Деякі зауваги щодо протоофенської основи українських арґо
Статтю присвячено дослідженню зв’язків між українськими арґо та соціолектом володимирських офенів у порівняльно-історичному вивченні східнослов’янських субстандартних систем. Увагу приділено протоофенській теорії формування східнослов’янських арґо.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.09.2022 |
| Размер файла | 37,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Деякі зауваги щодо протоофенської основи українських арґо
Редько Є.О.
кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Анотація
Ключові слова: східнослов'янські субстандартні системи, українські лірницько-ремісницькі арґо, соціолект володимирських офенів, порівняльно-історичне вивчення арґо, лексичні паралелі.
Статтю присвячено дослідженню зв'язків між українськими арґо та соціолектом володимирських офенів у контексті порівняльно-історичного вивчення східнослов'янських субстандартних систем. Основну увагу приділено протоофенській теорії формування східнослов'янських арґо, запропонованій російським мовознавцем Василем Бондалетовим, яку критично оцінено з огляду на лінгвальні й екстралінгвальні особливості розглядуваних соціальних діалектів. Сумніву піддано твердження про генетичну первинність офенського соціолекту щодо українських арґо й закцентовано на контактному характері взаємодії згаданих субстандартних систем. В основу статті покладено зіставний аналіз одинадцяти українських лірницьких арґо, зафіксованих у мовознавчих та етнографічних розвідках упродовж другої половини ХІХ - початку ХХІ століття, і найрепрезентативнішого "офенського" джерела - словника соціолекту володимирських мандрівних торговців, що його зібрав у 1850-х роках Володимир Даль. Українсько-офенські арґотичні лексичні паралелі проаналізовано за кількісними та якісними параметрами, кількісні показники розглянуто з огляду на територіальні особливості відповідних арґо. Визначено, що загальна кількість лексичних збігів залежить від обсягу й ареалу поширення аналізованих субстандартних систем і може свідчити лише про конвенційну спорідненість офенського соціолекту з українськими арґо. Якісні параметри українсько-офенських зв'язків досліджено на матеріалі фіксованої множини лексем, яка дає змогу помітити численні розбіжності між українською й офенською лексикою на рівні базових понять і найпоширеніших слів. У межах цієї множини окремо досліджено кілька груп офенських арґотизмів за частотністю збігів, визначено загальні особливості таких міжарґотичних зв'язків. Зауважено, що ймовірна генетична вторинність українських лірницьких соціолектів щодо соціолекту офенів може ґрунтуватися лише на спільному фонді грецьких запозичень у східнослов'янських арґо, однак етимологічні та семантичні особливості грецизмів не дають переконливих свідчень на користь цього припущення.
SOME NOTES ON THE PROTOOFENIAN BASIS OF THE UKRAINIAN ARGOTS арго східнослов'янський український
Redko Ye. O.
Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Ukrainian Studies Department V. N. Karazin Kharkiv National University
Key words: East Slavic substandard systems, Ukrainian lyrists ' and craftsmen ' argots, sociolect of Volodymyr ofens, comparative and historical study of argots, lexical parallels.
The article is devoted to studying the relationships between the Ukrainian argots and Volodymyr ofenyas' in the context of the comparative and historical research of East Slavic substandard systems. The main attention is focused on protoofen theory of forming East Slavic argots offered by Russian linguist Vasilii Bondaletov. The theory was criticized because of lingual and extra lingual peculiarities of social dialects. There were some doubts about the genetic origin of ofenyas' sociolect from the Ukrainian argots, also there was emphasized on the contact character of substandard systems interaction. The article is based on the comparative analysis of eleven Ukrainian lyrists' sociolects mentioned in the lingual and ethnographical studies during the second half of the ХІХ century and in the early ХХІ one, as well as the most important ofenyas' source - the sociolect dictionary of Volodymyr wandering traders, which was created by Volodymyr Dahl in the 1850s. Lexical parallels between Ukrainian and ofenian argots are analyzed by quantitative and qualitative parameters. Quantitative parameters are considered according to the territorial peculiarities of the argots mentioned above. In particular, we have determined that the total number of lexical coincidences depends on the quantity and geography of spreading the analyzed substandard systems and may show only conventional similarity of ofenyas' sociolect and the Ukrainian one. Qualitative parameters of Ukrainian and ofen relanships are studied on the material of the certain number of lexical units enabling to notice various differences between Ukrainian and ofenian lexis on the level of main notions and the most spread words. Within the certain number of lexical units mentioned above, several groups of ofenyas' argots by coincidence frequency are considered. Besides, general peculiarities of such inter argots relationships are analyzed. We have concluded that probable genetic recurrence of Ukrainian lyrists' sociolects to ofens' ones may be based only on a common fund of Greek borrowings in East Slavic argots. Nevertheless, etymological and semantic peculiarities of these Greek borrowings don't prove such a statement.
У 1987 р. в російському місті Рязань вийшов друком навчальний посібник Василя Бондалетова "Типология и генезис русских арго" [5], у якому автор, опрацювавши матеріал понад 100 східнослов'янських соціолектів, визначив завдання порівняльно-історичного вивчення варіантів арґо й дослідив типологію спільних та відмінних рис у них. Проаналізувавши різні групи лексем, Василь Бондалетов дійшов висновку, що всі російські арґо безпосередньо чи опосередковано походять з "офенської мови" - умовної мови перших східнослов'янських мандрівних торговців - і немає жодної арґотичної мікросистеми, не пов'язаної із цією "мовою" [5, с. 41].
Зазначені спостереження Василь Бондалетов спробував застосувати до українських і білоруських соціолектів. Указавши на лексичну подібність згаданих соціолектів до російських арґо, він зауважив, що жоден дослідник докладно не зіставив білоруського й українського субстандартного матеріалу з російськими соціолектами, а отже, зв'язки між арґо східнослов'янських народів досі не з'ясовані. Намагаючись визначити передусім спільність між українськими і білоруськими арґо й офенською мовою, Василь Бондалетов проаналізував відповідні соціолекти і стисло зрезюмував отримані результати. У його присуді йдеться про те, що всі східнослов'янські арґо беруть початок у спільному лексичному фонді (тут і далі курсив наш - Є. Р.), який виник до розпаду східнослов'янської етнічної та мовної єдності (такий фонд названо "протоофенською мовою"); про це свідчать шар офенської лексики в українських і білоруських арґо, зіставний з "офенізмами" у більшості російських арґо, однаковий інвентар офенських лексем і їхнє центральне місце в усіх східнослов'янських арґотичних мікросистемах [5, с. 46-47].
Протоофенська теорія через брак альтернативних студій і великий авторитет Василя Бондалетова як провідного російського арґолога посіла чільне місце у славістичній соціолектології. Сумніви щодо її істинності висловила тільки сучасна дослідниця російських умовних мов ХІХ ст. Марина Прийомишева, яка, зіставляючи окремі східнослов'янські соціолекти, визначала, зокрема, питому частку "офенізмів" у них. Такі спостереження вона залишила щодо кількох українських соціолектів, визнавши їхню близькість і вторинність щодо білоруських арґо, а не офенської мови [15, с. 318]. Аналізуючи протоофенську основу східнослов'янських арґо, російська лінгвістка була не менш категорична й заперечила її, зауваживши, що механізм взаємодії умовних мов і вплив на них офенської мови як соціально детермінованої комунікативної системи генетично не зумовлені, а тому спільна генеза цих систем проблематична [15, с. 230].
Зважаючи на полярність поглядів щодо "протоофенської основи" східнослов'янських арґо, недостатню увагу згаданих дослідників до української соціолектної проблематики й незалученість великого масиву українських арґо, у пропонованій статті ми спробуємо висловити деякі зауваги щодо ймовірної "протоофенськості" українських історичних соціолектів і подати об'єктивну картину українсько-офенських зв'язків.
У протоофенській теорії найперше впадає у вічі те, щоїїавторприпасовуєгенезусхіднослов'янських соціолектів до теорії спільної давньоруської мови, яка розпалася в XIV-XV ст. (провідна в радянській та російській лінгвістиці, ця теорія неодноразово зазнавала критики й була ґрунтовно спростована, зокрема, у [14; 18] та інших). Власне Василь Бондалетов намагався пояснити соціолектні явища в річищі традиційного радянського мовознавства, зокрема історії східнослов'янських літературних мов, хоч такий підхід суперечливий, передусім з огляду на специфічність аналізованого матеріалу та його почасту незіставність із літературномовними процесами. Вочевидь, дослідник і сам розумів сумнівність свого підходу, зауважуючи, що генетична спільність арґо не тотожна генетичній спільності мов і діалектів, адже арґо становить особливу лексичну систему, а не загальну мовну структуру [5, с. 50]. І справді, арґо - це деяка сукупність лексем, уживаних у закритій соціальній групі (традиційно за їхню основну функцію визнають функцію конспіративну). За таких умов арґо закриті від зовнішнього світу, комунікативно обмежені, а їхні носії спілкуються лише зі "своїми". Отже, навряд можна припустити, що різні соціальні групи, наприклад офені й українські лірники чи білоруські прошаки, навіть за спільності мандрівного способу життя та праці, мали спільну мову, адже тоді втрачає сенс соціолектна криптолалічність. За таких історико- мовних обставин вірогідно, що окремі лексеми чи групи лексем потрапляли з одного арґо в інше під час безпосередніх зв'язків їхніх носіїв (як це наочно підтверджують процеси в сучасних жарґонах і сленґу). Ось чому будь-яку кількісно зумовлену спільність чи подібність арґо варто визнати за наслідок активних міжсоціолектних контактів. Далі ми спробуємо підтвердити таку позицію, проаналізувавши українсько-офенські арґотичні паралелі за кількома параметрами й методами.
Кількісні параметри досліджуваного матеріалу
Найперше, на нашу думку, належить зважити на кількісні параметри офенсько-українських арґотичних зв'язків. Майже всі збирачі й дослідники українських арґо (див., наприклад, [1, с. 449; 9, с. 181; 16, с. 22]) зазначають, що ці соціолектні системи мають багато спільних лексем з іншими східнослов'янськими арґо, однак у наукових розвідках лише зрідка можна віднайти будь-які показники, що оприявнюють таку спільність. І Василь Бондалетов, і Марина Прийомишева подають інформацію щодо лексичних збігів між різними соціолектами саме в контексті зв'язків офенської мови з іншими арґо, щоправда, їхні дані досить обмежені й дещо різняться. Попри це, в обох дослідників кількість офенських лексем в українських арґо не перевищує 20-25% (виняток становить арґо чернігівських лірників і прошаків, у якому Василь Бондалетов визначає 25-35% лексики як офенську з походження; див. [5, с. 46]). Зважаючи на очевидну фрагментарність зазначених даних, ми проаналізували кількісні параметри "офенізмів" в українських арґо й узагальнили цю інформацію в таблиці. У ній матеріали одинадцяти українських соціолектів, зібраних упродовж кінця ХІХ - початку ХХІ ст., зіставлені з найрепрезентативнішим офенським джерелом - "Офенско-русским" та "Русско-офенским словарем", які уклав згідно з розпорядженням міністра внутрішніх справ Російської імперії графа Перовського в 1850-х рр. Володимир Даль (понад 6 000 лексем) [4]. Українські арґотичні матеріали в таблиці 1 угруповано за територіальним принципом, зокрема виділені соціолектні мікрогрупи - східноукраїнська, північноукраїнська, західноукраїнська та волинська.
Таблиця 1
Українські арготичні матеріали
|
Соціолект |
Збіги (варіанти) |
Тотожні лексеми |
|
|
Східноукраїнські соціолекти |
|||
|
Харківські невлі (далі - ХН) [10] |
53 (27%) |
16 (8%) |
|
|
Слобожанські лірники (далі - СЛ) [11] |
60 (26%) |
16 (7%) |
|
|
Полтавські лірники (далі - ПЛ) [11] |
68 (16%) |
11 (3%) |
|
|
Північноукраїнські соціолекти |
|||
|
Чернігівські старці (далі - ЧС) [17] |
53 (27%) |
11 (6%) |
|
|
Чернігівські кобзарі та лірники (далі - ЧК) [12] |
63 (31%) |
11 (6%) |
|
|
Західноукраїнські соціолекти |
|||
|
Галицькі лірники (далі - ГЛС) [16] |
66 (20%) |
15 (5%) |
|
|
Галицькі лірники (далі - ГЛГ) [7] |
96 (18%) |
23 (4%) |
|
|
Подільські лірники (далі - ПЛ) [11] |
84 (18%) |
18 (4%) |
|
|
Волинські соціолекти |
|||
|
Волинські лірники (далі - ВЛр) [9] |
136 (9%) |
44 (3%) |
|
|
Волинські старці (далі - ВС) [2] |
78 (14%) |
24 (4%) |
|
|
Волинські лабори (далі - ВЛб) [1] |
40 (16%) |
11 (4%) |
Із цієї таблиці зрозуміло, що найбільше збігів і тотожних лексем з офенською мовою мають кількісно великі соціолекти. Проте у відсотковому відношенні офенська лексика в кожному з них представлена менш ніж на 20%, що навряд варто трактувати як свідчення безпосередньої генетичної спорідненості. Натомість у менших соціолектах "офенізмів" процентно більше - такі соціолекти безпосередньо контактують з ареалом російських арґо, тож частотність офенських слів у них можна визнати за наслідок міжарґотичних впливів. Водночас що далі соціолект побутує від потенційного ареалу офенської лексики, то менший відсоток офенізмів у ньому: у контактних соціолектах цей рівень коливається від 25 до 35%, у неконтактних - від 10 до 20%.
Звісно, кількісні збіги не завжди стають релевантним інструментом, щоб встановити спорідненість арґо: кількість спільних лексем може бути досить висока, однак у самому соціолекті такі лексеми становитимуть відносно невелику частку (наприклад, арґо волинських лірників має найбільше умовних "офенізмів", проте їхня частка в ньому чи не найменша з-поміж усіх українських арґо). Відповідно кількісні параметри логічно поєднати з якісними показниками міжсоціолектної взаємодії, оприявненими в генетико-типологічних особливостях конкретних арґотизмів чи їхніх груп.
Якісні параметри досліджуваного матеріалу
Щоб встановити такі якісні параметри, потрібна більш-менш чітка методологія, застосовна до проблем мовної та діалектної дивергенції. Традиційні кількісні критерії самі собою не дають змоги розв'язати окреслену проблему, однак якщо їх використовувати щодо обмеженої й перевіреної множини лексем, можна отримати досить виважені й об'єктивні результати. За таку множину в цій статті вибрані дві групи лексем: 1) списки базових понять (за зразок узято списки М. Свадеша та С. Яхонтова, використовувані в лінгвістичній компаративістиці для встановлення спорідненості мов) і 2) 125-слівний список В. Бондалетова [5, с. 9-10], у якому подані арґотизми, найчастотніші в російських історичних соціолектах і який став підґрунтям для його протоофенської теорії (до того ж майже всі слова із цього списку наявні в офенських словниках Володимира Даля).
Вибір зазначених лексичних груп зумовлено тим, що ядро арґотичної системи формують саме базові лексеми на позначення побутових реалій та явищ. Якщо припустити, що "протоофенське арґо" стало основою для всіх східнослов'янських соціолектів, то в усіх цих мікросистемах має бути відбита передусім така базова лексика; водночас відсоток базових лексем у кожному арґо має бути досить високий: традиційно помітну спорідненість репрезентують 75-85% спільних лексем, тоді як конвенційну - лише 15-30%. Звісно, у дослідженні соціолектів не завжди коректно використовувати принципи й методи, застосовні до історії літературних чи національних мов, однак і список М. Свадеша, і список С. Яхонтова добре зарекомендували себе саме як фіксована множина лексем, що дає досить об'єктивні результати (обидва списки скорочені, адже не всі базові поняття наявні в соціолектах; зокрема, вилучені поняття "сухий", "круглий", "попіл", "хмара", "пливти" та інші).
Результати таблиці 2 корелюють із загальними кількісними показниками і вказують на те, що великі соціолекти мають більше базових офенських слів, ніж невеликі арґо. Подані списки свідчать, що в українських арґо на рівні базової лексики загалом від 20 до 35% слів спільні з "офенською мовою"; прикметним є досить високий рівень базової лексики в арґо полтавських лірників, який можна пояснити полігенезним походженням цього соціолекту: з одного боку, він дуже близький до слобожанських арґо, із другого, зазнав впливу як північноукраїнських, а отже, і білоруських, так і західноукраїнських соціолектів. Важливо наголосити, що кількість слів у стійкішій частині базової лексики не набагато, але майже всюди більша за кількість слів із менш стійкої частини. Якби пропорція була помітно більша, можна було б дійти висновку про генетичну спорідненість зіставлюваних систем, однак маємо баланс, а він може свідчити як про спорідненість лексем, так і про їхню запозиченість. Тобто списки базових понять переконливо не доводять близької спорідненості порівнюваних арґо (а вона мала б бути очевидна й виразно оприявнена, адже йдеться про нетривалий часовий період, у якому функціонували ці соціолекти, і про їхню структурну консервативність - змінюваність у закритих лексичних системах з усталеними соціумними традиціями досить низька).
Натомість, зіставивши офенізми зі списку В. Бондалетова з матеріалами українських арґо, ми отримали набагато цікавіші результати (табл. 3).
Таблиця 2
Дослідження соціолектів
|
Соціолект |
Список М. Свадеша (82 слова) |
Список С. Яхонтова (33 слова) |
|
|
Східноукраїнські соціолекти |
|||
|
Харківські невлі [10] |
13 (16%) |
8 (24%) |
|
|
Слобожанські лірники [11] |
16 (20%) |
10 (29%) |
|
|
Полтавські лірники [11] |
23 (28%) |
15 (44%) |
|
|
Північноукраїнські соціолекти |
|||
|
Чернігівські старці [17] |
13 (16%) |
10 (29%) |
|
|
Чернігівські кобзарі та лірники [12] |
17 (21%) |
10 (29%) |
|
|
Західноукраїнські соціолекти |
|||
|
Галицькі лірники [16] |
18 (22%) |
8 (24%) |
|
|
Галицькі лірники [7] |
26 (32%) |
14 (41%) |
|
|
Подільські лірники [11] |
24 (29%) |
11 (32%) |
|
|
Волинські соціолекти |
|||
|
Волинські лірники [9] |
29 (35%) |
11 (32%) |
|
|
Волинські старці [2] |
20 (24%) |
11 (32%) |
|
|
Волинські лабори [1] |
11 (13%) |
5 (15%) |
Якщо уважно подивитися на список В. Бондалетова, то можна помітити, що майже половини арґотизмів із нього немає в жодному українському арґо. Замість них часто вживано лексеми, наявні в усіх чи більшості українських соціолектів (водночас таких лексем немає в офенській мові): бусать ("пити") - керити [16, с. 32], кирити [2, с. 271; 6, с. 706; 9, с. 191; 11, с. 411], кірити [1, с. 457; 2, с. 271; 9, с. 191; 10, с. 156; 17, с. 88], терить [12, с. 90]; вершать ("дивитися") - влєпати [11, с. 389], вліпати [2, с. 269; 6, с. 704; 7, с. 10], ліпати [1, с. 457; 16, с. 36], сліпати [11, с. 396], улепать [17, с. 89], уліпати [9, с. 211; 10, с. 156], хоч в офенській мові є улеп "око" паралельно із частотнішими вербух, вершало, вершалка "око"; волоха ("сорочка") - манатка [2, с. 272; 6, с. 706; 7, с. 17; 9, с. 197; 10, с. 156; 11, с. 419; 16, с. 37; 17, с. 88], монатка [12, с. 90]; дряба ("вода") - дайка [2, с. 269; 9, с. 186], дейка [2, с. 269; 16, с. 30], делька [1, с. 456; 2, с. 269; 6, с. 704; 7, с. 11; 10, с. 156; 11, с. 392], дельга [2, с. 269; 11, с. 392; 12, с. 87; 17, с. 87]; жулик ("ніж") - махир [17, с. 87], махлич [2, с. 273;
6, с. 706; 17, с. 88], махличник [2, с. 273], махлій [9, с. 197; 10, с. 156], махлун, махлюнець, мохлун [9, с. 197], махльовник, мохльовник [2, с. 273; 9, с. 197], махор [12, с. 89], мехир [7, с. 13], нехер [16, с. 38]; касей ("священник") - каухвир [12, с. 90], корх [1, с. 457; 2, с. 271; 6, с. 705;
с. 17; 9, с. 193; 10, с. 155; 11, с. 412; 16, с. 33], корхвет [11, с. 412], але кисяев [10, с. 155]; ласый ("малий") - мекрий [2, с. 273; 6, с. 706; 7, с. 17; 9, с. 197], мехри [2, с. 273], микри [1, с. 458], мікрий [10, с. 156; 11, с. 405; 12, с. 89; 16, с. 37]; лухта("каша") - лакша [9, с. 196], лекша [2, с. 272;
6, с. 706; 16, с. 36], лекше [17, с. 90], ликша [7, с. 13; 11, с. 401], але лухта [10, с. 155]; мастырить ("працювати") - клавити [1, с. 457], клевити [7, с. 17; 9, с. 192; 11, с. 407; 16, с. 33], клевляти [2, с. 271], клевотити [6, с. 705], кревляти [10, с. 156], склавати, склавотати [17, с. 89]; сафить ("різати") - макувати [16, с. 36], махлати [9, с. 197], махличати [2, с. 273], махличити [6, с. 706; 11, с. 415], махловати [9, с. 197], махлювати [11, с. 411], михличити [6, с. 706]; трафилка ("копійка") - батійка [1, с. 456; 2, с. 268], батуга [12, с. 88; 17, с. 87], батузка [10, с. 155; 11, с. 402]; трубёха ("корова") - авлида [6, с. 704], гавлита [16, с. 29], гавлидка [7, с. 10; 11, с. 403], гавритка [2, с. 269; 9, с. 185], євлюдка [17, с. 87], євлютка [12, с. 88], явлидка [11, с. 403], яглитка [2, с. 270]; ухлить ("слухати", "чути") - слихтати [2, с. 274; 9, с. 207], слихтити [6, с. 707;
7, с. 15; 9, с. 207], слухомити [16, с. 42], слухтати [9, с. 207], але вухляти [11, с. 418], крім того, в українських арґо досить багато похідних номенів від слихтити, слухомити.
Таблиця 3
Зіставлення офенізмів зі списку В. Бондалетова з матеріалами українських арґо
|
Соціолект |
ХН |
СЛ |
ПЛ |
ЧС |
ЧК |
ГЛС |
ГЛГ |
ПЛ |
ВЛр |
ВС |
ВЛб |
|
|
Збіги |
29 |
36 |
27 |
27 |
25 |
30 |
30 |
34 |
33 |
30 |
19 |
|
|
% |
23 |
29 |
22 |
22 |
20 |
24 |
24 |
27 |
26 |
24 |
15 |
|
Немає арґотизмів зі списку В. Бондалетова |
55 |
44% |
|
|
Наявні в одному українському соціолекті |
10 |
8% |
|
|
Наявні у 2-4 українських соціолектах |
22 |
18% |
|
|
Наявні в понад 4 соціолектах, але не в усіх |
30 |
24% |
|
|
Наявні в усіх українських соціолектах |
8 |
6% |
До цього переліку належать числівники зі списку В. Бондалетова, яких немає в українських соціолектах (крім пенда, однак щодо нього не зрозуміло, ідеться про запозичення з офенського арґо чи про різноваріантне адаптування грецизму в різних соціолектах). Така особливість дивує й поготів, адже лексеми на позначення лічби або рахунку, використовувані у грошових операціях, мали б бути однакові за умови генетичної спорідненості арґо.
Прикметно, що ізоглоси згаданих лексем охоплюють територію поширення українських та більшості білоруських арґо (часто крім могильовських) і лише інколи можуть стосуватися російськотеренних умовних мов (поширених на території сучасних Смоленщини, Брянщини тощо). Вказана особливість наявна й у низки інших базових понять, щодо яких помітні розбіжності між українськими й офенським арґо: вячо, скель, скельно, хлябо ("багато") - поксо [2, с. 273], посо [1, с. 458; 6, с. 706; 9, с. 203;
10, с. 156; 11, с. 389; 17, с. 88]; щоправда, у деяких українських соціолектах зафіксовано лексему гальмо, гальомо ("багато"), так само наявну в офенських арґо; гранатки, греняты, евренёнок, егренёнок ("яйцо/яйця") - кито [7, с. 12; 11, с. 426], кіта [16, с. 32], кіто [1, с. 457; 2, с. 271; 6, с. 705; 9, с. 192], але євро [17, с. 87], яврята [10, с. 156]; качава, котева, кочева ("голова") - гвамозда [12, с. 87], главда [2, с. 269; 7, с. 10; 9, с. 185;
11, с. 393], глада [16, с. 29], гловда [9, с. 185], лавда [6, с. 706], але качава [11, с. 394]; луньга, лыньга, люха, сунега ("собака") - скел [15, с. 41], скил [7, с. 15; 12, с. 91], скилун [9, с. 206], скиль [2, с. 274; 11, с. 411; 17, с. 89], скиць [6, с. 707], скіл [1, с. 458], шкіль [10, с. 155; 11, с. 411]; седмать, седмить ("сидеть") - качати [9, с. 190; 12, с. 91], качити [1, с. 457; 2, с. 271; 6, с. 705; 7, с. 17; 9, с. 190; 16, с. 32].
Усі зазначені поняття важливі для арґотичного середовища, тож досить дивно, чому їх - якщо визнати за аксіоматичну позицію Василя Бондалетова щодо протоофенської основи східнослов'янських арґо - витіснили умовні інновації, причому витіснили повсюдно, у всіх соціолектах. Ще важливіше додати, що згадані "інновації" виникали не внаслідок словотвірних процесів, що було б логічно для вторинного номінування, а передусім унаслідок запозичення та трансформації грецьких коренів (зікро ("око"), кіто ("яйце"), манатка ("сорочка"), мікрий ("малий"), посо ("багато") та інші).
Схожа ситуація з офенізмами, зафіксованими в кількох українських арґо. Найчастіше такі лексеми наявні в меншій кількості соціолектів, ніж їхні українські відповідники: наприклад, котюр ("хлопець", "поводир") - котер [10, с. 153], котір [11, с. 411], але лабзюк [12, с. 89], лобез [17, с. 88], лобзай [9, с. 196], лобзюк [7, с. 13], лобуз [2, с. 272], хлобняк [11, с. 422]; сумак ("хліб") - сумак [12, с. 91; 17, с. 89], сумер [2, с. 275], сумера [9, с. 208], але кумса [1, с. 457; 7, с. 17; 9, с. 195; 11, с. 422; 16, с. 35], кунсо [6, с. 705]; хлить ("іти") - хиляти [11, с. 423], хлити [2, с. 276], хліти [12, с. 90], хліяти [10, с. 156], але ханджати [2, с. 276], ханджовати [9, с. 211], ханджувати [2, с. 276; 6, с. 707; 11, с. 423], ханжувати [10, с. 156], ханити [17, с. 89]. Водночас чверть лексем зі списку В. Бондалетова становлять арґотизми, переважно зафіксовані в українських соціолектах, територіально близьких до російських арґо, тобто такі слова відбивають безпосередні контакти з російськими арґо, генетично пов'язаними з "офенською мовою", або із самою "офенською мовою" (ідеться про умовні арґотичні "росіянізми" у східноукраїнських і північноукраїнських соціолектах, які могли проникати через ці соціолекти в інші українські арґо): антивосы, антихосы ("млинці") - ахтимуси [17, с. 87]; бряить, брять ("їсти") - бреіти [12, с. 88]; взю, взюга, здю, здюга, зю ("два"), здюгой, зюсный ("другий") - зютний ("другий") [11, с. 397], зютно ("два") [11, с. 426], ютнь ("два") [11, с. 426]; громак, громатуха, громать ("віз") - грамозка [12, с. 88]; лестюга ("капуста") - шелестючка [11, с. 401]; ловак ("кінь") - лавак [12, с. 88]; люсый ("милий") - люсий ("хороший" [10, с. 156], "спритний" [11, с. 419]); мамура "сокира" - маймура [7, с. 13]; чунаться ("молитися") - куняться [11, с. 407]. Досить багато таких офенізмів (акруша ("хліб"), бакрих ("два"), бурдаси ("штани"), катруха ("шапка"), плеха ("лазня"), сковдин ("один"), стромух ("три"), тропа ("борода")) у соціолекті новоропських шаповалів [13], але генеза цього арґо до кінця не з'ясована.
Майже третину списку В. Бондалетова становлять лексеми зі списку базових понять, наявні в багатьох або всіх українських соціолектах. Переважно такі арґотизми запозичені із грецької мови (напр., гальмо - "молоко", ёный - "один", кимать - "спати", кресо - "м'ясо", псала - "риба", хирьга - "рука", інші), хоча серед них трапляються лексеми, запозичені з інших мов (стод - "Бог", хаз - "хата"); саме цю лексичну групу Василь Бондалетов використав як основний аргумент на користь арґотичної протомови (див. [5]). Проте із зазначеними лексемами не все так однозначно. Не заперечуючи їхньої репрезентованості у східнослов'янських соціолектах як генетично пов'язаних одиниць, маємо закцентувати на тому, що, імовірно, напрями їхнього запозичення були різні. На це вказує фонетична, морфемна та семантична структура згаданих одиниць. Зокрема, в аналізованій групі є низка лексем, ближчих до етимона, ніж їхній офенський відповідник: гр. уєХі ("мед") - пор.: міляс [7, с. 13], миляс [6, с. 705], муляс [9, с. 199; 15, с. 38], омеляс [11, с. 406] та оф. амельяс, емеля; гр. Рроуц ("дощ") - пор.: рахта [7, с. 14], рахтій [2, с. 274; 6, с. 707; 7, с. 17; 11, с. 397; 16, с. 40] та оф. аграфон, графон, графыга, грахом, грахон; гр. Oeoq ("Бог") - пор.: охвес [7, с. 14], охвест [11, с. 390], охвис [17, с. 88], фез [16, с. 43], фес [2, с. 275], хвес [6, с. 707], хвест [9, с. 211] зі значенням "Бог" та оф. афест ("крест"); гр. лєгра ("камінь") - петрус [9, с. 201], пітрос [17, с. 39], пітрус [7, с. 14] та оф. кетрус, інші. Цих лексем досить багато, хоча належить визнати, що основу аналізованої групи становлять лексеми, однаково зреалізовані в офенському й українських арґо. Отже, встановити, який соціолект був посередником у запозиченні чи ймовірною протоосновою, не видається можливим. Є кілька версій щодо шляхів, якими грецькі лексеми потрапляли у східнослов'янські арґо (див.: [3, с. 77-78; 8, с. 408-409; 17, с. 131]), однак жодну версію не можна визнати за геть переконливу. Вочевидь, варто пристати на позицію, що всі можливі джерела запозичення (торгові зв'язки, паломництво, освітні практики, грецькі колонії на території Російської імперії) різною мірою вплинули на формування спільного фонду грецизмів у східнослов'янських історичних соціолектах. У такому разі ідея будь-якої арґотичної протооснови скидається на штучний конструкт, адже насправді йдеться про відносно автономні соціолектні континууми, які в різний спосіб взаємодіяли один з одним. Це стверджує й Василь Бондалетов, який припускає можливе одночасне виникнення найдавніших східнослов'янських арґо [3, с. 78]; такі найдавніші варіанти, з огляду на мандрівний спосіб життя їхніх носіїв, досить легко могли контактувати безпосередньо або - частіше - через територіально контактні арґо, у яких відбувалась інтерференція різносоціолектних впливів (на це вказують численні спільні ізолекси у згаданих перехідних арґо).
Отже, наявні арґотичні матеріали не містять переконливих свідчень на користь генетичної спорідненості між офенською мовою й українськими арґо. Радше йдеться про різноспрямовані контакти між окремими східнослов'янськими арґо, що зумовили як численні лексичні збіги в таких соціолектних системах, так і одиничні вкраплення в окремих межових арґо. У цьому контексті проблема генези східнослов'янських соціолектів потребує дальшого дослідження й осмислення із залученням ширшого матеріалу (передусім білоруських умовних мов) і різноманітніших методів як етимологічного, так і соціолінгвістичного аналізу.
Література
1. Аркушин Г Арґо лаборів. Slavia Orientalis. 2002. T XLI. № 3. С. 447-471.
2. Аркушин Г. Словник арготизмів мови сліпців-жебраків Західного Полісся. Slavia Orientalis. 1996. T XIV. № 2. С. 267-277.
3. Бондалетов В. Греческие заимствования в русских, украинских, белорусских и польских арго. (К проблеме генезиса и контактирования социальных диалектов славянских языков). Этимология. 1980. 1982. С.64-78.
4. Бондалетов В.В. И. Даль и тайные языки в России. Москва: Флинта, 2004. 456 с.
5. Бондалетов В. Типология и генезис русских арго. Рязань, 1987. 84 с.
6. Боржковский В. Лирники. Киевская старина. 1889. Т XXVI. № 9. С. 653-708.
7. Гнатюк В. Лірники. Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т п. про лірників повіту Бучацького. Етнографічний збірник. 1896. Вип. 2. С. 1-76.
8. Горбач О. Арґо в Україні. Львів, 2006. 688 с.
9. Дзендзелівський Й. Арго волинських лірників. Studia z filologii polskiej i slowianskiej. 1979. T. XVI. С. 179-216.
10. Иванов В. Невли. Статистический листок. 1883. № 10. С. 153-156.
11. Кушпет В. Старцівство: мандрівні старці-музиканти в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.). Київ, 2007. 592 с.
12. Малинка А. Кобзари и лирники. Терентий Пархоменко, Никифор Дудка и Алексей Побегайло. Земский сборник Черниговской губернии. 1903. Вып. 4. С. 60-92.
13. Николайчик Ф. Отголосок лирницкого языка. Киевская старина. 1890. Т ХХІХ. № 4. С. 121-130.
14. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: міфи і правда про трьох братів слов'янських зі "спільної колиски". Київ, 2001. 148 с.
15. Приемышева М.Н. Тайные и условные языки в России ХІХ в. : в 2-х ч. Санкт-Петербург, 2009.
16. Студинський К. Лірники. Львів, 1894. 56 с.
17. Тиханов П. Черниговские старцы (Псалки и криптоглассон). Труды Черниговской губернской архивной комиссии. Вып. 2. С. 65-158.
18. Shevelov G. A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg, 1979. 809 p.
19. REFERENCES
20. Arkushyn, H. (2002). Argo laboriv [Argot of the churchwardens]. Slavia orientalis. Vol. 51(3). P. 447-471.
21. Arkushyn, H. (1996). Slovnyk argotyzmiv movy sliptsiv-zhebrakiv Zakhidnoho Polissia [Dictionary of West Polissia argot of the blind beggars]. Slavia orientalis. Vol. 14 (2). P. 267-277.
22. Bondaletov, V.D. (1982). Grecheskiye zaimstvovaniya v russkikh, ukrainskikh, belorusskikh i polskikh argo (K probleme genezisa i kontaktirovaniya sotsialnykh dialektov slavyanskikh yazykov) [Greek loanwords in Russian, Ukrainian, Bielorussian and Polish argots (to the problem of the genesis and contacting of Slavic social dialects]. Etymology 1980. P. 64-78.
23. Bondaletov, V.D. (2004). VI. Dal i taynyyeyazyki v Rossii [V. Dal and Russian secret languages]. Moscow: Flinta. 456 p.
24. Bondaletov, V.D. (1987). Tipologiya i genezis russkwh argo [Typology and genesis of Russian argots]. Ryazan. 84 p.
25. Borzhkovskyi, V. (1889). Lirnyky [Lyrists]. Kievan Past. Vol. 26 (9). P. 653-708.
26. Hnatiuk, V. (1896). Lirnyky. Lirnytski pisni, molytvy, slova, zvistky i t.p. pro lirnykiv povitu Buchatskoho [Lyrists. Lyrists' songs, prayer, words, news etc in the Buchach county]. The Ethnographic Collection. Vol. 2. P. 1-76.
27. Horbach, О. (2006). Argo v Ukraini [Argot in Ukraine]. Lviv. 688 p.
28. Dzendzelivskyi, Y.O. (1979). Argo volynskykh lirnykiv [Argot of Volyn lyrists]. Studia zfilologiipolskiej i slowianskiej. Vol. 16. P. 179-216.
29. Ivanov, V.V. (1883). Nevli [Blind men]. The Statistical Paper. Issue 10. P 153-156.
30. Kushpet, V. (2007). Startsivstvo: mandrivni spivtsi-muzykanty v Ukraini (XIX-pochatokXXst.) [Beggary: wandering blind musicians (in the nineteenth and early twentieth centuries)]. Kyiv: Tempora. 592 p.
31. Malinka, A. (1903). Kobzari i lirniki: Terentii Parkhomenko, Nikifor Dudka, Aleksei Pobehailo [Kobzars and lyrists: Terentii Parkhomenko, Nikifor Dudka, Aleksei Pobehailo]. The Zemstvo Collection of the Chernihiv Province. Vol. 4. P. 60-92.
32. Nikolaychik, F. (1890). Otgolosok lirnitskogo yazyka [Echo of the lyrists' language]. Kievan Past. Vol. 29(4). P. 121-130.
33. Pivtorak, H.P. (2001). Pokhodzhennia ukraintsiv, rosiian, bilorusiv ta yikhnikh mov: mify i pravda pro trokh brativ slovianskykh zi "spilnoi kolysky" [Origin of Ukrainians, Russians, Byelorussians and their languages. Myths and truth about three Slavic brothers from "common cradle"]. Kyiv: Academia. 148 p.
34. Priyemysheva, M.N. (2009). Taynyye i uslovnyye yazyki v Rossii XX v. [Russian secret languages and argots in the nineteenth century]. (Vols. 1-2). Sankt-Peterburg.
35. Studynskyi, K. (1894). Lirnyky [Lyrists]. Lviv. 56 p.
36. Tikhanov, P (1899). Chernigovskie startsy (Psalki i kriptoglasson) [Beggars from Chernihiv. "Psalki i kriptoglasson"]. Writings of the Archive Commission of Chernihiv Province. Vol. 2. P. 65-158.
37. Shevelov, G.Y. (1979). A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg. 809 p.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз впливу субстрату на структури східнослов’янських мов, особливо на фонологічному рівні. Висвітлені субстратні інтерпретації історико-мовних явищ. Визначено характер мовної взаємодії східних слов’ян з іншими народами. Виділено типи мовного субстрату.
статья [22,4 K], добавлен 18.12.2017Аналіз теорій походження українських імен. Наукове вивчення східнослов’янської антропонімії. Особливості у сфері найменування. Деякі діалектні відмінності у творенні варіантів імен. Специфіка ономастичної системи рідного народу. Семантика власного імені.
курсовая работа [38,1 K], добавлен 11.09.2010Сучасні слов'янські народи та їхня етнічна спорідненість. Етнічна близькість слов'ян. Класифікація слов'янських мов. Походження і розвиток мови. Мови класифікують за генеалогічними зв'язками, типом організації і суспільним статусом, поширеністю.
лекция [49,5 K], добавлен 17.12.2008Передвісники вивчення споріднених мов - порівняльно-історичного мовознавства, та його основоположники. Лінгвістичні погляди В. Гумбольдта, У. Джонса, Ф. Боппа. Основи класифікації та теорії дослідження споріднених мов. Філософія форм мови людей.
реферат [20,0 K], добавлен 14.08.2008Розгляд регіональної специфіки українських прізвищ Північної Донеччини, мотивованих слов’янськими автохтонними іменами, що уможливлює уточнення даних загальної системи прізвищевого антропонімікону України. Аналіз іменного словника в основах прізвиськ.
статья [24,0 K], добавлен 31.08.2017Історико-лінгвістичний аналіз процесів розвитку семантики чотирьох праслов'янських за походженням дієслівних лексем на позначення станів спокою ("спати", "лежати", "сидіти", "стояти") в українській мові, специфіки трансформаційних процесів у їх межах.
статья [20,1 K], добавлен 06.09.2017Вивчення інноваційних процесів в слов'янських мовах та особливості способів творення лексичних інновацій. Сукупність внутрішньомовних (інтралінгвальних) чинників створення нових слів. Семантико-стилістична характеристика новотворів Хмельницької області.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 11.05.2009Джерела фразеології слов’янських народів. Біблія – одне з найцінніших джерел поповнення фразеологічного фонду. Фразеологічні звороти, ідентичні за структурою і семантикою. Біблеїзми польської та української мов, різні за значенням і складом компонентів.
дипломная работа [81,4 K], добавлен 16.06.2011Роль і значення для розвитку мови місця її народження, дальшого поширення, положення країни на карті світу. Належність української мови до широко розгалуженої мовної сім'ї слов'янських мов. Переконлива відмінність української мови у її фонетиці.
реферат [24,8 K], добавлен 01.03.2009Освоєння іншомовної лексики та особливості переймання її елементів під впливом зовнішніх чинників. Питома вага генетичних та історичних джерел слов'янських запозичень. Особливості функціонування іншомовних лексем у сучасній українській літературній мові.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 01.12.2010Передвісники порівняльно-історичного мовознавства. Спроба класифікувати європейські мови. Проблеми спорідненості мов. Ознайомлення європейських учених із санскритом. Історична заслуга Ф. Боппа. Фонетичні закони Раска-Грімма. Старовинні рукописні пам'ятки.
курсовая работа [80,4 K], добавлен 21.07.2009Побудова алгоритмів порівняльно-перекладацького та доперекладацького аналізу спеціальних текстів. Особливості синергетично-інформаційної методики перекладацького аналізу з огляду на два його типи: порівняльно-перекладацький та доперекладацький аналіз.
статья [77,5 K], добавлен 11.10.2017Вплив мотивації на формування граматичних навичок у дітей молодшого шкільного віку при вивченні іноземної мови. Значення поняття комунікативна компетенція. Реалізація фонетичного, лексичного та граматичного аспектів англійської мови за допомогою казки.
курсовая работа [3,0 M], добавлен 13.10.2019Семантика й деякі структурні особливості фразеологічних одиниць, що характеризують особливості характеру українців. Характеристика та систематизація уявлень про основні риси національного характеру людини, представлених в українських фразеологізмах.
статья [22,2 K], добавлен 18.12.2017Тематичні групи назв рослин, критерії виділення та семантика. Закономірності формування та реалізації семантики дериватів, мотивованих українськими назвами рослин. Типова словотвірна парадигма іменників – назв рослин. Рослини - українські символи.
курсовая работа [85,7 K], добавлен 29.01.2010Поняття про методи наукового дослідження. Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу: індукція, дедукція, гипотеза, аналіз та синтез. Описовий метод як основний мовознавчий метод, його етапи. Порівняльно-історичний метод, його основні процедури.
реферат [19,2 K], добавлен 15.08.2008Екзотична лексика в литовській мові, її належність до балтійської групи індоєвропейської сім'ї мов та основні наріччя. Спільність українських та литовських слів. Номінації родинних зв’язків в литовській мові. Сімейні відносини та литовська кухня.
реферат [46,8 K], добавлен 22.03.2016Сутність та основи граматичного складу латинської мови. Особливості характеристики імені іменника. Число і рід. Опис трьох типів відмінку. Деякі особливості третього загибелі. Правила роду і важливі винятки. Латінскій мова як основа Римського права.
реферат [69,8 K], добавлен 18.12.2008Предмети дослідження загальної теорії перекладу. Етапи аналізу художнього перекладу. Сутність і значення заповнення лакуни. Призначення експлікації змісту оригіналу при перекладі. Особливості використання круглих і квадратних дужок. Розділи есе.
контрольная работа [16,3 K], добавлен 17.10.2009Особливості і методика реалізації принципу наступності в процесі вивчення частин мови в початкових класах, а також його вплив на мовленнєвий розвиток школярів. Лінгвістичні основи і лінгвістично-дидактичні принципи вивчення частин мови в початковій школі.
курсовая работа [101,9 K], добавлен 15.09.2009
