Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Факультет іноземних мов

Кафедра німецької мови

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з іноземної філології

на тему:

Структурно-семантичні особливості густативної лексики в сучасній німецькій мові

Студентки IVкурсу, групи НА-41

Голуб Ірини Сергіївни

Науковий керівник:

к. філол. наук, доцент Щербак О. М.

м. Ніжин, 2021 рік



АНОТАЦІЯ

Структурно-семантичні особливості густативної лексики в сучасній німецькій мові

Голуб Ірина Сергіївна

Щербак Олена Миколаївна

В роботі подано основи поняття «густативна лексика». Розглянуто її форми та види, а також досліджено історію розвитку поняття.

Надано визначення поняття «густативна лексика». Встановлено напрямки дослідженнягустативної лексики в сучаснійнації.

Встановлено структурні та семантичні особливості густативної лексики в німецькій мові. Крім цього, визначено особливості функціонування густативної лексики в німецькій мові.

В результаті, робота може слугувати джерелом для дослідження теми «структурно-семантичнихособливостейгустативної лексики в сучаснійнімецькіймові в майбутньому», а також, загалом бути джерелом для вивчення кулірарної та/або густативної лексики в німецькій мові.



Summary

StructuralandsemanticfeaturesofthickvocabularyinmodernGerman

HolubIrynaSergiyivna

ShcherbakOlenaMykolayivna

Thepaperpresentsthebasicsoftheconceptof "thickvocabulary". Itsformsandtypesareconsidered, aswellasthehistoryoftheconcept'sdevelopmentisstudied.

Thedefinitionoftheconceptof "thickvocabulary"isgiven. ThedirectionsofresearchofthickvocabularyinmodernNazistudiesareestablished.

StructuralandsemanticfeaturesofthickvocabularyinGermanareestablished. Inaddition, thefeaturesofthefunctioningofthickvocabularyinGermanaredetermined.

As a result, theworkcanserveas a sourceforstudyingthetopic "structuralandsemanticfeaturesofthickvocabularyinmodernGermaninthefuture", aswellas, ingeneral, be a sourceforstudyingcoolirand/orthickvocabularyinGerman.



ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГУСТАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ
• 1.1 Характеристика поняття «густативна лексика». Історія походження, її види та форми
• 1.2 Напрямки досліджень густативної лексики у сучасних наукових розвідках
• РОЗДІЛ 2. ТВОРЕННЯ ТА СЕМАНТИКА ГУСТАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
• 2.1 Структурні моделі та семантичні особливості густативної лексики в німецькій мові
• 2.2 Особливості функціонування густативної лексики в сучасній німецькій мові
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТК
• ZUSAMMENFASSUNG
• 
• ВСТУП

Актуальність теми.Саме в літературі першої половині ХІХ ст. Європи і митці, і частково дослідники різних галузей науки (передовсім етнографи) почали ставитися до процесів, засобів та способів харчування людей різних верств як до конкретних і надважливих факторів, причин і детермінантів поведінки й діяльності як окремих особин, так і соціумів; як у житті, так і в літературі фактично у всіх проявах цих явищ і процесів.

І якщо митці та мислителі класицизму, дещо по-новому переосмислюючи й увиразнюючи досить лаконічні, але живописні сцени й картини банкетів, лише пробували формулювати питання й проблеми та потреби так званої «природної людини», то сентименталісти, але передовсім критичні реалісти почали зображати в творах мистецтва й перш за все в художньої літератури такі натуралістично-живописні і в той же час виразно-характеристичні предмети, факти, епізоди, етюди, сцени й розгорнуті картини умов, причин і способів харчування персонажів, у яких загалом знайшло своє відображення харчування практично всіх представників тодішніх конкретних соціумів. І це були не лише загальні принципи самої природи людського буття, а й писані та особливо неписані закони й закономірності суспільного розподілу засобів та можливостей «жирування», голодування й щоденного виживання окремих людей і людських спільнот, а значить і формування нових етикетних, звичаєвих, моральних та етичних, естетичних регламентацій, пов'язаних із добуванням, приготуванням, розподілом та споживанням страв як у сферах «зайвих» для тодішніх суспільних устроїв і стосунків дворян, так і в сферах безкінечно відмінних колах харчування народів, націй та етносів Європи.

То ж не дарма саме в кінці ХVІІІ ст. і впродовж першої половини ХІХ ст. і перед митцями, і перед ученими постала низка проблем, пов'язаних з функціональністю їжі.

Питання про їжу як істинність життя людини були сформульовані німецьким філософом Г. Гегелем («Відкидання Споживання»), який сутність процесу харчування розглядав у тому, що людина «поглинає» щось таке, що приземлює її та позбавляє нібито можливості одухотворення.

Сумнівність тверджень Г. Гегеля не тільки не «відштовхнула» митців та учених від людського харчосмакування, а навпаки, ще більше посилила інтерес до «приземленості» їжі взагалі - саме тоді (1801 р.) лексема «гастрономія» була створена не кулінарами, і не мовознавцями, а поетом Жозефом Бершу. І ця лексема швидко набула неабиякої популярності уже на початку ХІХ ст. як у практиці харчування, так і в мистецтві, а ще в науці про них - саме на цих питаннях зовсім по-новому «переплелися» інтереси митців слова та на цей раз уже більшості дослідників гуманітарних наук.

Чи не найпомітнішими наслідками всіх цих пошуків стали перші уявлення й поняття про рефлективно-смакові відчуття та й перші тверді знання про них: від достатньо стійких понять про змістоформи та якості окремих страв і харчів загалом до осягнення когнітивних функцій основних страв і сутності та способів їх приготування, але, перш за все, споживання кожної із них. густативна лексика німецька мова

Про це свідчить поява багаточислених фактів і процесів творення в українській і в світовій літературах і як простих мовленнєвих копій та моделей, так і художніх моделей цих явищ, значно рідше - повноцінних образних процесів і картин приготування (а то і просто «творення»), подачі й споживання та пригощання персонажами їхніх гостей, а також відтворення й уживання письменниками нових густативних та густатвино-сапористичних уявлень і понять про них, оригінальних етикетних схем спілкування між спілкувальниками.

Крім цих дослідників, густативна лексика в різних аспектах вивчалася певним колом науковців:Н. Д. Арутюнова, О. А. Вербицька, О. М. Вольт, В. В. Грідасов, В. В. Дятчук, В. В. Попова, Л. О. Пустовіт, І. Г. Рузін, І. П. Устинова, А. Н. Шрамм та іншими.Незважаючи на величезну кількість досліджень щодо вищеназваної лексики, її вивчення залишається, актуальною темою і сьогодні.

Об'єкт дослідження - густативна лексика;

Предмет дослідження - структурно-семантичні особливості густативної лексики;

Мета дослідження - визначити структурно-семантичні особливості густативної лексики в сучасній німецькій мові

Завдання дослідження:

- Дати характеристику поняття «густативна лексика», визначитиїїісторіюпоходження, види та форми;

- Виявити напрямки дослідженьгустативної лексики у сучаснихнауковихрозвідках;

- Зробитианалізструктурних моделей та семантичнихособливостейгустативної лексики в німецькіймові;

- Розглянутиособливостіфункціонуваннягустативної лексики в сучаснійнімецькіймові.

Структура роботи. Робота складається зіанотації, вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків,списку використаних джерел, додатків та резюме. Загальний обсяг роботи - 36сторінок.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГУСТАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ

1.1 Характеристика поняття «густативна лексика». Історія походження, її види та форми

Сенсорна лексика є вербальною актуалізацією постійної сфери «чуттєвого сприйняття», у якій закодована вся інформація про навколишній світ. Дослідження сенсорної лексики проводилися в різних аспектах та на матеріалі багатьох мов. Також лексика відчуття є одним з основних засобів репрезентації авторської мовної картини світу. Текст художнього твору являє собою багатомірну змістову єдність, в якій віддзеркалюється психологія письменника, де реалізується в літературній формі ідея, а також відображається унікальне явище людської свідомості - мова, яка через системно-функціональні, семантичні, стильові, стилістичні та інші організації розкриває національну та індивідуально-лінгвістичну концептуальну картину світу. Сенсорна лексика - це залишені митцем слова вузькі шпарини, крізь які гнучкий розум читача проникає у внутрішній світ автора. Тому вважаємо за необхідне розглядати цей лексичний пласт як одну з семантичних домінант прозового твору.

Мовна картина світу - це сукупність уявлень, що склалася історично у повсякденній свідомості народу і відобразилася у мові. Це свого роду колективна філософія, система поглядів, з одного боку, універсальна, а з іншого, національно-специфічна [9, с.53].

Проблема мовної картини світу є актуальною у зв'язку із виходом на перший план у лінгвістичних дослідженнях проблеми співвідношення мови, свідомості (індивідуальної й колективної) й культури [5,c.8].

Серед актуальних питань лінгвістики слід відзначити спосіб відображення світу у свідомості людини та роль вербальних засобів у цьому процесі. В. Гумбольдт першим висунув ідею про нерозривну єдність мови і мислення. При цьому, мова для В. Гумбольдта виступає як посередник між двома різними світам - об'єктивно існуючим зовнішнім світом і суб'єктивним світлом людини [7, c.238].

У художньому мовленні тактильна та густативна лексика використовуються для прямої номінації сенсорних сутностей, а також у процесі конвергенції сенсорних образів - скупчення в одному текстовому фрагменті пучка сенсорних образів, що формують полімодальний образ, сприйнятий у певний момент часу кількома органами чуття. Густативною називаємо лексику на позначення смаку (від лат. gustatusсмак,смакове відчуття). Смакові відчуття постають одним із видів сенсорного механізму сприйняття, основною функцією яких є визначення якості споживаної їжі,що здійснюється шляхом аналізу смакових характеристик харчових речовин , а також поліпшення апетиту. Найменування смаку належать до перцептивної лексики ,яка відіграє важливу роль у відображенні об'єктивної дійсності. Проблеми вивчення лексичних одиниць викликають особливий інтерес, оскільки саме в лексиці найбільш яскраво відображена національна специфіка мови.

Словниковий склад є найбільш чутливим до різноманітних зовнішніх факторів впливу, на ньому постійно відбивається дія внутрішніх законів розвитку мови. Лексика на позначення смаку в сучасній німецькій мові поповнюється: шляхом розвитку лексичних значень, а також словотвірним способом. Значення позитивної / негативної оцінки реалізується у густативній лексиці також шляхом морфологічної деривації [13, c.132].

Густативна, або смакова лексика є надзвичайно колоритним засобом передачі уявлення про навколишній світ. Густативним та тактильним відчуттям присвячені праці не лише мовознавців а й психологів культурологів, психофізіологів тощо.

Особливий інтерес для дослідження викликає сприйняття смаку людиною та мовне відображення результатів цього виду перцепції. Смак при цьому визначається як процес сприйняття, а не відчуття. Так термін «відчуття» відноситься до початкового досвіду, що виникає внаслідок елементарних видів стимуляції, у той час як сприйняття означає участь вищих когнітивних механізмів, що інтерпретують сенсорну інформацію [1, c.13].

З лінгвістичного, погляду, смак цікавий тим, що він вербалізується досить складно, тому основна проблема полягає у пошуку лінгвістичних корелятів для різних значень смакової шкали. Людина не набагато просунулася у розкладанні на елементи цього роду сприйняття. Лексика, яка відноситься до результатів незорового сприйняття, відносно бідна. Її різноманітність мінлива, вона позичена у конкретної лексики - найчастіше у імен природних реалій (наприклад, смак малини). У позначеннях такого роду, які не подолали етапу порівняння, відображається семантична дифузність найменувань [4, c.12].

Невизначений і дифузний характер цього виду перцепції виявляється у порівняно невеликій кількості лексичних одиниць зі значенням смаку у мові. Як відомо, письменники користуються загальновживаною мовою, проте їх індивідуальне світосприйняття, а також особливості мови зумовлюють створення неповторного мовного світу. Контакт письменників, як і будь-яких інших суб'єктів світорозуміння, зі світом є унікальним, уявлення про світ різноманітним. При цьому, дійсно адекватний глобальний і цілісний образ світу може створити тільки колективний суб'єкт в ході всебічного розглядання зовнішнього світу, створюючи загальну картину світу, в якій усуваються усі нюанси індивідуального світосприйняття.

Картина світу - це наслідок побудови суб'єктом образу свiту за допомогою певних засобів. Густативна лексика при цьому є локальним фрагментом світу, або картиною досліджуваної дійсності [10, c.57].

Вибір письменником тих чи інших мовних засобів зумовлено багатьма факторами - задумом, концептом та змістом художнього твору, художнім напрямком. Мовна картина світу письменника відображає особливий спосіб світобачення, властивий даній мові, культурно значущий для неї. Ще одним значним джерелом поповнення лексики на позначення смаку є засоби оцінювання, які виражаються у художньому творі за допомогою прикметників.

Мова це не тільки знаряддя культури, але знаряддя емоцій. Думки та емоції зливаються у процесі діяльності, і емоції можуть навіть превалювати при цьому. Кожна мовна особистість, незалежно від культурних відмінностей, переживає ті ж самі базові емоції, і це зближує людей різних культур. Так концепти радість з одного боку і нещастя з іншого є базовими емоційними концептами. Сема «сприйняття смаку» утворює концепт.

Цей концепт є у свідомості кожної людини, незалежно від культурних відмінностей, що об'єднує людей різних культур. Цим можна пояснити спільні значення густативних прикметників у метафоричних формуваннях. Але існує національна специфіка представленості цього виду перцепції у досліджуваних мовах. Необхідність виділити національну специфіку сприйняття смаку потребує аналізу результатів його концептуалізації в німецькій і українській мовах. Ознака смаку не є самостійною, вона тісно пов'язана у процесі комунікації з об'єктом. Ця особливість знаходить відображення в особливому типі номінації - іменних атрибутивних сполученнях. Тому семантична структура ядерних прикметників на позначення смаку досліджується за допомогою аналізу їх лексичної сполучуваності. Кожен прикметник має ряд сполучуваних іменників, але цей ряд не завжди однаковий за своїм складом, що відображає національні особливості концептуалізації предметів за тією чи іншою ознакою [6, c.18].

У мові прози або поезії густативна лексика стає ознакою індивідуального стилю автора. У кожного митця є улюблені найменування смаку які відображають його світогляд та естетичні позиції, психологію, символізують певною мірою відповідну епоху, ментальність. Найменування смаку належать до малодосліджених груп лексики.

Це пояснюється тим,як слушно зазначав Іван Франко, що не всі відчуття (маються на увазі зорові, слухові, смакові, нюхові) відіграють однакову роль у створенні художніх образів. Перше місце відводиться зоровим, слуховим і дотиковим відчуттям, а за ними йдуть смакові і нюхові. Відповідно до того знаходимо в поезії різних часів і народів найменше зображень смакових і запахових, значно більше вражень дотику і слуху, а найбільше вражень зору [12, c.126].

Прикметники на позначення смаку були предметом дослідження лінгвістів,які на матеріалі різних мов та в різні періоди намагалися зрозуміти складну й своєрідну природу цього пласту лексики. Позначення смаку зацікавлює дослідників давністю походження і семантичним багатством. Можна назвати окремі розвідки,автори яких так чи інакше торкалися лексики зі значенням смаку.

Серед таких праць слід відмітити дисертаційне дослідження М.П. Білоус «Прикметники на позначення смаку в мові», присвячене ономасіологічному аспектові аналізу густативних прикметників, дисертацію І.В. Гайдаєнко«Назви на позначення смаку: етимологія, семантика, функціонування», у якій на обширному матеріалі із залученням джерел різнорідної стильoвої приналежності комплексно досліджено лексику на позначення смаку в сучасній німецькій мові,а також дослідження А.В. Куценко. Прикметники, які відображають концепт смаку в латинській мові, були предметом зацікавлення в класичній філології [10, c.18].

Недостатня кількість праць, присвячених густативній лексиці в давногрецькій мові, свідчить про те, що вивчення цього шару лексики в індивідуально-авторському вживанні є цілком на часі. Людина сприймає навколишній світ за допомогою спеціалізованих сенсорних систем - аналізаторів. У процесі сприймання відбувається формування образу предметами або явищами ,що діє на аналізатор. Одиниці, що фіксують перцептивні відчуття на лексичному рівні, демонструють особливості структурної та семантичної організації. У статті на матеріалі німецької мови ми розглядаємо мовні одиниці зі значенням смаку як кореляти складних мисленнєвих процесів, що включаються син естетичні порівняння, трансформують фонові знання комуніката.

Прикметники смаку, як зазначає А. Шрамм [13,c.10], які посідають дуже скромне місце в розряді якісних прикметників, є найбільш елементарними. Оскільки ці прикметники виражають ознаки,які сприймаються відповідними органами чуття,їх називають емпіпрійними прикметниками. Система лексим смаку характеризується властивістю виражати ознаки предметів не через відношення до інших предметів,дій чи обставин, а власне семантикою. Наприклад, гіркий, солодкий, кислий, солоний. Ці номінації є основними назвами загального поняття смак. У сучасних мовах система слів на позначення смаку має чітко виражене ядро(солодкий, гіркий, солоний, кислий).

До власне смакових назв, що позначають основні видові поняття елементарного смаку, приєднуються лексеми: прісний, терпкий. Умовно до назв смаку можна віднести слова: смачний, ласий, оскільки вони є релятивними назвами, що дають позитивну оцінку. До цієї групи належать також лексеми, що позначають ускладнені відчуття смаку (гіркувато-солодкий), характеризуючи смак ядровою назвою з додатковим відтінком. Солодкий смак викликає приємні відчуття. Тому на основі прямого номінативного значення аналізований прикметник набуває відтінку значення «приємний на смак, смачний». Поширення тактильної лексики на всі види лексики чуттєвого сприйняття - одна з основних закономірностей функціонування синестетичного слововживання, детермінованого метою дотикового відчуття у процесі пізнання. Ядром семантичної класифікації тактильної лексики в системі сучасної німецької мови є архісема тактильне відчуття [8, c.36].

Тактильна лексика широко використовується у художньому мовленні на позначення температурних відчуттів, якостей характеру людини, зовнішніх та внутрішніх характеристики персонажа тощо. Тактильна лексика та лексика смакопозначення мають великі експресивні можливості і набувають різноманітних контекстуальних доповнень смислу, завдяки чому збільшується роль тактильних та смакових сенсоризмів формуванні змістово-концептуальної та підтекстової інформації, що робить їх важливим засобом творення художньої образності.

Особливий інтерес для дослідження викликає сприйняття смаку людиною та мовне відображення результатів цього виду перцепції. Смак при цьому визначається як процес сприйняття, а не відчуття. Так термін «відчуття» відноситься до початкового досвіду, що виникає внаслідок елементарних видів стимуляції, у той час як сприйняття означає участь вищих когнітивних механізмів, що інтерпретують сенсорну інформацію [4, c.5-6].

З лінгвістичного, погляду, густативналексика цікава тим, що вонавербалізується досить складно, тому основна проблема полягає у пошуку лінгвістичних корелятів для різних значень смакової шкали. Людина не набагато просунулася у розкладанні на елементи цього роду сприйняття.

Лексика, яка відноситься до результатів незорового сприйняття, відносно бідна. Її різноманітність мінлива, вона позичена у конкретної лексики - найчастіше у імен природних реалій (наприклад, смак малини). У позначеннях такого роду, які не подолали етапу порівняння, відображається семантична дифузність найменувань [8, c. 42].

Невизначений і дифузний характер цього виду перцепції виявляється у порівняно невеликій кількості лексичних одиниць зі значенням смаку у мові. Смакові сенсоризми є одним із найважливіших засобів створення образності в художньому дискурсі, оскільки вони здатні великою мірою передавати в конкретно-чуттєвій формі той складний зміст, який не завжди збігається із зовнішнім значенням образу. Тому густативна лексика є одним із головних засобів репрезентації авторської картини світу, розкриття тем та ідей.

Уміння читати художній текст, враховуючи стилістичні особливості вживання та функціонування густативної лексики для розкриття авторської мети - необхідний елемент високої культури читання художнього тексту. Густативна лексика, як і відповідна поняттєва сфера, є її вагомим компонентом.

Отже, використання гутативної лексикив німецьких творах відображає специфічне сприйняття світу авторами, служить для повної характеристики позначення смаку.

1.2 Напрямки досліджень густативної лексики у сучасних наукових розвідках

Моделювання системи мови є досить ефективним способом його пізнання [11, с. 3]. Лексичні угрупування, об'єднані на основі загального значення, загальною функції або на основі комбінації цих двох ознак, можуть бути представлені у вигляді поля - системного утворення, що характеризується ієрархічними відносинами. Слова пов'язані семантичними відносинами і утворюють ієрархічне єдність, відповідне структурі поля [7, с. 79-86].

Під польовою структурою, слідом за З. Д. Попової, І. А. Стернин, вважаємо об'єднання різних елементів системи мови, що має ознаки мовного поля. Польовими структурами є як лексико-семантичні і лексико-граматичні угруповання, так і справді семантичні явища [11, с. 8].

Такі мікросистеми, як лексико-семантичне поле, лексико-семантична група і синонімічний ряд, мають, на думку В. В. Левицького, характерні ознаки «польової структури» [9, с. 218]. Ці елементи включають словодомінанту, ядро ??і периферію зони [9, с. 218]. Зони поля пов'язані асоціативном зв'язком зі стимулом-ідентифікатором в центрі поля [11, с. 33].

Польове членування густативної лексики відповідає структурі семантичного поля Ю. М. Караулова, а також одному з п'яти типів семантичних полів, що виділяються Л. М. Васильєвим. Члени поля за Ю. М. Караулова пов'язані різноманітними лексико-семантичними і лексико-граматичними відносинами. При цьому, слова, що входять до складу семантичного поля, об'єднані спільною, щонайменше однією, сім'єю, яка входить до відповідного тлумачення кожного з цих слів [6, с. 219].

Типологія семантичного поля Л. М. Васильєва представлена ??такими видами лексичних об'єднань із загальним інваріантом:

1) семантичні класи однієї частини мови, що знаходяться в парадигматичних відносинах;

2) семантично співвіднесені класи слів різних частин мови, одиниці яких можуть знаходитися як в парадигматичних, так і в синтагматичних відносинах один з одним;

3) функціонально-семантичні поля;

4) синтаксичні парадигми;

5)семантико-синтактичні поля змішаного типу [1, с. 55].

Семантичне поле густативної лексики характеризує інший тип парадигм - семантично співвіднесені класи слів різних частин мови, котрі вступають у парадигматичні і синтагматичні відносини. Поле густативної лексики - це ієрархічно структуроване семантичне поле. Воно, як і будь-яке інше системно-структурне об'єднання, має чітку структуру - ядро ??і периферію. Об'єднання мовних одиниць в семантичне поле відбувається на основі загального інваріантного значення. Незважаючи на певний суб'єктивізм при виокремлення семантичних полів і визначення їх меж, семантичне поле не є методологічною абстракцією, а являє собою об'єктивну мовну структуру [10, с. 27-63; 4, с. 155].

. Ядро поля характеризується максимальною концентрацією смакової ознаки, на периферії відбувається ослаблення інтенсивності ознаки. Критерієм розмежування різних зон семантичного поля є ступінь семантичної близькості з ядерними значеннями.

Національна специфіка лексико-семантичних полів виявляється в кількості наявних в поле слів і в характері опозиції між компонентами поля [3, с. 111-120; 5, с. 211]. Велику роль відіграють при порівнянні також кількісні ознаки виділення одиниць полів мов, що зіставляються [13; 14, с. 139-149].

При побудові семантичного поля враховується семантичний обсяг полісемантичний лексем, що входять до його складу. Це стосується, перш за все, полісемантів смак, солодкий, гіркий, солоний, кислий, які в прямих значеннях входять до складу ядра досліджуваного семантичного поля, в переносних значеннях розташовуються на периферії. Правомірність такого підходу підтверджує ряд дослідників, що використовують польові методи. Так, С. Г. Шафиков вважає, що «в залежності від завдань дослідження, поле може не обмежуватися набором значень, загально ідентифікується, а характеризуватися глибиною, яку утворює семантична структура полісемантів» [12, с. 22].

Периферія густативної лексики сформована, виходячи з словотворчих можливостей найменувань. До периферії належать метафорично і метонімічно перенесенні значення густативних лексем. Група є досить численною і включає лексеми, що належать іншим семантичним полям.

Периферію поля складають елементи, що мають ознаку смаку в субординативних позиціях - в похідних значеннях різних ступенів (значення № 2, № 3 тощо).

До периферії відносимо і вторинні значення полісемантичний лексем, що становлять ядро ??семантичного поля густативної лексики - смак, солодкий, гіркий, солоний, кислий.

Поняття перцептивної метафори розглядаємо як особливий різновид онтологічної метафори. Виділення цього виду метафори засноване на теорії про двох рівних знаннях: емпіричному, що базуються на конкретно-чуттєвому сприйнятті, і теоретичному пізнанні на основі абстрактно-логічного мислення [2, с. 112].

Аналізуючи матеріал, беремо до уваги типологію, розроблену М. М. Копиленко і З. Д. Попової, згідно з якою, прямим номинативним значенням відповідає первинна денотативнаясемема Д1, напр. укр. кисла ягода, - вторинна денотативна Д2, напр. рос. «кислаямина» [8, с. 114-120].

Семеми Д2 характеризуються більшою національною специфікою внаслідок соціокультурної обумовленості процесу перенесення перецептивної ознаки.

Периферія семантичного поля густативної лексики представлена:

1) групою одиниць, що мають густативний компонент в структурі значення слова;

2) групою одиниць, що не мають прямо відношення до густативного компонента в структурі значення слова.

1) Прикладом одиниць першої групи можуть служити такі зоологічні найменування з густативним компонентом в назві і в структурі значення, до прикладу: англ. bitterling. «A cyprinidfishwithinediblebittermeat» - «риба сімейства коропових з неїстівним гірким м'ясом».

Наявність лексичних лакун в цій тематичній групі пов'язана з відмінностями в найменувань в досліджуваних мовах, пор .: лексема німецької мови Bitterkraut (n). і «Гірчак» української мови.

Порівняльне дослідження сприяє вирішенню проблеми співвідношення універсального і ідеоетніческого в мові, дозволяє виявити національну специфіку членування і відображення в мові об'єктивної дійсності.

Польовий принцип є основою системної організації густативної лексики. В результаті, в семантичному полі по густативнійлексимі,її загальні риси домінують над відмінностями.

Ядро поля характеризується максимальною концентрацією смакового ознаки, на периферії відбувається ослаблення інтенсивності ознаки. Критерієм розмежування різних зон семантичного поля є ступінь семантичної близькості з ядерними значеннями.

Периферія досліджуваного семантичного поля включає негустативні значення, утворені від густатівної лексики семантичним способом (метафоричні і метанонімічні перенесення), а також морфологічним способом (за допомогою словотворчих засобів).

Пряме значення густативної лексики відповідає конкретному смаковому відчуттю, в семантичної трансформації похідне значення являє собою метафоричний перенос двох типів:

а) зі збереженням сенсорних якостей;

б) з втратою сенсорних якостей зі значеннями внутрішніх властивостей, емоційного враження, психічного стану людини.

??Відповідно,густативна лексика в зіставлюваних мовах характеризується відмінностями, що полягають в наявності (або відсутності) готельного елемента польової організації, в їх кількісної характеристики, особливості їх семантики.



РОЗДІЛ 2. ТВОРЕННЯ ТА СЕМАНТИКА ГУСТАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

2.1 Структурні моделі та семантичні особливості густативної лексики в німецькій мові

Словотвір - це один із шляхів розвитку словникового складу, при цьому найбільш продуктивний з усіх. Нові похідні - слова, створені за допомогою засобів, що вже є в системі мови, служать для найбільш оптимальної «упаковки» і передачі інформації, по скільки дозволяють висловити якомога більше необхідних відомостей в короткій, але ємною формі:

Іменники:

dasGeschдft (-es, -e) 1. магазин; ст.: derLaden - маленький магазин, лавка; dasFach- (Spezia!-) geschдft - спеціалізований магазин; dasLebensmittelgeschдft - продуктовий магазин; derSupermarkt; derGeschдftsmann (-es, -leute) - бізнесмен; geschдftlich - діловий; dieGeschдftszeit (=, en) -час роботи.

Способи словотворення, за допомогою яких із наявних слів та основ створюються нові слова:

1. Словотворення:

Безаффіксное:

* конверсія (спосіб словотворення, утворення нового слова шляхом переходу основи в іншу пара-ДІГМА словозміни),

* трансфігурація (наука про зміни).

* аффіксальна:

*префиксация (морфема / значна частина слова, корінь /, яка приєднується до кореня і служить для утворення слів).

Лексичні (словотвірні) - морфеми, які виражають лексичне значення слова:

-Вільне - кореневі морфеми, тобто такі, які складають основний лексичне значення слова і здатні створювати слово

-пов'язані (афікси) - «що виділяються в складі словоформи, видозмінюються значення іншої частини слова.

Граматичні (словозмінної) - морфеми. Виражають граматичне значення словоформи, наприклад, числа, відмінка, особи тощо [14, c. 53].

У деяких випадках такий розподіл пов'язано з певними складнощами. Так морфема -en (в інфинітівних формах) в дослідженнях російських вчених вважається граматичним суфіксом, однак німецький лінгвіст В. Фляйшер розглядає її, з одного боку, як лексичну морфему, а з іншого боку, як граматичну морфему, що утворить деякий форми відмінювання дієслова.

* суффіксація (Приєднання суфіксів до коріння і основам як спосіб словотворення і формотворення),

* префіксально - суфіксальний словотвір (за допомогою приставки і суфікса).

1. Співставлення слів (спосіб словотворення, два або більше повних слова (або основи) об'єдналися (ються) в єдиний комплекс, так зване складне слово).

2. Важко співставні слів (зрощення, спосіб утворення нових слів шляхом додавання двох (або декількох) слів, основ виробляють слів з сполучної голосної або без неї. В результаті складання завжди утворюється складне слово, тобто слово з декількома складами).

3. Освіта складноскорочених (і усічених) слів.

Інакше кажучи, в сучасній граматиці розрізняють наступні словотворчі моделі сучасної німецької мови:

· Модель кореневих слів.

· Модель безаффіксного словотворення.

· Префіксальноа модель.

· Суфіксальна модель.

· Модель співставлення.

Зробимо висновки:

Кореневі німецькі слова зазвичай включають один - два склади, двоскладові кореневі дієслова рідкісні. Основи кореневих слів беруть участь в словотворенні як виробляють основ, а також поповнюють фонд словотворчих засобів:

Модель безаффіксного словотворення слід розглядати як функціонування однієї і тієї ж основи в умовах різного оточення: мова йде про різні парадигмах, що відповідають різним частинам мови:

essen -» dasEssen (їжа);

kochen -» dasKochen (приготування їжі).

einkaufen	- закупать, делать покупки
SiemuЯinderStadteinkaufen.	- Ей приходитсяделать покупки в городе.
Lebensmittelkaufeichmorgen ein.	- Продукты я куплю завтра.

Семантична сутність префіксальної моделі полягає в доданні слову певного категоріального ознаки (постачання, видалення, посилення тощо):

Einkaufen вказує на повторювані події (тобто. відбувається не одна покупка, а кілька) і використовується без вказівки на конкретні покупки.

Сутність суффіксальной моделі полягає в тому, що суфікс підводить відповідну лексичну одиницю під більш широку семантичну категорію, при цьому багато німецьких суфікси багатозначний, тобто здатні висловлювати різні семантичні категорії (наприклад: -er позначає різні відтінком-ки значення осіб, неживі предмети, дію; -heit має основні значення стану і соби-рательності з подальшими підрозділами і т.д.).

Словоскладання - вельми поширений спосіб словотворення в німецькій мові. Це поєднання двох компонентів, вони можуть мати різну словотворчу структуру, наприклад: Hьhner-brьhe / курячий бульйон (обидва компоненти - суффіксальние основи); dasButterbrot / хліб з маслом, dasSchinkenbrot / бутерброд з шинкою (перший компонент - суфіксальна, другий - складна основа). Як правило, перший компонент визначає другий, а другий дає загальну морфологічну характеристику з'єднання.

Сполучні елементи-(e) s, (e) n, er, ens, e.

Ми розглянули в основному словотвір іменників і дієслів.

Вивчення словотвору має важливе значення для розгляду мови як на сучасному етапі його розвитку, так і з історичної точки зору. До продуктивних способів словотворення можна віднести: в іменнику - словоскладання, суфіксація, префіксація і модель безаффіксного словотворення; у дієслова - словоскладання, префіксація. У граматиці німецької мови існує багато особливостей, головною з яких є домінуюча позиція словотворення серед способів словотворення всіх частин мови.

Словотвір - це розділ мовознавства, який вивчає способи утворення нових слів. Для того, щоб вивчити слово, ми виділяємо в ньому: корінь, афікси, закінчення, тобто морфеми. З цих елементів побудовано слово. Розкладаючи слово на морфеми, ми виробляємо морфемний аналіз. Основним елементом морфемного аналізу є морфема. Можна виділити кореневі, словозмінної, словотвірні морфеми. Кореневі морфеми - це елементи, що несуть основну лексичну і смислове навантаження слова.

Наприклад, schenk-schenken- einschenken.

/ Einschenken (A., D.) (schenkteein - hateingeschenkt) / schenken-дарувати / налити, розлити напій і т.п .: SieschenktedenGдstenTeeein. DarfichIhneneinschenken? /

У цьому ланцюжку коренева морфема schenk. У дієслові einschenken префікс ein - словотворна морфема. Закінчення -en символізує глагольную парадигму.

Словотворчий аналіз допомагає зрозуміти від яких слів (або основ) утворено слово і як воно звязано з іншими словами.



2.2 Особливості функціонування густативної лексики в сучасній німецькій мові

Лексична система будь-якої мови - це сукупність семантичних полів, оскільки кожна з них має у своєму складі певні лексичні групи, зокрема лексико-тематичні групи, які об'єднують лексеми на основі класифікаційних ознак денотатів цих лексем.

Уявлення про тематичне членування лексики має досить давню історію. Ще Ф. де Соссюр звертав увагу на те, що поза мовленням слова, які мають між собою дещо спільне, асоціюються в пам'яті таким чином, що з них утворюються групи, всередині яких простежуються різноманітні відносини [9, с. 121].

Лексико-тематична група - мовне об'єднання слів, яке базується на парадигматичних відношеннях, це ієрархічна динамічна єдність взаємопов'язаних одиниць із спільною загальною ознакою, денотати яких виявляють певну подібність. Т. В. Бахвалова визначає тематичну групу як «групу слів, кожне з яких пов'язане з відображенням певного сегмента навколишньої дійсності» [2, с. 3].

Тематичне групування слів природно випливає з групування явищ об'єктивної реальності, у складі яких логічно виділяються вербальні відрізки із спільним значенням. Кожна група таких слів пов'язана спільними семантичними рисами, за якими ці слова співвідносяться як елементи тематичної цілісності [4, с. 6].

Лексико-тематична група - це ієрархічна динамічна єдність взаємопов'язаних одиниць, які мають певну загальну ознаку і схожість позначуваних денотатів.

Тематична група густативної лексики - це група слів, яка означає функціонально однорідні реалії дійсності, тобто такі, що характеризуються предметно-логічними відношеннями [5, с. 48]. О.Т. Ліпатов зазначає, що слова об'єднуються в групи, засновані на їх семантичній подібності [6, с. 51]. Критерій об'єднання слів у тематичну групу - певна спільна ознака, яка виділяється в словах на основі їх номінативно-репрезентативної функції [8, с. 9].

Кулінарна лексика, на відміну від інших термінологій, належить до сфери щоденного побутового спілкування і складається з лексем, які окреслюють об'єкт зрозуміло, незособлено та цілеспрямовано. Знакова система їжі представляє одночасно як структуру споживання й підтримування життя людини, так і її культурні уподобання, специфіку чуттєвої сфери народу, смак як етнічний феномен [3, с. 1].

Технологічний бік харчування включає семантику сировини, дій над нею та кухонного інвентарю для первинної та термічної обробки продуктів. Вектор споживання їжі пов'язаний із номенклатурою готових страв та напоїв, посуду для їх споживання, гастрономічними уявленнями про властивості окремих інгредієнті та страви загалом, а також локальними та темпоральними параметрами споживання.

Для поділу кулінарної лексики на лексико-тематичні групи ми взяли за основу твердження Б. О. Плотникова про те, що системність виявляється у вигляді слів, які об'єднані в тематичні групи на основі спільності позначуваних словами реалій, за схожістю, суміжністю, функцією, призначенням, упорядкуванням тощо [7, с. 135].

У кожній групі можна виділити низку лексем, які є ключовими у дефініціях інших членів системи, які вони групують навколо себе. Гастролексику можна поділити наступним чином: трофоніми (інгредієнти), глютоніми-броматономени (страви), глютоніми-помономени (напої), глютоніми-процесиви (дії, пов'язані із приготуванням та споживанням їжі), глютонімиінстрементативи (посуд, кухонне приладдя), глютоніми-органолептиви (якість страв за одоративними (сцентальними), візуальними, густативними, акустичними та тактильними характеристиками) та глютоніми-локативи (місце споживання страв та напоїв). Анна Бохнакова до кулінарних термінів залічує назви способів приготування страв, їх подачі, назви страв та напоїв, а також компоненти страв, крім цього назви видів м'яса, овочів, фруктів, спецій. Крім цього сюди належать також назви посуду, кухонних приладів та назви дій, пов'язаних із приготуванням, сервіруванням та споживанням їжі, а також назви місць та часу споживання їжі [10, с. 7].

Для виділення лексико-тематичних груп ми скористались авторською картотекою кулінарних термінів, укладеною на основі німецьких тлумачних словників у кількості 5192 одиниці. Опираючись на гіперо-гіпонімічні зв'язки між лексемами фахової мови кулінарії, ми виділили сім лексико-тематичних груп: інгредієнти, страви, напої, посуд, процесуальна лексика, властивості, споживання їжі, які в свою чергу розпадаються на макро- та мікрогрупи.

Лексико-тематична група «Інгредієнти» включає три макрогрупи.

Макрогрупа «Інгредієнти тваринного походження» включає мікрогрупи: м'ясо (258 лексем): Bauch, Brust, Ente, Filet, Fleisch, Gans, Geflьgel, Hachse, Hase, Huhn, Kalb, Keule, Leber, Lende, Ochse, Rind, Rippe, Rьcken, Schmalz, Schwein, Speck, Zunge; риба (149 лексем): Aal, Auster, Barsch, Fisch, Forelle, Hering, Karpfen, Lachs, Muschel; молочні продукти (48 лексем): Butter, Kдse, Milch, Obers, Quark, Rahm, Sahne, Topfen; яйця (11 лексем): Ei.

Макрогрупа «Інгредієнти рослинного походження» включає мікрогрупи: фрукти (222 лексеми): Apfel, Beere, Birne, Erdbeere, Frucht, Himbeere, Kirsche, Marille, Obst, Orange, Pflaume, Quitte, Rebe, Traube, Zitrone, Zwetschke; овочі (211 лексем): Bohne, Erbse, Erdдpfel, Gemьse, Gurke, Kartoffeln, Kohl, Paprika, Rьbe, Spargel, Spinat, Tomate, Zwiebel; гриби (124 лексеми): Pilz; прянощі (101 лексема): Gewьrz, Knoblauch, Kren, Kьmmel, Mohn, Muskat, Vanille, Pfeffer, Wьrze; горіхи (20 лексем): Mandel, Nuss.

Макрогрупа «Напівфабрикати» включає мікрогрупи: бакалія (179 лексем): Essig, GrieЯ, Hefe, Honig, Mehl, Nudel, Цl, Salz, Zucker; заготовки (92 лексеми): Masse, Teig; солодощі (27 лексем): Bonbon, Schokolade; сухофрукти (18 лексем): Korinthe, Rosine, Sukkade.

Кожен етнос у процесі свого історичного «дорослішання»когнітивно засвоює процеси приготування їжі, формує уявлення про її смакові якості, естетизує споживання їжі, тобто формує образ споживаної їжі, семіотично репрезентуючи його у вигляді страв [2, с. 9]. Приготування страви - складний процес, який включає ряд дій та операцій, націлених на зміну смакових якостей їжі, її органолептичних характеристик, кінцевою метою якого є створення нової страви із набору інгредієнтів при активній участі людини. Загалом у кулінарній картині світу страви різняться в залежності від соціо-культурних факторів за своїми інгредієнтами та використовуваними у них спеціями.

Лексико-тематичну групу «Страви» ми поділили на чотири макрогрупи.

Макрогрупа «Закуски» включає мікрогрупи: власне закуски (218 лексем): Auflauf, Dцner, Hдppchen, Kebab, Leberkдse, Leberpastete, Omelett, Pastete, Pizza, Sandwich, Sulz, Toast; сири (85 лексем): Kдse, Parmesan, хлібо-булочні вироби (82 лексеми): Brezel, Brot, Brцtchen, Semmel, Weck, Wecken, Weckerl, ковбасні вироби (80 лексем): Leberwurst, Salami, Schinken, Wurst, Wьrstchen, хлібні намазки (29 лексем): Aufstrich, Konfitьre, Marmelade, Powidl, салати (25 лексем): Salat.

Макрогрупа «Перші страви» (111 лексем): Bouillon, Brьhe, Eintopf, Suppe.

Макрогрупа «Основні страви» включає мікрогрупи: основні страви (423 лексеми): Beilage, Braten, Brei, Fondue, Gulasch, Klops, KloЯ, KlцЯchen, Knцdel, Lungenbraten, Nockerl, Rostbraten, Schnitzel, Spдtzle, соуси (58 лексем): Bechamel, Sauce, SoЯe.

Макрогрупа «Десерти» включає мікрогрупи: випічка (331 лексема): Biskuit,Gebдck, Gugelhupf, Keks, Kipferl, Kolatsche, Krapfen, Kringel, Kuchen, Lebkuchen, Pfannkuchen, Plдtzchen, Strudel, Torte, Zelten, Zopf, десерти (129 лексем): Baiser, Dessert, Eis,Gelee, Kompott, Marzipan, Pudding, Waffel.

Ситуація приготування їжі включає багато процесів механічної та термічної обробки продуктів харчування, в результаті чого вони змінюють свою початкову форму та структуру. Обов'язковою умовою приготування їжі є втручання людини у цей процес. Ситуація споживання їжі національно обумовлена і відображає релігійні, етнічні та культурні характеристики етносу. Лексико-тематичну групу «Процесуальна лексика» ми поділили на чотири макрогрупи: попередня обробка (278 лексем): pцkeln, reiben, schneiden, термічна обробка (126 лексем): backen, braten, dдmpfen, dцrren, dьnsten, grillen, hutzeln, kochen, rцsten, доведення до смаку, презентація (86 лексем): abschmecken, pfeffern;споживання (30 лексем): abessen, frьhstьcken, knabbern, lцffeln, trinken.

Посуд і начиння є обслуговуючим, периферійним придатком сфери харчування і житлово-поселенського комплексу [8, с. 7]. Лексико-тематичну групу «Посуд» ми поділили на три макрогрупи: кухонне приладдя (252 лексеми): Herd, Hobel, Messer, Mixer, Ofen, Presse, Sieb, SpieЯ, посуд для споживання (152 лексеми): Becher, Besteck, Bowle, Gabel, Glas, Kanne, Krug, Lцffel, Platte, Schale, Serviette, Tasse, Teller, посуд для готування (59 лексем): Blech, Kessel, Kochtopf, Pfanne, Schьssel, Topf.

Смакова характеристика їжі - це ті її властивості, які можна відчути органолептично. У мові існує комплекс одиниць, які позначають рецепцію смакових відчуттів (первинне сприйняття даних, отриманих від подразника), які утворюють автономну зону смакового сприйняття функціонально-семантичного поля перцепції. Окрему підгрупу становлять предметні флейворизми, які вказують на смак окремого продукту (sahnig). Також існують флейворизми, які вказують на спосіб приготування (gekocht, ьberbacken). Деякі загальні слова теж позначають смакові відчуття, що є їхньою вторинною функцією: blau, fьllig, italienisch, milde, nьchtern, rein, steif, trocken, zart. Відповідно до цього ми поділили лексикотематичну групу «Властивості» на шість макрогруп: флейфоризми (35 лексем): bitter, sauer, sьЯ; спосіб приготування (31 лексема): roh; консистенція (17 лексем): fett, mager; смак напоїв (11 лексем): pur, rein, trocken; якість (11 лексем): altbacken, besternt, delikat, frisch, lecker, schmackhaft; температура (4 лексеми): heiЯ, kalt, lauwarm, warm.

Дослідження лінгвістичної репрезентації культури пиття дозволяє виявити базові стереотипи нації, пов'язані з цінностями в сенсорно-матеріальній галузі смаку, ритуального вживання напоїв та ін. Лексико-тематичну групу «Напої» ми поділили на три макрогрупи: алкогольні напої (388 лексем): Ale, Bier, Branntwein, Champagner, Gin, Kognak, Likцr, Most, Punsch, Rum, Schaumwein, Schnaps, Sekt, Wein, Weinbrand, холодні напої (81 лексема): Apfelsaft, Limonade, Radler, Saft; гарячі напої (50 лексем): Espresso, Kaffee, Mokka, Tee.

Лінгвосеміотична своєрідність німецькомовної глютонії проявляється у своєрідних хронологічних та топологічних параметрах системи харчування, де хронос визначається періодичністю харчування, а топос представлений номінаціями місць, призначених для споживання їжі і сполучним елементом виступає особа, яка забезпечує споживача їжею. Тематична група «Споживання їжі» поділена на три макрогрупи: заклади громадського харчування (99 лексем): Gaststдtte, Lokal, Restaurant; час споживання їжі (20 лексем): Frьhstьck, Imbiss, Jause; гастроніми-агенти (8 лексем): Gastronom, Koch, Patissier, Sommelier.

Лексико-тематична група - це понятійно-логічне об'єднання слів на основі реальних відносин предметів чи явищ об'єктивної дійсності, які обслуговують одну і ту саму сферу життєдіяльності людини. У складі лексико-тематичних груп на позначення різних аспектів кулінарії (інгредієнти, страви, посуд, напої, процесуальна лексика, властивості, споживання їжі) слова пов'язані між собою перш за все як назви предметів, дій чи ознак, об'єднаних функціонально. У кожній ЛТГ ми виділили базові (ядерні) та семантично похідні терміни, які перебувають між собою у складних ієрархічних зв'язках. Базові терміни є інтегруючими і об'єднують у своїй структурі загальний компонент значення, тобто родове поняття, семантично похідні терміни мають диференціюючі компоненти значення, тобто видові поняття. Найчисленнішою є ЛТГ "Страви" (1571 лексема), оскільки вона об'єднує чотири великі макрогрупи, які містять лексеми на позначення різних комбінацій інгредієнтів і через деталізацію значення утворюють велику тематичну групу. Найменше презентована ЛТГ "Властивості" (109 лексем), оскільки самих "смакових" прикметників у німецькій мові небагато, незначною є також кількість запозичених лексем для позначення властивостей; загалом лексеми для позначення кулінарних характеристик вживаються у багатьох контекстах, тому ця фахова мова може послуговуватись їх незначною кількістю.



ВИСНОВКИ

Разом із тим, системних та спеціальних досліджень густативів, густативності й густативного в будь-якій національній літературі все ще немає, оскільки і теоретичні засади і методологія загалом, і найефективніші методи, методики й технології таких робіт усе ще знаходяться на стадії розробок та пошуків. І все-таки, наслідки таких пошуків дають можливість уже тепер достатньо чітко й переконливо визначатися і зі значеннями базових для цього плану досліджень термінів, понять та категорій, із вибором концептуальних підходів та систем принципів бачення досліджуваних об'єктів, предметів, явищ і процесів, котрі в сучасному літературознавстві іноді ще тільки формуються.

І з усього здобутого чи не найважливішим є те, що дослідники розрізняють не лише індивідуальні письменницькі особливості сприймання, осмислення, оцінювання й відображення засобів і процесів харчування персонажів, а й такі ж відмінності способів осягнення усього того науковцями.

І хоча тут повної єдності дослідників поки що немає, проте найважливіше те, що останнім часом помітні тенденції до вироблення й збереження спільних вихідних позицій та принципів досліджень.

На нашу думку, вже прийшов час і склалися сприятливі умови для системного й спеціального порушення й вирішення попередньо названих проблем. Виходячи з указаних позицій, нами було виявлено кілька, як на нашу думку, важливих положень та висновків про появу етнографічно й творче усвідомлених творів україномовної та російськомовної прози України ХІХ ст.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Croft W. TypologyandUniversals / W. Croft. - Cambridge : CambridgeUniversityPress, 1993. - 311 p. 14. Korunets I. V. Contrastivetypolog

2. Билоус М.П. Прилагательныевкусообозначения в современномукраинскомязыке: автореф.дис. на здобуття наук. ступеня канд. филол. Наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / М.П. Билоус. - Херсон, 2002.-17с.

3. Бондарко А.В. К вопросу о перцептивности / А.В. Бондарко // Сокровенныесмыслы : Слово. Текст. Культура. - М., 2004. - С.276 -282.

4. Васильев Л. М. Теоретическиепроблемылингвистики (Внутреннееустройствоязыкакакзнаковойсистемы) / Л. М. Васильев. - Уфа, 1994. - 208 с.

5. Вежбицкая А. Восприятие: семантика абстрактного словаря/А.Вежбицкая// Новое в зарубежнойлингвистики. - Выпуск XVIII. M.,1986. - C.336-369.

6. Гайдаєнко І.В. Назви на позначення смаку: етимологія, семантика, функціонування: автореф, дис.. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01. “Українська мова” І.В. Гайдаєнко. - Херсон, 2002. -17 с.

7. Городецька О.В. Національно-марковані концепти в британській мовній картині світу ХХ століття: дис. канд. філол. наук: 10.02.04/КНУ ім. Т.Шевченка. - К., 2000, с.22.

8. Григорьева О.Н. Цвет и запах власти.Лексикачувственноговосприятия в публицистическом и художественном текстах: Учебноепособие / О.Н. Григорьева - М.: Флинта: Наука, 2004. - 248с.

9. Гридасов В. В. Перцептивная метафора как лексико-семантическаякатегория (на материалесовременногонемецкогоязыка) : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 „Германскиеязыки” / Гридасов Владимир Владимирович. - Барнаул, 1999. - 163 с.

...