Інтерфікс: роль і місце у морфемній структурі суфіксальної похідної (на матеріалі іспанського масмедійного дискурсу)

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет ім. Івана Франка

Інтерфікс: роль і місце у морфемній структурі суфіксальної похідної (на матеріалі іспанського масмедійного дискурсу)

Лесько Христина Степанівна, кандидат філологічних наук,

доцент кафедри французької філології

Анотація

Дериваційна полівекторність суфіксальних демінутивних / аугментативних похідних виражається через складність та глибину дериваційних процесів детермінованих твірною. Приєднання суфіксів до слова може бути безпосереднім, або ж передбачає появу у його структурі додаткових мікроелементів - інтерфіксів, що визначається особливостями парадигматичного моделювання. Інтерфікси виконують структурну (приєднання суфікса до основи), розпізнавальну (ідентифікація смислів) та функцію посилення виразності (розширюють просодичну структуру).

Ключові, слова: демінутив, аугментатив, інтерфікс, деривація, структурне моделювання.

Аннотация

Лесько Кристина Степановна, кандидат филологических наук, доцент кафедры французской филологии Львовский национальный университет им. Ивана Франка

Деривационная поливекторность суффиксальных деминутивных / аугментативных дериватов выражается через сложность и глубину деривационных процессов детерминированных образующей. Присоединение суффиксов к слову может быть непосредственным или же предполагает появление в его структуре дополнительных микроэлементов - интерфиксов, что определяется особенностями парадигматического моделирования. Интерфиксы выполняют структурную (присоединение суффикса к основанию), различительную (идентификация смыслов) и функцию усиления выразительности (расширяют структурную просодику).

Ключевые слова: деминутив, аугментатив, интерфикс, деривация, структурное моделирование.

Abstract

Lesko Khrystyna, Candidate of Philological Sciences, Doctor of Philosophy of the Department of French Ivan Franko National University of Lviv

The structural description of diminutive / augmentative derivatives was studied and the morphological rules for modeling of derivational paradigms were established. Two ways of the derivative formation of diminutive on the basis of lexical forms with the consonant and vocal endings - without / with the adding of the interfixes were specified.

The peculiarity of the diminutive derivatives is expressed primarily in the formation of the variational derivational chains of the regular and occasional nature. The structural organization of the augmentatives does not have a broad derivative base. The method of the derivative modeling of augmentative is usually manifested in the derivational paradigms that do not go beyond the word-formation "derivative basis + augmentative suffix”.

The functions of the interfixes were established: the structural one (adding of the suffix to the root of the word); the distinction ofpossible homonyms, if both derivatives were constructed without an interfix; increasing of the expressiveness (structural expansion of derivatives). The multipartite character of the derivative modeling ofpredicates of diminution was revealed, which was determined by the linguistic (flexibility of word endings, diffuse structure, formation of the derivational chains) and extralinguistic factors (individual, regional and social).

Key words: diminutive, augmentative, interfix, derivation, structural modeling.

В іспанській мові велика кількість слів утворюється шляхом суфіксальної деривації. Приєднання суфіксів демінутивності та аугментативності генерує лексеми, які входять в ужиток з новим емотивно-оцінним значенням. Це свідчить про те, що мова, крім номінативної, виконує, не менш важливу, емотивно-експресивну функцію. Демінутивні та аугментативні деривати становлять важливу типологічну характеристику іспанської мови та продуктивно функціонують в усіх мовних стилях.

Мовознавці досліджують демінутивність та аугментативність як категорії, які мають властиву ідіоетнічну специфіку вираження та залишаються відкритими у семантико-стилістичному плані.

У мовознавчих працях увага звертається передусім на семантико-стилістичну характеристику демінутивних / аугментативних дериватів. Значно меншу кількість наукових розвідок присвячено особливостям їх словотворення. В тіні залишаються цікаві та суперечливі питання, що стосуються структурного опису досліджуваних одиниць, морфологічних правил моделювання дериваційних парадигм.

Актуальність статті зумовлено потребою дослідити принципи дериваційного моделювання та утворення варіантних ланцюжків. Об'єктом дослідження є слова з демінутивними / аугментативними суфіксами в іспанському масмедійному дискурсі. Предметом дослідження є структурно-семантичні принципи суфіксальної деривації з метою описати словотвірні типи, визначити функції інтерфіксів.

Дериваційна полівекторність демінутивних / аугментативних суфіксів виражається через приєднання до твірної основи різних частин мови. Розрізняють демінутивні та аугментативні деривати 1-го і 2-го ступенів. Перший утворює похідні з демінутивним / аугментативним значенням від слів, які такого значення не мають (el problema ^ el problemilla).

Другий ступнів генерує ланцюжки з вираженою демінутивністю / аугментативністю (el chico ^ el chiquito ^ el chiquitito) [4, с. 57]. Випадки суфіксальної редуплікації демонструють, наскільки продуктивними вони є у контекстуальних умовах та корелюють з аналітичними формами [1, с. 21]. Серед питань, які стосуються внутрішньої побудови слова, особливий інтерес лінгвістів викликають інтерфікси або інфікси. Існують різні точки зору щодо їхньої природи та функцій. Їх детермінують як суфіксальні компоненти або аломорфні варіанти суфіксів, або ж відносять до семантично нейтральних структурних елементів. Королівська Академія (Real Academia Espanola) надає даним формантам статус суфіксальних елементів -(c)ito, -(ec)ito, -(orr)ito, -ar (azo). У 50-х рр. традиційна граматика визначає інтерфіксацію як принцип поєднання двох або більше суфіксів. Проте ця гіпотеза не є достатньо переконливою, адже оминає суть проблеми. Тому заява Я. Малкіеля про те, що інтерфікси - це субклас морфем, характерний не для всіх романських мов, викликає неоднозначну реакцію серед мовознавців.

Вчений ідентифікує ці синтезуючі сегменти “маргінальними” чи “залишковими” морфемами, оскільки, на його думку, їх зарахування до класу суфіксів спричинило б появу чималої кількості нових складених суфіксів [6, с. 110]. Проти гіпотези Я. Малкіеля виступає Ф. Ласаро Карретер. Він вважає, що віднесення цих компонентів до класу словотвірних морфем є неправильним по відношенню до семантично активних одиниць. У праці “Про проблему інтерфіксів” (“Sobre el problema de los interfijos”) автор вперше вводить термін “недифтонгізовані приголосні”, наголошуючи на тому, що їхнім основним призначенням є інкорпорація між двома голосними для кращої вимови [5, c. 13].

Він вважає, що більшість інтерфіксів є результатом принципу аналогії або ж складовою суфікса. У випадку, коли дериват синтезує елемент -с (doctor ^ doctorcito), утворюється варіант розширеного суфікса -cito. Його одностайність простежується у визначенні автентичних інтерфіксів у складі демінутивних похідних cafe-c-ito, pobre-c-ito, коли інтерфікс -с виконує структурну функцію та набуває статусу опосередкованості [5, c. 18]. Е. Мартінес Сельдран (E. Martinez Celdran) розмежовує інтерфіксальні та інфіксальні компоненти. Він зараховує останні до афіксів та розглядає їх як активні морфеми з властивим їм конотативно сигніфікативнм навантаженням. Інфікси функціонують як варіанти демінутивного суфікса -ito ^ cito (pastor ^ pastor-cito). Інтерфікси, на його думку, - це семантично нейтральні мікроелементи, які виконують функцію уніфікації вокальної кореневої бази з демінутивним суфіксом (bebe-c-ito, aire-c-ito) [8, c. 447]. Е. Мартінес Сельдран заперечує можливість зарахування інтерфіксальних елементів до класу морфем і вважає, що їхнє синтезування у структуру лексеми може бути як обов'язковим, так і факультативним [8, с. 450].

У 80-х рр. з'являються праці М. Ребойо, Х. Монтеса Хіральдо та В. Дресслера (W. Dressler), які пропонують своє бачення морфологічної та семантичної природи вищезгаданих компонентів.

В. Дресслер визнає існування у системі іспанської мови інтерфіксів та інфіксів. Перших він вважає агентами структурної функції (viento ^ vient-ec-ito), останніх - носіями смислового значення (hombre ^ hombr-ecito; hombro ^ hombrito) [3, c. 382].

М. Ребойо ж надає перевагу терміну інфікс, ототожнюючи його з інтерфіксом. Згідно з його гіпотезою, інфікси, на відміну від більшості суфіксів, не модифікують граматичну категорію вихідної лексеми. Дослідник виокремлює синтезуючий сегмент -(e)c у складі демінутивних лексем (salon ^ salon-c-ito,puente ^puente-c-ico) [12, c. 313].

Х. Монтес Хіральдо заперечує наявність інфіксів / інтерфіксів в іспанській мові. Автор наголошує на поліморфній природі суфіксів, у структуру яких синтезуються один чи два структурних компоненти. Один з них вважається варіантом суфікса, позбавленим семантико-смислового навантаження.

На думку мовознавця, -cito, -ecito є варіантами -ito на словотвірному рівні, проте не несуть жодної додаткової інформації та не активізують конотативних ознак [11, c. 183]. Х. Монтес Хіральдо пропонує аналізувати проблему у синхронії і діахронії. Х. Мартін Камачо у праці “Лінгвістична проблема іспанських інтерфіксів” (“El problema lingьistico de los interfijos espanoles”) також заперечує існування інтерфіксів в іспанській морфеміці. Автор шукає альтернативне пояснення у фонетичному та морфологічному розвитку латинського демінутива -ulus, який, на його думку, еволюціонував до аломорфів -illo ^ -cillo ^ -ecillo. Присутність інтерфікса -с, -ес у суфіксальних формантах -ecito, -ezote дослідник пояснює через концепт аналогії і наголошує, що інтерфіксальні елементи є варіантами демінутивних та аугментативних суфіксів [7, c. 49].

Е. Уррутіа Карденас (H. Urrutia Cardenas) стверджує, що інтерфікс -с походить з латини. Демінутивний суфікс -ulus вживався в іменниках першої та другої деклінації, а -c-ulus - в іменниках інших трьох відмін. У просторіччі його замінив наголошений суфікс -ellus або -olus, якому в структурі слова передував інфікс -c ^ (i)culu > (i)cellus, (i)colu, що згодом розширив площину свого вживання [13, с. 113].

Е. Мартінес Сельдран називає інтерфіксами ненаголошені службові сегменти, позбавлені власного значення, що інкорпоруються між коренем та суфіксом у деяких похідних. Він вважає інтерфікс граматично неактивним та семантично нейтральним елементом [9, с. 449; 10, с. 39].

Аналіз суфіксальної деривації концентрується на демінутивному словотворі, і лише поодинокі праці описують особливості аугментативної деривації. Я. Малкіель називає інтерфікс -ar найчастотнішим структурним засобом аглютинативної сполучуваності твірної зі суфіксом збільшуваності (espald-ar-azo, polv-ar-ada, pasm-ar-ote) [6, с. 113].

Згідно з М. Альваром Ескеррою, інтерфікс -ar може вказувати на розрізнення смислів: llam-ada (поклик, дзвінок) /llam-ar-ada (спалах полум'я), pan-era (житниця) / pan-ad-era (жінка-пекар) [2, с. 65]. Ф. Ласаро Карретер виокремлює функцію інтерфіксів -an, -er у створенні виразного змісту аугментативних похідних boc-an-ada, cas-er-on, got-er-on [5, с. 21]. У структуру аугментативів інкорпоруються також інтерфікси -с, -ес / -z, -ez, напр.: mayor-z-ote, camion-z-ote, hombr-ez-ote, maricon-z-on, cabron-z-on. Зазначимо, що поява інтерфікса у структурі лексеми сприяє максимальному нарощенню просодики слова. У контексті статей: A bordo, su “pobritopadre" repartia bocadillos, de chorizo a los espectadores, allapor los Altos delHipodromo (El Pais, 02.04.2007); Valga lo del enfermo, pobrecito; pero enmiйndese lo de los administradores (ABC, 29.01.2012) та jRevoluciаn, revolucion!, grita una voz femenina por el megdfono mientras un viejito sentado en el parque dice por lo “bajini ", dice “jquerrd decir “robolucion", usted!" (ABC, 19.02.2012); Recuerdo ahora a la viejecita de 99 anos que afirmo ante el reverendo de su parroquia no tener enemigos (El Mundo, 28.02.2010) демінутивні похідніpobrito /pobr-ec-ito (біднесенький), viejito /viej-ec- ita (старенький / а) тотожні за значенням. Вони є семантичними дублетами, яким притаманні конотації жалю, співчуття.

Синтезування інтерфікса -ec до основи лексем pobr-ec-ito та viej-ec-ita сприяє збільшенню складів до 4-ох та підсилює виразність лексеми. Таким чином, на мовному рівні можна припустити, що наявність елемента -ec інтенсифікує конотативні ознаки, однак когнітивний контекст відкидає можливість смислової диференціації.

У масмедійному дискурсі крім структурної функції інтерфікси сприяють усуненню омонімічних конфліктів у процесах деривації, тобто запобіганню мовної плутанини при зіставленні однієї похідної з іншою. Інтерфікс вказує на розрізнення смислів, а його відсутність призвела б до семантичної контамінації: la col-ec-ita (капуста) / la col-ita (хвіст); la sed-ec-ita (резиденція) / la sed-ita (шовк); el pas-ito (крок) / el pas-ec-ito (дозвіл, прохід), cort-ito (короткий) / el cort-ec-ito (розріз), el hombr-ito (плечей / el hombr-ec-ito (чоловік), la bot-illa (чобіт) / el bot-ec-illo (банка), la paj-ita (солома) / el paj-ec-illo (паж). Напр.: Me mirй asustado mis manos y tema en un dedo un cortecito superficial, mas bien me levantй un pellejito, me lo quitй y quedo un aranazo (El Mundo, 05.03.2007); Habra que ver si el Cartagena es capaz de postularse para el ascenso cuando llegue el momento, porque anda cortito de talento arriba (ABC, 08.09.2009). У випадку функції семантичної експліцитності лексеми (el plan-ec-ito (намір) / elplan-ito (проект) інтерфікс -с, -ес виконує роль фонеми, яка диференціює та розпізнає слова у мовному потоці. Ще одна функція інтерфіксів полягає у розширенні лексичної структури дериватів, що сприяє їх кращій ідентифікації. Односкладові лексеми, приєднуючи інтерфікс, отримують чотири граничні склади (elpan - pan-ec-ito, el sol - sol-ec-ito, la voz - voc-ec-ita / voz-arr-on): Desde que Rosa Lopez, conocida por su vozarron, canto «Suena» en la gala UNICEF que emitio Canal Sur, sus seguidores (y los de Operacion Triunfo) contuvieron el aliento, asustados (ABC, 10.12.2017); (...) entre elpicnic de solecitoy el botellon sinpasarse. El gentio va a la Feria delLibro como el que acude a la verbena (ABC, 05.06.2016). Демінутивна / аугментативна лексика рельєфно представлена на структурному рівні та характеризується формуванням гетерогенних дериваційних ланцюжків. Здатність утворювати варіантні словофрми свідчить про ізоморфність похідних структур.

Дериваційне моделювання предикатів зменшеності / збільшеності спричинене комунікативно-індивідуальними та регіонально-соціальними стратегічними преференціями, які обумовлюють вибір слів. Поряд з кількісним значенням, вони вказують на семантичну предметність, є формальними виразниками функції конкретизації або емоційного оцінювання ознак, якостей. суфіксальний іспанський деривація морфологічний

У суфіксальному словотворі статус інтерфіксів не завжди визначений. В описі цих компонентів ми зіштовхуємося з термінологічною непослідовністю у працях зі загального та романського мовознавства. Основною функцією інтерфіксів є структурна. Інтерфікси також виконують розпізнавальну функцію (paso- pasito (крок) / pase- pas(ec)ito (дозвіл, прохід). Їм не притаманна суфіксальна фіксація, оскільки від них не залежить категоріальна характеристика слова. В окремих випадках вживання інтерфіксів є факультативним та відповідає парадигматичним принципам утворення похідних в іспанській мові.

Література

1. Помірко Р. С. Семантика демінутива і принципи його структурного синтезування в іспанській мові / Р. С. Помірко // Іноземна філологія. - Львів, 1989. - Вип. 96. - С. 20-28.

2. Alvar Ezquerra M. La formaciфn de palabras en espanol / Manuel Alvar Ezquerra. - Madrid : Arco/Libros, 1993. - 79 p.

3. Dressler W. U. Forma y funciфn de los interfijos / Wolfgang U. Dressler // Revista Espanola de Lingrnstica, XVI-2. - 1986. - Р. 381-395.

4. Horcajada B. Morfonologia de los diminutivos formados sobre bases consonвnticas monosilвbicas / Bautista Horcajada // Revista de Filologia Romвnica, V. - 1987. - Р. 55-72.

5. Lвzaro Carreter F. Sobre el problema de los interfijos: ^consonantes antihiвticas en espanol? / Fernando Lвzaro Carreter // Estudios de lingrnstica. - Barcelona, 1980. - Р. 11-26.

6. Malkiel Y. Los interfijos hispвnicos. Problemas de lingrnstica histфrica y structural / Yakov Malkiel // D. Catalвn (ed.). Estructuralismo e historia. Miscelвnea homenaje a Andrй MartinetlI. - La Laguna : Universidad. - 1958. - Р. 107-199.

7. Martin Camacho J. C. El problema lingrnstico de los interfijos espanoles / Josй Carlos Martin Camacho // Cвceres : Universidad de Extremadura, 2002. - P. 45-58.

8. Martinez Celdrвn E. En torno a los conceptos de interfijo e infijo en espanol / Eugenio Martinez Celdrвn // Revista Espanola de Lingьistica, 8. - 1978. - Р. 447-460.

9. Meilan Garcia A. J. Construir bien en espanol. La forma de las palabras / Antonia J. Meilan Garcia, Serafina Garcia, Hortensia Martinez. - Nobel Oviedo. - 2004. - 347 p.

10. Montes Giraldo J. J. Funciones del diminutivo en espanol: ensayo de clasificaciфn / Josй Joaqurn Montes Giraldo // Thesaurus : boletin del Instituto Caro y Cuervo, T. 27. - 1972. - P. 38-71.

11. Montes Giraldo J. J. Los interfijos hispвnicos / Josй Joaqurn Montes Giraldo // Reexamen con base en datos del ALEC. Anuario de Lingьistica Hispвnica, I. -1985. - Р. 181-189.

12. Rebollo Torio M. В. En torno a los infijos / Miguel В. Rebollo Torio // Anuario de Estudios Filolфgicos, VII. - 1983. - Р. 311-318.

13. Urrutia Cвrdenas H. / Esquema de morfosintaxis histфrica del espanol / Hernan Urrutia Cвrdenas, Manuela Вlvarez Вlvarez // Publicaciones de la Universidad de Deusto. - Bilbao, 1988. - P. 111-132.

Размещено на Allbest.ru