Суспільно-політична лексика в українських пам’ятках XVIII століття (на матеріалі "Договорів і постанов прав і вольностей військових" П. Орлика)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Суспільно-політична лексика в українських пам'ятках XVIII ст. (на матеріалі “договорів і постанов прав і вольностей військових” П. Орлика)

Колегіна Н.Л., магістрант

м. Київ

Анотація

Присвячена аналізу особливостей суспільно-політичної лексики “Договорів і постанов...”. Визначено сутність поняття “суспільно-політична лексика”. Простежено наслідки міжмовних і міжкультурних контактів українців у XVII-XVIII ст. на лексичному рівні мови. З'ясовано, що суспільно-політична лексика “Договорів і постанов...” означена впливами церковнослов'янської, латинської, польської та частково російської мов.

Ключові слова: суспільно-політична лексика, “Договори і постанови прав і вольностей військових” Пилипа Орлика, етимологія, історична лексикологія.

Abstract

Kolehina N. L., stud.

Institute of Philology, Taras Shevchenko National University of Kyiv

SOCIO-POLITICAL LEXICS IN UKRAINIAN DOCUMENTS OF THE XVIII CENTURY (ON THE MATERIAL OF “TREATY AND COVENANT OF LAWS AND LIBERTIES” BY P. ORLYK)

The article is dedicated to the analysis of the socio-political vocabulary of “Treaty and Covenant of Laws and Liberties”. The concept of socio-political vocabulary is defi ned. The consequences of interlingual and intercultural contacts of Ukrainians in the XVII-XVIII centuries were traced within the lexical level of speech. “Treaty and Covenant of Laws and Liberties” reproduces the interaction of different language codes in the XVII-XVIII centuries. “Treaty and Covenant...” has a high variation on phonetic and grammatical levels, developed synonymy of nominative means and complicated syntax.

In the socio-political lexics of “Treaty and Covenant of Laws and Liberties” five semantic groups were allocated: 1) military lexics; 2) names of juristical documents; 3) names of the selected titles; 4) names of inherited titles; 5) juristical lexics.

The socio-political vocabulary of “Treaty and Covenant of Laws and Liberties” is defined by influences of Church Slavonic, Latin, Polish and, in part, Russian languages.Most units in the semantic groups are easily recognizable by the native speakers of the modern Ukrainian language. This fact outlines the prospects for further research in socio-political vocabulary.

Keywords: socio-political lexics, “Treaty and Covenant of Laws and Liberties” by Pylyp Orlyk, etymology, historical lexicology.

Історія лексикології належить до одного з найменш опрацьованих аспектів українського мовознавства. Перед лінгвістами постає завдання здійснити аналіз суспільно-політичної лексики української мови в історичній ретроспективі та перспективі.

В українському мовознавстві вивчення цієї групи лексики репрезентоване на- працюваннями з історії мови, загальної лексичної теорії (А. Бурячок, О. Воробйова, І. Холявко, В. Лейчик), історичної лексикології (Є. Тимченко, І. Огієнко, О. Мельничук), в описі окремих сегментів лексики в сучасних дисертаційних дослідженнях. Систематизація та загальний огляд цих досліджень уможливлює виявлення рівня опрацювання зазначеної теми, перспектив її наукового осмислення.

Актуальність теми пов'язана зі зростанням інтересу науковців із різних сфер суспільних знань до історичних і соціокультурних чинників, які стали рушійними у формуванні сучасної української незалежної держави. Окрім того, у зв'язку з порівняно недавнім віднайденням тексту-оригіналу “Договорів і постанов прав і вольностей військових”, у 2008 році, відсутній аналіз одиниць суспільно-політичної лексики.

Мета статті: проаналізувати функціонування суспільно-політичної лексики у тексті XVIII ст., розвиток семантики і утворення похідних одиниць, встановити особливості етимології найбільш уживаних одиниць.

Мета статті передбачає виконання таких завдань: з'ясування функціонування найбільш вживаної суспільно-політичної лексики у тексті “Договорів і постанов...” та визначення шляхів потрапляння іншомовних слів у мову офіційно-ділового спілкування XVII-XVIII ст.

Об'єктом дослідження є одиниці суспільно-політичної лексики “Договорів і постанов...”. Предметом дослідження є етимологія, тлумачення та розвиток семантики проаналізованих лексичних одиниць, які є найчастотнішими в “Договорах і постановах...”.

Джерелом дослідження є текст “Договорів і постанов...” у редакції староукраїнською літературною мовою. Окрім того, були залучені лексикографічні праці, зокрема етимологічні: “Етимологічно-семантичний словник української мови” І. Огієнка, “Етимологічний словник української мови” (в 7 тт.) за ред. О. Мельничука; історичні словники: “Історичний словник українського язика” Є. Тимченка, “Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.” (за ред. Л. Гумецької та ін.); словники кінця XVIXVII ст: “Лексис” Лаврентія Зизанія, “Лексикон словеноросскій” Памва Беринди, “Синонїма словеноросская”; а також “Словник іншомовних слів” (за ред. О. Мельничука). лексика міжмовний політичний

«Договори і постанови..» є важливою пам'яткою історії політичної думки, а також відбивають особливості мови офіційно-ділового спілкування початку XVIII ст. П. Гриценко слушно зауважує, що цінність “Договорів...” як пам'ятки української мови є незаперечною, оскільки в ній відтворено взаємодію різних мовних кодів і течій, які формували строкату й водночас органічну цілість української книжної мови XVI-XVII ст. в її офіційно-діловому різновиді [Гриценко, с. 65].

Лінгвістичний аналіз цього оригінального документа подають В. Німчук [Нім- чук] та П. Гриценко [Гриценко] у факсимільному львівському виданні 2011 року під назвою “Пакти і Конституції” Української козацької держави, присвяченому 300-річ- чю укладання. Дослідники схарактеризували текст із погляду історії мови, окреслили його особливості на всіх мовних рівнях, відшукали відмінності копій та оригіналу.

Серед загальних ознак мови цього тексту виокремлюється передусім висока варіантність на фонетичному й граматичному рівнях, розвинена синонімія номінативних засобів, ускладнений синтаксис. Усе це відтворює динамізм структури, в якому українська книжна мова перебувала на межі XVII-XVIII ст., пошуки авторами прийомів досягнення довершеності тексту. Формальна багатоманітність, варіантність зумовлена взаємодією різних джерел - питомих і зовнішніх, що були наслідком інтенсивних тогочасних міжмовних і міжкультурних контактів українців, а також внутрішньою жанровою та стильовою розгалуженістю української писемної традиції. Кореляцію цих основних чинників - різності джерел і стилістичних настанов творців тексту - відображає текст “Договорів і постанов...”.

У статті суспільно-політичну лексику розуміємо як неоднорідну за складом макроструктуру одиниць різного походження, спрямованих ідеологічно та спеціалізованих лексично, семантично і фразеологічно для вираження понять із галузі спільного політичного, соціального, економічного, морально-етичного життя соціуму [Холявко, с. 20]. Вона становить окрему групу лексичних одиниць, що виокремлюється в межах загальновживаної лексики - сукупності слів, які знають і вільно використовують усі носії української мови незалежно від місця проживання, професії, віку, освіти, соціального стану [Білодід, с. 96].

На основі проаналізованих класифікацій суспільно-політичної лексики А. Бурячка [Бурячок, с. 26-30] О. Воробйової, Л. Туровської [Туровська, с. 66-67] та О. Січкар [Січкар, с. 4-5] виокремлюємо декілька семантичних груп у межах суспільно-політичної лексики “Договорів і постанов...”: 1) військова лексика; 2) назви нормативно-правових документів; 3) назви виборних титулів; 4) назви успадкованих титулів; 5) юридична лексика, до якої входять назви політико-правових інститутів та відношень між суб'єктами права та абстрактні поняття суспільного ладу. Розглянемо особливості функціонування суспільно-політичної лексики кожної з груп.

У межах військової лексики маємо лексеми із праслов'янським походженням. Прикладом слугує слово война: “...противъ Річи Посполитой Полской воздвыгнулъ войну...”. У “Лексисі” Лаврентія Зизанія слово война знаходимо у перекладі вокабул брань, рать (Лексис, с. 6, 50). У словнику “Лексіконь славеноргосскїй и именъ Тлькованїє” Памва Беринди лексему подано у перекладі вокабули Сіва - войско, або война. Старослов'янському слову брань, у свою чергу, відповідає ряд синонімів: борба, ~о/і;иос. война, битва, бой (Лексикон, с. 454; 12). У “Синонїмі Словенорось- кій” слову война відповідає синонімічний ряд: борба, брань, р/іть, пря, прпнїє, рвєнїє, тяжба, распря, подвигъ (Лексис, с. 22). За “Матеріалами до словника...” Є. Тимчен- ка, слово война у XVI-XVIII ст. набуває наступних значень: 1. Война. 2. Битва, бой, сражения (Тимченко 1, с. 111). В “Етимологічному словнику...” за ред. О. Мельничука знаходимо відсилання до вокабули воювати, яке пов'язане із праслов'янським *уо]ь `воїн' (Етимологічний 1, с. 397, 431).

Лексична група назв офіційних документів уміщує одиниці питомо українські та похідні з польської мови. Так, слово постановлена/постановлєня (“...договоры зась сії и постановлєня скутєчному исполнєнію поручаются...”) зі значеннями 'отставь'. `договор' запозичене з польської мови. Важливим є той факт, що у старопольській мові словоpostanowienie мало також значення `конституції держави' [Німчук, с. 28]. М. Худаш, який звертався до вивчення особливостей пам'яток Львівського ставропігійського братства, зазначає, що термін постановенє вживався у XVII ст. також для номінації трудового договору, і є полонізмом. Цей термін зустрічався здебільшого «у супроводі значень певное, тобто `вірне', `непохитне' і згодливоє, тобто одностайне» [Худаш, с. 92].

Назви виборних титулів мають різнорідне походження, зокрема запозичення з татарської та середньоверхньонімецької. Слово атамсінь, за «Етимологічно-семантичним словником» І. Огієнка, - це “старший у козацькому курені; старший провідник; старша форма - ватаман, з татарського adaman: `старий пастух', на Русі з'являється вже в XIII столітті для означення старшого над моряками; у XVI столітті зійшло на війта, тивуна, десятника” (Огієнко 3, с. 405).

У межах лексичної групи назв успадкованих титулів знаходимо слова, які походять зі старослов'янської, групи тюрських мов та турецької. Слово государь, приміром, походить від старослов'янського господарь, а каганъ утворилося з давньотюркського хакань внаслідок метатези приголосних [х] і [к] та зміни звука [х] в староукраїнський [г] (Огієнко, 2, с. 336). Назви успадкованих титулів у тексті “Договорів і постанов..” є різнорідними для сучасного носія мови: від більш впізнаваних до невідомих.

Лексична група юридичної лексики складається з назв політико-правових інститутів, відношень між суб'єктами права та абстрактних категорій суспільного ладу. Ця група є найчисельнішою. До її складу входять похідні слова з латинської, як-от антєцессорь `попередник', елєкція `обрання, вибори'; чеської - влада, владга; старослов'янської (іноді за посередництвом російської) - іго, правосудіЄ; праслов'янської - право, народ. Значну частину займають питомі українські одиниці. Юридична лексика, яку знаходимо в “Договорах і постановах..”, була успадкована сучасною українською мовою. Велика кількість одиниць належить до активного словника сучасного мовця.

Висновки і перспективи

Отримані результати свідчать про те, що суспільно-політична лексика “Договорів і постанов...” означена впливами і відповідно великою кількістю запозичень з церковнослов'янської, латинської, польської та частково російської мов. Основний склад лексики пам'ятки - це питомий український словник, що має глибоке слов'янське коріння, широкі ареали побутування, а тому може бути легко впізнаваним сучасним носієм української мови.

У результаті аналізу суспільно-політичної лексики встановлено, що польська і російська мови були не лише джерелами впливу на лексичний склад української мови за рахунок власних ресурсів, але й посередниками у впливі інших мов. Найбільше виявилося латинських, польських і церковнослов'янських запозичень; значно менше - російських і лише окремі - тюркські, німецькі, італійські елементи.

Виявлені в системі суспільно-політичної лексики тексту “Договорів і постанов.” маловідомі і рідковживані номінативні одиниці, фонетичні й граматичні ознаки, які мають продовження в сучасній українській мові, зокрема, в діалектах, підносять значення пам'ятки як джерела інформації про історію української мови, дають змогу удокладнити характеристику мовних процесів початку XVIII ст.

Підсумуємо, що більшість одиниць виокремлених семантичних груп, зокрема груп військової лексики, назв офіційних документів та юридичної лексики в межах пам'ятки є легко впізнаваною для носіїв сучасної української мови та функціонує в системі загальновживаної лексики. Групи лексики назв виборних та успадкованих титулів уміщують одиниці, які в сучасній українській мові функціонують як історизми. Це окреслює перспективи подальших досліджень суспільно-політичної лексики.

Список використаних джерел

1. Бурячок А. Формування спільного фонду суспільно-політичної лексики східнослов'янських мов. К. : Наук. думка, 1983. 248 с.

2. Гриценко П. Ю. Із текстологічних спостережень над “Договорами і постановами прав і вольностей військових...”. “Пакти і Конституції” Української козацької держави (до 300-річчя укладення) / відп. ред. В. А. Смолій; упорядники М. С. Трофимук, Т. В. Чухліб. Львів : Світ, 2011. C. 61-73.

3. Німчук В. В. “Договори і постанови прав і вольностей військових...” 1710 року з погляду історії української мови». “Пакти і Конституції” Української козацької держави (до 300-річчя укладення) / відп. ред. В. А. Смолій; упорядники М. С. Трофимук, Т. В. Чухліб. Львів : Світ, 2011. C. 26-60.

4. Січкар О. А. Ідіолект Тараса Шевченка і сучасні мовні норми: автореф. дисерт. канд. філол. наук. К., 2003. 15 с.

5. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія: підручник / ред. І. К. Біло- діда. К. : Наукова думка, 1973. 430 с.

6. Туровська Л.В. Суспільно-політична лексика у творах Т.Г. Шевченка. Наукові записки Ніжинського державного ун-ту ім. Миколи Гоголя. Сер. : Філологічні науки. 2014/4. С. 65-69. 7. Холявко І. Суспільно-політична лексика у пресі 90-х років ХХ ст. (семантико-функціональний аналіз) : автореф. дис. Кіровоград, 2004. 20 с.

Джерела ілюстративного матеріалу

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. АН УРСР Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; редкол. О. С. Мельничук (гол. ред.). К.: Наукова думка, 1982-2012.

2. “Лексикон словенороський” Памви Беринди; підгот. до вид. В. В. Німчук. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. К.: Вид. АН УРСР, 1961, 272 с.

3. “Лексис” Лаврентія Зизанія. “Синоніма славеноросская” / Підг. В. В. Німчука. К.: Наук. думка, 1964. 259 с.

4. Огієнко І. Етимологічно-семантичний словник української мови: в 4 т. / за ред. Ю. Мулика- Луцика. Вінніпег : накладом т-ва “Волинь”, 1979-1995. (Ін-т дослідів Волині, ч. 39).

5. “Пакти і Конституції” Української козацької держави (до 300-річчя уклад-я) / відп. ред. В.А. Смолій; упорядники М. С. Трофимук, Т.В. Чухліб. Львів : Світ, 2011. C. 76-117.

6. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. : у 2 кн. / Підготували до вид. В. В. Німчук та Г. І. Лиса. К. Нью-Йорк, 2002. (Пам'ятки української мови : серія словників).

7. Худаш М.Л. Лексика українських ділових документів кінця XV-поч. XVII ст. (на матеріалі Львівського Ставропігійського братства). К. : Вид-во АН УРСР, 1961. 164 с.

References

1. Buriachok A. Formuvannia spilnoho fondu suspilno-politychnoi leksyky skhidnoslovianskykh mov. K. : Nauk. dumka, 1983. 248 s.

2. Hrytsenko P. Iu. Iz tekstolohichnykh sposterezhen nad “Dohovoramy i postanovamy prav i volnostei viiskovykh...”. “Pakty i Konstytutsii” Ukrainskoi kozatskoi derzhavy (do 300-richchia ukladennia) / vidp. red. V. A. Smolii; uporiadnyky M. S. Trofymuk, T. V. Chukhlib. Lviv : Svit, 2011. C. 61-73.

3. Nimchuk V.V. “Dohovory i postanovy prav i volnostei viiskovykh...» 1710 roku z pohliadu istorii ukrainskoi movy”. “Pakty i Konstytutsii” Ukrainskoi kozatskoi derzhavy (do 300-richchia ukladennia) / vidp. red. V. A. Smolii; uporiadnyky M. S. Trofymuk, T. V. Chukhlib. Lviv : Svit, 2011. C. 26-60.

4. Sichkar O.A. Idiolekt Tarasa Shevchenka i suchasni movni normy: avtoref. dysert. kand. filol. nauk. K., 2003. 15 s.

5. Suchasna ukrainska literaturna mova. Leksyka i frazeolohiia: pidruchnyk / red. I. K. Bilodida. K. : Naukova dumka, 1973. 430 s.

6. Turovska L.V. Suspilno-politychna leksyka u tvorakh T.H. Shevchenka. Naukovi zapysky Nizhynskoho derzhavnoho un-u im. Mykoly Hoholia. Ser. : Filolohichni nauky. 2014/4. S. 65-69.

7. Kholiavko I. Suspilno-politychna leksyka u presi 90-kh rokiv KhKh st. (semantyko-funktsionalnyi analiz) : avtoref. dys. Kirovohrad, 2004. 20 c.

Sources

1. Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy : v 7 t. AN URSR In-t movoznavstva im. O. O. Potebni ; redkol. O.S. Melnychuk (hol. red.) ta in. K. : Naukova dumka, 1982-2012.

2. “Leksykon slovenoroskyi” Pamvy Beryndy; pidhot. do vyd. V.V. Nimchuk. AN URSR. In-t movoznavstva im. O.O. Potebni. K. : Vyd. AN URSR, 1961, 272 s.

3. “Leksys” Lavrentiia Zyzaniia. “Synonima slavenorosskaia” / Pidh. V. V. Nimchuka. K. : Nauk. dumka, 1964. 259 s.

4. Ohiienko I. Etymolohichno- semantychnyi slovnyk ukrainskoi movy: v 4 t. / za red. Yu. Mulyka-Lutsyka. Vinnipeg : nakladom t-va “Volyn”, 1979-1995. (In-t doslidiv Volyni, ch. 39).

5. “Pakty i Konstytutsii” Ukrainskoi kozatskoi derzhavy (do 300-richchia uklad-ya) / vidp. red. V. A. Smolii; uporiadnyky M. S. Trofymuk, T. V. Chukhlib. Lviv : Svit, 2011. C. 76-117.

6. Tymchenko Ye. Materialy do slovnyka pysemnoi ta knyzhnoi ukrainskoi movy XV-XVIII st. : u 2 kn. / Pidhotuvaly do vyd. V. V. Nimchuk ta H. I. Lysa. K. - Niu-York, 2002. (Pamiatky ukrainskoi movy : seriia slovnykiv).

7. Khudash M.L. Leksyka ukrainskykh dilovykh dokumentiv kintsia XV-poch. XVII st. (na materiali Lvivskoho Stavropihiiskoho bratstva). K. : Vyd-vo AN URSR, 1961. 164 s.

Размещено на Allbest.ru