Історія формування іменників pluralia tantum із суфіксом -ки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія формування іменників pluralia tantum із суфіксом -ки

Білоусенко П.І., доктор філологічних наук, професор,

провідний науковий співробітник відділу історії

української мови та ономастики Інститут української мови

Національної академії наук України

Бойко Л.П., кандидат філологічних наук, доцент кафедри

української мови Запорізький національний університет

Тернова А.І., кандидат філологічних наук, доцент кафедри

журналістики Запорізький національний університет



Дослідження присвячено опису історії творення іменників pluralia tantum за допомогою суфікса -ки- (<-ky) від найдавніших часів до сучасності. Праслов'янські реконструкції дають підстави стверджувати, що творення плюративів розпочалося в найдавніші часи. Поштовхом до появи іменників pluralia tantum була лексикалізація граматичних форм множини, за якої утворюються або абсолютно дефектні в числовому аспекті імена (деривати, що не мають форм однини), або імена, у яких у множині спостерігаються регулярні або нерегулярні зрушення лексичного значення.

Плюративи із суфіксом -ky функціонували в праслов'янській мові: *obstatbky `залишки', obzin'bky `свято врожаю', *obtirbky `опилки' тощо. Словотворчі форманти в таких дериватах сприймались як засоби їхнього творення, тому нові іменники pluralia tantum можуть виникати, оминаючи процес лексикалізації множинної форми.

Деривати з цим формантом у зв'язку зі специфікою давньорусько- українських пам'яток не документуються в обстежених текстах ХІ - ХІІІ ст. Іменники pluralia tanum з абстрактним і конкретним значенням на -ки творилися в староукраїнській мові від дієслів, іменників, рідше - прикметників. Девербативи мали значення опредметненої дії та результатів дії, десубстантиви називали різні конкретні предмети.

У новій українській мові документується значне зростання дериватів, що продукуються за допомогою форманта -ки. Серед найменувань опредметненої дії виформувалася група множинних іменників, що позначають обрядові дії, а низка найменувань результатів дії значно поповнилась новотворами, які позначають залишки, рештки після дії та багато інших конкретних назв (інструменти, одяг, продукти харчування тощо). Серед десубстантивів сформувалась група імен з демінутивним чи гіпокористичним значенням. Суфікс -ки займав вагомий простір у творенні іменників pluralia tantum упродовж усієї історії української мови, він збагатив словотворчі ресурси української мови.

Ключові слова: словотвірна структура іменників pluralia tantum, плюративи із суфіксом -ky в праслов'янській мові, лексикалізація граматичних форм множини, лексико- словотвірні типи множинних іменників.



HISTORY OF FORMATION OF NOUNS PLURALIA TANTUM WITH SUFFIX -KH

Bilousenko P.I., Boiko L.P., Ternova A.I.

The study is devoted to the description of the history of the formation of nouns pluralia tantum with the suffixes -ku- (-ky) from ancient times to the present. Proto-Slavic reconstructions give grounds to claim that the creation of pluratives began in ancient times. The impetus for the emergence of nouns pluralia tantum was the lexicalization of grammatical plural forms, which form either completely numerically defective nouns (derivatives that do not have singular forms), or names in which the plural has regular or irregular shifts in lexical meaning. Pluratives with the suffix -ky functioned in the Proto-Slavic language: *obstatbky `leftovers', *obzmbky, `harvest festival', *obtirbky `sawdust' etc. Word-forming forms in such derivatives are perceived as a means of their creation, so new nouns pluralia tantum can arise, bypassing the process of lexicalization of the plural form.

Derivatives with this formant due to the specifics of ancient Russian monuments are not documented in the examined texts of the XI - XIII centuries. Nouns pluralia tanum with abstract and concrete meaning of -ku were created in the Old Ukrainian language from verbs, nouns, less often as adjectives. Deverbatives had the meaning of objectified action and results of action, desubstantives called various specific objects.

The new Ukrainian language documents a significant increase in derivatives produced using the -ku formant. Among the names of objective action, a group of multiple nouns denoting ritual actions was formed, and a number of names of action results were significantly supplemented with innovations denoting remnants, fragments after action and many other specific names (tools, clothing, food, etc.). Among desubstantives a group of names with diminutive or hypocoristic meaning was formed.

The suffix -ku occupied a significant space in the creation of pluralia tantum nouns throughout the history of the Ukrainian language, it enriched the wordforming resources of the Ukrainian language.

Key words: word-forming structure of pluralia tantum nouns, pluratives with the suffix -ky in the Proto-Slavic language, lexicalization of grammatical plural forms, lexical-wordforming types of plural nouns.



Вступ

Постановка проблеми. Поясненню змін та їх причин у словотвірній системі мови впродовж усієї її історії має передувати виконання низки завдань, серед яких насамперед слід назвати виявлення та вивчення в історичному плані повної номенклатури словотворчих формантів. Сьогодні в цій царині українськими мовознавцями зроблено немало. Однак маємо констатувати, що деякі вагомі групи словотворчих засобів взагалі випадали з розгляду. Зокрема, тривалий час не приділяли належної уваги дослідженню словотвірної структури іменників pluralia tantum. Історія формування їхньої словотвірної структури донедавна перебувала в тіні граматичних форм множини, їх часом ототожнювали, а тому плюративи нерідко перебували за межами історико-дериватологічних досліджень. Тим часом творення плюративів, як показують праслов'янські реконструкції, розпочалося в найдавніші часи.

Мета статті полягає у здійсненні докладного опису історії творення іменників pluralia tantum за допомогою суфікса -ки від найдавніших часів до сучасності.

іменник pluralia tantum суфікс



Виклад основного матеріалу дослідження

Поштовхом до появи іменників pluralia tantum була лексикалізація форм множини. Нині під лексикалізацією розуміють перетворення на окреме слово й семантичне виокремлення однієї з форм слова, наприклад, форми множини іменників [8, с. 295-296; 5, с. 277]. У результаті лексикалізаціїї форм множини утворюються або абсолютно дефектні в числовому аспекті імена, або імена, у яких у множині спостерігаються регулярні або нерегулярні зрушення лексичного значення [6, с. 111]. Лінгвісти перш за все звернули увагу на плюративи типу вода і води `водні простори', `мінеральні води'; поля (книги, капелюха), верхи (суспільства) [4, с. 606-628]. У статті йдеться про формування словотвірних і лексико-словотвірних типів із суфіксом -ки (*-bky <-*ька) упродовж усієї історії української мови.

Як показують реконструкції, у праслов'янській мові функціонували плюративи із суфіксом *-ьку, які можна розцінювати як лексикалізовані форми множини іменників, а не відповідні граматичні форми.

Більшість праслов'янських плюративів на -ьку служить для найменування відходів, речовин, матеріалів, залишків чогось тощо: *obcesbky `відходи при чесанні волосся, льону тощо', походить від зменшувальної форми із суфіксом -ьк- від *obcesb, очевидно, через стадію *obcesbkb ^ССЯ 26 138) > *obcesbky; *obcmbky `відходи, висівки; обрізки чогось', пор. словен. obcоnki, ocоnki `відходи, висівки', рос. діал. очинки `обрізки чогось', певне, лексикалізована форма множини від *obcim>kb, *оЬеіт>ка (139), які походять від дієслова *obciniti; *obgrabbky `полова, що залишається після молотьби', похідне від дієслова *obgrabiti або лексикалізована форма множини *obgrabbkb (27 27) тощо *obmycky, слвц. діал. omicke мн. `короткі вичесані волокна' omiski чи `висмикнуті волокна з коноплі', польське omyczki `відходи волокна, що утворюються під час тіпання льону', похідне із суфіксом -ьку від дієслова *obmykati `вичесувати, рвати, тріпати, очищати, обдирати, видаляти' або лексикалізована форма множини *obmycka (28 98); *obpilbky `стружка, опилки; опилки, що з'являються під час оброблення металу', очевидно, лексикалізована форма множини *obpilbkb / *obpilbka, що походять від *obpiliti (194) тощо [1, с. 354-359]. Словотворчі форманти в множинних іменниках створили прецеденти, внаслідок чого суфікси починають сприйматися як засоби творення плюративів, тому маємо окремі віддієслівні деривати з цим суфіксом, де іменники pluralia tantum творяться, оминаючи процес лексикалізації відповідної форми: obmelbky `відходи від помелу; жорсткі волокна, що залишилися під час оброблення льону; костра' (*obmelti `розмолоти, перемолоти, обточити, обідрати, провіяти') (ЭССЯ 28 50); *obzinbky `свято врожаю, закінчення жнив, останній день жнив', від дієслова *obzinati `обкошувати, обжинати, зжати навколо чогось' (31 250) тощо.

Цей формант у зв'язку зі специфікою давньо- руськоукраїнських пам'яток не документується в обстежених текстах ХІ - ХІІІ ст. Зате структури із суфіксом -ки беруть активну участь у творенні як абстрактних, так і конкретних іменників староукраїнської мови.

У пам'ятках староукраїнської мови плюративи творяться від дієслів та іменників, рідше прикметників. Значну частину девербативів складають найменування опредметненої дії, часом це обрядодії: придатки (XVII Жит 72) `сприйняття'; похвалки (XVII ЛСам 399) `нахваляння, погрози' (похвалятися); и для того отъ хана великые къ нему на всякой годъ доходятъ поминки (1675-1676 АЮЗР 12 556) `згадки'; Тимъ чаровникшмъ не тилкш дїаволи ю(т)повhдаютъ, але в(ъ) злыхъ учин- кахъ имъ в(ъ) чарахъ помогаю(т) (1686 Гал 405) `певні дії'; упоминки (1720 УЛХУШ 493) `згадування про когось'; зажинки, обжинки, закоски, обкоски, заорки, оборки (поч. XVIII АрхЮЗР 6 41); здогонки (1732 ДДГ 87) `погоня, переслідування' (здоганяти); пошелъ съ нимъ для заро- ботковъ (1759-1766 АрхівЮЗР І 66); нападки (1764 VnXvIII 196) `обвинувачення'; спа(д)ки (кін. XVm ЛО 79) `падіння, нетримання на ногах' (спадати `впасти' - Гр IV 171); розпитки (XVm ДНМ 129) `вивідування'; вивкдки (1771 МатТимч І 132) `розвідка; попереднє обстеження'; любкы (1798 Ен 313) `кохання'; дзвенки (кін. XVIII ЛО 34) `шум у вухах' (дзвеніти `шуміти').

Кілька похідних іменують результати дії: покажу в(ъ) нынhшшней мовh моєй пожитки, котрыи намъ ялмужна приноситъ (1665 Гал 88) `майно; домашнє добро', пор.: пожитки (1856-1857 ЗапКуліш ІІ 346) `те саме' (пожити `жити; їсти; споживати, користуватися' - див. Гр ІІІ 250); із збереженням інфінітивного суфікса -т-, тобто твірною базою стала інфінітивна форма цілком [7, с. 61]; турки такожъ и датками и прилщали, но не добули (поч. ХУНТ ГрабЛіт 234) `подарунки'.

За допомогою форманта -ки творяться деякі іменники на позначення одягу, взуття (їх деталей) та речей, що використовуються в побуті; прили(п) ки на чоботах (XVII ЛексЛат 100) `зав'язки'; пищки (XVII Син 141) `музичний інструмент'.

Десубстантиви із суфіксом -ки називають різні конкретні предмети: колодки (ХУІ МатТимч

I 372) `колодки, дерев'яні кайдани на ногах'; дверки (1577 СлХУІ - п.п.ХУІІ 7 198) `дверцята'; вожки (1598 4 163) `віжки'; олкйки (1687 Гал 441) `парфуми'; потебеньки (поч. ХУІІІ МатТимч

II 191) `шкіряні лопасті по боках сідла', зменшено-пестлива назва від потебня `шкіряна лопасть по боках сідла', `дві чотирикутно вирізані й розписані шкіри у козачого сідла' (ЕСУМ ІУ 540).

Трапляються подинокі локативи, що є назвами засобів пересування та ін. похідні: задки (1568 СлХУІ - п. п. ХУІІ 10 25) `місце за дворами, позаду будинків'; могилки (1573 МатТимч І 432) `цвинтар'; брожки (1596 СлХУІ - п. п. ХУІІ 3 75) `вид візка', фонетично видозмінена назва дрожки, співвідносне з дроги `віз без кузова', дрожки - запозичення з російської мови або результат лексикалізації на українському ґрунті множинної форми дроги; смкшки (1654 МатТимч ІІ 337) `сміх, жарти'.

У писемних пам'ятках нової української мови документується значне зростання дериватів, що продукуються за допомогою форманта -ки. Мотивуються вони дієслівними, іменниковими, рідше прикметниковими основами.

Більшість виявлених девербативів позначає опредметнену дію.

Із середини ХІХ ст. уживаються такі плюративи на -ки: провідки (КвОсн ІІІ 34) `провідування';розпитки (145) `розпитування'; звірки (Ж 289) (звіряти `перевіряти на відповідність чомусь'), здівки (295) (здівати(ся) діал. `знущатися'); одрібки (560) `одробляння' (одробляти); побридки (666) `вештання без мети; жебракування' (від побродити чи бродити); поневірки (700) `бідувати; терпіти труднощі, муки'); присядки (760) `присідання у танці'; причитки (764) (причитати `виконувати рухи у супроводі вигуків'); розбитки (812) `розбиття (корабля)'; шкильки (УмСп 164) `глузування' (шкилити(ся) `насміхатися, глузувати');

засідки (279) `пильнування'; розвідки, довідки, розпитки (856) `вивідування якоїсь інформації'; витворки (Гр І 191) `витівки; пустощі' (витворити `вчинити'); розговорки (ІУ 39) `розмови'; посідки (Гр ІІІ 360) `те саме, що посиденьки'; послушки (364) `слухання' (від слухати із зміною кінцевого приголосного основи [х] // [ш]); витічки (УкрКоз 68) `атака війська з фортеці чи табору; вилазка' (витікати `хапати, діставати щось' - Гр І 193); витрішки їсти (Гр І 194); розпитки, перепитки (333) `розпитування'.

З другої половини ХХ - початку ХХІ ст., окрім згаданих, зафіксовані інші девербативи із суфіксом -ки на позначення опредметненої дії: витрішки (СУМ І 519) `витріщання очей, розглядання чого-небудь'; витріщаки (Спанатій 122) `іти на весілля без запрошення'; перемовки (СУМ УІ 230) `обмінювання словами'; підсмішки (503) `підсмі- ювання'; скитки (ІХ 267) `блукання' (скитати(ся) `блукати, не маючи постійного місця проживання; поневіряння' (НТСУМ УІ 231); розкопки (РУС ІІІ 138) `археологічні роботи'; зламанки (О І 311) `ламання кудель у м'ясниці'; поправки (Грицак 377) (поправляти `покращувати фізичний стан, здоров'я'); оглашки (ГуцГов 137) церк. `повідомлення про шлюб' (оглашати `оголошувати'); поси- ділки (СхСл 172) `бесіда; посиденьки' та `сходини, спільне прання жінок'; сиділки (189) `те саме' (від посидіти, сидіти, де -л- є консонантним інтерфіксом, оскільки основа закінчується голосним звуком [2, с. 50]; вигадки (Саб 313) `витівки, пустощі'; лестки (Аркушин 159) `улещення'; прядки (398) `зібрання жінок, щоб прясти' (прясти < псл. * рг^їі); відсадки (СУГО 41) `спосіб розмноження виноградної лози'.

Серед назв опредметнених дій є множинні іменники, що позначають обрядові дії, традиції та заходи з нагоди свята: поступки (1798 Ен 323) `піст, говіння'; зливки (1840 Б-Н 156) `обряд відходження повитухи від породіллі - зливанням води на руки'; вбитки (Писк 30) `розбиття крашанок на свято'; перезівки (Ж 615), перезивки (Гр ІІІ 118) `пригощання після весілля у четвер та п'ятницю' (перезвати `перезапрошувати'); поішки (683) `елемент весільного обряду' та сватанки (853) (у двох останніх похідних -іш- та -н- є консонантними інтерфіксами, оскільки вивідна основа закінчується голосним звуком); колядки (УмСп 364) `колядування'; дограбки (Гр І 408) `кінець згрібання, заготівлі сіна' (дограбати діал. `догребти' - Гр І 320); перепитки (131) `весільний обряд: випиваючи «перепиваючи» чарку, дарувати що-небудь молодим'.

У писемних джерелах другої половини ХХ - початку ХХІ ст. (головним чином у діалектних) фіксуються інші найменування обрядів, свят, урочистих подій тощо: загребки (СУМ ІІІ 92) `закінчення збирання врожаю' (загребти); дожинки, докоски (ДзПрогр 261) зі значенням `обжинки'; абсіевки (Лис 24) `свято на відзначення сівби' (обсіватися `закінчувати сівбу', з фонетичним говірковим варіантом вивідного дієслова); скубки (Чаб VI 78) `етнічні зібрання жінок в одній хаті для скубання пір'я'; випрядки (Спанатій 120) `сходини жінок зимовими вечорами розважатися'; обгрібки (ГуцГов 134) `останній день косовиці, частування з цієї нагоди' (обгрібати); обсапкі (136) `останній день сапання і частування з цього приводу' (обсапати); обчіски (137) `закінчення робіт під час збирання сіна, святкування з цієї нагоди' (обчісувати `очищати від домішок, вирівнювати щось' - НТСУМ IV 818); збірки (СхСл 85) `вечорниці' (збиратися).

У джерелах початку ХХІ ст. виявлені такі номени pluralia tantum: гульки (Магрицька 124) `вечірнє зібрання молоді, яке влаштовує передвесільне гуляння'; визнавки (Бігусяк 264) `попереднє розвідування представників нареченого про наміри батьків дівчини щодо шлюбу' (діал. визнавати); запивки (Арк І 173) `заручини' (запивати); запитки (Арк І 173) `попереднє домовляння про заручини'; пиристойки (Арк II 46) `гра на вечорницях, коли парубок і дівчина перестоювали один одного (хто довше)'; засівки (Аркушин 398) `початок сільськогосподарських робіт'; добирки (Аркушин 398) `святкування з нагоди закінчення збирання картоплі'; докопки (398); докопкі, обмо- лоткі (398) `кінець молотьби'; обжнивки (Сага- ровський 280)'обжинки'; обкоски (Спанатій 489) `святкове відзначення кінця жнив'; стришки (СУГО 185) `перше підстригання дитини'.

За допомогою форманта -ки в новій українській мові продукуються віддієслівні іменники, які позначають залишки, рештки після дії, на яку вказує вивідна основа: вьісивки (1798 Ен 298); вишкварки (1798 Ен 298), вишкварки (1843 КвОсн І 161). Більшість множинних іменників такого типу виявлено в пам'ятках української мови кінця ХІХ - ХХ ст.: обривки (1856-1857 ЗапКуліш І 2) `рештки від свитки'; вигрібки, вишкрібки (1892 УмСп 132); вичавки (134); вичіски (151) `клоччя'; недопитки (574); лишки (585); витопки (649); вибовтки (688); витріпки (Ж 88); недопивки (508) (недопивати), переберки (610); сточки (924) `зшиті (сточені) разом рештки тканини'; перетопки (649) `залишки після перето- плення (переварення) чогось'; вимочки (Гр І 172) `рештки чаю'; змітки (ІІ 166) `зметені залишки борошна'; відпрядки (225) `рештки при прядінні'; перепрядки (ІІІ 134) `перебрана вовна';розливки (ГУ 51) `те саме, що зливки'; скрушки (скру- жки) (145) `залишки після обробки зерна, дерну' (скругляти `округляти, очищати в решеті' з морфонологічними змінами в корені); страпки (213) `пачоси' (пор.: страптувати `тріпати, чистити' - 213); стряски (220) `солом'яна потерть'; шкре- мітки (502) `дрібні обрізки та уламки під час оброблення речей з міді' (можливо, від шкрома- дити `шкребти' - Гр IV 502, з оглушенням приголосного [д] та чергуванням [а] // [і] в корені слова); відривки (ЛексФр 36) (відривати).

Назви залишків речовини, матеріалу, їжі й подібного документуються також у досліджених матеріалах другої половини ХХ - початку ХХІ ст.: вижимки (СУМ І 396) `те, з чого видалено сік' (вижимати); випарки (448) `рештки після випарювання рідини'; висівки (484) `відходи борошномельного виробництва' (висівати); вичіски (539) спец. `залишки після вичісування'; вишкребки, вискребки, вискрібки (542)розм. `рештки чого-небудь, вишкрябані з дна або стінок якогось посуду'; зливки (II 590) `рештки напоїв' (зливати); недоїдки (V 292) `залишки їжі'; обрубки (572) спец. `рештки після обрубування чого-небудь'; покидьки (VII 23) `мотлох, старі речі'; стряски (ІХ 798) `солом'яна потерть' (стрясти `трясучи, звільняти щось від чогось'). Чимало номенів аналізованої семантики фіксуються в говорах української мови: позадки (ДзПрогр 34) `рештки у вигляді побитих чи порожнистих зерен' (позад `послід', `залишки чогось' - ДзПрогр 3); почіски (Чаб III 256 СУГО 162) `рештки конопель; відходи прядива, клоччя'; урізки (IV 171) `залишені кінці основи, які не можна доткати' (урізати `відрізати'); вирізки (СУГО 39) `обрізки ниток під час ткання пілок'; деружки (67) `покраяна на стрічки зношена тканина (клапті), що використовується для ткання пілок'; згрипки (85) `солома, яку згребли після збору валків'; пограбки (О II 92) від діал. пограбати `дія за значенням позгрібати"; абдірки (НикМЛА 263) `недопрядена частина мички, що лишається на гребені після «обдирання», висмикування'; недокіски (СхСл 139) `залишки нескошеного жита'; недопрядки (СхСл 139) ткац. `залишки від недопряденого жмута'; одвійки (148) `рештки після провіювання'; зґрабке (Аркушин 398) `залишки згромаджених стебел після збирання колоскових'. Зрідка фіксуються деривати, які не траплялися раніше в обстежених джерелах: змилки (СУМ III 619 СУГО 87) `мильна, спінена вода, що лишається після прання'; змивки (Спанатій 261) `мильна вода, що залишається після прання'; обмілки (СхСл 116) `борошняний пил' (обмолоти `подрібнити'); підмьотки (168) `зметені залишки'; стіпки (199) `отіпки; залишки кропив'яного волокна' (стіпати `терти, трясти задля очищення'); вижимки (вижинки) (СУГО 38) `залишки з винограду після того, як з нього вичавили сік'.

Номени на -ки, що позначають ігри, розваги та забави, трапилися в писемних джерелах кінця XVIII ст.: кітьки (Котл І 164) `гра, у ході якої «катають» певні предмети'. Кілька плюральних назв розгляданого типу виявлено в писемних джерелах ХІХ ст.: забавки (1861 Куліш ІІ 244) `розваги, дозвілля'; порhлки (1892 Аф 67) (пороти `бити'); піддавки (УмСп 676). Разом зі згаданими в «Словарі української мови» за редакцією Б. Грінченка трапляються нові номени: дрібушки (Гр І 444) `рід гри з танцями та примовками' (діал. дрібушити `швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками' - НТСУМ І 849); кулачки (Гр ІІ 322) `кулачний бій задля забави' (кулачити `бити кулаками' - Гр ІІ 322); шкан- дибки (W 498) `різновид дитячої гри' (шкандибати `кульгати, дибати').

У текстах української мови ХХ - початку ХХІ ст. новотворів розгляданої семантики з формантом -ки не виявлено.

У писемних пам'ятках нової української мови фіксуються іменники, котрі позначають результати дії, зазначеною вивідною основою. Особливо багато плюративів на -ки виявлено в писемних джерелах ХІХ - першої половини ХХ ст.: недобитки (1856-1857 ЗапКуліш ІІ 120) `люди, які лишилися після бійні на війні'; витяжки (1882 Писк 37) `екстракт' (витягати `видаляти щось із чогось певним способом' - НТСУМ І 370; з чергуванням [г] // [ж] у корені); чинки (Ж 1071) `чари'; мережки (УмСп 855) `візерунок'; посадки (Гр ІІ 357) `дерева, посаджені край дороги' (посадити)і; шитки (Гр!V 497) `шитво'; гицаки (СУГО 52) `вибоїни на дорозі' (гицати `підстрибувати, підскакувати'); протопки (165) `доріжки, притоптані пішоходами'.

Трапляється декілька назв продуктів виробництва та його побічних результатів: вибірки (Саб 26) `брак' (вибирати, з чергуванням голосних [и] з [і]); зламки (Шел 6) текст. `брак (бій) під час виробництва' (зламати `зіпсувати'); начіски (53) `начіс на тканині' (начісувати); дарки (Магрицька 95) `назви сукупності весільних подарунків молодим'; вішки (124) `предмет перешкоди на шляху молодого; перев'язана дорога' (вішати); обрізки (РУС ІІ 209) `обрізані дерева'.

Серед дериватів аналізованої структури виокремлюються іменники, котрі позначають знаряддя дії, інструменти та допоміжні засоби для її здійснення: носилки (1838 Котл І 268) `ноші' (носити, де -л- є консонантним інтерфіксом; хоча не виключаємо мотивації від іменника носили, що позначає те саме); набивки (Ж 464) `кросна верстата'; грабки (УмСп 178) `граблі біля коси'. Разом із зазначеними іменниками в текстах української мови початку ХХ ст. виявлені інші номени pluralia tantum: розпінки (ГалЛем 462) `дошки для розпинання чогось'; почіпки (ЛексФр 188) `вервечки' (почепити з чергуванням голосних [е] з [і] у корені); братки (Гр І 95) `щипці для вугілля' (брати `захоплювати', із збереженням інфінітивного -т-); заправки (Гр ІІ 85) `посуд, який повторно вижарюють, при цьому заліплюють тріщини, що виникли після випалювання' (заправляти `вирівнювати'); хватки (Гр IV 391) `чаплія' (хватати); щимки, щемки (Гр IV 525, Шел 104) `лещата' (щемити `затискати' - Ф IV 502); важки (Саб 323) `ваги' (важити); під'їздки (УкрКоз 382) `невеликі козацькі човни для плавання по річках'.

Номени цього типу функціонують також в українській мові другої половини ХХ - початку хХі ст.: сходки (СУМ ІХ 897) `східці' (сходити); підтяжки (РУС ІІ 547) `шлейки'. Часто найменування розгляданої семантики фіксуються в діалектах сучасної мови: клепки (Дорош 111) `паличка для гри' (клепати `бити' - Гр ІІ 250); почепки (116) `мотузки, за допомогою яких чіпляється колиска до стелі'; подкрутьки (Ліпк 226) `жмути соломи, які кріпляться до невода' (підкрутити `закріпити'); розпирки (НикМЛА 260) `планочки для напруження полотна' (розпирати `розширювати натиском');ритки (ГорбачСт 500) `гребінка' (діал. ритися `розпушувати, ворушити щось'); ритки (СУГО 170) спец. `пристрій у ткацькому верстаті в вигляді ручки для підготовки ниток основи для тканин шляхом їх розділення'; окладки (141) `звичайні дві дошки шириною 30-40 см, які накладають поверх шарабана (ящика) у возі для того, щоби більше можна було вмістити зерна'; чіпки (ГуцГов 213) `приладдя для прикріплення (чіпляння) до чогось'; вудки (СхСл 48) `залізні стрижні вуздечки' (очевидно, від діал. вудити `водити, направляти'); ношки (Арк І 351) `дві жердини, за допомогою яких переносять сіно' (носити, ношу); совилки (ІІ 161) `пристосування у вигляді драбини, за допомогою якого з болота витягували скошену траву' (совати `спосіб пересування', у процесі деривації суфікс ускладняється -ил-; можливо, у результаті контамінації з вила); вилки (Спанатій 118) `рогач'; виглядки (Аркушин 398) `невелике дзеркало'.

Значною кількістю представлені назви одягу, взуття тощо. Кілька найменувань реєструються в словнику Б. Грінченка: розпарки (Гр ГУ 71) `непарні рукавиці' (розпарувати); шморшки (506-507) `складки на одязі' (ш(з)морх(ну)тися `морщитися'). В українській мові ХХ ст. найменування такого типу вживаються головним чином у говірках: виворотки (СУМ І 369) розм. `взуття, виготовлене з виворітного боку шкіри' (вивертати з чергуванням голосних [е] // [о] та [0] // [о] у корені; можливо, й від виворіт); підтяжки (УІ 519) `помочі для підтримування штанів'; плавки (556) `труси для плавання'; обрубки (Гримашевич 35) `дерев'яне взуття'; кришки (Магрицька 131) `покривало на весільних конях'; поворотки (Арк ІІ 59) `полотно з візерунками'; витяшкі (Аркушин 307) `чоботи, пошиті з суцільного куска шкіри'; пришитки (Аркушин 307) `чоботи з пришитими халявами до передка'; вьіступкьі (307) `короткі халяви'; битушки (Спанатій 63) `биті валянки'; лапки (Грим 82) `шкарпетки'; обмотки (104) `взуття з цупкої тканини у вигляді черевиків, яке одягали в калоші'; обувки (106) `взуття';рези- няшки (136) `гумові чоботи'; стукалки (152) `вид взуття'; кльоцалки (69) `жіночі туфлі з високими підборами'; стопки (152) `стоптане взуття'; недоноски (102) `старе розтоптане взуття'; плетянки (125) `літнє плетене взуття'; повзунки (126); обтягушки (105) `вузькі чоловічі штани'; шльо- пки (180) `кімнатне взуття без задників'; утеп- льонки (161) `утеплені вовняні штани'; плетки (122) `виплетені з вовни шкарпетки'; ногавки (103) `полотняні штани'; прохідки (134) `прямокутні клини, які вставляються з обох боків спідниці'; вельветки (30) `штани з вельвету'; лежаки (СУГО 116) `вбрання, що тривалий час лежить без використання', дранки (Сагаровський 93) `лахміття, драний, потертий, зношений одяг'; обрізки (288) `чоботи з відрізаними халявами, шкарбани'.

Деякідериватимаютьмодифікаційнегіпокорис- тичне або демінутивне значення: кайданки (Гр ІІ 208) `ручні ланцюги' (кайдани `ланцюги, колодки'); гирьки (Саб 323) (гир(я)і `вантаж'); тягарки (Саб 323) (тягар `вантаж, ноша'); грабельки (Ж 156) `невеликі граблі'; повідки (ГалЛем 451) `маленькі поводи'; козирки (СУМ ІУ 212) `легкі виїзні сани' (козир `навіс, який нагадує картуз: головний убір'); ваганки (Гр І 121) `маленькі вагани, ночви'; ночовки (ЛексФр 146) `малі ночви'; важки (РУС ІІІ 119) `набір гирьок' (важити); таганки (СУГО 186) `триноги, на які може чіплятися чи решето, яким перечищають зерно, чи колиска з маленькою дитиною'; гра- більки (57) здрібн.-пестл. `граблі'.

З початку ХІХ ст. у сучасній українській мові фіксуються віддієслівні похідні на -ки, що позначають страви, напої та деякі різновиди продуктів харчування: наїдки (1819-1897 Куліш І 311, СУМ У 94) `їстівні продукти'; заїдки (УмСп 195) `десерт; закуска'; `страва зі смажених грибів'; лепкі (493) `те саме' (діал. лепти `ліпити'); мантулки (Гр ІІ 405) `солодощі, які привозять із ярмарку' (мантулити `випрошувати' - Гр ІІ 405); смашки (Аркушин 492); завитушки (Спанатій 231) `домашнє печиво, вергуни'.

Частина віддієслівних іменників, зафіксованих у писемних джерелах нової української мови, позначає назви природних явищ та їх наслідки. З кінця ХІХ - початку ХХ ст. у текстах фіксуються такі плюративи: заморозки, приморозки (УмСп 267) `перші або останні морози'; сутінки (1000) `легке смеркання' (сутеніти `смеркатися'); потемки (ЛексФр 185) `пітьма, темрява' (потемніти); наморозки (Гр ІІ 504) `намерзлий на вікні лід і сніг'.

Обмежена кількість номенів pluralia tantum позначає хвороби, психічний, фізичний стан людини, рослини. Більшість таких найменувань зафіксовано в текстах української мови другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: закрутки (1856-1857 ЗапКуліш ІІ 17) `хвороба у рослин, коли листя закручується'; завалки (Ж 232 СУГО 77) `ангіна' (завалити `закласти'); дрімки (Ж 206, Гр І 445) `дрімота'. Сюди ж, мабуть, слід віднести завидки (Ж 234) `заздрість'; ліньки (Ж 234) `лінощі'; обкладки (Чаб ІІІ 11) `захворювання: свинка, паратит' (обкладати). Дещо окремо стоїть іменник задатки (СУМ ІІІ 103) `природжені, успадковані або набуті зачатки рис'.

Декілька дериватів іменують споруди, будівельні матеріали: затулки (Гр І 84) `віконниці, якими затуляють вікна'; підліжки (Гр ІІІ 170) `велике каміння, яке кладуть для вирівнювання місця (під будівлю)'; садки (187) `клітки, у які садовлять домашню птицю і везуть на продаж'.

Зрідка трапляються найменування різновидів тварин за виконуваною дією та кілька локативів: гризки (СЗН ІІІ 76) `загальна назва гризунів'; прядки (90) `шовкопряди'; мойки (УмСп 76) `місце на річці, де миють вовну'; ломки (Гр ІІ 376) `місце, де б'ється (ломиться) лід'.

Частина іменників pluralia tantum на -ки з кінця ХУІІІ ст. мотивується іменниковою основою.

У пам'ятках нової української мови зрідка трапляються найменування свят, масових розваг: святки (кін. ХУІІІ Пр 115) `загальна назва заходів на Різдво, Великдень, Трійцю тощо' (свято) та обрядки (ХУІІІ УЛ 84) збірн. `певні традиційні дії'. В обстежених джерелах початку ХХ ст., крім зазначених, виявлено множинний іменник вечірки (ГалЛем 223) `вечорниці'.

За допомогою форманта -ки формуються назви знарядь, допоміжних засобів, пристосувань для певної дії: віжки (КвОсн І 412) `легкий віз'; сошки (1856-1857 ЗапКуліш (243)) `триніг' (соха `стовп, підпора' - Гр ІУ 170).

У досліджуваних текстах такі іменники масово фіксуються з другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Частина похідних має демінутивне або гіпоко- ристичне значення: тенетки (1856-1857 ЗапКуліш І 11) `засіб для утримання' (тенета `мисливська сітка'); дибки (1819-1897 Куліш І 82) `засіб для утримання' (диби `ходулі; дерев'яні колодки, у які вкладають ноги арештанта'); санки (ЛексФр 215) `зимовий віз на полозах'; терезки (СУМ Х 85) `невеликий за розмірами пристрій для зважування'.

Згадані плюративи продовжують функціонувати в українській мові другої половини ХХ - початку ХХІ ст., водночас зафіксовані такі, як саківки, саковки (СУМ ІХ 17) `дві торби, з'єднані одним полотнищем, для перенесення чого-небудь через плече'; трійчатки (271) (трійчата `вила').

Небагато похідних на -ки, котрі позначають різновиди рослин, мають демінутивне значення чи радше семантику подібності: приворотки (Гр ІІІ 410) `те саме, що приворот: рослина Veronica Chamaedrys'; конопельки (СУМ ІУ 262) `однорічна трав'яниста рослина' (коноплі); мехи- рки (Тимко 1996 36) `сміла звичайна' від імені мехур `міхур'; шлички (67) `косарики', місцеве утворення, зумовлене формою листя.

Невелика група похідних на позначення побутових предметів, одягу, прикрас та їх деталей виявлена в джерелах української мови кінця ХІХ - другої половини ХХ ст.: вовчинки (Ж 114) `овчина'; кросонки (Гр ІІ 311) `рама вікна' від кросно(а) `полотно, яким затуляли вікна'; пацьорки, пацюрки (Гр ІІІ 103) `намисто' від пацьор/пацюр `бусина' і пацорки (СУГО 148); портки (355) `штани з полотна' (порт `пенькова або лляна нитка');росклинки (ІУ 67) `прикрашені різьбою двері ґанку' (пор.:росклинє `рід візерунка у різьбі' - ІУ 67); фарбітки (375) `ручне мереживо' від фарботи; гаткі (ГуцГов 52) `штани' (від гаті `штани, переважно з домотканого полотна'); вельветки (Нелюба 18) `вельветове взуття'; вибірки (СУГО 38) `візерунки, зазвичай на рядні, витканому з різнокольорової вовни'.

В обстежених джерелах нової української мови функціюють десубстантиви на -ки, які позначають складники страв, певні рідини. Творяться похідні такого типу за подібністю до того, що є характерним у значенні вивідного слова: бурячки (УмСп 972) `підлива з буряків'; вершки (СУМ І 338) `густий продукт на поверхні молока з великим вмістом жиру' (у ході деривації відбувається чергування [х] // [ш]); ріжки (УІІІ 560) `солодка булочка, що має форму рога'; островки (Арк ІІ 18) `длупах: буряк чи картоплина, у яких середину виїли миші'(Арк І 135).

Інші десубстантиви на -ки нечисленні. Це такі поодинокі назви:

-- групи осіб із семантикою зменшеності: людки (Гр ІІ 338) `зменшене до люди'; дітки (ЛексФр 61) `зменшене до діти';

-- локативи: могилки (1840 Б-Н 227) `кладовище'; гробки (Писк 59 Сагаровський 76) `цвинтар'; серединки (Дрогомер 254) `закуток у селі';

-- звичаї, внутрішній стан людини, погодні умови тощо: субітки (Котл І 168) `звичай у феодальній школі, коли карають за провини по суботах'; ліньки (УмСп 417) `лінь'; соньки (967) `сон'; сходинки (СхСл 202) `збори жінок для прядіння' (сходини); зимки (Гр ІІ 151) `сніги'; жмурки (УмСп 305, Саб 345) `невеликі хвилі на воді' (жмури); парки (Ж 956) `попарно зв'язані снопи'; братки (Чаб І 102) `два дерева, що ростуть з одного кореня'; ріжки (ГуцГов 163) `грибковий паразит у колосках жита, що має форму рога'.

Зрідка іменники pluralia tantum на -ки творяться від прикметників. У досліджуваних джерелах XVIII ст. такі найменування поодинокі: рижкі (1798 Ен 326) `гриби'. У новій українській мові початку ХХ ст. знайдені також інші номени різної семантики: іршанки (Гр ІІ 129) `шкіряні (іршані) або хутряні штани'; марцівки (407) `курчата, що вилупилися у березні' (марцівий (мартовий) `той, що пов'язаний з березнем');рябки (СЗН І 43) `різновид птахів за кольором пір'я'. Деякі плюративи виявлені наприкінці ХХ ст.: дерев'янки (Грима- шевич 35) `різновид взуття'.

Поодинокі номени мотивуються дієприкметниками. Хоча погляди щодо семантико-граматич- ного статусу цієї форми дієслова різні [3, с. 27], віднайдені утворення традиційно розглядаємо серед деад'єктивів. Виявлені похідні є нечисленними і належать до різних лексико-словотвірних груп: жданки (Гр І 477) `чекання'; несплячки (ІІ 558) `безсоння у дітей' (несплячий); завертанки (Грицак 377) `повторне пригощання на весіллі' (від дієприкметникової основи завертан-); кусачки (ДзПрогр 209) `гострозубці' (пор. активний дієприкметник від кусати `відокремлювати невеликі шматочки чогось'); схованки (СУМ ІХ 890); хованки (ХІ 100) `гра, під час якої ховаються, а один із учасників шукає'; киданки (Лис 95) `щипані галушки, які кидають у окріп'; дранки (Аркушин 493) `деруни' (драти > драний `тертий на терці') та `лахміття, старий і порваний (драний) одяг' - Чаб І 296; катанки (ІІ 155)) `валянки' (катаний `валяний, збитий'); обгиналки (ІІІ 5) `боки плоскодонного човна' (пор. обгинальний < обгинати `охоплювати щось півколом').



Висновки

Отже, суфікс -ки займав досить вагомий простір у творенні іменників pluralia tantum упродовж усієї історії української мови. Це новий словотворчий засіб, первинно він виник унаслідок лексикалізації граматичної форми множини внаслідок перетворення останньої на дериват із паралельним новим лексичним значенням. Цей формант збагатив словотворчі ресурси української мови. Упродовж століть він виявив активність у творенні десубстантивів, котрі позначають предмети, з якими щодня стикається людина в побуті. Девербативи на -ки називали опредмет- нені дії та її результати, окрім цього, вони іменують взуття, одяг, різні приладдя тощо, що оточує людину в побуті. Сфера використання розгля- даних плюративів стилістично обмежена, вони функціонують переважно в народному мовленні, у говірках української мови.



Перелік умовних скорочень джерел

Арк - Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: у 2 т. Луцьк: Ред.-вид. відділ «Вежа» Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000. Т. 354 с. Т. 2. 458 с.

Аркушин - Аркушин Г. Іменниковий словотвір західнополіського говору: монографія. Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського державного інститута ім. Лесі Українки, 2004. 746 с.

АрхЮЗР - Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною Комиссиею по разбору древних актов: в 8 ч. Киев: Въ университетской типографии, 1859-1914.

Аф - Собраніе сочиненій Александра Степановича Афанасьєва (Чужбинскаго) / под ред. П. В. Быкова. Санкт-Петербург: Книгоиздательство Германъ Гоппе, 1892. Т. 9: Словарь малорусскаго нарhчія, 1892. С.288-464.

АЮЗР - Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею: в 15 т. Санкт-Петербургб: Въ типографии Эдуарда Праца, 1861-1892.

БерЛекс - Лексикон словенороський Памви Беринди / підг. тексту і вст. ст. В.В. Німчука: (надр. з вид. 1627 р. фотомех. способом). Київ: вид-во АН УРСР, 1961. 272 с.

Бігусяк - Бігусяк М. Словотвірна характеристика весільної лексики гуцульського діалекту. Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С. 262-269.

Б-Н - Білецький-Носенко П. Словник української мови / підг. до вид. В.В. Німчук. Київ: Наукова думка, 1966. 423 с.

Гал - Галятовський І. Ключ розуміння / підг. до вид. І.П. Чепіга. Київ: Наукова думка, 1985. 444 с.

ГалЛем - Верхратський І. Про говор галицьких лемків. Львів: Печатня НТШ, 1902. 489 с.

ГорбачСт - Горбач О. Південноволинська говірка й діалектний словник с. Ступно, кол. повіту Здов- бунів. Діялектологія: зібрані статті. Мюнхен: Український вільний університет, 1993. Т. 5. С. 405-524.

Гримашевич - Гримашевич Г. Із спостережень над поліськими назвами взуття. Волинь - Житомир: історико-філологічний збірник з регіональних проблем. Житомир, 1998. № 2. С. 35-40.

Грим - Гримашевич Г. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. Житомир, 2002. 184 с.

Грицак - Грицак М. Принципи пояснень значень реєстрових слів у «Словнику українських говорів Закарпатської області». Праці ХІІреспубліканської діалектологічної наради. Київ: Наукова думка, 1971. С. 374-381.

Гр - Словарь української мови: у 4 т. / зібр. ред. журн. «Киев. старина» / упоряд., з дод. власн. матеріалу, Б. Грінченко. Київ: Лексикон, 1996. (Репринтне вид. 1907-1909 рр.).

ГуцГов - Гуцульські говірки: короткий словник / відп. ред. Я. Закревська. Львів, 1997. 232 с.

ДДГ - Ділова документація Гетьманщини ХУШ ст.: збірник документів / упоряд., авт. передмови та комент. В. Горобець; відп. ред. Л. Дубровіна. Київ: Наукова думка, 1993. 392 с.

ДзПрогр - Дзендзелівський Й. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови. Київ: Наукова думка, 1987. 300 с.

ДНМ - Ділова і народнорозмовна мова ХУШ ст.: матеріали сотенних канцелярій Лівобережної України / підгот. вид. В. Передрієнко; відп. ред. В. Німчук. Київ: Наукова думка, 1976. 415 с.

Дорош - Дорошенко С. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини. Діалектологічний бюлетень. Київ: вид-во АН УРСР, 1962. Вип. 9. С. 101-122.

Дрогомер - Дрогомерецький П. Мікротопонімія Бережанського району Тернопільської області. Студії з ономастики та етимології. Київ: Кий, 2002. С. 251-255.

Ен - Словарь малороссшскихъ словъ, содержащихся въ Энеид^ съ русскимъ переводомъ. Вирги- лева Энеида на малороссійскій языкъ переложенная И. Котляревскимъ. Юевъ и Одесса: Издание книж- ныхъ и музыкальныхъ магазинов Болеслава Корейво, 1890. С. 293-338.

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови: у 7 т. / ред. Л. Мельничук. Київ: Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6.

ЭССЯ - Этимологический словарь славянских языков: праславянский лексический фонд. Вып. 1-38. Москва: Наука, 1974-2012.

Ж - Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словник. Львів: Друкарня товариства ім. Т. Шевченка, 1886. 1117 с.

Жит - Житецькій П. Словарь книжной малорусской рhчи по рукописи ХУІІ вhка. Юевъ: Типографія Г. Корчак-Новицкаго, 1888. 104 с.

ЗапКуліш - Записки о Южной Руси: в 2 т. Издал П. Кулиш (репринтне видання 1856 р.). Київ: Дніпро, 1994. 719 с.

КвОсн - Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка: у 3 т. / відп. ред. М. Жовтобрюх. Харків: Харківський державний університет, 1978-1979.

Котл - Котляревський І. Повне зібрання творів: у 2 т. Київ: вид-во АН УРСР, 1952.

Куліш - Куліш П. Твори: у 2 т. Київ: Дніпро, 1989.

Лексікон - Лексікон словено-латинський. Лексикони Є. Славинецького та А. Корецького-Сатанов- ського / підг. до вид. В. Німчук. Київ: Наукова думка, 1973. С. 423-540.

ЛексЛат - Лексиконъ латинський. Лексикони Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / підг. до вид. В. Німчук. Київ: Наукова думка, 1973. С. 61-423.

ЛексФр - Лексика поетичних творів Івана Франка: методичні вказівки з розвитку лексики / упоряд.

І. Ковалик та ін. Львів: ЛДУ, 1990. 264 с.

Лис - Лисенко П. Словник поліських говорів. Київ: Наукова думка, 1974. 260 с.

Ліпк - Словник рибальської лексики. Рибальська лексика в українських говірках Нижньої Наддніпрянщини: дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.01 / І. Ліпкевич. Запоріжжя, 1993. С. 212-235.

ЛО - Лhкарства описаніє. Лікарські та господарська порадникиXVIIIст. / підг. до вид. В. Передрі- єнко. Київ: Наукова думка, 1984. С. 17-91.

ЛСам - Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малоросийских хроник. Київ, 1873. 469 с.

Магрицька - Магрицька І. Весільна лексика українських східнослобожанських говірок: дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.01. Київ, 2000. 622 с.

МатТимч - Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV- ХУІІТ ст. / підг. до вид. В. Німчук, Г. Лиса: у 2 кн. Київ; Нью-Йорк: Преса України, 2002. Кн. 1-2.

Нелюба - Нелюба А. Лексико-словотвірні інновації (1983-2003): словник. Харків, 2004. 136 с.

НикМЛА - Никончук М. Матеріали до лексичного атласу української мови (Правобережне Полісся). Київ: Наукова думка, 1979. 316 с.

НикСГЛ - Никончук М. Сільськогосподарська лексика правобережного Полісся. Київ: Наукова думка, 1985. 312 с.

НТСУМ - Новий тлумачний словник української мови: 4 т. / укл. В. Яременко та ін. Київ: Аконіт, 2000.

О - Онишкевич М. Словник бойківських говірок: у 2 ч. / відп. ред. І. Матвіяс. Київ: Наукова думка, 1984.

Писк - Словник живоі народнеі, письменної і актової мови руськіх югівщан Російської і Австрій- сько-Ве^ерськоі цесарії / сост. Фортунатъ Пискуновъ. Юевъ: Въ Типографіи Е. Федорова, 1875. 310 с.

ПЛ - Приватні листи ХУІІІ ст. / підгот. до вид. В. Передрієнко. Київ: Наукова думка, 1987. 173 с.

ПР - Практика сі, или оувhщеніе працовитымъ господаремъ. Лікарські та господарські порадники ХУІІІ ст. / підг. до вид. В. Передрієнко. Київ: Наукова думка, 1984. С. 114-120.

РУС - Русско-украинский словарь: в 3 т. / под. ред. С. Головащука и др. Киев: Наукова думка, 1969-1970.

Саб - Сабалдир Г. Практичний російсько-український словник. Київ: Час, 1926. 436 с.

Сагаровський - Сагаровський А. Матеріали до Діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщина). Вип. 1. Харків: ОВВ НМЦ ХНУ ім. В. Карабіна, 2011. 296 с.

СЗН І - Шарлемань М. Словник зоологічної номенклатури: проєкт. Київ: Державне вид-во України, 1927. Ч. 1: Назви птахів. 64 с.

СЗН ІІ - Шарлемань М., Татарко К. Словник зоологічної номенклатури: проєкт. Київ: Державне вид-во України, 1927. Ч. 2: Назви хребетних тварин. 124 с.

СЕН ІІІ - Щоголів І., Паночіні С. Словник зоологічної номенклатури: проєкт. Київ: Державне вид-во України, 1928. Ч. 3: Назви безхребетних тварин.186 с.

Сизько - Сизько А. Словник діалектної лексики говірок сіл південно-східної Полтавщини. Дніпропетровськ: ДДУ, 1990. 100 с.

Син - Синоніма славеноросска / підг. текстів пам'яток і вст. ст. В. Німчука. Київ: Наукова думка, 1964. С. 92-172.

СлХVІ-п.п.ХVП - Словник української мови ХУІ - першої половини XVII ст. Львів, 1994-2017. Вип. 1-17.

СМН - Українсько-латинсько-білоруський словник мікологічної номенклатури. Формування української біологічної термінології / Л. Симоненко; відп. ред. М. Пещак. Київ: Наукова думка, 1991. С.131-144.

Спанатій - Словник українських говірок Бузько-Інгульського межиріччя: близько 20 000 діалектизмів / укл. Л. Спанатій, А. Супрун, М. Тимченко, В. Токар. Миколаїв: Іліон, 2018. 876 с.

Ставицька - Ставицька Л. Український жаргон: словник. Київ: Критика, 2005. 496 с.

СсУГ - Східностепові українські говірки: науково-навчальний посібник / за заг. ред. А. Загнітка. Донецьк: ДонДУ, 1998. 114 с.

СУМ - Словник української мови: в 11 т. / ред. колегія: І. Білодід (гол.) та ін. Київ: Наукова думка, 1970-1980.

СУГО - Словник українських говорів Одещини / редкол.: О. Бондар (голов. ред.), Л. Хаценко (заст. голов. ред.) та ін. Одеса: ОНУ імені І. Мечникова, 2011. 222 с.

СхСл - Словник українських східнослобожанських говірок / уклад. К. Глуховцева та ін. Луганськ, 2002. 234 с.

Тимко - Тимко О. Ботанічна і зоологічна номенклатура бачванських руснаків. Ужгород: Ужгородський державний університет, 1996. 169 с.

УкрКоз - Українське козацтво: мала енциклопедія / ред. Ф. Турченко та ін. Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. 568 с.

УЛXVШ - Українська література XVIII ст. Київ: Наукова думка, 1983. 694 с.

УмСп - Уманець М., Спілка А. Словарь російсько-український. Берлін: Українське слово, 1925. 1150 с. (Додаток до «Зорі» 1893 року. Львів, 1893).

Чаб - Чабаненко В. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: у 4 т. Запоріжжя: ЗДУ, 1992.

Шел - Шелудько І. Практичний словник виробничої термінології. Харків: Державне вид-во України, 1931. 110 с.



Література

1. Білоусенко П., Бойко Л. Словотвірна структура праслов'янських іменників pluralia tantum. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2015. № 1. С. 354-359.

2. Горпинич В. Українська словотвірна дериватологія: навчальний посібник (тексти лекцій). Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. 189 с.

3. Ґрещук В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: видавництво «Плай» Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, 1995. 208 с.

4. Новиков Л. Лексикализация форм числа существительных в русском языке. Избранные труды. Т. 2: Эстетические аспекты языка. Москва, 2001. 842 с.

5. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 718 с.

6. Словник української ономастичної термінології / укл. Д. Бучко, Н. Ткачова. Харків: Ранок-НТ, 2012. 256 с.

7. Сцяцко П. Беларускае народнае словаутварэнне. (Афіксальньїя назоунікі). Мінск: Навука і тэхшка, 1977. 320 с.

8. Тараненко О. Лексикалізація. Українська мова: енциклопедія / редкол.: В. Русанівський, О. Тараненко (співголови), M. Зяблюк та ін. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: Українська енциклопедія, 2004. С. 295-296.



References

1. Bilousenko P., Boiko L. (2015). Slovotvima struktura praslavianskych imennykiv pluralia tantum [Wordforming structure of Proto-Slavic nouns]. Bulletin of Zaporizhzhia National University. Philological Sciences. No. 1. P. 354-359.

2. Gorpynych V. (1998). Ukrainska slovotvima deryvatologia: navchalnyiposibnyk (teksty lekcii) [Ukrainian word-forming derivatology: textbook (lecture texts)]. Dnipropetrovsk: DDU. 189 p.

3. Greshchuk V. (1995). Ukrainskyj vidprykmetnykovyj slovotvir [Ukrainian adjective word formation]. Ivano-Frankivsk: Vydavnytstvo “Plaj” Prykarpatskogo universytetu im. V. Stefanyka. 208 p.

4. Novikov L. (2001). Leksukalizatsia form chysla sushchestvitelnych v russkom iazyke [Lexicalization of the forms of the number of nouns in the Russian language]. Izbrannye trudy. T.2: Esteticheskie aspekty iazyka. Moskva. 842 p.

5. Selivanova O. (2006). Suchasna lingvistyka: terminologichna entsyklopediia [Modern linguistics: a terminological encyclopedia]. Poltava: Dovkillia-K. 718 p.

6. Slovnyk ukrainskoi onomastychnoi terminologii / ukl. Buchko D., Tkachova N. (2012). [Dictionary of Ukrainian onomastic terminology]. Kharkiv: Ranok NT. 256 p.

7. Stsiatsko P. (1971). Belaruskae narodnae slovautvarenne. (Afiksalnye nazovniki). [Belarusian folk word formation. (Affixal nouns)]. Minsk: Navuka i tekhnika. 320 p.

8. Taranenko O. Leksykalizatsiia (2004). [Lexicalization]. Ukrainian language: encyclopedia / redcol.: V. Rusanivskyi, O. Taranenko (co-chair), M. Ziabluk etc. 2-nd type. corrected and ext. Kyiv: Ukrainian Encyclopedia. P. 295-296.

Размещено на Allbest.ru

...