Словотвірні особливості власних назв хореографічних колективів Кропивниччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Словотвірні особливості власних назв хореографічних колективів Кропивниччини

Анастасія Круть

(студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій) Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор Ковтюх С.Л.

Українська ергонімія - це органічна основа пропріального складу лексики. Оніми на позначення певного об'єднання людей: організацій, партій, установ, закладів тощо - були предметом дослідження таких науковців, як Ю.О. Карпенко, М.М. Торчинський, О.О. Белей, І. В. Крюкова, Н.В. Кутуза, Н.М. Лєсовець, С.О. Шестакова, К.О. Трифонова, М.М. Цілина, Ю.М. Деременда, Ю. І. Дідур, О.А. Куцик, О.М. Сидоренко, Н.В. Хібебата та ін.

Дослідження ергоніміки як розділу ономастики особливо активізувалося з кінця 90-х років ХХ століття. Пропріативи на позначення об'єднань людей розглядали на семантичних і структурних рівнях. Засвідчено значну кількість наукових розвідок із питань функціонування, семантики та структури власних назв на позначення фірм, банків, ресторанів, кафе, різних підприємств тощо. Однак досі не було ґрунтовного дослідження дериваційної специфіки ансамблонімів Кропивниччини. Цим і зумовлена актуальність публікації.

Мета статті - проаналізувати способи словотворення ансамблонімів Кропивниччини. термін лексика хореографічний

Щоб реалізувати цю мету, необхідно розв'язати такі завдання: 1) з'ясувати особливості термінів на позначення назв об'єднань людей; 2) вивчити дериваційні аспеки власних назв хореографічних колективів зазначеного регіону.

Дослідниця О.В. Суперанська використовує термін "ергонім" у значенні власних назв "комплексних об'єктів, серед яких окремий підрозділ становлять "назви підприємств, установ, суспільств, об'єднань" [11, с. 196]. Мовознавець Н.В. Подольська послуговується поняттям "ергонім", який характеризує як розряд оніма зі значенням власної назви "ділового об'єднання людей, у тому числі союзу, організації, установи, корпорації, підприємства, суспільства, закладу" [9, с. 166].

У подальших дослідженнях зміст поняття "ергонім" значно розширено, зокрема український мовознавець Ю.О. Карпенко послуговується терміном "ергонімія" [6, с. 84-85].

У новітньому "Словнику української ономастичної термінології" Д.Г. Бучка та Н.В. Ткачової подано таке визначення: "Ергонім (від гр. ergon "праця, діяльність" + онім...) - власна назва певного об'єднання людей: організації, партії, установи, закладу та под., зокрема магазину, перукарні, ресторану та ін." [1, с. 85].

Фундаментальним дослідженням у сфері денотатно-номінативної класифікації ергонімів є монографія М.М. Торчинського "Структура онімного простору української мови". Учений подає таку дефініцію терміна "ергонім" - "власна назва постійних або тимчасових об'єднань людей" [14, с. 93], а далі підкреслює, що такі об'єднання є не лише діловими, а й будь-якими іншими [14, с. 150]. Серед власних назв об'єднань людей мовознавець виділяє три класи пропріативів: "колективоніми - власні найменування колективів, зайнятих у сфері виробництва та сервісу, конфедераціоніми - власні назви об'єднань людей за політичними, ідеологічними та іншими подібними ознаками, та пресулатоніми - власні назви керівних структур різних рівнів" [13, с. 260]. До класу колективонімів учений зараховує ансамблоніми як найменування ансамблів, оркестрів та аналогічних колективів [13, с. 262].

Питання денотатно-номінативної класифікації ергонімів належить до актуальних. Наприклад, дослідниця О.М. Сидоренко розподіляє вказані оніми за видами діяльності на об'єкти виробництва, об'єкти торгівлі (фірмоніми), об'єкти обслуговування (сервісоніми) та об'єкти розваг (клубоніми) [10, с. 73-76], не зафіксовано окремого називання на позначення об'єктів виробництва.

У статті "Денотатно-номінативна класифікація ергонімів" Ю. І. Дідур пропонує власну типологію ергонімів, виходячи з їх прагматичної спрямованості, тобто враховуючи те, що "в кожного об'єднання людей є певна мета, яка може слугувати критерієм розподілу таких об'єднань на класи [3, с. 39]. Для найменування "груп людей, які призначені задовольняти творчі, фізичні та духовні потреби: релігійні, ідеологічні, соціальні, спортивні, естетичні" [3, с. 40] дослідниця використовує назву "сатисфакціоніми". Крім того, Ю. І. Дідур пропонує й структурну класифікацію ергонімів [Див.: 4, с. 86-88].

У роботі послуговуватимемося терміном "ансамблонім", запропонованим М.М. Торчинським, для аналізу дериваційних особливостей власних найменувань хореографічних колективів.

Переважна більшість досліджуваних онімів Кропивниччини утворена лексико-семантичним способом. Як зазначає Ю.О. Карпенко, "онімізація та особливо трансонімізація широко представлені в усіх класах власних назв, а в деяких вони є панівним (ергонімія) або мало не єдиним (хрематонімія, хрононімія) способами словотвору" [5, с. 36].

Із 48 ансамблонімів 43 одиниці (що становить 89,6% від загальної кількості) утворено лексико- семантичним способом.

Найбільшу кількість лексичних одиниць утворено шляхом онімізації, такого різновиду "лексико- семантичного способу словотвору, при якому відбувається перехід загальної назви у власну без будь-яких структурних змін [12, с. 120]. Дослідник Ю.О. Карпенко вважає, що онімізація "відбувається завжди при утворенні кожної нової власної назви, оскільки будь-який онім утворюється на базі апелятива (або сукупності апелятивів) чи іншого оніма" [5, с. 36]. Шляхом онімізації виникло 40 лексем, що становить 83,3% від загальної кількості ансамблонімів, які постали внаслідок лексико-семантичного способу.

За твірними словами зазначені ансамблоніми поділено на такі тематичні групи:

1. Утворені від назв рослин: "Пролісок", "Конвалія", "Калинонька" 1, "Калинонька" 2, "Лілея", "Барвінок", "Калинка", "Журавлина", "Едельвейс", "Любисток", "Лілея", "Первоцвіт". Усього засвідчено 12 одиниць (що становить 25% від загальної кількості лексем). Серед указаних ансамблонімів наявна одна пара омонімів: "Калинонька" 1 та "Калинонька" 2. Перший - назва зразкового художнього танцювального колективу Олександрійської районної ради, другий - назва зразкового художнього танцювального колективу Благовіщенської районної ради.

2. Утворені від назв абстрактних понять: "Світанок", "Надія", "Дебют", "Натхнення", "Стиль", "Гармонія", "Фантазія", "Грація", "Забава", "Радість", "Зодіак", "Вікторія" (у значенні перемога). До цієї групи належить 12 одиниць (25% від кількості всіх проаналізованих одиниць).

3. Утворені від назв явищ природи: "Метелиця", "Веселка" 1, "Веселка" 2, "Райдуга", "Сузір'я", "Краплинка", "Вогник". "Росинка". У цій групі нараховано 8 пропріативів, що становить 16,7%. Серед ансамблонімів цієї підгрупи також наявна одна пара омонімів: назва зразкового аматорського хореографічного ансамблю "Веселка" 1 (Долинської міської ради) та назва аматорського хореографічного колективу "Веселка" 2 (с. Соколівське).

4. Утворені від найменування особи за територією проживання, віком або назви групи осіб: "Степівчанка", "Ровесник", "Бомонд". До цієї групи належить 3 оніми (6,2%).

5. Утворені від назв предметів: "Віконце", "Калейдоскоп", "Віночок". Усього 3 оніми (6,2%).

По одній лексемі (відповідно по 2,1%) належить до 6- та 7-ї груп.

6. Утворено від назви комахи: "Світлячок".

7. Утворено від назви народнообрядової пісні: "Веснянка". Здавна народне танцювальне мистецтво було тісно пов'язане з обрядовими діями, особливо із зустрічами весни. На сьогодні така традиція збереглася в назвах хореографічних колективів на території всієї України.

Другим поширеним типом творення хореографічних назв є трансонімізація, тобто такий "різновид лексико-семантичного способу словотвору, при якому відбувається перехід з одного розряду власних назв до іншого" [12, с. 119].

Унаслідок трансонімізації утворено 3 ансамблоніми, що становить 6,2% від загальної кількості досліджуваних пропріативів. Від назви особи походить ансамблонім "Роксолана", від назви літературного твору - "Аеліта". Назва колективу "Форсаж" утворена від назви американського бойовика "Форсаж" та одночасно має метафоричне значення надшвидкості.

Серед способів словотворення ансамблонімів Кропивниччини засвідчено субституцію як особливий різновид деривації на основі штучної деформації твірної основи, що полягає в утворенні похідного слова за певним зразком уже відомої лексичної одиниці, своєрідна контамінація [7, с. 132-133]. Шляхом субституції утворено 3 пропріативи, що становить 6,2% від загальної кількості.

Субституційне творення власних хореографічних назв відбувається за такою дериваційною технікою: заміщення однієї чи декількох букв уже наявного слова, початкового сегмента слова: "Олександрит" (від назви міста Олександрія), "АвантюриН" (від загальної назви "авантюра"), "АнютА" (ім'я художнього керівника хореографічного колективу Анна).

Усі вищевказані одиниці також можна віднести й до групи пропріативів, утворених лексико-семантичним способом. 2 перші ансамблоніми, можливо, постали внаслідок онімізації (олександрит - назва коштовного каменя; авантюрин - мінерал, дорогоцінний камінь) та трансонімізації (ім'я людини стало назвою хореографічного колективу). У цьому випадку засвідчено явище синкретизму.

Поява нових хореографічних найменувань Кропивниччини відбувається й способом запозичення з інших мов. Засвідчено 2 таких ансамблоніми, що становить 4,2% від загальної кількості лексем. 1 онім походить із циганської (європейська мова індійського походження) - це назва народного ансамблю циганської пісні і танцю "Ягорі" (перекладається як "вогонь, вогнище") [2, с. 201]. Назву народного ансамблю єврейського танцю "Яхад" (у дослівному перекладі "разом") запозичено з мови їдиш [8, с. 20].

Отже, ергоніми - це власні назви певного об'єднання людей. До ергонімів відносять ансамблоніми як найменування ансамблів, оркестрів, танцювальних та аналогічних колективів. Оніми на позначення хореографічних колективів утворюються різними способами. 43 одиниці, що становлять 89,6% від загальної кількості ансамблонімів Кропивниччини, утворено лексико-семантичним способом. Шляхом онімізації утворено 40 лексем, що становить 83,3%. Унаслідок трансонімізації постали 3 пропріативи (6,2%). Дуже рідко ансамблоніми утворюють способом субституції: 3 назви (у виникненні яких засвідчено синкретизм) - 6,2%. Спорадично зазначені пропріативи виникають шляхом запозичення з інших мов (утворено 2 лексеми, що становить 4,2% від загальної кількості).

Перспектива дослідження полягає в розширенні картотеки, опрацюванні семантичних зв'язків між похідними й твірними словами та в подальшому вивченні дериваційних особливостей ансамблонімів Кропивниччини.

Список використаних джерел

1. Бучко Д.Г., Ткачова Н.В. Словник української ономастичної термінології. Харків: Ранок-НТ, 2012. 256 с.

2. Данілкин О. Українсько-циганський словник (діалект Середнього Подніпров'я). Київ: Черкаське земляцтво "Шевченків край" у м. Києві, 2017. 232 с.

3. Дідур Ю. І. Денотатно-номінативна класифікація ергонімів. Науковий вісник ПНПУ ім. К.Д. Ушинського. Серія: Лінгвістичні науки: збірник наукових праць. Одеса: Астропринт, 2013. Вип. 17. С. 37-41.

4. Дідур Ю. І. Структурна класифікація ергонімів. Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація: матеріали XII наукової конференції з міжнародною участю / ХНУ імені В.Н. Каразіна. Харків, 2013. С. 86-88.

5. Карпенко Ю.О. Онімізація і трансонімізація як словотвірний акт. Шоста республіканська ономастична конференція. Тези доповідей і повідомлень. Одеса: ОДУ, 1990. С. 35-57.

6. Карпенко Ю.О. Власні назви. Українська мова. Енциклопедія. Вид 3-е, зі змін. та доп. Київ: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2007. С. 84-85.

6. Ковтюх С.Л., Кирилюк О.Л. Кінонімія в сучасній українській мові: принципи номінації та способи творення: монографія. Кіровоград: Видавництво ДЛАУ, 2010. 168 с.

7. Короткий їдиш-український словник / НАН України, Ін-т нац. відносин і політології; уклад. Й. Торчинський; редкол. : О. Беренштейн [та ін.]. Київ: Голов. спеціаліз. ред. л-ри мов. нац. меншин України, 1996. 206 c.

8. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. Москва: Наука, 1988. Изд.2-е, пер. и доп. 189 с.

9. Сидоренко Е.Н. Номинационные процессы в полилингвальной эргонимии Донетчины: дис. ... канд. філол. н.: 10.02.15. Донецк, 2013. 210 с.

10. Суперанская А.В. Общая теория имени собственного. Москва: Изд-во ЛКИ, 2007. Изд.2-е, испр. 368 с.

11. Титаренко А.А. Лексико-семантичний спосіб продукування урбанонімів. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2016. Вип. 14. С. 117-123.

12. Торчинський М.М. Структура онімного простору української мови: монографія. Хмельницький: Авіст, 2008. 548 с.

13. Торчинський М.М. Структура, типологія і функціонування онімної лексики української мови: дис. ... докт. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2010. 502 с.

Размещено на Allbest.ru