Культурна схема Rudarbayesti (стриманість) у складі перської системи ввічливості

Ввічливість як комунікативна категорія останнім часом привертає увагу все більшого кола дослідників. Можна з упевненістю стверджувати, що у сучасному світі не існує культур, представники яких були б позбавлені необхідності дотримуватися певних правил спілкування, зумовлених відповідною системою ввічливості. Першими до вивчення ввічливості в міжкультурному аспекті звернулися П. Браун і с. Левінсон, які зробили спробу визначити універсальні стратегії ввічливості, притаманні носіям усіх мов і культур [14]. Однак, як показали подальші дослідження, попри універсальність самого поняття ввічливості, її конкретний зміст і прояв у соціумі завжди позначений етноспецифікою. за визначенням Т. Ларіної, ввічливість - це "універсальна комунікативна категорія, яка становить складну систему національно-специфічних стратегій, що відповідають очікуванням партнерів і спрямовані на гармонійне, безконфліктне спілкування" [2, с.168-169]

Об'єктом дослідження у цій стані є перська система ввічливості, предметом - культурна схема rudarbдyesti (стриманість) як невід'ємна ск.адова перської системи ввічливості. Метою статті є встановлення специфіки механізмів функціонування даної культурної схеми в перському лінгвоментальному просторі: Актуальність дослідження зумовлена важливою роллю, яку відіграє категорія ввічливості у процесах міжкультурної взаємодії для забезпечення безконфліктної, успішної комунікації. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській лінгвоіраністиці вказана культурна схема стала предметом окремого наукового пошуку.

Перська система ввічливості КЪЗСд ta*дro-f неодноразово привертала увагу як іранських, так і західних дослідників [6; 9-13;16;17;19; 20; 22; 2б; 2832]. Усі вони єдині в тому, що ta'дrof - це своєрідний етикетний комплекс, за яким ролі учасників спілкування розподіляються відповідно до статусу, віку, статі, родинних відносин, у яких вони перебувають. Але ta'дrof -це не тільки етикетне спілкування, це радше розгалужена система взаємовідношень, яка охоплює все соціальне життя іранців і заснована на ввічливості, зведеної до рангу абсолюту.

Переклад арабського за походженням слова ta'дrof становить певну проблему, оскільки однослівного еквівалента в інших мовах не існує. У персько-російському словнику за редакцією Ю. Рубінчика подано такі його значення: 'Обмін люб'язностям--и", "дотримання церемоній, умовностей", "підношення подарунку", "частування" [4, с. 379]. У персько-англійському словнику за редакцією А. Арйанпура Кашані наводиться ширший спектр значень цього слова: "комплімент(и)__ЃC "церемонія", "пропозиція", "подарунок", "чемність", "повага", "гарні манери", "ввічливість", "формальність", "лестощі" тощо [8, с. 306-307]. Як бачимо, словом ta'дrof у перській мові позначається не одне, а цілий комплекс .понять. У термінах когнітивної лінгвістики можна говорити про те, що цим словом позначається концептуальне поле, складові концепти якого, на нашу думку, потребують детального аналізу.

зокрема, іранський дослідник перської системи ввічливості Р. Сахрагярдаякий провів низку опитувань і анкетувань серед іранців, виокремлює в ta'дrof п'ять компоНентів:1)ЗПИ adab (ввічливість); 2) ЗШС?г ehterдm (повага); 3) СжПСОФ rudarbдyesti (стриманість); 4) ^Кж tavдzo* (скромність); 5) ИегЗд КжЗТд mehmдnnavдzi (гостинність) [28, с. 45Й].

Коротко охарактеризуємо ці компоненти. Поняття adab має важливе значення в ісламській культурі. Слово "ввічливість", наведене як приблизний еквівалент цього арабського слова, не відображає повністю усього спектру його значень, указаних, зокрема, у Скороченій енциклопедії ісламу: "courtesy, politeness, propriety, morals, and literature" [18, c. 22]. Стосовно останнього значення в "Encyclopaedia IraniCa" вказано, що хоча в сучасній арабській мові слово ЗПИ adab означає просто "література", в класичному ісламі цим терміном позначався особливий жанр, літератури повчального, етико-дидактичного змісту [27]. Зауважимо, що на формування арабської літератури adab-у значний вплив справила іранська пеглєвійська дидактична література, тексти якої активно перекладалися арабською мово--ю у перші століття після арабського завоювання Ірану (див--, про це дет.: [5, c.12]). Історію поняття adab в іранській культурі детально викладено в [21]. У сучасній перській мові запозичене з арабської мови слово ЗПИ adab, насамперед, означає "ввічливість", "вихованість", "чемність", "тактовність" [4ЃC с. 57], а у значенні "література" частіше вживається похідне від нього слово ЗПИнЗК adabiyyдt.

Р. Сахрагярд, аналізуючи перський культурний концепт adab, використовує концепцію семантичних прим/Тие/е А. Вежбіцької. Зважаючи на ідею про єдину для всіх людей світу структуру мислення, дослідниця запропонувала систему мінімальних, семантично неподільних понять, що утворюють мову мислення - lingua mentalis, універсальних для всього людства і незалежних від культури й мови, за допомогою яких можна описати будь-який концепт будь-якої культури (див.:[1,с. З26-з4з: 33, с. 3-27]). У термінах метамови семантичних примітивів Р. Сахрагярд сутність концепту adab пояснює так: людина почуватиметься добре, якщо вона в довгостроковій перспективі буде сама "гарною", казатиме "гарні речі", робитиме "гарні речі", і внаслідок цього інші люди також казатимуть про неї "щось гарне" [28, с 406-4ЃZ7].

Щодо концепту ehterдm (повага), дослідженого цим автором, то його тлумачення в термінах семантичних примітивів більшою мірою зачіпає сферу міжособистісних стосунків, що виявляється у необхідності здійснення індивідом "гарних речей" не самих по собі, абстраговано, а для певної іншої особи, без чого ця інша особа і - ширше - інші люди будуть казати про нього "погані речі" [.28, с. 411].Як бачимо, важливим аспектом обох концептів постає те, що інші люди кажуть про індивіда, тобто перське НСЭ СПг harf^ mardm (досл. "слово людей") - одне з центральних понять в іранській культурі, колективістській за своїм характером.

Зв'язок концептів adab та ehterдm із концептом rudarbдyesti, який є предметом нашого дослідження, відображений у тлумачному словнику Х. Анварі, де знаходимо таке пояснення слова rudarbдyesti: "вважати себе зобов'язаним дотримуватися adab-у та ehterдm-у, а також звичаїв та етикету у спілкуванні з *кимось; не бути з цією людиною у "приятельських" стосунках (досл. xodemдni nabudan bд kas-і)" [7, c.1160]. Із цього визначення можна припустити, що культурну схему rudarbдyesti використовують в етикетному спілкуванні, переважно з незнайомими людьми або знайомими, проте високоповажними особами.

Аналіз концепту tavдzo' (скромність), здійснений Р. Сахрагярдом, засвідчує, що в міжособистісному спілкуванні він реалізується через комунікативні стратегії "приниження себе" (self-lowering strategies) і "підвищення іншого" (other-raising strategies) [28, G 414- 417]. Арабське слово tavдzo' є синонімом перського Sekastenafsi (досл. "ламання себе"); детальний аналіз цієї культурної схеми, здійснений автором пропонованої розвідки, представлений у [3, с. 241-249].

Компонент mehmдnnavдzi (гостинність), як випливає з будови самого слова д ^ЗТм^, що за формою є похідним іменником з абстрактним значенням (mehmдn "гість" + афіксоїд navдzi від дієслова navдxtan "пестити"), включає стереотипний набір стратегій вербальної та невербальної поведінки, застосовуваних у типових сценаріях прийому гостей [28, с. 417-418]. Нагадаємо, що одним із значень слова ЖЃuЭ ta'дrof, фіксованих усіма словниками, є "частування". Це значення, зокрема, реалізовано у прикладі, наведеному дослідницею С Кутлакі: матір звертається до трирічного сина, який у присутності гості куштує солодощі, фразою: biyд be xдle-jun ta'дrof kardi? Йди-но сюди, ти пригостив тітоньку? (досл. "Ти зробив тітоньці ta'дrof?") [22, с.1746]. Варто зауважити, що іранці дуже чутливі до цього компоненту ta'дrof-у і змалку привчають своїх дітей чемно поводитися з гостями.

До того ж важливо знати, що іранській гостинності притаманний не лише світський, але й релігійний аспект. У посібниках з морального виховання підлітків повчають: "У нашій релігійній культурі гість - це улюбленець Бога і джерело достатку, подарунок від --Бога, що спричиняє примноження хліба насущного та сприяє прощенню й відпущенню гріхів господарю будинку" [23, с. 69].

Тепер перейдемо безпосередньо до предмета нашого дослідження, а саме до. аналізу концепту, що позначається словом rudarbдyesti, і спочатку зробимо морфемний аналіз цього слова. Слово rudarbдyesti складається із трьох морфем (ru "обличчя" + dar "в" + bдyesti "потрібно") і приблизно може бути перекладено як "потрібно стояти з обличчям в середину", тобто з обличчям, спрямованим не назовні, а всередину самої людини, яка застосовує відповідну культурну схему. Зауважимо, що в іранській культурі у багатьох випадках не заведено відверто дивитися в очі співрозмовнику (ніби показуючи при цьому все своє обличчя), зокрема неприпустимо це в комунікації між незнайомими або мало знайомими чоловіками і жінками. Що стосується спілкування людей однієї статі, надмірне роздивляння співрозмовника також вважається неввічливим. Найбільш скромно і стримано мають поводитися комуніканти, молодші за віком, а також ті, хто перебувають на нижчій ієрархічній сходинці відносно свого співрозмовника.

У пошуках семантичного наповнення концепту rudarbдyeSti звернемося до перекладних і тлумачних словників. Словникові дефініції засвідчують, що цей концепт належить до числа універсальних, оскільки в його основі лежить загальнолюдське поняття скромності. У персько-англійському словнику подано такі значення цього слова: "standing on ceremonies"

(дотримуватися церемоній), "having shame" (стидатися), "being shy" (соромитися), "being embarrassed" (ніяковіти) та "self-restraint" (стриманість) [8, с. 434]. У персько-російському словнику за редакцією Ю. Рубінчика наведено такі значення: "стеснение", "робость", "застенчивость" [4, с. 738]. У словнику розмовного мовлення А. Надкафі знаходимо пояснення до слова rudarbдyesti (розм. форма - rudarvдsi): "відчуття сором'язливості й стриманості, яке охоплює людику в присутності іншої людини та стримує її від певних вчинків або висловлювань" [25, с. 785], напр.:

ПС Знд НЖЗЪП Ие Кж дУИК ПТПм ПЗПе ЗдП. ЗТ гд ОМеК ж СжПП ИЗУКм КПЗФКе ИЗФЎ СЗУК Л нИндгЎ Знд нжб СЗ ПТПнПе Зм нЗ деї (гМКИм гнКжмЎ

ПЗУКЗдеЗ ж ЮХе еЗ).

У цьому папері написано, що це ти здійснив крадіжку. ‚с мене не соромся (досл. "не май переді мною rUdarbдyesti": rudarbдyesti nadвиte bви), сказано відверто, ти вкрав ц гроші чи ні? (М. Мінаві. Оповідання та казки).

Значення ''церемонії цього слова простежується у висловах на кшталт: rudarv^si nadдrad (досл. "(він / вона) не має церемоній"), bi rudarvдsi (досл. "без церемоній"), а також з пейоративною оцінкою - tu-ye rudarvдsi gir kardan (досл. "застрягнути в церемоніях"), напр.:

ИЗСм Зж ЯЗСм ПС Знд МЗ ИЗФм гм ПЗдмЎ СжПСИЗнУКм дПЗСПЎ ИСЗнг нджУ. (дЗге еЗм НПЗнК).

Раптом чимось тобі тут потрібно, знаєш, що церемоній не треба, напиши мені (Листи с. Гедаята) [25, с. 786].

ЗжПСУУ СЗ гм ОжЗемЎ Ие ОжП гд ег ЛЗИК ФП Яе Им СжПСжЗУм гСП ЗУбНжЗдПЗСм днУКм. (МЪЭС ФеСмЎ УНС КбО).

Якщо хочеш знати правду, мені теж стало ясно, що, кажучи без церемоній, ти - не рішучий чоловік (Дж. Шагрі. Гіркий цукор) [25, с.198].

В енциклопедичному словнику А. Дегхода [15] це слово пояснюється через слова-синоніми ЛСг sarm та ?^hayд (відповідно перське й арабське) у такий спосіб: "стан сором'язливості, який охоплює суб'єкта через побоювання сказати або зробити щось таке, що може зашкодити достоїнству іншої, присутньої в товаристві людини". Посилання до слова НнЗБ hayд дає змогу натрапити на більш загальний варіант значення: "убезпечення себе і відмова від заподіяння або висловлювання чогось такого, що може викликати суспільне засудження". Проте концепт hayд не обмежується вказаним у словнику значенням відповідного слова, а зачіпає більш широкий, пов'язаний з мусульманською релігію контекст, у якому розуміється як "скромність і сором'язливість, які походять --від усвідомлення повсякчасної присутності Аллаха і зумовлюють відповідну поведінку" (ди?в.: [34]), тоді як "мати hayд", відповідно, означає "соромитися зробити щось таке, що Всемогутній Аллах не схвалює або забороняє" [28, с. 412]. Отже, hayд постає як необхідність уникати поведінки, що виходить за межі дій, схвалених ісламським віровченням. При цьому цей концепт охоплює не тільки поведінку, а й зовнішній вигляд людини та її думки. Кожна частина тіла (очі, вуха, руки тощо), рухи тіла і навіть відчуття мають бути під контролем. Відповідно до релігійних вимог ідеальний мусульманин ніколи не буде робити такого:

1. дивитися прямо в очі особі протилежної статі;

2. дивитися на її тіло з наміром отримати задоволення;

3. слухати чутки й плітки про інших людей;

4. торкатися речей, що йому не належать;

5. торкатися тіла особи протилежної статі;

6. використовувати мову в неналежний спосіб проти інших осіб або для того, щоб присягатися;

7. поводитися грубо тощо (див.: [35]).

Р. Сахрагярд вказує на семантичну схожість слова rudarbдyesti з іншим словом, яке також містить у собі морфологічний елемент ru "обличчя", а саме - з прикметником kamru "скромний" (kam "мало" + ru "обличчя", досл. "той, хто має мало обличчя"), і похідним від нього іменником з абстрактним значенням kamruyi "скромність", "сором'язливість". На думку дослідника, кожному, хто почує слово rudarbдyesti, одразу спаде на думку слово kamru. Інакше кажучи, той, хто має nJdarbвyesti, обов'язково має бути kamru, тобто скромним, сором'язливім. Реконструкція концепту kamru в термінах семантичних примітиве дослідника складається з таких компонентів: Х, Y, "інші люди", "погані речі":

а) Х думає щось на кшталт:

б) "Я можу зробити / сказати щось Y;

в) Якщо я зроблю / скажу це, Y може сказати погані речі про мене;

г) Інші люди казатимуть погані речі про мене;

д) Тому я не буду робити / казати цього" [28, с. 413].

Варто зауважити, що така інтерпретація концепту kamru виходить за межі лексикографічного значення, указаного для відповідного слова в перських тлумачних словниках. Наприклад, у словнику Х. Анварі у статті на слово ЯИСж kamru зазначено: "той, хто не може вільно висловлювати свої думки чи бажання або якимось чином заявити про свою присутність у товаристві" [7, с.1845]. У словнику М.Моіна у стані ЯИСжФ kamruyi разом зі значеннями ''скромність'', "сором'язливість" наведено розгорнуте пояснення цього поняття, взяте з праці, присвяченої психології виховання: "Кожний індивід природно бажає, щоб інші були гарної думки про нього і вважали його шляхетною, порядною людиною. Коли це бажання надто посилюється і збігається із невпевненістю у собі, виникає сором'язливість (kamruyi). Тобто сором'язливість - це наслідок побоювання людиною того, що її, не дай Бог, недооцінять, сприймуть менш значущою, ніж їй би того хотілося". [24, с. 3070]. Як бачимо, на відміну від лексикографічних дефініцій, в інтерпретації Р. Сахрагярда реалізація концепту kamru передбачає наявність другої особи Y, стосовно якої перша особа X виявляє свою скромність, побоюючись справити на неї погане враження. У будь-якому разі можна стверджувати, що, на відміну від hayд, цей концепт не має релігійної складової й актуалізується як у соціальних інтеракціях, так і міжособистісних стосунках.

У своїй реконструкції концепту rudarbдyesti у термінах семантичних примітивів Р. Сахрагярд поєднує проінтерпретовані ним концепти kamru і hayд так:

а) Х - це індивід, подібний такому:

б) Х є скромним (kamru);

в) Х має релігійну сором'язливість (hayд);

г) Х не робить деяких речей, оскільки він є kamru і має hayд;

д) Люди через це кажуть гарні речі про Х [28, с. 414].

Отже, на думку цього дослідника, той, хто має rudarbдyesti, обов'язково повинен бути і просто скромним, і мати релігійну сором'язливість, зумовлену його богобоязністю. Однак, за нашими спостереженнями, принаймні над контекстами використання відповідного слова, культурна схема rudarbдyesti не обмежується наведеним тлумаченням. Окрім. зазначених вище цілком позитивних семантичних ознак, у складі цього концепту є щонайменше ще одна, яку можна сформулювати у такий спосіб: "надмірне застосування rudarbдyesti не вітається". Як видається, головною характеристикою цієї культурної схеми є її функціонування у сфері спілкування з "чужими". При цьому "чужими" не обов'язково мають бути іноземці або зовсім незнайомі люди. Ними є всі люди, яких індивід не вважає "своїми", з якими не перебуває у щирих, родинних або приятельських, стосунках. За.звичай у спілкуванні з близькими людьми після перших проявів увічливості іранці полишають rudarbдyesti і стають щирими й відвертими зі своїми співрозмовниками саме через те, що вважають їх "своїми". Інколи вони навіть закликають один одного не вдаватися до rudarbдyesti або відкинути його (див. приклади: [25, с.199, 786]). Критичне ставлення суспільної свідомості до надмірного застосування цієї культурної схеми засвідчують, зокрема, наведений вище вислів: tu-ye rudarvaSi gir kardan (досл. "застрягнути в церемоніях") та прислів'я: rudarvдsi-ye ziyдd seql miдvarad ''Надмірна стриманість спричиняє нестравність" [25, с. 578].

Проте варто погодитися з головним висновком Р. Сахрагярда, згідно з яким людина, що володіє знанням і умінням, застосовувати систему ta'дrof у цілому, має демонструвати до інших adab (ввічливість), ehteram (повагу), rudarbдyesti (стриманість), mehmдnnavдzi (гостинність) та tavдzo' (скромність). У цьому разі й інші люди будуть казати про цю особу "гарні речі", а сама особа буде "почуватися добре" [28, с. 419.].

Проведене дослідження дає змогу дійти такого висновку. У контексті міжкультурної комунікації необхідність вивчення культурних схем на кшталт розглянутої. в цій статті зумовлена тим, що системам ввічливості різних народів попри, здавалося б, наявність багатьох схожих елементів, часто притаманне яскраво етнокультурне забарвлення. Можна з упевненістю стверджувати, що без знання конкретного змісту і складових компонентів системи ввічливості певного народу повноцінна, успішна міжкультурна комунікація з його представниками неможлива, і навпаки, розуміння і повага до проявів етноспецифічних культурних схем, знання і вміння застосовувати відповідні комунікативні стратегії і тактики сприятимуть гармонійному, безконфліктному спілкуванню з носіями іншої етноментальності.

Перспективи нашого дослідження ми вбачаємо в подальшому вивченні культурних схем перської системи ввічливості, позначених яскравою етноспецифікою, на широкому мовному матеріалі із залученням текстів художньої і публіцистичної літератури.

Список використаних джерел

1. ВежбицкЭя А. Язык. Кул.ьтура. Познание / Анна Вежбицкая ; пер. с англ.; отв. ред. М.А. Кронгауз. - М?.: Русские словари,1996. - 416 с.

2. Ларина Т.В. Категория вежливости и стиль коммуникации: сопоставление английских и русских лингвокульт^рных традиций / Т.В. Ларина. - М.: Рукописные памятники Древней Руси, 2009. - 512 с.

3. Мазепова О.В. Культурна схема SEKASTENAFSI (гамоприниження) у складі перської системи ввічливості ta'дrof " Мовні і концептуальні картини сиітл/: дб наук пр - К, 2016^ - Вип 57 - С 241-249

4. Персидско-русский словарь. В 2 т. / под ред. Ю.А. Рубинчика.- М.: Русский язык,1985

5. Чунакова О.М. Введение // Изведать дороги и пути праведных. Пехлевийские назидательные тексты ; введение, транскрипция текстов, перевод, комментарий и глоссарий О.М. Чунаковой. - М.: Гл. ред. восточной лит-ры изд-ва "Наука",1991.-С. 8-29

6. Ahmadi N. Iranian Islam: The Concept of the Individual N. Ahmadi, F. Ahmadi. - London: Mac-Millan Press,1998. - 281 p.

7. Anvari X. Farhang-e fesorde-ye soxan. 2 jeld / Xasan Anvari.- Tehran: Soxan, 2003.

8. Afyanpur Kashani A. Af^anpur Persian-English Dictionary / A. Af^anpur Kashani, M. Ar^anpur Kashani. - Tehran: Amir-Kabir PubliCatOns,1986. - 605 p.

9. Asjodi M. A comparison between ta'arof in Persian and limao in Chinese / Minoo AsjodU/ Internat. Journ. of Sociology of Language, 2001.- No 148-P71-92

10. Assadi R. Deference: Persian Style / Rezza Assadi // Anthropological Linguistics,1980. - yol. 22.- P. 221-224.

11. Beeman W.O. Affectivity in Persian language use / William 0* Beeman // Culture, Medicine, and Psychiatw,1988. - Vol.12. - P. 9-30.

12. Beeman W.O. Emotion and Sincerity in Persian Discourse: Accomplishing and Representation of Inner States / William O. Beeman " Internat. Journ. of the Sociology of Language, 2001.-Issue 148. - Р. 31-57.

13. Beeman W.O. Language, Status--ЃCand Power in Iran / William O. Beeman. - Bloomington: Indiana University Press,1986. - 280 p.

14. Brown P. Politeness: Some Universals in Language Usage / Penelope Brown, Stephen Levinson. - Cambridge: Cambridge Univereity Press, .1987. - 358 p.

15. Dehkhodд A. Loqatnдme (Encyclopedic Dictionary).14 vols. / Ali Akbar Dehkhodд ; Chief Editors: Mohammad Mo'in, Ja'far Shahidi].- Tehran: Tehran University Publications, 1993-1994.

16. DelVecchio Goo.d M. Ritual, the state, and the transformation of emotional discourse in Iranian society / Ma7-Jo DelVecchio Good, Byron J. Good // Culture, Medicine, and Psychiatw,1988. - Vol.12. - P. 43-62'

17. Eslami R.Z. Invitations in Persian and English: Ostensible or Genuine? / Rasekh Z. Eslami " Intercultural Pragmatics. De Gruyter Mouton, 2005. - Vol 2, Issue 4. - P. 453-480.

18. Glassй C. The concise encyclopedia of Islam / Cyril Glassй.- London: Stacey International,1989. - 472 p.

19. Hillmann M.C. Language and Social Distinctions / Michael C. Hillmann // Modern Iran: The Dialectics of Continuity and Change / ed. by M. Bonine, N.R. Keddie.-Albany:State University of New York Pєess,1981. -Р. 327-340

20. Keshavarz M.H. The role of social context, intimacy, and distance in the choice of forms of address / Mohammad H. Keshavarz *" Internat. Journ. of the Sociology of Language, 2011-.-Vpl.148. - P. 5-18.

21. Khaleghi-Motlagh Dj. ADAB i. Adab in Iran [Electronic resource] / Dj. Khaleghi-Motlagh Il Encyclopжdia Iranica. Online Edition,1982.- Available at: http://?wwл/*lranlcaonl.lne*org/artlcles/adab-–mэran*

22. Koutlaki S.A. Offers and expressions of thanks as face enhancing acts: Tж'arof in Persian I Sofia A. Koutlaki II Journ. of Pragmatics, 2002.- Vol. 34, Issue 12. - P.1733-1756.

23. Mohaddasi J. Axlдq va mo'aserat I Javдd Mohaddasi. - Qom: Bustдn-e ketдb, 2005.-1384_. - 260 p.

24. Moin M. An Intermediate Persian Dictionary. 6 vols. I Mohammad Moin. - Tehran: Amir Kabir Publishing Corporation,1996.

25. Najafi A. Farhang-e fдrsi-ye дmyдne. 2 jeld I Abulhasan Najafi.- Tehrдn: NiUfar,1999.

26. O'Shea M. Cultural Shock! Iran I Maria O'Shea. - Portland, OR: Graphic Arts Publishing Company, 2000. - 271 p.

27. Pellat Ch. Adab ii. Adab in Arabic Literature [Електронний ресурс] I Ch. Pellpt II Encyclopжdia Iranica. Online Edition,1983. Ii4. - P. 439-444. -Available at: http:II?www.iranicaonline.orgIarticlesIadab-ii-arabic-lit*

28. Sahragard R. A cultural script analysis of a politeness feature in Persian [Electronic resource] I Rahman Sahragard II Paper presented at the 8th Pan-Pacific Association of Applied Linguistics, Japan, 2003. - Р. 399- 423. - Available at: ?www.paaljapan.orgIreSourcesIproceedingsIPAAL8IpdfI pdf034.p.

29. Sharifian F. L1 cultural conceptualizations in L2 learning. The case of Persian-speaking learners of English I Farzad Sharifian II Applied Cultural Linguistics: implications for second language learning and intercultural communication ; ed. by Farzad Sharifian and Gary B. Palmer. - Amsterdam ; Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 2007. - P. 33-51.

30. Sharifian F. The Persian cultural schema of shekasteh-nafsi: A study of complement responses in Persian and Anglo-Australian speakers I F. Sharifian ll Pragmatics and Cognition, 2005. - Vol. 13(2). - P. 3.37-361. 31. Shirinbakhsh S. The effect of age on cultural schema: The case of Shekaste-nafsi (modesty) in Persian I Salva Shirinbakhsh, Abbass Eslami Rasekh II Internat. Journ. of Research Studies in Language Learning, 2012. -Vol.1,No;1.-P.1-14.

31. Taleghani-Nikazm C. Politeness in Persian interaction: The Preference Format of Offers in Persian I Carmen Taleghani-Nikazm II Crossroads of Language, Inter-action, and Culture,1998. - Vol.1. - P. 3-11. 33. Wier^bicka A. Semantics, Culture, and Cognition. Universal Human Concepts in Culture-Specific Configurations I Anna Wierzbicka. - N.Y., Oxford.: Oxford University Press, 1987--4 -.2М p.

32. http:II\www.islamicity.comIIslamicGlossar^Iaction.lasso.asp 35. http:llislam.ru/enlcontentlstorylmodesty-haya-inner-and-outer

Размещено на Allbest.ru