Міфологеми підземного світу в мовній картині світу давніх германців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Міфологеми підземного світу в мовній картині світу давніх германців

Хоменко Т.А.,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри німецької мови та методики її викладання

Анотація

Статтю присвячено розгляду міфологем у мовній картині світу давніх германців. Останнім часом зріс інтерес дослідників до вивчення мовної картини світу. В контексті контакту культур знання мовної картини світу представника іншого етносу має особливе значення. Оскільки мовна картина світу відтворює матеріальні та духовні об'єкти культури народу, то її знання дозволяє краще зрозуміти його менталітет, спосіб, яким народ бачить світ та відображає його в мові. Це сприяє кращому розумінню представників інших культур.

Термін «мовна картина світу» почав застосовуватися у науці з 30-х років 20 ст. Зараз мовна картина світу розглядається як відображення в семантиці мовних одиниць уявлень про світ, притаманних носіям певної мови та культури, що сприймаються ними як самоочевидні.

Під «міфологемою» традиційно розуміється незмінна частина міфу, збережена у народній творчості. У 20 та 21 ст. досить інтенсивно досліджувалися германо-скандинавська міфологія та міфопоетика (А.Я. Гуревич, Р Зімек, В.В. Левицький). Дана стаття має на меті лексико-семантичний аналіз міфологем підземного світу в мовній картині світу давніх германців.

Обряд трупоспалення згадується К Тацитом, Сноррі Стурлусоном, в «Еддах». Германці вірили, що після цього душа людини потрапляє у потойбічний світ, окремою локацією якого був підземний світ Хель. Мерцям одягали «черевики Хель», щоб дорога туди була більш легкою. Під впливом християнства Стурлусон описує Хель як неприємне місце (дсканд. Eludnir «волога з мокрим снігом або дощем»; дсканд. hungr «голод»; дсканд. Sultr «знемога»).

Загальні назви тварин, що живуть у підземному світі, германці широко використовували при створенні антропонімів: hundr «пес», hani «півень», ormr «змій», dreki «дракон». На відміну від цих загальних назв власні назви міфологем, зазвичай, не використовувалися для створення імен людей. Германо-скандинавські міфологеми мають промовисті назви: Модгуд (дсканд. Modgudr) «гнівна боротьба», Гьяллабру (дсканд. Gjallabru) «міст через Гьолль», Гьолль (дсканд. Gjpll, Gjll) «гуркотливий».

Міфологеми підземного світу можна пов'язати також з рунами: r «*raido» означає «їзда», «повозка» або «шлях», і «*isaz» - «лід», e *ehwaz - «кінь».

Ключові слова: мовна картина світу, міфологема, давні германці, антропоніми, потойбічний світ.

Abstract

Khomenko T. Mythologems of underworld in the ancient Germans language world view

The artide runs about the studying of mythologems of afterlife in the andent Germans world view.

The notion «mythologem» we traditionally understand as undatable part of myth, deputed in the folklore. In 20 and 21 ceturies the germanic-scandinavian mythology and mythopoetics were intensively researched (A.Y. Gurevich, R. Simek, V. V Levitskyi). This article runs about lexical-semantic analysis of mythologems of underworld in the ancient german language world view.

Cremation rite was mentioned by C. Tacitus, Snorri Sturluson, in «Eddah». The Germans believed that after that the human soul appears in the otherworld, the sparate location was underworld Hel. Dead people were clothed in «Hel boots», for more easy way there. Under the influence of Christianity Sturluson described Hel as an unpleasant place (Eludnir «moisture with wet snow or rain», Hungr «hunger», Sultr «exhausted».

Common names of animals, which live in the underworld were widly used by germans to create antrophonyms: hundr «hound», hani «cock», ormr «snake», dreki «dragon». Unlike these common names thr names of mythologems were not used to create the people names. Germanic-Scandinavian mythologems have names with meaning: Modgudr «angry battle», Gjallabru «the bridge across Gjpll», Gjpll, Gjll «roaring».

Mythologems of underwold can be connected with runes: r «*raido» means «riding», «cart» or «way», і «*isaz» - «ice», e *ehwaz - «horse».

Key words: language world view, mythologems, ancient Germans, anthroponyms, afterlife world.

Основна частина

Постановка проблеми. В останні десятиліття інтерес дослідників спрямований на вивчення мовної картини світу. Оскільки вона відображає матеріальні та духовні реалії народу, то в контексті контакту культур знання мовної картини світу має велике значення. Кожен народ фіксує у своїй мові одні й ті ж явища життя по-своєму. Тому бачення народами навколишнього світу дещо відрізняються. Сучасній людини необхідно знати основні поняття, що входять до мовної картини світу іншого народу, бо вона сама організовує все більше ситуацій, коли треба вступати в контакт з представниками інших культур. У таких випадках важливо мати уявлення про мовну картину світу свого співрозмовника, а також про її історичний розвиток.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У 30-х роках минулого століття Л. Вайсгербер відмічав, що картина світу конкретної мови охоплює духовний зміст, скарб знань, який наявний у мові конкретної спільноти. Він ввів поняття мовної картини світу у наукову термінологію [1]. Зараз Ю.Д. Апресян та його послідовники розглядають мовну картину світу як відображення в семантиці мовних одиниць уявлень про світ, притаманних носіям певної мови та культури, що сприймаються ними як самоочевидні [2, с. 17].

Останнім часом з'явилися публікації про співвідношення мовної картини світу, концептуальної картини світу та художньої картини світу [3], професійну мовну картину світу [4], фразеологічні одиниці-теоніми в українській мовній картині світу [5].

К. Г Юнг та К. Кереньї ввели у науку поняття міфологеми. Під «міфологемою» вони розуміли незмінну частину міфу, збережену народною традицією (оповіді про богів та бого - подібних істот, героїчні битви та подорожі у підземний світ) [6, с. 13]. Існують загальні для більшості народів міфологеми та специфічні для окремого етносу, унікальні.

У середині 20-го століття вийшли друком праці А.Я. Гуревича, В.Я. Петрухіна, Т В. Топорової, М. І. Стеблін-Каменського, присвячені германо-скандинавській міфології. На початку 21 ст. проблеми германської міфології та міфопоетичної картини світу давніх германців розглядали Р Зімек, В.В. Левицький.

Дану статтю присвячено таким невирішеним раніше проблемам, як дослідження відображення германо-скандинавських міфологем лексичними та семантично-етимологічними засобами в мовній картині світу давніх германців.

Мета статті - аналіз міфологем підземного світу в мовній картині світу давніх германців в лексико-семантичному аспекті.

Виклад основного матеріалу. Античні автори, такі, як Юлій Цезар (100-44 рр. до н. е.), Плутарх (46-127 рр. н. е.), Кор - нелій Тацит (55-120 рр. н. е.), згадують про контакти римлян з германцями і повідомляють про устрій їх життя та його особливості. К. Тацит розповідає про обряд поховання і підкреслює, що похорон відбувається без пишноти, але для знатних чоловіків при спалюванні використовують певні породи дерева. При обряді кремації германці не кидали у вогонь одягу або пахощів. З хазяїном на той світ йшли зброя та кінь [7].

У «Колі Земному» Сноррі Стурлусон згадував про те, що тіла померлих треба спалювати, при чому з предметами вжитку, що їм належали. На тому світі людина може користуватися також тим, що закопала в землю за життя [8]. Про похоронний обряд давніх германо-скандинавів можна дізнатися з «Короткої пісні про Сігурда». В жертву для похоронного вогнища Брюнхільди були принесені люди - її рабині та слуги, усього тринадцять чоловік. Сама вона вдягнула кольчугу перед смертю і наказала покласти в могилу меч, похоронне вогнище прикрасити килимами, щитами, яскравими тканинами, а також покласти два яструба у головах.

Вчені знаходять багато захоронень 6-7 ст. та епохи вікінгів. Кремаційні складають більшість з них, але була значна кількість інгумаційних захоронень. У 6 ст. стали з'являтися великі поховальні кургани (кремаційне захоронення - королівські кургани в Уппсалі з багатим поховальним інвентарем; поховальні кургани в Саттон-Ху в Східній Англії; могила знатної людини в Маммені у Данії). Ховали разом з рабами (Баллатер на о. Мен).

У 1880 році в Гокстаді (Вестфол) був знайдений перший великий поховальний корабель - справжнє морське військове судно. У 1904 г. в Осеберзі було розкопане багате корабельне поховання двох жінок з королівської сім'ї. Корабельні поховання знаходяться також у шведському Уппланді, на північному заході Швеції на території Готара, в Хедебю та в Ладбю в Данії, в Боррі та в Авальдснесі у Норвегії, на острові Сааремаа в Естонії. Кораблі були оточені забитими кіньми та биками, знайдені останки бійцівських собак та мисливських птахів. Щодо ритуалу поховання птахів, то висловлювалася думка, що їх смерть допомагала відкривати шлях між світами для померлих [9]. Також фігури кораблів вибудовувалися на землі з каменів, усередину таких фігур поміщали тіло померлого. Зустрічаються поховання знатних жінок у повозках.

В залежності від виду смерті померлі могли потрапити у різні місця. Воїни переносилися до палат Одіна та Фрейї, утоплеників підбирала морська богиня Ран, молоді незаміжні дівчата йшли служити богині Гевьюн, заблукалих, судячи з прокляття Одіна, забирали тролі, раби були призначені богу Тору, померлих від старості та хвороб приймала у себе Хель.

Хель була дочкою Локі та велетки Ангрбоди (дсканд. Angrbo6a «та, хто обіцяє горе») [10, с. 16]. Боги-аси чекали неприємностей від велетки Хель, тому верховний бог Одін скинув її у царство мертвих, щоб вона ним керувала і надавала притулок усім, хто до неї посланий. За Сноррі Стурлусоном, Хель виглядає наполовину синьою, наполовину кольору м'яса, вона сутулиться та має лютий вигляд.

Вважається, що етимологія слова Hel йде до германської форми дієслова hylja - «покривати» [10]. Германський іменник *haljo означав «приховане місце, підземний світ» < герм. *helan «прикривати», «ховати» < іє. *kel - «ховати», «прикривати», «захищати» [12, с. 241]; н. Holle, двн. hella, гот. halja, дісл. hel, да. hell «пекло» [13, с. 406].

Хель має великі поселення, високі огорожі та міцні решітки. Мокра Мжичка (дсканд. Eludnir «зрошення сніговими бурями», «волога з мокрим снігом або дощем») звуться її палати, Голод (дсканд. hungr «голод») - її блюдо (миска, стіл), Виснаження (дсканд. Sultr «знемога») - її ніж, Напасть (дсканд. Fallandaforad «камінь спотикання») - решітка, що падає на поріг, Одр Хвороби (дсканд. Kor «постіль хворого», «труна») - постіль, Зла Туга (дсканд. Blikjandabol «мерехтливе горе») - її 28 запона, Лежень (дсканд. Ganglati «той, хто повільно ходить») - слуга, Соня (дсканд. Ganglot «та, хто повільно ходить») - служниця [14, с. 79].

Вікінги вірили в те, що у кожної людини є декілька видів душі. Вмістилищем усіх аспектів особистості вважався hamr. Ми б назвали цю оболонку тілом. Хамр міг змінюватися. Але якої б форми не набували перевертні, їх очі завжди залишалися людськими. Всередині оболонки знаходилася hugr - сплав, злиття рис особистості, темпераменту, характеру, розуму, вільних від впливу середовища і обставин життя, - сутність людини, яка вона є від природи. Хугр могла покидати тіло. Ймовірно, це вона продовжувала жити після смерті. Уособленням особистої удачі людини була hamingja - третя складова душевної основи. Хамінгьї могли покидати тіло і ходити поряд. Хамінгья мала незалежну волю і могла покинути людину. Метафоричний вираз «удача його покинула» існує у багатьох народів. Він є калькою з норвезької мови, хоча скандинави вживали його у прямому значенні. Четверта частина душі називалася fylgja. Вона жила відокремленою в людині, ніколи її не покидала протягом життя. Навіть у чоловіків вона була жіночої статі. Фюльгья була захисником та зв'язком з предками. Після смерті людини фюльгья переходила до інших представників роду. Людина могла побачити її тільки уві сні, коли вона приходила з порадами та застереженнями [9].

Дорога в Хель була довга та важка, особливо для тіні-душі. Мертві з Хель вже не повертаються, а живі можуть дістатися туди лише на восьминогому чарівному коні Слейпнірі. Так туди потрапив Одін, коли захотів розбудити вельву, а також Хермод, який поїхав визволяти Бальдра з Хель. Сноррі Стурлусон вказує шлях до країни мертвих - «вниз та на північ». Вважається, що померлі люди діставалися до Хель на поховальних кораблях, а також іншому транспорті, що входив до поховального інвентаря. У міфах не згадуються кораблі як засіб досягнення Хель. Знайдений в Осеберзі корабель взагалі стояв на якорі і, очевидно, не збирався у плавання по потойбічному світові.

Увагу привертають поховані у могилах люди з надітими на ноги підошвами з шипами. У писемних джерелах згадуються «черевики Хель». Характерно, що жертовні коні теж мали підкови з шипами [9]. Це говорить про те, що в Хель діставалися на конях, частину шляху робили пішки. Шипи на підошвах ставали у пригоді, коли заходили на далеку північ і доводилося йти по льоду та снігу. Брюнхільда дісталася до Хель у візку, оздобленому дорогоцінними тканинами.

Навколо Хельхейма тече річка Гьолль, через неї не можна перебратися ніяким способом, лише перейти по золотому мосту, який охороняє велетка Модгуд. У своїй поїздці в Хель Брюнхільда зустрічає велетку, ім'я якої не назване. Оскільки велетка проінформована про справи Брюнхільди і не пускає жінку далі через те, що вона ув'язалася за чужим чоловіком навіть в Хель, то можна припустити, що це і є велетка Модгуд. Взагалі вона поставлена на посту, щоб пропускати через міст Гьяллабру лише померлих. Так, велетка питала Хермода, хто він і навіщо прибув у Хель, якщо він не померлий.

Ім'я Модгуд (дсканд. M6SguSr) означає «гнівна боротьба» [10, с. 271]. Гьяллабру (дсканд. Gjallabru) має значення «міст через Гьолль», «міст через потойбічну річку Гьолль» [10, с. 110]. Гьолль (дсканд. Gjpll, Gjll) значить «шумний», «гуркотливий» [10, с. 131]. Річка окреслює кордон між Хельхеймом та Мід - гардом. Вона починається у джерелі Хвергельмір, тече поблизу огорожі Хель Нагрінд («ворота для трупів») і блукає у царстві мертвих.

Біля огорожі або воріт Нагрінд сидить пес Гарм (дісл. Garmr «ганчірка», «клапоть») [14, с. 52], прив'язаний у печері Гні - пахеллір (дсканд. Gnipahellir «пекло, що нависає») до скали. Одін, який подорожував у світ мертвих до вельви, зустрів собаку, груди якого були вкриті кров'ю. Він довго гавкав на Одіна. Хоча ім'я собаки не називається, його можна ідентифікувати як Гарма.

Давньоскандинавське слово hundr було складовою власних назв, особистих імен: дсканд. hundi (чол.) «пес»; ддан. Hunding (чол.) (hundr «пес» + патронімічний суфікс - ing); дсканд. Hundalfr (чол.) (hundr «пес» + alfr «ельф»); дсканд. Hlifundr (чол.) (hlif «прикриття», «захист», «щит» + hundr «пес»); дсканд. Hundolfr (чол.) (hundr «пес» + ulfr «вовк») [15].

З контексту творів видно, що Хель зустрічає своїх гостей по-різному. Для Бальдра застелені кольчугами лави, підлога вкривається золотом, вариться мед і накривається щитом. Хермод знаходить Бальдра на почесному місці в палатах Хель. У «Поїздці Скірніра» посланник-сват Фрейя Скірнір погрожує велетці-нареченій Герд, що в разі відмови Фрейю її чекають великі неприємності, у тому числі, вона більше не побачить людей, а тільки Хель, там, за воротами Нагрінд нею буде володіти жахливий велетень Хрімгрімнір, негідники на коренях дерева її напоять козиною сечею.

У палатах Хель під землею живе також чорно-червоний півень. Разом з півнями, які знаходяться в країні богів та в країні велетнів він проспіває початок Рагнарьока. У скандинавських країнах існувало чоловіче ім'я Hani: дсканд., дданск. Hani (чол.) «півень»; дшв., дданськ. Hane (чол.) «півень». Пізніше це ім'я почало вживатися як жіноче [15].

У скандинавській міфології заплутана географія, і світ мертвих не є виключенням. Відомо, що трупи деяких померлих жере дракон Нідхьогг. Отже, цей дракон повинен знаходитися у царстві Хель, під землею. Сноррі Стурлусон поміщає дракона Нідхьогга жити у колодязь Хвергельмір («Киплячий Казан»), цей колодязь - у першосвіт Ніфльхейм («Туманна Земля»). Царство мертвих - підземне царство, про це говориться в «Старшій Едді». Ніфльхейм знаходиться приблизно на одному рівні (у будь якому разі - не під землею) з Мідгардом - земним світом, бо земля була створена на місці Світової безодні. А Світова безодня розташовувалась між північним Ніфльхеймом та південним Муспелльхеймом. Царством велетки Хель Стурлусон називає Ніфльхейм. Очевидно, під впливом християнства Сноррі Стурлусон «зібрав» усі «темні землі» в одне місце та ототожнив їх з християнським пеклом. Тому у нього третій корінь Світового дерева йде не в Хель, а в Ніфльхейм.

У «Промові Грімніра» говориться, що три кореня Світового дерева ростуть на три боки: під одним живуть інеїсті велетні, під другим - людські люди, під третім - Хель. Внизу дерево гризуть змії та вкорочує (корінь) Нідхьогг. Нижнім ярусом Світового Дерева може бути лише Хель, саме там живе Нідхьогг. Тоді саме тут повинен знаходитися колодязь Киплячий Казан.

Потік Хвергельмір дає початок річкам, які течуть у землях асів (оскільки країна асів Асгард є найвищою землею, то, мабуть, річки туди досягають у вигляді гейзерів), а також річкам, які перетинаючи землю людей, закінчуються у підземному царстві (серед них Гьолль). Хвергельмір поповнюється водою завдяки оленю Ейктюрніру. Ім'я оленя перекладається «з дубовими рогами»: дсканд. eik «дуб»; дсканд. Цогп «шипи, терен, ріг» - «той, що з дубовими рогами» або дсканд. Eik^yrnir «дубовий» та «кінчики» [14, с. 223].

Олень стоїть на даху палацу Одіна Вальхалли та їсть гілки Світового дерева. З його рогів з дубовими кінчиками волога капає у колодязь Хвергельмір. Очевидно, що зроблені з дубу роги оленя грали роль фільтра. Давні люди добре знали, що фітонциди дуба вбивають дизентерійну та кишкову палички. У «Промові Високого» подається порада лікувати «пронос дубом». Таким чином, вода з дубових кінчиків рогів оленя Ейктюрніра поступала у колодязь уже в очищеному вигляді. До того ж, непросто виготовити такі, як у оленя, роги. Дуб придатний для того, щоб з його деревини робити гнуті деталі різного радіусу, і він не гниє у воді.

Слово aik- є табуйованою назвою індоєвропейського слова perk^os «дуб»; а oak. «дуб», да. ас «дуб, судно з дуба», дс. ek, н. Eiche «дуб», двн. eih, дісл. eik «дуб, човен, судно» < герм. *aik-/o «дуб»; < іє. *ajg «тремтіти» (> «тремтяче дерево») < *aju «життєва сила» (> «дерево життя») або іє. *aig-/aug-/ag - «рости» [13, с. 426].

Цей елемент входив до складу скандинавських особистих імен: дсканд. Eikar (чол.) (eik «дуб» + herr «військо»); ісл. Lineik (жін.) (lin «льон», «одяг з льону» + eik «дуб»): дсканд. ^ikinsfR (чол.) (eik «дуб» + nef «ніздря», «ніс», «дзьоб»); дсканд. Eikinskjaldi (чол.) (eik «дуб» + skpldr «щит») [15].

У колодязі Киплячий Казан живе Дракон Нідхьогг (дсканд. Nidhpgrr). Його ім'я перекладається, звичайно, як «Темний / Чор - ний Дракон» або «нападник, сповнений ненависті», «злобний нападник» [10., с. 296]. Окрім підгризання Світового дерева, він висмоктує соки з мертвих, що потрапляють у Настрьонд.

Настрьонд (дсканд. Nastrpnd «Берег Мертвих») виглядає як палати, що стоять далеко від сонця, з дверима, шо виходять на північ. Через його димник капає отрута, стіни сплетені із змій. Їх голови повернуті до середини та випускають отруту. По палатам течуть важкі отруйні потоки. Їх доводиться перетинати людям - клятвопорушникам, вбивцям та спокушувачам чужих дружин. Кінець стражданням приходить, коли Нідхьогг зжирає трупи лиходіїв. Нідхьогг показаний також у кінці світу. Він з'являється знизу з Нідафьолля (Нідарфьялль - «гора, позбавлена світла», «темна гора») та несе трупи мерців. Вельва називає його драконом та змієм.

У скандинавському суспільстві за дії, несумісні із поняттям честі, людина піддавалася суспільному засудженню (nid). Людину буквально виганяли за рамки закону, і вона не мала права вимагати відшкодування за будь-яку нанесену фізичну шкоду. Nid діяв і проти чаклунів-чоловіків. Вони були практично ізольовані від громади. Частка nid в імені дракона Нідхьогга може означати, що колись він мав вищий статус. Оскільки він увесь час лається з орлом на верхівці ясеня Іггдрасиля «на рівних», то можна припустити, що статус дракона був таким же високим. А наявність у нього крил та здатність до трансформації наводить на думку, що він колись і сам міг бути орлом, який зганьбив себе та був скинутий у найжахливіше місце на світі - колодязь Хвергельмір - в образі змія. Подвійність образу (змій-дракон) викликає асоціації з чаклунством. Якщо Нідхьогг дійсно піддавався nid за чаклунство, то безперечним видається його зв'язок з «Посохом Землі» - змієм Йормунгандом. Посох був основним знаряддям чаклунів.

Разом з Нідхьоггом у Хвергельмірі жило багато змій. Їх імена передають характер. Гоін (дсканд. Goinn) означає «тварина, яка

живе в землі». [10, с. 145], Моін (дсканд. Moinn) значить «тварина, яка живе в болоті» [10, c. 288]. Графвітнір (дсканд. Grafvitnir) - це батько Гоіна та Моіна. Його ім'я складно етимологізувати, ймовірно «вовк, що сидить у ямі» [10, с. 149]. Наступне ім'я змії - Грабак (дсканд. Grabakr) має значення «сіра спина» [10, с. 145]. Ім'я Графвьоллуд (дсканд. Grafvollu6r) має також невияс - нену етимологію. Слово, можливо, означає «похований під землею» або Grasvollunder «той, хто керує в ямі» [10, с. 149]. Офнір (дсканд. Ofnir) має значення «та, хто звивається» [10, с. 327]. Ім'я Свафнір (дсканд. Svafnir) етимологізується як «той, хто присипляє (ймовірно, до смерті) [10, с. 399].

У германських мовах індоєвропейська назва змії була табу - йована: іє. *angh-/egh-/ogh. Тому розвинулися метафоричні позначення із лексемою worm/wurm «черв'як», «той, хто звивається»: a. worm «черв'як», да. wyrm «черв'як», «змія», н. Wurm «черв'як», дс. wurm «змій, черв'як», дісл. ormr «змій, черв'як», гот. waurms «червяк, змія» < герм. *wurmi-/wurmaz «змій, черв'як» < іє. *uer - «крутити, вити, обертати» (іє. *urmis/ urmos «черв'як») [13, с. 453].

Особисті імена з компонентом ormr/wurm були поширені у давніх германців: дсканд. *Wurmharjaz (чол.) (*wurmaR «змія», «змій» + *hariaR «воїн»), двн. Wurmhari (чол.) (wurm «змія», «змій», «дракон» + heri «військо»), а. Wurmhere (чол.) (wyrm «змія», «дракон» + heri «військо»), дсканд. Ormhildr (жін.) (ormr «змія», «змій», «черв'як», «дракон» + hildr «битва»), дсканд. Ketilormr (чол.) (ketill «казан», «шолом» + ormr «змія», «змій», «черв'як», «дракон») [15]. Існувало також ім'я Drekl: ісл. Dreki (чол.) «дракон».

У кінці світу з'являється корабель, зроблений з нігтів померлих, Нагльфар (дсканд. Naglfar; nagli «нігті», far «засіб пересування», «корабель»). Корабель буде підхоплений хвилями, викликаними змієм Йормунгандом. На ньому будуть плисти велетні з вовками, а Локі (або Хрюм) буде ним керувати. За Локі слідують супутники Хель. У давніх народів був звичай обрізати мертвим нігті. В такому разі, у тих народів, у яких земля мерців знаходилася у прірві, мертві не могли видертися по скелястій стіні нагору, у світ живих. У скандинавів не можна було побудувати Нагльфар, кінець світу відкладався надовго.

Висновки. Германо-скандинавські міфологеми підземного світу майже всі, за нечастим виключенням, мають власні назви, особисті імена. Це стосується також неживих предметів та малозначних явищ. Ці власні назви не вживалися як особисті імена людей у реальному житті. У склад людських імен, вживаних у побуті, входила та частка міфологеми, що позначала загальну назву («пес», «півень», «змій», «дракон»).

Земля мертвих та її правителька називались «Хель», що означало «прикрите місце» та розумілось як могила. Підземний світ Хель не був місцем мук, воїни не хотіли туди йти, бо в останній світовій битві не хотіли бути противниками своїх братів по зброї. Міфологема «Хель» часто застосовувалася у розмовних формулах. Вираз «відправитися в Хель» означав «померти». У тому ж значенні зустрічалися вирази «Хель тебе забере» («Промова Фафніра»), «дочка Гьокі… відправила… воїтеля в Хель», «два в Хель вже давно», «вверти в Хель», «опинитися в Хель» («Гренландська промова Атлі»), «собі на втіху володіє Хель Люггві конунгом» (англ. whore, йдеться про сексуальні втіхи) («Сага про Інглінгів»).

Назви рун у футарку можна пов'язати з міфологемами. Руна r «*raido» означає «їзда», «повозка» або «шлях», і «*isaz» в англосаксонському ряду нові руни позначали такі звуки: io *ior - «змій», ea *ear - «земля», st «*stan» - «камінь».

Література

міфологема антропонім германець семантичний

1. Вайсбергер Й.Л. Родной язык и формирование духа. Москва: УРСС Эдиториал, 2004. 232 с.

2. Зализняк А.А., Левотина И.Б., Шмелев А.Д. Ключевые идеи русской языковой картины мира. Москва: Языки славянской культуры, 2005. 544 с.

3. Яремчук А. Мовна картина світу - концептуальна картина світу - художня картина світу: параметричні ознаки й характер співвідношення. Studia ukrainica posnaniensia. 2020. Vol. VIII/1. Pp. 69-76.

doi: 10.14746/sup.2020.8.1.06

4. Матвєєва С.А. Лінгвокогнітивне моделювання професійної мовної картини світу. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2020. Т. 31. №14. С. 34-40. doi.org/10.32838/2663-6069/2020.1-3/06

5. Вільчинська Т. Фразеологічні одиниці української мови з теонімним компонентом як маркер національно-мовної картини світу українців. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. 2020. Т. 2. №44. С. 84-89. doi:10.24144/2663-6840/2020.2 (44). 64-89

6. Юнг К.Г. Душа и миф: шесть архетипов. Киев: Гос. библиотека Украины для юношества, 1996. 384 с.

7. Тацит Корнелий. О происхождении германцев и местоположении Германии. URL: www.hist.msu.ru

8. Стурлусон С. Круг Земной. Сага об Инглингах. URL: www.norroen.info

9. Прайс Н. История викингов. Дети Ясеня и Вяза. URL: www.loveread.ec

10. Simek R Lexikon der germanis^n Mythologie. Stuttgart: Kroner, 2006. 591 S.

11. Фриксдотир Й.К. Валькирии. Женщины в мире викингов. URL: www.tulit.me

12. Левицкий В.В. Этимологический словарь германских языков: в 2 т. Винница: Нова книга, 2010. Т. 1. 614 с.

13. Левицький В.В. Основи германістики. Вінниця: Нова книга, 2008. 528 с.

14. Orchard A. Dmtionary of Norse Myth and Legend. London: Cassell, 1999, 224 p. Nordrn Names. URL: www.nordmnames.de

Размещено на Allbest.ru