Дейктичний потенціал українських та італійських темпоральних прислівників

Размещено на http://allbest.ru

Маріупольський державний університет

Дейктичний потенціал українських та італійських темпоральних прислівників

Грачова А.В., Поклад Т.М.

Анотація

У репрезентованій статті здійснено ґрунтовне дослідження українських та італійських темпоральних прислівників як найбільш спеціалізованих лексичних актуалізаторів часового дейксиса. У результаті теоретичного опрацювання різноаспектних інтерпретаційний концепцій, запропонованих вітчизняними та іноземними фахівцями з окресленої проблематики, сформульовано власну науково-виважену версію потрактування лінгвістичного терміна «часовий дейксис». Із метою деталізації ступеня вказівної потенції в темпоральних адвербативів обраних різносистемних мов паралельно застосовано два ключових критерії систематизації прислівникових часових дейктиків: за засобом номінації та типом орієнтації. Окрему увагу закцентовано на принципі розміщення аналізованих лексемних одиниць в універсальному мовному просторі; у цьому контексті до наукового обігу введене поняття «Прислівникове Вказівне Поле Часу» (ПВПЧ). Наголошено на ядерно-периферійній структурній організації цього абстрактного моноцентричного лінгвістичного утворення, яке справедливо перебуває в центральній зоні Вказівного Поля Часу (одного з мікрополів Вказівного Мегаполя).

За рахунок оперування комбінованим класифікаційним механізмом реалізовано планомірний розподіл українських та італійських прислівникових часових маркерів за рівнем дейктичності. Доведено, що стрижневі позиції у структурі Адвербативного Вказівного Поля Часу посідають лексичні компоненти найвищого рівня вказівного потенціалу - Власне Дейктики, натомість Напівдейктики, з огляду на своєрідність їхнього семантичного насичення, наповнюють Ближню і Далеку Периферійні зони поля.

Специфіку рольової реалізації зазначених дейктичних одиниць в українській та італійській мовах проілюстровано кількісними прикладами, вилученими з національних публіцистичних лінгвістично своєрідних джерел.

Ключові слова: часовий дейксис, темпоральний прислівник, адвербативний часовий індикатор, Прислівникове Вказівне Поле Часу, дейктичний потенціал.

Вступ

Постановка проблеми. На сучасній стадії розвитку наукової думки людський чинник набуває безсумнівної значущості в лінгвістичній галузі. Тенденційна схильність до ґрунтовного оцінювання різнорідних мовних явищ та елементів крізь призму особистості визначає антропоценричну парадигму, яка становить концептуальну домінанту нинішнього періоду еволюціонування лінгвістичного вчення [6]. З огляду на цей факт видається логічною стійка наукова зацікавленість вітчизняних та іноземних фахівців мовознавчими поняттями, закцентованими на відображенні корелятивності людської постаті із комунікативною ситуацією і навколишнім світом. У цьому контексті особливо актуальним є питання комплексного дослідження такої універсальної властивості мовної системи, як дейксис, у тому числі, в ракурсі його перебування (як семантичного компонента) у змістовій структурі конституентів різних лексико-граматичних розрядів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема науково виваженого потрактування терміна «дейксис» із подальшою конкретизацією усіх спектрів рольової реалізації цього поняття є об'єктом дослідницьких інтересів багатьох вчених, кількість яких незмінно зростає в Україні і за кордоном. Зокрема, безперечними послідовниками К. Бюлера у справі всебічного висвітлення дейксисної проблематики є Ю. Д. Апресян, О. О. Артьомова, Н. Д. Арутюнова, П. М. Батталья, Л. Венці, Р. І. Дудок, Дж. Лайонз, С. Левінсон, Ф. Ленц, А. Кейдан, К. В. Клюєва, Р С. Помірко, Н. А. Сребрянська, Ч. Філлмор та ін. Часовий дейксис як динамічний багатоплановий феномен перебуває у фокусі наукової зацікавленості М. І. Віоліної, С. О. Магомедової, Т В. Шемелевої, С. А. Чалабян та ін. Питання визначення ступеня вказівної значущості в лексичних репрезентантів різних частиномовних класів розглянуто в мовознавчих студіях В. М. Апшанової, О. Л. Єрзінкян, А. Є. Кібріка, О. В. Падучевої тощо. Втім, попри пильну увагу фахівців, деякі аспекти, об'єднані окресленою тематикою, є недостатньо опрацьованими на теоретичному і практичному рівнях. Зокрема, в умовах тяжіння сучасної науки до активного розширення лінгвістичних кордонів дослідження очевидною є потреба в реалізації комплексної діагностики дейктичних одиниць на матеріалі різносистемних мов. Відтак, видається своєчасним виявити рівень вказівної потенції в українських та італійських темпоральних прислівників як найбільш спеціалізованих актуалізаторів часового дейксиса. Цей намір становить безпосередню мету запропонованої роботи.

Постановка завдання. Досягнення поставленої цілі передбачає розв'язання таких завдань:

1) сформулювати власну версію потрактування лінгвістичного поняття «часовий дейксис»;

2) визначити ключові структурні та функційні властивості Прислівникового Вказівного Поля Часу;

3) схарактеризувати два базових критерії систематизації адвербативних часових вказівників у межах цього абстрактного утворення;

4) встановити закономірності розподілу українських та італійських темпоральних прислівників за рівнем дейктичності.

Виклад основного матеріалу

Адекватне сприйняття корелятивності комунікативних обставин із позамовними факторами є запорукою коректного формулювання думок і, як наслідок, чіткої передачі необхідної інформації співрозмовнику. У цьому випадку дейксис (від грецьк. Зєї^к; - «вказівка») постає як універсальний механізм орієнтації змісту висловлення щодо мовленнєвої ситуації, як «експліцитне або імпліцитне покликання у семантиці мовної одиниці» на певну точку відліку за такими ключовими напрямами, як особа, місце і час події [8]. Потужними засобами втілення дейктичної сутності є гетерогенні лінгвістичні елементи, які функціонують на лексико-семантичному, морфологічному і синтаксичному рівнях.

Згідно із позицією О. Л. Єрзінкян, саме неоднорідністю інструментів вираження дейксисного значеннєвого наповнення зумовлена необхідність у декларуванні функційно-семантичного категорійного статусу аналізованого поняття, сформованого в окреме поліцентричне Вказівне Мегаполе [4]. Стрижневий координаційний пункт зазначеної цілісності об'єктивований лексемною тріадою «я - тут - зараз», кожен із трьох компонентів якої є фактичним репрезентантом і центром відліку конкретного мікрополя (Особи, Місця і Часу). Концептуальну першооснову Вказівного Поля Часу (одного з невід'ємних фігурантів Вказівного Мегаполя) становить часовий дейксис, інтерпретований як регульоване комунікантом співвіднесення змістового навантаження лінгвістичних одиниць із центрами часової орієнтації: моментом мовлення (у випадку суб'єктивного/ егоцентричного дейксиса) або іншим моментом (за умови об'єктивного/неегоцентричного дейктичного структурування дійсності) [4].

Варто зауважити, що у складі багатокомпонентного і неоднорідного (за частиномовним показником) комплексу лексичних часових вказівників темпоральні прислівники вирізняються семантикою найвищого рівня дейктичності. При цьому очевидним є факт неідентичної реалізації вказівної потенції в різних адвербативних часових індикаторів. З огляду на це, видається доцільним упорядкувати зафіксований на матеріалі української та італійської мов «арсенал» прислівникових часових дейктиків, застосовуючи до нього два базових критерії розподілу: засіб номінації та тип орієнтації (окреслений кваліфікативний принцип охарактеризовано в науковій розвідці О. Л. Єрзінкян [4]). Щодо першого напряму диференціації зазначимо, що в разі «чисто» дейксисного змістового налаштування конкретного адвербатива вказівний елемент є стрижневим семантичним фігурантом слова, натомість втілення змішаного засобу номінації сигналізує про гармонійне співіснування у значеннєвій лексемній структурі називних і дейктичних компонентів. Активне оперування (на фактичному лінгвістичному матеріалі) класифікаційним критерієм «за типом орієнтації» дає змогу виокремити прислівникові актуалізатори суб'єктивної/ егоцентричної та об'єктивної'/неегоцентричної варіацій часового дейксиса. Акцентуючи на окреслених характеристиках лексичних вказівників, вважаємо слушним здійснити дихотомічний поділ часових адвербативних дейксисних одиниць на групи «власне дейктики» і «напівдейктики».

Коректне застосування висвітленого класифікаційного механізму на різносистемній лінгвістичній базі передбачає чітке визначення універсальної форми фігурування аналізованих лексико-граматичних елементів в абстрактному просторі. У цьому контексті варто підкреслити, що гетерогенна сукупність адвербативних часових дейктиків (винайдених на матеріалі української та італійської мов) представлена у вигляді моноцентричного поля з ядерно-периферійною структурною організацією. Центральна зона зазначеної лінгвістичної єдності умовно поділена на три базових сегменти: Ядро, а також Контактний і Дистантний Біляядерні Простори. Серед другорядних локацій Прислівникового Вказівного Поля Часу (ПВПЧ) варто розрізняти Ближню і Далеку Периферії. Принцип розміщення адвер- бативних часових індикаторів різного ступеня сконцентрованості на вказівній реалізації наочно продемонстровано в наведеній нижче ілюстрації. Ядерний сегмент Прислівникового Вказівного Поля Часу наповнюють темпоральні адвербативи, змістова першооснова яких характеризована абсолютним превалюванням дейксисної сутності, а також чіткою орієнтацією на комунікативний акт, в якому домінувальні рольові позиції посідає мовець. Зауважимо, що українськими адвербативними часовими маркерами із відповідними властивостями є синонімічні лексеми тепер і зараз, в італійській мові їм повною мірою еквівалентні adesso і ora. Зокрема, у репрезентованому нижче прикладі, вилученому з українськомовного національного публіцистичного джерела, проілюстровано типовий випадок функціонування ядерного. Ядро прислівникового часового дейктика зараз, який не надає жодної інформації щодо об'єктивних темпоральних параметрів, а лише вказує на час, визначений представленою комунікативною ситуацією.

Схема 1. Прислівникове Вказівне Поле Часу

“Я і раніше, і зараз кажу, що той водій, який виклав ролик в інтернет, його просто-напросто підставив”, - стверджує його батько Микола Слободянюк (Український тиждень. 04.02.2011).

Про справедливість залучення до Ядерної польової зони адвербативних індикаторів передування події мовленнєвому епізоду тому, назад (українські) і fa (італійський) свідчить факт безумовної контекстуальної залежності цих лексем від лінгвістичних одиниць на позначення конкретного часового проміжку. Саме в цій рольовій підпорядкованості яскраво виявлена корелятивність згаданих часових дейктиків із комунікативним моментом. Повноправними актуалізаторами суб'єктивної дейксисної варіації є стрижневі прислівникові вказівники тоді і allora (наділені здатністю до активного фігурування в часових площинах минулого і майбутнього), а також семантично своєрідні темпоральні адвербативи досі і finora (sinora), значеннєве наповнення яких може бути конкретизоване лише в рамках мовленнєвого процесу. Звернімося до ілюстративних прикладів, винайдених у лінгвістично спеціалізованих публіцистичних джерелах:

1. Два роки тому дівчина видала першу фотокнижку Prypyat mon Amour, гроші на яку зібрала через сайт для фінансування творчих проектів (Газета по-українськи. 12.07.2018).

2. Si trattava di avere una visione - allora come adesso - e quando la Samsung divenne molto рш tardi un vero e proprio Group, con divisioni che si occupavano di diversi settori del mercato, era chiaro che anche la tecnologia dovesse far parte del business (Il Giornale. 15.09.2016).

3. «Finora la struttura ha funzionato per alcune ini- ziative legate ad associazioni religiose e ha ospitato anche un incontro tra tutti i vescovi piemontesi >» (La Stampa. 08.07.2018).

Порушуючи питання складового наповнення Контактного Біляядерного Простору ПВПЧ, варто наголосити на безсумнівному домінуванні дейк- сисного компоненту в семантичній структурі відповідних адвербативних часових маркерів. При цьому очевидним є тенденційний зв'язок змістового навантаження цих лексем як із моментом мовлення, так і з іншою точкою відліку. З-поміж українських прислівникових фігурантів окресленої польової локації варто виокремити лексичні індикатори часового збігу одночасно, водночас, відразу, разом і заразом, яким в італійській мові еквівалентні форми contemporaneamente, simultaneamente, frattanto та insieme. У межах часової сфери минулого активного вжитку набули такі адвербативні часові виразники передування, як раніше, передніше і перше, а також anteriormente, precedentemente, рrima і gia (останній італійський дейктик не має українського рольового відповідника). Лексична актуалізація слідування події за комунікативним епізодом (та/або іншим моментом) уможливлена завдяки прислівниковим елементам незабаром, невдовзі, скоро і нескоро (в українській мові) та італійським лінгвістичним одиницям рк^а, dopo і piu tardi. Так, наприклад, у третьому реченні яскраво відображено біполярну значеннєву зорієнтованість лексеми presto на два кардинально протилежні центри часової координації: з одного боку, семантика адвербатива віддзеркалює чіткий зв'язок процесу, об'єктивованого дієсловом сі vedremo із мовленнєвим епізодом, а з іншого - у другій частині фрази розміщено ту інформацію, яка дає змогу деталізувати часові рамки реалізації окресленої події.

Власне дейктики

Напівдейктики

1. У доповіді також наголошується, що багато з тих, хто знаходяться під підозрою щодо фірм по догляду за хворими та інвалідами, а також їхнє керівництво, одночасно займаються іншою злочинною діяльністю, наприклад, відмиванням грошей, вимаганням і нелегальним гральним бізнесом (Український тиждень. 30.05.2017).

2. Мітингувальники на вулиці Грушевського в Києві підпалили бензобак міліцейського автобуса, який раніше вже горів, але його загасили за допомогою вогнегасників (Український тиждень. 19.01.2014).

3. «< Ci vedremo presto, appena i risultati ce lo permetteranno» (La Repubblica. 13.02.2020).

Фундаментальними властивостями українських та італійських лексичних конституентів Дистантного Біляядерного Простору є знижений рівень превалювання дейктичної природи в їх змістовому базисі, а також стійка схильність цих тем- поральних прислівників до здійснення вказівки на часові показники, не співвіднесені з моментом мовлення. Типовою формою адвербативної актуалізації часового дейксиса в аналізованій ситуації є покликання на певний умовний, але потенційно домислений часовий епізод, інтерпретований як своєрідний «темпоральний еталон». Отже, функційна реалізація прислівникових часових індикаторів окресленої категорії передбачає виявлення місця розташування конкретної події на абстрактній часовій осі щодо саме цієї умовної точки відліку.

Варто зауважити, що група відповідних адвербативних власне дейктичних вказівників збігу в українській мові містить три компоненти: своєчасно, вчасно і впору (упору), натомість, в італійській - лише один tempestivamente. Більш значущою за кількісним показником є сукупність прислівникових часових маркерів передування процесу координаційному пункту: зокрема, українська варіація зазначеного класифікаційного сегмента репрезентована часовими дейктиками рано, зарано, передчасно, дочасно, заздалегідь, наперед, попередньо і завчасно; їх італійськими аналогами є формально подібні лексемиprematuramente, precocemente, anzitempo, preventivamente, previamente, anticipatamente. Об'єктивно зорієнтованими дейксисними лексичними фігурантами часової сфери майбутнього вважаємо темпоральні адвербативи пізно, запізно та еквівалентні їм італійські форми tardi і tardivamente. Окрему увагу сфокусуємо на змістовій багатовимірності слів невчасно, несвоєчасно та intempestivamente, науковий розгляд яких можна здійснювати в часовому контексті минулого та майбутнього. Наприклад:

1. Він додав, що одна пацієнтка з сусідньої палати, яка встигла вдихнути диму, швидко повернулася до нормального стану завдяки вчасно застосованій барокамері (Кореспондент. 30.05.2018).

2. Директора дельфінарію заздалегідь попередили про відключення об'єкта (Сьогодні. 01.11.2016).

3. Purtroppo sia nel 2007 che a distanza di 10 anni nel 2017, l'epidemia e stata identificata tardivamente e questo ha portato a registrare un numero elevato di casi (La Repubblica. 29.06.2018).

4. Si sono cosi improvvidamente e intempestivamente esposti, scommettendo sul nostro fallimento (Il Giornale. 05.01.2011).

Дві найвіддаленіші зони Прислівникового Вказівного Поля Часу, усі лексичні компоненти яких об'єднані спільним функційно-семантичним статусом «напівдейктик», репрезентовані темпоральними прислівниками із номінативно-вказівною значеннєвою сутністю.

Варто при цьому зауважити, що, на відміну від складників Далекої Периферії, адвербативні конституенти Ближнього Периферійного сегмента ПВПЧ постають як актуалізатори егоцентричного часового дейксиса. Прикладом такого лексичного засобу структурування дійсності може слугувати італійський темпоральний прислівник domani. Цей напівдейктичний мовний елемент закцентований на відображенні корелятивності часових координат схарактеризованого процесу з комунікативним епізодом (умовним `oggi').

Однак, з іншого боку, domani є носієм відносно кваліфікативного семантичного навантаження і вказівником конкретного часового періоду, довжиною в 24 години. Ідентичними функційно-значеннєвими ознаками наділені такі італійські адвербативні часові індикатори, як oggi, ieri, stamattina / stamani / stamane, stasera, stanotte, oggi pomeriggio, ieri mattina / ier mattina, ieri pomeriggio, ieri sera / iersera, ieri notte / ier notte, domani mattina / domattina, domani pomeriggio (sera, notte) і 1'altr'anno. До структури укра- їнськомовної варіації Ближньої Периферії варто включити лінгвістичні одиниці сьогодні, вчора, завтра, сьогодні / вчора / завтра вранці (вдень, ввечері, вночі) і торік. Наприклад:

Domani arrivera la decisione del Tas di Losanna e sabato verra revocato 1'attuale cda per insediarsi uno nuovo targato Elliott con Paolo Scaroni presi- dente (Corriere della sera. 18.07.2018).

Безумовно, темпоральні прислівники, розміщені в Далекій Периферійній зоні поля, характеризовані найнижчим рівнем вказівної потенції і формально увиразненою схильністю до орієнтації часових показників процесу відповідно до точки відліку, відмінної від мовленнєвого епізоду. Зокрема, про здатність лексеми післязавтра здійснювати темпоральну координацію події не щодо дійсного моменту (умовного «сьогодні») ілюстративно свідчить структура самого слова: у цьому разі інтеграція словесних фрагментів за схемою «два дні - після - сьогодні» замінена словотворчим механізмом «після - завтра», а отже, завтра і є часовим орієнтаційним пунктом. З-поміж інших українських напівдейктичних репрезентантів аналізованого сегмента ПВПЧ варто виділити лінгвістичні одиниці позавчора, назавтра, позавчора вранці / ввечері / вночі і напередодні вранці / вдень / ввечері / вночі; їх італійськими аналогами є адвербативні елементи avantieri, dopodomani, l'indomani, avantieri mattina / pomeriggio / sera / notte, dopodomani mattina / sera i l'indomani mat- tina. Пропонуємо сфокусуватися на прикладі фразової реалізації прислівникової комбінації напередодні ввечері, перший компонент якої є носієм дейктичного, а другий - номінативного семан- тико-рольового насичення. лінгвістичний прислівник темпоральний дейксис

Очевидці оприлюднили відео масової бійки футбольних вболівальників в Києві, яка сталася напередодні ввечері 5 листопада (Український тиждень. 06.11.2017).

Висновки і пропозиції

Отже, як у синтетичній слов'янській українській мові, так і в аналітично-синтетичному романському італійському лінгвістичному комплексі темпоральні адвербативи характеризовані значним дейксисним потенціалом. У результаті занурення до семантичної специфіки прислівникових часових індикаторів двох мов визначено, що найбільш спеціалізованими лексичними актуалізаторами часового дейксиса є адверба- тивні конституенти Ядерної зони Прислівникового Вказівного Поля Часу. На противагу їм, очевидно нижчим рівнем вказівної спроможності вирізнювані компоненти Ближньої і Далекої форм Периферії - суб'єктивно та об'єктивно зорієнтовані напівдейктичні темпоральні адвербативи з комбінованим номінативно-вказівним змістовим базисом.

Безперечно, обраний дослідницький напрям вважаємо науково перспективним, з огляду на можливість розширення класифікаційних та лінгвістичних кордонів комплексної діагностики прислівникових часових дейктиків.

Список літератури

1. Артёмова О. А. Типология дейксиса в семантико-прагматическом аспекте (на материале белорусского и англ.. языков). Минск : МГЛУ, 2019. 176 с.

2. Бацевич Ф. С Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови). Українська мова. 2010. № 2. С. 15-24.

3. Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка. Москва : Прогресс, 2001. 528 с.

4. Ерзинкян Е. Л. Семантика и прагматика дейктического слова (на материале современного английского языка) : автореф. дис. ... д-ра филол. наук : 10.02.07. Ереван, 2012. 54 с.

5. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. Москва : Прогресс, 1978. 544 с.

6. Маслова В. А. Лингвокультурология. Москва : Издательский центр «Академия», 2001. 208 с.

7. Помірко Р С., Дудок Р І. Дейксис як термінотвірний компонент. Вісник Львівського університету. Серія: Іноземні мови. 2012. Вип. 19. С. 3-10.

8. Сребрянская Н. А. Дейксис и его проекции в художественном тексте : монография. Воронеж : ВГПУ, 2005. 255 с.

9. Чалабян С. А. Особенности категории временного дейксиса : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01 / Инст. яз. им. Р. Ачаряна АН РА. Ереван, 1991. 192 с.

10. Keidan A. Deissi, arbitrarieta e disambiguazione. Due approcci a confronto. Deissi, riferimento, metafora. Questioni classiche di linguistica efilosofia del linguaggio / ed. da A. Keidan, L. Alfieri. Firenze, 2008. P 19-66.

11. Venzi L. Deissi temporale e logica del tempo. Journal of Latin Linguistics. 1994. Vol. 4. Issue 1. P 211-242.

Abstract

Deictic potential of Ukrainian and Italian temporal adverbs

Grachova A. V., Poklad T. M.

In the presented article there was made a thorough study of Ukrainian and Italian temporal adverbs as the most specialized lexical actualizers of time deixis.

As a result of the theoretical elaboration of multifarious interpretative concepts offered by domestic and foreign experts on the outlined topic the own scientifically weighted version of the explanation of the linguistic term “temporal deixis” was formulated.

In order to detail the degree of indicatory potency of the temporal adverbs in the selected languages with different systems there were applied in parallel two key criteria for the systematization of adverbial time deictic words: by the nomination means and by the type of orientation.

Special attention was paid to the principle of disposition of the analyzed lexical units in the universal linguistic space; in this context the concept of the “Adverbial Indexical Time Field” (AITF) was introduced to scientific circulation. Emphasis was placed on the nuclear- peripheral structural organization of this abstract monocentric linguistic entity, which is rightly located in the central zone of the Indexical Time Field (that is one of the microfields of the Indexical Megafield).

Due to the handling the combined classification mechanism there was realized a systematic distribution of Ukrainian and Italian adverbial time markers by the level of deictic nature.

It was proved that the main positions in the structure of the Adverbial Indexical Time Field are occupied by the lexical components of the highest level of indicatory potential - the Proper Deictic Elements, while the Semi-deictic Elements, because of the peculiarity of their meaning, complete the Near and Far Peripheral zones of the field.

The particularity of the role-based realization of these deictic units in Ukrainian and Italian languages was illustrated by numerous examples extracted from the national journalistic linguistically specific sources.

Key words: time deixis, temporal adverb, adverbial time indicator, Adverbial Indexical Time Field, deictic potential.

Размещено на Allbest.ru