Роль французьких запозичень у розвитку омонімії української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль французьких запозичень у розвитку омонімії української мови

Дутка О.Я., Ужгородський національний університет

Незважаючи на те що проблемам адаптації іншомовних запозичень приділено багато уваги, все ж таки й досі в українському мовознавстві залишається відкритим питання про основні джерела омонімії, про причини, умови, за яких іншомовне слово стає омонімом в українській мові, та ін.

У пропонованій статті з'ясовано роль французьких запозичень у розвитку лексичної омонімії в українській мові, зокрема розглянуто ті омонімічні пари і ряди, компонентами яких є лише французькі слова. Для досягнення поставленої мети виконано низку завдань: методом суцільного відбору вилучено зі СУМа в 11 т., ВТССУМа (2005 р.) лексеми, позначені як омоніми; встановлено джерело запозичення; виділено групи омонімів за джерелами виникнення; охарактеризовано семантико-стилістичні особливості лексичних омонімів, що виникли внаслідок запозичення з французької мови.

Французькі слова є потужним джерелом омонімії в українській мові. Зокрема, проаналізовано 102 лексеми, що утворюють 42 омонімічні пари і 6рядів. 83 слова є прямими запозиченнями, а 17 - опосередкованими (через російську і польську мови - 8 одиниць; через польську і німецьку - 2; через польську - 1; через російську - 1; через німецьку - 5).

Переважна більшість лексем є загальновживаними (97 одиниць), 15 мають термінологічні значення (фотографічне - 1; медичне - 1; музичне - 1; морське - 1; математичне - 1; текстильне - 1; архаїчне - 2; військове - 1; авіаційне - 1; економічне - 1; кулінарне - 1; спортивне - 3). Стилістично маркованими є кілька лексем (архаїчне - 2, книжне - 1, розмовні - 3, поетичне -1). У складі омонімів французького походження 10 лексем уже застарілі.

17 лексем французького походження фіксуються як омоніми в опрацьованих нами лексикографічних джерелах лише з кінця ХХст. (бакара, бергамот, віраж, карабін, каркас, картель, круп, маркер, міньйон, ордер, перл, пікет, рондо, селадон, солітер, тсімбур, фракція).

Ключові слова: омонімія, лексичний омонім, французькі запозичення, українська мова, семантика, лексема.

The role of French borrowings in the development of homonymy of the Ukrainian language

Dutka O.Ya.

Despite the fact that a lot of attention is paid to the problems of adaptation offoreign borrowings, however, the question of the main sources of homonymy, the reasons, conditions under which a foreign word becomes homonym in the Ukrainian language, and so on, remains open until now in Ukrainian linguistics.

In the scientific article the role of borrowings is cleared up from French in the development of lexical homonymy in the Ukrainian language, in particular, those homonymy pairs and series are considered whose components are only French words. To achieve the goal, a number of tasks were accomplished: by the method of continuous selection the lexeme designed as homonyms were removed from MUL (Modern Ukrainian Language) in 11 v., BEDMUL (Big Explanatory Dictionary of Modern Ukrainian Language) (2005); the source of borrowings was established; groups of homonyms were identified by the sources of origin; as a result of French borrowings the semantic and stylistic features of lexical homonyms were characterized.

French words are a powerful source of homonymy in the Ukrainian language. In particular, 102 lexemes that form 42 homonymy pairs and 6 rows were analyzed. 83 words are direct borrowings, and 17 words are indirect (8 units through Russian and Polish; through Polish and German - 2; through Polish - 1; through Russian - 1; through German - 5).

The vast majority of lexeme are common (97 units), 15 have terminological meanings (photographic - 1; medical - 1; musical - 1; marine - 1; mathematical - 1; textile - 1; archaic - 2; military - 1; aviation - 1; economic - 1; culinary - 1; sports - 3). There are several lexemes stylistically marked (book - 1, spoken - 3, poetic - 1). As a part of homonyms of French origin, 10 lexemes are already outdated.

The 17 lexemes of French origin are recorded as homonyms in the processed lexicographic sources only from the end of the twentieth century (baccarat, bergamot, turn, carbine, carcass, cartel, croup, marker, mignon, warrant, pearl, picket, rondo, celadon, solitaire, tambour, fraction).

Key words: homonymy, lexical homonym, French borrowings, Ukrainian language, semantics, lexeme.

омонім семантико-стилістичний французький запозичення

Постановка проблеми

Проблемам адаптації в українській мові іншомовних слів загалом та французьких запозичень зокрема мовознавці приділяли багато уваги, проте ці запозичення у складі омонімів сучасної українській мови досі спеціально не розглядалися, чим і зумовлена актуальність нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Іншомовній лексиці в українській мові присвячено значну кількість наукових праць, у яких принагідно розглядалися і французькі слова. Проте спеціальних досліджень, які б стосувалися французьких запозичень в українській мові, дуже мало. Зокрема, словотвірну валентність основ французького походження в сучасній українській літературній мові аналізувала Л. Чурсіна [21]. Серед останніх досліджень варто виділити праці В. Сімонок, яка звернула увагу на збагачення лексичного складу української мови романо-герман- ськими запозиченнями [13], а також простежила їхнє місце у складі фінансово-економічної лексики [12].

Постановка завдання

Мета наукової статті - з'ясувати роль французьких запозичень у розвитку лексичної омонімії сучасної української мови.

Об'єктом дослідження стали ті омонімічні пари і ряди, компонентами яких є лише французькі запозичення.

Для досягнення поставленої мети виконано низку завдань:

- методом суцільного відбору вилучено зі СУМа в 11 т., ВТССУМа (2005 р.) лексеми, позначені як омоніми;

- встановлено джерело запозичення;

- виділено групи омонімів за джерелами виникнення;

- охарактеризовано семантико-стилістичні особливості лексичних омонімів, що виникли внаслідок запозичень із французької мови.

Виклад основного матеріалу

Французькі слова починають проникати до української мови досить пізно (ХУІІ-ХУІІІ ст.), спочатку через польську, а потім через російську мову. Пізніші запозичення (друга половина ХУІІІ-ХІХ ст.) пов'язані переважно з поширенням політичних ідей, мистецтва, культури тощо [1, с. 138]. Як уважає Т. Лукінова, «безпосередніх контактів із французами українці не мали, отже, запозичення увійшли в мову книжним шляхом, через переклади з мови освіченої частини суспільства» [7, с. 32]. Найбільша кількість французьких запозичень зосереджена в культурній, економічній, політичній та побутовій сферах. Оскільки французька мова належить до групи романських, більшість її утворень або продовжує латинські слова, або має латинські корені. Окрім того, французька мова була посередницею запозичень зі спорідненої італійської [7, с. 32].

Свої спостереження проілюструємо такими прикладами:

ажур' `у знач. ім, розм. повний порядок' [17, т. 1, с. 23] через посередництво російської мови запозичено з фр. a jour `у порядку; (підсумовано) по сьогодні' виникло як зрощення прийменника а `аж до, включно' і jour `день (виконання операції)', що виступають також у виразі a jour `ажурний, просвітчастий' [5, т. 1, с. 51]; ажур<sup>2</sup> `просвітчасте в'язання, плетіння, вишивання; просвітчаста тканина' [17, т. 1, с. 23] - запозичення з фр. ajour `ажур, отвір' [2, с. 17], утвореного на основі виразу a jour `ажурний, просвітчастий', що складається з прийменника а `при' (з лат. ad id.) і jour `день, світло, отвір, просвіт' [5, т. 1, с. 51]. Наприкінці ХІХ ст. зафіксовано слово ажурный `мережчатий, дірчатий' [19, т. 1, с. 3], що, на нашу думку, пов'язане з ажур<sup>2</sup>. Уперше як омоніми ці слова позначаються в лексикографічних джерелах тільки із середини ХХ ст.: пор. ажур' `бухг., сущ. ажур; нар. ажур' і ажур² `текст., ажур' [18, т. 1, с. 8], id. [11, т. 1, с. 8];

бал¹ `великий вечір з танцями' [17, т. 1, с. 93] через російську (варіант із твердим л) і польську (із м'яким ль) мови запозичено з французької; фр. bal id., `народні гуляння з танцями' [10, с. 32] < bailer `танцювати' [5, т. 1, с. 121]; бал<sup>2</sup> `одиниця виміру сили якого-небудь природного явища (вітру, землетрусу і т. ін.)', `виражена цифрою оцінка знань і поведінки учня; цифрова оцінка успіхів у спортивних змаганнях' [17, т. 1, с. 93] запозичено з фр. baile `м'яч', `куля' [10, с. 32; 15, с. 101; 16, с. 145; 4, с. 81] (в [5, т. 1, с. 121] подано як запозичення з німецької або французької мов). Історія становлення цих лексем як омонімів досить цікава, оскільки словник 1886 р. вже фіксує омонімічний ряд: `І. Бал, танець; ІІ. Бал, м'яч; ІІІ. Бал, балаканина' [6, т. 1, с. 10]. Потім до середини ХХ ст. слово вживалося як однозначне: пор. балъ `баль, бенкет, вечорниці' [19, т. 1, с. 13]; балъ `вечір з танцями' [14, т. 1, с. 23]; бал `баль, 6Єн(ь)кєт' [9, с. 14]. І тільки з 1953 р. знову набуло омонімічного значення бал<sup>1</sup> `(вечір з танцями) бал', бал² `(одиниця виміру, оцінки явищ) балл' [18, т. 1, с. 30]; правда, вже у 1969 р. знову подається в окремих джерелах як однозначне: бал `(кончен бал!)розм. та й край!, і край!, та й годі!, амба!' [11, т. 1, с. 29];

карабін¹ `гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом', `мисливська рушниця'; карабін² `пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось' [2, с. 522] запозичено, очевидно, за російським і польським (можливо, також німецьким - нов. верх. нім. ст. Karabin) посередництвом із фр. carabine `карабін' [3, с. 90], що є похідним від фр. іст. (з ХУІ - ХУІІ ст.) carabin `солдат легкої кавалерії' [Там само], етимологічно неясного; первісно позначало зброю відповідного роду військ [5, т. 2, с. 381]; у [15, с. 386; 16, с. 502] подано як багатозначне. Цікаво, що у французькій мові є ще третій омонім - carabin `студент-медик' [3, с. 90], однак українська мова його не знає. Лексему вперше зафіксовано в писемних джерелах кінця ХІХ ст.: карабін `карабін, карабінер' [6, т. 1, с. 335]. Далі послідовно подається у словниках: карабинъ `коротка рушниця з широкою ручкою' [19, т. 2, с. 8]; карабин `коротка рушниця' [14, т. 2, с. 219]; карабіні `карабі[и]н, карабі|и|нка, ум. карабінчик, карабінок' [9, с. 700]; карабін `карабин' [18, т. 2, с. 310; 11, т. 1, с. 539]; карабін `гвинтівка полегшеної ваги з коротким дулом' [17, т. 4, с. 99]. Як омонім уперше фіксується у ВТССУМі;

кулон¹ `жіноча прикраса з дорогоцінного каменю або іншого матеріалу на ланцюжку, яку носять на шиї' [17, т. 4, с. 391] - недавнє запозичення з фр. coulant id. [3, с. 820], що буквально означає `текучий, опадаючий' і є субстантивова- ною формою дієприкметника від дієслова couler `текти, литися; осипатися, опадати', до якого зводяться також слова куліса, кулуари [5, т. 3, с. 134]; кулон<sup>2</sup> `одиниця виміру кількості електрики' [17, т. 4, с. 391] < фр. coulomb id. [3, с. 820], що утворилося від прізвища французького фізика Ш.-О.Кулона(1736-1806)[15,с.470;16,с.572-573]. Слово зафіксоване на поч. ХХ ст. спочатку як багатозначне кулОн `(электр. единица) кулон', `(висюлька) кулон' [9, с. 879]. Однак уже з 1958 р. лексеми послідовно подаються як омоніми: кулон¹ ` (драгоценный камень как украшение) кулон' і кулОн² "физ. кулон' [18, т. 2, с. 413]; id. [11, т 1, с. 605]. Цілком зрозуміло, що омонімами ці слова були ще у французькій мові;

маркіза¹ `дружина або дочка маркіза' [17, т 4, с. 629]; маркіза<sup>2</sup> `легкий матер'яний дашок над вікном або балконом для захисту від сонця' [17, т. 4, с. 629] - запозичення з французького багатозначного слова marquis `1. маркіз, `іст. марк- граф; іст. елегантний пан'; `2. навіс-маркіза; каблучка з довгастим каменем' [3, с. 382], що походить від пізньолат. marchensis `начальник марки (прикордонної області)' [5, т 3, с. 397; 16, с. 620; 4, с. 401]. Лексема фіксується на початку ХХ ст. як багатозначне слово: маркиза `маркіза', `(на окне, балконе) маркіза, холодок (-дга), шатро, шатерце' [9, с. 1012]. Як омонім уживається із середини ХХ ст.: маркіза¹ `маркиза' і маркіза<sup>2</sup> `(шатро) маркиза' [18, т 2, с. 486]; id. [11, т. 1, с. 653];

міраж' `оптичне явище в атмосфері, за якого на горизонті з'являються уявні зображення наземних предметів або ділянок неба', `перен. те, що не відповідає дійсності; те, що уявляється, здається; привид' [17, т 4, с. 745]; міраж² `відбір яєць для інкубації просвічуванням через овоскоп' [17, т. 4, с. 745] - результат запозичення французького багатозначного слова mirage id. < тігег `цілити', `прагнути, домагатися', `розглядати на світло (яйце, матерію)', `дивитися, спостерігати' та ін. [3, с. 396], що походить від лат. mirari id. [5, т 3, с. 480]. Наприкінці ХІХ ст. вперше зафіксоване слово миражь `марево, омана' [19, т. 2, с. 103]. Таке ж значення подають і словники ХХ ст.: мираж `марево, міраж, фата-моргана; (иллюзия) омана' [9, с. 1082]; [18, т. 2, с. 524]; [11, т. 1, с. 677]. Як бачимо, омонімічне значення розвинулося на ґрунті української мови в другій половині ХХ ст. і вперше зафіксовано в СУМі;

піке¹ `бавовняна або шовкова тканина полотняного переплетення з рельєфним малюнком у вигляді рубчиків або опуклих візерунків на лицьовому боці' [17, т. 6, с. 532] - запозичення з французької мови; фр. ріquё id. [3, с. 464], букв. `поколотий, стьобаний' є похідним від дієслова ріquer `колоти; стьобати' [15, с. 647; 5, т. 4, с. 402]; піке<sup>2</sup> `стрімкий політ літака майже вертикально вниз' [17, т. 6, с. 532] < фр. ріquё `піке, пікірування' [3, с. 464], що утворене від дієслова ріquer `колоти' у виразі рiquer une tete `кинутися вниз головою' [5, т. 4, с. 402; 16, с. 733]. Із цього випливає, що омонімія виникла на українському ґрунті, оскільки у французькій мові це одне й те ж багатозначне слово. Уперше зустрічається в писемних джерелах 20-х років ХХ ст.: пике `піке' [9, с. 2007]. Із 60-х років ХХ ст. - як омонім: пікЄ¹ `текст. пикЄ' і пікЄ<sup>2</sup> `ав. пикЄ' [18, т. 3, с. 427; 11, т. 2, с. 453];

талія¹ `найвужча частина тулуба; місце, де носять пояс', `рідко. частина тулуба від пахв до стегон' [17, т. 10, с. 28] - запозичення з фр. taille id., яке має 15 значень [3, с. 590; 10, с. 305] і пов'язане з tailler `рубати, тяти, різати' < з нар.-лат. *talaire id. [5, т. 5, с. 508; 16, с. 876]; талія<sup>2</sup> `заст. комплект гральних карт із двох колод', `коло картярської гри до закінчення колоди карт біля банківника' [17, т 10, с. 28] сягає фр. taille < tailler `кидати банк' [4, с. 647], пор. ще фр. tailleur `банкомет' [3, с. 591]. Уперше укр. талія<sup>1</sup> фіксується словниками наприкінці ХІХ ст.: талія `стан' [19, т. 4, с. 106]. Як омоніми подані в лексикографічних джерелах 1963 р.: пор. талія¹ `місце обхвату тулуба ременем; пояс' і тсілія<sup>2</sup> `карт., заст. талия, талья' [18, т 6, с. 9]; id. [11, т 3, с. 432];

тираж¹ `розіграш державної позики або лотереї', `погашення облігацій позик або інших паперів установою, що їх випустила'; тираж² `кількість примірників друкованого видання одного випуску; розм. усі примірники такого видання' [17, т. 10, с. 119] - запозичення з багатозначного фр. tirage id. [3, с. 604] < tirer «тягти», що виникло з нар.-лат. *tirare id. неясного походження [20, т 4, с. 60; 15, с. 826; 5, т 5, с. 571]. Уперше лексему зафіксовано в середині ХХ ст. спочатку як багатозначну, а далі однозначну: тираж `(розыгрыш выигрышей в займе или лотерее) тираж', `полигр. тираж, уст. тиснЄние' [18, т. 6, с. 44], тираж `тираж' [11, т. 3, с. 452]. Омонімом стало в середині ХХ ст., що підтверджено в СУМі в 11 т.;

ферма¹ `приватне капіталістичне сільськогосподарське підприємство на власній або орендованій землі', `господарське спеціалізоване підприємство радгоспу або колгоспу, що займається певною галуззю тваринництва' [17, т. 10, с. 577] - запозичення з фр. ferme id. [3, с. 258] < лат. firma `орендна плата' [15, с. 871], хоча в [5, т. 6, с. 89] виводиться від лат. firmus `міцний, стійкий, непохитний; постійний (наділ землі)'; ферма² `спец. інженерна споруда, що складається зі стрижнів, балок і т. ін., міцно з'єднаних (зварених, склепаних тощо) між собою у вузли; застосовується в будівництві мостів, гідротехнічних споруд, будинків і т ін.' [17, т. 10, с. 577] < фр. ferme id. [3, с. 258], що походить від лат. firmus `міцний' [15, с. 871]. Отже, омонімами ці слова були ще в мові-джерелі. Уперше слово зафіксовано в кінці ХІХ ст.: ферма 'хутір, ф^льв^рок, фільварок' [19, т. 4, с. 174]. Омонімічний відповідник з'явився в українській мові тільки в середині ХХ ст.: ферма' `с.-х. ферма' і ферма<sup>2</sup> `строит. ферма' [18, т. 6, с. 279; 11, т 3, с. 598];

філе¹ `м'ясо найвищого сорту із середньої частини хребта туші; полядвиця', `поздовжні половинки рибної тушки, очищеної від нутрощів, плавців і луски, звичайно спресовані та заморожені' [17, т. 10, с. 591] - запозичення з фр. filet id. [3, с. 262] - зменш. від fil `нитка, низка'; французька назва зумовлена, очевидно, тим, що м'ясо filet продавалося зав'язаним ниткою [15, с. 877; 5, т. 6, с. 97]; філе<sup>2</sup> `ажурне в'язання; виріб, вив'язаний таким способом; вишивка на сітчастій тканині; мереживо' [17, т. 10, с. 591] < фр. filet `ниточка' [3, с. 262] - зменш. від fil `нитка, пряжа', що походить від лат. filum id., спорідненого з псл. zila, укр. жила [15, с. 877; 5, т. 6, с. 97; 16, с. 936]. Отже, ці слова стали омонімами в мові-джерелі. Можемо припустити, що українська мова засвоїла спочатку філе², бо саме воно зустрічається наприкінці ХІХ ст. в писемних джерелах: филе `сїтка плетена' [19, т. 4, с. 174]. Тільки в середині ХХ ст. словники фіксують обидва слова вже як омоніми: філе<sup>1</sup> `вишивка' і філе² `сорт м'яса' [18, т. 6, с. 283]; фиїле<sup>1</sup> `сорт м'яса, риби' і фиїле² `вид вишивання, в'язання' [11, т. 3, с. 601];

шарф¹ `зіткана чи сплетена річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі', `заст. кольоровий пояс або пов'язка через плече, що були розпізнавальним знаком генеральського та офіцерського звання в дореволюційній російській армії' [2, с. 1614] (див. шарф id. [17, т. 11, с. 418]) запозичене (можливо, через німецьке посередництво, пор. нім Sharpe id. [8, с. 523]) із французької мови; фр. echarpe `пов'язка; перев'язь' успадковане від франкської мови [20, т. 4, с. 411-512; 5, т. 6, с. 386-387]; шарф<sup>2</sup> `муз. органний регістр із родини мікстур із трубами вузької мензури' [2, с. 1614] - можна припустити, що цей номен утворився на українському ґрунті від першого внаслідок семантичного перенесення, оскільки вузькі труби органа нагадують шарф. Українцям більш відоме перше слово, яке подається у словниках із середині ХХ ст. [18, т. 6, с. 475; 11, т. 3, с. 679]. Омоніми вперше зафіксовані на початку ХХІ ст., що підтверджено у ВТССУМі.

Висновки і пропозиції

На підставі проведеного дослідження можемо констатувати, що французька мова є потужним джерелом омонімії в українській мові. Більша частина слів виступає прямими запозиченнями, інші - опосередкованими (мовами-посередниками є російська, польська і німецька). Абсолютна більшість французьких лексем стала омонімами вже на українському мовному ґрунті в середині ХХ ст., а 17 слів - тільки в кінці ХХ ст. Омонімічне значення в них розвинулося переважно внаслідок розщеплення семантичної єдності багатозначного французького слова.

Уважаємо перспективними дослідження ролі запозичень у поповненні лексичного фонду української мови та розвитку в ній явища омонімії.

Список літератури

1. Бурячок А.А. Лексика української мови з погляду її походження. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за заг. ред. акад. І.К. Білодіда. Київ, 1973. С. 121-150.

2. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.). Київ; Ірпінь, 2005. 1728 с.

3. Бусел В.Т. Французько-український словник. Українсько-французький словник. Київ; Ірпінь: Перун, 2012. 1104 с.

4. Егорова Т.В. Словарь иностранных слов современного русского языка. М., 2014. 800 с.

5. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / редкол. О.С. Мельничук (гол. ред.) та ін. Київ, 1982-2012. Т 1-6.

6. Желеховский Є., Недільский С. Малоруско-нїмецкий словар: у 2-х т. Львів, 1885-1886. 1121 с.

7. Лукінова Т.Б. Українська лексика: семантичні зміни в запозичених словах. Мовознавство. 2013. № 2-3. С. 18-38.

8. Мюллер В. Великий німецько-український словник. Київ: Чумацький шлях, 2005. 792 с.

9. Повна електронна версія академічного «Російсько-українського словника» 1924-1933 рр. / за ред. А. Кримського (А-П); підготував О. Телемко. Київ : К. І. С., 2007. 3060 с.

10. Раевская О.В. Французско-русский словарь. М.: РУССО, 2003. 368 с.

11. Русско-украинский словарь : в 3 т. Киев, 1968. Т 1-3.

12. Сімонок В.П. Запозичена з романо-германських мов фінансово-економічна лексика. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». 2016. № 5. Т 1. С. 74-78.

13. Сімонок В.П. Збагачення лексичного складу української мови романо-германськими запозиченнями. Сучасні лінгвістичні парадигми: матеріали Міжнар. наук. конф., м. Горлівка, 19 березня 2014 р. Горлівка, 2014. С. 308-312.

14. Словарь української мови : у 4-х т / за ред. Б. Грінченка. Київ, 1958-1959. Т. 1-4.

15. Словник іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. Київ, 1985. 968 с.

16. Словник іншомовних слів / О.Л. Пустовіт та ін. Київ, 2000. 1017 с.

17. Словник української мови: в 11 т. Київ, 1970-1980.

18. Українсько-російський = Украинско-русский словарь: у 6 т. / гол. ред. І. М. Кириченко. Київ : АН УРСР, 1953 - 1963.

19. Уманець М., Спілка А. Словарь російсько-український. Львів, 1893-1898. Т. I-IV

20. Фасмер М. Этимологический словарь русского язика: в 4-х т / пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева; 2-е изд., стереотип. М., 1986-1987. Т. I-IV.

21. Чурсіна Л.В. Словотвірна валентність основ французького походження в сучасній українській літературній мові: автореф. дис. ... канд. філол. наук. Харків, 1998. 18 с.

Размещено на Allbest.ru