Засоби вираження комунікативно-прагматичної інтенції образи в сучасних медіатекстах

Інвективи як експресивні мовні засоби можуть мати негативний вплив не лише на психіку індивіда, а й на масову свідомість. «За допомогою відповідних мовних засобів і прийомів можна закласти в підсвідомість людини особливу інформацію, яка може стати частиною її психічної сутності», - стверджує С. Форманова (Форманова 2013: 126). Інвективи в різних словесних виявах можуть бути інструментом таких видів сугестивного впливу на соціум, як «навіювання, - навмисний свідомий вплив на підсвідомість людини або групи осіб із метою зміни їхнього стану або ставлення до питання, а також створення схильності до певних дій», «прихиляння до наслідування - створення в іншої людини бажання бути схожою, подібною до зразка» (Сидоренко 1997: 129-130).

Безпідставне культивування образливої, лайливої лексики (задля експресивності й епатажу, намагання виділитися, привернути увагу), жаргонізація й криміналізація мовлення в сучасній художній літературі, різних засобах масової комунікації: інтернет-виданнях, телепередачах, зокрема політичних ток-шоу, і навіть найвищих державних інституціях, таких як Верховна Рада України, не лише нівелює духовні цінності, а й навіює в реципієнтів уявлення про лихослів'я як суспільну комунікативну норму, гідну для наслідування й поширення в різних вікових і соціальних групах, особливо молодіжних. «Актуалізація злочинного, злодійського, тюремного жаргону, - констатує Н. Войцехівська, - пов'язана насамперед із криміналізацією суспільного життя і свідомості, а також із бажанням наслідувати псевдоавторитети» (Войцехівська 2014: 330). Якщо молодь вживає інвективи, жаргонізми суто в усному спілкуванні з ровесниками, люди певних професій чи роду занять - зі своїми колегами, злочинці, наркомани, алкоголіки - у своїх асоціальних девіантних угрупуваннях, то засоби масової інформації, художня література, використовуючи таку лексику надмірно й стилістично невиправдано, впливають на свідомість чи підсвідомість усіх поколінь, соціально-професійних спільнот. У багатьох верств населення, особливо літніх людей, нагромадження такої лексики (як вияву вербальної агресії) у ЗМІ зокрема і в соціумі загалом викликає негативні психоемоційні стани, психологічну напругу і навіть почуття образи (гіркоти, душевного болю, пригнічення, приниження), відчуття власного знеособлення. Адже масово вжита негативно забарвлена інвективна лексика є віддзеркаленням деструктивної свідомості соціуму, створює враження домінування в ньому вульгарності, агресії, ненависті, породжує уявлення про жорстокість сповненого насилля світу, нівелювання елементарних норм моралі, мовного етикету. Інвективна лексика в ЗМІ може бути виправдана лише за умови вживання її з конкретною комунікативно-стилістичною настановою (для негативної характеристики осіб, їхньої поведінки, передавання специфіки мовлення, іронічно-сатиричного зображення тощо). Неприпустиме в публічному просторі агресивне образливе лихослів'я, що пропагує насилля, жорстокість, приниженням честі й гідності особи, нівелює духовні цінності, а також сприяння його засвоєнню й поширенню в суспільстві, особливо серед молоді. Хоч цілком позбутися лихослів'я непросто, але знизити його рівень можливо шляхом застосування сучасних методик і тренінгів як засобів індивідуального психологічного впливу, описаних, наприклад, у статті Н. Макаренко (Макаренко 2013: 345).

Отже, інвектива як комунікативно-прагматична категорія на мовленнєвому рівні реалізується в конфліктних комунікативних актах образи, у яких адресант виявляє намір (ілокутивну мету, комунікативну стратегію) викрити, звинуватити, принизити, зганьбити, дискредитувати, деморалізувати адресата, навмисно вживаючи презирливу, зневажливу, вульгарну, брутальну, лайливу, жаргонну, обсценну і под. експресивно забарвлену лексику з негативно оцінним компонентом. У плані мовного вираження саме ця лексика формує ядро інвективи як мовного знака. У відповідних контекстах із такою ж метою можуть уживати (унаслідок переосмислення та метафоризації) й нормативні (кодифіковані) лексеми, що становлять периферію інвективи. В аспекті комунікативної прагматики ядром інвективи є інтенція об - рази, яку доповнюють інтенції широкого діапазону з різним ступенем інтенсивності впливу на реципієнта - від конструктивної критики, несхвалення, докору, неприязні, зневаги, презирства до гнівного звинувачення, різкого осуду, викривального виступу проти когось,- чогось, немилосердного глуму й приниження, словесного нападу, погрози та вербальної агресії. Інакше кажучи, інвектива є словесним інструментом реалізації усіх цих інтенцій, зокрема й образи, у комунікативній взаємодії (конфліктній інтеракції) адресанта й адресата: для першого образа є переважно навмисною вербальною дією з негативним комунікативним наміром, для другого - неприємним психоемоційним станом, відчуттям. Із погляду інвектанта комунікативний акт «успішний», якщо його вислів досягнув перлокутивного ефекту - викликав в адресата почуття образи, тобто гіркоти, душевного болю, пригнічення, приниження, знеособлення, глибокого жалю до себе і як наслідок - моральні страждання, а також суспільний осуд ображеного, зниження його статусу, втрату репутації тощо. Несправедлива образа, навпаки, може дискредитувати самого адресанта в очах соціуму, викликати обурення, зневагу, відразу, презирливе ставлення. образливий лексема інвективний континуум

Попри негативний вплив на свідомість реципієнтів, інвективи формують динамічну частину лексичного простору української мови загалом і засобів масової комунікації зокрема. З одного боку, вони додають експресивності й ексцентричності мовленню, з іншого - вульгаризують різні види дискурсу, надаючи йому агресивної та образливої тональності. Найбільшу образу особистості викликає антропозорієнтована інвективна лексика, яка охоплює об'ємну та строкату групу просторічних, пейоративних, негативно забарвлених, зневажливих, жаргонних, сленгових, обсценних, лайливих, згрубілих, вульгарних, презирливих вербальних одиниць конкретної мови, що містять у своїй семній структурі образливе звучання чи контекстуально набувають його. Тематичний діапазон інвектив відбиває фізичні, психоемоційні, морально-етичні якості людини, етнічну, соціально-професійну, гендерну, конфесійну, політичну належність тощо. Така лексика містить образливу оцінку зовнішніх та внутрішніх рис адресата з різною інтенсивністю психологічного впливу, яка залежить, з одного боку, від змістового наповнення образливого вислову, його спрямування, з іншого, - від вікових, індивідуально-психологічних особливостей реципієнта, рівня його вихованості, ментальності, темпераменту, стресостійкості, соціального статусу. Перспективу дослідження вбачаємо у вивченні словесних і невербальних засобів вираження комунікативно-прагматичної інтенції образи в сучасному художньому дискурсі.

Література

1. Білоконенко, Л. Пейоративна й інвективна лексика в міжособистісному конфлікті. Філологічні студії 7 ч. 2, 2012:119-127.

2. [Bilokonenko, L. “Peioratyvna i mvektyvna leksyka v mizhosobystisnomu konflikti (Invective and Pejorative Vocabulary in Interpersonal Conflict)”. Filolohichni studii (Philological studies) 7, ch. 2, 2012: 119-127. Print.]

3. Войцехівська, Н. Інвективи в конфліктному діалогічному дискурсі. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах 29, 2014: 322-332.

4. [Voitsekhivska, N. “Invektyva v konfliktnomu dialohichnomu dyskursi (Invectives in Conflict Dialogical Discourse)”. Humanitarna osvita v tekhnichnykh vyshchykh navchalnykh zakladakh (Humanities education in technical higher educational institutions) 29, 2014: 322-332. Print.] Гаврилів, О. Непряма вербальна агресія. East European Journal of Psycholinguistics 6(2), 2019: 7-20. '

5. [Havryliv, O. “Nepriama verbalna ahresiia (Indirect Verbal Aggression)”. East European Journal of Psycholinguistics 6(2), 2019: 7-20. Print.]

6. Иссерс, О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва: КомКнига, 2006. [Issers, O. Kommunikativnyye strategii i taktiki russkoy rechi. Moskva: KomKniga, 2006.] Макаренко, Н. Інвективна лексика як форма міжособистісного спілкування. Проблеми сучасної психології 22, 2013: 336-347.

7. [Makarenko, N. “Invektyvna leksyka yak forma mizhosobystisnoho spilkuvannia (Invective Vocabulary as a Form of Interpersonal Communication)”. Problemy suchasnoi psykholohii (Problems of modern psychology) 22, 2013: 336-347. Print.]

8. Навальна, M. Пейоративи в мові української періодики. Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics 22(2), 2017: 85-97.

9. [Navalna, M. “Peioratyvy v movi ukrainskoi periodyky (Pejoratives in Language of Ukrainian Periodicals)”. Psycholinguistics 22(2), 2017: 85-97. Print.]

10. Пирожков, В. Законы преступного мира молодёжи (криминальная субкультура). Тверь: ИПП«Приз». 1994. http://www.e-readinglib.org/bookreader.php/75561/PirozhkovZakony_prestupnogo_ mira_molodezhi.html.

11. [Pirozhkov, V. Zakony prestupnogo mira molodezhi (kriminalnaya subkultura) (Laws of Criminal World of Youth (Criminal Subculture))”. Tver: IPP «Priz». 1994. http://www.e-

12. readinglib.org/bookreader.php/75561/Pirozhkov-Zakony_prestupnogo_mira_molodezhi.html. Web. 9 Feb. 2021.]

13. Сидоренко, Е. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию. Психологические проблемы самореализации личности. СПб: СпбГУ, 1997, 123-142.

14. [Sidorenko, Y. Lichnostnoe vliyanie i protivostoyanie chuzhomu vliyaniyu (Personal Influence and Opposition to Another's Influence). Psikhologicheskie problemy samorealizatsii lichnosti (Psychologicalproblems of personal self-realization). SPb: SpbGU, 1997, 123-142. Print.]

15. Словник української мови: в 11 т. Київ: Наукова думка. 1970-1980.

16. [Slovnyk ukrainskoi movy (Dictionary of Ukrainian Language): v 11 t. Kyiv: Naukova dumka, 1970-1980. Print.]

17. Ставицька, Л. Арго. жаргон. сленг: Соціальна диференціяція української мови. Київ: Критика, 2005.

18. [Stavytska, L. Arho. zharhon. slenh: Sotsialna. dyferentsiatsiia ukrainskoii movy (Argot. Jargon. Slang: Social Differentiation of Ukrainian Language). Kyiv: Krytyka, 2005. Print.]

19. Топчий, Л. Засоби реалізації інвективної прагматики в публіцистичному дискурсі Ірини Ка- линець. Держава та регіони. Серія: Гуманітарні. науки 1(52), 2018: 95-100.

20. [Topchyi, L. “Zasoby realizatsii invektyvnoi prahmatyky v publitsystychnomu dyskursi Iryny Kalynets (Methods of Implementing Invective Pragmatics in Iryna Kalynets Publicistic Discourse)”. Derzhava ta rehiony. Seriia: Humanitarni nauky (State and regions. Series: Humanities science) 1(52), 2018: 95-100. Print.]

21. Український жарґон = A Dictionary of Ukrainian Slang: словник / Леся Ставицька. Київ: Критика, 2005.

22. [Ukrainskyi zhargon = A Dictionary of Ukrainian Slang: slovnyk (Ukrainian Jargon = A Dictionary of Ukrainian Slang: dictionary) / Lesya Stavytska. Kyiv: Krytyka, 2005. Print.]

23. Форманова, С. Стилістичні особливості інвективи в українській мові. Записки з українського мовознавства 20, 2013: 124-131.

24. [Formanova, S. “Stylistychni osoblyvosti invektyvy v ukrainskii movi (Stylistical Peculiarities of Invective in Ukrainian Language)”. Zapysky z ukrainskoho movoznavstva (Notes on Ukrainian linguistics) 20, 2013: 124-131. Print.]

25. Шевченко, Л., Дергач, Д., Сизонов, Д., Шматко, І. Юрислінгвістика: словник термінів і понять. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2015.

26. [Shevchenko, L., Derhach, D., Syzonov, D., & Shmatko, I. Yuryslinhvistyka: slovnyk terminiv i poniat (Juridical Linguistics: Dictionary of Terms and Concepts). Kyiv: VPTS «Kyivskyi universytet», 2015. Print.]

Размещено на Allbest.ru