Формування словотвірної структури іменників pluralia tantum зі значенням обрядових дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування словотвірної структури іменників pluralia tantum зі значенням обрядових дій

Білоусенко П.І.

доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики Інститут української мови Національної академії наук України

Ключові слова: лексикалізація форм множини іменників, лексико-словотвірні типи, назви обрядових дій, дистрибуція словотворчих засобів, словотвірні синоніми.

Крізь призму словотвірних типів здійснено історико-дериватологічний аналіз плюративів, що позначають обрядові дії, які стосуються усіх етапів життя людини, сфер її діяльності, сімейного життя тощо. Розкрито шляхи появи номенів з цією семантикою, показано як граматична форма множини внаслідок її лексикалізації спричинила творення іменників pluralia tantum, що мала інше значення. Аналіз реконструйованих матеріалів дали підстави стверджувати, що такі деривати функціювали в праслов'янській мові. Окреслено суфікси, за допомогою яких творилися плюративи впродовж писемної історії української мови. Зокрема, у дописемний період найменування обрядодій були пов'язані переважно з певними етапами весільного циклу і мали в своїй структурі суфікси -iny (*obrpciny), -ьку (*obgicdbkv) та протонульсуфіксальні форманти (*obglcdy). Ці ж суфікси найчастіше вживалися у творенні іменників pluralia tantum зі згаданою семантикою у писемних джерелах ХІ - поч. ХХІ ст. (заручини, запросини; зазови, оповіди; сватанки, оглашки).

Деривати на позначення обрядодій, пов'язаних із народженням і (переважно) першими роками життя дитини, творяться за допомогою тих самих формантів: постриги `обряд вступу хлопчика в підлітковий вік', стрижки `перша стрижка дитини'; христини, зорини `свято на честь новонародженого' та ін.

З XVIII ст. документуються найменування обрядових заходів з нагоди святкування початку чи закінчення сільськогосподарських робіт, різних інших видів колективної праці та відпочинку. Панівна більшість таких плюративів утворена теж за допомогою суфіксів -ки, рідше -ини та нульового суфікса: обжинки, закоски, загребки; вінчини, замолотини, засновини, обмолотини, обкоси, попряди `спільний відпочинок жінок увечері з прядінням' та ін. Поодинокі множинні назви різних обрядів творилася за допомогою інших формантів засобів.

Історико-дериватологічний аналіз лексико-словотвірних типів іменників pluralia tantum дав підстави виявити спадковість процесів творення найменувань обрядодій: панівна їх більшість утворена за допомогою суфіксів -ини, -ки та нульового форманта. Збережена давня структурно- семантична дистрибуція різних словотворчих засобів за семантичними типами обрядодій.

FORMATION OF WORD-FORMING STRUCTURE OF NOUS PLURALIA TANTUM WITH THE MEANING OF RITES

Bilousenko P. I.

Doctor of Philology, Professor,

Leading Researcher at the Department of History of the Ukrainian Language and Onomastics

Institute of the Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine

Key words: lexicalization of plural noun forms, lexical-wordforming types, names of ritual actions, distribution of wordforming means, word-forming synonyms.

Through the prism of lexical-word-forming types, a historical-derivatological analysis of pluratives denoting ritual actions about all stages of a person's life, spheres of his activity, family life, etc. has been carried out. The ways of appearance of nouns with this semantics are revealed, it is shown how the grammatical form of the plural due to its lexicalization caused the creation of pluralia tantum nouns, which had a different meaning. The analysis of the reconstructed materials gave grounds to claim that such derivatives functioned in the Proto-Slavic language. The suffixes with which pluratives were created during the written history of the Ukrainian language are outlined. In particular, in the pre-writing period the names of the rites were associated mainly with certain stages of the wedding cycle and had in their structure the suffixes -iny (* obrpciny), -bky (* obglcdbky) and protonulsufixal formants (* obglcdy). The same suffixes were most often used in the creation of nouns pluralia tantum with the mentioned semantics in written sources of the Xi-early XXI centuries (заручини, запросини, зазови, оповіди; сватанки, оглашки).

Derivatives to denote the rites associated with the birth and (mostly) the first years of a child's life are created with the help of the same formants: постриги, 'rite of entry of a boy into adolescence'; стрижки `the first haircut of a child; христини, зорини, tradition in honor of the newborn, etc.

From the eighteenth century. the names of ceremonial events on the occasion of celebrating the beginning or end of agricultural work, various other types of collective work and recreation are documented. The vast majority of such pluratives are also formed with the help of suffixes -ки, less often -ини and zero suffix: обжинки, закоски, загребки; вінчини, замолотини, засновини, обмолотини, обкоси, попряди 'women rest in the evening with spinning ', etc. Single multiple names of different rites were created with the help of other forms of means.

Historical-derivatological analysis of lexical-word-forming types of nouns pluralia tantum gave grounds to reveal the heredity of the processes of formation of names of rituals: the vast majority of them are formed with the suffixes -ини, -ки and zero formant. The ancient structural-semantic distribution of various word-forming means according to semantic types of rituals is preserved.

Постановка проблеми

плюратив pluralia tantum обрядовий

В українській мові здавна вживалися іменники зі значенням опред- метненої дії, які виникли в результаті транспозиції - дієслово ^ іменник з оформленням похідного слова відповідним суфіксом. Мовці потребували також позначати багатосуб'єктні чи багатооб'єктні дії, процеси, побутові обряди, заходи, ігри тощо, які не мисляться в формі однини. Праслов'янські реконструкції показують, що в дописемний період функціювали іменники так званого парного роду, які завжди вимагали при узгодженні флексій, які збігаються із закінченнями множини. Формальна ознака множини порівняно з одниною може стати виразником дещо іншої семантичної ідеї в результаті того, що слово з цією ознакою протидіє правильному формотворенню, порушуючи граматичну співвіднесеність, смисловий паралелізм у загальному ряді [6, с. 71]. Такі зміни в семантиці слова прийнято називати лексикалізацією, що означає «перетворення елементу мови (морфеми, словоформи, сполучення слів) на окрему лексико-граматичну й номінативну одиницю» [9, с. 277] унаслідок зміни її лексичного значення й грамати- ко-синтаксичної функції. Нестандартна числова поведінка іменників спричинена втратою словом зв'язків зі спорідненими лексемами, випадання слова з груп споріднених номенів [4, с. 236]. За виробленими зразками іменники pluralia tantum певного семантичного типу творилися за допомогою суфіксів, унаслідок чого можна було оминути процес лексикалізації. Продукували плюративи більше двох десятків суфіксів, конфіксів та їхніх варіантів. У словотвірному відношенні іменники pluralia tantum часто перебували в тіні граматичних форм множини, тому питання про їх історію, конкуренцію різних лексико-словотвірних типів донедавна в історії української мови не ставилося. Значна частина цих дериватів належала до плюративів зі значенням опредметненої дії, серед яких вагоме місце займали обрядові дії, які стосувалися життя людини від народження до смерті, всіх сфер людської діяльності, етапів сімейного життя, ігрових дій, свят тощо.

Мета статті - описати історію підсистеми іменників pluralia tantum зі значенням обрядових дій у плані формально-семантичної дистрибуції словотворчих засобів, тиску системи на впорядкування її складників на різних етапах розвитку української мови. Це дасть змогу з'ясувати причини мовних змін в досліджуваній підсистемі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Праслов'янські реконструкції плюративів, що стосуються обрядових дій, найперше пов'язані з іменуванням певних етапів весільного циклу: *obglediny `оглядини, перший візит жениха до нареченої, нареченої до батьків жениха' від *obglqdeti,*obglqdati (ЭССЯ 26 200); *obrqciny `заручини, сватання', пов'язане з *obrqciti (sq); *obzoriny `оглядини, смотрини' від *obzweti / *obzoriti (31 212) та деякі інші. З цим же значенням функціювалши окремі деривати на -ьку: obgledbky `оглядини, огляд'. Творення найменувань обрядів відбувалося також за допомогою протонульсу- фіксальних формантів, які в праслов'янській мові виконували роль дериваційних формантів і флексій [10, с 12-13]: *obgledy `оглядини, розглядини, візит юнака і його родини до дівчини з метою сватання, домовленості про весілля' (ЭССЯ 026 201).

В обстежених текстах української мови ХІ - ХІІІ ст. найменувань на -ини, пов'язаних з весіллям не виявлено. Девербативи з цим значенням документуються в старій українській мові з ХУІ ст: заручины (1551 СлХУІ - п.п. ХУІІ 10 189, Ж 242, Гр ІІ 91); змовини (1570 12 57, Ж 307) `весільне домовляння нареченого з молодою; заручини'; обзорини (УЛ ХУІІ 195) `звичай оглядати господарство молодих; відвідини перед сватанням батьком жениха з метою з'ясування кількості приданого'. запоїни (XVII - XIX КіП 196) `своєрідне „скріплення” шлюбу';

У новій українській мові поряд зі згаданими дериватами фіксується вервечка нових номенів на позначення весільних обрядодій, як-от: зазовины (1840 Б-Н 144) `післявесільний бенкет для гостей у родичів молодого і молодої' (зазивати `кликати, запрошувати' із чергуванням голосних [и] // [о]); Хто рано жениться, той не кається, - напосідав Семен; видко, вчорашні запоїни розохотили його до думки про весілля (Леся Українка ІІІ 668). Порівняймо також: запоїни `обрядове пригощання після заручин у супроводі пісень' - Гр ІІ 82; `частування, яке влаштовує наречений для батьків та родичів нареченої' - СУМ ІІІ 271 та `домовляння про день весілля і частування з цієї нагоди' - Арк І 173;розглядини (Писк 226) `оглядини; обряд знайомства молодого і його рідні з молодою'; звідини (Ж 288); покладини (684) `заручини'; змовини (146) `заручини\змовитися `домовитися'); умовини (1010) `те саме, що розглядини'; зводини (Гр ІІ 134) `весільний обряд, який полягає в перевірці цнотливості, незайманості молодої' (зводити `піднімати після шлюбної ночі з ліжка'); відводини (149) `частина весільного обряду: обід свекра і свекрухи в тестя та тещі, а потім снідання тещі з тестем у хаті молодого'; оглядини (Гр ІІІ 36) `обряд знайомства молодого (молодої) з житлом, господарством своїх майбутніх сватів'; сміїни (Гр ІІ 91ІУ 158) `частування на четвертий день весілля, що супроводжується традиційними розвагами, заходами' (сміяти(ся); пирисувини, пириносини, поправини (Горба- чТер 193) `час підготування до весілля'; заводини (ГуцГов 73) `вечір, напередодні весілля; вінкопле- тини' запросини (ЛексФр 80) `обряд запрошення на весілля'; зорини (Крим ІІ 115) `обрядове роздивляння, ознайомлення з чимось чи кимось' (зорити `пильно дивитися'); словини (СУМ ІХ 367) діал. `сватання' згодини (О І 303) `заручини; домовленість про придане під час сватання'; митвини (441) `частина весільного обряду, коли на другий день після весілля молоді миють обличчя та руки в річці'; з(по)любини, любліни [5, с. 16] `передвесільне гуляння молоді на Поліссі та Білорусі'; змовлини (19) `домовини про весілля'; засватини [Там само], пор.: заводини [2, с. 263] `обряд, під час якого батьки заводять молодих за весільний стіл'; дарини (СсУГ 107) `час “обдаровування” молодих подарунками' (дарити `дарувати'). запивини (Арк І 173) `запивки'; попра- вини (СГЦБ 374) `гостювання після весілля'.

Зрідка трапляються конфіксальні деривати на -ини: почіпчини (О ІІ 129) `звичай одягання чіпця молодій'; потрусини (Гр ІІІ 382) `збори невеликої кількості гостей на другий день весілля для доїдання та допивання залишків' (трус `обшук', трусити - СГЦБ ІУ 582).

Задокументовано кілька композитно-суфіксальних дериватів із суфіксом -ини: вкнкопле- тини (1837 РД 57, Гол 465), вінкоплетини (КіП 196, ДзПрогр 264) `обряд прощання із дівочою чи парубочою свободою'; печоглядини (Гр ІІІ 150, ДзПрогр 264, ЕСУМ ІУ 365) `оглядини'; рукодаїни (Гр ІУ 87) `заручини'. почіп- чини (О ІІ 129) `звичай одягання чіпця молодій' (чіпець `головний убір заміжньої жінки');

Дещо менше плюративів, що іменують різні етапи весільного циклу, утворено за допомогою суфікса -ки: любкы (1798 Ен 313) `кохання'; перезівки (Ж 615), пор. перезивки (Гр ІІІ 118) `пригощання після весілля у четвер та п'ятницю' (перезвати `перезапрошувати'); пере- питки (ІІІ 131) `весільний обряд: випиваючи чарку, дарувати що-небудь молодим'; поішки (683) `елемент весільного обряду'; сватанки (853) (у двох останніх похідних -іш- та -н- є консонантними інтерфіксами, оскільки вивідна основа закінчується голосним звуком); любовники (СхСл 122), [5, с. 16] `вечорниці; передвесільні гуляння молоді' (любовничати `залицятися'); запойки [5, с. 22] `весільний обряд, у ході якого, на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб, п'ється горілка'; визнавки [2, с. 264] `попереднє розвідування представників нареченого про наміри батьків дівчини щодо шлюбу' (визнавати); запивки (Арк І 173) `заручини' (запивати); запитки (Там само) `попереднє домовляння про заручини'; оглашки (ГуцГов 137) церк. `повідомлення про шлюб' (оглашати `оголошувати').

Низку нульсуфіксальних девербативів, що позначають різні етапи весільного обряду, зафіксовано в новій українській мові: звіди (Ж 228) `розвідини'; оповіди (Гр ІІ 22) `оповіщення про шлюб'; обзори (Гр ІІІ 9, Спанатій 487) `оглядини будинку й господарства, куди хочуть віддати дівчину заміж чи де хочуть взяти дівчину заміж'; зальоти (Гр ІІ 61, СУМ ІІІ 199) `залицяння, любовні пригоди'; зазови (Дорош 109) `обряд відвідування сватів після весілля'; вигляди (Лис 43; Спанатій 115) `оглядини, розглядини', огляди (Спанатій 497), розгляди (Спанатій 187, Програма 264) `те саме'; заповіди (О І 281) `церковне повідомлення про шлюб'; поглоди [Грицак 1971: 377] `повторне пригощання через тиждень після весілля' (гледати `поглинати, ковтати' - Гр І 290); договори `початковий етап весільного обряду, гулі [Аркушин 2004: 492-493] тощо.

Кілька плюративів із розгляданим значенням утворено за допомогою суфікса -ани: перетягани (Гр ІІІ 141) `перехід гостей від тестя до свекра під час весілля';роспльовани [5, с. 51] `обряд частування в батьків молодої другої весільної неділі на прикінцевому етапі післявесільного циклу, який закінчується сімейними чварами); сватани [1, с. 355] `сватання'; дякувани [Там само] `етап весільного обряду, коли молода дякує батькам'.

За допомогою форманта -ини продукуються деривати на позначення різних обрядових заходів, пов'язаних із народженням і (переважно) першими роками життя дитини: хрестини (хрыстины (1577 МатТимч ІІ 466); `християнський обряд хрещення дитини'; Хронїка 4), пор. похрестини (Ж 727, УмСп 732) `пригощання після хрестин'; родины (1840 Б-Н 314, Писк 225) `пологи'; вродини (ЛексФр 44) `іменини, святкування з нагоди народження'; уводини (УмСп 117); виводини (Гр І 149) `вивід; перше відвідування жінкою церкви для отримання очисної молитви через деякий час після народження дитини' (виводити); зливини (ІІ 157) `обрядове очищення породілі й рук повивальної бабки після хрестин' (зливати); молитвини (440) `обряд читання очисної молитви над народженим і надання йому імені' (від молитва чи молитвати `читати молитву' - Гр ІІ 440); зародини (Крим ІІ 107) `зачаття дитини'; зорини (Спанатій 263) `свято на честь новонародженого'; обстрижини (СУМ У 586) `обряд першої стрижки дитини, якій минув рік'.

Сюди ж і конфіксальний та складносуфіксаль- ний деривати: почеревини (Чаб ІІІ 255) `могорич на другий день хрестин'; очедирини (Гр ІІІ 81) `похрестини: святкування після хрестин';

Поодинокі похідні цього семантичного типу мають суфікс -ки: стришки (СУГО 185) `перше підстригання дитини'; зливки (1840 Б-Н 156) `обряд відходження повитухи від породіллі - зливанням води на руки'.

Нульсуфіксальне творення плюративів з цим значенням не набуло розвитку, пор. давнє: постригы (к.ХІІ/1377 СДЯ 306) `обряд вступу хлопчика в підлітковий (отрочий) вік'.

Відчислівникові та віддієслівні плюративи на позначення обрядів, пов'язаних з похованням людини, мають суфікс -ини: дев#тины (1284 СДЯ ІІ 453), девятины, дев#тины (1603 СлХУІ - п.п.ХУІІ 7 217) `поминки, вшанування пам'яті покійного на 9-й день по його смерті'; кончини (Ж 363); погребини (674). Поодинокі девербативи утворено нульсуфіксальним способом: проводы (Б-Н 302) `поминальні дні', `перший понеділок після Трійці'; помини (СУМ УІІ 121) `обрядовий обід'.

В українській мові сформувалася досить представницька група плюративів, які іменують традиції та заходи з нагоди святкування початку чи закінчення сільськогосподарських робіт. Це переважно девербативи з суфіксом -ки: зажинки, обжинки, закоски, обкоски, заорки, оборки (поч. XVIII АрхЮЗР 6 41); засівки `початок сільськогосподарських робіт'; добирки `святкування з нагоди закінчення збирання картоплі'; докопки (398), докопкі, обмолоткі `кінець молотьби'; обжнивки (Сагаровський 280) `обжинки'; обса- пкі (Спанатій 136) `останній день сапання і частування з цього приводу' (обсапати); обчіски (137) `закінчення робіт при збиранні сіна, святкування з цієї нагоди' (обчісувати `очищати від домішок, вирівнювати щось' - див.: НТСУМ IV 818); дограбки (408) `кінець згрібання, заготівлі сіна'; обкоски (489) `святкове відзначення кінця жнив'; `обжинки' загребки (СУМ III 92) `закінчення збирання врожаю' (загребти); дожинки, докоски (ДзПрогр 261) зі значенням `обжинки'; абсіевки (Лис 24) `свято на відзначення сівби' (обсіватися `закінчувати сівбу').

Кілька плюративів цього типу утворено за допомогою допомогою суфікса -ини: замоло- тини (Крим II 54) `початок молотьби та святкування з цієї нагоди'; обмолотини (СУМ V 542) `закінчення молотьби і святкування з цього приводу'; вінчини (ДзПрогр 261 `обжинки' (вінчати `завершувати, закінчувати що-небудь'; закру- тини (УМіф 183) `звичай: 12 вересня сплітати ячмінні стебла з лляними й вівсяними та замовляти ниву, щоб добре вродила' (закрутити). Трапляються поодинокі нульсуфіксальні плюративи: обкоси (Чаб II 11; Спанатій 489) `святкове відзначення кінця жнив';

Близькими до найменувань обрядових дій є плюративи, що називають зібрання жінок (рідше й чоловіків) для традиційних видів відпочинку, роботи. Творяться вони за допомогою суфікса -ки: походеньки та посиденьки (Гр III 359); посідки (360) `те саме, що посиденьки'; скубки (Чаб VI 78) `етнічні зібрання жінок в одній хаті для скубання пір'я'; випрядки (Спанатій 120) `сходини жінок зимовими вечорами розважатися'; збірки (СхСл 85) `вечорниці' (збиратися); пиристойки (Арк II 46) `гра на вечорницях, коли парубок і дівчина перестоювали один одного (хто довше)'. посиділки (СхСл 172) `бесіда; посиденьки' та `сходини, спільне прання жінок'; сиділки (189) `те саме' прядки (398) `зібрання жінок, щоб прясти'. Пор. десубстантив дружини (Сагаровський 95) `дівич-вечір';

Поодинокі найменування традиційних зібрань жінок та молоді мають відіменни- кове творення: У конфіксальних дериватах цього семантичного типу постпозитивний компонент збігається з суфіксом -ки: супрядки (XVII - XIX КіП 159, УмСп 171) `хатні вечорниці в холодний час' та `спільне зібрання молоді для розваг і роботи' (прясти разом); досвиткы (1798 Ен 302) `зібрання сільської молоді, організовані для спільної праці і розваг в осінній та зимовий час'; пор.: досвИтки (Закр 315) `посиденьки до ранку'; досвітки `вранішня робота' (Писк 69), `вечорниці рано, удосвіта' - УмСп 741; `вечорниці взимку, які відбувалися в спеціальній хаті' - КіП 159; `гуляння' - Новицьк 41; `вечірні зібрання молоді на посиденьки'; `час збирання хліба' - ГорбачТер 191; `групове гуляння молоді' - СхСл 69; `збори дівчат і хлопців для гуляння до ранку' - ЕССУМ I 351; `час доби' та `зібрання молоді взимку і восени для спільної праці й розваг' - НТСУМ I 824 тощо; оденьки (!вШум II 63, Гр III 38, Калин 652, СУМ V 624) `зібрання вдень заміжніх жінок для рукоділля й таке інше в зимові дні'; наранкі [1, с. 567] `сходини жінок для прядіння вранці'

Лише деякі із віддієслівних плюративів цього семантичного типу утворено за допомогою інших суфіксів: попряди (Гр II 340) `денні збори дівчат, без участі парубків, для прядіння та інших видів робіт';розигри (УкрМіф 513) `останній день проводів русалок'; спускини (Гр II 169) `гадання молоді: у ночви з водою на підставках «спускали» (ставили) свічки і гребли воду, якщо вони сходилися, то й молоді зійдуться'; вечорниці (Арк II 46).

Окремі плюративи мотивуються сполуками іменниками та дієслова: пероскуби (Чаб III 107) етн. `зібрання жінок для скубання пір'я'.

Низка іменників pluralia tantum з обрядовим значенням номінують переважно релігійні християнські свята, традиції. Частина із них має девербативне походження з суфіксом -ини: не ходи ю(т) именинъ моихъ (1118/1377 ПВЛ 258); іменини (Гр II 198) `у православних і католиків - особисте свято, що припадає на день, у який церква відзначає пам'ять однойменного святого' (іменувати `призначати ім'я' - Гр II 198); розговіни (1843 КвОсн III 126) церк. `розговіння; перше споживання скоромного після посту', розговини (УМіф 426) `сидіння усією родиною за спільним свяченим і споживання його' (розговітися). Конфіксальні плюра- тиви виникли на основі прийменникових конструкцій: похрамини (УмСп 732) `святкування на другий день храмового свята'; потолокини [1, с. 567] `перший день посту після Масляної'.

Низку похідних утворено нульсуфіксальним способом: проводы (1385 ССУМ II 256, УкрМіф 397) `перша неділя після Великодня'; запусты (1489 ССУМ I 385,1561 МатТимч 284) `останній тиждень перед великоднім постом'; запуст і запусти (Гр II 87) `останній день вживання скоромної їжі перед постом'; запуски (Ж 226, Гр II 87) `говіння'; виряди (Сизько 17) `виря- джання на службу'; збіги (О І 296) `церковне свято - збіг Богородиці'

Сюди належить також іменник піст (1388 ССУМ ІІ 208), піст (Гр ІІІ 188) (ст.-сл постъ), -запозичення з давньоверхньонімецькорї мови (ЕСУМ ГУ 416) `форма аскези або добровільне обмеження людини від того, що приваблює найбільше її уваги, зазвичай це їжа; на відміну від дієти піст зумовлений релігійними переконаннями'. Наявність в українській мові похідних дієслів пеститися, постувати створює умови для переорієнтації словотвірного ланцюка піст >постити на постити >піст.

Похідні з іншими суфіксами трапляються нечасто: поступкы (1798 Ен 323) `піст, говіння'; колядки (УмСп 364) `колядування'; виграни (Ж 72) `колядки';

У складносуфіксальних структурах опорним компонентом виступає дієслово з нульовим суфіксом: головосіки (ГуцГов 45) церк. `дата відзначення усічення голови Івана Хрестителя: 11 вересня'; м'ясопусти (ЕССУМ ІІІ 158) `пущення: час, коли закінчуються М'ясниці' та ін.

Шерег народних звичаїв супроводжується традиційними урочистостями, що зближує їх з обрядовими діями. Вони пов'язані переважно із етапами спорудження житла, вселенням в нове приміщення, наприклад: увіходини (Писк 263); входини, вхідчини (Ж 131) `новосілля'; зав'язини (237) `обряд закладання фундаменту нової будівлі' (зав'язувати `починати якісь взаємні дії'); засно- вини (271) `обряд, що виконувався при закладанні нижнього вінця зрубу - підвалини'; захо- дини (290) `народний звичай відзначати вселення в нове приміщення', зводини (Там само), зводини (СУГО 85) `ставлення стін на фундамент; гуртова робота під час будівництва дерев'яної хати'; построїни (719); закладини (Гр ІІ 49) `закладання фундаменту нової будівлі із супроводом певних урочистостей та обрядових дій'; окладини, здо- ймини (ДзПрогр 77) `етапи зведення (будування) житла' (окладати `облицьовувати'; здіймати `підвищувати рівень чогось' із чергуванням голосних [і] // [о] у корені);

Окремі номени творяться внаслідок приєднання варіантного форманта -чини, який є результатом десемантизації (декореляції) демінутивного суфікса -ч- (< к) [8, с. 6-37; 7, с. 68-69]. Відімен- никові похідні такої структури (закладчини < закладка) функціюють паралельно з іменниками pluralia tantum девербативного походження (вхідчини /входини < входити).

Висновки

Здійснений структурний і семантичний аналіз плюративів, що позначали обрядові дії впродовж усієї історії української мови, дає підстави стверджувати, що з дописемних часів у творенні обрядових дій спостережено тяглість і безперервність дериваційних процесів відповідно до праслов'янських словотвірних та лексико-сло- вотвірних типів, утворених здебільшого за допомогою суфіксів -ини, -ки та нульового форманта. Було дотримано й давню функціонально-семантичну дистрибуцію словотворчих засобів між найменуваанями різних видів обрядових дій, майже не вживаються різносуфіксальні синоніми.

Розглядана лексико-словотвірна підсистема плюративів виявила наддіалектний характер у спільності способів і засобів творення різних лек- сико-словотвірних типів і підтипів найменувань обрядової лексики на різних україгських теренах.

Література

1. Аркушин Г.Л. Іменниковий словотвір західнополіського говору: монографія Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського державного інституту ім. Лесі Українки, 2004. 746 с.

2. Бігусяк М. Із спостережень над весільною лексикою гуцульського говору. Гуцульські говірки: лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000. С.125-148.

3. Грицак М.А. Принципи пояснень значень реєстрових слів у «Словнику українських говорів Закар- пацької області». Праці ХІІ республіканської діалектологічної наради. Київ : Наук. думка, 1971. С. 374-381.

4. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотики. Москва : Прогресс, 1973. 284 с.

5. Магрицька І.В. Весільна лексика українських східнослобожанських говірок : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 2000. 622 с.

6. Маркарян Р.А. Грамматикализация и лексикализация. Lpmpkp <'шишрш^ш^шй ⁽1^итіу)]тЬЬйр^. 1969. № 6. С. 69-77.

7. Пінчук О.Ф. Словотвірна структура віддієслівних іменників сучасної української літературної мови. Морфологічна будова сучасної української мови. Київ : Наук. думка, 1975. С. 35-82.

8. Родніна Л.О. Суфіксальний словотвір іменників у сучасній українській мові. Словотвір сучасної української літературної мови / за ред. М.А. Жовтобрюха. Київ : Наук. думка, 1979. С. 57-118.

9. Селіванова О.О.Сучасна лінгвістика:термінологічна енциклопедія.Полтава:Довкілля-К.,2006.716с.

10. Wojtyla-Swierzowska М. Praslowianskie nomen agentis. PAN? Monografie Slawistyczne. 30. Wroclaw. Warszawa. Krakow.Gdansk : Wydawnictwo Polskiej arademii nauk, 1974. 161 s.

REFERENCES

1. Arkushin G. L. Imennikovij slovotvir zahidnopoliskogo govoru Noun word formation of the West Polissya dialect]: monografiya Luck : RVV “Vezha” Volinskogo derzhavnogo institutu im. Lesi Ukrayinki, 2004. 746 s.

2. Bigusyak M. Iz sposterezhen nad vesilnoyu leksikoyu guculskogo govoru [From observations on the wedding vocabulary of the Hutsul dialect]. Guculski govirki: lingvistichni ta etnolingvistichni doslidzhennya. Lviv : Institut ukrayinoznavstva im. I. Krip'yakevicha, 2000. S. 125-148.

3. Gricak M. A. Principi poyasnen znachen reyestrovih sliv u “Slovniku ukrayinskih govoriv Zakarpackoyi oblasti” [The principle of explaining the meanings of register words in the "Dictionary of Ukrainian dialects of the Transcarpathian regio."]. Praci HII respublikanskoyi dialektologichnoyi naradi. Kiyiv : Nauk. dumka, 1971. S. 374-381.

4. Doroshevskij V. Elementy leksikologii i semiotiki [Elements of lexicology and semiotics]. Moskva : Progress, 1973. 284 s.

5. Magricka I. V. Vesilna leksika ukrayinskih shidnoslobozhanskih Govirok [Wedding vocabulary of Ukrainian shidnoslobozhanskydialects]: dis. ... kand. filol. nauk : 10.02.01. Kiyiv, 2000. 622 s.

6. Markaryan R. A. Grammatikalizaciya i leksikalizaciya [Grammaticalization and lexicalization]. Epmphp <iiiiiiiipiiiL|iiiL|iiib 4|iinnLpjnLblihp|i. 1969. № 6. S. 69-77.

7. Pinchuk O. F. Slovotvirna struktura viddiyeslivnih imennikiv suchasnoyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi. [Word-forming structure of verb nouns of the modern Ukrainian literary language]. Morfologichna budova suchasnoyi ukrayinskoyi movi. Kiyiv : Nauk. dumka, 1975. S. 35-82.

8. Rodnina L. O. Sufiksalnij slovotvir imennikiv u suchasnij ukrayinskij movi. [Suffix word formation of nouns in the modern Ukrainian language]. Slovotvir suchasnoyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi / za red. M. A. Zhovtobryuha. Kiyiv : Nauk. dumka, 1979. S. 57-118.

9. Selivanova O.O. Suchasna lingvistika: terminologichna enciklopediya. [Suchasna lingvistika: terminologichna enciklopediya]. Poltava: Dovkillya-K., 2006. 716 s.

10. Wojtyla-Swierzowska М. Praslowianskie nomen agentis [Proto-Slavic agency names]. PAN: Monografie Slawistyczne. 30. Wroclaw. Warszawa. Krakow.Gdansk : Wydawnictwo Polskiej arademii nauk,1974. 161 s.

Перелік умовних скорочень використаних джерел

Арк Аркушин Г Л. Словник західнополіських говірок: у 2 т. Луцьк : Ред.-вид. відділ. «Вежа»

Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000. Т 1-2.

АрхЮЗР Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною Комиссиею по разбору древних актов : в 8 ч. Киев : Въ университетской типографии, 1859-1914.

Б-Н Білецький-Носенко П. Словник української мови / підг. до вид. В. В. Німчук. Київ :

Наук. думка, 1966. 423 с.

Гол Словник української мови Я. Ф. Головацького : Наук. зб. Музею української культури

у Свитнику / підгот. до вид. Й. О. Дзендзелівський, З. Ганудель. Пряшев : Братиславське словацьке педагогічне вид-во, 1982. № 10. 612 с.

ГорбачТер Горбач О. Говірки Теребовельщини : словник. Діялектологія : зібрані статті. Мюнхен : Український вільний університет, 1993. Т. 5. С. 173-257

Гр Словарь української мови : у 4 т. / зібр. ред. журн. «Киев. старина» / упоряд., з дод.

власн. матеріалу, Б. Грінченко. Київ : Лексикон, 1996. (Репринтне вид. 1907-1909 рр.). Т 1-4.

ГуцГов Гуцульські говірки : короткий словник / відпов. ред. Я. Закревська. Львів, 1997. 232 с.

ДзПрогр Дзендзелівський Й. О. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу

української мови. Київ : Наук. думка, 1987. 300 с.

Дорош Дорошенко С. І. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини. Діалектологічний бюлетень. Київ : Вид-во АН УРСР, 1962. Вип. 9. С. 101-122.

Ен Словарь малороссійскихь словъ, содержащихся въ ЭнеидИ, съ русскимъ переводомъ.

Виргилева Энеида на малороссійскій языкъ переложенная И. Котляревскимъ. Юевъ и Одесса : Издане книжныхъ и музыкальныхъ магазинов Болеслава Корейво, 1890. С. 293-338.

ЕСУМ Етимологічний словник української мови: у 7 т. / за ред. О. С. Мельничука. Київ : Наук. думка, 1982-2012. Т 1-6.

Ж Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словник. Львів : Друкарня

товариства ім. Т Шевченка, 1886. 1117 с.

Закр Закревській М. Старосвhтскій пандуриста. Книга Третія. Словарь малороссійских

идюмовъ или Собрание словъ несходныхъ съ русскими. Москва, 1861. С. 247-628.

ІвШумІваницький С., Шумлянський І. Російсько-український словник : у 2 т. Вінниця : Нова друкарня Пойлішер, 1918. Т 1-2.

КалинРосійсько-український словник АН УРСР/ гол.ред. Я. Калинович. Москва : Державне вид-во іншомовних і національних словників, 1948. 804 с.

КіПКультура і побут населення України : навч. посібник / упоряд. В. І. Наумко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. 2-е вид. Київ : Либідь, 1993. 228 с.

КримРосійсько-український словник : у 3 т. / Українська АН, Комісія для складання словника української живої мови / гол. ред. А. Ю. Кримський. Київ : Червоний шлях, 1924-1933.

ЛексФрЛексика поетичних творів Івана Франка : методичні вказівки з розвитку лексики / упоряд. І. І. Ковалик та ін. Львів : ЛДУ, 1990. 264 с.

Лис

МатТимчЛисенко П. С. Словник поліських говорів. Київ : Наук. думка, 1974. 260 с.

Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIH ст. / підг. до вид. В. В. Німчук та Г І. Лиса : у 2-х книгах. Київ-Нью-Йорк : Преса України, 2002. Кн. 1-2.

НТСУМНовий тлумачний словник української мови : 4 т. / укл. В. В. Яременко та ін. Київ : Аконіт, 2000. Т І-ІУ

ООнишкевич М. Й. Словник бойківських говірок : у 2 ч. / відп. ред. І. Г. Матвіяс. Київ : Наук. думка, 1984. Ч. І-ІІ.

ПискСловник живоі народнеі, пісьменноі і актовоі мови руськіх югівщан Російськоі і Австрійсько-Вендерськоі цесарії / сост. Фортунатъ Пискуновъ. Кіевь : Въ Типографіи Е. Я. Федорова, 1875. 310 с.

СагаровськийСагаровський А. А. Матеріали до Діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщина). Вип. 1. Харків : ОВВ НМЦ ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. 296 с.

СГЦБМатіїв М. Д. Словник говірок центральної Бойківщини. Київ-Сімферополь: Ната, 2013. 602 с.

сдяСловарь древнерусского языка (ХІ-XW) / гл. ред. Р И. Аванесов. Москва : Русский язык, 1988-2004. Т 1-7.

СпанатійСловник українських говірок Бузько-Інгульського межиріччя : близько 20 000 діалектизмів / укл. Л. С. Спанатій, А. П. Супрун, М. Ф. Тимченко, В. П. Токар ; за заг. ред. Л. С. Спанатій. Миколаїв : Іліон, 2018. 876 с.

СлХУІ - n.n.XVII Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. Львів, 1994-2017.

СсУГВип. 1-17.

Східностепові українські говірки : науково-навчальний посібник / за заг. ред. А. Загнітка.

СУГОДонецьк : ДонДУ, 1998. 114 с.

Словник українських говорів Одещини / редкол. : О. І. Бондар (голов. ред.), Л. І. Хаценко (заст. голов. ред.) та ін. Одеса : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2011. 222 с.

СхСлСловник українських східнослобожанських говірок / уклад. К. Д. Глуховцева та ін.

УЛЛуганськ, 2002. 234 с.

Українська література XVII ст. : синкретична писемність. Поезія. Драматургія.

УкрМіф УмСпБелетристика / упоряд., приміт. і вступ. ст В. І. Крекотня. Київ : Наук. думка, 1987. 608 с. Войтович В. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. 664 с.

Уманець М., Спілка А. Словарь русско-украинскій. Берлін : Українське слово, 1924. 1149 с. (Додаток до «Зорі» 1893 року. Львів, 1893).

ХронїкаНаукова Хронїка: огляд часописей за 1901 р. ЗНТШ. 1902. Кн. 4. Т. 48. С. 1-25.

Чаб(Часописи, видавані на російській Україні).

Чабаненко В. А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини : у 4 т. Запоріжжя : ЗДУ, 1992. Т І-TV.

ЭССЯЭтимологический словарь славянских языков: праславянский лексический фонд. Вып. 1-38. Москва : Наука, 1974-2012.

Размещено на Allbest.ru