Гендерно маркована лексика професійної сфери у лексикографічному віддзеркаленні (на прикладі фрагмента СУМ-20)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГЕНДЕРНО МАРКОВАНА ЛЕКСИКА ПРОФЕСІЙНОЇ СФЕРИ У ЛЕКСИКОГРАФІЧНОМУ ВІДДЗЕРКАЛЕННІ (НА ПРИКЛАДІ ФРАГМЕНТА СУМ-20)

Кулик О.Д.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

У статті розглянуто маніфестацію гендерних стереотипів у нормативних документах та авторитетних довідкових джерелах.

У новій редакції Українського правопису-2019 вперше було унормовано вживання фемінітивів, але й до сьогодні законодавчо у переліку професій усе залишилося без змін: незважаючи на те, що 18.08.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України затвердило наказ про зміну № 9 до класифікатора професій, у класифікаторі спостерігаємо лише «вкраплення» гендерно нейтральної лексики на позначення професій. Те саме спостерігаємо й у авторитетних довідкових джерелах, зокрема Словникові української мови у 20 томах. Із-поміж реєстрових одиниць на букву А ми виявили 120 слів на позначення професій, пов'язаних з гендером, із яких 90 слів з ознаками тільки чоловічого роду (маскулінітиви), 30 слів з ознаками і чоловічого (маскулінітиви), і жіночого (фемінітиви) родів, 0 слів з ознаками лише жіночого роду (фемінітиви). Таку диспропорцію можна пояснити історично сформованими особливостями поділу професійної діяльності, де чоловікам належить незаперечна першість. Саме тому на 12 маскулінітивів наявні лише 4 відповідних фемінітиви. Ми з'ясували, що в словникові наявна асиметрія в назвах чоловічих і жіночих професій, хобі та захоплень.

Із урахуванням змін, зафіксованих в Українському правописі-2019, з опертям на § 32, п. 4 (Правопис не пропонує ніяких жіночих назв посад чи професій. Він тільки подає суфікси, за допомогою яких ті назви можна утворити) запропоновано фемінітиви, що мали би бути зафіксовані у СУМ-20.

Висновковано: щоб уживання фемінітивів на позначення професій і посад у мовленні стало нормативним, вони мають бути: 1) віддзеркалені в класифікаторі професій; 2) зафіксовані у словниках, зокрема СУМ-20.

Ключові слова: гендерна рівність, українська мова, назви людей за професійною ознакою, класифікатор професій, Словник української мови у 20 томах.

Abstract

Kulyk O.D.

OCCUPATIONAL GENDER-MARKED VOCABULARY IN THE LEXICOGRAPHICAL REFLECTION (AS EXEMPLIFIED BY AN EXTRACT FROM DUL 20).

This article highlights manifestation of gender stereotypes in regulatory documents and reliable reference sources.

The latest edition of the Ukrainian orthography published in 2019 is the first document ever to have standardized the use of feminine gender-specific job titles (feminitives), but even today there have been no legislative changes in the list of occupations. In spite of the fact that the Ministry of Economic Development, Trade and Agriculture approved the order No. 9 on amendments to the occupational classification on 18.08.2020, only inclusion of gender-neutral terms denoting certain occupations can be observed so far. This is also true in regard to reliable reference sources, in particular, the Dictionary of Ukrainian Language in 20 Volumes (DUL 20). Among registry entries for letter A, we have discovered 120 words denoting gender- related jobs which included 90 masculinitives (male-gender terms), 30 terms of both male and feminine nature (masculinitives and feminitives), and 0 terms that were exclusively feminitives (feminine-specific only). Such disproportion can be explained by the historically developed peculiarities in distribution of professional activity that has been largely dominated by male sex. That is why for 12 masculinitives (male-gender terms) only 4 corresponding feminitives can be found. We have found out that the dictionary entries illustrate a visible asymmetry between the terms denoting male and female jobs, hobbies and pastimes.

With account of the changes recorded in the Ukrainian Orthography 2019, and with reference to Paragraph 32, subparagraph 4 (The Orthography does not suggest any feminine gender-specific job titles but only lists suffixes which can be used to create such terms), a selection of feminitives that may be recorded in DUL 20 has been proposed. The conclusion has been made that for the use of feminitives denoting positions and job titles to become standardized, these terms have to be: 1) represented in the occupational classification; 2) recorded in dictionaries, particularly in DUL 20.

Key words: gender equality, the Ukrainian language, names of people by occupation, occupational classification, the Dictionary of Ukrainian Language in 20 Volumes.

Постановка проблеми

Кількість сучасної лінгвістичної літератури, скерованої на дослідження взаємодії гендеру й мови, зросла. Це зумовлено тим, що, по-перше, в пострадянських країнах до середини 1990-х рр. відповідного напряму досліджень у цілому не існувало, а отже, природною є спроба вчених заповнити цю прогалину, по-друге, закономірним є їхнє прагнення ввести до наукового обігу і адаптувати західну, насамперед англійськомовну, традицію гендерно орієнтованих досліджень. Гендер належить до чинників, які завжди більшою чи меншою мірою наявні в комунікації.

Звісно ж, взаємодія мови і культури (з урахуванням гендерного чинника) універсальна в тому сенсі, що наявна у всіх мовах і культурах. З іншого боку, вона має національну специфіку. При цьому таку взаємодію досліджують і аналізують різноаспектно. Однак, на нашу думку, наукових робіт, скерованих на дослідження взаємодії мовних явищ і гендеру, недостатньо, надто якщо врахувати проблеми гендерної рівності в професійній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз теоретичних джерел засвідчив зростання інтересу дослідників до взаємодії і взаємовпливу мови й гендеру, але, переважно, на матеріалі англійської та інших іноземних мов (А. Арцишевська, Г Батюк, І. Бехта, О. Бєссонова, Н. Борисенко, Ж. Буць, О. Дудоладова, Г. Емірсуінова, О. Козачишина, А. Мартинюк, В. Остапенко, К. Пищикова, А. Семенюк й ін.) або ж у порівняльному аспекті (О. Бондаренко, Л. Ботіна, Т Дегтярьова, І. Сербез, І. Стешин, О. Чистяк). Лише дві праці з-поміж значної, проаналізованої нами, кількості скеровані на гендерний аспект української мови: колективна монографія «Гендерна лінгвістика в Україні: історія, теоретичні засади, дискурсивна практика» Т. Космеди, Н. Карпенко, Т Осіпової, Л. Саліонович, О. Халіман та наукова студія «Ґендерна лінгвістика і малопродуктивні словотворчі засоби» А. Нелюби. Уважаємо, що гендерний аспект української мови студійований українськими дослідниками на глибокому матеріалі, але кількісно таких праць замало для того, щоб вповні висвітлити проблему мовної репрезентації гендерної рівності в професійній сфері, що й зумовило вибір теми дослідження.

Постановка завдання. Виявити гендерно марковану лексику професійної сфери в лексикографічному віддзеркаленні (на прикладі фрагмента СУМ-20); з опертям на правила Українського правопису-2019 (§ 32, п. 4) запропонувати фемінітиви, що мали би бути зафіксовані у СУМ-20.

Виклад основного матеріалу

У свідомості повсякдення мовці мають стійкі уявлення про розподіл професій за ознакою статі. Саме назва професії часто приховано вміщує її гендерну ідентифікацію. Наприклад, частіше вживають слово «няня», аніж «нянь», «пілот», аніж «пілотеса», «програміст» аніж «програмістка». Цьому, вважаємо, сприяють й упередження роботодавців. На ринку праці й до сьогодні частина вакансій містить вказівку на стать працівника. Наприклад, як бачимо з оголошень на сайті robota.ua, для однієї й тієї самої посади «пакувальник» в м. Київ один роботодавець вимагає молодого чоловіка (до 27 років), другий - молоду або зрілу жінку (до 50 років), у самій же ж назві професії не спостерігаємо фемінітивів:

Рис. 1. Оголошення 1 про вакансію пакувальника, розміщене на сайті robota.ua

Рис. 2. Оголошення 2 про вакансію пакувальника, розміщене на сайті robota.ua

Не всі заявки містять вимоги до статі. Однак відсутність таких вимог НЕ завжди означає, що роботодавцям ця посада видається гендерно нейтральною. Трапляються ситуації, коли гендерний образ робочого місця настільки усталений, що стать претендента видається роботодавцеві апріорі зрозумілою і не потребує уточнень.

Розглянемо маніфестацію гендерних стереотипів у нормативних документах та авторитетних довідкових джерелах (зокрема в Словнику української мови у 20 томах). гендерний стереотип фемінітив словник

Хоча у новій редакції Українського правопису-2019 [4] вперше було унормовано вживання фемінітивів, й до сьогодні законодавчо в переліку професій все залишилося без змін: незважаючи на те, що 18.08.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України затвердило наказ про зміну № 9 до класифікатора професій, у класифікаторі спостерігаємо лише «вкраплення» гендерно нейтральної лексики на позначення професій - наприклад, «є: головна медична сестра; має бути: головна медична сестра (головний медичний брат)»; «є: акушерка; має бути: акушерка (акушер)» й ін., однак «є: машиніст термоустановки (спеціальні хімічні виробництва); має бути: машиніст термоустановки»; «є: начальник кабінету (лінгафонного, проектного та ін.), має бути: начальник (завідувач) кабінету (лінгафонного, проектного та ін.)»; «є: письменник; має бути: письменник (інший автор)» [1]. Якщо проаналізувати класифікатор уважніше, спостерігаємо, що змін відбулося небагато.

З'ясуємо, чи зафіксовані гендерно марковані лексеми на позначення назв професій у Словнику української мови у 20 томах [3]. Означений словник є універсальним довідником із сучасної української мови, має онлайнову версію, поєднує науковість з дохідливою формою викладу матеріалу. Його основне завдання - дати повну характеристику слова (його написання, вимови, походження, словозміни, значення, сфери функціонування, сполучуваності), а також показати історичні, естетичні, символічні смислові навантаження слова. Основним критерієм включення слова до словника є його фактичне використання в текстах художньої літератури і науково-популярних видань, у публіцистиці, мові ЗМІ та усному мовленні. Крім загальновживаних слів у словнику наведена основна термінологія сучасної науки і техніки, а також слова, що позначають явища і реалії виробничого, культурного і суспільного життя українського народу.

У СУМ-20 ми проаналізували реєстрові одиниці на букву А.

Виявлено 120 слів на позначення професій, пов'язаних з гендером. Із них 90 слів з ознаками тільки чоловічого роду (маскулінітиви) і 30 слів з ознаками і чоловічого (маскулінітиви), і жіночого (фемінітиви) родів, 0 слів з ознаками лише жіночого роду (фемінітиви). Пояснення цієї диспропорції можна пояснити історично сформованими особливостями поділу професійної діяльності, де чоловікам належить незаперечна першість. Саме тому на 12 маскулінітивів наявні лише 4 відповідних фемінітиви. Ми з'ясували, що в словникові наявна асиметрія в назвах чоловічих і жіночих професій, хобі і захоплень.

Початково «чоловічих» назв на позначення роду занять в СУМ-20 у реєстрових одиницях на букву А безліч: абрек, акустик, акціонер, алебардист, аліментник, алергік, алерголог, алмазник, альфонс, аналітик, анахорет, апостол, арбітр, арлекін, армієць, артільник, артилерист, археолог, архітектор, ас, аташе, аудитор, аукціоніст й ін. «Жіночих» слів значно менше: існує лише окреме слово амазонка, амазонянка для інших слів пропонується квазідефініція «жін. до...», наприклад «авторка - жін. до автор». Коли, наприклад, говорять про групу людей різної статі, використовують слово чоловічого роду в множині: актори, абітурієнти, акваріумісти тощо.

Для назв людей за професійною ознакою у СУМ-20 [3] часто подають лише одне слово, і воно, як видно з таблиці 1, чоловічого роду.

Досліджений матеріал уможливлює зробити висновок про те, що в СУМ-20 пояснення лексичного поняття виступає тільки як тлумачення слова-назви професії в чоловічому роді, стосовно ж статі, поняття «особистість» і «чоловік» ототожнюються, жіночі форми зазвичай є похідними від чоловічих. З боку лінгвокультурологічного підходу, який передбачає вивчення чоловічого і жіночого як базових культурних гендерних основ, можна не тільки визначити обумовлену статтю специфіку мови, а також виявити універсальні та культурно-специфічні гендерні стереотипи, зафіксовані в мові. У СУМ-20 реєстрові одиниці на букву А, пов'язані з гендером, демонструють вторинність жіночого статусу стосовно до чоловічого, стереотипну репрезентацію обох статей, що призводить до обмеженості гендерних уявлень, а отже, в словникових гніздах виявляється певна гендерна асиметрія.

З урахуванням змін, зафіксованих в Українському правописі-2019, з опертям на § 32, п. 4 (Правопис не пропонує ніяких жіночих назв посад чи професій. Він тільки подає суфікси, за допомогою яких ті назви можна утворити):

«За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: авторка, дизеїйнерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігуристка та ін.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верстальниця, набірниця, порадниця та -ень: учениця.

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчиня, плавчіїня, продавчиня, на приголосний: майстриня, філологиня; бойкиня, лемкиня.

Суфікс -ес- рідковживаний: диякон^са, патронеса, поетеса» [4], у СУМ-20 мали би бути зафіксовані такі відповідники назв людей за професійною ознакою (таблиця 2):

Отже, якщо авторка, автоматниця чи абатиса й до сьогодні нікого не дивували, то слова астрономкиня, адвокатеса, астромедикиня поки що здаються дещо незвичними, однак, якщо укладачі Українського правопису-2019, вважають зазначені вище суфікси цілком закономірними для української мови, мовці мають послуговуватися ними у власному мовленні.

Таким чином, щоб уживання фемінітивів на позначення професій і посад у мовленні стало нормативним, вони мають бути: 1) зафіксовані у словниках, зокрема СУМ-20; 2) віддзеркалені в класифікаторі професій, у якому, як видно з рис. 3, фемінітиви й до сьогодні не мають належного місця (керівник - не керівниця, заступник - не заступниця, секретар - не секретарка й т. ін., натомість, наприклад, є медична сестра (медичний брат) й ін.).

Рис. 3. Фрагмент змін, унесених до класифікатора професій 18.08.2020 року

З вищезазначеного можемо висновувати, що вживання фемінітивів, урегульоване Українським правописом-2019, може бути нормативним лише в усному мовленні, оскільки більшість їх ні довідковими джерелами (зокрема, СУМ-20), ні класифікатором професій не зафіксовані. До того ж, гендерну асиметрію спостерігаємо і в текстах підручників з української мови, з якими на часі працюють вчителі в закладах середньої освіти [2].

Переконані, що, якщо найближчим часом не врегулювати означене питання в нормативних документах, проблема гендерної рівності в цілому й гендерно нейтральних професій зокрема так і залишиться остаточно не розв'язаною, а посади й надалі будуть маркуватися мовцями як «чоловічі» й «жіночі».

Таблиця 1. Назви людей за професійною ознакою у СУМ-20 (розділ на букву «А»)

Таблиця 2. Назва людей за професійною ознакою, які мали би бути зафіксовані у СУМ-20 (розділ на букву «А») з опертям на Український правопис-2019

Висновки

Перешкоди до закріплення фемінітивів в узусі й нормі мають не тільки лінгвістичний, а й соціокультурний та психологічний аспекти. Наше дослідження засвідчило, що досить часто опір уживанню фемінітивів чинять самі жінки, які, на нашу думку, побоюються, що форми жіночого роду знецінюють їхні професійні та ділові якості. Водночас ми переконані, що процес фемінізації мови неминучий, оскільки в суспільстві зростає запит на реальну, а не декларовану рівність між чоловіками і жінками, а мовна рівність є зокрема виявом гендерної.

Як засвідчив кількісний аналіз, усі лексеми на позначення професій і посад можуть утворювати форму або форми жіночого роду, проте визнання їх у суспільстві відбувається повільно через різні обставини. Очевидно, що жоден мовний феномен не може негайно стати нормою, однак варто визнати, що на сьогодні необхідність фемінізації назв професій, посад, наукових ступенів і вчених звань, титулів тощо має бути визнана не лише державними й політичними інститутами, а й зафіксована нормативними документами. Як видно з дослідження, подекуди кодифікація мови перестає бути прерогативою спеціалізованих наукових установ, які видають словники, довідники та граматики, і потрапляє до сфери діяльності виконавчої влади, яка регламентує за допомогою нормативно-правових актів використання мови в законодавчій та адміністративній галузях. При цьому документи, видані державними органами, мають обов'язковий, прескриптивний характер на відміну від довідників та словників, які мають дескриптивний характер і нічого не нав'язують.

Мова - живий організм. Вона постійно розвивається, шукає нові форми й значення, приймає і відкидає ті чи ті слововживання. Те, що сьогодні здається неможливим, неприйнятним для слуху, упродовж десятиріччя стане звичним і природним або буде забуте, якщо мова не прийме ту чи іншу лексичну одиницю.

Список літератури