Загальні назви їжі у східноподільських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальні назви їжі у східноподільських говірках

Оскирко О.П.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

У статті розглянуто способи загальних назв їжі в східноподільських говірках. З'ясовано етимологію досліджуваних номенів, простежено лінгвогеографію поширення. Проведено лексичні паралелі з маніфестантами інших діалектних континуумів. Зауважено, що репрезентанти цієї лексико-семантичної групи за структурою - однослівні й аналітичні найменування. Виявлено основні мотиваційні ознаки та способи творення. Визначальними диференційними ознаками в лексико-семантичній групі на позначення загальних назв їжі є «стан приготування їжі», «спосіб приготування», «смакові властивості».

Ключові слова: лексико-семантична група, назви їжі, східноподільські говірки, номінація, мотиваційні ознаки.

ОБЩЕЕ НАЗВАНИЕ ЕДЫ В ВОСТОЧНОПОДОЛЬСКИХ ГОВОРАХ

В статье рассмотрены способы общих названий пищи в восточноподольских говорах. Выяснена этимология исследуемых номенов, прослежена лингвогеография распространения. Проведены лек-сические параллели с манифестантами других диалектных континуумов. Отмечено, что репрезен-танты этой лексико-семантической группы по структуре являются однословными и аналитическими наименованиями. Выявлены основные мотивационные признаки и способы создания. Определяющими дифференциальными признаками в лексико-семантической группе для обозначения общих названий пищи является «состояние приготовления пищи», «способ приготовления», «вкусовые свойства».

Ключевые слова: лексико-семантическая группа, названия еды, восточноподольские говоры, номинация, мотивационные признаки.

GENERAL TITLES OF FOOD IN THE EASTERN PODILLYA DIALECTS

In the article the ways of the general names of food in the Eastern Podillya dialects are considered. In the scientific research the etymology of the analyzed nomеns is studied, the lingvogeography of their distribution is spread. Lexical parallels have been conducted with demonstration of other dialect continents. It is noted that the representatives of this lexical-semantic group in the structure are single-word and analytic names. The main motivational signs and ways of creation are revealed. The defining differential features in the lexi-cal-semantic group on the designation of the common names offood are “the state of cooking”, “the method ofpreparation”, “tasteproperties”.

Key words: lexico-semantic group, names of food, oriental dialects, nomination, motivational attributes.

Постановка проблеми

назва їжа східноподільські говірки

Їжа, звичайно, поруч із такими матеріальними артефактами, як одяг, житло, знаряддя праці, є одним із головних носіїв інформації про щоденну діяльність людини і посідає перше місце серед перелічених реалій. Зважаючи на те, що словниковий склад мови безпосередньо пов'язаний із матеріальною культурою народу, а лексика на позначення продуктів харчування на основі широкого матеріалу ще недостатньо вивчена, цілісне опрацювання східноподільських говірок необхідне не лише в лінгвістичному, а й у загальнотеоретичних аспектах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У синхронії найменування їжі розглядали Л. Борис (буковинські говірки), В. Різник (говірки надсянсько-наддністрянського суміжжя), Є. Турчин (східнополіські говірки), Н. Загнітко (східностепові говірки Донеччини), М. Волошинова (слобожанські говірки). Номінації страв та напоїв на матеріалах пам'яток XIV - XVII ст. вивчав С. Яценко. Загальні назви їжі в східподільських говірках ще не були предметом спеціального дослідження, що й визначає актуальність статті.

Постановка завдання

Мета статті - здійснити опис загальних назв їжі на матеріалі східноподільських говірок. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: здійснити лексико-семантичних аналіз зафіксованих лексем; установити лексико-семантичні паралелі з іншими діалектами української мови.

Виклад основного матеріалу

У структурі тематичної групи лексики на позначення харчування гіперонімічною вершиною є загальні назви їжі, на позначення яких у східноподільських говірках найпоширенішими є: йіжа, иіда, иідло, харч'і, корм, страва, 1вариво, продукти. Зрідка зафіксовано номінації д'ішч'а, душати, б л'удо, харч, продукт, продухти, надідки зі значенням «те, що їдять, харчі».

У досліджуваних говірках лексеми иіда - харч'і, иіда - Пішч'а - «їжа (загальна назва)»; вариво - страва - «варена їжа»; продукти - харч'і - «продукти харчування» - перебувають у зв'язку абсолютної синонімії.

В етнографічній розвідці кінця XIX ст. за редакцією В. Іванова на позначення семи «їжа» часто вживаною є лексема пища [3, I, с. 100].

Словник за редакцією Б. Грінченка на позначення семи «їжа» реєструє такі лексеми з тотожним значенням: иіда, діжа (Грінченко, II, с. 196), страва (Грінченко, IV, с. 212), харч, харчі (Грінченко, IV, с. 388). У СУМ 1їжа - «те, що їдять і п'ють; харчі» (СУМ, IV, с. 58).

Зі значенням «їжа, страва (загальна назва)» аналізовані лексеми функціонують у говірках української мови: східнослобожанських - иіда, діжа, харч'і, продукти - «їжа» (Волошинова, с. 37); східностепових - діжа, иі 1 да, харч'і, д'ішч'а - «загальна назва їжі» (Загнітко, с. 26), иіда - «загальна назва» (Омельченко, с. 40); гуцульських - иі да - «страва, їжа» (Піпаш, с. 73), «їжа, харч» (Закревська, с. 87); надсянсько-наддністрянських - 'йіжа, иі 1 да - «їжа» (Різник, с. 53); східнополіських - діжа, иі1да, хар ч'і, д'ішча (Турчин, с. 6); нижньонаддніпрянських - 1пища - «їжа, харч», продухти - «харчі» (Чабаненко, III, с. 112, 284); закарпатських - иі да - «їжа, харч» (Сабадош, с. 136); західнополіських - йід'ло - «їжа» (Аркушин, I, с. 199).

У північно-західних і північно-східних схід- ноподільських говірках спостерігаємо проти-ставлення сем та номенів, які їх позначають: «їжа (загальна назва)» : «варена їжа» : «продукти хар-чування (загальна назва)»; йіда, йіжа, страва : страва, й'ішч'а, йідло : про 1 дукти, хар ч'і, корм, 1 йіжа.

Так, семи «їжа (загальна назва)», «варена їжа» є основним ядром у мікрогрупі на позначення їжі і реалізовані в усіх східноподільських говірках здебільшого не однією, а двома - трьома лексемами, рідше словосполученнями: 1йіжа (Шм, Йс, Мч, Лк, Мх, Рз, Кбр, Крт, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Тр, Лщ, Уг, Чй, Сч, Сн, Плн, Плс, Об, Зл, Окс, Крс, Клд), йіда (Крт, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Тр, Лщ), йідло (Глм, Пл), харч і (Рз, Кбр, Крт, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Тр, Лщ, Уг, Чй, Сч, Сн, Плн, Плс, Об, Зл, Окс), харч (Хр, Бт, Гр, Бг, Жр, Снх, Ск, Тр, Кл), корм (Цб, Трг, Лщ, Уг, Чй, Сн, Сч, Пг), П'ішч'а (Йс, Мч, Лк, Мх, Рз, Кбр, Крт, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Тр, Лщ, Уг, Чй, Сч, Сн, Плн, Плс, Об, Зл, Окс), 1вариво (Рз, Кбр, Крт, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Тр, Лщ, Уг, Чй, Сч, Сн, Плн, Плс, Об, Зл, Окс), 1вареина 1 йіжа (Кбр, Крт, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Тр, Лщ, Уг, Чй, Сч, Сн, Плн, Плс, Об, Зл, Окс, Крс, Клд), гдтова 1йіжа (Уг, Сч, Сн, Лщ, Хр, Хр, Юр, Жр, Снх, Гл, Пл), 1 готова 1 п'ішч'а (Уг, Пн, Бт, Уг, Жр, Тп, Рс, Лш, Юр, Ск, СХ, Глм, Снх, Сч, Плн, Плс, Об, Зл, Окс, Крс, Клд), го 1 тове бл'удо (Цб, Снх, Сч, Уг, Шм, Йс, Мч, Лк, Лщ, Хр, Жр, Тп, Бт), приго1 тоулеина йі І да (Тп, Трг, СХ, Юр, Мч, Лк, Кбр, Крт, Уг, Окс, Глм, Об, Гр), го 1 това йі да (Шм, Йс, Мч, Лк, Мх, Рз, Кбр, Крт, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Тр, Лщ, Уг, Чй, Сч, Сн, Плн, Плс, Об, Зл, Окс, Крс, Клд), го 1 товий о 1 б'іт (Йс, Мч, Лк, Мх, Рз, Кбр, Крт, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Тр, Лщ, Уг, Чй, Сч, Сн, Плн, Плс, Об, Зл, Окс).

Лексема П'ішч'а зі значенням «їжа (загальна назва)» на досліджуваній території вживається суто жителями старшого покоління, здебільшого в складі словосполучень: 1гостра П'ішч'а, суХа П'ішч'а, го1това П'ішч'а, 1 добра П'ішч'а, 3варена П'ішч'а, смач 1 на1 п'ішч'а. Лексема П'ішч'а успадкована з давньоруської мови. Можемо припустити, що функціонування лексеми в східноподільських говірках - результат інтерференції з російської мови, де лексема пища - «їжа» - стилістично нейтральна лексема в лексико-семантичній групі назв їжі (Ожегов, с. 1249).

Сема «їжа, (загальна назва)» у східноподільських говірках репрезентована лексемами, похідними від основи *ей- : йі 1 да, 1 йіжа < *ейуа, йідЛо, на 1 йідки, 1 кушан'ійе, об'ід, а також п'ішч'а, бЛ'удо.

Із таким же лексичним значенням лексеми відомі іншим говіркам української мови: йіда, йіжа, наа йідки - східнополіським (Турчин, с. 9); йіжа, йі і да, страва, бЛ'удо, 1 вариво - східно-слобожанським (Волошинова, с. 104); йі 1 да, страва, бл'удо, о 1 б'іт, 1 пішч'а - східностеповим (Загнітко); на йідок - бойківським (Онишкевич, I, с. 468).

Словник СУМ лексему на 1 йідок реєструє зі значенням «все те, що їдять, що вживають для харчу-вання; їжа», розм. «ситість, насищеність» (СУМ, V, с. 94).

Архілексема їжа в східноподільських говірках, вступаючи в атрибутивні зв'язки за моделлю «іменник + прикметник», утворює словосполучення, які мотивовані: ДО «стан приготування їжі» - йіжа го 1 това, йіжа приаготовлеина; ДО «спосіб приготування» - йіжа авареина, йіжа 1тушана; ДО «смакові властивості» - йіжа смач1на, 1 йіжа 1 добра, йідау 1 кусна, йіжа добрена.

Лексема вариво, найдавніша назва, похідна від варити псл.*уапуо, у східноподільських говірках указує на процес приготування їжі - «варена їжа».

Сему «те, що вариться або варене» у досліджуваних говірках передає словосполучення, утворене за моделлю «прикметник + іменник»: го1това справа, 1варена 1 йіжа, го1това 1п'ішч'а, го 1 това справа, го 1 тове йід1ло, го 1 тове 1 бл'удо.

Словник за редакцією Б. Грінченка реєструє лексеми 1варево, 1 вариво без додаткової ареалогічної інформації «вареная пища» (Грінченко, I, с. 126).

Лексема вариво функціонує в говірках української мови з тотожним значенням: у гуцульських - «усе, що вариться і зварене» (Піпаш, с. 20), західноволинських - «різні варені страви» [5, с. 81], східнополіських - «процес приготування їжі, варена їжа» (Турчин, с. 13), поліських, білоруських - «варена їжа», «продукти харчування, із яких готують страви» (Вешторт, с. 372).

Зауважимо, поліські говірки, відображаючи особливості семантичного розвитку лексеми вариво, зберегли одне з найдавніших значень, пов'язане з коренем вар- - «продукти харчування, призначені для варіння» (Турчин, с. 14).

У східноподільських говірках широко вживані віддієслівні іменники 1 вариво та при 1 варок, рідше, здебільшого в словосполученнях, субстантивований прикметник варене: 1 варене м 1 йасо (Мч, Крс, РБ, Клб, СХ, Рс, Рз, Зр, Клд), 1 варене моло 1 ко (Крс, Рз, СХ, РБ, Клб, Рс, Зр), 1 варене 1 т'істо (Крс, Мч, Рс, Рз, Зр), варене йайЦе (Клб, Рз, Зр).

Як синонім до лексеми 1варене в східноподільських говірках функціонує номен справа - «варена їжа, харчі». Лексему страва етимологи виводять із псл. traviti - «поїдати, знищувати, тратити», пов'язаного із trava - «трава», їїиґі - «тратити», «труїти» (ЕСУМ, V, с. 392), страва < травити - «споживати» (Фасмер, III, с. 770), «щось споживане, корм» [6, с. 148], характерне для попередніх етапів розвитку української мови [4, с. 389]. Лексикографічні джерела лексему страва реєструють із загальним значенням «їжа, харчі» (Грінченко, IV, с. 212; СУМ, IX, с. 746).

Опозицію сем «їжа поживна» : «їжа нежирна» у східноподільських говірках передають складні найменування, утворені за моделлю «іменник страва + прикметник»: страва ' жирна : страва піс'на, страва 1 ситна : страва 'посна, страва по'живна : страва непо'живна, страва калор'іуна : страва д'ійе'тична, страва 'сита : страва п'р'існа.

ДО «час уживання їжі» також зумовила появу аналітичних найменувань, утворених за моделлю «іменник + прикметник»: страва ран'ішн'а (Шм, Йс, Мч, Крс, РБ, Клб, СХ, Рс, Рз, Зр, Клд, Гнн), страва о' б'ід'ішн'а (Лк, Мх, Тп, Хр, Бт, Гр, Уг, , Крт, Об, Кбр, Глм, Плн, Плс, Зл, Окс, Дб), страва ве' ч'ірн'а (Чй, Сн, Сч, Лщ, Жр, Снх).

В інших говірках української мови лексема ст рава функціонує з тотожним значенням: у бой-ківських - «їжа» (Онишкевич, II, с. 257), північнопідляських - «варена їжа» (Горбач, с. 482), східностепових - «будь-яка їжа», «варена їжа», «святкова їжа» (Загнітко, с. 248).

Не менш активними в східноподільських говірках є лексеми харч та харч'і. Аналізовані лексеми в досліджуваних говірках функціонують зі значенням «їжа (загальна назва)», «продукт харчування», а в говірках південно-східної частини східноподільських говірок найчастіше мають значення «їжа, корм для тварин» (Глм, Плс). Походження лексем харч, хар' ч'і пов'язують з арабським harg - «расход, издержки» (Фасмер, IV, с. 225). У говірках української мови, а також у сучасній літературній мові, лексеми харч, хар ч'і функціонують на позначення того, що споживають, їдять і п'ють; їстівних припасів їди (СУМ, XI, с. 28). Ці назви активні й в інших слов'янських мовах: у білоруській - «продукти, їстівне», «корм для тварин» (Вешторт, с. 410), російській - «їжа» із приміткою «просторіччя» (Ожегов, с. 747). Активне засвоєння лексем харч, харчі слов'янськими мовами, функціонування в українській мові, дає підстави говорити про наявність дериваційного гнізда: харч ^ харчі ^ харчувати ^ харчування.

Назви прийомів їжі в східноподільських говірках не відрізняються від інших говірок української мови й не мають особливих відмінностей від літературної мови.

Однослівні номінації с'н'і ' данок, о ' б'іт, веи' чер'а, 'звареине в східноподільських говірках функціонують із двома значеннями: «їжа, те що їдять (загальна назва)», «час споживання їжі».

Сему «споживання їжі вранці» у східноподільських говірках передають лексеми с'н'і' данок (Рз, Лщ, Бт, Хр, Сч, Сн, Уг, Йс, Чй, Жр, Снх, Юр, Рс, Тп, Тр, Кбр, Крт, Глм), сн'ідати (Рз, Ск, СХ, Тр, Тп, Рс, Бт, Гр, Зр, Пн, Юр, Плн, Крс, РБ, Гнн), с'н'ідан:'а (Бт, Гр, Зр, Пн, Юр, Плн), рідше - 'заутрак (Жр, Снх, Ск), 'заутр'ік (Уг, Бт).

Походження лексеми снідати етимологи виводять із псл. sьnedati, sьnesti «з'їсти», утворені із префікса sьn- / з- і дієслова jesti, jedati - «їсти» (ЕСУМ, V, с. 335). У словнику за редакцією Б. Грінченка на позначення часу приймання їжі вранці подано лексему Снідання, а також сніданенько, сніданнячко (ум. оть снідання) - «завтракь», сні 'данок - «завтракь», с 'нідати - «завтракать» (Грінченко, IV, с. 161-162).

Лексеми з тотожним значенням функціонують в інших говірках української мови: у східностепових - сн'і'данок, с' н'ідан':а, с' н'ідат',

'заутр'ік, 1заутрак (Загнітко, с. 36), буковинських - сн'і ' данок (Борис, с. 313; Ґоці, к. 1), східно-поліських - сн'іданок, с'н'ідан':а (Турчин, с. 18), бойківських - с'н'і'данок (Ґоца, к. 1), карпатських - с'н'і ' данок, с'н'і ' дана (Ґоца, с. 23), гуцульських - сн'ідан'е; сні'дан'і (Неґрич, с. 160), східно- слобожанських - сн'іІданок, сІн'ідан':а (Воло- шинова, с. 44), надсянсько-наддністрянських - с'н'і'данок, с'н'ідан'а, с'н'і'дан'е (Різник, с. 54).

Зрідка зафіксовано аналітичне найменування сн'і'данок поми'нал'ний - «сніданок, який несуть покійнику на кладовище на другий день» - традиція збережена в окремих говірках обстеженого регіону (Хомутинці, Калинівського р-ну Вінницької обл.).

Сему «споживання їжі в обід» у східноподільських говірках реалізують лексеми об'ід (Глм, Плн, Зл, Окс, Хр, Пн, Трг, Снх, Ск, СХ), об'ідт (Шм, Йс, Мч, Лк, Кнл), об'іт (Шм, Мч, Лк, Кбр, Клд), оу'б'ідт(Кнл): об'ід"у час дн'а //йі'мо 'супчик чи боршч / і 'кашку йа'кус ' // о'б'ідт у час // боршч / 'каша /мака'рон (Шм).

Лексема обід праслов'янського походження: псл. obedь утворена за допомогою префікса (при-йменника) оЬ- від дієслівної форми лd-- «їсти» (ЕСУМ, IV, с. 133-134). У загальнонародній мові лексема обід має такі значення: «споживання їжі серед дня, між сніданням і вечерею»; «їжа, при-значена для споживання вдень»; «середина дня, коли звичайно обідають; обідня пора» (розм., заст.) (СУМ, V, с. 503; Грінченко, III, с. 10).

Також обід у східноподільських говірках функціонує на позначення ритуальної обрядодії - поминок. На позначення поминального обіду в обстеженому регіоні виявлено атрибутивні словосполучення об'ідт поми'нал'ний, Об'ідт св'атКовий - «страви, приготовлені в день поминок за померлим»: помие'нал'н'і оу'б'іди / це т'ребашобп у дв'і'нац'ат ' ча'соу з:и'вайут ' л'у'деї / і ус'і поми'найут '// 'мол'ац'а'богу /поми'найут '// помо'лилис'аіпо'томйі'д'ат '//гоу'туйут 'хо'лод'н'і за'куски / це 'разнооб'разне у 'с'аке // а по'том обоуйазсІково боршч / 'каша до п'ід'л'іви / кат'л'ети / гоулубпІц'і / ну і усе /хто шо 'майе // а п'іс''л'а уже с'таул'ат со'лодткиї с'т'іл // кла'дут 'коржики / цу'керки / і к'і'с'іл ' / обоуйазсІково // к'і'с'іл ' 'йаг'ідниї / сли'вово 'йаг'ідниї// там шче добау'л'айут клуб'н'іки / шобп був у'кусниен'киї // ну і розда'йут кан'ф'ети і п'ран'іки // ну і ус'о / 'видали ки'с'іл ' / помо'лилис ' 'богу і роз'іш'лис ' // (Конела, Жашківського р-ну Черкаської обл.).

Лексема обід функціонує в говірках української мови та засвідчена в лінгвістичних працях як полісемантична: у лемківських - «другий сніданок, повне приймання їжі у першій половині дня» (Турчин, с. 203), бойківських - «обід» (Онишкевич, II, с. 6), західнополіських - «споживання їжі серед дня», «поминки по померлому» (Аркушин, II, с. 4).

Лексеми Іполудеинок (Лк, Глм, Окс, Клб), поуІлудеин ' (Кнл, Кбр, Крт, Плн, Жр), Іполудник (Мч, Йс, Зл) у східноподільських говірках передають сему «споживання їжі після обіду перед вечерею». Походження назв пов'язуємо від полудне, полуденок - складні утворення від слів половина і день.

У словнику за редакцією Б. Грінченка зареєстровано лексеми з таким значенням: полуденок,

1полудень - «полдникъ», полуднання - «полдничаніе», полуднати, полуднувати, поЫуднювати - «полдничать» (Грінченко, III, с. 288-289). Лексема полу'денок є літературною нормою і позначає при-ймання їжі опівдні, а також у проміжок часу між обідом і вечерею (СУМ, VII, с. 100).

Із тотожним значення лексема полудень функціонує в більшості говірок української мови: у бойківських - «обід» (Онишкевич, II, с. 108), гуцульських - «обід, споживання їжі серед дня і сама їжа, спожита в цю пору» (Ґоца, к. 2), наддністрянських - «обід», «другий обід (зазвичай у жнива на полі)» (Шило, с. 213).

Сему «споживання їжі між обідом і вечерею» у східноподільських говірках передає лексема п ідвеЧ'ірок (Сч, Кбр, Крс, Дб) та її фонетичний варіант п'ідтвеиІч'ірок (Лщ, Рз, Жр, Снх, Хр, Бт, Гр, СХ, Ск, Нс, Плс, Об, Клд, Гнн). Лексема підвечірок утворена префіксально-суфіксальним способом від вечеря. У словнику за редакцією Б. Грінченка лексему підвечірок зареєстровано зі значенням «закуска предъ ужиномъ» (Грінченко, III, с. 161). У СУМ її подано зі значенням «споживання їжі між обідом і вечерею» та «страва, приготовлена для споживання між обідом і вечерею» (СУМ, VI, с. 404).

Лексема підвеЧ'ірок та її фонетичні варіанти п'ідтвеиІч'ірок, подвеиІч'ірок із подібним значенням функціонують в інших говірках української мови: надсянсько-наддністрянського суміжжя (Різник, с. 56), у буковинських (Ґоца, к. 4; Борис, с. 298), бойківських (Онишкевич, II, с. 66; Ґоца, к. 4), гуцульських (Ґоца, к. 4), східнополіських (Турчин, с. 22).

На позначення вечірнього споживання їжі в східноподільських говірках виявлено лексему веиІчер'а (Рз, Плн, Клб, Жр, Трг, Юр, Уг, Чй, Зр, Рз, Рс, Тп, Лщ, Бт, Гр, Клд), а також інфінітиви веичер'ати - веичер'ат'. Виявлені інфінітиви веичер'ати та веичер'ат ' із формальними показниками -т, -т', як стверджує С. Бевзенко, функціонують у багатьох південно-східних говірках у паралельному вжитку [1, с. 126]. Походження лексеми «вечеря» виводять від псл. vл'сerъ < *уєкєг- (ЕСУМ, I, с. 366-367). У сучасній українській мові лексема ве'чер'а - «споживання їжі ввечері», «страва, приготовлена для споживання ввечері» (СУМ, I, с. 344).

Лексема веичер'а має в східноподільських говірках ще й ритуальне значення - «страва, яка готується на поминки», «їжа, яку вживають у день похорону»: веичер'а помиенал'на (Клн).

Лексема веичер'а функціонує з таким же значенням, що й у східноподільських говірках - «споживання їжі ввечері», у більшості говірок української мови: надсянсько-наддністрянського суміжжя (Різник, с. 56), у гуцульських (Горбач, с. 424), поліських (Вешторт, с. 90), східнополіських (Турчин, с. 19), західнополіських (Аркушин, I, 52), північнопідляських (Горбач, с. 457).

Висновки і пропозиції

Отже, назви на позначення їжі (загальні назви) у східноподільських говірках становлять систему назв із різним ступенем узагальнення. Більшість аналізованих номенів загальнослов'янського походження й функціонують у більшості говірок української мови та зафіксовані лексикографічними джерелами з ідентичним значенням. Лексеми обід і веичер'а мають полісемантичне значення як у східноподільських, так і в інших говірках української мови, можуть позначати ритуальні обрядодії, пов'язані з поминанням покійного. В аналізованих говірках зазначено паралельне функціонування лексем ейда / харч, йіжа / П ішча, йіжа / корм. Вивчення лексики на позначення їжі створює передумови для подальшого її дослідження в майбутньому, саме це дасть змогу вистудіювати процеси номінації в ареалі.

Список обстежених населених пунктів:

Шм. - Шамраївка; Йс. - Йосипівка; Мч. - Мечиславка; Лк. - Лукашівка; Хм. - Хомутинці; Тп. - Топо- лівка; Жр. - Журавка; Уг - Угловата; Чй. - Чайківка; Пп. - Попудня; Нд. - Надлак; Окс. - Оксанино; Дб. - Добра; Гнн. - Ганнівка; Лщ. - Ліщинівка; Рз. - Розсішки; Хр. - Христинівка; Сч. - Сичівка; Сн. - Синиця; СХ. - Скалівські Хутори;Кнл - Конела; Снх. - Синюха; Трг. - Торговиця; Нд. - Надлак; Ск. - Скаліва; Ів. - Іванівка.

Список літератури:

1. Бевзенко С. Українська діалектологія. Київ : Вища школа, 1980. 216 с.

2. Ґоца Е. Назви їжі і кухонного начиння в український карпатських говорах : дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2001. 466 с.

3. Иванов В. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края. Харьков, 1898. Т. 1. 1012 с.

4. Історія української мови. Лексика і фразеологія / ред. кол.: В. Русанівський (гол.) та ін. Київ : Наукова думка, 1983. 743 с.

5. Корзонюк М. Матеріали до словника західноволинських говірок. Українська діалектна лексика. Київ : Наукова думка, 1987. С. 62-268.

6. Потебня А. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий. Слово и миф / А. Потебня. Москва : Правда, 1989. С. 379-443.

7. Яценко С. Назви продуктів харчування, страв і напоїв в українській мові XIV - XVII ст. : автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2009. 22 с.

Размещено на Allbest.ru