Французькомовний гастрономічний дискурс: лінгвопрагматичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Французькомовний гастрономічний дискурс: лінгвопрагматичний аспект

Марінашвілі М.Д. кандидат філологічних наук, доцент

Коккіна Л.Р. кандидат філологічних наук, доцент

Польщина Д.С. здобувач вищої освіти ступеня бакалавра

Стаття присвячена комплексному дослідженню вербального та невербального компонентів ресторанного меню як особливого мовленнєвого жанру гастрономічного дискурсу в аспекті їхньої прагматичної функції. Матеріалом роботи послужили тексти меню ресторанів м. Париж, розміщені на Інтернет-сайтах. Проаналізовано структуру, яка сприяє реалізації інформативної функції меню. Оформлення меню, а саме: шрифт, колір, фон, наявність зображень готових страв значно підсилює його впливову силу. Морфологічні та синтаксичні особливості меню обумовлені, перш за все, їх основною - інформативною - функцією та номінативним характером текстів. Переважають іменники, прикметники та дієприкметники в атрибутивних, предикативних та генітивних конструкціях. Меню характеризуються використанням тематично-обумовленої лексики. Вона розподіляється за такими тематичними групами: назви інгредієнтів, приправ; терміни з обробки інгредієнтів; спосіб приготування; назви предметів кухонного начиння. Завдяки лексиці, яка відображає сенсорні і смакові відчуття, тексти меню сприяють виникненню в уяві клієнта «живого» образу страви. Характерною особливістю текстів проаналізованих меню є використання у назвах страв топонімів та антропонімів. Поряд з інформативною функцією (вказівка на походження страви чи її інгредієнтів, на творця страви), оніми виконують також прагматичну функцію. Вони сприяють реалізації комунікативної стратегії переконання і формування привабливості, а також створенню позитивного емоційного настрою. Формуванню привабливості страви служать також стилістичні засоби: епітети, порівняння, оксюморон, метафора. Невербальні елементи та лексико-стилістичні засоби текстів меню сприяють досягненню прагматичного ефекту, який полягає у посиленні впливу змісту тексту на клієнта. Меню створює образ страви, що асоціюється з такими поняттями, як якісна їжа, здорова їжа, насолода, вишукана кухня, гастрономічні традиції, автентичність, гастрономічне мистецтво, престиж.

Ключові слова: гастрономічний дискурс, ресторанне меню, невербальний компонент, мовні особливості, лінгвопрагматика, французька мова.

FRENCH-LANGUAGE GASTRONOMIC DISCOURSE: LINGUOPRAGMATIC ASPECT

Marinashvili M.

сandidate of philological sciences, associate professor, Odesa I. I. Mechnikov national university

Kokkina L.

candidate of philological sciences, associate professor, Odesa I. I. Mechnikov national university

Polshchyna D.

candidate of bachelor's degree Odesa I. I. Mechnikov national university

Key words: gastronomic discourse, restaurant menu, nonverbal component, linguistic peculiarities, linguistic pragmatics, French language

Вступ

Кулінарія і гастрономія посідають надзвичайно важливе місце в житті французів. Як писав Шарль-Луї де Монтеск'є: «Il y a trois choses importantes dans la vie: la premiere est de manger; les deux autres je ne les ai pas encore trouvees». Безумовно, їжа є, насамперед, найважливішою фізіологічною потребою людини, але для французького етносу гастрономія є невід'ємною частиною «французького способу життя», поряд з такими феноменами, як національна мова, ввічливість та висока мода (Седых, 2014: 114). Гастрономія сприймається і як мистецтво. Ж.-А. Брійа-Саварен, автор відомого афоризму: «Dis-moi ce que tu manges, je te dirai ce que tu es», в своєму трактаті «Фізіологія смаку» пише: «La cuisine est le plus anciens des arts» (Brillat-Savarin, 1982: 181). Не випадково, що саме у Франції виникло поняття «La Haute Cuisine», а французька трапеза у 2010 році внесена ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Разом з цим, як відзначає Ж.-М. Флош, кухня - це не просто певний набір запахів, смаків і консистенцій, - це - саме мова. Як і будь-яка інша мова, кухня може стати об'єктом метадискурсу, що має відношення або до процесу вироблення (кулінарне мистецтво), або до споживання (гастрономія) (Floch, 1995: 93). Отже, гастрономія, «утілена» у мовну форму, становить неабиякий інтерес для лінгвістичного дослідження.

З початку ХХІ століття гастрономічний (глютонічний) дискурс в різних його жанрових різновидах активно вивчається в багатьох аспектах (з позицій лінгвокультурології, лінгвосеміотики, когнітивної лінгвістики, лінгвоконцептології, перекладознавства) на матеріалі різних мов (Г. А. Ащенкова; А. Ю. Земскова; Н. П. Головницька; Д. Ю. Гулінов; Н. Г. Кантишева, І. В. Соловйова; О. Мішукова; Т. В. Овсієнко; А. В. Олянич; О. Б. Павлова; J.-J. Boutaud; R. Desjardins; J.-Ph. Dupuy; P. Ory; N. L. Shamne, E. B. Pavlova та ін.). Французькомовний гастрономічний дискурс розглянуто з позицій риторики (J.-Ph. Dupuy), в межах аналізу ключових концептів французької лінгвокультури (А. П. Седых), когнітивно-ономасіологічного дослідження мотивації французьких назв страв (Я. В. Браницька), структурного та когнітивно-комунікативного аналізу антропономінантів страв (Г. А. Ащенкова), вивчення регіональних кулінарних термінів в рецептурних текстах (Ж. Прюво, Л. М. Бузинова, Н. В. Седых). Досліджено гастрономічні (глютонічні) знаки французької потребнісної етнолінгвокультури (А. В. Олянич), жанрову палітру французького гастрономічного дискурсу (Ф. Л. Косицкая, И. Е. Зайцева), стратегії перекладу французькомовних меню (М. В. Ундрицова) та французькомовне ресторанне меню як репрезентацію канадської та квебекської кулінарної ідентичності (R. Desjardins). Проте, «внутрішня (мовна) структура і прагматична спрямованість мовних елементів» (Олянич, 2015: 158) французькомовного гастрономічного дискурсу, в тому числі ресторанного, залишаються недостатньо вивченими.

Метою нашого дослідження є виявлення й аналіз структурних, граматичних, лексико-семантичних та стилістичних особливостей французькомовного гастрономічного дискурсу, зокрема, одного з його мовленнєвих жанрів - ресторанного меню, а також визначення ролі його вербального і невербального компонентів у творенні прагматичного потенціалу тексту.

Об'єктом дослідження є французькомовний ресторанний (харчовий) дискурс. Предметом розвідки є невербальні елементи, граматичні, лексичні та стилістичні засоби текстів ресторанного меню у зв'язку з їхньою прагматичною функцією.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання: вивчено структуру ресторанного меню і його невербальні засоби; проаналізовано граматичні, лексичні та стилістичні особливості текстів меню паризьких ресторанів; виявлено прагматичну функцію їх невербальних та вербальних засобів.

В роботі використано такі загальнонаукові та лінгвістичні методи аналізу: метод лінгвістичного спостереження, описовий метод, етимологічний аналіз, метод компонентного аналізу, метод лінгвостилістичного аналізу.

Матеріалом дослідження послужили тексти Інтернет-меню з офіційних сайтів паризьких ресторанів, таких як: Ciel de Paris, Gallopin, Le Cinq, Le Procope, Chartier, La Grande Cascade, L'Altro, Al Dente, Auguste, Chez Hanafousa, Dans le Noir?, Djakarta Bali та ін. Вибір ресторанів був довільним, незалежним від того, чи внесені воні до Червоного гіду Michelin. Корпус дослідження складає 100 текстів меню, які пропонувалися ресторанами у 2020-2022 рр. Винні карти не розглядалися, оскільки вони потребують окремого спеціального дослідження.

Результати та обговорення

Гастрономічний дискурс є одним з найстародавніших та найважливіших типів інституційного спілкування, це тип змішаної комунікації, що може здійснюватися в процесі придбання, приготування і споживання харчових продуктів, а також в оцінці якості страв, мистецтві їх подачі (Косицкая & Зайцева, 2016: 26).

Як сфера прагматичного застосування мови гастрономічний дискурс містить цінну інформацію про систему ціннісних орієнтацій сучасної людини, оскільки їжа, з одного боку, пристосовується до відповідного лінгвокультурного середовища, а з іншого, сама це середовище й розвиває (Головницкая & Олянич, 008). Крім того, гастрономічний дискурс, передаючи життєві настанови й певні цінності, формує суспільну думку не тільки з приводу споживаної їжі, але й з погляду пов'язаних з цими стравами моделей поведінки, звичаїв, ментальних та життєвих цінностей (Овсиенко, 2019: 166).

Під гастрономічним дискурсом, слідом за А. В. Оляничем (Олянич, 2004), розуміємо особливий вид вербально-соціального дискурсу, представленого текстом або мовленням і пов'язаного з поняттям «їжа» (назва продуктів, процес приготування або споживання їжі та ін.). Його метою є досягнення особливого виду комунікації - гастрономічної комунікації.

Всередині гастрономічного (глютонічного) дискурсу чітко виокремлюються різні жанри, які вирізняються своїм функціональним призначенням: меню, рецепти, кулінарні гіди, гастрономічні фрагменти художніх творів, гастрономічна реклама, кулінарні передачі та ін. (Иванова, Мучкина, Немчинова & Селихова, 2019: 121). Отже, ресторанне меню є особливим мовленнєвим жанром (або текстовим різновидом (Ундрицова, 2014)) гастрономічного дискурсу. Воно має специфічну внутрішню структуру, є прагматично спрямованим і орієнтованим на адресанта. Конститутивними ознаками ресторанного дискурсу є «учасники, хронотоп, мета і цінності» (Земскова, 2009: 5) певного етносу. Адресантом меню є особа, яка ознайомлюється з текстом меню, тобто клієнт, адресат - працівник ресторану (офіціант). Хронотопом є момент вибору страв до прийому їжі, а місцем реалізації дискурсу є ресторан. гастрономічний епітет вербальний

За «Словником української мови», меню визначається як: 1. Набір страв для сніданку, обіду, вечері. 2. Листок з переліком страв і напоїв (у закладах громадського харчування) (Словник української мови, 2017: 606). Слід зауважити, що у французькій гастрономічній культурі існує два поняття і, відповідно, два терміни le menu і la carte. Те, що в українській мові називається меню, у французькій це la carte, що означає: Etat nominatif des mets servis dans un restaurant, accompagne de Vindication du prix (Centre National de Ressources Textuelles). Французьке слово le menu позначає комбінацію страв, яку ресторан пропонує за певною фіксованою ціною: Ensemble des plats composant des repas pouvant etre servis pour un prix determine (Centre National de Ressources Textuelles). Відповідно, у французьких ресторанах пропонують menu du jour (меню дня), menus&cartes, menu / a la carte (меню а-ля-карт, коли є можливість вибору страви). Можна зустріти і оригінальні назви меню, як, наприклад, найдавніший паризький ресторан Le Procope, поряд зі звичайною la carte, пропонує клієнтам Menu Procope і Menu Philosope.

Головна мета меню полягає у тому, щоб ознайомити клієнта з набором пропонованих страв, їх складом (іноді способом приготування), ціною. Отже, меню виконує, насамперед, інформаційну функцію. Реалізації цієї мети сприяє не лише вербальна його складова, але й структура.

Основна структура меню всіх ресторанів є майже однотипною (з невеликими варіаціями): меню поділяється на розділи та підрозділи. Це стосується як варіантів меню, представлених на Інтернет-сайтах ресторанів у звичному вигляді «паперового» меню, так і он-лайн меню. Розділи наведені в порядку черговості подання відповідних страв: Entrees. Poissons. Viandes. Fromages et desserts. Desserts glaces artisanaux (Le Procope). Важливою позицією, яка завжди присутня у французькому меню, це сири, які виділяються в окремий розділ, як, наприклад: LES FROMAGES. LES FROMAGES DE TERROIRS (Le Cinq). FROMAGES. Camembert Reo Noir AOC. Saint-Nectaire Fermier AOC. Chevre Frais Entier (Le Bistrot d'Henri). Крім того, біля назв став завжди присутні числа. Вони позначають ціну страви та, за необхідності, вагу порції.

Сьогодні, коли корисна їжа є одним з найпопулярніших трендів, ресторатори пропонують спеціальний розділ в меню - «Vegetarien»/«Vegan».

Деякі ресторани створюють дитячі меню, наприклад: «MENU ENFANT. Menu «PAS POUR LES GRANDS» (Gallopin). Зазвичай, вони містять обмежену кількість позицій, відрізняються від основного меню розміром порції та кількісним вмістом спецій у страві. Назви розділів меню виконують функцію заголовку, вони ізолюють один розділ тексту від наступного, коротко повідомляють про зміст розділу. Враховуючи цю прагматичну функцію назв розділів, деякі дослідники проводять аналогію з функціями, які виконують інформативні й описові заголовки в ЗМІ (Кантышева & Соловьева, 2021: 279).

В меню ресторанів, особливо тих, що пропонують національну кухню, наводяться примітки про те, що вони враховують можливі обмеження у продуктах, яких клієнт має дотримуватися через алергію: «A votre arrivee au restaurant, n 'hesitez pas a nous notifier toutes informations sur vos eventuelles allergie alimentaires afin de selectionner les plats qui vous conviennent...» (Djakarta Bali). Тим самим ресторатори демонструють турботу про клієнтів.

Більшість проаналізованих нами меню, розміщених на сайтах, пропонують клієнтам, в разі потреби, ознайомитись з меню на англійській мові. Деякі ресторани, наприклад, L'Altro пропонують вибір з 10 мов.

Гастрономічний дискурс є полікодовим дискурсом, оскільки викори стовує вербальний, іконічні та графічний коди (Мішукова, 2020). В оформленні текстів меню важливою виявляється кожна деталь. Так, якщо меню подане у «паперовій» версії, назви розділів меню написані великими літерами та відмінним від основного тексту кольором, що дозволяє клієнтові швидше зорієнтуватися в стравах. Назви самих страв здебільшого наведені великими літерами. Вміст страв, що наводиться нижче, представлений меншим розміром літер, іноді - курсивом.

Ще одним важливим елементом є кольорова гамма меню в цілому. Гармонійне поєднання кольору фону, графіки та інших додаткових елементів, якими характеризуються, наприклад, меню ресторанів Ciel de Paris, Al Dente, Blue Elephant, є більш привабливими для клієнта. Меню згаданих ресторанів мають світлу кольорову гамму та темний колір шрифту. Меню інших паризьких ресторанів, наприклад, Contraste, Djakarta Bali, Dans le Noir?, La table d'aligre та Chartier мають, навпаки, темний фон, що нагадує популярну «темну» тему смартфонів, та текст, надрукований білим кольором. Таке оформлення робить меню оригінальним і виконує атрактивну функцію.

З розвитком інформаційних технологій значно зросла роль візуальної інформації. Це повною мірою стосується і ресторанного дискурсу (Schamne & Pavlova, 2019: 190). На офіційних сайтах багатьох паризьких ресторанів пропоновані страви представлені не лише як перелік або вербальний опис інгредієнтів, але й у вигляді зображень готових страв. Тексти таких меню є креолізованими, оскільки вони мають дві складові: вербальну та невербальну. З урахуванням відношення між цими складовими тексти меню можна охарактеризувати як тексти «з частковою креолізацією» (Безугла, 2017: 185). Вважається, що візуальна інформація сприймається швидше за вербальну і має велику персуазівну силу. Безумовно, зображення готової страви у тому вигляді, в якому вона подається, виконує презентативну, атрактивну, естетичну (страву на фотографії можна порівняти з мистецьким твором), і, певною мірою, інформативну функції, проте воно лише доповнює вербальний компонент. Ключовим в меню є текст, який має свої специфічні мовні характеристики: граматичні, лексичні, стилістичні.

В плані морфології тексти меню не вирізняються великою різноманітністю засобів. З огляду на те, що меню покликане, насамперед, репрезентувати, тобто назвати страву, іноді її інгредієнти, цілком природньо, що в ньому переважають іменники та прикметники, наприклад: «Tartare de bauf charolais. Onglet. Filet de bauf. Entrecote» (Sacree fleur). Функція прикметників та іменників у функції означення, які використовуються в меню, - схарактеризувати якість страви чи інгредієнта або вказати його походження: «Cochon iberique» (Contraste). «Bauf. Angus argentin» (Hebe). «Pomme de terre croustillantes» (Contraste). «Pommes de terre grenailles» (Chez Pitou). Для експлікації способу приготування чи способу подання страви вживаються дієприкметники: «Tomates farcies au riz » (Chez Pitou). «Gigot d'agneau rdti» (Tadam Paris) та віддієслівні прикметники: «Omelette Norvegienne glacee servie a la tranche» (Aux Enfants gates).

З погляду синтаксису проаналізовані ресторанні меню можна поділити на дві групи: меню, в яких наведено простий перелік страв за допомогою іменників та прикметників («Les rognons de veau sauce porto, puree maison». «Le poisson du jour» (Le Perraudin)), та ті, що являють собою більш складні синтаксичні конструкції, в яких складові частини поєднуються дієприкметниками, наприклад: «Fruits et legumes automne mijotees servit tiede en vinaigrette espuma de champignons des bois» (Ciel de Paris). Меню, за визначенням, - короткий, лаконічний текст. Проте, спостерігаємо в деяких меню детальний опис страви. В текстах меню, якщо назва страви не є відомою для більшості потенційних відвідувачів ресторану, це зумовлено необхідністю пояснити, які продукти містить страва і принцип її приготування. В інших випадках докладний опис страви продиктований, швидше, маркетинговими міркуваннями. Наведемо приклад опису ньюді (галушок) із шпинатом в меню ресторану Pratolina: «GNUDI AUX EPINARDS. Authentiques petites boules d'epinard et ricotta fagonnee a la main et preparee selon la recette d'antan, pecorino Sardo AOP frais et croquant» (Pratolina). В цьому описі підкреслюється автентичність продукту, ручна робота, старовинний рецепт приготування, свіжість хрумкого сиру Пекоріно Сардо, який входить до складу, а також згадується, що цей сир має статус AOP (Appellation d'origine protegee - «Захищене позначенням походження»). Тут, як видається, проявляється тенденція, про яку пишуть автори в книзі «Menaces sur la gastronomie frangaise: comprendre ce qui va changer», прогнозуючи шляхи розвитку ресторанного бізнесу в пост-ковідну епоху: «Pour remonter rapidement la pente, les restaurateurs vont tenter de rencontrer les nouvelles envies des clients. On ira sans doute vers plus de local, de bio, vers une nouvelle authenticite» (Ackere & Ackere, 2020).

Синтаксис проаналізованих меню характеризується також вживаністю конструкції a la, яка передає семантику «на зразок чогось» і є редукованою формою виразу a la maniere / fagon, наприклад: «Poulpe a la Galicienne» (La Cagouille). Joue de bauf confite a la Mondeuse de Savoie» (Aux Enfants gates). Вживаною є й омонімічна цій конструкції форма a la (в цьому разі можливі форми злитого артиклю au, aux, залежно від роду та числа іменника) позначає супутній інгредієнт: «Pave de Lieu en Pot-au-Feu a la coriandre» (La Cagouille). «Filet de Cabillaud, sauce au champagne» (Chez Pitou).

У сполученнях двох іменників з прийменником de, що виражає значення генетива, або вказується частина тіла тварини: «Souris d'agneau» (Can Alegria Paris), або інгредієнт: «Caviar d'aubergine» (Can Alegria Paris).

Серед лексико-семантичних особливостей текстів меню відзначимо використання лексики декількох тематичних груп, а саме: назви інгредієнтів, приправ: «Avocat, coriandre, citron, echalotes, tomates confites, piments» (Perlimpinpin); терміни з обробки інгредієнтів: «Poelee de gambas decortiquees» (Sacree fleur); спосіб приготування: «La Figue. Rdtie en feuille de figuier» (Castellet). Рідше використовуються назви предметів кухонного начиння: «Magret de canard grille surpierre de lave» (Bistro V).

В назвах та описах страв найчастіше вживається лексика на позначення складу та способу приготування страви. В більшості випадків, назва страви містить перелік головного інгредієнта або декількох домінуючих у страві інгредієнтів. Наприклад: «Croustillant de joue de bauf confite, legumes et mesclun d'herbes fraiches» (Le Bon Pari); «Langoustines rdties, raviole au vieux parmesan» (Auguste).

В проаналізованих меню особливо підкреслюється, наприклад, що ресторан пропонує м'ясо молодих птахів та тварин (маленька качка, молодий голуб, молочне поросяф. «Canette de barbarie de chez Pierre Duplantier rdtie» (Pur'). «Pigeonneau de brannens rdti en salmis» (Pur'). «Cochon de laitfarci auxpommes» (Gallopin), а овочі - свіжі. «Escalope de veau au citron, garniture de legumes frais» (Don Giovanni). Безумовно, подібні «уточнення» надають страві більшої привабливості.

В проаналізованих меню вживається також лексика, яка відображає сенсорні і смакові відчуття, наприклад. «Rdti de legumes et carottes fondantes» (Aux Enfants Gates), «Aubergines confites preparees dans une sauce aigre-douce» (L'Oliveto), «Tarte au citron destructuree. Savoureuse alliance de douceur et d'acidite» (Pop's), а також апелює до зорового сприймання, наприклад, форми або кольору. «Mousse de chocolat blanc nappee au chocolat noir» (Don Giovanni), «Raviole de langoustine coloree citron-cebette-gingambre-radis noir» (L'Hommage). «Pave de thon rouge mi-cuit au sesame noir» (Esttia). Завдяки таким засобам в уяві клієнта ресторану створюється яскравий привабливий образ страви, який, на наш погляд, має більш впливову силу, аніж зображення.

В меню багатьох ресторанів є позначка fait maison чи просто maison поряд або з певною стравою. «Tagliatelles maison» (Cafe De La Jatte); «Supreme de poulet super crunchy, sauce barbecue maison» (Galopins), або наприкінці меню. «Tous nos plats sont «Faits Maison» elabores sur place a partir des produits frais» (Don Giovanni). Відповідно до закону «Fait maison», прийнятому у 2015 р., в такий спосіб повідомляється, що ресторан не використовує для виготовлення страв напівфабрикати. Таким чином підкреслюється якість страви, що є одним з чинників, що впливає на вибір клієнта.

Очевидно, з такою ж метою в меню підкреслюється, що у страві міститься фермерський продукт. «Oeuf de poule de la ferme de Champignolles» (Louis), а, наприклад, риба постачається з невеликих човнів, які ловлять її у прибережній частині моря. «Lisette `petit bateau" Alain Tesson (Louis), тобто риба завжди свіжа.

Як показало дослідження, характерною особливістю текстів ресторанних меню є наявність у назвах страв онімів. Зокрема, виявлена велика кількість топонімів - номінацій, які відображають країну, місто або місцевість, що історично вважається місцем походження страви чи основного інгредієнта, наприклад. «Les escargots de Bourgogne» (Le Perraudin). «Agneau de Provence» (Castellet). «Caviar de Sologne» (Perlimpinpin). «Saumon de Norvege» (Aux Enfant gates). «Lard de Colonnata» (BAFFO), та номінації, пов'язані із традиціями регіональної кухні. «Presse de ris de veau a la Champenoise» (Le Bon Pari!).

В меню вживаються також антропоніми, які виявилися досить поширеним способом номінації. Це назви страв на честь особистостей (творець страви, відома особистість тощо), наприклад: «Creme Dubarry» (Au p'tit curieux) - суп був створений кухарем останньої фаворитки короля Людовика XV - графині Дю Баррі, і названий королем на її честь. Власні імена історичних осіб іноді присутні не в назві, а в описи страви. Наприклад, в меню престижних ресторанів, як, наприклад, La Grande Cascade, що має зірку в Michelin Le Guide Rouge, можна знайти знаменитого «Lievre a la Royale» з уточненням «а la cuillere, recette du Senateur Aristide Couteaux». Це означає, що кролик готується за оригінальним рецептом, який був створений сенатором Аристидом Куто і опублікований в газеті «Le Temps» у 1898 р. Пиріг «Oreiller de la Belle Aurore» (Gallopin), створений у XVIII ст., названий на честь Клодіни-Аврори Рекам'є - матері знаменитого французького гастронома Ж.-А. Брійа-Саварена. Як зазначає Г. А. Ащенкова, використання в назві страви антропоніму підключає її як компонент до цілісної системи аксіосфери французької культури, для якої характерним є поєднання густативної та естетичної культури, визнання сфери гастрономії, особливо в Haute cuisine, сферою мистецтва, розкоші, престижу (Ащенкова, 2013: 13).

Крім імен відомих особистостей в назвах страв використовуються імена шеф- кухарів ресторанів, які є засновниками страв, як, наприклад: «Canette de barbarie de chez Rdtie Pierre Duplantier» (Pur'). «Nems au poulet du Chef Alain K. (Bistro V). Як правило, такий феномен зустрічається в меню дорогих ресторанів і є, ознакою того, що шеф-кухар, за визначенням Ж.-Ф. Дюпюі, зараховується не до «ремісників», які здатні створити страву згідно з існуючим рецептом, а до «митців», що створюють щось нове (Dupuy, 2009: 27). Така презентація страви підкреслює її оригінальність, авторський рецепт приготування, що викликає у клієнта бажання спробувати цю страву.

В назвах страв використовуються також ергоніми, якщо ресторатор бажає підкреслити, що пропонована страва є якісною, як, наприклад: «Jambon blanc Rovagnoti» (Il Grano) - назва відомої фірми-виробника ковбас, засновником якої є Paolo Rovagnati. «Les Huitres d'Isigny d'Eric Taillepied» (Gastronomie Louis) - Taillepied є засновником однойменної фірми, що виробляє устриці в Isigny-sur-Mer.

За даними сайту Tripadvisor.com, в Парижі на сьогоднішній день нараховується близько 16000 ресторанів (не враховуючи кафе і бари). Столиця Франції є поліетнічним містом, що, відповідно, відбивається і у сфері харчування. Ресторани Парижу пропонують відвідувачам страви як європейської кухні, так і багатьох інших, таких як алжирська, марокканська, туніська, мексиканська, японська, китайська, тайська та ін. Цей факт обумовлює наявність в текстах меню великої кількості іншомовної лексики.

Нами були проаналізовані меню ресторанів української (Oranta), німецької (Le Stube Goethe), азіатської (Chez Ajia, Mian Fan, YO, Pause Bobun, Prik Thai Maine, Shang Palace та ін.), індійської (New Jawad, Mayfair Garden, Buddha Restaurant, Le Maharaja, Khajuraho та ін.), італійської (Domenico's, l'Oliveto, Pop's, Gemini Odeon, Don Giovanni, BAFFO, Il Grano, Kuccini, Il Pomod'oro, Da Zagara та ін.) та французької кухонь (Perlimpinpin, Pur', Castellet, Contraste та ін.).

Переважна більшість іншомовних слів спостерігається в меню ресторанів національної кухні. Іншомовна лексика або запозичення з іноземних мов характерні й для ресторанів, які пропонують, насамперед, традиційну французьку кухню. В меню таких ресторанів виявлено запозичення з італійської: Burrata, polenta, tagliatelles, іспанської: Chorizo, ceviche, gazpacho, японської: Tataki, wasabi, sakura, shiitakes та інших мов. Цей факт свідчить, з одного боку, про проникнення у французьку кухню елементів іноземної кулінарної культури, а з іншого, можливо, про прагнення паризьких рестораторів залучити іноземних туристів. Як видається, ця характеристика текстів французькомовних меню заслуговує на окреме дослідження.

Комунікативна мета ресторанного меню полягає не лише в інформуванні клієнта ресторану щодо набору пропонованих страв та їх складу. Меню покликане привернути увагу до страв, переконати замовити саме їх. Можна стверджувати, що тексти меню мають ознаки рекламних повідомлень, в яких реалізовано «стратегії, спрямовані на переконання і формування привабливості» (Dupuy, 2009: 21), а також на створення позитивного емоційного настрою клієнта (Shamne & Pavlova, 2019) Звідси цілком природним є використання у більшості проаналізованих нами меню ресторанів Парижу експресивних засобів.

З їжею у французів пов'язане поняття насолоди. Як пише Ж.-А. Брійа-Саварен: «Le plaisir de la table est de tous les ages, de toutes les conditions, de tous les pays et de tous les jours ; il peut s'associer a tous les autres plaisirs, et reste le dernier pour nous consoler de leur perte» (Brillat-Savarin, 1982: 18). Отже, з метою сформувати позитивний привабливий образ страви, пов'язаний з відчуттям насолоди, в меню використовуються епітети: «Delicieuse crevette enveloppee avec une confiture de cacahuete dans un voile de riz» (Blue Elephant). «Belle entrecdte d'Argentine, pomme grenaille, beurre d'echalote» (Au Petit curieux). «Entree gourmande» (Tadam Paris).

Завдяки епітетам в меню створюється образ вишуканості, престижності, як, наприклад: «Veloute de champignons prestigieux, creme tartufata (a la truffe), Comte 10 mois d'affinement» (Bistro V) - суп-пюре з «престижних» (тобто найкращих, дорогих грибів), з кремом Тартуфата, який містить трюфелі, і сиром Gruyere de Comte 10-ти місячної витримки.

В дослідженому нами фактичному мовному матеріалі ми виявили також порівняння. Характеристика страви представлена у проаналізованих меню у вигляді порівняльної конструкції «La Tomate. Comme un bonbon! Sorbet a l 'aneth - granite pasteque/tomate» (Castellet), або підрядного речення: «Parfait de foie gras foisonne, mures au vinaigre comme les aimaient ma mere» (Pur'), або конструкцією з іменником facon: «Brioche faqon pain perdu» (Sacree fleur), «Legumes et ses gambas fagon tempura» (La Cantina), або конструкцією a la: «Presse de ris de veau «a la champenoise» (Pur'). Значення порівняння може бути вираженим й імпліцитно, як, наприклад: «lait ribot de mon enfance» (Le Cinq) - кисломолочний продукт, яке традиційно виготовляють у Бретані. Таке кисле молоко як те, що пили в дитинстві.

Назва страви може являти собою оксюморон, як, наприклад: «Burger au foie gras. Amour de burger fourre aux pepites de foie gras» (Amour de Burger), коли поєднуються протилежні поняття: делікатес foie gras і фастфуд.

Щодо метафоричних номінацій, вони виявилися досить нечисленними. В дослідженому корпусі текстів зафіксовані такі метафоричні позначення страв: «Puree soyeuse» (Tadam Paris) - пюре, текстура якого нагадує шовк. «Nuage au fruits rouges» (Bistro V) - фрукти, які подають на збитому з цукром білку, схожому на пухнасту хмару. Метафора в назві пирога « Oreiller de la Belle Aurore» (Gallopin) - «Подушка прекрасної Автори», який, за класичним рецептом, містить понад 35 інгредієнтів, в тому числі голубів, фуа-гра, трюфелі і т.д., мотивована формою пирога і ніжністю начинки. «Sauce diable» (Contraste), «sauce a la diable» - «диявольський соус», названий через його гострий, пікантний смак. Отже, метафоричне перенесення базується на схожості форми, якості, складу та властивостей страви.

Висновки

Французькомовне ресторанне меню виконує не лише інформативну функцію; воно є ефективним маркетинговим інструментом. Невербальні елементи текстів меню та їх лексико-стилістичні засоби служать для досягнення прагматичного ефекту, який полягає у посиленні впливу змісту тексту на клієнта. Невербальні та вербальні засоби привертають увагу, апелюючи до почуттів відвідувача ресторану, сприяють формуванню яскравого образу страви, приємних почуттів. Меню створює образ страви, що асоціюється з такими поняттями, як якісна їжа, здорове харчування, насолода, вишукана кухня, гастрономічні традиції, автентичність, гастрономічне мистецтво, престиж тощо. Перспективним для подальших розвідок видається дослідження лінгвопрагматичного аспекту меню ресторанів регіональної французької кухні.

Список літератури

1. Ащенкова Г. А. Антропономинация в сфере французской гастрономии: опыт структурного и когнитивно-коммуникативного анализа: автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05. Иркутск, 2013. 23 с.

2. Безугла Т. А. Англо- і німецькомовний рекламний дискурс: полі кодовий лінгвопрагматичний підхід: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Харків, 2017. 304 с.

3. Головницкая Н.П., Олянич А.В. Лингвокультурные характеристики немецкоязычного гастрономического дискурса: монография. Волгоград: Нива, 2008. 295 с.

4. Земскова А. Ю. Лингвосемиотические характеристики англоязычного гастрономического дискурса: дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Волгоград, 2009. 338 с.

5. Иванова С.Н., Мучкина Е.С., Немчинова Н.В., Селихова С.Г. Структурно-семантические особенности названий английских блюд. Современные исследования социальных проблем. 2019. № 5-1. С. 119-123. DOI: 10.12731/2077-1770-2019-5-119-133.

6. Кантышева Н. Г., Соловьева И. В. Лингвопрагматический потенциал названий разделов ресторанного меню. Балтийский гуманитарный журнал. 2021. Т. 10. № 3(36). C. 277-281. DOI: 10.26140/bgz3-2021-1003-0069

7. Косицкая Ф. Л., Зайцева И. Е. Французский гастрономический дискурс и его жанровая палитра. Вестник Томского гос пед. университета.. 2016. № 2 (167). С. 25-30.

8. Мішукова О. Дослідження поняття «гастрономічний дискурс»: історичний огляд. Нова філологія. 2020. № 79. С. 78-82. DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135/2020-79-13.

9. Овсиенко Т.В. Язык немецкоязычного меню как отражение национальной лингвокультуры. Гуманитарные и социальные науки. 2019. № 6. С. 166-176. DOI: 10.23683/2070-1403-2019-776-166-176.

10. Олянич А.В. Гастрономический дискурс. «Дискурс-Пи»: научный журнал. 2015. № 2(19). С. 257-260.

11. Олянич А.В. Презентационная теория дискурса. Москва: Гнозис, 2007. 407 с.

12. Седых А. П. Французская лингвокультура и национальное достояние. Научный результат. Вопросы теоретической и прикладной лингвистики. 2014. № 1. С. 112-117.

13. Словник української мови: у 20-ти т. Т. 8. Київ: Український мовно-інформаційний фонд НАН України, 2017. 992 с.

14. Ундрицова М.В. Меню как текстовая разновидность гастрономического дискурса и особенности их регионально-переводческой адаптации. Языки. Культуры. Перевод. Москва: Изд-во Московск. ун-та, 2014. С. 165-176.

15. Ackere Ch. van, Ackere P. van. Menaces sur la gastronomie frangaise: comprendre ce qui va changer. Paris: Editions Balland, 2020. 390 р. URL: https://actualitte.com/livres/164072/menaces- sur-la-gastronomie-francaise-comprendre-ce-qui-va-changer

16. Brillat-Savarin J. A. Physiologie du gout. Paris: Flammarion, 1982. 399 p.

17. Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. URL: https://www.cnrtl.fr/definition

18. Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. URL: https://www.cnrtl.fr/definition

19. Dupuy J.-Ph. Rhdtorique du menu gastronomique. Communication & langages, Nec Plus. 2009. Р.

20. 19-33. URL: https://www.cairn-int.info/revue-communication-et-langages1-2009-2-page-19.htm Floch J.-M. Identites visuelles. Paris: PUF, 1995. 232 p.

21. Shamne N. L., Pavlova E. B. Linguistic pragmatics of English language restaurant online discourse. Вестник ВолГУ. Серия 2: Языкознание. 2019. № 3. С. 182-194. DOI: https://doi.org/10.15688/jvolsu2.2019.3.15.

References

1. Ashchenkova, G. A. (2013). Antroponominatsiya v sfere frantsuzskoy gastronomii: opyt strukturnogo i kognitivno-kommunikativnogo analiza. Avtoref. diss. ... kand. filol. nauk [Anthroponomination in the field of French gastronomy: the experience of structural, cognitive and communicative analysis, Abstr. Dr. Philol. sci. diss.]. Irkutsk [in Russian].

2. Bezuhla, T. A. (2017). Anhlo- i nimetskomovnyi reklamnyi dyskurs: polikodovyi linhvoprahmatychnyi pidkhid. Dys. . kand. filol. nauk [English and German-language advertising discourse: a polycode linguistic and pragmatic approach, Dr. Philol. sci. diss.]. Kharkiv [in Ukrainian].

3. Golovnitskaya, N. P., & Olyanich A. V. (2008). Lingvokulturnye kharakteristiki nemetskoyazychnogo gastronomicheskogo diskursa [Linguistic and cultural characteristics of the German gastronomic discourse]. Volgograd: Niva [in Russian].

4. Zemskova, A. Yu. (2009). Lingvosemioticheskie kharakteristiki angloyazychnogo gastronomicheskogo diskursa. Вiss. ... kand. filol. nauk [Linguo-semiotic characteristics of the English-language gastronomic discourse, Dr. Philol. sci. diss]. Volgograd [in Russian].

5. Ivanova, S. N., Muchkina, Ye. S., Nemchinova, N. V., & Selikhova, S. G. (2019). Strukturno-semanticheskie osobennosti nazvaniy angliyskikh blyud [Structural and semantic features of the names of English dishes]. Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem - Modern studies of socialproblems, 5-1, 119-123. DOI: 10.12731/2077-1770-2019-5-119-133 [in Russian].

6. Kantysheva, N. G., & Solovyova, I. V. (2021). Lingvopragmaticheskiy potentsial nazvaniy razdelov restorannogo menyu [Linguopragmatic potential of names of restaurant menu sections]. Baltiyskiy gumanitarnyy zhurnal - Baltic Humanitarian Journal, 10, 3(36), 277-281. DOI: 10.26140/bgz3-2021-1003-0069 [in Russian].

7. Kositskaya, F. L., & Zaytseva, I. Ye. (2016). Frantsuzskiy gastronomicheskiy diskurs i ego zhanrovaya palitra [French gastronomic discourse and its genre palette]. Vestnik TGPU- Bulletin of Tomsk State Pedagogical University, 2 (167), 25-30 [in Russian].

8. Mishukova, O. (2020). Doslidzhennia poniattia «hastronomichnyi dyskurs»: istorychnyi ohliad [Study of the concept of «gastronomic discourse»: a historical overview]. Nova filolohiia - New philology, 79, 78-82. DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135/2020-79-13 [in Ukrainian].

9. Ovsienko, T. V. (2019). Yazyk nemetskoyazychnogo menyu kak otrazhenie natsionalnoy lingvokultury [The language of the German-language menu as a reflection of the national linguistic culture]. Gumanitarnye i sotsialnye nauki - Humanities and social sciences, 6, 166-176. DOI: 10.23683/2070-1403-2019-77-6-166-176 [in Russian].

10. Olyanich, А. V. (2015). Gastronomicheskiy diskurs [Gastronomic discourse]. «Diskurs-Pi»: nauchnyy zhurnal - «Discourse-Pi»: scientific journal, 2(19), 257-260 [in Russian].

11. Olyanich, А. V. (2007). Prezentatsionnaya teoriya diskursa [Presentation Theory of Discourse]. Moscow: Gnozis Publ. [in Russian].

12. Sedykh, A. P. (2014). Frantsuzskaya lingvokultura i natsionalnoe dostoyanie [French Linguistic Culture and National Heritage]. Nauchnyy rezultat. Voprosy teoreticheskoy iprikladnoy lingvistiki - Scientific result. Problems of theoretical and applied linguistics, 1, 112-117 [in Russian].

13. Slovnyk ukrajins'koji movy: u 20 t. (2017) [Dictionary of the Ukrainian language]. T. 8. Kyiv, Ukrainskyi movno-informatsiinyi fond NAN Ukrainy [in Ukrainian].

14. Undritsova, M. V. (2014). Menyu kak tekstovaya raznovidnost gastronomicheskogo diskursa i osobennosti ikh regionalno-perevodcheskoy adaptatsii [Menu as a textual variety of gastronomic discourse and peculiarities of its translation and regional adaptation]. Yazyki. Kultury. Perevod - Languages. Cultures. Translation. Moscow: Moscow University Press, 165-176 [in Russian].

15. Ackere, Ch. van, Ackere, P. van. (2020). Menaces sur la gastronomie franqaise: comprendre ce qui va changer. Paris: Editions Balland. https://actualitte.com/livres/164072/menaces-sur-la- gastronomie-francaise-comprendre-ce-qui-va-changer Brillat-Savarin, J. A. (1982). Physiologie du gout. Paris: Flammarion.

16. Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. https://www.cnrtl.fr/definition

17. Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. https://www.cnrtl.fr/definition

18. Dupuy, J.-Ph. (2009). Rhdtorique du menu gastronomique. Communication & langages, Nec Plus, 19-33. https://www.cairn-int.info/revue-communication-et-langages1 -2009-2-page-19.htm

19. Floch, J.-M. (1995). Identites visuelles. Paris: PUF.

20. Shamne, N. L., & Pavlova, E. B. (2019). Linguistic pragmatics of English language restaurant online discourse. Vestnik Volgogradskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya 2. Yazykoznanie - Bulletin of Volgograd State University. Linguistics, 18(3), 182-194. https://doi.org/10.15688/jvolsu2.2019.3.15.

Размещено на Allbest.ru