Семантико-мотиваційні ознаки мікротопонімів Новгород-Сіверщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра української мови та літератури

Семантико-мотиваційні ознаки мікротопонімів Новгород-Сіверщини

Швидка Н.В.

кандидат філологічних наук, доцент

У статті простежено зв'язок мікротопонімної системи Новгород-Сіверського району з його історичним минулим, географічним положенням, діалектною різноманітністю. Здійснено класифікацію мікротопонімів у семантичному й мотиваційному аспектах. Окреслено екстралінгвальні чинники формування мікротопонімікону досліджуваної місцевості. Обґрунтовано значущість етнолінгвістичного дослідження, здійсненого методом польового збору інформації від мешканців зазначеного району.

Зафіксовані мікротопоніми доводять, що одним з особливих виявів етнічної та культурної історії сіверян є місцеві найменування малих географічних об'єктів: одні з них відбивають етнонаціональний чи соціальний склад населення, інші маніфестують зв'язок з географічно-ландшафтними особливостями тієї чи тієї місцевості, з різновидами колишніх промислів і ремесл. Походження мікротопонімів, їх семантику з'ясовано завдяки усній (оповідній) історії, тобто відповідним народним переказам, свідченням місцевих жителів сіл. Для потрактування власних назв значущим є саме народний варіант, тому що офіційні версії досить часто є не точними.

З'ясовано, що особливості лексико-семантичних моделей мікротопонімних одиниць зумовлені історичними й традиційно- побутовими реаліями населення Придесення, їхньою ментальністю, національний характер яких є своєрідною персоніфікацією культури цієї етнічної спільноти. Такі мовні одиниці виконують важливу функцію ідентифікації та самоідентифікації. Дослідження малих географічних назв уможливлює їх збереження, оскільки чимало з них зникає під впливом різноманітних екстралінгвальних чинників. Таке нівелювання спричинене руйнуваннями хутірної системи, меліорацією, утворенням колгоспів, руйнуванням панських садиб, поділом землі на паї, потужними асиміляційними процесами (насамперед русифікацією) у мові й культурі тощо.

Ключові слова: сіверяни, малі географічні об'єкти, респондент, народна етимологія, хутір, куток, урочища.

SEMANTIC AMD MOTIVATIONAL SIGNS OF MICROTOPONYMS OF NOVHOROD-SIVERSK REGION

Shvydka N.V. PhD in Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Ukrainian Language and Literature, SHEI “Donbas State Pedagogical University”

The author unravels the connection of the microtoponymic system of the Novhorod-Siversk district with its historical past, geographical location, dialectal diversity. The classification of microtoponyms in semantic and motivational aspects is carried out. Extralingual factors of microtoponymicon formation of the study area are outlined. The significance of the ethnolinguistic research carried out by the method of field collection of information from the inhabitants of the specified district is substantiated.

Recorded microtoponyms prove that one of the special manifestations of ethnic and cultural history of the inhabitants of Novhorod-Siversk region is the local names of small geographical objects: some of them reflect the ethno-national or social composition of the population, others manifest a connection with geographical and landscape features of a locality, with varieties former crafts and handicrafts. The origin of microtoponyms, their semantics is clarified through oral (narrative) history, i.e. the relevant folk tales, testimonies of local villagers. The folk variant is important for the interpretation of proper names, because the official versions are often inaccurate.

It was found that the features of lexical and semantic models of microtoponymic units are due to historical and traditional realities of the population of Desna River region, their mentality, the national character of which is a kind of personification of the culture of this ethnic community. Such linguistic units perform an important function of identification and self-identification. The study of small geographical names makes it possible to preserve them, because many of them disappear under the influence of various extralingual factors. Such leveling is caused by the destruction of the hamlet system, land reclamation, the formation of collective farms, the destruction of manors, the division of land into shares, powerful assimilation processes (primarily Russification) in language and culture, etc.

Keywords: inhabitants of Novhorod-Siversk region, small geographical objects, respondent, folk etymology, hamlet, corner, tracts.

Вступ

Постановка проблеми. У сучасній українській топоніміці все більшої ваги набуває регіональне вивчення мікротопонімів як репрезентантів одного з онімних класів. Донедавна такі пропріативи залучали до наукового обігу як додатковий матеріал для аналізу передусім ойконімів і гідронімів. Проте назви малих географічних об'єктів взаємопов'язані з історією краю, народними промислами, з розподілом земельних ділянок тощо. Локальні найменування потребують дослідження насамперед тому, що впродовж ХХ ст. цей розряд онімів зазнав суттєвих утрат. Значна їх частина зникла у зв'язку з проведеною так званої «колективізацією», меліорацією на Поліссі. Забуття багатьох назв продовжується й нині, насамперед з відтоком сільського населення. Дослідження мікротопонімів дає змогу зрозуміти історію заселення краю, пізнати природні умови життя людини, її господарську діяльність тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До сьогодні дослідження мікротопонімів Чернігівщини здійснювали епізодично. Переважно окремі зауваги, нотатки на цю тему трапляються в книгах- нарисах про окремі населені пункти. Цікавим є досвід укладачів краєзнавчих портретів сіл Г. Горілої, Л. Горлача, Л. Кириченко, Н. Рябової, Н. Прочай. У кінці ХХ ст. Є. Черепанова опублікувала дві монографії «Мікротопонімія Чернігово- Сумського Полісся», «Народна географічна термінологія Чернігово- Сумського Полісся». Укладені нею словники мікротопонімів народних географічних термінів мають неабияке значення для певних узагальнень, висновків. О. Павленко значно доповнив реєстр мікротопонімів Чернігово-Сіверщини, додав назви хуторів, які вже припинили існування. У його книзі представлено матеріали про назви кутків, полів, лугів, урочищ, долин, ярів та інших об'єктів рельєфу населених пунктів Придесення. На сьогодні постає проблема подальшого збору польових матеріалів, що вможливить не лише вияв особливостей територіальних утворень, а й визначення загальних тенденцій їх формування, що посприяє ґрунтовному вивченню української ономастики.

Метою пропонованої статті є характеристика зафіксованих від респондентів мікротопонімів Новгород-Сіверського району для вияву оригінальної самобутності таких номінацій. Реалізація зазначеної мети передбачає виконання таких завдань: 1) простежити зв'язок мікротопонімної системи досліджуваної місцевості з її історичним минулим, географічним положенням та діалектною різноманітністю; 2) здійснити класифікацію мікротопонімів у семантичному й мотиваційному аспектах; 3) окреслити екстралінгвальні чинники формування мікротопонімікону Новгород-Сіверщини.

Сьогодення передбачає створення нового гуманітарного простору, який формує соціальний ландшафт соціуму, де актуальними є комплексно-міжгалузеві теми. Поняття комплексності не передбачає механічне комбінування різних методів, адже мова йде про їх цільове поєднання. Особливо нагальними ці питання постають на сучасному етапі, коли відбувається перехід в іншу ціннісну реальність, унаслідок чого виникає загроза втрати духовних орієнтирів українців. Це потребує концентрації на людині, зокрема її внутрішньому прагненні осягнути сенс свого існування. Інструментальним підґрунтям низки здійснених досліджень мікротопоніміки Чернігівщини, зокрема Новгород-Сіверського району є антропоцентризм, адже пріоритетним об'єктом наукового спостереження є людина як соціально-антропологічний феномен. Найбільш «пристосованими» для реалізації цієї мети, на нашу думку, є історико-етнографічні експедиції, науковці яких, крім понятійного апарату, оперують фактичним матеріалом, не заангажованим історико-ідеологічною та політичною кон'юнктурою.

Методом дослідження є польовий збір етнолінгвістичної інформації, зокрема опитування (робота з обраним інформатором чи інформаторами в етнічній спільноті), спостереження (ретельне вивчення й фіксація комплексу своєрідних характеристик окресленого напряму), інтерв'ю (особиста бесіда дослідника й респондента буває формалізованою (за завчасно складеним запитальником), напівформалізованою і відкритою, коли заздалегідь обрано лише основні теми бесіди), аудіо-, фото-, відеофіксація, аналітичний опис, який передбачає обов'язкове покликання на інформатора (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження). Для проведення сеансів обирали респондентів, які народилися або тривалий час проживали в обстежуваному населеному пункті. У кожному селі інтерв'ювали щонайменше двох респондентів для уточнення чи розширення інформації. Під час роботи з респондентами різного віку й соціального статусу опитування здійснювали за авторським запитальником, який охоплює тематичний цикл усіх можливих назв малих географічних об'єктів з обов'язковою мотивацією таких номінацій для з'ясування менталітету населення й періоду заселення досліджуваних територій (який етнос є домінантним).

мікротопонім семантичний мотиваційний

Результати

Одним з особливих виявів етнічної та культурної історії сіверян є місцеві найменування малих географічних об'єктів: одні з них відбивають етнонаціональний чи соціальний склад населення, інші маніфестують зв'язок з географічно-ландшафтними особливостями тієї чи тієї місцевості, з різновидами колишніх промислів і ремесл. Походження мікротопонімів, їх семантику можна з'ясувати насамперед завдяки усній (оповідній) історії, тобто відповідним народним переказам, свідченням місцевих жителів сіл. Для потрактування власних назв значущим є саме народний варіант, тому що офіційні версії досить часто є не точними.

Біля сіл Новгород-Сіверського району раніше були хутори, які інформатори називають посєлєніє, посьолок, дворище, селище, хутор (хутар). Власні назви хуторів мотивовані переважно так: 1) офіційним / неофіційним ім'ям його засновника: Анновка (Ганнівка), Нетребина посадка, Черняков хутор, Голованов бугор, Карбовський бугор, хутор Охремов, Мосяйцов бугор, Павловський, Шевчиха, Хомутов, Мороз, Курочки, Сенчики, Литвиновка, Іваньков, Соловйов, Володимирівка, Кузьмінськ, Скляр тощо: «Да, патом дальше вже ідє хутар цього Бульбана. Там тоже два двари жили. Растаяніє дє-та, в сторану, ну навєрна, кіламєтра палтара, вот. Там іщьо, значить, Сєргієвскіє там булі. Ну, щас - Сєрьгаєвскає. Пан якій Сєрьгієвскій жив. Там, відна, дє пагрєба булі. Там єщє мєста тоє асталося, фундамєнти є...» (Надольний В. І., с. Машеве); «Ну, а в нас там хутари зсєляліся... У нас проста нє називалі хутарамі, а вот називалі "дворищє". Да. Вот дворіщє, дє хто жив: «А, ета Алізарєчкіна вон дворище». Ета вот зналі, што у нас пасьолак ізсєлялі. Алєзарічкіна дворіщє. Тади - Камкавщина, ета Камки, значить, там жили. Тади - Ліпскає, ета Ліпскіє там жилі, во. Патом, Дємідічава балота називалася, тоже ми там жилі, во. Тада Раманєнкава. Да, тоже ж Раманєнкава дворища. Камкавщина. Патом називалася, звалася Вєрхушовка. Тади Гарюшова дворище.

Ата всьо ано кругом етага нашага пасьолк....» (Лисенко М. Д., с. Архипівка); «Да, Сулімава щелля називалась. Ну, щелля, да. Сєліща. Просто прийнято називать "щєліще»."Пасьолак" ще кажуть. Суліми. Хвамилія такая була. І їх і там радня їхняя, жила там, на буграх там. А щас там рави абразаваліся такіє» (Чмихун М. Є., с. Кудлаївка) тощо; 2) за місцем розташування: Березовий Гай, Зелений Гай, Заболоття, Полянське, Маяки, Городище, Березова Роща, Набережне, Ясна Поляна, Великий Гай, Логи, Дубки, Підгірний, Під Білою горою, Язві (означає «піщана грива»), Середіно: «А де вот жив Мєдвєдь цей і дєд мой - дак Сєрєдєно. Там купєло такоє вадіноє. Пасєрєд поля - купєла ано і сєрєдіна. Сєрєдіна, да, Сєрєдіно...» (Надольний В. І., с. Машеве) тощо.

Окремі хутори припинили існування до 1929 р. (дуже давні хутори Нетребова посадка, Черняков, Голованов бугор, Карбовський бугор у с. Архипівка), деякі в кінці ХХ - на початку ХХІ ст. (хутір Покровський у с. Янжулівка, хутори Полянське, Заболоття, Зелений гай у с. Блистова) тощо.

Узвичаєним є побутування назв кутків села, місцеві переважно послуговуються народним варіантом замість офіційних назв вулиць. Кутки не перейменовували, мотиви номінацій різноманітні: 1) відантропонівного походження: Карпіловка, Сулимове селище, Ковальовщина, Бабичівка, Чмехунівка, Шарпіловка, Кедуновка тощо; 2) рослинного походження: Садова, Лозова; 3) відапелятивного походження: Криниця, Жабін («А Жабін того, що в нас там азера, болота. І пастаянно, мо, з-за того ми чуєм жаби... весь час жаби і жаби» (Каленченко Т. В., с. Машеве), Голожопівка («Безхозні були» (Плахута Л. П., с. Бирине), Слобода, Хутор, Хутірська тощо; 4) за місцем розташування: За мостом, Заріччя, Лугова, Садова, Городище, Хутірська, Струмаковщина «. Ну, і от "струмок" - Струмаківщина, від назви...» (Курило Н. М., с. Блистова) тощо; 5) за промисловими, ландшафтними чи господарськими заняттями: Цегельня (був цегельний завод Івана Мазепи), Глинище, Пратьва «...від слова "прать", ну, "стірать". Ось, хадили, річечка ж текла - на кладку стірали. І жінки: «Це Пратьва!» (Курило Н. М., с. Блистова); 6) за асоціативними ознаками: Карчовка («.дід жив такий, як корж согнутий», Стареччина («.був якийсь старець» (Козіна Г. Т., с. Орликівка), Солодка («Солодка назвалі патаму, шо люді туди кинуліся всі на пасілєніє, как пчьоли на мьод! Так мені разказувалі. Ну, зємлю можна було брать, да...» (Каленченко Т. В., с. Машеве)

Походи на Придесення іноземних військ залишили відбиток на мікротопоніміці деяких обстежених сіл, зокрема в с. Архипівка є куток

Турок (від тюрського турук - місце проживання, стоянка), у с. Леонівка є куток Бачанка (так само тюрського походження - бача (дитя, хлопчик, друг); у с. Жадов є куток Шведівка (за місцевими переказами, тут жили полонені шведи; поширеним у селі є прізвище Швед. Так місцеві козаки переінакшували складні у вимові імена прибульців із Скандинавії на зрозуміле) [1].

Значною частиною зафіксованого матеріалу є назви урочищ, лісів, боліт, сінокосів, пасовиськ. Таким номінаціям притаманна переважно однослівна модель, рідше прийменниково-іменникова чи двослівна (прикметник + іменник) моделі. Переважна кількість урочищ названа за прізвищами власників хуторів. Історія кожного населеного пункту починалася з першопоселенців, які заселяли певну місцевість, називаючи його або своїм прізвищем, або ім'ям, тобто номінації урочищ є насамперед відантропонівного походження:

1) Галушка, Гулаковка, Карпиловка, Сулимове селя (селище), Ігнатовка, Карасьовка, Бабичівка, Чмехунівка, Василенковка, Гучківка, Марковка, За Федотом («Там крайня хата була Федота» (Марущенко О. С., с. Жадове), Разумовського, Бариня «Там і Бариня єсть, так урочище називаєтьса» (Таронько С. В., с. Іванівка) тощо;

2) за ландшафтою ознакою місцевості: Круглик, Глинище, Равки, Лугавая, Заречна, Гай, Лозова, Бугор, Заболоттє, Вигон, Красні Лози, Гори, «Називаєтса урочище Аблога. А чаго Аблога?.. Значить, ну, вот сказать, па рєлєфту зємлі, такій вот. Вот ано ідє такім бугром. Да, і вот такая лощіна. Дак Аблога, аблажуєтса лог. Панємаєтє, лог аблажуєт, дак Аблога.» (Лисенко М. Д., с. Архипівка) тощо; 3) рослинного походження: Поле ромашкове («Кругом рамашкове полє» (Форостянко М. В., с. Іванівка), Оршекове «від орєшник», Липиці «А може, може, ліпи там раніше раслі. Це ж, Госпаді, якоє названіє давнє!» (Плахута Л. П., с. Бирине), Новий ліс, Дубки, Орєхово тощо; 4) за місцем розташування: У горках, Партизанська лінейка, Шосейна, Дума (Думський шлях), У дубах, У Рубежі («це річка»), На Попову, Поляна, Уреччя, Кошарище, К лагерю, Кордон, Западная, Мезинська стоянка, Псаровка, Ямка, Городок («...зустріч Мазепи з Карлом ХІІ» (Школьна Л. В., с. Дігтярівка) тощо; 5) за промисловими чи господарчими особливостями: Старий Базар, Гута: «Гута. Патаму, шо тут іще стєкольний завод був у нас. Стєкольний завод на крає сіла. На ту сторану рєчкі. Так Гута. Пєч цяя, імєнна ця сама пєч називалась гута. Та, шо плавіла із пєска» (Надольний В. І., с. Машеве), «Крємна, да. От Крємна - це теж урочище, дє многа крєйди» (Шлапак М. О., с. Бирине); 6) за асоціативними ознаками: П'яниця («Да. Значить, урочище називалось П'яніца, от. А чєго П'яніца?... Значить, кругом равніна. А там вот такоє, ну, бальшущая, значить, нізіна. І в нізінє всєгда вада стаяла. Ну, вот назвалі П'яніца. Ну, пастаянна вада стаїть, і вже у чашки, наче. Ну, вот П'яніца назвалі» (Лисенко М. Д., с. Архипівка), Рушники («Ну, многа, навєрна, бєрьози. Шо многа бірьоз і ані ж такіє паласатиє, як рушнікі пахожиє. Вот, паетаму» (Шлапак М. О., с. Бирине).

Зафіксовані власні назви лісів чи частин лісу мають переважно прозору мотивацію, їх можна покласифікувати так:

1) відантропонімного походження: Розумовська дача, Липське

дворище, Прокоповщина, Глазовщина, Лавриков бор, Горбачкіна криниця, Рябкін гай, Халукове, Бобовщина, Меходов сад, Купело Тарасове, Жовтобрюхова лужа («Жовтабрюхіна ще лужа там, дє крінічкі.... Там крінічкі - називалось Жовтобрюхова лужа.

Жовтобрюхі - в нас фамілія єсть такая. А, і бралі ми ще зємляніку бралі - і Яреміна гара. Бо в нас Ярема - фамілія распрастраньонная у сілі» (Форостянко М. В., с. Іванівка), («Ну, а дальше там був ліс, більше такий... Там кались дід жив, фамилія у його була Спасібко. Там лєс був такий великий, називали ліс Спасібко» (Балаба О. В., с. Михальчина Слобода) тощо; 2) за місцем розташування: За шлях, Коло ферми, На Київку, Під Волинські кущі, Під Малинову, Під Маяком, За стан, На бугор, У фазендах, У Рогозню, Бучківські бугри, До лагеря, На Ігнатовку, Машевський, Землянки, За Бариню, До криниці, Горелий поруб, Партизанські кубла («...ну, сабірутса сасєдкі: «Куда пойдєм за ягадамі?». Ну, кажуть: «А пашлітє в партізанскіє кубли», ну, дє партєзани хаваліся» (Надольний В. І., с. Машеве) тощо; 3) за ландшафними особливостями (Груди, Шахмати «Ліс, как шахмати» (Гоман С. В., с. Леонівка), Язві («...песчаная грива» (Осадчий М.С., с. Пушкарі), Дрязлі «глинище», Ровчище, Глинище, Кучугури, Горбаха («.горб, гора, крутая такая» (Чмихун М. Є., с. Кудлаївка) тощо.

Порівняно з іншими районами Чернігівщини, ландшафтні особливості обстежених сіл уможливили фіксацію мікротопонімів ярів, пагорбів, рівчакв, гір (груд), зокрема: Яремова гора (с. Іванівка); Назаров Бугор, Гранкін Ровок (с. Архипівка); Синявський Рівчак (с. Жадове); Циганська лощина («цигані таборилися постійно»), Гумнище «гумни стояли» (Чмихун М. Є., с. Кудлаївка); («Супав рови - ета, кароче, трагєдія у нас в сілє случілася. Карочє, булі банда така самає, шо... Карочє, убілі батюшку у сілє, вот церковнаслужитєля. І матушка дєржала на руках німавля. І разрубілі єй даже руку, ну, карочє убілі дажі дітьоначка. І вот ета ани такі же ж, карочє, бандіти. І ва главє с етім Супам. І, карочє, наши люді єго патом самі катували. І закатували. І давізлі да етава рва. І там єго і вікінулі. І ано з тєх пор так і називаєтса в нас Супав ров» (Жмурко М. Г., с. Янжулівка) тощо.

Отже, зафіксовані особливості лексико-семантичних моделей мікротопонімних одиниць зумовлені історичними й традиційно- побутовими реаліями населення Придесення, їхньою ментальністю, національний характер яких є своєрідною персоніфікацією культури цієї етнічної спільноти. Такі мовні одиниці виконують важливу функцію ідентифікації та самоідентифікації. Дослідження малих географічних назв уможливлює їх збереження, оскільки чимало з них зникає під впливом різноманітних екстралінгвальних чинників. Таке нівелювання спричинене руйнуваннями хутірної системи, меліорацією, утворенням колгоспів, руйнуванням панських садиб, поділом землі на паї, потужними асиміляційними процесами (насамперед русифікацією) у мові й культурі тощо. На сьогодні піддано трансформації не лише ойконіми, а й загальну адміністративно-політичну карту поселень. Зокрема, існує проблема не лише зникнення населених пунктів (навіть сіл, а не хуторів), а і втрата інформації про них, що збіднює історичну й етнолінгвістичну спадщину сіверян.

Дослідження мікротопонімів дасть змогу краще вивчити історію кожного села, адже ті чи ті назви хуторів, кутків, урочищ, пагорбів, лугів, лісів можуть допомогти висвітлити питання про заселення регіону, його минувшину, заняття місцевих жителів у давнину. Такі малі географічні об'єкти можуть слугувати фактографічним матеріалом для досліджень історико-етнографічного й етнолінгвістичного спрямування, насамперед для типологічного аналізу окремих етнографічних регіонів.

Вважаємо перспективними етнолінгвістичні дослідження Чернігівщини, оскільки вони посприяють докладному аналізу особливостей світосприймання сіверян, збереженню витворів їхньої духовно-матеріальної культури.

Література

1. Круглик В. О. Село маленьке в Придеснянськім краї. Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. С. 9-16.

2. Лісняк Н. Мікротопоніми Західного Поділля, співвідносні з мікротопонімами Чернігівсько-Сумського Полісся. Волинь- Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. 2010. № 22 (1). С. 250-256.

3. Павленко С. О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. Чернігів: ПАТ «ПВК»Десна», 2013. 600 с.

4. Плошко В.С. Ольшана: історичні нариси. Ніжин: Аспект- Поліграф, 2006. 105 с.

5. Черепанова Е. А. Микротопонимика Чернигово-Сумского Полесья. Сумы, 1984. 457 с.

References

1. Kruhlyk V. O. Selo malenke v Prydesnianskim krai. Chernihiv: Vydavets Lozovyi V. M., 2011. S. 9-16.

2. Lisniak N. Mikrotoponimy Zakhidnoho Podillia, spivvidnosni z mikrotoponimamy Chernihivsko-Sumskoho Polissia. Volyn- Zhytomyrshchyna. Istoryko-filolohichnyi zbirnyk z rehionalnykh problem. 2010. № 22 (1). S. 250-256.

3. Pavlenko S. O. Mikrotoponimy Chernihovo-Sivershchyny. Chernihiv: PAT «PVK»Desna», 2013. 600 s.

4. Ploshko V. S. Olshana: istorychni narysy. Nizhyn: Aspekt- Polihraf, 2006. 105 s.

5. Cherepanova E. A. Mykrotoponymyka Chernyhovo-Sumskoho Polesia. Sumbi, 1984. 457 s.

Респонденти