Особливості відмінювання українських жіночих імен і відміни твердої групи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості відмінювання українських жіночих імен

і відміни твердої групи

Юлія Ахмедова (Кропивницький, Україна)

АХМЕДОВА Юлія

ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОЧИХ ІМЕН І ВІДМІНИ ТВЕРДОЇ ГРУПИ

У статті проаналізовано морфологічну парадигматику українських антропонімів - жіночих імен, які змінюють за зразком І відміни твердої групи, з'ясовано основні чинники, що впливають на визначення словозмінних парадигм досліджуваного підкласу антропоназв, виокремлено систему елементарних парадигматичних класів власних жіночих імен І відміни твердої групи.

Ключові слова: антропонімна лексика, морфологічна парадигма, І відміна, тверда група, українські власні жіночі імена, елементарний парадигматичний клас.

AKHMEDOVA Julia

FEATURES OF DECLENSION UKRAINIAN FEMININE NAMES І DECLINATION OF FIRM GROUP

The article analyzes the inflectional paradigm of Ukrainian anthroponyms - feminine names, which are declinated according to the pattern of the I declination of a firm group because in the process of inflection Ukrainian anthroponyms show a number of case features to designate their feminine names that distinguish them from other nouns. It defines relevant factors for highlighting the morphological paradigms of the studied anthropolexems, such as the nominal type of declination; tribal affiliation (labelling category of feminine gender); attribution to the category of human beings; one-type accentuation (fixed emphasis on the basis, movable emphasis or on the basis of the singular and on inflection of the plural, or on the basis of the singular and parallel of the plural - on inflection (except genitive and accusative) and on the basis); the formation of complete paradigms; common endings in case forms; doublet forms in the accusative plural form (zero and -и); morphological phenomena that arise at the base of lexemes during inflection; the alternation of hard and soft phonemes, pharyngeal and lingual with soft tooth phonemes, vowel phoneme /о/ and /е/ with zero phoneme; it analyzes case inflections of masculine names of II declination of the firm group in the singular form (-а in the nominative case, -и in the genitive case, -і in the dative case, -у in the accusative case, -ою in the instrumental case, -і in the prepositional case, -о in the vocal case) and in the plural form (-и in the nominative case, zero in the genitive case, -ам in the dative case, zero (*-и) in the accusative case, -ами in the instrumental case, -ах in the prepositional case, -и in the vocative case); it describes the system of simple paradigmatic classes ofproper feminine names of I declination. The morphological paradigm of anthroponyms for the designation of proper masculine and feminine names requires a detailed study and systematic description, taking into account modern approaches.

Keywords: anthroponymic lexemes, morphological paradigm, I declination, firm group, Ukrainian feminine names, elementary paradigmatic class.

Постановка проблеми

Незважаючи на те, що словозміна іменників І відміни була об'єктом дослідження багатьох мовознавців (С.П. Бевзенка, І.І. Ковалика, Л.Т. Масенко, B.О. Горпинича, І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, Н.П. Дзятківської, Л.Г. Скрипник, C.І. Головащука, І.П. Ющука, С.Л. Ковтюх, О.М. Кашталян та інших), у сучасній українській граматиці відсутній системний аналіз відмінкових парадигм антропонімів - особових імен, зокрема не описано їхню словозмінну специфіку та не виокремлено систему елементарних парадигматичних класів (ЕПК) з урахуванням екстра- та інтралінгвальних факторів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

відмінювання український жіноче ім'я

Відмінкова специфіка антропонімів - жіночих імен І відміни твердої групи в сучасній українській мові досліджена фрагментарно. У монографії „Словозмінна парадигматика українських прізвищ” (2012) С. Л. Ковтюх та О. М. Кашталян описують систему морфологічних чинників, що визначають словозмінну парадигматику антропонімів - прізвищ осіб І відміни твердої групи, а також розглядають особливості їхніх ЕПК (Ковтюх, 2012: 44-68, 176-183). Автори словника-довідника „Власні імена людей” (2005) Л.Г. Скрипник, Н.П. Дзятківська в розділі „Українсько-російський та російсько-український словник” наводять окремі відмінкові форми однини, зокрема генітива, датива, інструменталя, вокатива, повних офіційних жіночих імен І відміни твердої групи: Галина - -ни, -ні, ною, -но! (Скрипник, 2005: 246), Зореслава - -ви, -ві, -вою, -во! (Скрипник, 2005: 248), Франка --нки, -нці, -нкою, -нко! (Скрипник, 2005: 255), Ядвіга -- віги, -візі, -вігою, -віго! (Скрипник, 2005: 255) та інші. Зразки підпарадигм однини та множини зазначеного підкласу антропонімів для лексем Ганна, Варвара, Таїса, Вероніка, Ївга, Тамара (Скрипник, 2005: 294-295) зафіксовано в теоретичних коментарях словника. У виданні „Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія” (2017) І. Р. Вихованець подає повну парадигму імені Ольга у зразках словозміни іменників І відміни жіночого роду - власних назв (Вихованець, 2017: 198).

Повні відмінкові парадигми імен Ганна (Правопис, 2019: 171) та Оксана (Правопис, 2019: 101-102) як взірці словозміни жіночих імен І відміни твердої групи наведено в новій редакції „Українського правопису” (2019). Також у виданні подано зауваги до утворення деяких відмінкових форм зазначеними антропонімами, зокрема зафіксовано зміну кінцевих приголосних основи /г, к, х/ на /з', ц', с'/ у давальному та місцевому відмінках однини в іменах на кшталт Ольга, Палажка, Солоха та появу фонеми /о/ між приголосними в кінці основи у формі родового відмінка множини в іменах Одарка, Параска та інших (Правопис, 2019: 172).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Словозмінна парадигматика українських чоловічих та жіночих імен потребує системного вивчення, що передбачає комплексний аналіз відмінкових особливостей та виокремлення ЕПК зазначеного підкласу антропонімів, зокрема жіночих імен, які змінюють за зразком іменників І відміни твердої групи.

Формулювання цілей статті. Метою статті є опис морфологічних парадигм власних жіночих імен І відміни твердої групи та їхніх варіантів в українській літературній мові. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) визначити релевантні чинники, що впливають на особливості відмінкових парадигм досліджуваних антропонімів; 2) виокремити та проаналізувати ЕПК українських власних жіночих імен І відміни твердої групи.

Виклад основного матеріалу

За зразком І відміни твердої групи в сучасній українській літературній мові змінюють антропоназви на позначення жіночих імен „з основою на твердий приголосний, за винятком шиплячих, перед закінченням -а в називному відмінку однини” (Вихованець, 2017: 197).

Відмінкові парадигми антропонімів - українських власних жіночих імен І відміни твердої групи - визначають такі критерії, як іменниковий тип словозміни; родова віднесеність (маркованість категорією жіночого роду); належність до категорії істот-осіб; утворення повних парадигм; спільність відмінкових закінчень (в однині: -а в називному відмінку, -и в родовому відмінку, -і в давальному відмінку, -у в знахідному відмінку, -ою в орудному відмінку, -і в місцевому відмінку, -о в кличному відмінку; у множині: -и в називному відмінку, нульова флексія в родовому відмінку, -ам у давальному відмінку, нульова флексія (*-и) в знахідному відмінку, -ами в орудному відмінку, -ах у місцевому відмінку, -и в кличному відмінку); однотипна акцентуація (нерухомий наголос на основі, рухомий наголос або на основі в однині та флексії в множині зі зв'язаною формою називного відмінка, або на основі в однині та паралельний у множині - на закінченні (крім родового та знахідного) та основі); вплив синтагматичного чинника, а саме зв'язана форма називного відмінка множини в сполученні з числівниками два (дві), обидва (обидві), три, чотири, а також кількісними складеними числівниками з останнім компонентом два-чотири; морфонологічні явища, що виникають в основі лексем під час словозміни: чергування твердих і м'яких фонем, глоткової та задньоязикової з м'якими зубними фонемами, голосної фонеми /о/ з нульовою між двома приголосними фонемами в кінцевому сегменті основи - м'якою і твердою або двома твердими.

У нашій картотеці засвідчено 1757 антропонімів - жіночих імен І відміни твердої групи, зафіксованих у словнику-довіднику „Власні імена людей” Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківської та „Словнику українських імен” І. І. Трійняка (2005). Серед них - повні офіційні імена на кшталт Вожена (Трійняк, 2005: 51), Бояна (Трійняк, 2005: 52), Велимира (Трійняк, 2005: 64), Данута (Трійняк, 2005: 100), Панна (Трійняк, 2005: 285), Євгена (Скрипник, 2005: 136), Зара (Трійняк, 2005: 137), Ірена (Скрипник, 2005: 144), Іскра (Трійняк, 2005: 159), Костянтина (Трійняк, 2005: 183), Лада (окреме офіційне ім'я (Скрипник, 2005: 150) або похідне від Влада; Владилена; Владлена; Млада (Скрипник, 2005: 208)), Любомила (Скрипник, 2005: 155), Поліна (окреме офіційне ім'я (Скрипник, 2005: 121) або похідне від Аполлінарія; Аполлонія (Скрипник, 2005: 213)), Роксана (Скрипник, 2005: 176), Світозара (Скрипник, 2005: 179), Харита (Скрипник, 2005: 189), Якулина (Скрипник, 2005: 148) та інші.

Також серед зібраних антропоназв зазначеної групи зафіксовано неофіційні форми власних імен на зразок Аллонька (від Алла) (Скрипник, 2005: 118), Дуська (від Євдокія, Докія (Явдоха, Вівдя) (Трійняк, 2005: 137), Мар'яна (окреме офіційне ім'я або похідне від Маріамна) (Скрипник, 2005: 161), Оксюта (від Оксана (Оксенія, Ксенія; Аксенія) (Скрипник, 2005: 167), Ясочка (від Іванина; Іванна; Ліліана, Ліліяна; Севастяна, Севастіана; Яна; Яніна) (Скрипник, 2005: 218) та інші: Двері розчахнулися, коли Мар'яна дійшла до ґанку, зупинилася, щоби ще раз гукнути хазяйку. „Шукаєте когось?” - до Мар'яни підходить серйозний втомлений парубок. Є Мар'яні захист. Отак і забули про Мар'яну. Хотинський нервово натягує шкіряні рукавички, мить думає, всідається поряд із Мар'яною. „Почуй мене, Мар'яно!” (Люко Дашвар).

Словозмінним парадигмам українських власних жіночих імен І відміни твердої групи властиві такі відмінкові флексії: у формі називного відмінка однини - -а, родового відмінка -- -и, давального відмінка --і, знахідного відмінка --у, орудного відмінка -- -ою, місцевого відмінка -- -і, кличного відмінка -- -о, у формі називного відмінка множини - -и, родового відмінка - нульове, давального відмінка --ам, знахідного відмінка - нульове (*-и), орудного відмінка - -ами, місцевого відмінка --ах, кличного відмінка - -и: Роксана спритно, як дика кізка, перескакує з каменя на камінь, раз по раз озирається на Світлану (В. Бережний). „Ото несподіванка для Роксани...” (Р. Федорів). Збирати, акумулювати сонячну енергію, надовго наповнити якесь середовище її носіями - фотонами, - це й Роксані здалось неймовірним (В. Бережний). Звісно, під словом „ніхто” вона уявляла Роксану, хоча, знову ж таки - не в словах справа (М. Іванцова). Звичайно, коли б не допомогли альпіністи, вони вдвох із Роксаною не те що за рік, а й за десять не змогли б виконати таку титанічну роботу (В. Бережний). Якась внутрішня музика, що ожила в Роксані разом з першим дзвоном дукачів, додавала їй вогню, відчуття лету [...] (Р. Федорів). - А що як ... що як і справді в ній ховаються матеріали, здатні акумулювати фотони? Як ти гадаєш, Роксано? (В. Бережний).

У дослідженні вважаємо доцільним виділяти в знахідному відмінку множини апелятивів та онімів, зокрема власних жіночих імен І відміни твердої групи, паралельні форми, тотожні словоформам родового та називного відмінків множини з прийменником у (в) (Ковтюх, 2006а: 50-51): Горпиноньки - Горпиноньок (*у Горпиноньки), Дзвенимири - Дзвенимир (*у Дзвенимири), Зірочки - Зірочок (*у Зірочки).

У статті „Зв'язані форми називного, знахідного та кличного відмінків множини іменників в українській мові” (2017) професорка С. Л. Ковтюх пише: „Отже, зв'язані множинні форми номінатива, акузатива, вокатива іменників з погляду морфологічної парадигматики мають бути обов'язковими грамемами словозмінних взірців елементарних парадигматичних класів - як онімів, так і апелятивів. Провідним є синтагматичний чинник, адже до цього конгломерату належать лексеми переважно І та ІІ відмін, 2 іменники ІІІ відміни (мати, розкіш), 4 іменники IV відміни (ім 'я, плем 'я, вим 'я, тім 'я), що мають різне наголошування підпарадигм однини та множини й поєднані з числівниками два (дві), обидва (обидві), три, чотири та складеними нумеральними утвореннями з кінцевими компонентами два (дві), три, чотири” (Ковтюх, 2017: 156). Описане явище властиве іменникам, для яких характерні різні акцентуаційні парадигми однини і множини (зазвичай у формі родового відмінка): в однині наголос на флексії, а в множині - на основі або навпаки (Ковтюх, 2006: 42). За аналогією до словозмінних взірців прізвищ, що мають різну акцентуацію в обох підпарадигмах числа (Ковтюх, 2012: 248), у дослідженні виокремлюємо власні імена жіночого роду І відміни твердої групи, яким притаманні зв'язані форми множини. Пор.: Зірки, Квітки, Квіточки, Квітоньки - дві, обидві, три, чотири Зірки, Квітки, Квіточки, Квітоньки.

У процесі словозміни українських жіночих імен І відміни твердої групи у формах давального і місцевого відмінків однини засвідчено чергування твердих і м'яких фонем /д/ - /д'/, /з/ - /з'/, /л/ - /л'/, /н/ - /н'/, /р/ - /р'/, /с/ - /с'/, /т/ - /т '/ (Іда - Іді, на, у (в), при, по Іді; Ельза - Ельзі, на, у (в), при, по Ельзі; Текла - Теклі, на, у (в), при, по Теклі; Ярина - Ярині, на, у (в), при, по Ярині; Дзвенимира - Дзвенимирі, на, у (в), при, по Дзвенимирі;

Фелікса - Феліксі, на, у (в), при, по Феліксі; Азіата - Аматі. на, у (в), при, по Азіаті) та кінцевих приголосних основи /к/, /г/, /х/ із /ц'/, /з'/, /с'/ (Мальвонька - Мальвоньці, на, у (в), при, по Мальвоньці; Палага - Палазі, на, у (в), при, по Палазі; Солоха - Солосі, на, у (в), при, по Солосі).

У формах родового і знахідного відмінків множини досліджуваних антропонімів зафіксовано чергування голосної фонеми /о/ з нульовою фонемою між приголосними в кінцевому сегменті основи, зокрема перед суфіксом -к- (Ковтюх, 2016: 189): Олянонька - Оляноньок, Марусейка - Марусейок, Настунечка - Настунечок. Варто зауважити, що появи голосної можуть уникати іменники іншомовного та книжного походження, окрім лексем на - к(а), а також деякі власне-українські слова (Ковтюх, 2016: 189). Очевидно, це правило регламентує й відсутність чергування голосної фонеми /о/ з нульовою фонемою в генітиві й дативі множини, властиве низці жіночих імен, які змінюють за зразком іменників І відміни твердої групи: Аріадни - Аріадн, Венедикти - Венедикт, Електри - Електр, Маріамни - Маріамн, Никандри - Никандр, Олександри - Олександр, Палагни - Палагн, Сандри - Сандр.

Ураховуючи головні морфологічні чинники виокремлення парадигм жіночих імен І відміни твердої групи, визначено 7 ЕПК.

ЕПК № 1 (Августа) включає антропоніми Антоніна, Бажана, Лада (окреме офіційне ім'я або похідне від Влада; Владилена; Владлена; Млада), Ликера, Ера, Жана (від Жанна; Сніжана), Зоряна, Яна (окреме офіційне ім'я або похідне від Іванина; Іванна; Ліліана, Ліліяна; Севастяна, Севастіана; Яніна), Іванна, Рена (від Ірена; Рената; Флорентина), Магдалина, Панна, Роксана, Уляна, Флора (окреме офіційне ім'я або похідне від Флорентина) та інші. Антропоніми мають наголошену основу в однині та множині. Чергування твердої / м'якої фонем /д/ - /д'/, /з/ - /з'/, /л/ - /л'/, /н/ - /н'/, /р/ - /р'/, /с/ - /с'/, /т/ - /т'/ у давальному й місцевому відмінках: Влада - Владі, на, у (в), при, по Владі; Іза - Ізі, на, у (в), при, по Ізі; Авеліна - Авеліні, на, у (в), при, по Авеліні; Домна - Домні, на, у (в), при, по Домні; Віктора - Вікторі, на, у (в), при, по Вікторі; Аліса - Алісі, на, у (в), при, по Алісі; Каліста - Калісті, на, у (в), при, по Калісті.

ЕПК № 2 (Аврелька) об'єднує лексеми з постійним наголосом на основі: Гапонька (від Агапія; Агафія, Гафія), Горпинка (від Агрипина, Горпина), Аллочка (від Алла), Явдонечка (від Євдокія, Докія (Явдоха, Вівдя), Зоринонька (від Зорина), Лялюська (від Лариса), Любинка (від Любов (Любина)), Мальвочка (від Мальвіна, Мальва), Марусейка (від Марія (Мар'я)), Льоленька (від Олена; Ольга), Росечка (від Роксолана, Роксоляна; Ростислава), Солошка (від Соломія, Саломея (Солоха)) та інші. Чергування приголосних фонем /к/ - /ц'/ у давальному й місцевому відмінках однини (Христинонька - Христиноньці, на, у (в), при, по Христиноньці, Химочка - Химочці, на, у (в), при, по Химочці) та голосної фонеми /о/ з нульовою (між двома приголосними фонемами - м'якою і твердою або двома твердими) у родовому і знахідному відмінках множини (Маланойки - Маланойок, Степанидки - Степанидок).

ЕПК № 3 (Ага) включає імена Домаха, Ївга, Євдоха (від Євдокія, Докія, Явдоха, Вівдя), Стаха (від Євстахія, Євстафія; Станіслава), Інга, Мартоха (від Марта), Пелага, Солоха, Стеха, Ядвіга та інші, для яких характерний наголос на основі в усіх формах відмінків однини і множини. Чергування приголосних фонем /г/ - /з'/ (Ага - Азі, на, у (в), при, по Азі), /х/ - /с'/ (Валюха - Валюсі, на, у (в), при, по Валюсі) у давальному й місцевому відмінках однини.

ЕПК № 4 (Агафоника) об'єднує імена з наголошеною основою в усіх формах відмінків однини і множини: Ніка (окреме офіційне ім'я або похідне від Агафоника; Вероніка), Андроника, Віталіка, Домніка (від Домініка, Домнікія), Льока (від Леокадія) та інші. Чергування приголосних фонем /к/ - /ц'/ у давальному й місцевому відмінках однини (Вероніка - Вероніці, на, у (в), при, по Вероніці).

ЕПК № 5 (Гапа) входять імена Борислава, Дома (від Домініка, Домнікія; Домна, Домаха), Ірма, Люба (від Любава; Любов (Любина); Любомила; Любомира), Мальва, Хима, Ярослава та інші. Лексеми мають наголошену основу в однині та множині.

До ЕПК № 6 (Зірка) належать імена, які мають наголошену основу в однині та закінчення в множині (крім родового та знахідного): Квітка (від Квітослава), Квіточка (від Квітослава), Квітонька (від Квітослава). У формі називного відмінка множини - зв'язана форма (дві, обидві, три, чотири Зірк-и, Квітк-и, Квіточк-и, Квітоньк-и). Чергування приголосних фонем /к/ - /ц'/ у давальному й місцевому відмінках однини (Зірка - Зірці, на, у (в), при, по Зірці; Квітка - Квітці, на, у (в), при, по Квітці; Квіточка - Квіточці, на, у (в), при, по Квіточці; Квітонька - Квітоньці, на, у (в), при, по Квітоньці) та голосної фонеми /о/ з нульовою в родовому і знахідному відмінках множини (Зірк-и - Зірок, Квітк-и - Квіток, Квіточк-и - Квіточок, Квітоньк-и - Квітоньок).

ЕПК № 7 (Зіронька) об'єднує імена, для яких характерний наголос на основі в однині та паралельний на закінченні (крім родового та знахідного) і основі (Зірочк-и, Зірочк-и) у множині: Зірочка (від Зореслава; Зорина; Зоря; Зоряна). Чергування приголосних фонем /к/ - /ц'/ у давальному й місцевому відмінках однини (Зіронька - Зіроньці, на, у (в), при, по Зіроньці; Зірочка - Зірочці, на, у (в), при, по Зірочці) та голосної фонеми /о/ з нульовою в родовому і знахідному відмінках множини (Зіроньк-и - Зіроньок, Зірочк-и - Зірочок).

Висновки з дослідження і перспективи подальшого розвитку в цьому напрямку

У статті визначено морфологічні (іменниковий тип відмінювання; маркованість категорією жіночого роду; належність до категорії істот-осіб; утворення повних парадигм; однотипність відмінкових форм), синтагматичні (зв'язана форма називного відмінка множини в сполученні з числівниками два (дві), обидва (обидві), три, чотири та кількісними складеними числівниками з останнім компонентом два-чотири), акцентуаційні (однотипне наголошування), морфонологічні (чергування приголосних і голосних фонем) чинники, що впливають на систему відмінкових парадигм антропонімів на позначення українських жіночих імен І відміни твердої групи, та виокремлено 7 ЕПК. Словозмінна парадигматика власних чоловічих і жіночих імен потребує комплексного дослідження та системного аналізу в сучасному мовознавстві.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія / Вихованець І. Р. та ін. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. - 752 с.

2. Ковтюх С. Л. Елементарні парадигматичні класи іменників першої відміни мішаної групи в українській мові. Науковий вісник Херсонського державного університету : зб. наук. праць. Сер. Лінгвістика. Херсон : Вид- во ХДУ, 2006. Вип. ІІІ.- С. 38-45.

3. Ковтюх С. Л. Особливості морфологічної парадигматики онімів сучасної української мови. Аоуод оуоуаотікй : науковий журнал. 2006а. № 1 (1). - С. 50-57.

4. Ковтюх С. Л., Кашталян О. М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ : монографія. Кіровоград : ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - 258 с.

5. Ковтюх С. Л. Репетитор (як навчитися грамотно писати) : навчальний посібник з практичного курсу української мови. Вид. 3-тє, випр. й допов. Кіровоград : Центр оперативної поліграфії „Авангард”, 2016. - 480 с.

6. Ковтюх С. Л. Зв'язані форми називного, знахідного та кличного відмінків множини іменників в українській мові. Філологічний часопис. 2017. Вип. 2 (10). - С. 148-157.

7. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей : словник-довідник. Вид. 3-тє, випр. й допов. Київ : Наукова думка, 2005. - 204 с.

8. Трійняк І. І. Словник українських імен. Київ : Довіра, 2005. - 509 с.

9. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2019. - 392 с.

REFERENCES

1. Vykhovanets, I. R. (2017). Hramatyka suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy. Morfolohiia. [Grammar of the modern Ukrainian literary language. Morphology]. Kyiv : Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, 752 p.

2. Kovtiukh, S. L. (2006). Elementarni paradyhmatychni klasy imennykiv pershoi vidminy mishanoi hrupy v ukrainskii movi // Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. [The elementary paradigmatic class of nouns of the I declination of the feminine gender of the mixed firm group in the Ukrainian language]. Kherson : Vydavnytstvo KhDU, рр. 38-45.

3. Kovtiukh, S. L. (2006а). Osoblyvosti morfolohichnoi paradyhmatyky onimiv suchasnoi ukrainskoi movy // Aoyo; ovopaorrKq. [Features of the morphological paradigm of onyms of the modern Ukrainian language]. Donetsk, pp. 50-57.

4. Kovtiukh, S. L., Kashtalian, O. M. (2012). Slovozminna paradyhmatyka ukrainskykh prizvyshch: monohrafiia. [Inflectional paradigm of Ukrainian surnames]. Kirovohrad : POLIMED-Servis, 258 p.

5. Kovtiukh, S. L. (2016). Repetytor (iak navchytysia hramotno pysaty): navchalnyi posibnyk z praktychnoho kursu ukrainskoi movy. [Tutor (how can we study to write competently)]. Kirovohrad : Tsentr operatyvnoi polihrafii „Avanhard”, 480 p.

6. Kovtiukh, S. L. (2017). Zviazani formy nazyvnoho, znakhidnoho ta klychnoho vidminkiv mnozhyny imennykiv v ukrainskii movi // Filolohichnyi chasopys. [Bound forms of the nominative, accusative and vocative cases of the plural nouns in the Ukrainian language]. Uman, рр. 148-157.

7. Skrypnyk, L. H., Dziatkivska, N. P. (2005). Vlasni imena liudei: slovnyk-dovidnyk. [Names of people: the dictionary]. Kyiv : Naukova dumka, 204 p.

8. Triiniak, I. I. (2005). Slovnyk ukrainskykh imen. [Dictionary of Ukrainian names]. Kyiv : Dovira, 2005. 509 p.

9. Ukrainskyi pravopys (2019). [Ukrainian spelling]. NAN Ukrainy, In-t movoznavstva im. O. O. Potebni; Instytut ukrainskoi movy. Kyiv : Naukova dumka, 392 p.

Размещено на Allbest.ru