Стратегії і тактики українських ретрансляцій п’єс Шекспіра у світлі когнітивної аналогічності

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ УКРАЇНСЬКИХ РЕТРАНСЛЯЦІЙ П'ЄС ШЕКСПІРА У СВІТЛІ КОГНІТИВНОЇ АНАЛОГІЧНОСТІ

Бойко Я.В.

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Анотація

У запропонованій розвідці обґрунтовуються перекладацькі стратегії і тактики, що є ефективними в українських ретрансляціях часово віддаленого першотвору для досягнення когнітивної аналогічності одиниць оригіналу й одиниць перекладу. Матеріалом дослідження слугували мовні і мовленнєві засоби образності, експресивності, емотивності й оцінки, які виокремлено із трагедій У. Шекспіра «Macbeth» (1605) і «King Lear» (1605) та їх українських діахронних ретрансляцій ХІХ-ХХІ століть, авторами яких є П. Куліш (1880, 1900), Т. Осьмачка (1930), Ю. Корецький (1940), М. Рильський (1941), В. Барка (1969), Б. Тен (1986), О. Грязнов (2008). Для досягнення мети у дослідженні використано такі методи: метод теоретичного узагальнення під час обробки використаних джерел, емпіричний метод у ході формування загальної вибірки для проведення лінгвістичного аналізу, метод лінгвістичного аналізу і метод зіставного аналізу для характеристики перекладу у порівнянні з оригіналом, трансформаційний аналіз і методика інтерпретаційного аналізу для визначення застосованих стратегій і тактик перекладу. У роботі обґрунтовано когнітивну аналогічність концептуального змісту оригіналу і перекладу, яка встановлюється шляхом фреймового мапування, у світлі фреймової семантики. Обґрунтовано два різновиди когнітивної аналогічності оригіналу і перекладу: стилістичний когнітивні аналог і функційний когнітивний аналог. У статті диференційовано терміни «стратегія перекладу» і «тактика перекладу» та надано класифікацію альтернативних тактик (репродуктивних та адаптивних) досягнення когнітивної еквівалентності оригіналу і хронологічно віддалених перекладів.

Ключові слова: когнітивна аналогічність, фреймова семантика, стилістичний когнітивний аналог, функційний когнітивний аналог, стратегія перекладу, репродуктивні / адаптивні тактики.

Abstract

Boiko Ya.V.

The present research substantiates translation strategies and tactics that are effective in Ukrainian retranslations of a chronologically distant original to achieve cognitive analogy between the original units and the translation units. The material of the research was linguistic means of imagery, expressiveness, emotiveness and evaluation, chosen from Shakespeare's tragedies «Macbeth» (1605) and «King Lear» (1605) and their Ukrainian diachronic retranslations performed by P. Kulish (1880, 1900), T Osmachka (1930), Yu. Koretsky (1940), M. Rylsky (1941), V. Barka (1969), B. Ten (1986), O. Gryaznov (2008). To achieve the goal, the following methods were used: the method of theoretical generalization during the processing of used sources, empirical method during the formation ofa general sample for linguistic analysis, method of linguistic analysis and method of comparative analysis to compare the original and retranslations, transformational analysis and methods of interpretive analysis to define the applied strategies, tactics and translation operations. The cognitive analogy of the conceptual content of the original and the retranslations, which is determined by means offrame mapping, is substantiated from the standpoint of the frame semantics. Cognitive analogy of the original and its retranslation is realized in two forms: stylistic cognitive analogy and functional cognitive analogy. The terms «translation strategy» and «translation tactics» are differentiated in the article. The classification of alternative tactics (reproductive and adaptive) in achieving cognitive analogy of the original text and its retranslations are identified.

Key words: cognitive analogy, frame semantics, stylistic cognitive analogy, functional cognitive analogy, translation strategy, reproductive / adaptive tactics.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку наукової думки у мовознавстві характеризується зміщенням фокусу уваги лінгвістів із власне мовних явищ на мовленнєву діяльність людини. Антропоцентричність лінгвістичних розвідок та їх спрямованість на визначення глибинних психічних процесів світу особистості і суспільства зумовлюють поворот від аналізу структурно- формальних особливостей мовних одиниць до розуміння необхідності врахування «людського фактора». У процесі перекладу як міжмовної передачі національної самобутності, детермінованої дистанцією часу й простору, перекладач має справу не лише з двома мовами, а й з двома культурами, а іноді і з двома абсолютно різними світоглядами. Щоб правильно зрозуміти мову, культуру, історію та національні цінності народу, втілені в оригіналі, слід, насамперед, звернутися безпосередньо до його творця - автора оригіналу. Тому обґрунтована інтерпретація оригіналу, особливо, віддаленого у часі, перекладацькі рішення щодо його адекватного відтворення мовою перекладу та визначення критеріїв цієї адекватності постають актуальними проблемами у сучасному перекладознавсті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему множинності міжмовних відповідностей обговорювали ще класики перекладознавства Л. Бархударов і Я. Рецкер. В останні роки діахронна множинність перекладів почала привертати увагу багатьох вітчизняних (Ю. Левін, А. Попович, О. Ребрій, Р. Ситар, О. Федів, О. Чередниченко та ін.) і закордонних фахівців (A. Berman, S. Gurcaglar, K. Koskinen та ін.). У руслі сучасного когнітивного підходу до перекладацької діяльності (П. Зікінґер, П. Кусмаул, Б. Левандовська-Томащик, А. Нойберт, А. Рохо- Лопез, Ґ. Шрів, Т Янссен-Фесенко, О. Дзера, В. Ніконова та ін.) діахронна множинність ретрансляцій пов'язана з проблемами розуміння оригіналу та його адекватної передачі у перекладі (Дж. Кетфорд, Ю. Найда, К. Райс та ін.).

Для визначення критеріїв адекватності перекладу продуктивною є розробка проблематики когнітивного консонансу і когнітивного дисонансу (Л. Борисенкова, О. Вахоніна, Є. Вебер, Г. Воскобойник, В. Дем'янков та ін.) як чинників адекватності / неадекватності оригіналу і перекладу. Розв»язання проблеми когнітивного консонансу і когнітивного дисонансу мисленнєвого процесу автора оригіналу і перекладача здійснено на матеріалі українських діахронних ретрансляцій п»єс У. Шекспіра як часово віддалених першотворів із застосуванням інструментарію фреймової семантики [1; 2; 3]. Доведено, що когнітивний консонанс як «гармонійна тотожність мисленнєвого процесу автора і перекладача у ході створення тексту оригіналу і тексту перекладу» [1, с. 106] сприяє встановленню когнітивної еквівалентності [1] і когнітивної аналогічності [2] одиниць оригіналу (ОО) й одиниць перекладу (ОП). Когнітивний дисонанс як стан психічного дискомфорту індивіда, викликаний зіткненням у його свідомості конфліктуючих уявлень: ідей, вірувань, цінностей або емоційних реакцій [6, с. 206] зумовлює когнітивну варіантність [3] ОО й ОП. Досягнення когнітивної еквівалентності, когнітивної аналогічності і когнітивної варіантності відбувається у кожному випадку із застосуванням специфічних стратегій і тактик перекладу, визначення яких є важливим для розв»язання проблеми адекватності українських діахронних ретрансляцій часово віддаленого першотвору.

Постановка завдання. Метою цієї статті є обґрунтування перекладацьких стратегій і тактик, що є ефективними в українських ретрансляціях часово віддаленого першотвору для досягнення когнітивної аналогічності ОО й ОП. Визначена мета передбачає розв'язання таких завдань: 1) охарактеризувати когнітивну аналогічність оригіналу і перекладу у світлі фреймової семантики; 2) диференціювати поняття «стратегія перекладу» і «тактика перекладу»; 3) визначити ефективні перекладацькі стратегії і тактики у досягненні когнітивної аналогічності ОО й ОП. У роботі було використано такі методи дослідження: метод теоретичного узагальнення під час обробки використаних джерел, емпіричний метод у ході формування загальної вибірки матеріалу, методи лінгвістичного і зіставного аналізу для зіставлення перекладу з оригіналом, трансформаційний аналіз і методика інтерпретаційного аналізу для визначення застосованих стратегій і тактик перекладу. Матеріалом дослідження слугували 1053 мовні і мовленнєві засоби образності, експресивності, емотивності й оцінки, виокремлені із 963-х фрагментів трагедій У. Шекспіра, та їх відповідники в українських ретрансляціях ХІХ-ХХІ століть.

Виклад основного матеріалу

У теорії і практиці перекладознавства проблема адекватності перекладу розв»язується в термінах теорії еквівалентності, яка виникла у західному перекладознавстві у другій половині ХХ століття. Дослідники запропонували різні рівні еквівалентності, такі як формальна та динамічна еквівалентність [7], еквівалентність на рівні слова, граматична, текстова та прагматична еквівалентність [4], природна та спрямована еквівалентність [8] тощо. Останнім часом усе більше дослідників наголошують на когнітивних процесах перекладу, які насамперед «стосуються процесів у свідомості агентів, залучених до комунікативних актів щодо перекладених текстів» [9, с. 216]. Для визначення різних ступенів когнітивної близькості між текстом оригіналу та його перекладами виникає потреба доповнити термінологічний апарат когнітивного перекладознавства термінами «когнітивна аналогія» та «когнітивна варіантність».

У термінах психології, аналогія - це порівняння принаймні двох моделей, які мають подібні відношення між своїми складниками. Якщо екстраполювати цей термін на перекладознавство, то можна визначити когнітивну аналогію як своєрідну подібність між мовними одиницями в тексті оригіналу та його повторними перекладами з досить високим ступенем близькості, яку, однак, не можна розуміти як еквівалентність. У разі ког- нітивної аналогії концептуальний зміст вихідної мовної одиниці представлено в перекладі дуже близько до тексту оригіналу; однак є певні відмінності в стилістичному забарвленні, ступені емотивності чи образності.

Встановлення когнітивної аналогічності концептуального змісту ОО й ОП здійснюється шляхом фреймового мапування, тобто співвідношенням слотів у складі фреймів ОО й ОП (референція; емотивність; образність; оцінність; стилістичне забарвлення [2, с. 74-75]), із метою виявлення когнітивної аналогічності їх смислових компонентів у стилістичному та функційно-комунікативному відношенні при збереженні їх референційної рівнозначності. Залежно від смислового компоненту ОП, який аналогічно передає або стилістичну тональність, або функційно-комунікативну спрямованість ОО, диференційовано два різновиди когнітивного аналогу: стилістичний когнітивний аналог і функційний когнітивний аналог [2, с. 75].

Для визначення перекладацьких стратегій і тактик, що є ефективними в українських ретрансляціях часово віддаленого першотвору у досягненні когнітивної аналогічності ОО й ОП, потрібно диференціювати поняття «стратегія перекладу» і «тактика перекладу».

Однозначного визначення понять «перекладацька стратегія» та «перекладацька тактика» не знаходимо у працях науковців (І. Алексеева, В. Виноградов, В. Ілюхин, В. Коміссаров, Л. Нелюбин, Я. Рецкер, В. Сдобніков, А. Швейцер, A. Chesterman, W. Lorscher, L. Venuti та ін.): думки вчених різняться в тому, що називати «перекладацькою стратегіею», а словники навіть не подають визначення цього поняття.

Розмежовуючи ці два поняття як родове і видове, розуміємо перекладацьку стратегію як сукупність правил, цілей і засобів, які використовує перекладач у процесі перекладу і які окреслюють його власний специфічний стиль серед інших перекладачів і виділяють продукт перекладу серед інших перекладів. Стратегії створення перекладів неминуче виникають у відповідь на внутрішні культурні ситуації. Ефективними стратегіями перекладу, які обирає перекладач для відтворення часово віддалених першотворів, постають такі [5, с. 33-39]: стратегія історизації (створення образу минулої епохи, який не е тотожним реальності), стратегія модернізації (створення образу сучасності), стратегія нейтралізації часової дистанції (створення перекладу «поза часом»). Вибір стратегії перекладу часово віддаленого першотвору зумовлюється культурними, соціальними, психологічними, економічними, політичними факторами, вимогою часу, наявністю інших ретрансляцій даного твору, змаганням між перекладачами. Стратегії перекладу реалізуються через тактики, за допомогою яких відтворюються у перекладі саме смислові або формальні характеристики ОО.

Перекладацькі тактики (репродуктивні й адаптивні) передбачають відтворення образності, експресивності, емотивності й оцінки у семантиці ОО із застосуванням низки перекладацьких трансформацій. Репродуктивні тактики реалізуються шляхом транскодування (транскрипції, транслітерації, практичного транскрибування, калькування) і перекладацьких трансформацій: лексико-граматичних (морфологічної заміни, транспозиції, цілісного перетворення, антонімічного перекладу) і лексико-семантичних (диференціації, модуляції, генералізації, конкретизації). Адаптивні тактики трансформаційного перекладу передбачають використання експлікації, елімінації та ампліфікації. шекспір когнітивний переклад ретрансляці

У досягненні когнітивної аналогічності ОО й ОП у двох її різновидах - стилістичний когнітивний аналог і функційний когнітивний аналог - перекладачами застосуються різні перекладацькі стратегії і репродуктивні тактики трансформаційного перекладу (табл. 1), щоб аналогічно передати або стилістичну тональність, або функційно-комунікативну спрямованість ОО.

Для відтворення стилістичного когнітивного аналогу, який при повному або неповному паралелізмі компонентного складу і синтаксичної моделі ОО й ОП, передає стилістичну тональність концептуального змісту ОО за допомогою лексичних компонентів, що належать до іншого стилістичного регістру, найбільш ефективними виявилися модуляція, диференціація і транспозиція. Наприклад, розглянемо фрагмент із трагедії У. Шекспіра «Macbeth» O worthiest cousin! (12) в українських ретрансляціях П. Куліша (1900), Т. Осьмачки (1930), Ю. Корецького (1940), Б. Тена (1986), О. Грязнова (2008): Достойнїший кузине! (6); Відважний брате! (7); О, мій кузене славний! (5); О мій кузене славний! (8); Гідний мій кузене! (4). Смислові компоненти ОО й ОП визначаються шляхом застосування семантичного аналізу лексичних одиниць у складі ОО й ОП (табл. 2).

Таблиця 1. Досягнення когнітивної аналогічності в українських ретрансляціях трагедій У. Шекспіра