Безсполучниковість у поетичних творах Лесі Українки

Без орієнтації на складносурядні і складнопідрядні речення розглянемо решту БСР з вибірки, які покласифіковано за структурно-семантичним принципом, оскільки структурні властивості - засоби конструювання БСР - не можна ізолювати від семантичних - загального значення. Структурні властивості відображатимуться в моделях БСР.

Першу, найчастотнішу групу (78 од.) становлять БСР з перелічувальною семантикою, які виражають загальне значення переліку без поділу на речення з одним часовим планом та зі значенням часової послідовності. Як зазначає С. Дорошенко, їх семантика - різнопланова, вона виявляється по-різному: одне речення може бути тлом для зіставлення чи протиставлення, уточнювати чи коментувати інше, виражати додаткове повідомлення до нього, виражати умову, причину, мету дії. Така його роль встановлюється лише за умов існування іншого компонента, з яким він співвідноситься.

Тоді війною звали братовбивство Во ім 'я правди, волі, віри, честі, А крово- лиття звалося геройством; Убожеством там звали смерть голодну, багат - ством - награбовані маєтки, Простотою - темноту безпросвітну, Ученістю - непевнеє блукання, бездушну помсту звано проавосуддям, А самоволю деспотичну - правом («Коли втомлюся я життям щоденним», реч. 11).

Р1, а Р2; Р3, Р4, Р5, Р6, Р7, Р8.

У цьому БСР спостерігаємо еліпсис присудка звали у трьох складниках, що відновлюється від попереднього речення. Еліпсис надає мові лаконічності й емоційного наснаження, сприяє взаємодії речень, які набувають пояснювальної та зіставної семантики.

З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем, - В 'ється стежечка злотиста («Тиша морська», реч. 4).

Р1; Р2, - Р3.

Зіставляються однотипні несхожі явища (рине хвилечка і хтось править човном, в'ється стежечка), які відбуваються паралельно.

Другу, також численну групу складають БСР за кореферентністю, тобто ре- ференційною тотожністю, коли в обох предикативних частинах імена посилаються на один і той самий об'єкт позамовної дійсності (44 взірці). Напр.:

Старшина Лічила ранком військо і багато Найкращих вояків у ньому бракувало: ніхто не знав, де й як вони лягли («Грішниця», реч. 5).

Р1 і Р2: Р3, (де) Р4.

Кореферентні пари військо - у ньому; вояків - вони сприяють зв'язності предикативних частин безсполучникового речення. Кореферентними є займенники, числівник один у займенниковому значенні, прислівники, напр.:

Багатіла чужа хата, Лиха там не знали; - Туди й наші українці Дари до- ношали.

Р1, Р2; - Р3.

Третю, нечисленну групу (4 взірці) складають БСР, для яких характерні смислові відношення між предикативними частинами з доповнювальним компонентом, коли друга предикативна частина є продовженням викладу додаткових даних про особи, предмети чи обставини, причому структурним показником таких речень є порядок розташування частин: у препозиції стоїть пояснюваний компонент (потіхи), у постпозиції - пояснювальний (утіхи).

Кінчалася пісня, слова жалібнії Змінилися в слово потіхи: Що там десь, у Бога, за муки земнії - Небеснії ждуть нас утіхи («Місячна легенда», реч. 83).

Поширені в досліджуваних поезіях безсполучникові складні речення з однорідними частинами. Ці конструкції Леся Українка використовує для опису природи, певних станів, подій тощо, наприклад:

Грає вільне широкеє море, Гомонять його хвилі гучні («Роберт Брюс, Король шотландський», реч. 62).

В обох наведених реченнях спостерігаємо надзвичайно поширений прийом у поетичній творчості Лесі Українки - інверсію, вид якої - постпозитивна постановка прикметників.

Цікавим є наступне речення з поезії «Ой високо сонце в яснім небі стало...»:

Кров 'ю обкипіла вся наша давнина, Кров 'ю затопила долю Україна (реч. 13).

БСР складається з двох структурно однотипних речень, які з точки зору членів речення мають асиметричну структуру: обставина - присудок - підмет у першому і підмет - присудок - обставина в другому. Така асиметрія не випадкова при семантичній зв'язаності лексем (зорі - огні, зблиснули - запалали, у небі - у місті) - вона таким розташуванням актуалізує ситуацію, проводячи паралель між небом і містом:

На тихому небі зблиснули зор, Огні запалали У місті («Великеє місто. Будинки високі.», реч. 9).

Крім повторюваних моделей у межах речення повторюються і лексеми, надаючи реченням значного стилістичного і смислового навантаження, напр.:

Кров'ю обкипіла вся наша давнина, Кров'ю затопила долю Україна («Надія», реч. 13).

І повторювані атрибутиви, й означувані ними іменники відносяться до одного поняттєвого поля `емоційний стан', привертаючи увагу читача до стану героя.

Подвійний мій розпач, подвійний мій жаль, Моя нерозважна печаль! ... («Поет підчас облоги», реч. 16).

Он пісня з високого муру лунає.

Вдача в цариці була, мов Нілу підступнії води, Що випливають з таємних джерел, не відомих нікому; Влада цариці була, немов африканськеє сонце, Мов потужний самум, що не хоче й руїни лишити («Ра-Менеїс», реч. 2).

У цьому реченні поезії «Ра-Менеїс» частково збігаються як структура предикативних частин, так і лексеми, створюючи лексичну анафору, також посилюючи емоційний вплив на читача. Антитеза із протиставленням підступнії води та африканськеє сонце увиразнює експресивність.

Не треба їй ні сліз, ні спочування, їй треба тілько волі і простору («Ні! Я покорити її не здолаю .», реч. 20).

Анафора також посилює враження і нагнітає ритм, підкреслюючи протистав- ність порівнюваних понять і створюючи цим піднесений тон вірша.

Як зазначає С. Дорошенко, безсполучникові речення - це багатокомпонентні утворення, які виражають узагальнено значення переліку. За семантичними і структурними ознаками вони поділяються на два різновиди: речення перелічувальної семантики із значенням одночасності і речення перелічувальної семантики із значенням часової послідовності (Дорошенко 1980: 545).

У перших відтворювані дії і факти об'єднані одним часовим планом:

Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла («Стояла я і слухала весну.», реч. 1).

У других складові частини із значенням послідовності виражають перелік дій і фактів, явищ, які змінюються у часовому плані:

Я шукаю тії нагороди, Я за нею подався у світ, Більш ніж лаври та гомін догоди, Мені скаже той тихий привіт («Місячна легенда», реч. 127).

У творах Лесі Українки БСР зі складовими частинами одночасності дій або станів, становлять найчисельнішу групу (71,8 %) серед безсполучникових структур. Їх предикативні частини доповнюють одна одну, розширюють коло зображуваного. Друга група зі зміною у часовому плані складає 28,2 %. Як відзначає С. Дорошенко, будучи близькими за ознаками відкритості ряду, вони відрізняються за можливістю перестановки частин: конструкції одночасного значення здебільшого дають змогу міняти місцями компоненти без зміни семантики, у структурах часової послідовності перестановка місць складників спричиняє втрату загального значення всієї конструкції (Дорошенко 1980: 545). Ця обставина важлива при взаємодії компонентів, формуванні різноплановості у встановленні часового фону здійснення дії, формуванні причини, умови, мети тощо.

Речення із зіставно-протиставними відношеннями між частинами становлять незначний відсоток, їм властива експресія, образність:

Повітря дише чарівним спокоєм, Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні мрії, давні сни («Бахчисарай», реч. 4).

Зіставні відношення виявляються в різних безсполучникових порівняльних конструкціях, протиставні - тільки в конструкціях з контрастним порівнянням (Вавринюк 2011).

Експресивністю відзначаються безсполучникові структури, які складаються із предикативних частин бажальної модальності:

На весіллі бринять чарочки,

- Хай здорові живуть молодята!

Хай живуть, як в гніздечку пташки,

Хай кохаються, мов голуб'ята! («Розбита чарка», реч. 1).

Речень з причиново-наслідковими відтінками всього 29. Лівобічне речення БСР повідомляє щось особливе, а правобічне умовно вказує на причину і відповідає на запитання чому?

Як умру я, імення славутне Хутко з пам 'яті зникне усім; Хутко -хутко усе «незабутнє» Забувається в світі отсім («Місячна легенда», реч. 129).

Та іскра тиха тліла, не вгасала, І розгорілася багаттям ясним, І освітила темную темноту, - На нашім світі влада світла стала! («Коли втомлюся я життям щоденним», реч. 14).

Цей різновид синтаксичних одиниць відіграє важливу роль у структурній організації поетичного тексту. Початкові прості речення актуалізують тему, зображуючи обставини розвитку подій, а постпозитивні речення - рему, тобто пояснює, мотивує причину.

Спостерігаються випадки вживання складних безсполучникових речень на початку вірша або строфи, будучи зачином вірша або мікроконтексту строфи:

Там за містом понад шляхом битим, По гарячім каменистім полі Йде дівча татарськеє вродливе, Молоденьке ще гуля по волі («Татарочка», реч. 4).

А є навпаки вірші, наприклад, «Бахчисарай», які складаються повністю з БСР, крім першого:

Шле місяць з неба промені злотисті, Блищать, мов срібні, білі стіни в місті, Спить ціле місто, мов заклятий край («Бахчисарай», реч. 2).

Р1, Р2, Р3.

Скрізь мінарети й дерева сріблисті Мов стережуть сей тихий сонний рай; У темряві та в винограднім листі Таємно плеще тихий водограй (реч. 3).

Р1; Р2.

Повітря дише чарівним спокоєм, Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні мрі, давні сни (реч. 4).

Р1, Р2.

І верховіттям тонкії тополі Кивають стиха, шепотять поволі, Про давні часи згадують вони (реч. 5).

Р1, Р2.

Наведена ілюстрація засвідчує структурно-смислову значущість аналізованих речень: кожне з них виступає зачином строфи, а всього твору - початок першої строфи.

Висновки та перспективи дослідження

Дослідження категорії безсполучниковості в поезії Лесі Українки дозволяє зробити висновки про специфіку її вживання, що можна вважати ідіостилістичною особливістю поетичного мовлен - ня. Розглянувши деякі аспекти функціонування категорії безсполучниковості в ліричних поезіях Лесі Українки, можна стверджувати, що в поетичних текстах Лесі Українки активно функціонують складні безсполучникові речення - елементарні та багатокомпонентні з різним типом відношень між ними, що яскраво ілюструє текстотвірний потенціал мисткині та елементи відчутної стійкості її ідіо - стилю. Поєднуючи формально-граматичні особливості зі стилістичними інтер - претаціями і системно описуючи мовні факти, прослідковується виражально- художній і текстотвірний потенціал поетичного мовлення, що становитиме внесок у поетичну граматику української мови. Доведено, що семантика складових предикативних частин зумовлює різноманітність відношень між ними та їх стилістичне навантаження - виразність, семантичну місткість, яскравість та структурну різноманітність синтаксичних структур. За лаштунками нашого аналізу залишилась формальна модель речення у вигляді дерева залежностей, що відкри - ває нові перспективи в описі синтаксису Лесі Українки - воно є свідченням не- випадковості та беззаперечної ритміко -синтаксичної організації поетичного мовлення. Опис різноманітних синтаксичних структур з якісною і кількісною характеристиками відкриває великі можливості для зіставлення ідіостилів та характеристики мовної будови поетичного стилю.

Література

1. Белошапкова, Вера А. Современный русский язык. Под редакцией В. А. Белошапковой. Москва: Высшая школа, 1981.

2. [Belosapkova, Vera A. Sovremennyj russkij azyk. Pod redakciej V. A. Belosapkovoj. Moskva: Vyssaa skola, 1981.]

3. Беценко, Тетяна П. «Особливості синтаксично-стилістичної організації поетичного доробку Лесі Українки як самобутнє явище в історії української художньої думки». [В:] Волинь філологічна: текст і контекст. Універсум Лесі Українки 22, 2016: 526-538.

4. [Betsenko, Tetiana P. «Osoblyvosti syntaksychno-stylistychnoi orhanizatsii poetychnoho do- robku Lesi Ukrainky yak samobutnie yavyshche v istorii ukrainskoi khudozhnoi dumky» [V:] Volyn' filolohichna: tekst i kontekst. Universum Lesi Ukrainky 22, 2016: 526-538.]

5. Вавринюк, Тетяна І.«Стилістичні функції складних безсполучникових речень у поезії В. Симоненка» [В:] Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, 2011: 556-562.

6. [Vavryniuk, Tetiana I.«Stylistychni funktsii skladnykh bezspoluchnykovykh rechen u poezii V. Symonenka» [V:] Filolohichni studii. Naukovyi visnyk Kryvorizkoho derzhavnoho pedaho- hichnoho universytetu 6, 2011: 556-562.]

7. Грек, Антонина Г. «Поэтика бессоюзных соединений в языке Вячеслава Иванова». [В:] Поэтическая грамматика. Том 1. Москва, 2006.

8. [Grek Antonina, G. «Poetika bessouznyh soedinenij v azyke Vac. Ivanova». [V:] Poeticeskaa grammatika. Tom 1. Moskva, 2006.]

9. Дарчук, Наталя П. «Категорія особи у творах Лесі Українки» [В:] Лінгвістичні студії Linguistic Studies 40, 2020, 19-35.

10. [Darchuk, Natalia P. «Katehoriia osoby u tvorakh Lesi Ukrainky» [V:] Linhvistychni studii Linguistic Studies 40, 2020, 19-35]

11. Дарчук, Наталя П., Ходаківська, Ярина В. «Дослідницький корпус текстів Лесі Українки: лінгвістичні параметри» [В:] Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство 12, 2018: 30-36.

12. [Darchuk, Natalia P., Khodakivska, Yaryna V. «Doslidnytskyi korpus tekstiv Lesi Ukrainky: linhvistychni parametry» [V:] Naukovyi visnyk Volynskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky. Filolohichni nauky. Movoznavstvo 12, 2018: 30-36.]

13. Дорошенко, Сергій І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській. Харків: Вид- во Харківськ. ун-ту, 1980.

14. [Doroshenko, Serhii I. Skladni bezspoluchnykovi konstruktsii v suchasnii ukrainskii. Kharkiv: Vyd-vo Kharkivsk. un-tu, 1980.]

15. Звегинцев, Владимир А. Предложение и его отношение к языку и речи. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 307 с.

16. [Zvegincev, Vladimir A. Predlozenie i ego otnosenie k azyku i reci. Moskva: Izd-vo Mosk. un-ta, 1976. 307 s.]

17. Критская, Валентина И. Знаки препинания как текстообразующие единицы: (автоматизация анализа и редактирования в научном тексте) : автореф. дис. ... канд. филол. наук. Киев, 1991. 20 с.

18. [Kritskaa, Valentina I. Znaki prepinania kak tekstoobrazuusie edinicy: (avtomatizacia analiza i redaktirovania v naucnom tekste) : avtoref. dis. ... kand. filol. nauk. Kiev, 1991. 20 s.]

19. Поспелов, Николай С. «О грамматической природе и принципах классификации сложных предложений». [В:] Вопросы синтаксиса современного русского языка. Москва, 1950, 321-337.

20. [Pospelov, Nikolaj S. «О grammaticeskoj prirode i principah klassifikacii sloznyh predlozenij». [V:] Voprosy sintaksisa sovremennogo russkogo azyka. Moskva, 1950, 321-337.]

Размещено на Allbest.ru