Становлення кримськотатарської перекладацької традиції у період депортації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інституту філології та журналістики

Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського

Становлення кримськотатарської перекладацької традиції у період депортації

Бессараб О.В. кандидат філологічних наук, в. о. завідувача кафедри східної філології Навчально-наукового інституту філології та журналістики

Арнаутова А.Р. старший викладач кафедри східної філології Навчально-наукового інституту філології та журналістики

Емірамзаєва А.С. старший викладач кафедри східної філології

У пропонованій статті, яка є продовженням дослідження матеріалів з історії розвитку кримськотатарського перекладо - знавства, розглянуто процеси, що сталися у період депортації, а також шляхи та етапи відновлення, відродження і становлення кримськотатарського перекладу в контексті перекладених творів, формування нової кримськотатарської перекладацької школи та етапи її розвитку. Науково-методологічною базою нашого дослідження стали роботи провідних істориків, літературознавців, мовознавців, котрі займалися загальними питаннями перекладу й перекладознавства.

Як відомо, в останні роки на материковій Україні вживаються заходи щодо збереження й розвитку кримськотатарської мови. Це стало причиною народження нових проєктів і відновлення призупинених. Одним із тривалих проєктів, що втратив свою актуальність, став перехід кримськотатарської писемності на латинську графіку. При обґрунтуванні рішення про перехід на латинську графіку бралися до уваги такі факти: відкриття спеціальності «Кримськотатарська мова і література» у Київському національному університеті у 2014 році, з моменту окупації кримського півострова російською армією, початок роботи Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на території материкової України у 2016 році та відновлення роботи кафедри «Кримськотатарської та східної філології». Викладачі кримськотатарської мови та літератури, які працювали у відриві від Криму, зіткнулися з великими труднощами. Групи студентів, що набираються щорічно, складаються переважно з не носіїв. У 2019 році було видано 3 підручники на латинській графіці, запропонованій групою вчених у проєкті 2012 року, з різними методиками. Для підготовки кваліфікованих фахівців виникла необхідність у розробленні нових програм, що включають необхідні предмети, і складанні відповідних їм нових навчальних посібників. Одними з нових предметів у складі університетських програм є предмети, пов'язані з кримськотатарською перекладацькою діяльністю. На превеликий жаль, до 2014 року цей напрямок мало вивчено, а наявні дослідження поверхові і фрагментарні.

Пропонована стаття є продовженням зробленої нами спроби дослідження історії розвитку перекладу в кримськотатарській мові. У першій статті, на основі періодизації історії літератури, представленої Різою Фазиловим і Сафтером Нагаєм, ми розглянули такі періоди: 1) давній період кримськотатарсь- кої літератури / доба давньої кримськотатарської літератури;

золотоординський період кримськотатарської літератури / кримськотатарська література за часів Золотої Орди (1239-1428);

ханський період кримськотатарської літератури (1428-1783);

доба російського нашестя (захоплення) / література занепаду (1783-1883); 5) література доби Відродження (1883 - приблизно 1917); 6) кримськотатарська радянська література / література радянського періоду (1921-1944).

У цій статті вважаємо за необхідне продовжити дослі - дження і розглянути наступний літературний період, а саме: кримськотатарську літературу періоду депортації (1944-1987).

У перші роки депортації чисельність кримськотатарського населення скоротилася майже на 50 %. Народ перебував на межі вимирання, тому було не до думок про національний, соціально - політичний і культурний розвиток. Описуючи цей період, літературознавці виділяють 13 років застою. Більшість письмен - ників, учителів, інтелігенції загинула на фронті, а ті, хто вижив, разом з усім народом боролися з голодом і хворобами. Ці страшні 13 років безвиході і страждань залишили свій відбиток в історії, культурі і літературі кримськотатарського народу, не говорячи вже про переклад художнього тексту або будь-які інші публікації.

Варто згадати твір єдиного автора Ідріса Асаніна, який у віці 17-18 років був перевезений у район Мітан Самаркандської області. Тисячі людей помирали від хвороб і голоду, і нікому було ховати померлих. Босі й голодні, осиротілі діти змушені були жебракувати, щоб вижити. Молодий Ідріс Асанін у своїх віршах описував усе, що бачив і переживав. Свої вірші він давав читати людям, які були поруч.

Лише у 1957 році, після того як запрацювала газета «Lenin bayragi» («Ленин Байрагььі») / «Ленінський стяг», кримськотатарські письменники, переживши тяжкі часи, відновили свою творчу діяльність [3]. Першим слід згадати Раїма Тинчерова (1908-1973), який почав роботу в цій газеті з самого її відкриття і працював там до кінця свого життя. Раїм Тинчеров був відомим письменником і талановитим перекладачем. З-під його майстерного пера вийшли переклади творів відомих класиків європейської та російської художньої літератури (зокрема твори Максима Горького). Завдяки його перекладам кримськотатарський народ мав можливість познайомитися з безліччю творів відомих класиків на рідній мові.

Починаючи з 1957 року в газеті «Lenin bayragi», а з 1976 року в журналі «Yildiz» («Йьілдьіз»)/ «Зірка» активно публікувалися кримськотатарською мовою твори авторів споріднених народів. У цей період було перекладено та опубліковано безліч творів. У 1970 році Черкез-Алі видав збірку віршів «Qaynar goqraq ba§inda», до якої увійшли твори узбецьких поетів, перекладені кримськотатарською мовою. Сеїтумер Емін переклав роман Айбека «Muqaddes qan» (1970). Ешреф Шем'ї-заде переклав вірші узбецької народної поетеси Зульфії і видав книгу «Bьtьn yirlarim sizge» (1972). Айдер Осман переклав роман Ш. Рашидова «Galipler». Черкез-Алі та Різа Халід переклали поему «Kaзmir tьrkьsi» Ш. Рашидова і видали збірку віршів поетів народів 15 республік СРСР «Merabaniz dostlar!» (1975). У перекладі Черкеза-Алі була видана наступна збірка «Sabalar hayir!» (1982), до якої увійшли вірші узбецьких поетів і поетів інших наро - дів. Джевдет Аметов переклав твір казанськотатарського поета Адхата Сеногула «Ya§liq abidesi» (1979). Джевдет Аметов і Аблязіз Велієв видали збірку перекладених віршів «Голуб Миру» / «Tinзliq gцgercini» (1989). Черкез-Алі разом з Шакіром Селімом переклали роман Хаміда Гулама «Ebediylik» (1981).

До згаданих вище перекладачів кримськотатарською мовою можемо також додати таких авторів, як Решид Мурад, Айдер Осман, Різа Фазил, Білял Мамбет, Аблязіз Велієв, Шакір Селім, Юнус Кандим та ін. Крім того, слід відзначити роботу російських авторів. Перекладаючи твори кримськотатарських письменників російською мовою, вони познайомили читача всього Радянського Союзу з роботами окремих письменників. У Москві та Ленінграді були видані російською мовою романи Ш. Алядіна «Eger sevsen» (1964), «Ruzgвrdan sallangan fenerler» (1982), Ю. Болата «Saf yьrekler» (1987), Черкеза-Алі «Sabalar quзaginda» (1978), Еміля Аміта «iзanз» (1988), збірка повістей і оповідань «Yьksekliknin sirlari» (1988), збірка повістей Шаміля Алядіна «Teselli» (1985), Різи Халіда «Dag цzeni» (1965), «Sevgini зereflep» (1969), «Siirler» (1979), «Erilgan» (1981), «Leytenantliq yirlari» (1986), збірки віршів Черкеза-Алі «Uluqlar» (1986), Біляла Мамбета «Oynaq at» (1988) [6, c. 539-540; 1, с. 102-106; 2, с. 72-74].

У Ташкенті узбецькою мовою була опублікована збірка віршів кримськотатарських поетів «Зeзekler vadiysi» (1968), збірка Еміля Аміта «Kцk qu§agi» (1980), збірка оповідань Ервіна Умерова «Kцktal yolu» (1972), збірники віршів і казок Б. Мамбета «Medihanin tayзigi» (1979), «Ali ve ayuv» (1986), роман Черкеза- Алі «Sabalar quзaginda» (1985), збірники оповідань і повістей Уріє Едемової «Qara kцzler» (1985), «Цmьrlikyanimdasin», роман Ісмаїла Гаспринського «Dar ur-Rahat mьsьlmanlari» (1998) у перекладі С. Нагаєва, обрані оповідання Ервіна Умерова «Qara poyezdlar» (2000). Російською мовою були видані збірка оповідань і повістей Шаміля Алядіна «E§il yapincali qiz» (1969), збірка творів різних авторів «Отигіті/піп кипіегі» (1958), збірка А. Алтанли «Еbediy аіеу» (1976), збірка віршів Черкеза-Алі «Solmaz дедеЫег» (1975), збірка творів різних авторів «Отигі- ті/піп кипіегі» (1958). Над перекладами творів кримськотатарських авторів працювали такі перекладачі: А. Бєлякова і Ф. Калунцев, М. Дудін і О. Мальцев, О. Шестинський і В. Цибін, О. Дмитрієв і М. Борисова, А. Одинцов і Е. Арбенін, Б. Кежун і А. Зирін. Крім того, плідно працювали кримськотатарські письменники, які закінчили Інститут літератури імені М. Горького: зокрема Ервін Умеров, Еміль Аміт, Нузет Умеров. Вони майстерно перекладали на російську мову твори з кримськотатарської мови, а також з узбецької, розширюючи таким чином їхню читацьку аудиторію [6, с. 541].

Художній переклад кримськотатарської літератури у депор - таційний період було практично знищено. І тільки у 1957 році починають свою творчу діяльність декілька письменників, які змогли вижити в ті тяжкі роки. І тільки завдяки їм стало можливим з'явлення письменників та перекладачів нового покоління, котрі за порівняно короткий проміжок часу змогли досягти високого професійного рівня. Адже в ті роки важливим було донести зміст своїх творів як російськомовному читачу, так і представникам народів споріднених мов. Крім того перекладалися і твори російської класичної літератури, і західних кла - сиків. Таким чином, можемо впевнено стверджувати, що худож - ній переклад є важливою частиною їхньої творчої діяльності. переклад твір кримськотатарський

Безумовно наше дослідження потребує продовження та аналізу перекладу наступних періодів: періоду повернення на Батьківщину (1987) та сучасного перекладу.

Список використаних джерел

1. Велиулаева А. Къырымтатар ве джиан эдебияты (инте-грирленген курс) : 11 -иджи сыныф талебелери ичюн дерслик. Симферополь: КъДжИ «Къырымдевокъувпеднешир» нешрияты», 2011. 464 с.

2. Велиулаева А. Къырымтатар эдебияты (стандарт севие) : 11-инджи сыныф, окъутув къырымтатар тилинде альт барыл - гъан умумтасиль мектеплери ичюн дерслик. Черновцы: Букрек нешрият зви, 2019. 304 с.

3. Енциклопедія Сучасної України/ гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. - Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.

4. Къырымтатар эдебияты 8-инджи сыныф ичюн / А. Кокиева, Къ.У. Сялядинов, Г.А. Межмединова, А.М. Хара- хады. Симферополь : Кримське навчально -педагогика нешрияты, 2002. 232 с.

5. Куртнезир З. Къырымтатар эдиплери. Омюр ве яратыджылыкълар акъкъында къыскъа малюматлар. Акъмесджит : «Таврия» нешрияты, 2000. 224 с.

6. Фазылов Р. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы. Кьыскъа бир назар / Р. Фазылов, С. Нагаев. Симферополь : Кьырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2001. 640 с.

7. Юнусова Л.С. Крымскотатарская литература. Симферополь : Доля, 2000. 349 с.

Размещено на Allbest.ru