Ускладнення синтаксичної структури підрядно-сурядного полінома у сучасній німецькій мові (на матеріалі наукового дискурсу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УСКЛАДНЕННЯ СИНТАКСИЧНОЇ СТРУКТУРИ ПІДРЯДНО-СУРЯДНОГО ПОЛІНОМА У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ)

П.І. Яценко

У статті розглянуто загальні способи ускладнення синтаксичної структури складного речення. Досліджено шляхи введення ускладнюючих синтаксичних конструкцій у підрядно-сурядний поліном сучасної німецької мови на матеріалі наукового дискурсу. Проаналізовано причини преференційного вживання включення та розширення.

Ключові слова: науковий дискурс, складне речення, підрядно-сурядний поліном, ускладнення, синтаксична структура речення, включення, розширення.

P. Yatsenko

THE COMPLICATION OF THE SYNTACTICAL STRUCTURE OF SUBORDINATE-COORDINATE POLYNOME IN MODERN GERMAN (ON THE MATERIAL OF SCIENTIFIC DISCOURSE)

This article offers the research of ways of complication of a subordinate-coordinate polynome, an art of complex clauses, which is made of at least three constituents. Each constituent - a clause is a participant of subordinate relations. There are additionally coordinative relations between a pair of subordinate clauses in the sentence.

The study is undertaken on the material of the scientific discourse. The analyzed 500 subordinate-coordinate polynomes were chosen from scientific journals of the period from 2015 to 2017. It was discovered, that for two thirds ofpolynomes it is typical to broaden its basic triangle form and to add new predicative or half-predicative constructions. Among all existing ways of complication (widening, extension, including), only two (widening and including) are used to streamline the syntactical structure of subordinate-coordinate polynomes. If a polynom is extended, so one or more main clauses are added, it stops to be a subordinate-coordinate polynome and becomes a coordinate-subordinate one. Such sentences were not analyzed in this research, because such sentences are not subordinatecoordinate polynomes anymore.

The typical way of complication is widening of a polynome, that occurs when a) one or more subordinate clauses are added to the pair of coordinate clauses in the sentence or b) when a word in a clause or the whole main or subordinate clause is specified. Almost half of studied examples were complicated several times. That means that even such a close and balanced construction as a subordinate-coordinate polynome can be changed according to the needs of the author. More than a half of subordinate clauses are directly connected with the main one. From possible 6 levels of setting a hierarchical connection between clauses like a connection between a subordinate clause and a main one only five are evidential. When the structure of a polynome is getting more complicated, some processes of simplification are used parallel: ellipsis, reduction of a subordinate clause etc.

The second way of complication of a polynome is including half-predicative constructions. In the analyzed polynomes only 2 from 3 half-predicative constructions were found: infinitive and adverbial participial phrases. There were no polynomes with absolute constructions, which also belong to half-predicative ones.

The quantity of infinitive phrases is more than ten times higher than the quantity of adverbial participial ones. It is typical for polynomes to add infinitive phrases with Infinitive Simple Active. In a such way these phrases show an activity which happens parallel to the predicate in the clause. By contrast to this, adverbial participial phrases include Participle 2 Active, that shows a finished action, which has happened before the action in the clause with what it's connected. Anyway, including a half-predicative construction is much less typical for polynomes in the scientific discourse than adding a clause, so a full predicative construction.

The perspective of this research can be an investigation of subordinate-coordinate polynomes in other discourses (mass media, literature etc.) and the comparison of their features with the features of the polynomes in the scientific discourse. Another sphere of a further research is a study of the communicative organization of subordinate-coordinate polynomes in different discourses and an investigating of the differences between subordinate-coordinate and coordinate-subordinate polynomes.

Key words: scientific discourse, complex clause, subordinate-coordinate polynome, complication, syntactical structure of a sentence, including, widening.

Світ сучасної людини складний та багатоплановий. Світ науковця, людини освіченої та розумної, постає у ще більш ускладненій формі, адже науковець звертає увагу не тільки на події, а і їхні складові та виявлені причинно-наслідкові чи інші види відношень між ними. Мовлення науковців відбиває зафіксований ними світ, тому реченнєві конструкції, якими вони користуються, також підлягають ускладненню. Серед часто вживаних видів речень говорять про складні, серед яких називають поліноми [7; 10; 11], що є реченнями, утвореними мінімум трьома клаузами. Клауза розуміється як найменший предикативний формант складного речення, вершиною якого виступає повнозначне дієслово [1, с. 256]. Серед клауз розрізняють головні та підрядні види, які сполучаються координативним чи субординативним видом зв'язку, так утворюються складносурядні, складнопідрядні та змішані види поліномів (сурядно-підрядний та підрядно-сурядний).

Глибокому та всебічному вивченню підлягали складно-сурядні речення [10] або складно-сурядні поліноми та сурядно-підрядні поліноми [12], однак лишається низка недостатньо досліджених видів речень та кілька питань, що не знайшли поки своєї відповіді. Серед недосить вивчених одиниць знаходяться підрядно-сурядні поліноми (далі ПСП), котрі розуміються як різновид складного речення, що формується мінімально трьома клаузами, серед яких одна є головною (далі Г), а дві - підрядними (далі П), сполученими між собою сурядним зв'язком (див. рис. 1).

Рис. 1 Базова модель ПСП

У ПСП клаузи сполучаються між собою, утворюючи трикутну базову структуру: (1) Im Fall der Flucht sei zu beftirchten gewesen, dass die Schtiler dem A gefolgt waren und ihren Angriff somit fortgesetzt hatten [18]. У такому реченні (1) підрядний зв'язок між клаузами є домінуючим, а сурядний зв'язок стає другорядним і розширює підрядну частину.

Серед питань, пов'язаних із ПСП, одним з актуальних лишається вивчення ускладнення цього виду речення. У ХХ ст. термін «ускладнення» досліджували виключно на рівні простого речення в межах одного синтаксичного елемента [9, с. 115], отже ускладнення поліномів залишалось поза увагою. Ускладнення простого речення розумілося як процес додавання до структури речення однорідних членів, вставних слів тощо [5, с. 190]. Пізніше ускладнення стали розуміти як введення напівпредикативних конструкцій [6, с. 541], додавання клауз з виділенням ускладнених СР [2, с. 36; 3, с. 15; 4, с. 72; 8, с. 11]. Останній з перелічених підходів є актуальним для ПСП наукового дискурсу.

Об'єктом дослідження виступає ПСП наукового дискурсу, відібрані з сучасних наукових видань 2014-2017 рр. Предметом дослідження є синтаксичні процеси ускладнення структури ПСП.

Метою цього дослідження є вивчення специфічних рис синтаксичних процесів ускладнення ПСП у сучасному науковому дискурсі. Основними завданнями цього дослідження стали:

- встановити, чи є типовим ускладнення синтаксичної структури для ПСП;

- виявити, які синтаксичні процеси ускладнення речення характерні для ПСП, та дослідити їх поширеність;

- проаналізувати специфічні риси ускладнення речення у ПСП наукового дискурсу.

Актуальність роботи полягає у необхідності ґрунтовного вивчення синтаксичних процесів ускладнення ПСП сучасного наукового дискурсу, що не були предметом наукових розвідок попередників.

Будучи складною за своєю будовою структурою, ПСП все ж підлягають введенню додаткових предикативних та напівпредикативних конструкцій (див. Табл. 1).

Таблиця 1 Загальні дані про ускладнені ПСП наукового дискурсу

Перевага ускладнених ПСП пояснюється тим, що базова структура ПСП, хоча є частково закритою та доволі збалансованою, проте, у разі необхідності, здатна до трансформацій, що стає можливим при введенні підрядних чи напівпредикативних конструкцій.

Серед ускладнених ПСП містяться речення з одноразовим та багаторазовим ускладненням (див. Табл. 2):

Таблиця 2 Ускладнення ПСП

Слід за А. М. Приходько, котрий вивчав процеси ускладнення складно-сурядного речення [10, с. 20], котрі також можуть бути виявлені у будь-яких інших видах складних речень, розрізняємо: розгорнення, включення та розширення. Виходячи з базового принципу утворення ПСП - домінантного субординативного зв'язку між клаузами - та його мінімальної структури, речення, котрі ускладнюються шляхом розгорнення базової конструкції, тобто шляхом додавання головних клауз, перестають бути ПСП, вони переходять до сурядно-підрядних поліномів. На цій підставі розгорнення вважається не характерним для ПСП. Однак, інші два види ускладнення речення властиві ПСП: розширення (додавання підрядних клауз до основної структури) та включення (введення конструкцій з неповною предикативністю: інфінітивних, дієприкметникових чи абсолютних). У таблиці 3 наведені дані про способи ускладнення ПСП наукового дискурсу.

Найбільш популярним способом ускладнення речення виступає розширення його синтаксичної структури. За виключенням ПСП з одним головним та двома підрядними кожне інше ПСП є результатом саме цього процесу (у нашій вибірці це 207 ПСП (див. Табл. 4)):

Таблиця 3 Способи ускладнення синтаксичної структури ПСП