Словник говірки села Конище Ковельського району Волинської області

Размещено на http://allbest.ru

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Словник говірки села Конище Ковельського району Волинської області

Грицевич Юрій Васильович,

кандидат філологічних наук, старший викладач



Анотація

У статті презентовано фрагмент словника носіїв говірки с. Конище сучасного Ковельського (а до проведення адміністративно-територіальної реформи 2020 р. згідно з Постановою Верховної Ради України № 3650 - Ратнівського) району Волинської області. Зауважено, що об'єктом опису стала рідна для укладача говірка. Реєстр словника складає лексика різних частин мови з кількісною перевагою іменників та дієслів. Засвідчено випадки розширення семантичної структури лексем, збереження слів-архаїзмів. Простежено немало запозичень, а також інтерферентний вплив польської мови.

Автор висновує, що пропонована словникова праця про реєстр однієї говірки - вагоме й перспективне джерело фактажу для наукових студій із лексикології, історії української мови, а також вона удокладнить вже відомі діалектологічні свідчення.

Ключові слова: словник, говірка, семантика, Ратнівщина, Ковельський район, село Конище.



Abstract

The dictionary of the village of Konyshche (Kovel district of Volyn region) dialect

Yurii Hrytsevych, Ph. D. in Philology, Senior Lecturer,

Lesуa Ukrainka Volyn National University

The article presents a dictionary register fragment of the dialect spoken by the residents of the village ofKonyshche in Kovelskyi (before the administrative-territorial reform of2020 - Ratnivskyi) district of the Volyn region. The object of the description is the native dialect of the compiler himself.

The lexical information collected and systematized in the form of a dictionary is of great significance since it is the first attempt to introduce into the Ukrainian dialectological science one more spatial coordinate of the linguistic diversity of the Volynian dialect, and in a broader sense, that of Western Polissia. The dictionary register comprises lexical units of different parts of speech with a quantitative predominance of nouns and verbs.

All dictionary entries are arranged alphabetically and reflect a wide range of vocabulary, primarily related to the routine activities of the villagers, rituals, human traits, flora and fauna of the region, etc., situations of informal natural communication of its speakers, their unique spiritual and material culture. Every word meaning is specified by providing a literary equivalent to a dialect word or a description of the object, sign, action, or circumstances denoted by the word. Undoubtedly, the broad involvement of dialect contexts in dictionary entries spotlights the syntagmatic relationship of words, provides a reliable basis for studying the ways of how to construct utterances in accordance with the linguistic and stylistic features of a colloquial folk phrase. There are many cases of expanding the semantic structure of tokens and preservation of archaisms.

The study has revealed a considerable number of borrowings and interfering influences of the Polish language. The author concludes that it is difficult to put a full stop in the compilation of a dialect dictionary because even after the publication of the work, the need to record new lexical findings may occur. The analyzed dialect dictionary is an important and promising source of linguistic material for scientific studies in lexicology and the history of the Ukrainian language. It also contributes to a better understanding of the already known dialectological units of speech.

Кєу words: dictionary, dialect, semantics, Ran Region, Kovelskyi district, village of Konyshche.



Вступ

Постановка наукової проблеми та її значення. «Проблеми лексикографії завжди належали до центральних у лінгвістиці - як з огляду на широкі суспільні й культурні потреби у словниках, так і на запити лінгвістів, для яких словник був і залишається не лише вмістищем різнопланової упорядкованої мовної інформації, а й імпульсом формулювання нових проблем, стимулом до наступних наукових пошуків. Словник часто глибше розкриває сутнісні сторони мови, особливості її структури та буття як феномену культури, аніж лінгвістичні праці інших типів. Тому за словниками нерідко оцінюють стан розвитку й мови, і мовознавства, а за окремими з них визначають рівень унормованості, кодифікованості літературного стандарту та його стильової диференціації» [4, с. 8], - відзначає директор Інституту української мови НАН України П. Ю. Гриценко.

Особливого значення словникарство набуло в діалектології. «Діалектологічних словників завжди бракуватиме, бо ніколи не можна зафіксувати все розмаїття територіального мовлення: то - бездонне море слів, значень, словосполучень, морфологічних і фонетичних форм. Лексикографічні роботи з діалектного мовлення повсякчас будуть актуальні, адже в них - минувшина, сучасність і майбутнє великої мови видатного народу» [5, с. 228].

Мета пропонованого дослідження - репрезентувати фрагмент словника говірки с. Конище Ратнівського району Волинської області.



Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження

Село Конище ще донедавна входило до сільської ради с. Прохід Ратнівського району Волинської області. Відповідно до нового адміністративно-територіального поділу після прийняття Постанови ВРУ N° 3650 «Про утворення та ліквідацію районів» вищезгаданий населений пункт став частиною Ратнівської територіальної громади Ковельського району. Одна з перших писемних згадок про село датована 1604 р. 20 червня вказаного року король видав грамоту, в якій передав маєток Конище священнику Ратнівського Богородицького приходу. З документів 1668 р. стає відомо, що острів Конище є власністю вказаної церкви. Після цього острів заселявся вільно прибулими людьми. У 1850 р. острів переведений у казну [3, с. 344]. У фундаментальному краєзнавчому дослідженні О. М. Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» («Ancient Volyn and Volynian Polissia») читаємо: «КОНИЩЕ, с., Ковельський пов., на південь від Мшаного і Радожецького озера, при болотах, мочарах і трясовищах, недалеко від ріки Прип'яті і старого шляху до Дивина. В 1819 р. було там 6 домів, церковних підданих до Ратенської церкви» [7, с. 530-531]. Авторитетний український ономаст В. П. Шульгач походження назви села коментує так: «У джерелах фіксується з першої половини XVI ст.: до Конищъ (1546), островъ Конищи (1668). мова говірка лексика конище словник

Очевидно, назва села мотивована антропонімом Конище (блр. Конище - прізвище). Від нього утворені також назви поселень Конищів - на Вінниччині, Конища - в колишній Гродненській губернії, Конищево - в колишніх Вологодській, Костромській, Тверській, Ярославській губерніях» [7, с. 67]. Говірка села Конище належить до західнополіського говору північного наріччя української мови. Пропонований «Словник говірки села Конище» не претендує на вичерпність. У ньому вміщені слова, відсутні в сучасній українській літературній мові. За зразок оформлення словника взято «Словник західнополіських говірок» Г. Л. Аркушина [1]. Слова виписані з говірки жителів села Конище Ратнівського району Волинської області. Повноту фіксації лексики та відображення тонкощів семантики забезпечує те, що це рідна для записувача говірка. Мовознавці наголошують: «У теоретичному плані словник однієї говірки треба розглядати не як демонстрацію лексики саме певного населеного пункту, а як здійснення можливості на прикладі однієї говірки показати діалектну лексику, типову для певної діалектної зони, іншими словами, об'єктом такого словника повинна стати говірка, що знаходиться не в смузі перехідних говірок, а в діалектному ядрі» [5, с. 5]. Олекса Бевка, упорядник словника говірки с. Поляни на Мараморощині, в листі до проф. Іштвана Удварі писав: «За нашою думкою, над словником потрібно помислити, й не позволити, щоб все пропало, як цв'ях у воду. Словник = скарб нашого минулого...» [2, с. 10].

Словникова стаття має таку структуру: реєстрове слово, набране великими літерами; після реєстрового слова (всі кількаскладові слова подаються з наголосом над наголошеним голосним) наводиться коротка граматична інформація:

- для іменників - флексія родового відмінка однини, вказівка на рід, число;

- для прикметників - закінчення жіночого і середнього роду в називному відмінку однини;

- для дієслів - флексія першої та другої особи однини теперішнього часу, ремарки, що вказують на вид.

Лексичне значення реєстрового слова розкривається наведенням літературних відповідників або описово, коли літературні відповідники відсутні чи не вдається їх точно підібрати. Деякі ремарки вказують на сферу використання слова. У переважній більшості випадків реєстрові слова ілюструються реченнями. Іноді їх замінюють словосполучення, які економніше, ніж речення, можуть ілюструвати сполучуваність реєстрового слова та його граматичні особливості. З метою збереження в Словнику якнайбільшої кількості місцевих особливостей у вимові кожного слова вжито, крім літер українського алфавіту, ще такі додаткові знаки: и^е - для передачі звука и, що наближається до е; е^и - для передачі звука е, що наближається до и;

З - для передачі дзвінкої шиплячої африкати;

З - для передачі дзвінкої свистячої африкати.

Умовні скорочення

бот. - ботаніка (назва рослини)

док. - доконаний вид

ж. - жіночий рід

займ. - займенник

згруб. - згрубілий

знев. - зневажливий

кулін. - кулінарія

недок. - недоконаний вид

присл. - прислівник

с. - середній рід

ч.- чоловічий рід

Фрагмент словника

БАГОН [багон] -а, ч., бот. `багно звичайне; `Ledum palustre L.'. Багон требарвати, колії цв'іте.

БАЛЬЗАМ [бал'зам] -у, ч., бот. `кадило мелісолисте; Melittis melissophylus L.'. Бал'замросте тико на Смол'ний. БАЮРА [байура] -и, ж. `калюжа'. Иакможна було вл'ізти в байуру?

БЕНДЕРИК [бендйрик] -а, ч., кулін. `млинець з м'ясом'. Д'іти зйіли вс'і бендёрики.

БЕСЕДА [беседа || биседа] -и, ж. `гостювання'. На бе^исёди гет'ни було шо йісти.

БЕЦИК ^цик] -а, ч. `млинець з картоплі' Бецик'і с'ойраз ни вдалж'а.

БИЯНКА [бийанка] -и, ж. `посудина для збивання масла'. Купила вРатни бийанку, то вже буде свойа.

БЛАГИЙ [благої] -а, -е `поганий'. З його благ'ёй молот'іл'ник чи котл'ник.

БОВТУН [бовтун] -а, ч. `протухле яйце'. Вс'і йейц'а були бовтунами.

БРАТАНЕЦЬ [братанец'] -нц'а, ч. `двоюрідний брат'. Мий братанец'вчора прийіжав до нас.

ВАЛЄЖНИК [валежник] -а, ч. знев. `п'яниця'. А той вал'ёжник знов лед'прил'із.

ВИСХНУТИ [висхнути] 3 ос. одн. висхне, док. Твойа свёдра вже висхнула.

ВИШЄР [виш^р] -у, ч. `підстилка'. Бат'ко накосив виш'ёру, то будемо завтра возити.

ВОВЧАКИ [вовчак^] -ів, бот. `череда; Bidens tripartita L.'. Набравс'а вовчак'їв, то типёр вибирайу йіх. ВПЛОДИТИСЯ [вплодйтис'а] 3 ос. одн. вплодиц':а, док. `розростися (про зілля на полі)'. Костирва йак вплодиц':а, то прийде^иц':а кропИти.

ФОНЕТИЧНА, ЛЕКСИЧНА ТА ГРАМАТИЧНА СИСТЕМИ МОВИ ТА МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВТИРИБИТИСЬ [втирибйтис'] -бл'ус', -бис'а, док. `сісти'. Доки втирибйлас' на воза, то вже можна було затхати давно.

ВУЛЬШИНА [вул'штша] -и, ж. `вільховий ліс'. У вул'шиїни йе вс'ака гадина.

ГАЗИВКА [газитка] -и, ж. `невелика жіноча хустка'. В газтци добре б'т'а сіна, бо ни жарко.

ГАРАХАТИЙ [гарахатиї] -а, -е, `кучерявий'. В'ін такт гарахатий: вдавс'а в діда свого).

ГЛАДИШКА [гладишка] -и, ж. `глечик'. Нашо ти розбив гладишку?

ДЖИГЄВА [зиг'ева] -и, ж. бот. `кропива; Urtica dioica L.'. Д'іти бойец'а джиг'еви.

ДЗИНДЗИЛІЯ [ЗинЗил'ша] -йі, ч., бот.`чистотіл; Chelidonium majus L.'. Дзиндзт'ша помагайе, коли бол'ет'очи. ДРЕНЧИТИСЬ [дренчитис'] -ус'а, -ис'а, недок. `хвилюватися'. Ни дренчс'а за його.

ДУДЛИТИ [дудлити] -дл'у, -длиш, недок. `пити'. Він видудлив всейку воду.

ЖАБОРИННЄ [жабориш':е] -а, с. `латаття'. Ц'ілий канав був в жабориін':і.

ЖАСКИЙ [жаск'еї] -а, -е, ч., знев. `страшний; потворний'. Ну й жаск'ей собака у вас!

ЖИВИЦЯ [живщ'а] -і, ж. `смола хвойних дерев'. В Гірниках набрала живщи.

ЗАБОЛЯНИЙ [заббл'аниї] -а, -е, ` місце на тілі, яке постійно болить'. То до забол'аного треба прикласти маз'. ЗАДВИРОК [задвирок] -рка, ч. `загорожа для худоби біля хліва'. Корова поламала задвирка.

ЗАПАЛОК [запалок] -а, ч. `сірник'. Иду в магазин, бо запалки к'інчилис'.

ЗАПИВКИ [запивк'і] -вок, мн. `заручини'. Ми й ни знали, шо в тибе заптки були.

ЗАСОВКА [засовка] -и, ж. `металічна пластина, якою закривають двері хати'. Положила дес'засовку та й забула де. ЗАЯДЛИВИЙ [зайадливиї] -а, -е `затятий'. Вона такайа зайадлива йагуднщ'а.

ЗНОВКА [зновка] присл. `знову'. Вин зновка пасе корови.

ЗУСІМ [зусім] присл. `зовсім'. Баба вже зус'ж ничого ни т'емит'.

КАВАЛОК [кавалок] -а, ч. `шматок'. С'огодн'і великий кавалок викопали.

КАДРА [кадра] -и, ж., збір. `родина з дітьми'. Иак вмру, то всейка кадра буде плакати за мнойу.

КНИГА [книга] -и, ж. `чайка'. Вчора на вигони стиіко книг було!

КОЛОТУХА [колотуха] -и, ж., кулін. `картопляне пюре'. Наварила колотух'і д'т'ум на вичеру.

КОРОЛЬ [корол'] -а, ч. `кріль'. Дай корол'ам трави тсти.

КУЦ [куц] -а, ч. `самець свині'. Куц йак виїбиг з хлива, то лед' загнала.

ЛІСТРІКА [л'істр'жа] -и, ж. `ліхтарик'. Посвити ондивоминілістр'ікойу.

ЛЕЙЦИ [лещи] -ув, мн. `упряж для коня'. В'ін пушов на базар залейц'ами.

ЛОХАЧІ [лохач'Ц -ів, мн., бот. `лохини; Vaccinium uliginosum L.'. Набрала в Лисочку лохачів на кампот.

ЛУПАХИ [лупах'і] -ів,мн. `обрізки з картоплі'. Лупах'із бул'би в^кин'в корито свиїн'ум.

МАКОВЕРТ [маковерт] -а, ч. `предмет для перетирання маку'. Приниси мет маковерта.

МАНТИЛЬ [мантил'] -а, ч. `плащ'. Воз'миї йакогосьмантил'а собі, бо дошч.

МОЛОЖЄЙ [молож'еї] -у, ч. `отава'. С'ого року ми ни кости молож'ейу.

НАПРОШКЄ [напрошк'е] присл. `навпростець'. В'ін потхав возом, а йа пушла додом напрошк'е.

НАРУЧЧЄ [наруч':е] -а, с. `оберемок'. Такий мороз, шо два наруч':а дров вже спалила.

НАШИВАТИ [нашивати] -айу, -айіш, недок. `вишивати'. Зимойу все збируц':а в нас дивч'ета та й нашивайут'. НЕЧИСТЬ [нечис'т'] -і, ж. `нечиста сила'. Шо ти дтис'а йакус' нечис'т'. Викл'учай!

НИПОТРИБСТВО [нипотрибство] -а, с., збір. `непотріб; сміття'. Повивозили на см'іттк всейке нипотрибство. ОБРЕСКЛИЙ [обресклиї] -а, -е, знев. `опухлий'.

ОБРИШОТКА [обришотка] -и, ж. `нарощення воза з дерева поверх драбин для перевезення сіна і соломи'. Ни возили соломи, бо обришотка поламана.

ОБРОТЬКА [оброт'ка] -и, ж. `вуздечка'. Кін'пурвав оброт'ку.

ОГЛОБЛЯ [оглобл'а] -і, ж. `голобля у возі'. Ми з бат'ком бето чиїриз ден'м'ін'али оглобл'і.

ОДИЙАКИИ [одийакий] займ. `який-небудь'. Дай мені одийаку тарилку на холодец'.

ОДИШО [одишо] займ. `що-небудь'. Скажи ж йому одишо.

ОСКОБЛИЙ [оскбблиї] -а, -е `страшний; потворний'. Корова пусл'а зими йакас' оскобла.

ПАЛЯРЕСИК [пал'аресик] -а, ч. `гаманець'. Згубила пал'аресика з грошима.

ПАМОРОКІ [паморок'і] -ів,мн. `свідомість; розум'. Забило паморок'і.

ПАСБИЩЕ [пасбишче] -а, с. `пасовисько'. Корови вже на пасбишче вигнали.

ПАЦЬОРКИ [пац'орки] -рок,мн. `намисто'.

ПЕРВОТЬОЛКА [первот'олка] -и, ж. `корова з першим телям'. Вчора вже вигнали первот'олку пастис'. ПЕРЕБИРАНЕЦЬ [пе<sup>и</sup>рибиране<sup>и</sup>ц'] -нц'а, ч. `перевдягнутий щедрувальник'. А на шчидруху тихпирибиранц'ів вже повно. ПЕТЕЛЬНЯ [пе ^ител'н'а] -і, ж. `сковорідка'. Мн'асо на пител'н'у ни вктула.

ПОСОБИТИ [пособити] -бл'у, биш, док. `допомогти'. В'ін пособив нам молотити овес.

ПОШОВКА [пошовка] -и, ж. `наволочка'. Пом'ін'ати пошовку.

ПРОВОЛКА [проволка] -и, ж. `тонкий дріт'. Шздти в Ратно по проволку.

П'ЯТРО [пйатро] -а, с. `горище у хліві'. Вже в нас ц'іле пйатро сіна.

РОНДИЛЬ [рондил'] -ндл'а І -а, ч. `черпак'. Воз'миїрондил'а на сик березовий.

РУБЕЛЬ [рубел'] -бл'а, ч. `жердина, якою прив'язують сіно чи солому на возі'. Пойіхали по сіно, арубл'а забули. САЖАВКА [сажавка] -и, ж. `невеликий ставок'. В сажавци наловили риби.

СВЕДРА [сведра] -и, ж. `кофта'. Ц'а сведра вже жаска.

СВИНЄЧКА [свин'ечка] -и, ж., бот. `лобода; Chenopodium L.'. Нажни свин'ечки на вечур подавати.

СИРЕЦЬ [сирец'] -рц'а, ч., кулін. `печений сир як обрядова страва на весіллі'. На дуби на виршечку висиїт' сир у мишечку (Народна пісня).

ФОНЕТИЧНА, ЛЕКСИЧНА ТА ГРАМАТИЧНА СИСТЕМИ МОВИ ТА МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕНЬ

СЛОНІК [слон'ік] -а, ч. `банка'. А мї вже набрали по три слон'іки йагуд.

СКОРОДИТИ [скородити] -джу, -диш, недок. `боронувати поле'. Треба буде заскородити поле в Л'еховим.

СМУЖ [смуж] -а, ч. `різновид отруйної гадюки'. Йак вкусит'смуж, то тїіждин'нога вопухша.

СТЕЖУР [стежур] -а, ч. `гілки, підкладені під стіжок сіна або соломи'. Йди наламай гол':ак на стежура.

СТЕРИНЬ [стерин'] -рн'і, ж. `поле, з якого зібрано зернові'. Стерин' на зиму треба зворати.

СТИДОТТЄ [стидот':е] -а, с., збір. `сором'

СТОВПАК [стовпак] -а, ч. `насіннєвий пагін у цибулі, щавлю, буряків, моркви'. Всейк'ій шчавел'пушов в стовпаки. СТОЛЯРКА [стол'арка] -и, ж. `двері, вікна, виготовлені столяром'. Йіздили забирати стол'арку.

СТРАХОТТЄ [страхот':е] -а, с. `жах'. Бало згадайу, йаке то страхот':е було колиіс'.

СТРИЛЕШНИК [стрилешник] -а, ч. `соняшник'. Позавйазувала стрилешникирадном, а то пташки обйідайут'. СУКЕНКА [сук'енка] -и, ж. `плаття'. Колїс' сук'енки сами матир'І шиїли.

ТАБАРЕТКА [табаретка] -и, ж. `стілець'. Принисиі табаретку с'їсти.

ТЕЛИЦІ [те"лиц'Ц -лиц', мн. `корови'. Завтра йому те^илиц'1 пасти, то ни пртде до вас.

ТРОЦІНА [троц'іна] -и, ж. `тирса'. Куцамможна настилиїти троц'тойу.

ТРУТКА [трутка] -и, ж. `отрута'. Настав в хатах трутки на мишей.

ХВИЩКА [хвгшчка] -и, ж., бот. `хвощ польовий'.

ЦИБКА [ци^ебка] -и, ж. `зелена цибуля'. До бул'би ше салату з щбки наробимо.

ЦЮПІНЄТА [ц'уп'ін'ета] -ток, мн. `курчата'. Ц'уп'ін'етам купила пшона.

ЧАВ'ЮХ [чавйух] -у, ч. `щавель'. Чавйух всейкий пушов в стовпаки.

ШАЛАБАН [шалабан] -а, ч. `пристосування з чотирьох стовпів з підйомним дахом для зберігання сіна'. Шалабана повалило в'тром.

ШИПУХА [шипуха] -и, ж. `голки хвойних дерев'. На кагати з бул'бойу гребли шипуху.

ШЛИЯ [шлийа] -і, ж. `упряж, в яку запрягають коней'. Позич'ейе шлийу в сус'іда.

ШМАРОВОЗ [шмаровоз] -а, ч., згруб. `замурзана дитина'. Ну ти й шмаровоз!

ШПИРКА [шпирка] -і, ж. `сало'. Штркойу найл'іпш найісиіс:'а.

ЯНЧЄТИ [йанч'ети] -у, -иш, недок. `кричати'. Чого ти на його йанчиїш?

ЩУПЛИИ [шчуплиї] -а, -е `сутулий'. Вона така шчупла дитта.



Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, ґрунтовне вивчення живої народної мови в усьому її розмаїтті неможливе без надійних діалектних словників. Пропонована словникова праця про реєстр однієї говірки - перспективне джерело фактажу для наукових студій із лексикології, історії української мови, також вона удокладнить вже відомі діалектологічні свідчення про західнополіський діалект. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в якнайдокладнішій фіксації народного мовлення носіїв говірки с. Конище.



Література

1. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок. А-Я. [Вид. 2-ге переробл., випр. і доп.]. Луцьк, 2016. XXIV + 648 с.

2. Бевка О. Словник-пам'ятник. Діалектний словник села Поляни Мараморошського комітату / редагував та передмову написав Іштван Удварі ; замість передмови Жіґмонд Бодзей. Ніредьгаза, 2004. 178 с.

3. Денисюк В. Т., Денисюк І. О. Ратнівська земля: історико-краєзнавчий нарис. Луцьк: Надстир'я, 2003. 452 с.

4. Колібаба Л. М. Словник дієслівного керування / Лариса Колібаба (літери А-Є, П, У-Ф, Ц-Ш), Валентина Фурса (літери Ж-О, П, Р-Т, Х, Щ-Я). Київ: Либідь, 2016. 656 с.

5. Сабадош І. В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. Ужгород: Ліра, 2008. 480 с.

6. Сагаровський А. А. Цінний унесок у діалектне словництво. Рецензія на діалектологічний словник «Скарби гуцульського говору: Березови» Миколи Неґрича. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Філологія. 2009. № 854. Вип. 57. С. 228-231.

7. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся : краєзнавчий словник - від найдавніших часів до 1914 року: в 2-х томах. Вінніпег, 1984. Т. 1. 600 с.; Вінніпег, 1986. Т. 2. 578 с.

8. Шульгач В. П. Ойконімія Волині: Етимологічний словник-довідник. Київ: Кий, 2001. 189 с.

Размещено на Allbest.ru

...