Особливості перекладу метафори в юридичному дискурсі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Особливості перекладу метафори в юридичному дискурсі

Гнєдкова О.Г.,

Бачурина Л.В.

Анотація

Стаття присвячена особливостям перекладу метафори в юридичному дискурсі. Явище метафори в юридичній мові являє собою дуже цікавий аспект через наявні протиріччя використання метафори в галузевій мові загалом і в мові права зокрема. Термінологічний апарат юридичної мови формується на логічному мисленні та повинен мати чіткий відповідник, але з метафорою інша справа, основою її творення є асоціативне мислення, яке формує уявлення про об'єкти. Метафори, які використовуються галузевими сферами діяльності людини, мають на меті найбільш компактний спосіб вираження думки. Галузеві метафори є недостатньо вивченими, тому викликають особливий інтерес дослідників мови. Зміст і структура юридичної метафори розрізняються в системі мови й мовній діяльності. У мовній діяльності вживаються ті юридичні метафори, переносне значення яких стало самостійним, тобто мовні штампи та кліше. Юридичні метафори, що не мають самостійного статусу, уживаються в живій мові. У юридичному професійному дискурсі юридична метафора виконує три основні функції - моделювання дійсності, комунікації й емоційного впливу.

Мета моделюючої функції передавати основні якості будь-якого явища та, відображаючи певний досвід, впливати на мислення людини. Комунікативна функція метафори полягає в тому, що вона допомагає полегшити комунікацію завдяки розумінню процесів права і являє собою форму передачі певної інформації. Емоційна функція метафори покликана відображати емоційне ставлення людини до її використання.

Ключові слова: метафора, мова права, юридичний дискурс, юридична термінологія, трансформації, переклад.

Annotation

Hniedkova O.Н., Bachurina L.V. Features of metaphor translation in legal discourse

The article is devoted to the features ofmetaphor translation in legal discourse. The phenomenon ofmetaphor in legal language is a very interesting aspect due to the existing contradictions in the use of metaphor in the sectoral language in general and in the language of law in particular. The terminological apparatus of legal language is based on logical thinking and should have a clear equivalent. But we have a different situation with the metaphor. The basis of its creation is associative thinking, which forms the idea of objects. The metaphors used in the sectoral spheres of human activity are aimed at the most compact way of expression of thought. Sectoral metaphors are insufficiently studied, so they are of particular interest to language researchers. The content and structure of legal metaphor differ in the system of language and linguistic activities. In language activity, we use the legal metaphors the figurative meaning of which has become independent, i.e. language valences and cliches.

Legal metaphors that do not have an independent status are used in living language. There are three main functions of the legal metaphor in legal professional discourse - reality modelling, communication and emotional impact. The purpose of the modelling function is to convey the basic qualities ofany phenomenon and influence human thinking reflecting a certain experience. The communicative function of metaphor is that it helps to facilitate communication by understanding the processes of law and is a form of transmission of certain information. The emotional function of metaphor is intended to reflect a person's emotional attitude to its use.

Key words: metaphor, the language of the law, legal discourse, legal terminology, transformations, translation.

Постановка проблеми

Актуальність дослідження зумовлена загальнонауковим посиленням інтересу до феномена юридичної метафори. Наше рішення приділити окрему увагу термінам-метафорам у юридичному дискурсі зумовлено тим, що метафори посідають окреме місце в мові завдяки своїй яскравості й образності, вони покликані пояснювати складні поняття, що не є досить зрозумілими. У сучасній лінгвістиці відсутні праці, які б дали змогу отримати цілісний погляд на особливості перекладу метафори в юридичній мові.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питання використання та перекладу метафори в юридичному дискурсі присвячували праці як закордонні, так і вітчизняні науковці, серед яких - Дж. Лакофф, М. Джонсон, М. Редді, Р. Гальперін, С. Горе, В.О. Іконнікова, О.С. Ахманова, Т.Б. Новікова, Н.Д. Арутюнова, А.А. Скирта та інші.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз використання метафори в юридичному дискурсі. Виходячи з мети дослідження, нами були поставлені такі завдання:

1) дати визначення поняття «метафора»;

2) розглянути наявні класифікації метафори;

3) визначити особливості юридичного дискурсу та роль метафори в ньому;

4) виявити основні способи перекладу метафори в юридичному дискурсі.

Виклад основного матеріалу

Наприкінці ХХ сторіччя у сфері дослідницького інтересу лінгвістів опинилася метафора як найважливіший інструмент самопізнання та пізнання світу. Зміни, які сталися в структурі та знанні про світ, зумовили юридичний інтерес до метафори. Відбувся перегляд позицій, пов'язаних із питаннями співвідношення мови й мислення, відображенням дійсності в мові, осмислення значущості метафори в процесі пізнання.

Традиційно дослідники тлумачать метафору як уживання слова з новим значенням на основі аналогії, зіставлення за асоціацією, подібністю між предметами, ознаками, явищами. Метафора походить від грецького meta «через» і phero «нести», тобто переносити далі в сенсі перенести значення однієї речі на іншу. Передаючи різноманітні конотації та асоціативні зв'язки, метафора відображає не лише обмін словами, а й обмін поняттями. Арістотель першим дає визначення метафори, за яким «метафора - це перенесення слова зі зміненим значенням з роду на вид, або з виду на вид, або за аналогією» [1, с. 1065].

Мовознавець Ш. Балі, який займався вивченням розвитку образного мовлення, дав таке визначення метафори: «Метафора - це не що інше, як порівняння, у якому розум під впливом тенденції зближує абстрактне поняття й конкретний предмет, поєднує їх в одному слові» [2, с. 187]. «Від наших уявлень про свідомість залежить наша концепція світу, а вона, у свою чергу, визначає нашу мораль, нашу політику, наше мистецтво. Виходить, що вся величезна споруда Всесвіту, сповнена життя, лежить на крихітному та легкому тільці метафори», - таке бачення метафори подає Хосе Ортега-і-Гассет [3, с. 77].

Відома лінгвіст Н.Д. Арутюнова визначає метафору як слово або вислів, що вживається в переносному значенні, в основі якого лежить неназване порівняння предмета з будь-яким іншим на підставі їх загальної ознаки. Іспанський лінгвіст Стефанія Горе доводить, що мова визначає те, як людина бачить реальність і як метафори торкаються сприйняття й розуміння явищ, що її оточують. Метафори - це фундаментальні складові частини пізнавальних головних структур, за допомогою яких «ми можемо виробляти зв'язкові й акуратні думки, міркувати й оцінювати наш щоденний досвід» [4].

Розглядаючи терміни в юридичному дискурсі, ми наголошували на тому, що їх більшість формується завдяки логічному мисленню та має чіткий відповідник, але основою створення метафори є асоціативне мислення, що формує уявлення про об'єкти.

Таку ж думку висловив професор Нью-Йоркського університету С. Піз, а саме: «Метафора - це стрибок уяви, який розширює наше мислення та збагачує нашу систему сприйняття світу» [5]. У повсякденній мові ми послуговуємося чисельною кількістю метафор, які давно перетворилися на кліше, наприклад, «як дві краплі води». Гірі зазначає, що «кліше - це геніальна метафора, яка стала жертвою власного успіху», підкреслюючи її важливість у мові. переклад метафора юридичний дискурс

Відомі дослідники, автори роботи «Метафори, якими ми живемо» Дж. Лакофф та М. Тернер припустили думку, що практично всі способи, які дають змогу описувати світ навколо, є метафоричними, навіть якщо зараз їх уживають у буквальному сенсі. Окрім метафор-кліше, виділяють «мертві метафори» - це такі, які більше не вважаються метафорами, наприклад, «I see what you mean», дієслово «бачити» виступає в значенні «розуміти», так само як і в українській мові. Ця метафора передусім спирається на конкретне значення «бачити щось фізично» й тільки потім послуговує абстрактному вислову. Дослідники-лінгвісти погоджуються з тезою про «неіснування універсальних метафор», вони можуть бути схожими, але не однаковими. Ще раз наголошуємо на тому, що кожна мова є метафоричною, що збагачує її відчуттями, емоціями, робить живою. Ми згодні з думкою, що метафора допомагає формувати, усвідомлювати й, урешті-решт, бачити світ [5].

Розглянемо складнощі, з якими стикається перекладач у процесі роботи над метафоричним перекладом. Різний ступінь метафоричності й контекстуальні розбіжності зумовлюють складнощі, пов'язані з перекладом. Перекладач повинен передусім брати до уваги не тільки прагматичні, а й лінгвокульторологічні фактори, набувати знання з різних лінгвокультур. Беззаперечною, первинною метою будь-якого перекладу є адекватність. У цьому контексті Т.Б. Новикова вважає, що адекватність при перекладі метафори можна досягти шляхом гармонійного поєднання смислового та прагматичного складників тексту оригіналу. Вона пояснює, що смисловий складник тексту включає в себе як змістовну сторону, тобто денотативні й конотативні значення слів, так і контекстуальну сторону, яка визначається прагматичними факторами, що, зрештою, зумовлює вибір перекладацьких відповідностей. Тобто в цьому й проявляється майстерність перекладача. Проблему при перекладі текстів юридичного дискурсу становить адекватна передача концептуальних метафор і реалізація метафоричних кластерів, характерних для юридичної комунікації.

Відомо, що представники юридичної сфери широко використовують у практиці клішовані і стандартні вирази на рівні з метафорами. Це зумовлено бажанням зберегти або вплинути на одержувача. Когнітивний механізм метафори має універсальний характер через наявність у свідомості кожної людини, але збіг метафор у різних мовах є рідкісним явищем. Аналогія може відбуватися в разі запозичення метафор українською або англійською мовами. Т.Б. Новікова пропонує такі прийоми перекладу метафори:

1) калькування;

2) реметафоризацію;

3) деметафоризацію;

4) опущення й заміну;

5) додавання.

Зрозуміло, що, перекладаючи метафору, основою якої є загальнолюдські уявлення про світ, перекладач частіше буде послуговуватися прийомом калькування. Реметафоризація потрібна в разі необхідності заміни однієї метафори на іншу. А деметафоризація відображає описовий переклад метафори, який зумовлений різноманітністю лінгвокультур і необхідний, коли в мові перекладу немає відповідника. Але цей прийом дає змогу зберегти максимум когнітивної інформації. Однак зазначимо, що для правничої мови будь-який описовий переклад є не бажаним, а, скоріше, вимушеним [6, с. 115].

Згідно зі спостереженнями Т.Б. Новікової, при перекладі з української мови англійською перекладачеві доводиться використовувати прийоми опущення і заміни, а при перекладі з англійської мови на українську частіше застосовуються додавання і заміна.

У роботі «Проблеми перекладу метафори» авторка зазначає, що результатом розбіжності метафор стають метафоричні лакуни. Лакунарність може бути неповною і стосуватися лише деяких якісних ознак. Так як метафора являє собою ментальну операцію, призначену слугувати способом оцінювання й концептуалізації навколишньої дійсності, якісні розбіжності метафор зустрічаються частіше кількісних.

Отже, складність процесу метафоризації полягає в частковій або повній відсутності певних когнітивних структур у лінгвокультурі перекладу.

Розглядаючи особливості метафор, уважаємо за потрібне звернути увагу на наявні класифікації метафор. Н.Д. Арутюнова поділяє метафори на:

1) номінативні, суть яких полягає в заміні одного дескриптивного значення іншим, вони слугують джерелом омонімії;

2) образні метафори, допомагають розвивати фігуральні значення й синонімічний ряд засобів мови;

3) когнітивні метафори - ті, що виникають у результаті зсуву в сполучуваності предикатних слів (перенесення значення) і створюють полісемію;

4) генералізуючі метафори - ті, що стирають кордони між логічними порядками в лексичному значенні слова і стимулюють виникнення логічної полісемії [7, с. 18].

У контексті використання метафори в юридичному дискурсі М.В. Константинова виділяє функції, властиві саме таким метафорам:

1) номінативна функція, при якій метафора бере участь в утворенні самих юридичних термінів;

2) когнітивна функція, при якій метафора є своєрідним способом більш глибокого усвідомлення юридичних термінів;

3) евристична функція - її виконує метафора при наукових дослідженнях з юриспруденції;

4) пояснювальна функція - метафора допомагає трактувати закони;

5) конспіруюча функція метафори спостерігається в юридичному професійному сленгу;

6) емоційно-оцінна функція - використання метафори в розмовному регістрі юридичного дискурсу [8].

Метафорам властива особлива мотивована форма, найбільш зручна для комунікації як передачі отриманого й зафіксованого в них знання [9, с. 72].

Нам видається за необхідне виділити фактори, на які перекладач повинен звертати увагу задля досягнення якісного, адекватного перекладу метафор у мові права. Розпочинаючи роботу над перекладом, перекладач має простежити за відповідністю тексту перекладу всім стилістичним нормам, властивим культурі іншої країни. Насиченість англійського юридичного дискурсу метафорами очевидна, тому треба уникати порушення стилістичних норм при перекладі, щоб не створити ефекту абсурду або комізму ситуації. Перекладач повинен працювати з обліком необхідного регістру юридичного дискурсу. Наприклад, адміністративний, дипломатичний або судово-процесуальний мають різні допустимі рівні насиченості метафоричними висловами в окремо розглянутих мовах. Перекладач повинен дотримуватися стилістики перекладної мови й ураховувати всі стильові зміни сучасних реалій юридичного дискурсу.

Відомо, що основою метафоричного вислову є когнітивний аспект, суть якого полягає в тому, щоб завдяки аналогії зробити метафоричний вислів однієї мови зрозумілим в іншій, використовуючи словниковий запас мови перекладу, полегшити сприйняття метафор мови оригіналу. Відомі дослідники, лінгвісти Моріє, Лакофф, Джонсон дотримуються думки, що аналогія спирається тільки на вже наявні, знайомі подібності. Так, Моріє, розглядаючи основу метафор, говорить про «раніше існуючу схожість» [10, с. 67]. Лакофф і Джонсон стверджують: «Метафора може описувати лише раніше існуючі подібності, але не може створювати подібності при перекладі» [11, с. 154].

Отже, аби мати змогу виявити ці подібності, перекладач виконує роботу з декодування метафор. Міркування за аналогією передбачає врахування принаймні двох елементів, які безпосередньо впливають на спосіб інтерпретації метафори. Передусім розуміння відмінностей метафори в мові оригіналу й мові перекладу дає змогу перекладачеві використовувати лише деякі аспекти мови перекладу й, аналогічно, посилатися лише на деякі аспекти мови оригіналу. Тобто відображений переклад метафори є частковим [10, с. 67]. По-друге, не можна залишати без уваги причину, через яку обрано варіант перекладу метафори: це не тільки впливає на переклад метафори, а й визначає спосіб, у який одержувач зрозуміє оригінальний варіант метафори (першоджерело).

Іншими словами, пошук варіантів перекладу працює як фільтр. Ураховуючи ці твердження, можна зробити такі висновки:

1) процес, за допомогою якого полегшується розуміння, є непрямим, що призводить до труднощів в інтерпретації, проте «мінімізує когнітивні зусилля з боку реципієнта» [12, с. 111], однак когнітивні зусилля будуть залежати повністю від того, хто є одержувачем інформації, обізнаності й обсягу знань реципієнта;

2) будь-яка метафора, імовірно, має освітню мету. Моріє [10, с. 66] описує такі метафори як «утилітарні» й додає [10, с. 66], що «для прозаїчної метафори типовим є шлях від незнайомого до звичного»;

3) будь-яка метафора є концептуальною. Отже, можна стверджувати, що метафора - це не просто стилістичний ефект чи окраса мови, у деяких випадках метафори можуть навіть мати значення, яке жодна інша фігура мови не передала б так ефективно. Оскільки закони значною мірою спираються на концепт, то насичення юридичного дискурсу метафорами є закономірним явищем.

Розглядаючи особливості метафори, дослідники виділяють такі її функції:

1) моделюючу;

2) комунікативну;

3) емоціональну.

Мета моделюючої функції - передавати основні якості будь-якого явища та, відображаючи певний досвід, впливати на мислення людини. Наприклад, «боротьба зі злочинністю», на думку законодавця, відображає комплекс заходів, прописаних у нормативно-правових актах. Метафора допомагає полегшити комунікацію завдяки розумінню процесів права і являє собою форму передачі певної інформації. У цьому й полягає комунікативна функція метафори. Емоційна функція метафори покликана відображати емоційне ставлення людини до її використання. Наприклад, фраза «він виграв справу» може бути наповнена негативним контентом, через те що суд виніс рішення не на користь відповідача. Можна сказати, що використання метафори в юридичній діяльності є дуже ефективним і ґрунтується на використанні зазначених нами функцій.

Висновки і пропозиції

Розглянувши метафору в юридичній мові, можемо зробити висновок, що людина не тільки виражає свої думки за допомогою метафор, використовуючи їх естетичний потенціал, а й мислить метафорами, пізнає з їх допомогою світ, у якому вона живе. Метафори допомагають людині перетворювати наявну у свідомості адресата мовну картину світу в уявлення, здавалося б, добре відомих феноменів. Важливу роль при цьому відіграє естетичний потенціал метафори та її здатність становити емоційну оцінку дійсності.

Список літератури

1. Аристотель. Об искусстве поэзии. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. Минск: Литература, 1998. С. 1064-1112.

2. Bally Ch. Le langage figure. Traite de stylistique franqaise / 1er vol. 2 nde edition. Paris: Librairie c. Klincksieck, 11, Rue De Lille, 1909. Р 184-202. С. 187.

3. Ортега-и-Гассет Х. Две великие метафоры. Теория метафоры. Москва: Прогресс, 1990. С. 68-82.

4. Gore S.A. Juridical use of Metafors.

5. Culture. BBC.

6. Новикова Т.Б. Проблемы перевода метафоры в политическом дискурсе / Воронежский государственный университет. Воронеж: НАУКА-ЮНиПРЕСС, 2014. 348 с.

7. Арутюнова Н.Д., Журинская М.А. Теория метафоры. Москва: Прогресс, 1990. 512 с.

8. Константинова М.В. Юридичний дискурс як джерело метафор. Курськ, 2010

9. Гиба В.А. Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права. Київ, 2012.

10. Morier Henri, Dictionnaire de poetique et de rhetorique. Paris: Presses Universitaires de France, 1981.

11. Lakoff George & Johnson Mark, Metaphors We Live By. London: The University of Chicago Press, 2003.

12. Cunilerra Domenech Montserrat. «Les metaphores dans le discours politique: tendances de traduction a l'espagnol», Synergies Espagne. Contrastes linguistiques et communication. 2010. №3. Р 107-117.

Размещено на allbest.ru