Інтерпретація напряму "Зіставне дослідження граматики оцінки"

Вінниця, Україна

Сучасна лінгвістика стрімко розвивається, змінюються науково-лінгвістичні парадигми, формуються міждисциплінарні розвідки на перетині лінгвістики з іншими науками й науковими напрямами. Постають нові напрями в межах власне лінгвістичних пошуків, що призводить до появи нових термінів і понять, вироблення нового власного поняттєво-термінологічного апарату.

Граматика оцінки є одним з таких нових напрямів лінгвістичних досліджень. Вона виокремилася з теорії лінгвоаксіології й частково описана на українськомовному матеріалі (проекція на морфологію).

У східнослов'янській дослідницькій традиції лінгвоаксіологію пов'язують передусім з напрацюваннями Ніни Арутюнової, яка перша здійснила фундаментальний концептуальний аналіз слів із семантикою оцінки з урахуванням західно-європейської лінгвофілософської парадигми в історичній перспективі (1988). Послідовниками Ніни Арутюнової в російському мовознавстві стали Надія Аксенова (2007), Олена Вольф (2002), Тетяна Маркелова (2013), Ельвіра Столярова (1988), Віктор Шаховский (2008) та інші.

Повне та всебічне дослідження лінгвоаксіологічної проблематики в українському мовознавстві вперше здійснено Тетяною Космедою, що ґрунтовно репрезентовано в монографічному дослідженні «Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки» (Космеда, 2000).

З лона української лінгвоаксіології виокремилася граматика оцінки, проблематику якої актуалізувала Тетяна Космеда у згаданій вище монографії, а також у низці статей (Космеда, 2000), скерувавши дослідження своїх аспірантів (Ю. Булик, Д. Рязанцева О. Халіман). Згодом морфологію оцінки як складник граматики оцінки всебічно схарактеризувала на матеріалі української мови Оксана Халіман, що репрезентовано в монографії «Граматика оцінки: морфологічні категорії української мови» (Халіман, 2019). Важливими для теорії граматики оцінки вважаємо наукові розвідки, підготовані Т. Космедою і О. Халіман у співавторстві, серед яких найбільш значеннєвих вважаємо «“Граматика оцінки” як актуальна проблема сучасного мовознавства», де витлумачено поняття граматики оцінки як нового наукового напряму, мета якого - усебічне дослідження системи граматичних засобів вираження оцінних значень з урахуванням їх прагматичних характеристик (Космеда, Халіман, 2011, с. 21). Зауважено, що “розробка теорії граматики оцінки передбачає комплексний опис граматичних засобів вираження оцінних значень, що забезпечить вироблення правил уживання граматичних одиниць в оцінних функціях та трактування закономірностей їх тлумачення» (Космеда, Халіман, 2011, с. 21).

До граматичних засобів вираження оцінки належать і морфологічні одиниці, і синтаксичні конструкції, що за традицією зумовлює поділ граматики оцінки на два підрозділи: морфологія оцінки й синтаксис оцінки (Халіман, 2019, с.50), що нерозривно пов'язані, оскільки “вторинні значення морфологічних форм (зокрема оцінні) реалізуються в синтагматичних відношеннях” (Халіман, 2019, с. 50). О. Халіман репрезентувала ґрунтовний опис усієї системи іменних та дієслівних граматичних категорій крізь призму граматики оцінки, показавши, зокрема, і функційне навантаження деяких стилістичних засоби, що створюють граматичну конотацію й відіграють ключову роль у моделюванні відповідних мовленнєвих жанрів (Халіман, 2019). морфологічний синтаксичний граматичний вербалізація оцінка

У лінгвістичних словниках термін «граматика оцінки» на сьогодні не витлумачується, а метамова цього новітнього мовознавчого напряму не знайшла фіксації та й усебічної інтерпретації (Ковтун, 2020, с.142-143). Тому все ще чекають залучення до лінгвістичної терміносистеми загалом і термінологічних словників зокрема метаодиниці, витлумачені та задекларовані в руслі граматики оцінки, а саме: `граматика оцінки', `ігрема' (або `ігрова трансформація'), `категорія оцінки', `оцінне значення', `оцінний смисл', `аксіологічний смисл', `граматикалізація оцінних значень' тощо. Частина цих термінів уже набула активного поширення в лінгвістичних дослідженнях (Ковтун, 2020, с.143).

У західній лінгвістичній традиції є фрагментарні праці з лінгвоаксіології та граматики оцінки (Майкл Халлідей, Джеймс Мартін, Пітер Уайт, Сьюзан Ханстон, Лаура Хідальго-Доунінг), однак фундаментальних монографічних досліджень, які були б присвячені проблематиці лінгвоаксіології, немає на відміну від мовознавства східнослов'янського.

Залежно від методології наукових шкіл західної традиції аксіологічна лінгвістика напрацьовувала певну усталену метамову, однак дослідники пропонують й авторські терміни, які ще не стали традиційними і не сприйняті східнослов'янським мовознавством, зокрема. Більшість із цих термінів ще не зафіксовані в словниках лінгвістичних термінів і потребують уточнення та розробки.

На основі зробленого назріла потреба розробити новий напрям контрастивна граматика оцінки, оскільки порівняння граматичних засобів експлікації оцінки слугуватиме глибшому вивченню проблеми, розумінню внутрішньої суті мови, дасть змогу повно описати термінологійне поле метамови оцінки, наочно продемонструє частотність використання моделей вербалізації та граматикалізації оцінних засобів у порівнюваних мовах. Звісно, контрастивна граматика оцінки також повинна розроблятися з урахуванням поділу граматики на морфологію і синтаксис, тобто контрастивна морфологія оцінки й контрастивний синтаксис оцінки.

Термін зіставна (контрастивна або конфронтативна) лінгвістика інтерпретується в науці як лінгвістичний напрям, що вивчає дві або більше мови для порівняння їхніх структур і вияву відмінностей (контрастних / неконтрастних) на тлі подібності (Загнітко, 2020, с.382). Це вже давно сформована наука зі своїм об'єктом, цілями та методами аналізу. Теоретико-практичною метою контрастивного вивчення двох мов є граматика, зміст якої представляє опис суми відмінностей між граматикою рідної мови і граматикою мови, що вивчається. Отже, контрастивну граматику розглядають як граматику диференціальну. Контрастивний аналіз незамінний при викладанні мови, оскільки він дає можливість передбачити зони перешкод у процесі активності явища інтерференції, сприяє усвідомленому опануванню мовою.

Обсяг наукових праць, присвячених аналізу процесу вербалізації, зокрема й граматикалізації оцінки, морфологічними й синтаксичними засобами, за останні роки свідчить про зацікавленість цією проблемою, що залишалася поза прискіпливою увагою в західній лінгвістичній традиції й заслуговує активного вивчення сьогодні. Нагальною залишається проблема доповнення вже існуючої теорії, присвяченої граматичним механізмам породження оцінки та дослідженню всього граматичного потенціалу мови крізь призму граматики оцінки на базі англійської мови.

Отже, напрям контрастивна граматика оцінки, безперечно, перспективний, оскільки дослідження граматики оцінки може бути здійснене на матеріалі слов'янських і неслов'янських мов, що надзвичайно важливо для розробки теоретичних курсів іноземної мови (зокрема англійської), теорії і практики перекладознавства, методики навчання іноземної мови, сприятиме вирішенню важливих лінгвістичних проблем та проблем методики викладання лінгвістичних дисциплін.