Формування лексико-словотвірних типів іменників pluralia tantum із суфіксом –ці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНИХ ТИПІВ ІМЕННИКІВ PLURALIA TANTUM ІЗ СУФІКСОМ -ЦІ

Білоусенко П.І.

Інститут української мови Національної академії наук України

Бойко Л. П.

Тернова А. І.

Запорізький національний університет

Анотація

множинний іменник український суфікс

У статті на матеріалі мовних фактів, дібраних із пам'яток української мови різних стилів і жанрів від найдавніших часів, показано, які лексико-словотвірні типи множинних іменників із суфіксом -ці й похідними афіксами -иці, -ниці, -инцы, -анці, -ованці було сформовано впродовж писемної історії української мови. Зазначено, що в українській мові ХІ-ХІІІ ст. документуються відприкметникові плюративи на позначення прибічників єресей і вчень (безглавьници, ангеловьци, платоньци). Від іменників було утворено небагато найменувань жителів певних місцевостей (бродници, рассИльници). В українській мові ХІУ- кінця ХУІІІ ст. майже не вживаються давні деривати на позначення прибічників певної єресі, натомість за допомогою цього суфікса творяться відіменникові множинні назви осіб за місцем проживання (грабовці, стрИлковцИ, слонимцы), найменування деталей будівель, засобів пересування, свят (громницы, мясници) й деякі інші деривати з різними значеннями.

У новій українській мові спостерігається бурхливий ріст іменників pluralia tantum із названим формантом. Від іменників, прикметників, дієслів продукуються найменування одягу, взуття, харчових продуктів, пристроїв тощо. Певна частина десубстантивів у різних лексико-словотвірних типах має модифікаційне значення подібності (копитці - «народна назва рослини: копитник», матилци - «візерунок у вигляді метелика, яким розписують крашанки») чи демінутивності (постільці - «постоли», дверці - «дверцята»).

Усе це дало підстави стверджувати, що в українській мові сформувався спеціалізований словотворчий формант, який поряд з іншими суфіксами брав участь у творенні дериватів, які не мають форм однини.

Ключові слова: іменники pluralia tantum, лексикалізація іменників, плюративи, спеціалізований словотворчий засіб, лексико-словотвірні типи, модифікаційні значення подібності, демінутиви.

Abstract

Formation of lexico-word-forming types of pluralia tantum nouns with the suffix -ці. Bilousenko P. I., Boiko L. P., Ternova A. I.

The article on the material of linguistic facts, selected from the monuments of the Ukrainian language of different styles and genres from ancient times, shows what lexical and word-forming types ofplural nouns with the suffix -ці and derived affixes -иці, -ниці, -инці, -анці, -ованці was formed during the written history of the Ukrainian language. In particular, it is noted that in the Ukrainian language of the XI-XIII centuries documented adjective pluratives to denote adherents of heresies and doctrines (безглавьници, ангеловьци, платоньци). From the nouns a few names of the inhabitants of certain areas were formed (бродници, расскльници). In the Ukrainian language of the XIV - end of the XVIII century ancient derivatives are almost never used to denote adherents of a certain heresy, but with the help of this suffix, nouns are used to form multiple nouns at the place of residence (грабовці, стрклковцк, слонимцы), names of building details, means of transportation, holidays (громницы, мясници), and some others derivatives with different meanings.

In the new Ukrainian language, there is a rapid growth of nouns pluralia tantum with the named formant. Nouns, adjectives, verbs produce the names of clothes, shoes, food, devices, etc. A certain part of desubstantives in different lexical-word-forming types has a modifying meaning of similarity (копитці - “folklore name of a plant: ungulate”, матилци - “pattern in the form of a butterfly, which is painted Easter eggs” or diminutiveness (постільці - “postoli”; дверці - “dvertsiata”). All this gave groun ds to assert that a specialized word-forming formant was formed in the Ukrainian language, which, along with other suffixes, participated in the creation of derivatives that do not have singular forms.

Key words: nouns pluralia tantum, lexicalization of nouns, pluratives, specialized word-formation tool, lexical-word-forming types, modification values of similarity, diminutives. 

Постановка проблеми

Іменники, що вживаються лише в множині, мають давню історію. Вони активно функціювали на всіх етапах розвитку української мови, майже у всіх східнослов'янських граматиках їх виокремлювали під час розгляду категорії числа. Зокрема, визначали лексико-семантичні групи множинних іменників [8, с. 473-474; 9, с. 70-71; 10, с. 309] та інші. Мовознавці звертали увагу на форми вираження роду й числа [6, с. 163], первинність чи вторинність форм множинних субстантивів [7, с. 106]. Однак словотвірна підсистема українських іменників pluralia tantum загалом була поза увагою дериватологів. Про них не згадується в найвагоміших описах словотвірної системи іменників pluralia tantum.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Динаміка формування словотвірної структури множинних донедавна знаходилася в тіні граматичних форм множини. Лише в поодиноких працях йдеться про словотвір деяких суфіксальних плюративів [5, c. 94; 3, с. 41]. Маємо окремі праці з порівняльного словотворення множинних іменників української та словацької (Л. Буднікова), англійської та української мов (Г. Скляніченко), словотворення плюративів в окремих говорах (Г. Аркушин, Л. Дика, Я. Закревська, О. Харьківська).

А тим часом у процесі функціювання української мови іменники pluralia tantum виробили власну, оригінальну систему словотворення з численним арсеналом словотворчих засобів, динаміка якої натепер вивчена фрагментарно.

Постановка завдання

Мета дослідження - здійснити докладний опис історії творення іменників pluralia tantum за допомогою суфікса -ці та його варіантів від найдавніших часів до сучасності.

Виклад основного матеріалу

Як і більшість слов'янських афіксів, розгляданий формант виник із давнього -k-, котрий після певних асимілятивних змін і приєднання закінчення -і оформився в -ці. Близьким за походженням (проте не тотожним) є суфікс -ець (-ьць-), який своєю чергою являє собою фонетичний варіант суфікса -ьк- [1, с. 112; 11, І, с. 101], що творив деад'єктиви, девербативи й десубстантиви із широкою гамою словотвірних значень [2, с. 38-40], котрі у формі множини могли зазнавати лексикалізації. У такому процесі могли зазнавати лексикалізації й структури із суфіксом -ьца з індоєвропейського -ika [12, с. 90].

У найдавніших пам'ятках української мови документуються відприкметникові плюративи, утворені за допомогою форманта -ци (-цы) та його похідних -ици, -ници, що позначають прибічників певної єресі, наприклад: безглавьници (ХІІ СДЯ І 113) - «єретики, які належать до секти, що відреклася від свого патріарха»; братьници (313) - «прибічники однієї єресі в християнстві»; ангеловьци (1284 СДЯ І 86) - «прибічники єресі, пов'язаної з обожненням ангелів»; кононовьци (ІУ 250) - «послідовники єретичного вчення єпископа Конона».

У дериватах такого типу простежується сема належності (чиї прихильники, прибічники?), тому низку дериватів із фіналями -ници можна розглядати серед деад'єктивів на -ци чи десубстантивів на -ици, -ници: змииници (ХІІ СДЯ ІІІ 391) - «прибічники однієї з єресей»; никольници (V 413) - «миколаїти, послідовники Миколи, одного із семи дияконів, який проповідував розпусту як засіб приборкання плоті»; послоушьници (УІІ 256) - «послідовники єретичного вчення Мартирія»; средници (1284 СлРЯ ХХУІІ 140) - «християнська секта, члени якої не вважали середу пісним днем»; покорьници (1284 СДЯ УІІ 49) - «представники однієї з єресей, апотактики.

Сюди ж умовно можна віднести іменники платоници, платоньци (ХІІІ СДЯ V 415) - «прибічники філософського учення, пов'язаного з іменем Платона»; поконьници (УІІ 44) - «назва одного з ангельських чинів».

Від іменників із цим афіксом утворюються найменування жителів певних місцевостей: В то же верем# придоша к нем Бродници и Половци придоша к немц мнози (1147 / 1425 СДЯ І 320) - «різноплеменні бродячі групи людей, що мешкали в степах Північного Причорномор'я, які брали участь у військових походах Русі»; рассИльници (ХІІ СлРЯ ХХІІ 49) - «прізвисько євноміян, збори яких проходили в розселинах гір».

Кілька дериватів із цим формантом позначають інструменти: носилицИ (1175 СДЯ V 431) - «ноші»; ножицИ (ХІІІ-ХІУ 428) - «ножиці».

У старій українській мові, на відміну від давньоруськоукраїнського періоду, майже не вживаються деривати на позначення прибічників певної єресі, натомість за допомогою цього суфікса творяться відіменникові множинні назви осіб за місцем проживання, наприклад: жаловать с# прє(д) кролєми на стрИлковцИ ажє qбивають с# q землю оу црквную стго спса (1422 ССУМ ІІ 395) - «жителі села Стрілків»; сєло гдє грабовци сид#(т) (1437 І 259) - «жителі місцевості Грабово», пор. Грабовці (там само) - «назва села в Молдавському князівстві»; А при томи были могоричници: на имя Войтко, конюшній Волковискій <...> Пашко и Митко Ошеменци а Мацко Волковянини (1451 ІІ 119) - «жителі міста Ошемена»; пани Василєва# Озєрничани <...> Слонимцы и Клєпачов (1478 ІІ 353) - «жителі міста Слоним»; И тє(ж) тй(и) лю(ди) Соминци наработq хоживали (1499 ІІ 368) - «жителі села Сомино»; египчицы (поч. ХУІІ ст. СлХУІ - п.п. ХУІІ 9 57) - «єгиптяни».

Іменник людцы, людъцы (1524 СлХУІ - п.п. ХУІІ 16 182) означає «залежні або звільнені від повинностей особи».

Окрім цього, маємо деякі назви деталей будівель: вра(т)ницы (ХУІІ ЛексЛат 96) - «ворота». Іменник дверци (1577 СлХУІ - п.п. ХУІІ 7 198) - «дверці, дверцята» має демінутивне значення.

Поодинокі десубстантиви чи деад'єктиви вживаються для найменування певних свят: громницы (1589 МатТимч І 190) - «свято зустрічі зими з весною», пов'язане з грім; мясници (1672 МатТимч І 446) - «м'ясоїд; певний період після посту, коли за законом православної церкви дозволяється вживати м'ясну їжу, одружуватися» (м'ясо, м'ясний).

Документується кілька девербативів: глабци (1595 СлХУІ - п.п. XVII 6 212) - «лубки у возі або санях» від незасвідченого *глабати - «охоплювати, з'єднувати, зміцнювати» (ЕСУМ І 518); Єсли будеть Рождество Х(ст)во в понєдєло(к), зима будеть мИшаная. <...> єсИнь зимная, ложницк межи лю(д)ми (XVIII Пр 119) - «вбивства, негаразди» (ложити - «класти: вбивати, нищити» - НТСУМ II 259); о(т)доилицы (XVII ЛексЛат 94) - «рештки, залишки після доїння».

У новій українській мові спостерігається значне збільшення плюративів на -ці, -иці, -ниці.

Панівна більшість похідних іменників на -иці, -ниці мотивується прикметниковими (дієприкметниковими) основами. Серед них маємо кілька найменувань осіб: підданци (1798 Ен 321) - «підлеглі люди»; поганці (УмСп 352) - «люди, що ведуть розгульне життя; гультяйство» (поганий); приданці (О II 137) - «люди, що ведуть молоду до молодого» (придани - «те саме»). Сюди ж умовно можна віднести й демонологічне найменування нічниці (ГуцГов 133) - «злі духи, що з'являються вночі» (нічний).

Збережена давня тенденція творення найменувань жителів за місцем проживання. За аналогією до форм жириб'ятинці - «жителі села Жереб'ятин» утворено низку інших найменувань осіб за місцем проживання: лебединці - «жителі села Лебедин» сулимовці - «жителі села Сули- мівка», їх називали кіслинці - «прізвисько жителів села Сулимівка» через те, що вони говорили кіслий замість кислий. З цієї причини відбулося лівобічне розширення суфікса -ці. Окрім цих, у говірці полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя маємо такі назви: власівці - «жителі села Власівка», полтавці - «жителі Полтавської області» [4, с. 76-77].

Вервечка дериватів іменує взуття, одяг, прикраси: кожаниці (УмСп 32) - «бахили, робоче взуття» (від діал. кожаний - «шкіряний»); крівавниці (УмСп 308) - «червоне намисто»; дуб'янці (Гр I 453) - «різновид постолів із дубленої шкіри» (дуб'яний); крашениці (Гр II 301) - «суконні штани червоного кольору в гуцулів» (від діал. крашений - «фарбований»); латанці (Гр II 347) - «вкритий латками одяг» (латаний); мохнавці (Гр II 450) - «рукавички»; портяниці (III 355) - «штани з товстого білого полотна» (портяний); сап'янці (IV 102) - «сап'янові чоботи»; убуванці (IV 308) - «ремінці, якими прив'язують до ніг ходаки», шнуровиці (Гр IV 507) - «корсет»; шльопанці, ляпанцї (УмСп 1034 Грим 179) - «черевики»; довбанці (ГорбачРом 96) - «вузькі штани із саморобного полотна» (довбаний - «нерівний»); снігівці (ГорбачТер 246) - «пристрій, що взимку одягають жінки на черевики»; катанці, валянці (ДзПрогр 132) - «валянки, зимове взуття з валяної, катаної вовни»; багріниці (ГуцГов 19) - «штани з домотканого сукна червоного кольору»; гумовці (Грим 40) - «короткі гумові чоботи»; кожанці (70) - «саморобне взуття, виготовлене з одного шматка шкіри»; морщинці (97) - «шкіряні постоли»; дрипанці (49) - «легке взуття, яке тримається за допомогою переплетених смужок шкіри спереду»; латанці (84) - «латаний одяг»; кровавниці (79) - «намисто червоного кольору»; мильниці (95) - «гумове легке літнє взуття у вигляді тапок»; галанці (СУГО 48) - «вузькі штани» від назви країни Голландія та прикметника голландський (ЕСУМ і 458); чопанці (Спанатій 832) - «капці».

Документується невелика кількість назв харчових продуктів, страв головно за способом виготовлення, які мотивуються переважно дієприкметниковими основами: варениці (СМШ I 60); товканеці (Корз 239) - «страва з товченої картоплі» (від діал. товканий - «товчений»); сушениці (СУМ IX 874) - діал. «сушені фрукти, ягоди»; лісниці (О I 415) - «дикі, квасні яблука» (лісний); гнилиці (Шкрум 41) - «сорт груш»; урванці (Корз 245) - «галушки із щипаних шматочків тіста»; рванці (СхСл 181) - «страва з різаного або рваного тіста» або «рвані галушки» (Спанатій 664).

Кілька дериватів є назвами пристроїв, елементів будівлі, посуду тощо: дрібниці (УмСп 1008) - «густа сітка» (дрібний); кам'яниці (Гр II 214) - «пастка для горобців» (кам'яний - «зроблений із каменю»); наріжниці (516) - «боки даху, бокові стропила» (наріжний - «той, що розташований збоку»); носильниці (О I 494) - «ноші для гною»; залубниці (II 60) - «залубні: сани з кузовом»; копаниці (Ник 85) - буковинські ручні санчата з полозами, зроблені з кривого кореня дерева» (копаний - «викопаний із землі»); мидниці (ГорбачТер 231) - «таз, миска для вмивання» (від діал. прикметника мидний - «зроблений із міді»); скриплиці (Спанатій 719) - «блоки в ткацькому верстаті».

Трапляються деривати на позначення внутрішнього стану людини, хвороб: сонниці, сонливиці (Гр IV 167) - «сонливість» (сонливий - «схильний до сну»); соняшниці (СУМ IX 461) діал. -«народна назва гострого шлункового захворювання», «хвороба очей», очевидно, пов'язане із сонцем, мотивація української назви неясна (ЕСУМ V 354); блідниці (ГорбачТер 211) - «анемія» (блідий); нічниці (СУМ V 430) - «відсутність сну, безсоння»; крикливиці (VI 345) - «істерія в дитини» (крикливий); сонливиці (ІХ 457) нар.-поет. (від сонливий) або сонниці (458) розм. - «стан, коли хочеться спати» (сонний); паршивці (ДзПрогр 181) - «заразна хвороба шкіри» (паршивий - «вкритий паршами»); муравниці (О І 456) мед. - «золотуха» (мурава - «густа трава») з не зовсім зрозумілою мотивацією.

Кілька похідних є назвами речовин, матеріалів: йильняниці (О І 332) - «полова з льону» (від діал. йильяний - «лляний»); драниці (Лис 69) - «драничини; покрівельні шалівки» (драний - «обідраний», «той, що в дірках»); лупаниці (О І 419) - «дрова» (лупати <лупаний) - «розбивати»); рубанці (СУГО 174).

Від прикметників утворено поодинокі назви з іншим значенням: кровавці (Лис 107) - «те само, що звіробій»; солонці (СУГО 82) - «ділянка неродючої землі, солончак».

Незначною кількістю представлені плюративи, утворені від дієслівних основ.

В обстежених джерелах нової української мови документуються поодинокі найменування осіб: погонці (СМШ ІІ 527) - «погоничі»; Твої п'яні затяжці-дармоїди Як шались - паювались із поганством (Куліш І 212) (затягати - «вербувати») - цей дериват характеризує учасників вільних військових загонів, гайдамаків.

Дібрані мовні факти дають підставу стверджувати, що в ХІХ ст. з'явилася значна кількість іменувань пристроїв, інструментів: сівці (КвОсн ІІІ 220) - «сійці»: [були на ярмарку] й решета, і ночовки, діжі, лопати, сівці, черевики (сівати - «сіяти»); східці (УмСп 417) - «драбина» (сходити - «спускатися»); липці (Гр ІІ 360) - «жердина для знімання фруктів» (липнути - «щільно прилягати»); либці (357) - «вірьовка з прив'язаним м'ясом для ловлі риби» (либити - «брати, збирати»); вальці (Шел 8) текст. - «вальці» (валяти - «катати»); затяжці (36) - «лещата для чобіт» (затягати - «затискувати»); сійці (216) - «підставка для сита» (сіяти); щипці (СУМ ІХ 585) - «інструмент для затискування, розколювання, виривання чого- небудь» (щипати - «стискувати»); грабци (Лис 58) - «грабилно» (грабати - «гребти»); копці (ЕСУМ ІІ 570) - «риболовні сітки, які ставлять у воду на палях» (копати - «вкопувати паколи»); ставці (Арк ІІ 169) - «пристрій для різання дров» (ставити); скрипці (ДзПрогр 262) - «скрипка» (скрипіти, скрипати - «грати на скріпці»); п'яльці (СУМ VIII 417) - «пристрій для рукоділля у вигляді рамки, на якій закріплюється розгорнута тканина» (п'ялити - «розтягувати»); копці (СУГО 105) - «риболовецькі сіті, які ставлять у воді на паколах», співвідносне з копати (ЕСУМ 2 570).

Виявлено кілька девербативів на позначення стану людини, її характерних ознак: дрімниці (Гр І 445) - «дрімота» (дрімати); ревниці ^V 9) - «ревнощі» (ревнувати) й прибаганці (ДзПрогр 169) - «примхи, невиправдані бажання»; підходці (Саб 413) - «хитрість» (підходити - «уміти прихилити кого-небудь до себе, завоювати довіру» - НТСУМ ІІІ 399).

Від дієслів утворено поодинокі найменування взуття, прикрас: виступці (УмСп 1034 Грим 32) - «вид взуття», фіксується в середньо-поліських і суміжних говірках; бовтиці (Гуц-Гов 27) - «прикраси з низок жовтих ґудзиків» (бовтати(ся) - «хилитатися, гойдатися»); чапці (Грим 169 Спанатій 821) - «домашні тапочки, виплетені зі шнурків».

Кілька девербативів є назвами частини будівлі чи елементів певних приладь: мостинці (Гр ІІ 447-448) - «дошки, які кладуть на човни для побудови парому»; клониці (Ник 46) - «передні ручиці у воза» й «скісний дрючок над заднім колесом воза» - ГорбачТер 225 (клонити - «нахиляти»); кріпиці (Чаб ІІ 218) ткац. - «блочки у верстаті, по яких рухаються шнури, прикріплені до верхніх рейок начиння» (кріпити); припускниці, припустниці (ЗелБанд 32) - «причілок, крокви» (припускати, припустити -«прилагоджувати, приложити» - Гр ІІІ 434); ступці (СхСл 201) - «східці» й приступці - «сходи» (Дорош 116).

Деякі девербативи можна кваліфікувати в семантичному плані як назви дій або їхніх наслідків: виступці (УмСп 1011) - «український народний танок» (виступати - «виходити»); ріпиці (ГорбачРом 130) - «бруд, що потріскався на шкірі» (репнути - «лопнути, тріснути» - Гр ГУ 12 - із чергуванням голосних [е] // [і]); відступці (Саб 328) друк. - «розрядка, тобто розбивка літер у слові для виділення в тексті» (відступати); лупаниці (О І 419) - «дрова» (лупати (лупаний) - «розбивати»); рубанці (О ІІ 194) - «рубані дрова» й «рубаний із дроту шріт для мисливського набою» - Арк ІІ 130; гонці (Дорош 106) - «галузки, пагінці» (гонити < гнати); вибиванці (Василенко 17) - «елементи танцю» (вибивати - «вистукувати ногами»); шкрептанці (шкріптанці) (ГуцГов 217) - «вишкрібки (тіста з діжі)»; ступці (СУМ ІХ 808) - «отвори на сопілці» (ступати - «рухатися»), гонці (Дорош 106) - «галузки, пагінці» (гонити < гнати). До цієї групи можна приєднати номен різниці (УмСп 903) - «час, коли ріжуть домашню живність».

У пам'ятках розгляданого періоду засвідчено значну кількість десубстантивів.

У діалектній мові дослідники фіксують назви осіб за місцем проживання: звалися раньше полтавцями, бо ми полтавської області були, лебединці (Лебедин), жирибятинці - «жителі села Жеребятин» [4, с. 77]. До цієї групи належать також назви осіб за національністю або за належністю до країни, в якій вони мешкають: англійці, бельгійці, естонці, латвійці, германці, югославці, американці (Там само).

До назв осіб лівобічно розширеним суфіксом -овці Л. Дика віднесла невелику групу дериватів за належністю до об'єднання, організації: власовці, махновці, стройбатівці, реповці - «працівники організації РЕП-Агро-Транс» (Там само). Обстеження інших діалектних регіонів дасть приблизно такий же результат. Треба сказати, що названі Л. Дикою плюративи не пройшли етап лексикалізації, вони мають форму однини, тому беззаперечно відносити їх до групи іменників pluralia tantum не можна.

У бойківських говорах функціює дериват при- данці (О ІІ 137) - «люди, що ведуть молоду до молодого», в якому суфікс -ці сприймається як надлишковий елемент (придани - «те саме»); пропійці (154) - «весільні гості, що співають «пропій». Іменнику людці (Гр ІІ 388-389) суфікс -ці надає демінутивне значення, яке трансформується в пейоративне «морально розкладені, недо- стойні люди».

Серед десубстантивів маємо давні назви свят, які відповідають церковним законам (повір'ям): м'ясниці (Гр ІІ 459) та громниці (ГорбачОстр 289) - «свято Стрітення Господнє». На початку ХІХ ст. документуються іменники вечорниці (1837 РД 97) - «вечірні зібрання молоді, на яких у будні дні поряд із розвагами виконувалась і певна робота, а у святкові - влаштовувалися гуляння», вечірниці (Спанатій 11) - «вечірні гуляння, танці молоді»; хрестці (Гр ІУ 413) - «хрестопоклонний тиждень великого посту» (хрест).

Фактично в новій українській мові було сформовано групу найменувань приладів, інструментів та їхніх складників: ножиці (КвОсн ІІ 280) - «інструмент для різання та стрижки» (ніж - «лезо, вістря»); вилиці (Гр І 167) - «розвилини, розсохи - окремо як складник якогось засобу» (вила); дибиці (Гр І 381) від диби - «ходулі»; кобилиці (ІІ 259) - «поруччя» та «колоди, на яку натягують для сушки шкіру» - ГорбачРом 106 (кобила - «колода для розвішування шкіри»), пор. кобилці (ГорбачРом 106) - «округлені полози колиски» (кобила - «підставка»); хорімці (Гр ІУ 410) - «різновид гуцульських сіней» (від діал. хороми - «сіни» - НТСУМ ІУ 755); троянці (ГорбачСт 513) - «триріжкові вила» (троян - «троє (переважно про коней)»); саниці (Гр ІУ 102) - «полоззя»; кросниці (О І 390) - «стояки (в пилці), розпинка» (кросна); носильниці (І 494) - «ноші для гною» (від носили - «ноші» - Гр ІІ 570); столиці (ІІ 255) - «ослін, лавка» (стіл). набілниці (НикМЛА 239) - «рухома рама ткацького верстата» (набіли - те саме); стовбниці (НикМЛА 303) - «товсті бруси, що служать основою для шатра» (стовб - «стовп»); капиці (ЗелБанд 72) - «гребінь даху на хаті» (пор. капи - «з'єднання в чоботях» - Гр ІІ 217).

З кінця ХІХ ст. документується невелика група найменувань рослин та їхніх частин: кошиці (Гр ІІ 296) - «рослини, з яких плетуть кошики»; липиці (Гр ІІ 360) - «насіння липи»; иглиці (ГорбачОстр 295) - «чатиння, хвоя» (від діал. фонетичного варіанта игла - «голка: вид хвойного листя»); митлиці (ГорбачТер 231) - «низькорослі рослини»; гльодиці (СНГТК 58) - «зарослі кущів глоду»; муравниці (О І 456) мед. - «золотуха» (мурава - «густа трава»); копитці (ЕСУМ ІІ 568) - «народна назва рослини копитник» і деякі інші; бархатці (Спанатій 48) - «декоративна рослина» (бархат); баранці (45) - «перстач пісковий, якірці»; краснологовці (Дика 78) - «гриби».

Зрідка трапляються назви комах: комариці (О І 370) - «мошка, дрібні комахи» (комар); охоронці (Спанатій 516) - «частина бджолиної сім'ї, яка охороняє вулик» (охорона).

Головно в діалектах документуються деякі похідні, які можна віднести до локативних найменувань: могилиці (ГорбачОстр 303) - «кладовище»; сокирниці (О ІІ 235) - «діра, місце в санках для сокири» (сокира); гнійниці (ЗелБанд 71) - «частина житла, де зберігалося паливо» (гній); кінчиці (СхСл 96) ткац. - «торочки, мохнатиння» (кінці); рукавці (СНГТК 219) - «розгалуження русла ріки» (рукав); батько жнивували на Погриебцах (Дика 78) - «назва кутка».

Документується кілька соматизмів: струниці (Гр ІУ 219) - «тонка кишка» (струна); очиці (ЛексФр 158) - «очі»; війниці (Саб 340) - «вії».

Зрідка фіксуються найменування певних дій: камінці (ДзПрогр 263) - «вид гри з камінцями» й «вантаж, прив'язаний до низу сітки» - Ліпк 218; кремінці (ДзПрогр 263) - «різновид гри»; косиці (ГуцГов 102) - «обряд розплітання коси» (коса).

Серед відіменникових утворень виокремлюється група демінутивів із різним значенням: дровці (ЛексФр 66) - «дрова»; ковзанці (СУМ IV 204) - «ковзани»; постільці (VII 376) - «постоли» (постоли); рамці (VIII 447) заст. - «те саме, що рамки»; шкарбанці (XI 471) - «шкарбани, взуття»; заступці (ГуцГов 79) - «сходи» (заступи); сто- юнці (Чаб IV 107) змен. до «стоюни»; ворітці (ГорбачРом 87) - «ворота в межах загороди»; дверці (94) - «дверцята курника, хлівця»; вагонці (СУГО 34) - «невелика посудина, з якої їли рис»; сінці (Дика 77) - «невеликі сіни», штанці (Там само). Ыенник острівці (СНГТК 136) має збірне значення - «група островів на болоті».

Низка різних у семантичному плані дериватів має словотвірне значення подібності: зубці (СУМ III 728) кулін. заст. - «страви з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених»; міхурці (Чаб II 177) - «зернові відходи» (діал. міхур - «пухир»); матилци (Лис 124) - «візерунок, яким розписують великодні крашанки» (матиль - «метелик»); капарці (ФУБН 77) - «висушені пуп'яночки квіток» (капар - «шапка» - Ф II 184); льідницьі (ДолГов 108) - «ожеледь» (лід); бараниці (ГорбачТер 210) - «широке хутро, яким вкривають сани».

Висновки і пропозиції

Формант -ці в давньоруськоукраїнській і староукраїнській мові не відзначався особливою продуктивністю. У новій українській мові спостерігається значне зростання дериватів із цим формантом. Усе це дало підстави стверджувати, що в українській мові сформувався спеціалізований словотворчий формант -ці та його варіанти, за допомогою яких могли творитися деривати, які не мають форм однини. Ядро іменників pluralia tantum із цим суфіксом складають назви, котрі можуть вживатися у всіх функційних стилях сучасної української мови. Частина похідних роз- гляданої структури має виразний відтінок розмовності, що обмежило сферу їх вживання та територію функціювання. Цей суфікс брав участь у творенні плюративів різних лексико-словотвірних типів. Зокрема, спостерігається творення десубстантивів різних семантичних груп зі словотвірним значенням подібності й демінутивності. Виявити динаміку й тенденції розвитку всієї словотвірної підсистеми іменників pluralia tantum можна буде після того, коли буде здійснено докладний опис історії плюративів, утворених за допомогою всіх словотворчих засобів.

Список літератури

1. Бевзенко С. П. [сторична морфологія української мови. Нариси із словозміни і словотвору. Ужгород : Закарпатське обласне вид-во, 1960. 416 с.

2. Білоусенко П. I. Кторія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). Київ : КДШ, 1993. 215 с.

3. Волох О. Т., Чемерисов М. Т Чернов Є. I. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ : Вища школа, 1989. 334 с.

4. Дика Л. В. Суфіксальний словотвір іменників pluralia tantum (на матеріалі говірок полісько-серед- ньонаддніпрянського порубіжжя). Волинь-Житомирщина. 2005. №. 14. С. 74-79.

5. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. Київ : Наукова думка, 1984. 412 с.

6. Загнітко А. П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис. Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», 2011. 992 с.

7. Плющ М. Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : підручник. 2-ге видання, доповнене. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2010. 328 с.

8. Русская грамматика / глав. ред. Н. Ю. Шведова : в 2-х томах. Т 1: Фонетика, фонология, ударение, интонация, словообразование, морфология. Москва : Наука, 1980. 783 с

9. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. / за заг. ред. I. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1969. 583с.

10. Ющук I. П. Українська мова. Київ : Либідь, 2004. 640 с.

11. Slavski F. Zarys slowotworstwa praslowianskiego : w 3 t. Slownik praslowianski. Wroclaw - Warszawa - Krakow - Gdansk : Wydav-wo Polskiej Akademii Nauk, 1974-1979. Tom 1.

12. Wojtyla-Swierzowska М. Praslowianskie nomen agentis. Monografie Slawistyczne.Wroclaw. Warszawa. Krakow. Gdansk : Wydawnictwo Polskiej arademii nauk,1974. 161 s.

Перелік умовних скорочень джерел:

Арк - Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок : у 2 т. Луцьк : Ред.-вид. відділ «Вежа» Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000. Т 354 с.; Т 2. 458 с.

Василенко - Василенко К. Ю. Лексика українського сценічного танцю. Київ : Мистецтво, 1971. 562 с.

ГорбачОстр - Горбач О. Т. Західнополіська говірка с. Остромичі коло повіту Кобринь : словник. Дія- лектологія : зібрані статті. Мюнхен : Український вільний університет, 1993. Т. 5. С. 283-331.

ГорбачРом - Горбач О. Т. Північно-наддністрянська говірка й діалектний словник с. Романів Львівської області. Діялектологія : зібрані статті. Мюнхен : Український вільний університет, 1993. Т. 5. С. 56-157.

ГорбачСт - Горбач О. Т. Південноволинська говірка й діалектний словник с. Ступно, кол. повіту Здо- вбунів. Діялектологія : зібрані статті. Мюнхен : Український вільний університет, 1993. Т. 5. С. 405-524.

ГорбачТер - Горбач О. Т. Говірки Теребовельщини : словник. Діялектологія : зібрані статті. Мюнхен : Український вільний університет, 1993. Т. 5. С. 173-257.

Грим - Гримашевич Г І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. Житомир, 2002. 184 с.

Гр - Словарь української мови : у 4 т : зібр. ред. журн. «Киев. Старина» / упоряд. із дод. власн. матеріалу Б. Д. Грінченко. Київ : Лексикон, 1996. (Репринтне вид. 1907-1909 рр.).

ГуцГов - Гуцульські говірки : короткий словник / відпов. ред. Я. В. Закревська. Львів, 1997. 232 с.

Дика - Дика Л. В. Суфіксальний словотвір іменників pluralia tantum (на матеріалі говірок полісько- середньонаддніпрянського порубіжжя). Волинь-Житомирщина. 2005. №. 14. С. 74-79.

ДзПрогр - Дзендзелівський Й. О. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови. Київ : Наук. думка, 1987. 300 с.

ДолГов - Верхратський І. Г Про говір долівський. ЗНТШ. 1900. Т. 35-36. С. 1-127.

Дорош - Дорошенко С. І. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини. Діалектологічний бюлетень. Київ : Вид-во АН УРСР, 1962. Вип. 9. С. 101-122.

ЗелБанд - Зеленько А. С., Бандюк М. І. Типологія структурно-семантичної організації побутово-виробничої лексики української мови на діалектному матеріалі (Реконструкція глибинних семантичних структур, або семантичний тезаурус) : монографія. Луганськ : Шлях, 1999. 90 с.

Ен - Словарь малороссійскихь словъ, содержащихся въ Знеидії, съ русскимъ переводомъ. Виргилева Энеида на малороссійскій языкъ переложенная И. П. Котляревскимъ. Юевъ и Одесса : Издание книжныхъ и музыкальныхъ магазинов Болеслава Корейво, 1890. С. 293-338.

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови : у 7 т. / ред. Л. С. Мельничук. Київ : Наук. думка, 1982-2012. Т. 1-6.

КвОсн - Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка : в 3 т. / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. Харків : Харківський державний університет, 1978-1979. Т. І-ІІІ.

Корз - Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок. Українська діалектна лексика : збірник наук. праць. Київ : Наук. думка, 1987. С. 62-267.

Куліш - Куліш П. О. Твори : у 2 т Київ : Дніпро, 1989. Т. 2 : Чорна рада : Хроніка 1663 р. Оповідання. Драматичні твори. Статті та рецензії / підгот. тексти, упоряд. і склав приміт. М. Л. Гончарук. 586 с.

ЛексЛат - Лексиконъ латинський. Лексикони Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / підг. до вид. В. В. Німчук. Київ : Наук. думка, 1973. С. 61-423.

ЛексФр - Лексика поетичних творів Івана Франка : методичні вказівки з розвитку лексики / упоряд. І. І. Ковалик та ін. Львів : ЛДУ, 1990. 264 с.

Лис - Лисенко П. С. Словник поліських говорів. Київ : Наук. думка, 1974. 260 с.

Ліпк - Словник рибальської лексики. Рибальська лексика в українських говірках Нижньої Наддніпрянщини : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / І. Г Ліпкевич. Запоріжжя, 1993. С. 212-235.

МатТимч - Тимченко Є. К. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV- XVIH ст. / підг. до вид. В. В. Німчук та Г. І. Лиса : у 2-х книгах. Київ - Нью-Йорк : Преса України, 2002. Кн. 1-2.

Ник - Никончук М. В., Никончук О. М. Транспортна лексика Правобережного Полісся в системі східнослов'янських мов / відп. ред. П. Ю. Грищенко. Київ : Наук. думка, 1990. 292 с.

НикМЛА - Никончук М. В. Матеріали до лексичного атласу української мови (Правобережне Полісся). Київ : Наук. думка, 1979. 316 с.

НТСУМ - Новий тлумачний словник української мови : 4 т. / укл. В. В. Яременко та ін. Київ : Аконіт, 2000. Т. 1-4.

О - Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок : у 2 ч. / відп. ред. І. Г. Матвіяс. Київ : Наук. думка, 1984. Ч. І-ІІ.

Пр - Практика сі#, или оувіїщеніе працовитымъ господаремъ. Лікарські та господарські порадники ХУІІІ ст. / підг. до вид. В. А. Передрієнко. Київ : Наук. думка, 1984. С. 114-120.

РД - Русалка Дністровая : (фотокопія з вид. 1837 р.) / вст. ст. О. І. Білецького. Київ : Дніпро, 1972. 135 с.

Саб - Сабалдир Г. О. Практичний російсько-український словник. Київ : Час, 1926. 436 с.

СДЯ - Словарь древнерусского языка (ХІ-XZV вв.) / гл. ред. Р. И. Аванесов. Москва : Русский язык, 1988-2008. Т. 1-7.

СлХУІ-п.п.ХУІІ - Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. Львів, 1994-2017. Вип. 1-17.

СлРЯ - Словарь русского языка XI-XVII вв. / гл. ред. С. Г. Бархударов, Ф. П. Филин, Д. Н. Шмерев, Г.А. Богатова, В. Б. Крысько, Р. Н. Кривко. Москва : Наука, 1975-2015. Вып. 1-30.

СМШ - Словник мови Шевченка : у 2 т. / ред. кол. В. С. Ващенко, Г. П. Дорошенко та ін. Київ : Наук. думка, 1964. Т. І-ІІ.

СНГТК - Словник народних географічних термінів Кіровоградщини / Т. В. Громко, В. В. Лучик, Т. І. Поляруш / відп. ред. В. В. Лучик. Київ - Кіровоград : РВГІЦ КдПУ, 1999. 224 с.

Спанатій - Словник українських говірок Бузько-Інгульського межиріччя : близько 20 000 діалектизмів / укл. Л. С. Спанатій, А. П. Супрун, М. Ф. Тимченко, В. П. Токар ; за заг. ред. Л. С. Спанатій. Миколаїв : Іліон, 2018. 876 с.

ССУМ - Словник староукраїнської мови X!V- XV ст. : у 2 т. Київ : Наукова думка, 1977-1978. Т. 1-2.

СУМ - Словник української мови : в 11 т. / ред. колегія : І. К. Білодід (гол.) та ін. Київ : Наук. думка, 1970-1980.

СУГО - Словник українських говорів Одещини / редкол. : О. І. Бондар (голов. ред.), Л. І. Хаценко (заст. голов. ред.) та ін. Одеса : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2011. 222 с.

СхСл - Словник українських східнослобожанських говірок / уклад. К. Д. Глуховцева та ін. Луганськ, 2002. 234 с.

УмСп - Уманець М., Спілка А. Словарь російсько-український. Берлін : Українське слово, 1925. 1150 с.

Ф - Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. / пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева. 4-е изд., стер. Москва : ООО «Изд-во Астель» : ООО «Изд-во АСТ», 2003.

ФУБН - Сабадош І. В. Формування української ботанічної номенклатури. Ужгород, 1996. 165 с.

Чаб - Чабаненко В. А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини : у 4 т. Запоріжжя : ЗДУ, 1992.

Шел - Шелудько І. М. Практичний словник виробничої термінології. Харків : Державне вид-во України, 1931. 110 с.

Шкрум - Шкрумеляк М. С. Тлумачний словник-довідник гуцульських говірок. Івано-Франківськ, 2016. 176 с.

Размещено на Allbest.ru