Епітети як засіб характеристики адресата у панегіриках XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ННЦ «Інститут біології та медицини» КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Епітети як засіб характеристики адресата у панегіриках XVII ст.

Грицина С.В., к. філол. н., асист.



У статті проаналізовано епітети як один із засобів естетизації барокового тексту, що використовуються для характеристики панегіричного адресата XVII ст. Запропоновано розгляд сполучуваності епітетів, яку щодо адресата поділили на пряму та опосередковану. З 'ясовано функціональне навантаження епітетів та їх основне джерело. На основі проаналізованого текстового матеріалу визначено чесноти панегіричних адресатів, переважно церковних осіб, - Михайла Рогози, Єлисея Плетенецького, Петра Могили, Арсенія Желиборського, Петра Конашевича-Сагайдачного. Поряд із панегіриками також розглядається жанр казань XVII ст., зокрема наявність в них епітетів відповідного спрямування.

Ключові слова: епітет, панегірик, казання, староукраїнська літературна мова XVII ст., бароко, естетизація тексту.



Hrytsyna S. V., Ph.D in Philology, Assistant ESC "Institute of Biology and Medicine" of Taras Shevchenko National University of Kyiv

EPITHETS AS A CHARACTERISTIC MEANS OF ADDRESSEE IN PANEGYRICS OF THE XVII CENTURY

The article analyzes epithets as one of the aestheticization means of baroque text, used to characterize panegyrics addressee of the XVII century. The functional load of epithets and their main source have been found out. As most individuals to whom panegyrics are devoted had high church status and/or have expressed themselves in matters of faith and church support, the epithets of religious orientation prevail.

A review of epithets compatibility is made, which is divided into direct and indirect according to the addressee. The epithets of direct compatibility are mainly correlated with the name of the addressee or his metaphorical characteristic. Indirect compatibility occurs when epithets do not form a phrase with the name of the addressee, but characterize its virtues on a semantic level. Also, an analysis scheme of epithets variable compatibility with the words in panegyrics of the XVII century is given.

In accordance with the text-centric principle, the article presents the epithetical characteristics of specific addressees in comparison with other texts (panegyrics or sermons of the XVII century).

The virtues of panegyric addressees, mainly clerics, were determined based on the analyzed text material (Mykhailo Rohoza, Yelysei Pletenetskyi, Petro Mohyla, Arsenii Zhelyborskyi, Petro Konashevych-Sahaidachnyi). The analysis of the epithets shows that the mental space of the Baroque conditioned the epithetical characteristics of the panegyric addressees of the XVII century, emphasizing such constants as piety, the defense of faith, devotion to faith and a church, justice, patronage, mercy, leniency, strength of character, etc.

Thus, the specificity of epithets in panegyrics is defined by the religious discourse of the Baroque times. Holy Scripture as a source of epithets guaranteed the authoritativeness of the characteristics attributed to the addressees of high church status (in panegyrics and sermons). Baroque innovations of epithets are in reinterpretation, creation of new meanings.

Keywords: epithet, panegyric, sermon, the old Ukrainian literary language of the XVII century, text aesthetization.



ВСТУП

Одним із основних завдань барокових текстів було вразити читача новим типом текстотворення, ускладненою формою та змістом, що досягалося нагромадженням лінгвопоетичних засобів. Важливу роль у процесі естетизації тексту відігравали епітети, демонструючи експресивність мовлення автора та мовний потенціал XVII ст. загалом.

У панегіриках епітети є не лише обов'язковою та невід'ємною частиною характеристики адресата, а й «важливим засобом вербалізації аксіологічних стереотипів релігійної свідомості, а отже, вони виконують важливу світоглядно-корегувальну функцію, слугують виразниками ієрархії духовних цінностей» [7, с. 3].

Мета статті - проаналізувати виявлені в панегіриках епітети, що характеризують особистість, якій присвячений текст, порівняти з епітетами в інших жанрах, зокрема в казаннях XVII ст.

Для реалізації мети необхідно вирішити такі завдання: відшукати в текстах XVII ст. епітети, що вказують на ту чи іншу грань особистості панегіричного адресата; покласифікувати наявні в текстах епітети за категоріями; проаналізувавши смислову наповненість епітетів, визначити роль цих естетично наповнених елементів у текстах відповідно до задуму автора.

Об'єктом дослідження є барокові панегірики XVII ст. «Візерунки цноти Елисе" Плетенецкого» (О. Митура, 1618), «Вірші на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного» (К. Сакович, 1622), «Еушділ алко Арсені" Желикорского дховны(х) цноти запа(х)» (Г. Бутович, 1642), «Еофщуіа веселокрмлчаа (1633), «Еухарістиріон алко вдачность Петру Могилі» (С. Почаський, 1632), «Умнологіа си ести, Піснословїе» (П. Беринда, Т. Земка та ін., 1630), «ПРОЕФЙХНМА привіти Преосв#щн(и)номи Архїпископи Кур Михайл^» (1591), а також «Казанье на честний погрек о. Леонтия Карповича» (М. Смотрицький, 1620), «Казанье на честном погребі... Елиссея Плетенецкого» (З. Копистенський, 1625), «Ммилиа алко казанье на роковую память... Елиссея... Плетенецкого» (З. Копистенський, 1625).

Предметом дослідження є епітети в панегіриках та казаннях, вжиті для характеристики ключової особистості в тексті.

Актуальність роботи полягає в тому, що аналіз епітетів дозволить доповнити розуміння принципів створення образу адресата в текстах XVII ст., невід'ємно пов'язаних із соціокультурною ситуацією доби Бароко.



РЕЗУЛЬТАТИ

Епітети в барокових текстах вивчені у дисертаційних працях Л. Андрієнко «Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко» (1997) [1] та І. Гуцуляк «Мовостиль українського поетичного бароко» (2005) [2]. Епітети-композити в мові староукраїнської поезії кінця XVI - XVII ст. досліджувала А. Дем'янюк [3; 4].

Л. Андрієнко розглянула епітети в контексті поетичної метафори бароко, акцентувала на ролі епітетів у збагаченні чи творенні метафоричного образу. Дослідниця покласифікувала епітети на: «риторичні (постійні, традиційні), епітети- інтенсифікатори (гіпербола, мейозис), метафоричні епітети (завдяки яким слово, власне, і набуває свого метафоричного значення). У бароковій образності питома вага належить риторичним епітетам. Найпоширеніші з них можна представити в системі бінарних опозицій: світлий (ясний) - темний, святий - грішний, чистий - брудний, золотий - глиняний (кам 'яний)» [1, c. 20].

І. Гуцуляк досліджувала епітети на матеріалі барокових поетичних текстів різних жанрів кінця XVI - середини XVII ст. і визначила такі семантико-функціональні групи: «епітети- характеристики Ісуса Христа; епітети психологічної характеристики: внутрішніх якостей людей, їх рис характеру, почуттів; епітети психологічної характеристики стану людської душі; епітети внутрішньої і зовнішньої характеристики міфічних або біблійних істот; епітети інтелектуальної характеристики; епітети духовної характеристики,... епітети фізичної характеристики, зокрема земного життя людини,. епітети-характеристики абстрактних понять, частин людського тіла та функцій людського організму; особливостей культових предметів; пір року і супутніх їм явищ природи; тварин та епітети одоративної характеристики предметів і явищ» [2, с. 7].

У контексті дослідження староукраїнської літературної мови кінця XVI - XVII ст. А. Дем'янюк проаналізувала композити, які «виступають у ролі епітетів, мають більшу семантичну місткість, що дозволяє в єдиній словесній формі виразити багатий зміст, нове складне уявлення» [4, с. 59], а також «підтримувався той високий поетичний стиль, який був пов'язаний із церковнокнижною традицією» [4, с. 58].

У барокових панегіриках також поширені композитні утворення у формі епітетів, наприклад: благочинъно, доброчесний, богобоязливе, богоугодно, боголюбезниче, розумновічний, быстропрудный, високолетний, чудотворний, громогласный, світлозрач- ный, медоточний, золотоокий, орлоокий, благочестивий, бого- словскій, правовірний та ін.

Відповідно до Картотеки «Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.», абсолютно новими для барокових панегіриків є такі епітети-композити: многоличбныи (КСУМ 16-17 ст., Київ, 1622, Сак. Вірші), многочюдный (КСУМ 16-17 ст., Львів, 1591 Просф.), многошумний (КСУМ 16-17 ст., Львів, 1591 Просф.), нителюбезнъ (КСУМ 16-17 ст., Львів, 1591 Просф.), орлоокий (КСУМ 16-17 ст., Київ, 1633 Евфон.), розумно- вічний (КСУМ 16-17 ст., Львів, 1642, Г. Бут. Ев.), седможродлый (КСУМ 16-17 ст., Київ, 1632 Євхар.), чорнооблачныи (КСУМ 16-17 ст., Львів, 1591 Просф.), сладкопісньїй (КСУМ 16-17 ст., Львів, 1591 Просф.), слодкомыслный (КСУМ 16-17 ст., Київ, 1632, Євхар.), триум(ъ)фородный (КСУМ 16-17 ст., Київ, 1633, Евфон.), феболунный (КСУМ 16-17 ст., Київ, 1633, Евфон.) та ін.

У панегіричних текстах кінця XVI-XVII ст. було закцентовано увагу на групі епітетів, які характеризують адресата тексту. Оскільки більшість із них мала високий церковний статус і/або виявила себе в справах підтримки віри і церкви, то перевага - за епітетами церковного/релігійного спрямування. І. Гуцуляк називає такі епітети «постійними», адже чимало їх «почерпнуто з богословських текстів» [2, с.7].

Варто зауважити на сполучуваності епітетів, яку щодо адресата панегірика пропонуємо поділяти на пряму та опосередковану. Пряма сполучуваність виявляється, коли епітет безпосередньо стосується адресата (навіть якщо вона названа метафорично: пастир, отець і т. ін.): «чесный наш отче» (Просф., 140), «пресвітлий Могило» (Имн.1, 360), «Преосвященный Петре» (Евф., 66) та ін. Опосередкована сполучуваність наявна тоді, коли епітети не формують словосполучення із найменуванням особи-адресата, але характеризують його чесноти на смисловому рівні, наприклад: «православно-кафоличеськую науку любиш» (Євх., 240), твоим мудрым дозором» (Имн.1, 363), «Орлооким розумом все ты проникаєш» (Евф., 66).

Епітети прямої сполучуваності переважно співвідносяться з назвою особи-адресата або його метафоричною характеристикою. Пропонуємо схему аналізу варіативної сполучуваності епітетів (слова, з якими вони поєднуються в панегіриках XVII ст., подаються за алфавітним принципом): Архієпископ - преподобний, блаженний;

Архімандрит - пречеснійший, святої чудотворної лаври Печерської Київської;

Гетьман - благочестивий;

Гість (Петро) - пожаданий;

Господин - ясневелебний, світлопреподобнійший;

Добродій - вельможний;

Душа - святительська;

Камінь - неошацований (невідшліфований);

Митрополит - православний, упривілейований;

Муж - милий, велце (дуже) зичливий, дільний;

Особа - превелебна;

Отець - чесний, священноначальнійший, пречеснійший, превелебнійший;

Пан - милостивий, ясневельможний;

Пастир - Богом даний, зверхнійший, всіх начальнійший, істинний, чулий, неоспалий, дбалий, побожний, серцем покорний, мудрий, земной, верховний;

Патрон - вельможний;

Петро - преосвященний, преподобний;

Потомок - побожний;

Рицар - славний, зацний;

Син - святобливий, святійший;

Сторож - пильний;

Суддя - праведний.

Зокрема, Могила (Петро) - пресвітлий, ясневельможний, вельможний, презацний, славний; Рогоза (Михайло) - доброчесний, єдиний, преосвященний, ясносіяючий, посвячений.

Непряма сполучуваність епітетів у досліджуваних текстах представлена такими варіантами:

Безбожність - проклятая;

Дім (Желиборських) - презацний (видатний, пречесний, преславний);

Дні - золотії;

Дозор - мудрий;

Ім'я - високе;

Літа - святії;

Милість - святительська;

Наука - православно-католичеська;

Оздоба - висока;

Праці - марсові, многоплодниє, одважні;

Предки - знамениті, побожні;

Рід (Могилів) - сердечний, славний, опочистий (стійкий, міцний), ясневельможний;

Розум - орлоокий;

Сила - незрівнянна, нечувана;

Слава - зацна, несмертельна;

Справедливість - святая;

Старання - усильне;

Трон - небесний, висоцеславний;

Цноти - явні, похвальні, великі, високолетні, світлі, вельможні, духовні, дозрілі, високі;

Щедрість - неслиханная.

За текстоцентричним принципом уточнюються визначення епітетних характеристик конкретних адресатів.

Отже, ментальний простір Бароко визначав епітетні характеристики панегіричних адресатів XVII ст., акцентуючи на таких константах, як побожність, оборона віри, відданість вірі та церкві, справедливість, заступництво, милостивість, поблажливість, твердість характеру та ін. Актуалізовані смисли, що визначають певну динаміку цього часу, виявляються в обороні православної віри, розвитку науки, друкарства, що розширює спектр і текстову зумовленість функціонування епітетів.

На основі проаналізованого текстового матеріалу визначаємо такі заслуги/чесноти конкретних, переважно церковних, осіб:

Михайло Рогоза. Прямі епітети: доброчесний; чесний (отче); єдиний; зверхнійший (пастир); начальнійший; преподобний (архієпископ); преосвященний (Михаїле); священноначальнійший (отче); ясносіяющий; посвячений; праведний; блаженний; істинний. Опосередковані: возлюбил справедливость святую; святительськая душа; священная глава; його святительська милость.

Єлисей Плетенецький. Прямі епітети: побожний (потомок); святобливий (син); милостивий (пан); моцне вкгрунто- ваний (як філяр). Опосередковані: предки знамениті, побожні; цноти всему світу явні, велце похвалні, великі, високолетні; твоє усильне старання; діло святобливе.

Петро Могила. Прямі епітети: ясневелебний; світло- преподобнійший (господин); преподобний; пресвітлий; (пастир) чулий, неоспалий, дбалий, побожний; пильний (сторож); пречеснійший; вельможний; світла (твоя особа); твоя превелебна (особа); яснепревелебнійший, превелебнійший, милостивий (господине, отче); превелебний (патроне); (отче) велебнійший; упривілейований; (Могила) славний, вельможний, пресвітлий; ясневельможний (пан); (гість) пожаданий; преосвященний; Опосередковані: мудрий дозор; ясневельможні (Могили); рід Могилів сердечний; ім'я славних Могилов; презацних Могилов корони; неслихана щодробливість; марсові твої праці; Православно-Католичеську науку любиш, камінь неошацований; високе ім'я в високой оздобі; моці неслихані, сили непоровняні; високі цноти; зацна слава; світла цнота; орлоокий розум; праці многоплодні, одважні; висоцеславний трон київської митрополії; цноти вельможні; клейнот коштовний; скарб дорогий, невимовний; вступуєт на трон з небесної волі; літа святії; дні золотії.

Арсеній Желиборський. Прямі епітети: превелебнійший о Христі; велце милостивий; славний (рицер). Опосередковані: цноти духовні, дозрілі, слодковонні, годний небесного трону; вірний Сіону; презацний дім Желиборських.

Петро Конашевич-Сагайдачний. Прямі епітети: славний; менжний; на тілі хороший; милий; велце зичливий; (муж) дільний; (гетман) благочестивий. Опосередковані: несмертельної слави достойний; ревнитель віри благочестивої.

Отже, специфіка епітетів у панегіричних текстах визначена релігійним дискурсом барокового часу. Святе Письмо як джерело епітетів гарантувало авторитетність і апробованість ознак, що приписувались адресатам високого церковного статусу (у панегіриках і казаннях). Барокові інновації епітетів - у переосмисленні, творенні нових смислів (консептизм, актуалізовані смисли тогочасного ментального простору).

епітет бароковий панегіричний адресат



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрієнко Л. О. Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко: дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Лілія Олегівна Андрієнко. К., 1997. 160 с.

2. Гуцуляк І. Г. Мовостиль українського поетичного бароко: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / І. Г. Гуцуляк. Чернівці, 2005. 20 с.

3. Дем 'янюкА. А. Композити в староукраїнській літературній мові кінця XVI-XVII ст.: структурно-семантичний і функціонально- стилістичний аспекти (на матеріалі поетичних текстів): дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дем'янюк Анжела Анатоліївна. К., 2004. 183 с.

4. Дем'янюк А. А. Роль складного епітета в мові староукраїнської поезії кінця XVI-XVII ст. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика: зб. наук. пр. К.: ВПЦ «Київський університет», 2000. Вип. 12. 2005. С. 53-62.

5. Добосевич У. Українська книжна мова другої половини XVI - середини XVII ст.: «non est indilta». Вісник Львівського ун-ту. 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. С. 31-38. (Серія філологічна).

6. Довга Л. М. Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Гізеля). К.; Львів: Свічадо, 2012. 342 с.

7. Лук'янчук С. В. Епітет у конфесійному стилі сучасної української мови (функціонально-семантичний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / С. В. Лук'янчук. К., 2008. 22 с.



ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Віз. Цн. - Митура О. Візерункт цнотъ Єлисе" Плетенецкого,

1618. Титов Ф. І. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII вв. Всезбірка передмов до українських стародруків. К.: Друкарня Української Академії наук, 1924. С. ДІ-SI.

Вірші - Сакович К. Вірші на жалосный погреб зацного рыцера

Петра Конашевича Сагайдачного, 1622. Титов Ф. І. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII вв. Всезбірка передмов до українських стародруків. К.: Друкарня Української Академії наук, 1924. С. ЛИ-HA.

Евод. - Бутович Г. Єгшдіа алко Арсені" Желикорского

дховны(х) цнотъ запа(х), 1642. Стародрук. вид. НМЛ імені А. Шептицького, Ш. Unic. 423.

Евф. - Епфщуіа веселокрмАчаа, 1633. Титов Ф. І. Матеріали

для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII вв. Всезбірка передмов до українських стародруків. К.: Друкарня Української Академії наук, 1924. С. TS-Tl.

Євх. - Почаський С. Єгхарістирїон алко вдачность Петру

Могилі, 1632. Стародрук. вид. НБУВ, Ш. Кир. 27.

Имн. - Беринда П., Земка Т. та ін. Умнологіа си естъ,

Піснослове, 1630. Стародрук. вид. ЛІМ, Ш. СД-165.

Имн.1 - Беринда П., Земка Т. та ін. Імнологія, 1630. Українська

поезія. Кінець XVI- початок XVII ст. / Упор. В. П. Колосова, В. І. Крекотень. К.: Наукова думка, 1978. С. 359-366.

Каз.Л.К. - Смотрицький М. Казанье на честний погрев о. Леонтия Карповича, 1620. Стародрук. вид. НБУВ, Ш. Кир. 728 (1).

Коп.Каз. - Копистенський З. Казанье на честном погревК.. Єлиссея Плетенецкого, 1625. Титов Ф. І. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII вв. Всезбірка передмов до українських стародруків. К.: Друкарня Української Академії наук, 1924. С. РІ-РКЄ.

Омил. - Копистенський З. ^милиа алво казанье на роковую

память... Єлиссея... Плетенецкого, 1625. Стародрук. вид. НБУВ, Ш. Кир. 801 (4).

Просф. - HPOSOQNHMA привіть ПреосвАфн(ъ)номи

Лрх'їпископи Кгр Михайл^, 1591. Стародрук. вид. НБУВ, Ш. Кол. Попова 158.

Просф.Р. - ПРОЕФОНИМЛ ПРИВІТІ..... 1591. Кормчая съ

другими статьями, рукопись XVII віка. Рукоп. вид. НБУВ, Ш. Ф. 306. № 82 (104). Арк. 747-753.

СлУМ - Словник української мови XVI - першої половини

XVII ст.: у 28 вип. / НАН України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича / Д. Гринчишин та ін. (відп. ред.). Львів, 1994-2010. Вип. 1-15.



REFERENCES

1. Andriienko, L. O. (1997). Heneza ta osoblyvosti struktury poetychnoi metafory baroko [Genesis and structure features of the Baroque poetic metaphor]. Candidate's thesis. Kyiv: Institute of Linguistics of the National Academy of Sciences of Ukraine [in Ukrainian].

2. Hutsuliak, I. H. (2005). Movostyl ukrainskoho poetychnoho baroko [Language-style of the Ukrainian poetic Baroque]. Extended abstract of candidate's thesis. Chernivtsi: Chernivtsi National University [in Ukrainian].

3. Demianiuk, A. A. (2004). Kompozyty v staroukrainskii literaturnii movi kintsia XVI-XVII st.: strukturno-semantychnyi i funktsionalno-stylistychnyi aspekty (na materiali poetychnykh tekstiv) [Composites in the Old Ukrainian literary language of the end of the XVI - XVII centuries: structural-semantic and functional-stylistic aspects (based on the poetic texts)]. Candidate's thesis. Kyiv: Institute of Philology of Tatas Shevchenko National University of Kyiv [in Ukrainian].

4. Demianiuk, A. A. (2000). Rol skladnoho epiteta v movi staroukrainskoi poezii kintsia XVI-XVII st. [The role of a complex epithet in the language of Old Ukrainian poetry of the late XVI-XVII centuries]. Aktualni problemy ukrainskoi linhvistyky: teoriia i praktyka - Current problems of the Ukrainian linguistics: theory and practice: Oollection of Scientific Works (Issue 12), (pp. 53-62). Kyiv: PPC «University of Kyiv» [in Ukrainian].

5. Dobosevych, U. (2004). Ukrainska knyzhna mova druhoi polovyny XVI - seredyny XVII st.: «non est inculta» [Ukrainian literary language of the second half of the XVI - middle of the XVII century]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filolohichna - Bulletin of Lviv University. Philological Series (Issue 34), (Part II), (pp. 31-38). Lviv: National University of Lviv [in Ukrainian].

6. Dovha, L. M. (2012). Systema tsinnostei v ukrainskii kulturi XVII stolittia (na prykladi teoretychnoi spadshchyny Inokentiia Hizelia) [The system of values in the Ukrainian culture of the XVII century (on the example of the theoretical legacy of Inokentii Hizel)]. Kyiv; Lviv: Svichado [in Ukrainian].

7. Lukianchuk, S. V. (2008). Epitet u konfesiinomu styli suchasnoi ukrainskoi movy (funktsionalno-semantychnyi aspekt) [Epithet in the confessional style of modern Ukrainian language (functional and semantic aspect)]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: Institute of Linguistics of the National Academy of Sciences of Ukraine [in Ukrainian].



SOURCES

Віз. Цн. - Mytura, O. Vizerunok tsnot Yelyseia Pletenetskoho, 1618.

Tytov F. I. Materialy dla istorii knyzhnoi spravy na Vkraini v XVI-XVIII vv. Vsezbirka peredmov do ukrainskykh starodrukiv. Kyiv: Drukarnia Ukrainskoi Akademii nauk, 1924. S. ДІ-SI.

Вірші - Sakovych, K. Virshi na zhalosnyi pohreb zatsnoho rytsera

Petra Konashevycha Sahaidachnoho, 1622. Tytov F.I. Materialy dla istorii knyzhnoi spravy na Vkraini v XVIXVIII vv. Vsezbirka peredmov do ukrainskykh starodrukiv. Kyiv: Drukarnia Ukrainskoi Akademii nauk, 1924. S.

Евод. - Butovych, H. Evodia albo Arseniia Zhelyborskoho

dukhovnykh tsnot zapah, 1642. Starodruk. vyd. NML imeni A. Sheptyts'koho, Sh. Unic. 423.

Евф. - Evfoniia veselobrmiachaa, 1633. Tytov F.I. Materialy dla

istorii knyzhnoi spravy na Vkraini v XVI-XVIII vv.

Vsezbirka peredmov do ukrainskykh starodrukiv. Kyiv: Drukarnia Ukrainskoi Akademii nauk, 1924. S. TS-TI.

Pochaskyi, S. Yevkharistyrion albo vdiachnost Petru Mohyli, 1632. Starodruk. vyd. NBUV, Sh. Kyr. 27.

Berynda, P, Zemka, T. ta in. Ymnolohiia sy yest, Pisnosloviie, 1630. Starodruk. vyd. LIM, Sh. SD-165.

Berynda, P, Zemka, T. ta in. Imnolohiia, 1630. Ukrainska poeziia. Kinets XVI - pochatok XVII st. / Upor. Kolosova, V.P., Krekoten, V.I. Kyiv: Naukova dumka, 1978. S. 359-366.

Smotrytskyi, M. Kazanie na chestnyi pohreb o. Leontiia Karpovycha, 1620. Starodruk. vyd. NBUV, Sh. Kyr. 728 (1).

Kopystenskyi, Z. Kazanie na chestnom pohrebi... Yelysseia Pletenetskoho, 1625. Tytov F.I. Materialy dla istorii knyzhnoi spravy na Vkraini v XVI-XVIII vv. Vsezbirka peredmov do ukrainskykh starodrukiv. Kyiv: Drukarnia Ukrainskoi Akademii nauk, 1924. S. PI-PKE.

Kopystenskyi, Z. Omyliia albo kazanie na rokovuiu pamiat. Yelysseia. Pletenetskoho, 1625. Starodruk. vud. NBUV, Sh. Kyr. 801 (4).

Prosfonyma pryvit Preosviashchennomu Arkhiiepyskopu Kyr Mykhailu, 1591. Starodruk. vud. NBUV, Sh. Kol. Popova 158.

Prosfonyma pryvit., 1591. Kormchaia s drugimi statiami, rukopis XVII veka. Rukop. vyd. NBUV, Sh. F. 306. № 82 (104). Ark. 747-753.

Slovnyk ukrainskoi movy XVI - pershoi polovyny XVII st.: u 28 vyp. / NAN Ukrainy, Instytut ukrainoznavstva imeni I. Krypiakevycha / D. Hrynchyshyn ta in. (vidp. red.). Lviv, 1994-2010. Vyp. 1-15.

Размещено на Allbest.ru

...