Главная Коллекция "Revolution" Иностранные языки и языкознание Особливості реалізації концепту "свій – інший - чужий" у польській (е)міграційній літературі

Особливості реалізації концепту "свій – інший - чужий" у польській (е)міграційній літературі

Представлення образу емігранта як прибулого, нетутешнього у межах концепту "свій – інший - чужий". Значення (е)міграційної літератури у відображенні дилеми стосовно ідентичності пересічного емігранта. Визначення різниці у тлумаченні понять іншого, чужого.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 07.11.2022
Размер файла 15,1 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ «СВІЙ - ІНШИЙ - ЧУЖИЙ» У ПОЛЬСЬКІЙ (Е)МІГРАЦІЙНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Пуздрак Лідія

Львів

Ідентичність людини, а особливо ідентичність сучасного емігранта, на нашу думку, найповніше можна дослідити та представити у межах концепту «свій-інший-чужий». Протиставлення цих понять сьогодні активно досліджують у галузі лінгвосеміотики, когнітивної лінгвістики, етно- та психолінгвістики, дискурсології (до прикладу, Клод Леві-Стросс, Юрій Лотман, Олена Селіванова, Юрій Степанов, Ева Глажевська, Анна Вєжбіцка та інші). Проте актуальною та однозначно не вирішеною залишається проблема визначення обсягу та змісту понять «свій-інший-чужий» у рамках польської (е)міграційної літератури. Відтак у дослідженні ставимо собі за мету представити образ емігранта як прибулого, стороннього, нетутешнього у межах концепту «свій-інший-чужий».

(Е)міграційна література відображає дилеми стосовно ідентичності пересічного емігранта чудово, адже така література, як і сам емігрант, завжди перебуває на межі своєї культури та культури, до якої прагне пристосуватись. Як зазначає польський літературознавець Мєчислав Домбровський, «міграційна література за своєю суттю є літературою меж, літературою прикордонних територій. Їй властива багатозначність, суперечливість, протиставлення, оспорювання, свобода, що гарантує їй особливо привілейоване становище».

Поняття «іншого» та «чужого» часто використовують як рівнозначні синоніми, оскільки їх точне розмежування не завжди потрібне. Швидше вибір того чи іншого терміну залежить від певної наукової дисципліни, в якій ми їх застосовуємо. Коли говоримо «чуже», то додаємо конкретності значення до «іншого», вказуємо на відстань: об'єктивну (наприклад, територіальну, географічну чи символічну), але також і суб'єктивну (наприклад емоційне відчуття дистанції). Отже, категорію «інший» розглядаємо як термін, що вказує на всі можливі відмінності між людьми, які почувають себе такими самими у певному суспільстві, групі тощо. Термін «чужий» розуміємо як конкретний вид іншості, що передусім підкреслює культурну відстань між різними національностями. Також суттєву різницю у тлумаченні цих понять вбачаємо у тому, що інший попри все може коли-небудь стати своїм, а чужий ніколи своїм не стане.

З наведених вище досліджень можемо зробити висновок, що своє зазвичай характеризується позитивною конотацією, натомість чуже - негативною. На думку Володимира Колесова, свій - це той, хто близький, є начебто другим «я», що представлений конкретною особою (Колесов 1986, с.68). Свій ніколи не потребує ніякої оцінки, уточнення, адже його характеристика завжди позитивна. Чужий протиставляється конкретній особистості чи особі, він може бути репрезентований цілим натовпом, тлумом. Чужинець завжди має оцінне значення (як згадувалось вище, зазвичай негативне). емігрант чужий ідентичність література

Новий простір спочатку може створювати ілюзію одомашнення для емігранта, хоча насправді потроху викорінює та знешкоджує його. Виникає відчуття «нестерпної легкості буття» . Емігрант бачить, що можна поводитись і жити по-різному, що немає єдиної життєвої стратегії. Юлія Крістева у своєму дослідженні «Самі собі чужі» (Крістева, 2004, с.192) говорить про емігранта як про людину, яка перебуває між тим, чого більше не має, і тим, що ніколи не збудеться .

Задля того, щоб зламати табу «іншості, чужості» емігранта, він одразу після приїзду до іншої країни старається усіма способами пристосуватись до нетипово для нього способу життя. У нашому дослідженні посилаємось на емпіричний матеріал, який представляє собою автобіографічні описові інтерв'ю з молодими польськими емігрантами у Великобританії, що запрезентовані у збірці репортажів Еви Вінницької «Angole» (далі - ANG) (Winnicka, 2014). У текстах авторка представляє профілі 34 людей, які з різних причин виїхали з Польщі. Після виїзду закордон всі герої змушені змінювати свою професію, спосіб мислення, спосіб життя, стиль поведінки. Основна мета, яку в цьому випадку переслідує польський емігрант, - це не лише звикнути до іншої повсякденної реальності, а перш за все створити для англійця образ справжнього знавця англійського побуту: «Anglik musi zaufac, ze jestem po jego stronie, musi zobaczyc, ze zjadam jego krajowe jedzenie, ze nie oglqdam steka z kazdej strony, brzydzqc siз, ze to nie jest schabowy» (ANG, s.104).

Тож ми приходимо до висновку, що поляки одразу після еміграції відчувають себе чужими, меншовартісними людьми, внаслідок чого проходять тривалий період адаптації: Zachowujemy siз tutaj jak sionie w skiadzie porcelany (ANG, s.136). Емігрант як «чужий» знаходиться в проміжній, лімінальній фазі; він не лише викликає страх у інших, але і сам піддається почуттям страху через нетипові для нього ситуації життя. Щоб максимально приховати своє походження та набути рис корінного громадянина, емігранти вмикають на певний час «polskie myslenie»: Bзdз, kurde, najlepszy (ANG, s.23). Емігранти цілеспрямовано опановують специфіку чужої для них мови задля того, щоб досягти максимально можливого кар'єрного успіху, створюють сім'ю з корінними жителями, намагаються зрозуміти та засвоїти чужий їм спосіб життя.

Отже, приходимо до висновку, що діалог між «я» та «інший» (якого у нашому випадку уособлює емігрант) можливий лише тоді, коли кожен з його учасників готовий пізнати і визнати іншого в його інакшості (навіть якщо ця інакшість викличе незрозумілість). Диспозиція «свій-інший-чужий» служить джерелом для пізнання ідентичності емігранта.

Нерозуміння своєї (особливо національної) ідентичності породжує у емігрантів переконання, що вони вже не є членами «нормального світу», що вони завжди будуть чужими, іншими, не сприйнятими, а значить, і ворожими для суспільства, в якому живуть. А право стати «своїми» матиме лише наступне покоління емігрантів, народжене в країні поселення.

Література

1. Колесов В.В. (1986) Мир человека в слове Древней Руси. Ленинград: Изд-во Ленингр. универ.

2. Крістева Ю. (2004) Самі собі чужі. Київ: Основи.

3. Winnicka E. (2015) Angole, Wydawnictwo Czame.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены