Особливості ораторського виступу, етапи його підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Кафедра української мови

РЕФЕРАТ

з теми: «Особливості ораторського виступу, етапи його підготовки»

Виконала: студентка 1 курсу,

групи Ukr2-B20, спеціальності 014.Середня освіта (Українська мова і література)

Лаврентієва Анна Сергіївна

Керівник - Ладиняк Н.Б., канд. філол. наук, доцент кафедри української мови

Кам'янець-Подільський - 2021 р.

План

Вступ

1. Поняття про публічний виступ

1.1 Вимоги до ораторського виступу

2. Етапи підготовки до ораторського виступу

3. Особливості публічного мовлення

3.1 Мистецтво слова оратора

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Кожного дня нас оточує соціум .Спілкування з друзями, ведення бесіди з начальником, переконування колеги або виступ перед великою аудиторією. У будь-якому разі потрібно розвивати ораторські вміння, адже кожен із нас певною мірою - оратор. Дискусія, суперечка, бесіда, звіт, доповідь, привітання, історія, розповідь - людина із ними стикається майже щоденно. Однак не всі задумувалися над тим, що вони належать до категорії публічних промов.

Протягом років саме публічні виступи відігравали важливу роль в галузі освіти, управління та бізнесу. Слова мають потужну силу інформувати, переконувати, просвіщати і навіть розважати. І сказане правильним оратором слово може бути ще потужнішим, ніж письмове слово. Публічні виступи можуть охоплювати широкий спектр різних тем.

Вдалий публічний виступ завжди приносить відчуття радості. Його мета може бути різною - донести інформацію, переконати, викликати у слухачів певні емоції, продати книгу, надихнути іншу людину змінити життя тощо.

Підготовка до виступу додає впевненості, сили й віри в себе. Напевно всі хотіли б почувати себе впевнено в різноманітних ситуаціях, особливо перед публікою. Хоча перед промовою кожен здатен відчувати хвилювання, коли серце починає стукати з шаленою швидкістю, лодоні пітніти, а руки тремтіти.

Варто пам'ятати, що лише перші хвилини є тривожними, а далі промовець здебільшого заспокоюється й «запалюється» своєю промовою.

У будь-якому разі перед виступом варто готуватись. Незважаючи на рівень підготованості і впевненості оратора,готуватись потрібно до кожного зі своїх виступів. Як мінімум,це розвиває самодисципліну,як максимум - робить ваш виступ щоразу кращим.

1. ПОНЯТТЯ ПРО ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП

Публічний виступ - це процес передачі інформації та активний вплив на свідомість і почуття людини за допомогою мови. Це засіб донесення власної думки як до одного слухача, так і до їх сотні тисяч. Ми можемо спілкуватися з другом, вести бесіду з начальником, переконувати колегу або виступати перед великою аудиторією. У будь-якому разі потрібно розвивати ораторські вміння, адже кожен із нас певною мірою - оратор. Дискусія, суперечка, бесіда, звіт, доповідь, привітання, історія, розповідь. Кожна людина із ними стикається майже щоденно. Однак не всі задумувалися над тим, що вони належать до категорії публічних промов.

Публічний виступ - це можливість. Можливість показати себе, заявити про себе, презентувати результати власної діяльності, роботи команди, групи. Це можливість висловити свою думку, донести до широкого загалу власну ідею, підписати мільйонний контракт, відстояти свою позицію, виграти конкурс. Це можливість стати відомим, можливість пізнання себе, розвитку, самовдосконалення. Можливість змінити своє життя та життя інших. Це вірний шлях до успіху. Тобто, публічний виступ представляє для кожного з нас тисячі можливостей.

Вдалий публічний виступ завжди приносить відчуття радості. Його мета може бути різною - донести інформацію, переконати, викликати у слухачів певні емоції, продати книгу, надихнути іншу людину змінити життя тощо. Досягнення цієї мети приносить відчуття задоволення, успіху, а успіх - це завжди переживання щасливих моментів у житті, відчуття радості та щастя. Коли оратор виходить на сцену, за кафедру чи просто піднімається й доводить власну думку, він приковує до своєї постаті увагу. І щоб її втримати,для цього необхідно володіти техніками управління увагою аудиторії, техніками встановлення довіри, знати особливості сприймання інформації людиною, правильно структурувати виступ, добирати цікаву інформацію. Найкраще сказати - ретельно готуватися до будь-якої промови.

Підготовка до виступу додає впевненості, сили й віри в себе. Напевно всі хотіли б почувати себе впевнено в різноманітних ситуаціях, особливо перед публікою. Хоча перед промовою кожен здатен відчувати хвилювання, коли серце починає стукати з шаленою швидкістю, лодоні пітніти, а руки тремтіти. Коли оратор бачить заповнений зал слухачів, навіть добре вивчені слова інколи забуваються. Коли промова надто важлива, думки починають плутатися. Але… Зібратися з думками, зробити глибокий вдох-видох, дати собі установку лише на успіх і вперед упевненим кроком. Вихід оратора, зоровий контакт з аудиторією. Ось із чого починається виступ. Окинувши поглядом зал, можна побачити приємні обличчя, які чекають перших слів оратора. Варто пам'ятати, що лише перші хвилини є тривожними, а далі промовець здебільшого заспокоюється й «запалюється» своєю промовою.

Коли оратор бачить зацікавлені погляди на нього, вогонь в очах слухачів, він відчуває почуття щастя, піднесення, йому хочеться продовжувати. Навіть, якщо промовець щось забуде, не зможе пригадати певне слово, аудиторія може й не помітити. Вдала імпровізація ще й наснаги йому додасть, тому не потрібно на цьому акцентувати увагу. В іншому разі визнання помилки чи того, що ви щось не можете пригадати, викличе співчуття у слухачів, вони зазвичай хочуть допомогти, підказати. А ось уже й налагоджений контакт. Оратор володіє магічною силою впливати як на одного, двох, так і десятки, сотні слухачів, приводити їх до логічних висновків чи запалювати почуття.

1.1. ВИМОГИ ДО ОРАТОРСЬКОГО ВИСТУПУ

ораторський виступ підготовка

Головна мета публічного виступу - вплинути на аудиторію. Щоб досягти такої мети, публічна промова має відповідати таким критеріям:

1. Змістовність. Головним у промові є її зміст. Найгіршою помилкою оратора є беззмістовний виступ, «переливання з пустого в порожнє».

2. Ясність і точність. Ясність передбачає використання відомих слів, загальновживаних зворотів літературної мови. Точність мовлення - означає відсутність зайвих, невизначених, двозначних слів і висловлювань. Точність слововживання визначається знанням предмета, логікою мислення, умінням добирати потрібні слова. У процесі спілкування, під час виступу часто доводиться роз'яснювати те або інше поняття, тому необхідно опановувати прийоми пояснення слів.

3. Логічність - такий зв'язок між реченнями, коли утворюється єдиний текст, а кожна наступна частина з необхідністю випливає з попередньої, що забезпечує послідовний розвиток думки.

4. Простота й зрозумілість. Простота виявляється в доступності мовлення для слухового сприйняття, тобто природності слів, чіткості викладу, відсутності химерності, надмірної наукоподібності, вузькоспеціальних термінів, зайвих іноземних слів. Загальнозрозумілість мови визначається відбором певних мовних засобів. Урахування особливостей складу аудиторії дає змогу чітко окреслити коло використання професіоналізмів. Зі зрозумілістю мовлення пов'язана і його чистота, відсутність зайвих слів, слів-паразитів: «Говорити так, щоб нас не зрозуміли «є безглуздість, що перевершує всі міри безглуздостей» (М. Сперанський).[8, с. 6]

5. Стислість - це відсутність другорядних деталей, що не стосуються основного змісту, а не тривалість мовлення у часі. Коротким буде сприйматися насичений актуальним матеріалом і поданий у цікавій формі виступ: «Справжня мудрість небагатослівна». (Л. Толстой).[8, с. 6]

Також дуже важливо дотримуватись відведеного регламенту, вкладатися у відведений час. Стислі виступи розглядаються більшістю слухачів в аудиторії як більш розумні, більш правильні, які містять правдиву інформацію. Потрібно вчитися говорити стисло.

6. Багатство мови - розмаїтість її лексико-фразеологічних і граматичних засобів.

7. Емоційність і наочність. Не можна розривати раціональне й почуттєве у публічному виступі. Їх об'єднання можна досягти використанням наочності: залученням дидактичних матеріалів, звертанням до прикладів, досвіду аудиторії. При цьому емоційність викладу підкріплюється активізацією зору й слуху як основних каналів чуттєвого сприйняття інформації.

8. Жвавість викладу - виразність мовлення, відсутність шаблонів, штампів, слів- паразитів, використання у виступі слів і яскравих виразів літературної мови.

9. Доречність - відповідність цілям і завданням публічного виступу, особливостям аудиторії.

10.Рішуче закінчення. І початок, і кінець виступу має бути стислим, зрозумілим та заздалегідь продуманим. Кінцеву фразу потрібно продумати та сформулювати заздалегідь. Її, як і першу фразу, треба підготувати так, щоб виголосити без заминки, чітко й зрозуміло. Заключна фраза повинна бути сказана емоційно, трохи повільніше та багатозначно, щоб аудиторія добре зрозуміла її й одночасно зрозуміла, що це завершення вашого виступу.

2.. ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ДО ОРАТОРСЬКОГО ВИСТУПУ

Методика підготовки публічного виступу містить у собі тринадцять етапів, що розкривають основні кроки, які має зробити оратор до забезпечення результативності власного публічного мовлення. Він має пам'ятати, що слухачі не бачать процесу підготовки виступу, але насолоджуються, або навпаки, його результатом. Оратор не зможе вибачитися за свою непідготовленість, іншими словами - аудиторію навіть не буде цікавити, скільки часу він мав та скільки приклав зусиль. Слухачі хочуть отримати результат, на який сподіваються, заради якого прийшли на виступ і заради якого витрачають свій дорогоцінний час. Отже, визначено наступні етапи підготовки публічного виступу.

1. Визначення теми виступу. Обираючи тему виступу, оратор має врахувати такі аспекти: цікавість теми для нього та аудиторії, чіткість формулювання, конкретність, потрібність цієї проблематики слухачам, головна ідея промови, «ізюминка», яка приверне увагу слухачів, обізнаність оратора, достатній рівень знань та вмінь із тематики виступу. Існує два варіанти, коли тему промови оратор обирає самостійно, або вона вже задана, і він може її конкретизувати. Але інтерес слухача до неї формується задовго до виходу доповідача та її озвучення. Обираючи тему, перш за все потрібно виходити із свого особистого досвіду, а також знань по цій темі.

2. Характеристика аудиторії («малювання» її портрету). Оратор повинен пам'ятати, що під час його публічної промови головною є аудиторія, а не він. виступає для слухачів, а не для себе. Його результат - це результати слухачів. Для ефективного впливу на аудиторію та побудови продуктивної взаємодії з нею, досягнення мети виступу необхідно визначити, на кого оратор буде впливати, з ким спілкуватися, тобто намалювати її портрет. Якщо слухачі зібралися в одній аудиторії, їх щось об'єднує, варто це з'ясувати.

3. Формулювання мети виступу. Мета - це кінцевий результат, якого оратор прагне досягнути під час публічного виступу. Промова без цілі є неефективною, на яку доповідач даремно витрачає час. Оратору рекомендується поставити перед собою запитання: якого ефекту він хоче досягнути у виступі? Можливо, справити враження, щоб слухачі змінили свою поведінку, сприйняли інформацію, виконали поставлене завдання, купили книгу, записалися на курс тощо. Варто також конкретизувати, про що аудиторія має дізнатися, або що саме повинна зробити, яких дій оратор чекає від неї, чому його дослухають до кінця. Від цього також залежатиме підбір інформації, вибір аргументів, постановка запитань і відповіді на них. Мета має бути співзвучною з темою, розкривати головну ідею промови, відповідати критеріям (позитивне формулювання цілі, реалістичність, конкретність, досягнутість, вимірювальність, гнучкість, екологічність, всеохоплюваність).

4. Підбір аналітичного матеріалу. Цей етап охоплює аналіз літературних джерел (енциклопедичної, навчально-методичної, наукової, науково-популярної, художньої, публіцистичної літератури), статистичних даних, офіційних документів, особистого досвіду, інтерв'ю, бесід, відеороликів, фільмів, матеріалів Internet тощо. Історії, притчі, цитати варто виписувати, вони можуть знадобитись для привернення уваги. Необхідно максимально зібрати потрібної інформації та проаналізувати її, зробити виписки, закладки, занотувати тези.

5. Підготовка тексту промови. На цьому етапі оратор складає структуру виступу, що містить вступну, основну й заключну частини, і пише власне текст промови. Будь-який виступ має бути структурованим, незважаючи на те, чи це лекція, розповідь, звіт, оголошення наказу, виступ на нараді, вітальне слово, чи презентація. Р. Кушнір пише: «… структура - наче кістяк, який можна обшити м'ясом (фактами, цифрами, інформацією) та обтягнути шкірою (мотивація, форма подачі)» [5, с.5 ]. Оратору необхідно продумати, про що він буде говорити у вступній, основній і заключній частинах промови, оскільки кожна з них має свої завдання. Таким чином, складеться уявна картинка всього виступу. Оратор самостійно обирає шлях підготовки тексту виступу залежно від професіоналізму, досвіду, індивідуальних особливостей, а саме: написати весь текст повністю, занотувати тези, підготувати презентацію в PowerPoint чи іншій програмі,чи взагалі не записувати текст промови. На етапі підготовки тексту промови потрібно також продумати техніки привертання уваги аудиторії й гармонійно їх вписати в текст промови. Особливо це стосується історій, притч, анекдотів, байок, вправ. Вони мають бути взаємопов'язані з матеріалом виступу.

6. Візуалізація промови. Найкращий виступ - це той, який можна слухати, дивитися, відчувати й аналізувати. Як відомо, людина сприймає інформацію за різними каналами - візуальним, аудіальним, кінестетичним, дигітальним. Тому варто під час промови впливати на всі канали сприйняття інформації. Оратору необхідно за можливістю візуалізувати матеріал, що подає. Для унаочнення він може зробити презентацію, показати відеоролик, фото, картинки, плакати тощо. Також підготувати роздаткові матеріали, використати дошку чи фліпчарт і на них записати основні положення, намалювати схему.

7. Підготовка запитань-відповідей. Досить поширеною причиною високого рівня хвилювання перед виступом є боязнь запитань слухачів. Проте, знаючи аудиторію та предмет промови, оратор має змогу передбачити близько 80 % можливих запитань і підготувати відповіді на них. Якщо виявиться, що на деякі не зможе відповісти, то потрібно проконсультуватися з іншими фахівцями. Відповіді на запитання аудиторії - це ще одна можливість для викладача, офіцера, військового керівника підтвердити компетентність (експертність) у запропонованій проблемі чи темі, довести свою думку, озвучити головну ідею, переконати слухачів, закріпити в їхній пам'яті основні положення виступу, спонукати до дій, досягнути поставленої мети.

8. Тренування публічного виступу. Будь-яка промова потребує репетиції, лише написаного тексту недостатньо. Його потрібно правильно озвучити й донести до аудиторії. Навіть цікаву інформацію можна спотворити за умови неправильної подачі, а зовсім нецікавою завоювати увагу слухачів. Не варто спокушатися ідеєю, якщо оратор знає, що саме збирається сказати, то так все і скаже. Тренування виступу дає можливість запам'ятати текст промови; розставити акценти, наголоси, зробити мовлення різноманітним; відпрацювати техніку мовлення; внести корективи у промову, відредагувати текст; продумати засоби взаємодії з аудиторією, техніки управління її увагою; відпрацювати стиль мовлення, доречний у певній ситуації; зробити виступ ясним, зрозумілим, доступним і цікавим для аудиторії; подолати невпевненість та хвилювання; відпрацювати регламент виступу; визначити недоліки й усунути їх; прослідкувати за своєю невербальною поведінкою; подивитися на візуальний матеріал виступу з боку аудиторії.

Під час тренування оратор має можливість записати виступ на диктофон, щоб прослухати та врахувати дефекти мовлення, або виголосити перед друзями чи рідними, які забезпечать зворотний зв'язок і підкажуть, на що потрібно звернути увагу, або записати промову на відеокамеру. У виступі не має бути двозначних понять, висловів, незрозумілих для аудиторії метафор, порівнянь, слів, звуків «е-е-е, ну» тощо.

9. Підготовка зовнішнього вигляду й «чарівної валізи оратора». Зовнішній вигляд - це візитна картка оратора. Коли доповідач тільки-но переступає поріг аудиторії чи кабінету, виходить за кафедру, слухачі вже звертають на нього увагу - як він виглядає, у що вдягнений, яку має зачіску, далі - як рухається, його міміку, жести, потім - як він говорить. Зовнішній вигляд надає аудиторії першу інформацію про оратора, його смаки, стиль, охайність, повагу до неї й до себе. «Чарівна валіза» - це кейс (валіза) оратора, який він має взяти із собою на виступ. Йому необхідно ретельно продумати, які речі знадобляться під час промови та для безпосередньої підготовки до неї.

10. Психологічне самоналаштування. Досить часто можна спостерігати, що доповідач покладається на надію, що все складеться добре, потрібно виступити - виступлю. Психологічна установка відіграє дуже важливу роль. Оратор має налаштуватися на приємні події, враження, дати собі позитивну установку на виступ, візуалізувати його. Упевненість у собі - найважливіша якість лідера. Викладач, офіцер, військовий керівник - лідер для аудиторії, приклад для наслідування. Почервоніння, спітніння, метушіння абсолютно зайві. Надмірний рівень хвилювання можна побороти, знайшовши індивідуальні ефективні техніки й методи. Візуалізація - ефективний метод психічної саморегуляції, що дає змогу, приклавши мінімум зусиль, досягнути успіху. Таким чином, відображаючи вдалий виступ, оратор дає собі позитивну установку. Потрібно вірити у свій успіх. Психіка віддзеркалює наші думки в діях.

11. Перевірка себе . Доповідач може скласти скласти список запитань, відповіді на які допоможуть подивитися на підготовлений виступ із різних боків, пересвідчитися у власній підготовленості до промови, за необхідністю внести останні зміни.

Наступним кроком оратора є власне публічний виступ перед аудиторією. Проте процес підготовки від одного до іншого виступу є безперервним, адже варто згадати про аналіз промови, що дає можливість вдосконалити наступний виступ.

12. Самоаналіз публічної промови. Це крок до розвитку ораторських умінь, підготовки наступного кращого виступу. Самоаналіз виступу дає змогу відшукати свої переваги, їх удосконалити й користуватися ними, а також - недоліки, способи їх усунення та недопущення помилок у майбутньому.

13.Самохвала - ресурс для наступних виступів. Після ретельного аналізу власної промови оратору варто похвалити себе, мотивувати до дій. Якщо навіть виступ був невдалим, необхідно знайти, за що себе можна похвалити. Будь-який виступ навчає, допомагає розвивати вміння, формувати практичні навички.

3. ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО МОВЛЕННЯ

Для сучасної ділової людини особливо важливими є вміння публічно виступати. Красномовство ще з давніх часів вважалося чи не найважливішим виявом природного обдарування людини . Пізніше, коли людство зрозуміло важливість впливу за допомогою засобів мови на розум і волю співгромадян, виникла особлива наука -- риторика, що стала справжнім мистецтвом, завдяки якому геніальні оратори (наприклад, такі, як давні філософи Соломон, Сократ, Платон, Аристотель, Демокріт тощо) могли своїми промовами змінювати настрої людей і навіть впливати на суспільні процеси. Проблеми риторики й сьогодні залишаються актуальними в науковому світі.

Уміння красиво й переконливо говорити сучасній людині може знадобитися у різних життєвих ситуаціях, а також може суттєво вплинути на результат тієї чи іншої діяльності. Одна з обов'язків оратора - це прикраса стилю мови, прагнення повідомити їй привабливість.

Успіх публічного виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того,яким стилем викладу ви користуєтесь. Стиль - це спосіб вибору мовних засобів для вираження своїх думок і упорядкування їх в одне ціле.

Для того щоб навчитися добре,змістовно говорити,необхідно постійно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати освіту,інакше кажучи,всебічно розвивати свою особистість. Висловлюватися слід чітко і недвозначно. Промовець не матиме успіху,якщо нехтувати цим правилом. Ясність змісту залежить від вдалого добору слів,речень, їх правильного,послідовного розташування у промові. Говорити потрібно лише тоді,коли маєте що сказати. Досвідчений промовець втратить авторитет,якщо систематично не розширюватиме свого кругозору.

3.1 МИСТЕЦТВО СЛОВА ОРАТОРА

Оволодіння мистецтвом живого слова- це ще один крок до свободи. Свободи висловлювати власну точку зору,навіть знаючи заздалегідь, що з нею не погодиться більшість. Свободи,яка ґрунтується на переконанні в тому,що тебе неодмінно вислухають і що будь-яке твоє альтернативне висловлювання не зустрінуть погрозами чи лайкою. Свободи,без якої в умовах сучасного інформаційного суспільства неможливий як індивідуальний успіх, так і прогрес держави. Риторика (як лінгістична наука,яка вивчає культуру публічного виступу ) зумовлюється універсальністю і феноменальністю самої мови . Адже мова підносить людину над світом природи,виділяє людину як інтелектуальний феномен, що здатний пізнавати,освоювати і творити світ. Мова дає можливість людині зреалізувати себе,ідентифікуватися з власним «я»,із колективом,нацією,вона моделює вчинки,щоденну прагматику людини.

Мігель де Сервантес зауважує: «Говорити, не думаючи, - те саме, що стріляти, не прицілюючись». Необдумана думка звучить невпевнено та непереконливо. Аргументи, підібрані за одну хвилину, можуть стати неефективними для певної аудиторії. (ст. 2 красницька)

Мати що сказати - основна передумова гарного і правильного мовлення. В процесі підготовки публічного виступу саме процедура інвенції (пошуку і попередньої систематизації матеріалу) забезпечує змістовність промови. В процесі інвенції оратор має відповісти на чотири запитання.

1. Про що розказати (тобто визначити предмет, тему виступу)?

2. Для чого про це розповідати (визначити мету виступу)?

3. Що саме про це розповісти (визначити коло питань промови)?

4. Що на цю тему сказали інші (зібрати матеріал з різних джерел, зіставити, поєднати його зі своїм матеріалом

ВИСНОВКИ

Підготовка публічного виступу - запорука його ефективності. Оратор самостійно обирає шлях - до успішної промови або до провалу. Підготовка до виступу додає впевненості, сили й віри в себе.

Для успіху на виступі оратор має ефективно пройти усі етапи підготовки, відчути свій голос, вивчити аудиторію, пам'ятати, що мета будь-якої промови служити аудиторії, ви говорите не для себе, а щоб допомогти слухачам. Засоби, якими ви озброєні - інформація, ваш голос, мотивація - допоможуть це зробити, а практика - це найкращий спосіб опанувати ораторське мистецтво. Вдалий публічний виступ завжди приносить відчуття радості.

Перед виступом варто подолати страх і обернути схвильованість у натхнення.

Потрібно пам'ятати,що кожен виступ особливий, кожен спікер - індивідуальність, так само як і слухачі в аудиторії унікальні.

Отже, дотримання оратором культури публічного виступу можливе лише тоді, коли врахує етапність підготовки до промови, принципи публічного виступу, особливості власне виступу і всі фактори,які впливають на конкретну промову, ось тоді це справжній публічний виступ,який дійсно заслуговує на увагу слухачів,який досягає поставленої мети .

Публічний виступ - це можливість, шанс, найперше, заявити про себе й презентувати себе. Успіх приходить до того, хто до нього прагне!

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авраменко В.М, Ісаєнко Т.К, Козуб Г.М. Майстерність публічного виступу. Практ. посіб. Полтава: Вид- во ПВІЗ, 2005. 32 с.

2. Бондаренко В.В.Риторика, Харків: Вид-во ХНАДУ, 2008. 121 с.

3. Гайович Галина, Приходько Оксана. Публічний виступ як різновид комунікації (на матеріалі курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»).Рідна мова № 21.2014 .8 с.

4. Жовтобрюх М.А,Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови .Вид-во: «Вища школа»,Київ,1972.с 14-15.

5. Красницька Ольга. Відчуття щастя в публічному виступі. Щастя та сучасне суспільство : зб. матеріалів міжнар. наук. конф. (Львів, 20-21 березня 2020 р.). Львів : СПОЛОМ, 2020. С. 137-139.

6. Кушнір Р. О. Великий оратор, або як говорити так щоб Вам аплодували стоячи/Р. О. Кушнір .Дрогобич: Коло, 2013. 258 с.

7. Плотницька М.І, Левченко О. П., Кудрявцева З. Ф. Ораторське мистецтво : навч.-метод. посіб. Київ. : НАДУ, 2011. 128 с.

8. Середа Н. В. Основи риторики для бізнес-лідерів: ефективний публічний виступ : навчальний посібник / Н. В. Середа. Київ : ДП «НВЦ «Пріоритети», 2016. 40 с.

Размещено на Allbest.ru