Морфологічна система давньоперського іменника

Під час аналізу іменної словозміни в давньоперській мові автор, спираючись на авторитетні джерела, наводить список таких відмінків: номінатив, аккузатив, генетив, аблатив, інструменталіс, вокатив. У статті для кожного класу основ наводяться парадигми відмінювання з коментарем стосовно графічних та граматичних особливостей давньоперської словозміни. З огляду на представлені парадигми автор установлює типологічний клас давньоперської мови та вказує на яскраво виражену роль флексій у словозміні.

Значна увага у статті приділена роботі з мовним матеріалом, взятим із глосаріїв та словників давньоперської мови. Автор вказує на важливість переосмислення та доповнення реконструкції граматичної системи давньоперської мови, спираючись на сучасні лінгвістичні тенденції та здобутки індоєвропеїстики останніх років. Окрім давньоперської лексики, в статі також використовується мовний матеріал генетично споріднених їй мов, а саме санскриту та авестійської.

Ключові слова: морфологія, давньоперська мова, давньоперський іменник, іранські мови, індоєвропеїстика.

Постановка проблеми. В історичній лінгвістиці дослідження морфологічної системи мови є одним із проміжних етапів дослідницької діяльності, направленої на детальний діахронічний опис усіх мовних рівнів. З розвитком історіографії та археології в розпорядження лінгвістів потрапляє все більше давніх текстів, які корегують або зовсім змінюють уявлення дослідників про лінгвістичні властивості тієї чи іншої мови (останні археологічні здобутки іранської палеографії див. [12]). Таким чином, для сучасної індоєвропеїстики вбачається вкрай важливим переосмислення лінгвістичного положення давньоперської мови, зокрема її морфологічної системи, з використанням класичного порівняльно-історичного методу на оновленому мовному матеріалі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед досліджень у граматиці давньоперської мови слід зазначити робити Р. Кента [5], В. Хінца [8], В. Брандштейна та М. Мейерхофера [7], О. Ск'ярто [13], К. Гофмана [9]. Проблема морфонології давньоперської мови розглянута в роботах В. С. Расторгуєвої [1], Дж. І. Едельман [4], С. В. Соколова [3]. Важливими для дослідження є глосарії давньоперської мови, складені А. Баченхеймером [6], Г К. Толманом [14], а також етимологічний словник В. С. Расторгуєвої та Дж. І. Едельман [2]. Джерелом мовного матеріалу для споріднених з давньоперською мов слугували роботи Х. Мартінеза та М. де Ваана [10] для авестійської та А. Раппела [11] для санскриту.

Постановка завдання. Метою статті є загальний опис морфологічної системи давньоперських іменників та прикметників з урахуванням надбання лінгвістичної науки за останні десятиріччя. Для досягнення поставленої мети слід вирішити низку таких завдань: 1) виділити класи основ, притаманних давньоперській мові; 2) виділити класи флексій та службових морфем, які зустрічаються в давньоперських словоформах; 3) продемонструвати функціювання основ і морфем під час словотвору та відмінювання іменників та прикметників, спираючись на новий мовний матеріал у давньоперській та споріднених їй мовах.

Виклад основного матеріалу. Іменні та прикметникові основи в давньоперській мові поділяють на 3 класи: 1) запозичені основи та основи, структура яких через нечітку етимологію не може бути розподілена на окремі морфеми, здебільшого це власні назви із закінченням на голосний; 2) повнозначні кореневі морфеми та кореневі морфеми з тематичним голосним -а-, суфіксами на -а-, -а-, -і-, -ита із закінченням на приголосний; 3) основи, які під час створення композитів додаються до іменникових та дієслівних коренів без додавання тематичних голосних [13].

Запозичені основи та основи з нечіткою етимологією були зібрані та описані Р. Кентом [5]. Такі основи зустрічаються в невеликій кількості, тому, на наш погляд, є доречним привести їх повний список. У давньоперських текстах зустрічаємо такі основи на -а(тут і далі в дужках основи перекладаються як іменники або, в разі необхідного, прикметники однини в називному відмінку): frasa(чудовий, гарний), spaOmaida(армія), Аіпаіга-(чоловіче ім'я), Autiyara(назва місцевості), Atamaita(назва племені), Adukanaisa(назва місяця), Arabaya(Аравія), Armina(Вірменія), U(v)ja-(Ілам), Uvadaicaya(назва міста), Katpatuka(Каппадокія), Ka(m)pa(n)da-(назва місцевості), Karmana(Керман), Kusa(Куш), Ga(n) dara(Кандагар), Ga(n)dutava(назвамісцевості), Tigra(назва фортеці), Daha(назва племені), Dubala(назва місцевості), Naditabaira(чоловіче ім'я), Nabukudracara(Навуходоносор, чоловіче ім'я), Nabunaita(Набонід, чоловіче ім'я), Nisaya(назва місцевості), Parga(назва скелі), Pirava(назварічки), Frada(чоловіче ім'я),Maka(назва сатрапії), Mudraya(Єгипет), Yauna-(Греція), Labanana(Ліван), Sug(u)da(Согдіана), Sku(n) xa(чоловіче ім'я), Skudra(Македонія), Sparda(Сарди), Zazana(назва міста), Zuzahya(назва міста), Zra(n)ka(Дрангіана), Haraiva(Герат), Haldita(Халдія); Основи з закінченнями на a: AOura(Ассирія), Arbaira(Ербіль), Arsada(назва фортеці), Izala(назва місцевості), Uyava(назва фортеці), Kuganaka(назваміста), Tarava(назва міста), Qusa(Сузи), Yautiya(назва місцевості), Yada(Ашан), Raxa(назва міста), Raga(Рей); Основи з закінченням на -і-: Arakadri(назва скелі), Kapisakani(назва фортеці), Cicixri(чоловіче ім'я), Cispi(Теісп, чоловіче ім'я) Patisuvari(назва міста), Vispauzati(назва міста). Основи із закінченням на и-: Abiradu(назва міста), Ku(n) duru(Кандагар), Babiru(Вавилон), Maru(назва місцевості);

Кореневі морфеми можуть зустрічатися в текстах окремо, але здебільшого виступають як елементи складних слів, пр. ap, в xsap (ніч), gus в 0atagus (Сатагідія), Oard (рік), duvar (двері), nah (ніс), padв nipadiy (слідуючий), vas в vasiy (значний), viO (дім), zam в u-zma (розпинання), sta в upa-sta (підтримка), napat (онук). Клас кореневих морфем з тематичним голосним -аподіляють [13] на три групи: основи, які в складних словах приєднуються до дієслівного кореня, пр. kara(армія), karsa(один із багатьох), gusa(вухо), raga(швидкість), drauga(омана, неправда), baga-(бог), zana(людина); основи без додавання дієслівного кореня, пр. pada(нога), Marganva(Маргіана), vazra(велич), hama(сукупність); основи, які приймають афіксацію, але не вживаються в складних словах, пр. amaв Arsama (Ар'яма), asa-/aspa(кінь), kaufa(гора), daiva(дев, демон), darga-(далекий), naiba(красивий), Parsa(Фарс), pis(прикраса), Mada (Мідія), raOa в u-raOa (хороша колісниця), varka(вовк), Saka(Скіфія).

Іменникові основи із суфіксом -іуа можуть виступати як іменники, пр. Oanuvan-iya (лучник), daran-iya (золото), brazma-iya (поважний), martiya (людина, чоловік), has-iya (правда, право); або як прикметники з етнонімічним значенням, пр. аOur-iya (ассирійский) від AOura (Ассирія), arminiya (вірменський) від Armina (Вірменія), asagartiya (сагартійський) від Asagarta (Сагартія), (v)j-iya (іламський) від U(v)ja (Ілам), kus-iya (кушитський) від Kusa (Куш).

Суфікси на -а-, які приєднуються до іменникових та прикметникових основ, представлені суфіксами -ta-ka-, -na-, -ra-, -ma-, -va та їхніми варіаціями в разі чергувань. За допомогою суфікса -ta можуть утворюватися дієприкметники та форми найвищого ступеню прислівників і дієприкметників, пр. ardata (посріблений), aravasta (той, що може). Суфікс -ka приєднується до іменникової основи та утворює прикметник, іноді із субстантивованим значенням, пр. us-ka (місцевість), karnuv-aka (каменяр), kasa-ka (коштовний камінь), vazra-ka (великий), ba(n)da-ka (раб, слуга). Суфікс -na додається до дієслівної основи та утворює іменники з назвами місця, пр. apada-na (зал, тераса), diva-da-na (храм), ayada-na (святилище), sta-na (місце), абстрактні назви, пр. fra-ma-na (командування), ya-na (небесна сила), vas-na (заступництво), hama-ra-na (місце битви, поле), власні назви, пр. Vi-yax-na (назва календарного місяця), Varka-na (Варкан), Ha(m) gmata-na (Екбатани). Суфікс -ra зустрічається у власних назвах, пр. Ou-ra-vaha-ra (назва календарного місяця), A(h)u-ra (великий дух, бог), та в ступенях порівняння прикметників, пр. fratara (вищий, значніший), apa-ra (пізніший, пізній). Суфікс -ma зустрічається в іменниках у загальних та власних назвах, пр. Upa-dar-ma (чоловіче ім'я), gar-ma (тепло, жар), tau-ma (сім'я), hau-ma (хаома (ритуальна рослина). Іменникові та прикметникові основи із суфіксом -vaє морфологічно розрізненими і виражають числівники, пр. ai-va (один, перший), прикметники, пр. duru-va (далекий), par-uva (весь), parOa-va (парфійський), та іменники, пр. Gaubar-uva (чоловіче ім'я), haruva (кожний).

Одним із продуктивних способів словотвору в давньоперській мові було утворення композитів за допомогою складання основ. Так, до іменникової основи міг приєднуватись прислівник препозитивно, пр. a-xsata (безперестанний), dus-iyara (тяжкий), ham-arana (місце битви, поле), або постопозитивно, пр. apa-dana (зал, тераса), patikara (статуя). Граматичною особливістю слів, отриманих шляхом складання іменникових та прикметникових основ, є здатність таких слів мати відмінну від іменникової частини категорію роду, пр. Haxa-manis (Ахеменід, букв. чоловік з доброю думкою) ч.р., manis (думка) с.р., Tigra-xauda (Тіграхауда, назва племені, букв. гострий капелюх) ч.р., xauda (капелюх) ж.р. Складні слова, створені за допомогою поєднання іменникових або прикметникових основ між собою або додавання до них дієслівних основ, зазвичай, за означенням Р. Кента, детермінативні [8], тобто є такими, в яких перша основа позначає та обмежує другу. Детермінативні складні слова здебільшого представлені поєднанням іменника в непрямому відмінку та компонуючої основи, пр. Акк. hamarana-kara (той, що робить битву (воїн), zura-kara (той, що робить зло (злочинець), daraniya-kara (той що робить золото (ювелір), arsti-bara (той, що носить спис (списонсець); Ген. arda-stana (світле місце (вікно), daiva-dana (духів тримаючий (храм), Xsaya-arsan (царів герой); Інст. asa-bara (той, що конем їздить (кіннотник), usa-bari (той, що верблюдом їздить (вершник на верблюді), dasta-kara (рукою зроблений); Baga-buxsa (богом звільнений); Абл. AOiyabausna (від невдач звільнений), Ciqa-taxma (сміливий від походження).

Відмінювання в давньоперській здійснювалось за допомогою таких відмінків: номінатив (Ном.), акузатив (Акк.), генітив (Ген.), аблатив (Абл.), інструменталіс (Інст.), локатив (Лок.), вокатив (Вок.). Такі ж відмінки зустрічаються в санскриті [11] та авестійській мові [10], але з деякими виключеннями. Так, у давньоперській відсутній датив, його функцію виконував генітив. Категорія роду в давньоперській представлена трьома родами: чоловічим, жіночим та середнім. Нижче наведено парадигми відмінювання давньоперських іменників та прикметників у залежності від закінчення їхніх основ, роду та числа.

Відмінювання основ на -а-, пр:

Ном. од. martiya (людина, чоловік), kara (армія), Parsa (Фарс), dasta (рука), baga (бог), hamarana (місце битви, поле), Mada (Мідія), xsayaOiya (цар), hunara cp. p. (майстерність);

Акк. од. martiyam (чоловіка, людину), xsayaOiyam (царя), karam (військо), Parsam (Фарс), Madam (Мідію);

Ген. од. martiyahya (чоловіка, людини), xsayaOiyahya (царя), karahya (армії), Parsahya (Фарса), uskahya cp. p. (місцевості);

Абл. од. Parsa (з Фарса), Sparda (із Сард), Mudraya (з Єгипту), Yauna (з Греції), Gadara (з Кандагару), drauga (від омани);

Інст. од. Parsa (Фарсом), kara (армією), A(h)ura (великим духом), data cp. p. (законом);

Лок. од. Parsaiy (у Фарсі), Madaiy (в Мідії), Mudrayaiy (в Єгипті), Arminiyaiy (у Вірменії), dastaya (в руці), duvaraya (на дверях), uzmaya (на хресті (розіп'ятий);

Вок. од. marika (чоловіче, людино);

Ном. дв. gusa (вуха);

Ген. дв. gusaya (вух);

Інст. дв. dastaibiya (двомаруками);

Ном. мн. martiya (чоловіки, люди), xsayaOiya (царі), hamiciya (бунтівники), takabara (щитоносці), tigraxauda (тіграхауди, люди з племені Тіграхауда);

Акк. мн. martiya (чоловіків, людей), xsayaOiya (царів), hamiciya (бунтівників), прик. ufrasta (покірних);

Ген. мн. martiynam (чоловіків, людей), xsayaOiyanam (царів), baganam (богів);

Інстр. мн. martiyabis (чоловіками, людьми), hamiciyabis (бунтівниками), bagaibis (богами), Sakaibis (скіфами);

Лок. мн. Madaisuva (серед мідян);

Відсутність закінчення -atв аблативі, яке є характерним під час відмінювання іменників у санскриті та авестійській мові [3], пояснюється, ймовірно, орфографічною особливістю давньоперських текстів, у яких кінцеве -tне виписувалось, але підтвердження такої думки потребує аналізу більшого об'єму текстового матеріалу, наразі відсутнього.

Відмінювання основ на -а-, пр:

Ном. одн. tauma (сім'я), dida (фортеця), haina (армія (ворожа), yauvia (канал), Oika (пил, каміння), framana (командування), AOura (Ассирія);

Акк. одн. taumam (сім'ю), didam (фортецю), yauviam (канал), Oikam (пил, каміння), прик. aOagainam (кам'янний);

Ген. одн. taumaya (сім'ї);

Абл. одн. hainaya (від армії (ворожої), taumaya (від сім'ї);

Інст. одн. framanaya (командуванням), aruvaya (дією);

Лок. одн. AOuraya (в Ассирії);

Ном. мн. stuna (колони), karta (справи, набутки);

Ген. мн.paruzananam (густонаселених);

Лок. мн. maska(h)uva ж. р. (у бурдюках);

У відмінюванні цієї основи можна побачити злиття чотирьох відмінків: генітива, аблатива, інструменталіса та локатива, хоча в авестійській мові [13] та санскриті [11] наявні окремі закінчення для кожного з цих відмінків.

Відмінювання основ чоловічого роду на і:

Ном. одн. skauOis (слабкість), pastis (піхотинець), siyatis (щастя, розквіт), Fravartis (чоловіче ім'я), Dadarsis (чоловіче ім'я), Cispis (Теісп, чоловіче ім'я);

Акк. одн. skauOim (слабкість), usabarim (вершник на верблюді, букв. верблюдосидячий), duvarOim (дверний отвір), Fravartim (чоловіче ім'я), Dadarsim (чоловіче ім'я);

Ген. одн. skauOais (слабкості), Fravartais (чоловіче ім'я), Cispais (Теіспа, чоловіче ім'я);

Основи жіночого роду на і:

Ном. одн. Uvarazmis (Хорезм), Baxtris (Бактрія), Harauvatis (Арахозія);

Акк. одн. Harauvatim (Арахозію), bumim (землю);

Абл. одн. Harauvatiya (з Арахозії), Baxtriya (з Бактрії);

Лок. одн. Harauvatiya (в Хорезмі), Baxtriya (в Бактрії), bumiya (на землі);

Особливості давньоперського клинопису не дозволяють із певністю визначати довготу -інаприкінці основи, тому тут виписане -імає кількісно нейтральне значення.

Відмінювання основ на -и-:

Ном. одн. magus (священнослужитель, маг), pirus (слонова кістка), sikabrus (сердолік), Darayava(h)us (Дарій, чоловіче ім'я), Kurus (Кір, чоловіче ім'я);

Акк. одн. magum (священнослужителя, мага), xraOum (мудрість), gaOum (трон), Darayava(h)um (Дарія, чоловіче ім'я);

Ген. одн. Kuraus (Кіра, чоловіче ім'я) Darayavahaus (Darayavausahya) (Дарія, чоловіче ім'я);

Абл. одн. Hidauv (з Індії), gaOava (з трону);

Лок. одн. Margauv (у Маргіані), gaOava (на троні), Ufratuva (у Єфраті);

Основ із закінченням на приголосний у давньоперській мові засвідчено небагато, тому нижче представлені загальні тенденції, характерні для відмінювання таких основ.

Ном. одн. napat (онук), ap (apisim);

Акк. одн. Oardam (рік);

Ген. одн. xsapa (вечора, ночі);

Лок. одн. apiya (apisim) (у воді);

Існує декілька думок про те, в якому відмінку стоїть слово apisim. Так, фрагмент із напису DB 1.95 «aniya apiya ahyata apisim parabara» Р. Кент перекладає як «інша (частина війська) була скинута у воду, вода її знесла» [5, р. 168]. apisim тут інтерпретується вченим як поєднання форми номінативу основи -apiта енклітики -sim-, яка познає відносний займенник третьої особи однини. У Брандштейна та Майрхофера [7] apisim трактується як форма локатива, а не номінатива. Інтерпретація Кента є кращою для передачі смислу, але з тим слід зазначити, що форма -apiне зустрічається більше ані в давньоперських текстах, ані в текстах споріднених мов, пр. в санскриті ap, в авестійській ap.

Відмінювання основ на -h-:

Основи середнього роду:

Ном. одн. rauca(h) (день);

Інстр. мн. raucbis (днем);

Лок. одн. drayahya (у морі);

Також до слів з основую на -hслід віднести композити чоловічого роду, ср. Vidafarnah (чоловіче ім'я), які мають розтягнення кінцевого -ав Ном. одн., ср. Vindafarnah. Кореневі слова nah (ніс), в Акк. одн. naham (ніс), mah (місяць, проміжок час) у Лок. одн. mahya (місяця), що, вочевидь, є стягненням Ген. одн. mahahya. Схожу форму основи має auramazda (Ахурамазда) в генетиві, ср. auramazdaha (Ахурамазди).

Відмінювання основ на -r-: pitar (батько), bratar (брат), daustar (ворог), framatar (командувач);

Ном. одн. pita (батько), brata (брат), dausta (ворог);

Акк. одн. framataram (командувача);

Відмінювання основ на -n-: asan (aOanga) (камень), xsagapavan (сатрап), asman (небо), barsan (глибина, відстань);

Ном. одн. asa (камень), xsaqapava (сатрап);

Акк. одн. asmanam (небо);

Інстр. одн. barsna (глибиною, відстанню);

Нерегулярною формою основи із закінченням на -nможна вважати ім'я давньоперського царя Ксеркса Xsayarsa, що складається з двох основ xsayci (цар) та arsan (герой). За вказаною вище парадигмою відмінювання основ на -nномінатив Xsayarsa є припустимим, але наявний у текстах аккузатив Xsayarsam передбачає вільну основу на -aXsayarsa, генетив Xsayarsahya передбачає вільну основу -a(h)-Xsayarsa(h).

Висновки і пропозиції. З огляду на наведені факти слід зазначити, що флективність давньоперської мови поступається санскриту та авестійській за кількістю допустимих форм відмінювання і ступенем графічно виражених морфонологічних процесів, що не в останню чергу стає можливим через значний корпус текстів, а також більш прийнятний для інтерпретації, порівняно з клинописом, тип писемності в цих мовах. Тим не менш, у давньоперській мові простежуються всі основні риси синтетичного типу мови, на зразок розвинутої системи флексій під час відмінювання словоформ та значної продуктивності афіксальних морфем, за допомогою яких уможливлювалось вираження категоріальних значень у словотворі. Перспективи подальших розвідок морфології давньоперської мови значною мірою пов'язані з використанням у майбутніх дослідженнях досягнень комп'ютерної та корпусної лінгвістики, що надасть можливість точнішого використання порівняльно-історичного методу на значних масивах мовного матеріалу для детального моделювання давньоперської мови під час її реконструкції.

Список літератури:

2. Расторгуева В. С., Эдельман Дж. И. Этимологический словарь иранских языков. Москва : «Восточная литература», 2000. Т 1. 327 с.

3. Соколов С. В. Древнеперсидский язык. Основы иранского языкознания ; ред. В. С. Расторгуева. Москва : «Наука», 1979. 387 с.

4. Эдельман Дж. И. Сравнительная грамматика восточноиранских языков : Фонология. Москва : «Наука», 1986. 200 с.

5. Kent R. Old Persian: Grammar, Texts, Lexicon. New Eaven : American Oriental Society, 1950. 216 p.

6. Bachenheimer A. Old Persian: Dictionary, Glossary, Concordance. Great Britain : Amazon, 2019. 740 p.

7. Brandstein W., Mayrhofer M. Handbuch des Altpersischen. Weisbaden : Otto Harrassowitz, 1964.

8. Hintz W. Altiranisches Spruchgut der Nebenuberlieferungen. Weisbaden : Otto Harrassowitz, 1975. 303 p.

9. Hoffman K. Altiranisch. Handbuch der Orientalistik. Leiden and Cologne : Brill. Р 1-19.

10. Martinez J., de Vaan M. Introduction to Avestan. Leiden, Boston : Brill, 2014. 160 p.

11. Ruppel A. M. The Cambridge Introduction to Sanskrit. Cambridge : Cambridge University Press, 2014. 431 p.

12. Sims-Williams N. Bactrian documents from Northen Afghanistan. London : The Nour Foundation and Azimuth Editions, 2007. Vol. 2: Letters and Buddhists texts.

13. Skjarvo P. O. Avestan and Old Persian Morphology / Morphologies of Asia and Africa, ed. A. S. Kaye. Winona Lake : Eisenbrauns, 2007. Р 853-940.

14. Talmann H. C. Old Persian inscriptions. New York : American Book Company, 1893. 193 p.

Pozdniakov K.O.

THE MORPHOLOGICAL SYSTEM OF OLD PERSIAN NOUN

This article presents the general description of morphological system of Old Persian. The article consists of two parts; the first part reviews different types of word formation in the Old Persian language, the second part analyzes paradigms in noun inflections. According to the materials of Old Persian cuneiform texts the research establishes three classes of nuclear steams: steams with none clear etymology, root morphemes with thematic vowel; steams that are elements of compound words. The contribution presents many examples for each class of steams. In the article the author arranges classes of steams taking in to consideration their level ofproductivity. The research reviews and analyzes the main groups of Old Persian grammatical affixes and inflections; these grammatical elements form the adjectives, the comparisons, the nominalization etc. The author analyzes the Old Persian noun inflections and defines the following cases: nominative, accusative, genitive, ablative, instrumental, vocative. The article reviews the paradigms for each class of steams putting accents on graphical and grammatical specificities of Old Persian inflection. According to the presented paradigms the author defines the typology class of the Old Persian language and indicates importance of inflections in morphological processes.

The article gives considerable attention to the language material. The author takes material from glossaries and vocabularies of the Old Persian language. The research shows the importance of rethinking in reconstruction of the Old Persian grammar system based on modern linguistic tendencies and achievements of Indo-European studies of the last decades. Be sides Old Persian lexemes, this article also uses lexemes from languages that are genetically related to Old Persian; more precisely from Sanskrit and Avestan language.

Key words: morphology, Old Persian language, Old Persian noun, Iranian languages, Indo-European studies. Размещено на Allbest.ru