Ек пєрюнаїа; бє каі оцукрила та аХоуа каХопрєуа (рва тої; ои0рйпоі; ката фаутаоіау «Понад сказане ще зіставимо, стосовно [їхнього] уявлення, так званих нерозумних тварин із людьми» (1.62).

Проблемою є розлога синонімія грецького тексту; іноді синонімічний ряд сягає 12 слів, як от на позначення поєднання, сполучення, зв'язку; на щастя, українська мова має достатній синонімічний діапазон.

Субстантивований дієприкметник перфекта пасивного стану то оштрраш від дієслова ошалію «зв'язувати», «сполучати», «прилягати», «стикатися» перекладаємо «зв'язок»:

nav то біафоропрє^у [а^іюра] отррршоу іою; уєпбо; єотаї «всякий розширений зв'язок однаково буде хибним» (2.1І2).

Іменник oupnA-окр має внутрішню форму «сплетіння» та похідні значення «з'єднання», «поєднання», «сполучення», «союз»:

Каі уар р апббєїр; пуїр; єіуаі бокєї, цтav акоХоївр тр біа тйу Хррратюу аптр; отрпАокр то оирпєраара аптр; «Адже доведення, гадається, є слушним, коли його висновок слідує за сполученням його засновків» (2.113).

Іменник nuvc^r^n!; перекладаємо як «[злагоджене] з'єднання»:

Оі бє тру ошйіртроіу єіоауоутє; пуіє; єіуаі фаоі ошррршоу «А ті ж, котрі вводять [злагоджене] з'єднання, кажуть, що зв'язок є слушним» (2.111).

Дієприкметник перфекта пасивного єпє^єпурєуо;, утворений від дієслова єлі^єпууирі «запрягати», «зв'язувати», «поєднувати», «сполучати», перекладаємо «сполучений» (2.211).

Іменник ошєХєиоі; (від дієслова ошєрхороа «сходитися разом») та похідні від цього дієслова перекладаємо семою «об'єднання»:

каі оптю Х06ута пєпотркшаї та ойрата «і об'єднавшись таким чином утворили тіла» (3.41);

єпєі р бекон; опте єтєрбу ті єоті ... аМ,' р оцуєХєцої; паойу тйу роуаЗюу «оскільки десяток є не що інше..., а об'єднання усіх одиниць» (3.90).

Іменник ошаброшрб; - «збирання», «нагромадження», «сполучення» -перекладаємо «поєднання»:

ката уар оцуа0роіороу рркон; каі Ра0ои; каі лХатои; каі аутітшіа; каі хрйрато; каі аАХюу тіуйу катаХарРауєо0аі «[тіло], гадається, осягається за поєднанням довжини, глибини, ширини, спротиву, кольору та дечого іншого» (3.47).

Дієслівні форми від (ош)єу6ю (ouv- «разом» та ev «один») «поєднувати разом», «робити єдиним» також мають внутрішню форму на позначення творення єдності:

аі урарраі аптаї . оп% єую0рооутаі рєу оп% єую0рооутаі pev аМрХаї; (ouy%u0eiev уар av) ... єі бє єкаотр аптйу аХХої; pev рєрєо тої; ката лХато; аптєтаї тр; параті0єрє\р; аптр ураррр;, аАХої; бє ошруютаї тр єліфшєіа р; еон пєра;, опк єотаї апХатр;, Ц0єv опбє ураррр «ці лінії ... не будуть поєднані одна з одною (бо вони б злилися) .; якщо кожна з них торкається одними частинами прилеглої до неї лінії, а іншими - об'єднується з площиною, межею якої служить, то вона не буде позбавлена ширини, - і звідси [вже] не буде лінією» (3.43).

Аналогічно, сполучення позначають іменники стшйєт; (1.129) та стшта^ц; (2.228), добре відомі нам за грецизмами «синтез» та «синтаксис». Іменник стоатаоц; означає «внутрішній зв'язок», «злагодженість»:

рркєті тру стисттастіу єіуаі тр; рт%р; каі тон аюрато; онбє ррєї; єарву «коли вже немає з'єднання душі і тіла, то немає і нас» (3.229).

Іменник стоукрірата називає предмети, що складаються з частин, зрощення, тому вводимо ужиток «складні утворення» (3.56). До цього ж лексико-семантичного поля можна долучити слова краст;, єтрі^іа, єтріур, рі^ц; «змішання», «перемішування», «мішанина^), «зв'язок», «статевий зв'язок».

Певні складнощі створює хитання поміж лексемами в самого Секста Емпірика. Іменник піатюоі;, який перекладається переважно «віра», «довіра», може позначати «увірогіднення». Аналогічно мається з іменником з тими же значеннями пістп;, які, залежно від контексту, перекладаємо всіма трьома українськими словами: ката піалу р ататіау «стосовно довіри чи недовіри», єі; піат™ «для увірогіднення».

Навпереміну Секст уживає іменники єтрі^іа та єтріур «змішання», «перемішування», «мішанина», «зв'язок».

Іменники райрад «вичення» рауйаую «вивчати», вчитися як процес отримання знань (райртр; «учень»), а 5і5аокоЛ.іа «навчання», 5і5аокю «навчати» на позначення передачі знань (5і5асткойо; «учитель») Секст вживає досить невпорядковано: райроєю; тропом «спосіб вивчення» і о тропо; тр; 5і5аакаХіа; «спосіб навчання» з тим же смислом.

У 2-й книзі, розбираючи софізми, Секст навпереміну вживає іменники ЗіаХної;, який має значення «розпад», «руйнування», «розпуск», «спростування», та іменник епічної; який має значення «вивільнення», «роз'яснення», а також, як і ЗіаХної; - «спростування» (2.229).

Іноді, навпаки, одне й те ж слово вживається з синонімічними значеннями, і за контекстом неможливо його перекласти однією лексемою. З глави 22 у 3-й книзі розпочинаються міркування Секста пєрі ауайол' каі како^ каі аЗіафорюу «про добро, зло та не- розрізнюване» (мається на думці щодо добра і зла). Для уникнення зайвих слів прикметник аЗщюро; ми так і перекладаємо «нерозрізнюваний», але залежно від контексту перекладається також «байдужий»: с&Ха пар' єтєрої; танта аЗіафора «але для інших це є байдужим» (3.225).

Іноді синонімічний діапазон грецького слова не містить підхожого слова і доводиться вживати інший український відповідник: напр., прикметник рохйрро; перекладається «поганий», «негожий», «зіпсований», «порочний»; з-поміж перелічених значень важко вибрати влучний епітет до слова «вчення»; ми зупинилися на перекладі «помилковий».

Складними для перекладу є численні дієслівні прикметники на позначення можливості та повинності в пасиві. Показовий є такий пасаж, коли при перекладі доводиться для уточнення смислу вводити багато грецьких слів:

її сткєптікр тоїуиу ауюур каХєітаї рєу каі (щтртікр апо єуєруєіа; тр; ката то (щтєїу каі акєптєайаі, каі єфєктікр апо тон рєта тру (щтрстіу пєрі тоу акєпторєуоу угуорсуоо пайои;, каі апорртікр ртої апо тон пєрі пауто; апорєїу каі ^ртєїу, ю; єуіоі фастіу, р апо тон арр%ауєїу про; стиукатайєстіу р арураіу «Отже, скептичний підхід називається: пошуковим [іщтртікр] за діяльністю з пошуку й розгляду; утримувальним [єфєктікр] - за підвпливним станом [пайои;], який після пошуку виникає в того, хто розглядає; сповненим сумнівів [апорртікр] чи то від того, що сумнівається [апорєїу] в усьому й шукає, як кажуть деякі, чи то від спантеличення [арр%ауєїу] стосовно згоди чи заперечення» (1.7).

Співвіднесення апорртікр з аррхауєгу свідчить, що тут не просто «сумніви», а саме «безвихідь», більш драматичний стан; недарма в рос. перекладі «недоумение».

Дієслівний прикметник аірєто; від дієслова аірєю «вибирати», «обирати» означає «той, якого варто обрати», «який заслуговує на вибір» перекладаємо «бажаний», і тому, відповідно то аірєїойаі «бажання»; аналогічно на позначення «уникання»:

'Evapysaxspov5є то xoiomovsailpa0sivanoxrovaipsirovisкаі фєиктйу тої;«Зриміше про це можна довідатися з того, що обирають і чого уникають живі істоти» (1.55).

Дієслівні прикметники від verbasentiendietcogitandi часто доводиться перекладати перифрастичними означальними зворотами:

Tonpoxs0svpxoiaia0px6vsaxivpvopxov, onoiov5' avp, 5ians9i»vpTaroipsvyapxaaia0pxapovap>aaivsivaiaXp0p, oi5є povaxavopxa, oi 5snvapsvaia0pxa, xiva5є vopxa«Отже, представлена [в дослідженні річ] є або такою, що відчувається [aia0px6v], або такою, що мислиться [vopxov], якою ж вона могла би бути [насправді] - про те маємо різноголосицю: бо одні визнають істинним тільки те, що відчувається, інші - тільки те, що мислиться, ще інші - дещо з того, що відчувається, і дещо з того, що мислиться» (1.170).

Дієслівний прикметник XeKxov(від дієслова Хєую «говорити») означає «те, що може бути вираженим словом», тобто виражене словом значення якогось поняття чи найменування чи мисленнєвого \ умоглядного враження зовнішнього предмета, яке воно називає; зупинилися на «виражене словесно».

Дієслівний прикметник mopvpaxiKo; означає «той, який може нагадувати», тому перекладаємо «нагадувальний»; єу5єштк6; означає «той, який може вказувати», перекладаємо «вказівний»:

TrovowappstrovxapsvsaxivimopvpaxiKaкат' auxon;, xa 5' sv5siKHKa«Тож із знаків, на їхню думку, одні є нагадувальними, інші - вказівними» (2.100).

Дієслівний прикметник ano5eiKiiK6; означає «той, якого можна довести», тому перекладаємо «довідний»:

ano5siKiiKotsiaivoiXoyoioiKaxatooappstoupoukano5siKiiKot«міркування проти знаку є або довідні, або недовідні» (2.131).

Дієслівний прикметник auvaKHKo; означає «той, якого можна вивести»; перекладаємо «вивідний»:

Trov5є XoyrovoipsvsiaiauvaKHKoioi5є aawaKioi«А з міркувань одні є вивідними, інші - невивідними» (2.137).

Якщо не брати до уваги композити, які, зрозуміло ж, іноді потребують перекладу декількома словами (прикметник araoAoyiKo; «дослідник причин», «той, хто шукає причиновий зв'язок», «той, хто міркує причиново» від araoXoyia [ama«причина» та Aoyo; «міркування»]), та окремі слова, які доводиться перекладати не однослівно (єШкрщй; в чистому вигляді; KaxaxppaTm»; не зовсім точно; mornnravвпадати [у вічі]), певні труднощі викликає іменник povp«перебування», що є антонімічним до Kivpai; «рух» та означає відсутність руху, який перекладено «перебування на місці» (3.115-118).

У цілому, ми намагалися мінімально вводити слова, відсутні в оригіналі та доповнювати текст, навіть заради уточнення смислу, а при такій необхідності обов'язково ставити їх у квадратні дужки (оскільки грецька мова полюбляє субстантивацію, то вжитий в грецькому тексті артикль без повтору слова є промовистим, а при перекладі іноді доводиться уточнювати це слово).

Ми прагнули також відтворювати мовне розмаїття грецького тексту, образність та метафорику багатого лексичного арсеналу Секста. Наприклад, щоби позначити спростування, окрім інших, з прямим значенням, Секст уживає слова, в яких це значення є переносним: лЈрітрєлш «повертати», «обертати», «перевертати», «перекидати», «спростовувати»; nspnponp- «поворот», «коловорот», «обертання», «перевертання», тобто обертання положень супротивників проти них же самих, самоспростування; aupnepiyprapo) «описувати разом», «перекреслювати разом», «спростовувати».

Попри всі перелічені складнощі, українська мова має вповні достатній лексичний, граматичний, стилістичний арсенал для створення адекватного перекладу найвідомі- шого Секстового твору. Досить сказати, що неперекладеними залишилися лише слова «філософія», «силогізм» та «епагога» (бо використовувати латинізм «індукція», на нашу думку, не варто).

Що ж стосується латинізмів, то наразі, навіть знайшовши питомо українські відповідники, здатні їх замінити, ми поки остаточно не визначилися, в яких випадках, усе ж, припустимо уникати такої заміни. У кожному разі, ідеться про невелику групу термінів; будь-який остаточний їх переклад не порушить ні обраних нами принципів, ні термінологічної системи, що склалася.

Список літератури

нариси пірронізму секст емпірик переклад

1. Дворецкий, И. (1958). Древнегреческо-русский словарь в 2-х тт. Москва: Госиздат иностранных и национальных словарей.

2. Кочерган, М. (2006). Основи зіставного мовознавства. Київ: Академія.

3. Мельничук, О. С. (Ред.). (1982-2012). Етимологічний словник української мови, у 6-ти тт. Київ: Наукова думка. [У посиланнях - ЕСУ].

4. Секст Эмпирик. (1976). Три книги Пирроновых положений. InСекст Эмпирик, Сочинения в двух томах (т. 2, сс. 207-380). (Н. В. Брюллова-Шаскольская, Пер.). Москва: Мысль.

5. Яременко, В., & Сліпушко, О. (Ред.). (2008). Новий тлумачний словник української мови, в 3х тт. Київ: Аконіт. [У посиланнях - НТС].

6. Ee^TOgКцпєіріко^. (1992). Пиррот«єюі Ьлоттюаєк;. A0pva: Кактод.

7. Liddell, H., &Scott. R. (1968). A Greek-English Lexicon. Oxford: Clarendon Press.

8. Sekstus Empiryk. (2019). Zarysy Pyrronskie. (Z. Nerczuk, Ed. & Trans.). Torun: Wydawnictwo Naukowe UMK.

9. Sesto Empirico. (1926). Schizzipirroniani. (O. Tescari, Trans.). Bari: Laterza.

10. Sextus Empiricus. (1562). Pyrrhoniarum hipotyposeon libri tres. (H. Stephanus, Trans.). Parisiis: M. Iuuenem.

11. Sextus Empiricus. (2000). Outlines ofScepticism. (J. Annas & J. Barnes, Eds.). Cambridge: Cambridge UP.

12. Sextus Empiricus. (2002). Outlines ofScepticism. (R. G. Bury, Ed.). Cambridge Mass.: Harvard UP.

13. Vogt, K. M., & Vlasits, J. (2020). Epistemology After Sextus Empiricus. N. Y.: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/oso/9780190946302.001.0001

REFERENCES

1. Dvoretskij, I. (1958). AncientGreek-RussianDictionary, in 2 vols. [In Russian]. Moscow: Gosizdat inostrannyh i natzionalnyh slovarey.

2. Kochergan, M. (2006). Fundamentals of comparative linguistics. [In Ukrainian]. Kyiv: Academy.

3. Liddell, H., & Scott. R. (1968). A Greek-English Lexicon. Oxford: Clarendon Press.

4. Melnychuk, O. S. (Ред.). (1982-2012). Etymological Dictionary of the Ukrainian Language, in 6 vols. [In Ukrainian]. Kyiv: Naukova dumka.

5. Sekstus Empiryk. (2019). Zarysy Pyrronskie. (Z. Nerczuk, Ed. & Trans.). Torun: Wydawnictwo Naukowe UMK.

6. Sesto Empirico. (1926). Schizzi pirroniani. (O. Tescari, Trans.). Bari: Laterza.

7. Sextus Empiricus. (1562). Pyrrhoniarum hipotyposeon libri tres. (H. Stephanus, Trans.). Parisiis: M. Iuuenem.

8. Sextus Empiricus. (1976). Three books of the Pyrrhonic principes. [In Russian]. In Sextus Empiricus, Collected works, in 3 vol. (Vol. 2, pp. 207-380). Moscow: Mysl.

9. Sextus Empiricus. (1992). Outlines of Pyrrhonism. [In Greek]. Athens: Cactus.

10. Sextus Empiricus. (2000). Outlines ofScepticism. (J. Annas & J. Barnes, Eds.). Cambridge: Cambridge UP.

11. Sextus Empiricus. (2002). Outlines ofScepticism. (R. G. Bury, Ed.). Cambridge Mass.: Harvard UP.

12. Vogt, K. M., & Vlasits, J. (2020). Epistemology After Sextus Empiricus. N. Y.: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/oso/9780190946302.001.0001

13. Yaremenko, V., & Slipushko, O. (Eds.). (2008). New explanatory dictionary of the Ukrainian language, in 3 vols. [In Ukrainian]. Kyiv: Akonit.

Размещено на Allbest.ru

...