До проблем ідентифікації та семантики слов’янської антропонімної фразеології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

До проблем ідентифікації та семантики слов'янської антропонімної фразеології

Буда Володимир Андрійович, кандидат філологічних наук, доцент

Заваринська Ірина Федорівна, кандидат філологічних наук

Нестайко Ірина Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент,

У статті розглядаються об'єктивне виявлення та дослідження слов'янської ономастичної фразеології у структурно-семантичному та порівняльному аспектах, яке базується на твердженні про значеннєву навантаженість антропонімів-компонентів.

Тривіальним завданням у дослідженні цих проблем є парадоксальна ситуація коли важко визначити наявність у складі таких фразеологізмів власних імен.

Комплексний аналіз проаналізованих нами мовних одиниць показує, що виокремлюються принаймні два підходи до етимологізації фразеологізмів. Так, у разі затемненої внутрішньої форми компонентів застосовуємо метод пошуку у значенні антропоніма історичного прототипу, окрім того, розглядаємо його як узагальнене позначення людини, що дає можливість нам виявити найяскравіше національно-культурне забарвлення та розкрити асиметричний сегмент фразеологічних систем.

Основні функції власних імен у представлених фразеологічних моделях - символічна, асоціативна та когнітивна. Дослідження проводиться на матеріалі польської та української мов.

Ключові слова: фразеологічні одиниці з антропонімним компонентом, структурно-семантичний та порівняльний аспекти, ідентифікація фразеологізмів, семантика, етимологія.

Volodymyr Buda,

PhD of Philological Sciences, Associate Professor

Iryna Zavarynska,

PhD of Philological Sciences

Iryna Nestayko,

PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University

TO THE PROBLEMS OF IDENTIFICATION AND SEMANTICS OF SLAVIC ANTHROPONYMIC PHRASEOLOGY

Вступ

Постановка проблеми. У розвідці будуть проаналізовані фразеологічні одиниці, які семантично мотивовані назвами історичних осіб та досліджено перехід загальних назв у власні і навпаки - шляхом лексико-семантичної деривації.

При зіставленні слов'янських фразеологізмів на особливу увагу заслуговують, характерна для кожної з мов, наявність онімів-компонентів, які визначають національну своєрідність цілої фразеологічної системи. Переклад фразеологізмів із власними назвами, пов'язаних із прецедентною тематикою, відзначається легкістю та великим ступенем еквівалентності через приналежність до широко вживаного пласту мови. Антропонімні фразеологізми, що утворені на основі змісту тексту, але не мають у ньому прямих відповідників (прототипів) є цікаві з погляду виявлення лінгвокультурної інформації для певної етноспільноти, що й зумовлює актуальність даного дослідження.

Мета дослідження - аналіз особливостей закодованого історико-культурним змістом онімів, зафіксованих у слов'янських фразеологізмах.

Об'єктом розвідки стали оніми в польській та українській лінгвокультурі. Предметом - історико-етимологічні особливості відповідних власних імен в асоціативно-образній системі онімного простору фразеологізмів.

Для визначенні змісту таких фразеологічних одиниць необхідно вирішити наступні завдання: реконструювати компоненти-оніми, виявити їхню семантичну навантаженість у плані встановлення етнокультурних чинників, що визначають їх розуміння всіма членами різних соціумів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Широкий спектр праць із ономастичної фразеології та питання щодо інформаційного навантаження компонента-оніма (С. С. Єрмоленко, В. М. Мокієнко, Н. М. Пасік, M. Knappova, D. Nilsen, Е. Rzetelska-Feleszko) стимулює актуальність розгляду цих одиниць у міжмовному плані (М. Ф. Алефіренко, Т. Шутковський, А. М. Кравчук, В. Г. Гак, В. М. Телія, Т. О. Черниш, О.В. Тищенко, Н. Д. Арутюнова, М. Є. Рут).

Ономасти присвятили низку досліджень проблемі переходу загальних назв у власні і навпаки. Цей процес Т. С. Олійник описує так: “Потенційно перехід у загальні назви властивий всім власним іменам із широкою популярністю. Популярним стає спочатку носій імені - реальна особа, літературний герой, географічне місце, предмет або явище через свою унікальність (певну визначну рису, особливість, вчинок тощо). Тоді, коли таке широковідоме ім'я (назва) переживає епоху свого носія, воно стає символом завдяки приєднанню асоціативної семи, що позначає характерну рису або характеристику (власне ім'я + асоціативна сема = символічне власне ім'я). Отже, коли власне ім'я стає популярним і набуває асоціативної семи, відбувається його перехід у загальну назву і породжується відповідний символ, відомий пересічному громадянину або певній групі людей” [15 , с. 4]. Цей процес проілюстровано в авторитетних пареміологічних працях відомих вчених.

У словнику-довіднику В. В. Жайворонка подано те, що «необхідно знати» (серед інших “знаків української етнокультури” та вміщено понад 300 онімів) [8, с. 56]. Проте, звісно, лише їх певна частина входить до складу фразеологічних одиниць.

У праці М. Номиса [26, с. 768] натрапляємо на понад 150 антропонімів, які є компонентами фразеологізмів [15 , с. 4], що виконують символічну, асоціативну та емоційну функції.

А. А. Лучик зазначає, що “.. .однією із властивостей людської думки, “є здатність її до аналізу вимірювань. Це зрозуміло, якщо згадати, яку роль відіграють вимірювання в життєдіяльності особи. Надмірність, як і, власне недостатність, мають негативний вплив на органи відчуттів в акті взаємодії людини з навколишньою дійсністю. Звідси випливає значущість у життєдіяльності особи” [12, с. 106].

У польській та українській ономастичній фразеологічній системі відтворюються подібні нюанси пізнання світу.

Щодо інших функцій власних назв, варто звернути увагу на дослідження Ю. О. Карпенко, який вважає, що суспільство може через назву вирізняти конкретний предмет та передавати щось про цей предмет (додаткову інформацію), прагне висловити пов'язані з об'єктом почуття, оцінити його, тобто оніми виконують інформаційну та емоційну функції [10, с. 12]. ономастичний фразеологія слов'янський

Добре відомий той факт, що семантика антропоніма визначається загальнонародними культурними конотаціями. Так, М.Е. Рут зазначає, що семантика власного імені визначається закріпленістю його за конкретним членом соціуму” [17, с. 68]. Тобто в цьому разі логічно поставити питання про функціональні особливості апелятивів й онімів. Вчені зазначають, що оніми виконують ідентифікаційно-диференційну функцію, яка вирізняє оніми серед інших класів мовних одиниць. Вважається, що поєднання номінативної, ідентифікаційної та диференційної - це головна функція власних назв [23, с. 10].

Виразна національно-культурна специфіка притаманна польським антропонімним фразеологізмам із семантикою, відомою лише носіям цієї культури й мови.

Розглянемо польський фразеологізм Jak za krola Cwieczka [29, с. 161].

Це фразеологічне посилання іноді використовується, коли відправник заяви хоче підкреслити, що щось застаріле, несучасне, примітивне. Часи короля Цвєчка прийнято вважати давніми часами. Дослідники намагалися знайти легендарного правителя в темряві історії. Схоже, що ім'я Cwieczek - це польська версія Swiekek, який колись правив (до народження Христа) королівством Північної Європи, кельтською державою зі столицею у Віндобоні (нині Відень). Видатний польський поет Людвік Кондратович зробив спробу жартівливого віршованого опису порядку в країні Цвєчка.

Чому ж тоді мирні, щасливі "часи короля Цвечка" є синонімами примітивізму? Можливо, тому, що замість того, щоб спонукати людей, що жили в той час, до праці і відкриттів, вони радше викликали лінь і ледачість. [Електронний ресурс].

Близьке значення має фразеологізм пол. Za krola Sasa jedz, pij, popuszczajpasa [29, с. 359]. Таку пам'ять залишив син Августа II, Август III. Значення виразу зрозуміти легко: весело проводь час, заповнюй шлунок та не думай ні про що інше. Це було весело, ніхто не думав про те, що станеться завтра, ніхто не розумів, що відбувається в країні. Король зовсім не був схожий на свого батька: йому було байдуже і до війн, і до сусідів [Електронний ресурс].

Подібних фразеологізмів, семантика яких належить до інтралінгвальних знань у польській мові багато:

пол. Wystrojona jak rosienskaMagdalena. Це прислів'я, можливо, сягає уявлень про відому своєю красою та стрункістю мешканку Росєні [28, т. 3, с. 69];

пол. Za Jana Kazimierza nie stalo miast i zolnierza. Підґрунтям прислів'я стали численні за панування цього короля війни, які знищили цілі території [28, т. 1, с. 825];

пол. Dobierze si% do mego Dubrawski, nie minie go wyszomirska grusza. Dubrawski - суддя в Житомирі, який дуже жорстоко судив призвідників українського бунту в 1768 р. [28, т. 1, с. 497];

пол. Zarobil, jak krol Jan na Woloszczyznie. Прислів'я стосується невдалої угорсько-молдавської політики Собеського і молдавського походу в 1686 р. [28, т. 1, с. 825];

пол. Obaczym, co na to Czaplic. За Ліпінським, вислів пов'язаний з особою Целестина Чапліца із Шпанова (1723-1804), правника, з думкою якого рахувалися під час судових процесів [28, т. 1, с. 351];

пол. Poslac po Lich%, Poslac po Liche, ma paskudnika - “напитися до непритомності, що аж очі затягуються імлою, як у хворої худоби”. Зворот від прізвища сєрадського ветеринара Lichy, який жив у XIX ст. [28, т. 2, с. 13].

Значну проблему становить питання ідентифікації онімної фразеології [9, с. 155], зокрема в межах української та польської мов, іншими словами визначення належності одного з компонентів до онімної лексики.

А. Івченко приходить до висновку, що, наприклад компонент Май у відповідній фразеологічній серії (укр. набрався як Май груш, наївся як Май груш, допався як Май до груш та ін.) позначає людину, але не є антропонімом, бо не зафіксований у традиційних ономастиконах етносів, які проживають на території України. Дослідник висуває гіпотезу, що компонент май має значення `дурень', оскільки слово май етимологічно може бути пов'язане з лексемою змайовіти - “здуріти, очманіти” [9, с. 155].

Дослідник наводить також цікавий приклад міжкультурної взаємодії, коли в межах однієї лінгвокультури слово, відоме як апелятив, під час запозичення набуває статусу антропоніма.

У польській мові функціонує одиниця Dorobic si$ jak dudek na kosciele [28, t. I, с. 500], яку запозичила українська мова: виграв як Дудек на костьолі [26, с. 206]. У польських діалектах слово dudek має значення `дурень', однак під впливом поширеної структурно-семантичної моделі (укр. виграв як Шльома на оренді, виграв як Хома на булках) слово перейшло до розряду антропонімів [9, с. 156].

В українському арго знаходимо приклади переосмислення імені і прізвища реальної історичної постаті: особа ^ предмет (максім ґоркий - “найдешевший особовий поїзд третьої кляси” (їздить звичайно тільки упосліджена соціяльна верства)) [5, с. 278]; особа ^ предмет, особа (марія демченко - “горілка, самогон; балакуча, чванлива жінка” (Марія Демченко, відома стахановка, родом із Чернігівщини. Розповідають анекдоти про її чванливість)) [5, с. 278].

У межах польсько-українського зіставлення звертаємо увагу на той факт, що через тривалі історичні та культурні контакти певна історична постать мала популярність у межах двох лінгвоспільнот, однак символіка прецедентного імені, а звідси і його емоційно-експресивна оцінка відрізнялися.

Так, у польському мовно-культурному просторі функціонують:

пол. Wyglqda jak Gonta - Іван Гонта - сотник козаків Ф. Потоцького, у 1768 р. підняв бунт, страчений після бунту [28, т. 1, с. 703];

пол. Umazany (zbrudzony) jak Mazepa. Usmarowany jak Mazepa. To Mazepa. Ймовірно, відлуння народних переказів про любовні пригоди Мазепи, який згодом став козацьким гетьманом [28, т. 2, с. 418]. У збірці М. Номиса вміщено такий коментар до переосмислення оніма Мазепа: “Лайка на мугируватих и непроворних людей. Чувать подекуди і в наших сторонах (праве теж, що й мацапури), а більш Москалі так дражнять наших, за гетьмана Мазепу. В Лубенщині й тепер ще можна чувати (росказує народ), що за часів царя Петра І розсердиться було Москаль на чоловіка та й ножякою, чи чим там: “Мазепа!”, каже, або: “Мазепин дух!” А далі, кажуть, царь Петро дав указ - що, мов, хто залізецця душі з оттакоі причини і сам повинен наложить головою” [26, с. 187].

До складу українських фразеологізмів, за даними збірки М. Номиса, потрапили такі імена історичних осіб, як-от: Од Богдана до Івана не було гетьмана (Богдан Хмельницький і Іван Мазепа. Перший гетьманував 1648-1657 pp., і другий 1687-1709 pp.) [26, с. 69]. Окрім того, згадано імена таких історичних осіб, як: Лотоцький, Мстислав, Наливайко, Познанський, Понятовський, Скоропадські Іван і Настя та ін.

В українському діалектному мовленні зафіксовано одиниці, які містять компоненти, належні історичним постатям новітньої історії: укр. діал. Спасибі Іллічу: ні вчиняю, ні печу!; Спасіба Сталіну-грузину, шо убув нас у резину [5, с. 125]. Варто зауважити, що в сучасному мовленні наведені фразеологізми вживаються лише щодо історичних подій чи постатей, яких вони стосуються. Вважаємо, що саме група фразеологічних одиниць з антропонімним компонентом історичного походження має, по-перше, найяскравіше національно-культурне забарвлення, а по-друге, утворює асиметричний сегмент фразеологічних систем.

Висновки

На нашу думку, виокремлюються принаймні два підходи до етимологізації фразеологізмів з антропонімними компонентами. Одні дослідники у разі затемненої внутрішньої форми фразеологізмів схильні шукати історичний прототип, інші розглядають онім як узагальнене позначення людини.

Перспективи використання результатів дослідження. Під час здійсненого міжмовного сематичного та історико-етимологічного аналізу варто приділити особливу увагу культурному, асоціативному фонові онімів, оскільки формальний компонентний збіг ще не свідчить про тотожність одиниць.

Важливість подальших досліджень полягають у міжмовному зіставленні компонентів-власних імен у фразеологічних системах, які за своїми ознаками та функціями наближаються до загальновживаної лексики, забарвленої експресивно, а іноді набувають й символічності.

Література

1. Алефиренко Н. Ф. Фразеология в свете современных лингвистических парадигм: монография. М.: Элипс, 2008. 271 с.

2. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.

3. Гак В. Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 768 с.

4. Головіна Н. Б. Семантичні інтерпретації денотативного компонента у фразеологізмах зі значенням побажання в німецькій та українській мовах. Слов'янський вісник: зб. наук. ст. Рівне, 2009. Вип. 8. С. 42-49.

5. Горбач О. Арґо в Україні. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2006. 686 с.

6. Дзюба М. Особливості мотивованості епонімічних термінів. Семантика мови і тексту: Хміжнар. наук. конф., 21-23 вересня 2009р.: зб. наук. праць. Івано-Франківськ, 2009. С. 80-82.

7. Єрмоленко С. С. Структури семіотичної репрезентації у текстах прогностичних паремій. Вісник Черкаського університету: Серія Філологічні науки. 2003. Вип. 46. С. 39-48.

8. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика. Київ: Довіра, 2007. 172 с.

9. Івченко А. Проблеми ідентифікації ономастичної фразеології. Systemy onomastyczne w slowianskich gwarach mieszanych I przejsciowych: Materialy Konferencji Naukowej. Lublin: UMCS, 1993. C. 155-163.

10. Карпенко О. Ю. Проблематика когнітивної ономастики. Одеса, 2006. 328 с.

11. Кравчук А. М. Семантика антропонімів у польській фразеології. Проблеми слов'янознавства: зб. наук. праць. 2003. № 53. С. 185-191.

12. Лучик А. А. Національно-специфічне у зменшувально-пестливих та збільшувано-згрубілих похідних української і польської мов. Слов'янський вісник: зб. наук. праць. Рівне, 2009. Вип. 8. С. 106-110.

13. Мізін К. І. Когнітивна фразеологія: проблеми становлення. Слов'янський вісник: зб. наук. праць. Рівне, 2009. Вип. 8. С. 110-117.

14. Мокиенко В. М. О собственном имени в составе фразеологии. Пeрспeктивыразвития славянской ономастики / под ред. А. В. Суперанской и Н. В. Подольской. Москва: Наука, 1980. С. 62-67.

15. Олійник Т. С. Семантичні та функціональні характеристики символічних власних імен в сучасній англійській мові: ав- тореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04. “Германські мови”. К.: Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001.21 с.

16. Пасік Н. М. Власні назви в українській фразеології та пареміології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01. “Українська мова”. К., 2000. 15 с.

17. Рут М. Э. Образная номинация в русской ономастике. М.: Из-дво ЛКИ, 2008. 192 с.

18. Телия В. Н. Культурно-национальные коннотации фразеологизмов (от мировидения к миропониманию). Славянское языкознание. IX съезд славистов. Доклады российской делегации. М.: Наука, 1993. С. 302-314.

19. Тищенко О. В. Обрядова семантика слов'янських мов у зіставно-типологічному аспекті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.15 “Загальне мовознавство”. Київ, 2001.32 с.

20. Ужченко В. Д. Метонізми-фразеологізми. Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Х., 2004. Вип. 41. С. 89-92.

21. Черниш Т. О. Внутрішня форма мовних одиниць і проблема мовного образу світу. О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 83-88.

22. Шутковски Т. Образ человека в русских и польских фразеологизмах с антропонимическим компонентом. Slowo. Tekst. Czas. Materiaiy KonferencjiNaukowej. Szczecin, 2005. S. 186-196.

23. Knappova M. Obchodrn jmeno jako fenomen onomazilogicky a funkcnf Slovo a slovesnos. 1995. № 56. S. 276-284.

24. Nilsen D. L. F. Names: Some Sobsidiary Functions. Festschrift in Honor of Allen Walker Read / red. L. E. Seits. DeKalb, IL: North Central Name Society, 1988. Р. 108-115.

25. Rzetelska-Feleszko E. Znaczenie nazw wlasnych w procesie komunikacji j^zykowej. VOgolnopolskaKonferencja Onomastyczna, Poznan. 3-5 wrzesnia. Ksi^ga referatцw / red. K. Zierhoffer. Poznan: Wydawnictwo Uniwersytetu Adama Mickiewicza, 1985. S. 109-117.

26. Номис - Українські приказки, прислів'я і таке інше: Опанаса Марковича / [авт.-уклад. Матвій Номис]. К.: Либідь, 1993. 768 с.

27. ФСССГД - Ужченко В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу / уклад. В. Ужченко, Д. Ужченко. Луганськ, 2000. 198 с.

28. NKPP - Krzyzanowski J., Dzieje przyslowia polskiego w toku pi^ciu wiekцw. Nowa ksi^ga przyslцw i wyrazen przyslowionych polskich: t. 1-4 / red. J. Krzyzanowski, S. Swirko. Warszawa: Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1969-1978. 1210 s.

29. SFJP - Slownik frazeologkzny j^zyka polskiego: u 2 t. / red. Stanislawa Skorupki. Warszawa: Wiedza powszechna, 1985. T. 1. - 788 s.; T. 2. 905 s.

30. URL: http://www.edusens.pl/edusensownik/jak-za-krolacwieczka, https://books.google.com.ua/books?id, https://pl.wikisource.org/ wiki/

31. Матіяш-Гнедюк І. М., Лисак К. М. Образно-ціннісний складник концепту family у британському публіцистичному дискурсі. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: серія «Філологія». Острог: Вид-во НаУОА, 2021. Вип. 11(79). С. 29-33.

Размещено на Allbest.ru