Українськомовна фізична термінологія в науково-популярній книжці Івана Пулюя "Нові і перемінні зьвізди"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українськомовна фізична термінологія в науково-популярній книжці Івана Пулюя "Нові і перемінні зьвізди"

Федак Софія Андріївна,

кандидат філологічних наук, доцент Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

У статті розглянуто та проаналізовано українськомовні фізичні терміни, вжиті в науково-популярній книзі відомого фізика та електротехніка Івана Пулюя. Вивчено походження та способи творення простих лексем, з'ясовано їхнє значення та зіставлено з відповідниками в інших слов'янських мовах. Виявлено діалектні дериваційні елементи, використані у побудові наукових слів. Звернуто увагу на лексичні одиниці, які можуть вдало замінити іншомовні запозичення в сучасній українській фізичній термінології. українськомовний лексема слов'янська мова

Ключові, слова: фізичний термін, наукова мова, словотвір, діалектний елемент, іншомовне запозичення, термінологічне словосполучення.

Федак София Андреевна,

кандидат филологических наук, доцент Тернопольский национальный технический университет имени Ивана Пулюя

УКРАИНОЯЗЫЧНАЯ ФИЗИЧЕСКАЯ ТЕРМИНОЛОГИЯ В НАУЧНО-ПОПУЛЯРНОЙ КНИГЕ ИВАНА ПУЛЮЯ «НОВЫЕ И ПЕРЕМЕННЫЕ ЗВЕЗДЫ»

В статье рассмотрены и проанализированы украиноязычные физические термины, использованные в научно-популярной книге известного физика и электротехника Ивана Пулюя. Изучено происхождение и способы образования простых лексем, выяснено их значение и сопоставлено с соответствующими семинтическими единицами в других славянских языках. Выявлено диалектные деривационные элементы, использованные в образовании научных слов. Обращено внимание на лексические единицы, которые могут удачно заменить иноязычные заимствования в современной украинской физической терминологии.

Ключевые слова: физический термин, научный язык, словообразование, диалектный элемент, иноязычное заимствование, терминологическое словосочетание.

Sofia Fedak,

Ph.D (Linguistics), Associate professor Ternopil Ivan Pului National Technical University

UKRAINIAN PHYSICAL TERMS IN POPULAR SCIENSE BOOK OF IVAN PULUI “NEW AND VARIABLE STARS”

Physics is an old science but it still needs to create new terms and notions. Forming of new words in scientific language is ofparticular importance for Ukrainian language because during its existence it came under influence of other languages, which formed different tendencies in the functioning ofphysical lexis, as, for r example over-use of internationalisms and Russian elements.

Ivan Pul'uj is a world known physicist and electrical engineer who made a great contribution in the development of world science. Despite that for all his life he worked abroad, in Austria and Czechia, he wrote his most outstanding works in Ukrainian and published them in the national scientific magazines. Naturally, this made him to create new terms and implement then into glossary of the young Ukrainian science of that time.

Native Ukrainian terms predominate in the Ivan Pului's book “New and Variable Stars” (1905). The author brought Ukrainian words that functioned in colloquial speech, into scientific sphere, which made the physical phenomena which were explained, more understandable. In some cases he also used dialect affixes to form new complex lexemes. Some physical terminological word-combinations are more meaningful than modern Ukrainian ones whereas there are constructions formed by means of verbal suffixes -уч-/-юч-, but functioning of such formants remains disputable in modern national linguistics.

There is a group of lexical units in the book, which have phonetic and semantic equivalents in other Slavic languages (Polish, Czech, and Slovakian). The scientist brought them into the language of science, but obviously he preferred to use the words that had Ukrainian national authenticity. Some terms in the book are equivalent to internationalisms. I. Pul'uj used both Ukrainian and foreign variants as synonymic in the context.

Unless the most of terms studied in this work are not used in modern Ukrainian terminology, we consider that these words may be successfully implemented into modern scientific language since they are brief, have clear semantics, and are formed by means of derivative elements which are typical for our language.

Key words: physical term, scientific language, word formation, dialect element, foreign language borrowing, terminological phrase.

Постановка проблеми

Кінець ХІХ - початок ХХ століття в українській науці був періодом становлення вітчизняних природничих дисциплін і часом формування терміносистеми кожної з них. Іван Пулюй, відомий фізик та електротехнік зі світовим ім'ям, зробив вагомий внесок у становлення вітчизняної науки і суттєво вплинув на поступ світової фізики й електротехніки. Безумовно, робота вченого позначилася на формуванні української наукової термінології. Власні дослідження у царині фізики та електротехніки професор прагнув зробити доступними для українців, їх широкого загалу, тому перекладав свої статті та найбільш визначальні праці українською мовою. Вчений усвідомлював важливість просвіти, розвитку науки для долі нашого народу. У листі до Олександра Барвінського 1893 року Іван Пулюй писав: «Коли наше слово піднесеться до високостей науки, тоді матиме наш вбогий народ твердиню, котрої не приодоліє жадна сила. Народ без науки висшої між народами те, що людина неука між людьми ученими» [7, с. 102].

Проте він гостро відчував брак власної термінології, непристосованість нашої мови до потреб науки. Водночас учений усвідомлював власну відповідальність за творення нової наукової лексики: «Не легка то робота прорублювати стежку там, де нога людська споконвіку не ступала. Науки природні мусять мати свою мову, утворену на підставі народнеї мови, а щоб таку мову творити на те треба мати доволі часу, та не робити нам такого діла прихапцем» [7, с. 102]. Він слушно зауважує: «Можуть тую працю робити тілько люде, що познайомились з наукою и добре знають нашу мову але и ті робітники мусять заходитись коло праці вельми обачно» [7, с. 104].

Питання становлення та формування української фізичної термінології залишається актуальним і в наші дні, коли минуло більше століття відтоді, як над проблемою творення української наукової мови почали працювати вчені-учасники Наукового товариства імені Тараса Шевченка: Іван Пулюй, Володимир Левицький, Іван Горбачевський та інші. Попри те, що названа галузь знань не така вже й молода, її термінологічна система потребує удосконалення, позаяк упродовж ХХ століття вона зазнавала різних впливів. Наприклад, у радянський період наукова лексика вбирала в себе чимало російськомовних елементів, нові терміни утворювалися за допомогою засобів, властивих російському словотвору (загальновідома форма лінгвоциду шляхом проникнення всередину структури мови). У наші ж дні існує інша проблема - надуживання іншомовними та міжнародними одиницями. З огляду на названі вище чинники, вважаємо, що дослідження наукової мови науково- популярної праці Івана Пулюя дасть змогу доповнити й удосконалити сучасну мову природничих наук, повернути до життя питомо українські термінологічні одиниці, які вдало відображали певні феномени і були несправедливо затрачені, а також знайти засоби для творення нових лексем.

Огляд останніх досліджень і публікацій. Мова праць Івана Пулюя вже не раз привертала увагу дослідників. Учений одним із перших переклав Святе Письмо українською, а тому доклався до творення сакральної лексики нашої мови, - цю семантичну групу в перекладах науковця вже розглядали вчені-філологи. Конфесійній мові мислителя присвячені праці Т Мороз, яка вивчала історію перекладів Біблії українською мовою [8], В. Німчука [9]. Про становлення наукової мови у працях ученого йдеться в статтях О. Збожної, В. Козирського. І. Процик дослідила епістолярію Івана Пулюя і довела, що в листах вчений відверто ділився своїми роздумами про становище української наукової мови. На проблеми розвитку термінології звернула увагу І. Фаріон [5, 6, 10, 12, 13, 15, 16]. Дослідниця висвітлила це питання у своїй найновішій книзі «Мовний портрет Івана Пулюя» [15]. Проте у перелічених дослідженнях про фізичні терміни згадано лише побіжно, без мовознавчої характеристики лексичних одиниць.

Виклад основного матеріалу

Предметом пропонованого дослідження є науково-популярне видання «Нові і перемінні зьвізди» (Відень, 1905). Іван Пулюй відводив цій книжці особливу роль. Автор був переконаний, що українці дуже потребують освіти, елементарних наукових знань. Книжку «Нові і перемінні зьвізди» науковець друкував тричі - у 1881, 1904 і 1905 роках, маючи на меті «станути в оборонї правди і високо держати сьвітло правдивої науки проти наукового знахарства» [7, с. 374]. Отож, завдання цієї статті - описати українськомовні фізичні терміни, вжиті у згаданій книзі, з'ясувати їхнє значення, етимологію та способи творення, порівняти їх із відповідниками в українській літературній мові.

У Пулюєвій книжці, за нашими спостереженнями, домінують власне українські наукові терміни з галузі фізики, при чому більшість із них не увійшли до сучасної терміносистеми цієї науки. Розрізняємо прості та складні одиниці. Серед простих термінів трапляються ті, які є загальнонауковими, але мають своє специфічне значення у фізиці. Такими є слова проява (явище), вісь, воздух (повітря), праця (робота) тощо.

Візьмемо, приміром, лексему проява, яка в тексті виступає в значенні «явище»: заглянути глибше у всесвітні прояви (5), знаходити причину всіх прояв природи; пояснити славну прояву нових і перемінних зьвізд, сьвітові прояви (5); на велику прояву небесну (7); всїх прояв, що являються; прояви природи їїмолєкулів і атомів (10). У Грінченковому словнику це слово тлумачиться як «пригода, випадок» [11, Т.3, с. 492].

Слово вісь у непрямих відмінках використовується з протетичним в: ворочаючись кругом своєї восї (10), не точилась докола восї (20). Зауважимо, що протетичний в властивий для галицьких діалектів і саме така діалектна риса, характерна для говірок земель, звідки родом Іван Пулюй, знайшла відображення в мові аналізованої праці [1, № 126].

Словом воздух позначено «повітря». Цю лексему вжито у тексті 10 разів: ритмічне дрожаннє воздуха (11), матерія може ... бути цїпка, плинна і воздушна (13); коли попаде у наш воздух; від тертя з воздухом жевріє те камінне; витворює у воздусї елєктрику (16); молекули воздуха; виходить з меньшим напруженнєм у воздух (17), чоловік дихає воздухом (19), 8600 раз лекшою, як наш воздух (27). У Грінченковому «Словарі», до речі, ці слова позначено як синоніми, однак воздух тут - церковнослов'янізм [11, Т 1, с. 248]. Для сучасного мовця, звісно ж, більш звичним є слово повітря. Подекуди Пулюй уживає і його: де атоми квасороду нашого повітря;, чим більше пороху в повітрі (29); филї гуку в повітрі (33); як повітрє зупиняє; багацько мілїон раз рідша від нашого повітря (41). Цікавим є те, що слово має кінцевий -е. Нагадаємо, що такі флексії побутують у сучасних подільських діалектах [1, № 43]. Такі говіркові елементи не є поодинокими у книжці: перед христіанським численнєм (6); періодичне появленнє зьвізд (8); про новонастаннє сьвіта (20), конець і новонастаннє сьвіта (40).

Утворені таким чином лексеми служать також для пояснення фізичних явищ. У тексті натрапляємо на слово дрожаннє: ритмічне дрожаннє воздуха; дрожаннє ... матерії етера; (11), дрожаннє наименьших часточок; дрожаннє всесьвітної матерії етера (13); дрожаннє молекулів і атомів; дрожаннє куль (14). На позначення поняття рух автор вживає дві одиниці - ворушаннє: ворушаннє дуже маленьких часточок будить в них відповідне ворушаннє; ворушаннє нервів; (11), молекулярне ворушаннє самої маси (13), що означає невпорядкований рух. Схоже слово фіксує Грінченко: «Ворушня - суматоха, волнение толпы» [11, Т.1, с. 256]. Інше - движеннє: перемінилось движеннє (14), яке означає спрямоване переміщення [11, Т 1, с. 361]. Також у тексті використано лексеми напруженнє, відддаленнє, проміннє: з меньшим напруженнєм (17); періодичне більшаннє ... плям (28); проміннє, перейшовши через призму (29); проміннє електричної і магнетичної сили (40); віддаленнє одної від другої (37).

На позначення поняття прискорення у праці вжито слово розгін: розгін руху величезних мас перемінився (23). Природно, що у непрямих відмінках у цьому іменнику присутнє чергування кореневих голосних [і] та [о]: всюди, де маси з розгоном до купи злітаються (16); бувши і в просторі рівноваги у великому розгоні (26); Земля летить з великим розгоном; летіти

3 тим самим розгоном (41); не впаде на соньце з розгоном (42).

Для позначення поняття «звук» учений надав перевагу спільнозахіднослов'янському гук (пор. польськ. huk, чеськ. houkati, слц. huk): сей рух молєкулів і атомів являється нам як тепло, сьвітло, гук (13); або филї гуку в повітрі (33); розноситься гук і голос (40).

Як синонімічні одиниці співіснують слова ядро та осередок. Проте автор надає перевагу лексемі осередок: тягне кожну і найменьшу часточку до осередка кулї (21); температура в його осередку (22); все дальше і дальше від осередка соньця; поклади соньця падають до осередка; вся маса повертає до осередка; до осередка цілої маси (26); ріжниться від круга, в якого осередку стоїть соньце (41) тощо. У тексті ми зафіксували 9 випадків його вживання, тоді як слово ядро вжито всього

4 рази: біло-жевріюче густе ядро (30); сонїшого ядра с. 31; зажевріє найперше ядро; біло-жевріючого ядра (32). Прикметно, що Іван Пулюй зовсім не використовує інтернаціоналізму «центр», навіть тоді, коли з контексту зрозуміло, що йдеться про центр Всесвіту: чому ж би то думати нам, що наша земля то самий осередок вселенної (39); круга: всї поклади то падають прямо до осередка кулї (27); ріжниться від круга, в якого осередку стоїть соньце (41).

Слово поклад у тексті постає зі значенням «шар»: температура у верхніх покладах соньця (22); верхні поклади соньця, тягнуті силою гравітації; верхні поклади соньця, тягнуті силою гравітації (23) хемічні сили у верхніх покладах його маси (24), поклади соньця падають до осередка (26), всї поклади то падають прямо до осередка кулї (27), густїйше, як верхні поклади (32). Хоча двічі як синонім трапляється і лексема шар, що побутує як термін в сучасній українській науковій мові: на верхніх шарах соньця (28); по горішніх шарах облаків наших (33).

Фізичне поняття «робота» виражається словом праця: механічна праця може перемінятись у тепло (12); механічна праця гравітації переміниться в тепло (15); переміна тепла в механїчну працю; творить працю (17), переміняється в дротах механічна праця парової машини в елєктричну працю; утворить робітник 425 кільограмметрів працї (18), будить соньце хемічні сили до працї (40) та ін. Зауважимо, що у польській мові для вираження цього поняття вживається слово praca, а у чеській -prace. Отож, очевидно, що для творення терміна Пулюй вдався до способу аналогії з названими мовами.

На позначення поняття «струм» І. Пулюй використовував слово пруд: елєктричний пруд, проходючи через дротяні об- витки арматури (18); на біло сьвітящий дріт платиновий, розколений електричним прудом (30). Учений усвідомлював власну відповідальність за творення терміна, він перекладав німецькі, чеські слова, зіставляв їхню семантику з україн- ськомовними відповідниками. Своїми роздумами і ваганнями професор ділився з Олександром Барвінським у листі від 28. 10. 1893 р.: «Elektrischer Strom переложив я «елєктр[ична] протока». Слово «струя» здаєсь мені начеб чуже. Кажуть у нас «патока» (flьssige Sannung) «протікати», так зробив я слово «протока». Як би не подобалось те слово, то можна б приняти «пруд», котре слово уживають наші люде. «Великий пруд води, вода прудить». Eine groЯe Wasserkrдmung, daЯ Wasser kramt. Чехи маютьprьd» [7, с. 105]. Проте поява нового терміна викликала свого часу дискусії, зауваження, а вчений не залишився осторонь обговорень: «Як менї кажуть, думають наукові люде галицькі, що «пруд» польське слово, бо Поляки мають “prqd = Strom". Отже нї! «Пруд» се руське подільське слово. Вода має великий пруд, вода прудить із жерела, або б'є із ж[ерела]. Струм = Strцmmung». Такі роздуми вів Іван Пулюй у листі до Володимира Левицького, видатного математика, одного з творців української фізико-математичної термінології, який на той час очолював математично-природописно-лі- карську секцію НТШ [2, с. 1266]. Наприкінці є примітка: «Нехай Поляк попробує сказати «Wodaprqdzi ze trod^; не пере- кабатить нашого слова «прудить»! » [7, c. 286].

Учений вводить до наукового вжитку розмовне ворочатися в розумінні «обертатися»: ворочаючись кругом своєї восї (10); парова машина буде ворочати арматуру елєктричної машини; з арматурою ворочаються в магнетичному полї дротяні обвитки її (18); бодай на секунду загаялась у своїм ворочанню (20). Абсолютним синонімом до нього в тексті є слово точитися: хиба вона бодай на секунду загаялась у своїм ворочанню, хиба не точилась докола восї (20), однак зі згаданим значенням лексема в сучасній українській мові не функціонує [12, Т. 10, с. 215], вважаємо, вона, скоріш за все, взята з діалектного мовлення.

Поняття «швидкість» позначено словом скорість, як пропонують словники української мови початку ХХ ст. [4, Т. 2, с. 876; 11, Т. 4, с. 140]. У І. Пулюя читаємо: коли скорість руху одної частки матерії меншає; то мусить скорість руху другої, рівно великої, частки більшати (12); скорість руху тілько подвоїться; кінетична енергія Ерозмірна з величиною маси «та з квадратом скоростї руху (13); скорість її руху (41).

У книжці також вжито складені терміни, такі як рівновага, кругобіг. Як і в сучасній українській науковій мові, Пулюй використовує слово рівновага: щоб удержати соньце в рівновазі; одна другу рівноважучи; як довго будуть ті сили в рівновазі; той зайнятий простір назвем простором рівноваги; для рівноваги з притягаючого силою (23); лишне тепло могло б держати рівновагу з притягаючою силою гравітації; простір рівноваги; рівновага сил; бувши і в просторі рівноваги у великому розгоні; поза простором рівноваги; ширшати аж до простору рівноваги (26); по тому боцї простору рівноваги (27), знайшла рівновагу в центрифугальній силї землї; не буде рівноваги між тою силою а притягаючою силою соньця (42). У тексті не виявлено жодних синонімів до цього терміна.

У науковій розвідці Івана Пулюя ми натрапили на слово кругобіг: кругобіг на небі (20); час кругобігу землі; зупинившись в своїм кругобігу; земля від него в своїм кругобігу нагло зупиниться (42). У ньому відсутній інтерфікс -о-. На жаль, у тексті не позначено наголосів, однак, якою б не була акцентуація цього слова, на нашу думку, його звучанню притаманні україн- ськомовні риси, а саме: відповідність одному з законів милозвучності, згідно з яким у нашій мові, за окремими винятками, немає збігу голосних (порівняймо зі загальновідомим сучасним терміном «кругообіг»). Слово кругобіг вживається і з іншими значеннями, такими як «цикл»: і соньце скінчить колись одного кругобіга свого творення с. 25 та «рух по колу»: сам рух її вічно удержує її в кругобігу (41); що земля від него в своїм кругобігу нагло зупиниться; зупинившись в своїм кругобігу, земля не останеться на місці; земля мусить поменьшати і час кругобігу землі (42).

У тексті багато розповідається про Фраунгоферові лінії - лінії поглинання, видимі на фоні неперервного спектру сонця та зір. Ці тонкі риски професор Пулюй іменує словом черка: даєрозложене сьвітло пари, називаються «спектральні черки пари»; спектральні черки; по тих черках пізнати і саме тїло; жовту черку; де має бути ясна черка (30); буде видно окрім спектра ще й жовту черку; черки Фрауенгофера; темні черки Фрауенгофера на дні пестрого спектра (31); ясну жовту черку D (32). Зауважимо, що такої лексеми немає ні в сучасній польській, ні в чеській мові. Не знаходимо її і в етимологічному словнику української мови, а в Грінченковому «Словарі» чи в одинадцятитомному словнику української мови черк у чоловічому роді означає «мить», тому припускаємо, що слово має або діалектне походження, або ж є Пулюєвим новотвором.

Зазначимо й таке: рівноцінно зі словом черка співіснує стрічка: в спектральній аналізі означена тая стрічка буквою D; замітимо в спектрі ...жовту стрічку; там, де перше була жовта стрічка від соляної пари, тепер видно буде темну стрічку D (30), проте перше помітно переважає. Натрапляємо також на три випадки вживання слова полоса: побачимо пе- стру полосу, що називається спектрум (29), «молочну дорогу», що розкинулась по небі сріблястою ясною полосою і трохи яснїйшою полосою на полудневому зводї неба (33); віддаленнє полоси від восї молочної дороги (36). У Є. Желехівського ця лексема перекладається німецькою як Sreif - кінокартина, борозна на породі (геол.), Landstrich - (місцевість, регіон) [4, Т 2, с. 692], отож, звідси висновок: очевидно, згаданий вище русизм побутував у живому мовленні та професор Пулюй сприйняв його як українське літературне слово. Зауважимо, до речі, що його немає у словнику Б. Грінченка. У згаданому фрагменті двічі вжито слово синонімічне смужка: видно на заслоні красисті смужки (29), красисті смужки с. 30.

Складні терміни Іван Пулюй часто творить за допомогою дієприкметникових формантів -уч-, -юч-. Попри те, що в українському мовознавстві щодо доцільності вживання таких утворень точаться постійні дискусії, незаперечним є той факт, що активні дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду, що утворені за допомогою суфіксів -уч-, -юч- - типове морфолого-словотвірне явище публічної мови Галичини другої половини ХІХ століття. Це зумовлено неперервним зв'язком зі староукраїнською мовою, що містила ці форми, запозичивши їх із церковнослов'янської мови у формі -щ-, а відтак їх уживано за східнослов'янським формантом -ч- замість -щ- [15, с. 106]. Ірина Фаріон у монографії «Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя)» робить обґрунтований висновок, що частовживані в Івана Пулюя та його інтелектуальних сучасників дієприкметникові форми на -учий, -ючий та -вшихся, -вшим, -вший - це не лише зв'язок із церковнослов'янською та староукраїнською традицією, що не базувалися на народномовній основі впродовж XI-XVIII ст., але й наслідок поширеного в Галичині москвофільства та відсутности внормованої літературної української мови в другій половині ХІХ ст.» [15, с. 109].

Сила тяжіння позначається в ученого терміном притягаюча сила: притягаюча сила землі (18);для рівноваги з притягаючого силою; переважить притягаюча сила (23); притягаюча сила бере тепер верх над силою тепла (26); зникла притягаюча сила соньця (41); зникне притягаюча сила соньця (42). До речі, автор не нехтує міжнародним словом гравітація: сила гравітації (13); механічна праця гравітації переміниться в тепло (15); верхні поклади соньця, тягнуті силою гравітації (23); проти напряму могучої сили гравітації; (26); сила гравітації (40, 42). Його впровадження свідчить про те, що лексема не лише зручна для наукового узусу (лаконічна, точна), але, очевидно, була доволі активно вживаною серед освічених українців. Цікавими, на наш погляд, є синонім терміна - земляна сила: тягне земляна сила (23) та його антонім - відпихаюча сила: відпихаюча сила тепла (23).

Треба акцентувати, що іноді автор використовує іншомовний та український терміни в тавтологічних словосполученнях: притягаюча сила гравітації (23), лишне тепло могло б держати рівновагу з притягаючою силою гравітації (26). Зрідка професор уживає слово вагота, яке, на відміну від наведених вище термінів, є простим однокомпонентним утворенням, і, що особливо важливо, утворений за допомогою рідномовних елементів: творитиме механічну працю сила ваготи (21); нема вже рівноваги між силою тепла і силою ваготи (25).

Зауважимо, що таким самим способом-науковець описує багато інших астрономічних та фізичних явищ, пояснюючи різні процеси: в сьвітлї жевріючої пари; біло-жевріюче густе ядро (30); у спектрі біло-жевріючого тїла (31); біло-жеврі- ючого ядра (32); сїріючі імли (35); блїдо-сїріючими імлами. (37); зупиняюча сила етера (42).

Закон збереження енергії вчений передає терміном закон непропащої сили: мають вагу два закони: закон непропащої матерії і закон непропащого руху (11); хто шукаючи лехкої поживи, силує робучий нарід до тяжкої праці, і не дає робітникові відповідної плати, той грішить проти закону непропащої сили (19).

Висновки

Аналіз науково-популярної праці Івана Пулюя «Нові і перемінні зьвізди» показав, що серед фізичних термінів, використаних у ній, переважають питомо українські одиниці. Автор послідовно дотримується принципу мінімального використання запозичень. Серед простих і складних термінів слова, які побутують у народнорозмовному узусі або співзвучні з аналогічними лексемами в польській, чеській та словацькій мовах, а також ті, для творення яких використано типові українськомовні форманти. Термінологічні словосполучення часто є короткими і семантично наповненими, на відміну від їх сучасних аналогів, проте вчений нерідко послуговується дієприкметниковими утвореннями на -учий, -ючий. Крім того, в книжці є діалектизми і просторічні одиниці, та їх частка загалом не є суттєвою. Найбільше зацікавлення для фахівців та мовознавців становлять слова, яких немає в сучасному науковому вжитку, але вони могли би вдало замінити іншомовні запозичення чи слова, утворені за зразком російськомовних відповідників, оскільки вони стислі, мають прозору семантику та утворені за допомогою власне українських засобів.

Література:

1. Атлас української мови. В 3-х томах.: Т.2: Волинь. Наддністрянщина. Закарпаття і суміжні землі / АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні; Редколегія Я.В. Закревська та ін. - К.: Наукова думка, 1988. - 521 с.

2. Енциклопедія українознавства. - Львів, 1996. - Т. 4. - с. 1266.

3. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1983.-. - (Словники України).

4. Желехівський Є., Недільський С. Малоруско-нїмецкий словар. Т. 1: А - О; Т. 2: П - Я. / Є.Желехівський, С.Недільський, - Львів, 1886. - 1118 с.

5. Збожна О. Іван Пулюй і українська наукова термінологія [Електронний ресурс] / О. Збожна. - Електрон. текст. дані. - Режим доступу: http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Zbimyk_2008/TK_Zbimyk_2008_zbozhna.htm, вільний. - Заголовок з екрана. - Мова укр.

- Аналог друк. вид. (Збірник наукових праць учасників 10-ї Міжнародної наукової конференції «Проблеми української термінології СловоСвіт 2008», 30 верес. - 1 жовт. 2008 року. - 2008. - С. 184-187.

6. Козирський В. Роль Івана Пулюя у формуванні української наукової термінології [Текст] / В. Козирський, В. Шендеровський // Проблеми української термінології : зб. наук. праць учасників 10-ї Міжнар. наук. конф. «Проблеми української термінології СловоСвіт 2008», м. Львів, 30 верес. - 2 жовт. 2008 р. - Л., 2008. - С. 188-191.

7. Листи. Пулюй Іван (1845 - 1918) / [збір, упорядкування, пояснення та «Слово до читача» Ольги Збожної]. - Тернопіль: Воля, 2007. - 544.

8. Мороз Т. Старо(церковно)слов'янізми як джерела мови творів Т. Шевченка та біблійних перекладів П. Куліша// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Випуск 1 (31). - Ужгород, 2014. - С. 346-349.

9. Німчук В. Іван Пулюй - перший перекладач молитов сучасною українською мовою / Василь Німчук // Біблія і культура: збірник статей. - Випуск 1 [відповід. ред. А.Є.Нямцу]. - Чернівці: Рута, 2000. - С.174-179.

10. Процик І. Українська фізична термінологія ХІХ - початку ХХ століття (1999) http://referatu.net.ua/referats/7569/176227

11. Словарь української мови: у 4 т. / упоряд. Б.Грінченко. - К., 1907 - 1909.

12. Словник української мови. В 11 т. - Київ : Наукова думка, 1970-1980.

13. Фаріон І. До проблеми динаміки лексико-семантичної норми за листами Івана Пулюя (пол ХІХ - поч. ХХ ст.) / Фаріон І. // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Філологічні науки [редкол.: С.М.Ніколаєнко (відп. ред.) та ін.]. - К.: Міленіум, 2016. - Вип. 257. - С 14 - 23.

14. Фаріон І. До історії наукової мови у роздумах Івана Пулюя / Фаріон І. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Проблеми української термінології. - 2016. - № 842. - С. 102 - 106.

15. Фаріон І. Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя): монографія / І.Фаріон. - Видавництво Львівської політехніки, 2017. - 216 с.

16. Фаріон І. Мовно-політичний світогляд Івана Пулюя / І. Фаріон // Лінгвостилістичні студії: наук. журн. [редкол.: С.К. Богдан (голов. ред.) та ін]. - Луцьк: Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, 2016. - Вип. 4. - С. 235-245.

Размещено на Allbest.ru